[В. Анісов, Є. Середа. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка / Вид. 2-е, доповн. — К.: Дніпро, 1976. — С. 214-329.]

Попередня     Головна     Наступна





ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ
(1857 — 1861)




1857 рік


Серпня 3 — 5.

У дорозі з Новопетровського укріплення до Астрахані (морем). 5 серпня о 5 годині вечора Шевченко прибув до Астрахані човном (Твори, т. V, с. 69).


Серпня 6.

Поет оглядає Астрахань і записує в «Журнал» враження: місто нужденне, брудне. Причини цього Шевченко вбачає в політично-економічних обставинах царського ладу: «Где же причина этой нищеты (наружной) и отвратительной грязи (тоже наружной) и, вероятно, внутренней? Где эта причина? В армяно-татарско-калмыцком народонаселении или в другой какой политическо-экономической пружине? Последнее вероятнее. Потому вероятнее, что и другие наши губернские города ничем не уступают Астрахани, исключая Ригу» (Твори, т. V, с. 69).


Серпня 6 — 21.

Перебуваючи в Астрахані, Шевченко часто відвідував родину І. Клопотовського, де збирались прихильники поета. Тут він показував свої малюнки, привезені з Новопетровського укріплення, і читав свої твори («Русская старина», 1896, кн. 3, с. 656 — 657).


Серпня 6 — 22.

Рисунок Шевченка «В Астрахані» (олівець; назва написана рукою художника) (Твори, т. X, № 1).


Серпня 7.

Запис у «Журналі» вражень від Астрахані. Живе Шевченко разом з плац-ад’ютантом Новопетровського укріплення Л. Бурцевим на одній квартирі (Твори, т. V, с. 70).

Лист Шевченкові від Я. Кухаренка: повідомляє, що їздив у Одесу, що прислані Шевченком вірші переписав і мав намір надіслати М. Щепкіну, А. Могилі та М. Костомарову, який живе у Саратові. Розказує, як Шевченка люблять земляки, запрошує /215/ приїхати погостювати, описує шлях, заохочує до творчості (Листи, с. 102 — 103).


Серпня 8.

Продовжує оглядати місто; випадково натрапив на будинок О. Сапожникова, але зайти не захотів: «Я перед домом миллионера сделал налево кругом и вскоре очутился в центре города» (Твори, т. V, с. 70 — 72).


Серпня 9.

Шевченко відвідав рибалок, що привезли його з Новопетровська до Астрахані, тепер вони знову повертались до укріплення. Продовжує оглядати місто і записує враження в «Журнал» (Твори, т. V, с. 72 — 73).


Серпня 10.

Ходив довідатися про пароплав до Нижнього Новгорода; перебрався з квартири Л. Бурцева (той вирішив одружитися) в якусь комірчину з вікном на помийну яму. Написав радісні листи М. Лазаревському і К. Герну (Твори, т. V, с. 73 — 74).

Написав лист Бр. Залеському з Астрахані: повідомляє про волю і про шлях до Петербурга, де він повинен подякувати своїй заступниці А. Толстой (Твори, т. VI, с. 143 — 144).


Серпня 11.

Запис у «Журналі» про огляд астраханського собору, про його будівельника — простого російського селянина: «Не мешало бы Константину Тону поучиться строить соборы у этого русского мужика», — зауважує Шевченко (Твори, т. V, с. 74 — 75).


Серпня 12.

До Астрахані прибув пароплав «Князь Пожарский», на який Шевченко хотів узяти квиток, але не взяв, бо не було прикажчика. Відвідав астраханську бібліотеку (Твори, т. V, с. 75).


Серпня 13.

Знайомство Шевченка з книгами астраханської бібліотеки. В «Журналі» він записує: «Но что всего интереснее было для меня в этой Публичной библиотеке, это «Русский вестник», журнал, уже несколько лет издаваемый, а я его сегодня в первый раз вижу. В какой же я дикой пустыне прозябал до сих пор!» Прочитавши в першому номері цього журналу (за 1856 рік) повідомлення про розкопки Савур-могили, поет записує своє захоплення археологією: «Я люблю археологию. Я уважаю людей, посвятивших себя этой таинственной матери истории» (Твори, т. V, с. 75 — 76). /216/


Серпня 14.

У листі до М. Лазаревського сповіщає про свою волю і про повернення до Петербурга, передає вітання знайомим (Твори, т. VI, с. 144 — 145).


Серпня 15.

Написав лист Я. Кухаренку: повідомляє про волю і про повернення до Петербурга, запитує, чи одержав він «Москалеву криницю», мріє про зустріч у Москві з М. Щепкіним (Твори, т. VI, с. 145).

У «Журналі» Шевченка запис рукою І. Клопотовського про зустріч з Шевченком цього числа (Твори, т. V, с. 77).


Серпня 16.

Записи в «Журналі» Шевченка рукою С. Незабитовського, Є. Одинцова та Ф. Чельцова (І. Рогожина) про їхні зустрічі з поетом (Твори, т. V, с. 77).

На звороті свого карантинного свідоцтва Шевченко записав на пам’ять Ф. Чельцову уривок «І поживе Давид на світі» (з циклу поезій «Царі») (оригінал зберігається в ДМШ; Твори, т. II, с. 525).


Серпня 17.

Жартівливий запис у Шевченковому «Журналі» рукою Ф. Чельцова про солдатську службу (Твори, т. V, с. 77).


Серпня 18.

Запис у «Журналі» рукою В. Кишкіна про зустріч з Шевченком (Твори, т. V, с. 78).


Серпня 19.

Зустріч Шевченка з поляками К. Новицьким, П. Радзійовським і Т. Шалевичем, які залишили в щоденнику свої автографи (Твори, т. V, с. 78).


Серпня 20.

Дарчий напис на варіанті автографа вірша «Ще як були ми козаками»: «Степанові Незабитовському на пам’ять 20 августа 1857» (Твори, т. II, с. 521).

Запис у «Журналі» Шевченка польською мовою вихованця Київського університету Т. Зброжека про радість від зустрічі з поетом-мучеником (Твори, т. V, с. 78).

Лист Бр. Залеського до Шевченка: повідомляє про продаж двох картин та про висилку за них 75 крб. грошей, каратауські краєвиди теж має намір реалізувати. Просить не забувати щиру дружбу, вислати «Блудного сина» (Листи, с. 103 — 104).


Серпня 22.

Шевченко виїхав з Астрахані до Нижнього Новгорода на пароплаві «Князь Пожарский»: «С 15 по 22 августа был у меня в грязной и пыльной Астрахани такой светлый, прекрасный праздник, /217/ какого еще не было в моей жизни. Земляки мои, большею частию кияне, так искренно, радостно, братски приветствовали мою свободу и до того распростерли свое гостеприимство, что лишили меня свободы самому вести свой журнал и взяли эту обязанность на себя. Благодарю вас, благородные, бескорыстные друзья мои» (Твори, т. V, с. 78).


Серпня 23.

Запис у «Журналі» про зустрічі в Астрахані з земляками в період 15 — 22 серпня, про їхню гостинність, про їхні нотатки в «Журналі», про поновлення знайомства з О. Сапожниковим і поїздку з ним на пароплаві, де той запропонував поетові каюту. Свій квиток на проїзд до Нижнього Новгорода Шевченко передав пароплавній компанії «Меркурій» з тим, щоб його віддали якомусь біднякові безплатно. Капітан пароплава В. Кишкін розпорядився так, «что вместо одного бедняка поместил на барже пять бедняков, не могших заплатить за место до Нижнего даже по целковому» (Твори, т. V, с. 78 — 79).

Коменданту Новопетровського укріплення І. Ускову повідомлено про те, що Шевченкові заборонено жити в обох столицях після звільнення з заслання (ДМШ, А 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 7).

Комендант Новопетровського укріплення І. Усков надіслав рапорт до правління Академії художеств у Петербурзі з приводу того, що Шевченкові забороняється жити в столицях (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 8).


Серпня 25.

Знайомство поета з колишнім кріпаком-скрипалем, буфетником пароплава О. Пановим, який записав у Шевченків «Журнал» відомості про себе і ноти мелодії (Твори, т. V, с. 79).


Серпня 27.

Захоплений відгук Шевченка в своєму «Журналі про красуню Волгу, про чудову гру скрипаля О. Панова і про майбутнє розвитку парової машини. Поет висловлює філософське передбачення щодо революційної ролі розвитку техніки. Звертаючись до винахідників парової машини, він пише: «Ваше молодое, не по дням, а по часам растущее дитя в скором времени пожрет кнуты, престолы и короны, а дипломатами и помещиками только закусит, /218/ побалуется, как школьник леденцом. То, что начали во Франции энциклопедисты, то довершит на всей нашей планете ваше колоссальное гениальное дитя. Мое пророчество несомненно» (Твори, т. V, с. 79 — 80).

Пояснення коменданта Новопетровського укріплення І. Ускова начальнику артилерійських гарнізонів Оренбурзького корпусу генерал-майору Фрейману, що Шевченкові видано квиток на право проїзду до Петербурга, бо в першому розпорядженні про звільнення поета не вказувалось на заборону жити йому в столицях. І. Усков повідомляє, що він надіслав листи в Академію художеств, а також поліції (астраханській, нижегородській, московській і петербурзькій) про те, щоб Шевченкові об’явили про заборону жити в столицях і наказали йому повернутися до Оренбурга (ДМШ, А 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 12; Яворницький Д. Матеріали до біографії Шевченка, с. 39 — 42).


Серпня 28.

Шевченко, розчулений увагою супутників, описує в «Журналі» своє хвилювання і радість; милується живописними берегами Волги, читає «Королеву Варвару» Н. Попова (Твори, т. V, с. 80 — 81).


Серпня 29.

Намалював олівцем «Камишин» і записав у «Журналі» переказ лоцмана пароплава про Степана Разіна та його скелю: «...Разин не был разбойником, а он только на Волге брандвахту держал, и собирал пошлину с. кораблей, и раздавал ее неимущим людям» (Твори, т. V, с. 81 — 82; т. X, № 2).

Відношення коменданта Новопетровського укріплення I. Ускова московській, петербурзькій, нижегородській, астраханській міській поліції про відібрання в Шевченка квитка на проїзд до Петербурга і про оголошення йому дозволу оселитися в Оренбурзі (ДМШ, А 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 6 — 9; Яворницький Д. Матеріали до біографії Шевченка, с. 37 — 38).

Відношення коменданта Новопетровського укріплення І. Ускова плац-ад’ютанту Бурцеву в Астрахань з проханням повідомити Шевченкові (коли він ще не виїхав), щоб той вирушив до Оренбурга, а як /219/ виїхав, то сповістити, коли саме і чим (ДМШ, А 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 10; Яворницький Д. Матеріали до біографії Шевченка, с. 38 — 39).


[29 серпня 20 вересня].

Під час подорожі Шевченко намалював два краєвиди Волги (олівцем) (Твори, т. X, № 86, 87).


Серпня 30.

Шевченко подарував О. Сапожникову виконаний за один сеанс портрет його тещі К. Козаченко (італійський та білий олівець, з автографом). Довідався від пасажирки Т. Соколовської, що М. Костомаров за кордоном, а мати його в Саратові (Твори, т. V, с. 82; т. X, № 3).


Серпня 31.

Шевченко відвідав у Саратові матір М. Костомарова, передав їй вірш «Н. И. Костомарову» (Твори, т. V, с. 82 — 83; «Русская старина», 1880, кн. 3, с. 601 — 602).


[31 серпня — 1 вересня].

Малюнки Шевченка:

«Поблизу Саратова» (олівець; «2» і назва написані рукою художника);

«Саратов» (олівець; «З» і назва написані рукою художника) (Твори, т. X, № 4, 5).


Серпень.

У журналі «Русская беседа» надруковано відгук на «Записки о Южной Руси», в якому високо оцінюється Шевченкова поема «Наймичка» («Русская беседа», 1857, № 8, с. 4).


Вересня 1.

Запис у «Журналі» про зустріч з П. Чекмарьовим, який передав поету щире вітання від М. Солонини. Шевченко подарував їй щось із своїх творів (Твори, т. V, с. 83).

В «Отечественных записках» надруковано рецензію на «Записки о Южной Руси», в якій розглянуто поему «Наймичка» без згадування імені Шевченка як автора цієї поеми («Отечественные записки», 1857, кн. 9, с. 23 — 26).

Марко Вовчок у листі до О. Марковича сповіщала про те, що Шевченко перебуває в дорозі з заслання, їде в Петербург (Марко Вовчок. Твори, т. VI. К., Держлітвидав України, 1956, с. 356).


Вересня 2.

За пропозицією Шевченка в капітанській каюті влаштували літературний ранок, на якому були прочитані твори О. Барб’є і В. Бенедиктова. /220/Намалював портрет Т. Єпіфанова (олівець) (Твори, т. V, с. 83 — 84; т. X, № 6).


Вересня 3.

Виконав рисунок олівцем «Балаково» (Твори, т. X, № 88).

Запис І. Явленського у «Журналі» Шевченка, щоб поет не забував знайомства. Приснилась солдатчина (Твори, т. V, с. 84).


Вересня 4.

Літературний ранок у капітанській каюті після відплиття з Хвалинська. З творів, читаних В. Кишкіним цього разу, Шевченко записав у «Журнал» вірш О. Хомякова «Кающаяся Россия» (Твори, т. V, с. 84 — 85).

Рапорт плац-ад’ютанта прапорщика Л. Бурцева коменданту Новопетровського укріплення про те, що Шевченко 22 серпня виїхав з Астрахані (ДМШ, А 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 15; Яворницький Д. Матеріали до біографії Шевченка, с. 42).


Вересня 5.

Запис у «Журналі» про потребу прочитати велику кількість книжок, бо відстав від нової літератури; занотовує свої думки про історика Н. Попова, письменників М. Салтикова та М. Гоголя: «Я благоговею перед Салтыковым. О Гоголь, наш бессмертный Гоголь! Какою радостию возрадовалася бы благородная душа твоя, увидя вокруг себя таких гениальных учеников своих. Други мои, искренние мои! Пишите, подайте голос за эту бедную, грязную, опаскуженную чернь! За этого поруганного бессловесного смерда» (Твори, т. V, с. 86).


Вересня 6.

Записав у «Журнал» своє враження від огляду міста Самари, яке йому не сподобалося. Прочитав промову ватажка китайських повстанців Гонга, який китайських мандаринів назвав відгодованою на заріз худобою і закликав їх винищувати. Шевченко запитує, чи скоро можна буде вголос сказати таке про тутешніх бояр (Твори, т. V, с. 87).


Вересня 7.

Намалював «Царів курган» — два варіанти (олівець, на обох назви написані рукою Шевченка) і записав переказ про відвідування Петром I цієї місцевості. Далі поет відзначає, що його співвітчизники байдуже ставляться до подібних подій, і додає: «Они (земляки мои) чуть ли не догадываются, что если царь взойдет на такую гору, то, верно, неда-/221/ром, а уповательно для того, чтобы несытым оком окинуть окрестность, на которой (если он полководец) сколько в один прием можно убить верноподданных. А если он, боже сохрани, агроном, то это еще хуже, особенно если окрестность окажется бесплодною, то он высочайше повелит ее сделать плодоносною, и тогда потом и кровью крепостного утучнится бесплодный солончак» (Твори, т. V, с. 87 — 88; т. X, № 7, 8).


Вересня 8.

І. Усков у листі до академіка К. Бера розповідає про обставини звільнення Шевченка від солдатчини; про те, що видав йому документи для проїзду до Петербурга і про службові неприємності у зв’язку з цим; просить адресата заступитися за нього перед корпусним командиром («Звезда», 1966, № 8, с. 184 — 185).


Вересня 9.

Під час зупинки пароплава Шевченко хотів оглянути Сімбірськ, подивитися на монумент М. Карамзіну (скульптора П. Ставассера), але не міг цього зробити через дощ і бездоріжжя. Записав у «Журнал» спогад, як його в 1847 р. провозили спішно мимо Сімбірська, а також враження про вечірку на пароплаві і про невдоволення поміщика-ліберала Я. Возніцина з приводу можливого звільнення селян з кріпацтва (Твори, т. V, с. 89 — 90).


Вересня 12.

Стоянка пароплава у Спаському затоні біля Казані, прогулянка на березі і в лісі (Твори, т. V, с. 91).


Вересня 13.

Шевченко оглядав Казань, розшукував в університеті Посяду й Андрузького — студентів, що разом з поетом притягались у справі Кирило-Мефодіївського товариства. Обурився прилюдними проводами на страту засудженого. Записує враження від пам’ятника на місці намету Івана Грозного: «Возвращаясь на пароход, я увидел в правой стороне от дороги памятник, воздвигнутый над костями убитых при взятии Казани царем Иваном Лютым... Печальный памятник» (Твори, т. V, с. 92 — 93).


Вересня 14.

Намалював краєвид Казані і краєвид на Волгу проти Казані та с. Услона (олівець; на першому малюнку рукою Шевченка напис: «Казань»; на другому: «Против Казани» (Твори, т. V, с. 93; т. X, № 9, 10). /222/


Вересня 15.

Намалював портрет М. Кемеровського (?) (італійський та білий олівець) (Твори, т. V, с. 94; т. X, № 11).

Лист Шевченкові від Бр. Залеського: сповіщає про одержання його листа з Астрахані; про висилку грошей; про меценатку, яка взяла малюнки Шевченка «Дочка хіоського гончаря» і «Сцена в казармі» та хотіла б ще щось мати з його малюнків (Листи, с. 105 — 106).


Вересня 16.

Записує до «Журналу» антимонархічний вірш «Собачий пир» (з О. Барб’є) (Твори, т. V, с. 94 — 95).


Вересня 17.

Намалював портрет Є. Панченка (?) (італійський та білий олівець). З пароплава оглядав місто Чебоксари. Записав у цей день: «Главный узел московской старой внутренней политики — православие. Неудобозабываемый Тормоз по глупости своей хотел затянуть этот ослабевший узел и перетянул. Он теперь на одном волоске держится». Відбувся літературний вечір, на якому читали твори К. Рилєєва «Наливайко» і «Войнаровський» (з «Полярной звезды» за 1824 р.). Продовжував переписувати до «Журналу» «Собачий пир» (Твори, т. V, с. 95 — 99; т. X, № 12).


Вересня 18.

Переписував до «Журналу» патріотичний, антицарський вірш П. Лаврова «Русскому народу» (Твори, т. V, с. 99 — 101).

Командир Оренбурзького окремого корпусу наклав на коменданта Новопетровського укріплення І. Ускова адміністративне стягнення за видачу Шевченкові квитка на проїзд до Петербурга (ДМШ, А 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 16).


Вересня 19.

Шевченко з задоволенням вніс до свого «Журналу» запис про помсту селян села Зименки поміщикові Дадьянову, які запалили спіле жито й пшеницю, коли їх вигнали на панщину жати: «Пролетаем мы мимо красивого по местоположению села Зименки помещика Дадьянова и замечательного по следующему происшествию. Прошедшего лета, когда поспело жито и пшеница, мужичков выгнали жать, а они, чтобы покончить барщину за один раз, зажгли его со всех концов при благополучном ветре» (Твори, т. V, с. 101 — 102). /223/


Вересня 20.

Шевченко прибув до Нижнього Новгорода об 11 годині дня. Оглянув місто; не сподобалась йому архітектура собору і не досить вдалий пам’ятник К. Мініну і Д. Пожарському. На квартирі О. Сапожникова головний управитель пароплавної компанії «Меркурій» М. Брилкін повідомив Шевченка, що його особою цікавиться поліція. Відвідав М. Брилкіна і взяв у нього для читання «Голоса из России» О. Герцена. Зупинився на квартирі в П. Овсянникова (Твори, т. V, с. 102 — 103).


Між 20 вересня і листопадом 1857 року.

«Вид Нижнього Новгорода» — малюнок олівцем (Твори, т. X, № 89).


Вересня 21.

Проводжав своїх супутників Сапожникових, М. Комаровського та І. Явленського, які поїхали до Москви, а потім до Петербурга. Передав ними вітання М. Щепкіну та А. Толстой. У «Журналі» записує своє обурення і прокляття мучителям: «Проклятие вам, корпусные и прочие командиры, мои мучители безнаказанные! Гнусно! Бесчеловечно! Отвратительно гнусно!»

Відвідав М. Брилкіна, де зустрівся з П. Овсянниковим і В. Кишкіним: «Если бы не эти добрые люди, мне бы пришлось теперь сидеть за решеткой и дожидать указа об отставке или просто броситься в объятия красавицы Волги. Последнее, кажется, было бы легче». Щоб уникнути відправки по етапу назад в Оренбург, Шевченко за порадою друзів прикинувся хворим. Чекаючи офіційного «візиту» поліцмейстера та лікаря, читав нелегальний герценівський збірник «Голоса из России» (Твори, т. V, с. 103).


Вересня 22.

Шевченко відвідав М. Брилкіна. Чекаючи поліцмейстера і з ним медика, читав «Богдана Хмельницкого» М. Костомарова (Твори, т. V, с. 104).


Вересня 23.

Читав «Богдана Хмельницкого», намалював портрет В. Кишкіна (оригінал не знайдено) (Твори, т. V, с. 104; т. X, № 137).


Вересня 24.

Шевченко разом з М. Брилкіним та Стремом їздили в Балахну, де ті оглядали пароплави й баржі. О 10 годині вечора повернулися до Нижнього (Твори, т. V, с. 104).


Вересня 25.

Намалював, з ганку своєї квартири, верхівку /224/ церкви св. Георгія (оригінал не розшуканий) (Твори, т. V, с. 104; т. X, № 138).


Вересня 26.

Намалював, сидячи в трактирі за чаєм, найстаріший у Нижньому Новгороді Благовіщенський собор (сепія, білило), зацікавився його історією. На малюнку напис рукою Шевченка: «N. N. Собор благовещания» (Твори, т. V, с. 105; т. X, № 13).


Вересня 27.

Хотів оглянути зсередини церкву св. Георгія, зайшов у притвор, та, вражений жахливою мазаниною у вигляді ікони, передумав. У «Журналі» між записом 26 і 27 вересня вміщено малюнок пером — зображення цієї «ікони» (Твори, т. V, с. 105).


Вересня 28.

Намалював портрет гувернантки Брилкіних А. Шауббе (оригінал не знайдено). Читав комедію О. Островського «Доходное место» і записав про неї своє зауваження: «Не понравилось. Много лишнего, ничего не говорящего». Ввечері викликала поліція, але Шевченко не пішов (Твори, т. V, с. 105; т. X, № 139).


Вересня 29.

Прогулянка до Печерського монастиря та Георгієвського публічного саду. Зробив начерки дзвіниці кремля. Оригінал малюнка не розшукано (Твори, т. V, с. 106; т. X, № 140).


Вересня 30.

Чекаючи поліцмейстера, намалював портрет П. Овсянникова (італійський олівець); напис рукою Шевченка: «1857. Т. Шевченко. Сентябрь 30». (Оригінал зберігається в Державному російському музеї, Ленінград, інв. № Г — 6964; Твори, т. V, с. 106; т. X, № 14).

На вулиці познайомився з чотирма дітьми театрального музики Арбеньєва, яких пригостив ласощами в кондитерській. Читав оповідання Л. Толстого «Записки маркера» і занотував про нього свою думку: «Поддельная простота этого рассказа слишком очевидна» (Твори, т. V, с. 106 — 107).


[Вересень жовтень].

Начерки олівцем: «Богдан Хмельницький» (два варіанти) та «Богдан Хмельницький перед кримським ханом» (Твори, т. X, № 90, 91, 92).

Вересень 1857 березень 1858 р. Намалював автопортрет (з бородою). Оригінал не розшукано (Твори, т. X, № 141).


Жовтня 1.

Шевченка відвідали на квартирі поліцмейстер П. Лапа та медик А. Гартвіг і засвідчили затяжну /225/ хворобу. Ввечері дивився драму О. Потєхіна «Суд людський — не божий». У «Журналі» Шевченко записав враження від цієї вистави. Сподобався оркестр, який виконав кілька номерів із «Дон-Жуана» В. Моцарта (Твори, т. V, с. 107).


Жовтня 2.

Закінчив портрет І. Граса, який розпочав напередодні (оригінал не знайдено). Разом з М. Брилкіним пішов на прогулянку по місту і познайомився з М. Якобі, в якого обідали й оглянули його альбом малюнків (Твори, т. V, с. 107 — 108; т. X, № 142).


Жовтня 3.

Відвідав дворянський клуб у Нижньому, де познайомився з генералом О. Веймарном та поліцмейстером П. Кудлаєм, з яким згадали спільного знайомого П. Петровського (Твори, т. V, с. 108 — 109).


Жовтня 4.

Чужою рукою в «Журналі» Шевченка описано його візит до О. Веймарна і лікаря А. Гартвіга. Малював у цей день портрет А. Брилкіної (оригінал не розшукано) (Твори, т. V, с. 109; т. X, № 143).


Жовтня 5.

Запис Шевченка до «Журналу» міркувань про Юлія Цезаря обірвав прихід П. Кудлая; говорили про К. Брюллова і П. Петровського (Твори, т. V, с. 109).

Цензурний дозвіл на книгу М. Полевого «История Суворова», в якій були вміщені ілюстрації Шевченка (друге видання) (Титульна сторінка видання).


Жовтня 6.

Запис у «Журналі», про виставу А. Коцебу «Сын любви» і водевіль П. Федорова «Путаница». Сподобалась гра К. Васильєвої і музика Моцарта (Твори, т. V, с. 109 — 110).

Академік К. Бер у листі до І. Ускова сповіщає, що шукатиме шляхів, щоб заступитися за І. Ускова й допомогти Шевченкові («Звезда», 1966, № 8, с. 185).


Жовтня 7.

Написав лист М. Лазаревському з повідомленням про свою затримку в Нижньому і з проханням надіслати грошей (Твори, т. V, с. 110).


Жовтня 8.

Гуляв по місту, відвідав К. Шрейдерса, де познайомився з Ф. Торнау, а той радив йому познайомитися з Єгором Ковалевським (Твори, т. V, с. 110). У листі до М. Лазаревського повідомляє про обставини затримки в Нижньому Новгороді, просить відвідати родину Толстих і розказати про Це їм, /226/ щоб поклопоталися про нього; просить вислати грошей (Твори, т. VI, с. 146).


Жовтня 9.

Малював Печерський монастир (олівець; назва малюнка написана рукою Шевченка) і читав «Краткий очерк истории и описание Нижнего Новгорода» М. Храмцовського (Твори, т. V, с. 111; т. X, № 94).


Жовтня 10.

Намалював портрет М. Брилкіна (оригінал не знайдено) (Твори, т. V, с. 111; т. X, № 144).


Жовтня 11.

Малював Архангельський собор. Відвідав М. Якобі, де прочитав книгу О. Герцена «Крещеная собственность». «Сердечное, задушевное человеческое слово», — записав про неї Шевченко в «Журналі» (Твори, т. V, с. 111).


Жовтня 12.

Закінчив малювати Архангельський собор (сепія, білило; на малюнку напис рукою Шевченка: «N. N. Архангельский собор»). «Оригинальное, красивое и самое древнее, прекрасно сохранившееся здание в Нижнем Новгороде», — занотував у «Журналі» Шевченко (Твори, т. V, с. 111; т. X, № 15). Лист Шевченкові від М. Лазаревського з Петербурга: висилає на його ім’я два листи Бр. Залеського, 150 крб. грошей і повідомляє про заходи з приводу клопотання, дозволу на його приїзд до Петербурга. Радить написати в цій справі окремого листа Ф. Толстому (Листи, с. 106 — 107).


Жовтня 13.

Малював портрет Г. Попової, відвідав М. Якобі; був у театрі: сподобалась гра К. Піунової і увертюра з «Вільгельма Телля» (Твори, т. V, с. 112).


Жовтня 14.

Закінчив портрет Г. Попової (оригінал не розшукано). Вечір провів з В. Кишкіним, який збирався від’їздити до Петербурга. Невдоволення затримкою в Нижньому (Твори, т. V, с. 112; т. X, № 145).


Жовтня 15.

Малював кремль і краєвид на Заоч’є (оригінали не знайдені). Гостював у М. Якобі та Брилкіних. Увечері познайомився з В. Варенцовим, товаришем М. Костомарова по університету. Від нього довідався, що Костомаров з-за кордону ще не повернувся і що П. Куліш видав II том «Записок о Южной Руси» (Твори, т. V, с. 112; т. X, № 146, 147).


Жовтня 16.

Був у В. Варенцова і розмовляв з ним про М. Костомарова та його лист до царя. Відвідав /227/ П. Голиховського, гостював у Попових. У Якобі познайомився з декабристом І. Анненковим, що повертався з заслання. Дружня розмова затяглася до першої години ночі: «Благоговею перед тобою, один з первозванных наших апостолов», — записав Шевченко (Твори, т. V, с. 112 — 113).


Жовтня 17.

Нижегородський поліцмейстер надіслав комендантові Новопетровського укріплення відібраний у Шевченка квиток на проїзд до Петербурга і повідомлення, що через хворобу Шевченко неспроможний повернутися до Оренбурга (ДМШ, А 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 18; Яворницький Д. Матеріали до біографії Шевченка, с. 43).

Одержав листи від М. Лазаревського і Бр. Залеського. Разом з П. Овсянниковим гостював у Голиховських (Твори, т. V, с. 114).


Жовтня 18.

Запис у «Журналі» про написання листів М. Лазаревському та Бр. Залеському (Твори, т. V, с. 114).


Жовтня 19.

У листі до М. Лазаревського повідомляє про незрозумілі причини затримки в Нижньому Новгороді, просить відвідати Толстих, П. Куліша й С. Артемовського. Розповідає про побачення у Саратові з матір’ю М. Костомарова, просить, щоб Куліш вислав обидва томи «Записок о Южной Руси» (Твори, т. VI, с. 146 — 148).


Жовтня 22.

Переглянув рукопис «Матроса», жахнувся безграмотності переписувача — прапорщика Г. Нагаєва — наслідку навчання та виховання в кадетських корпусах (Твори, т. V, с. 115).


Жовтня 23.

Разом з К. Шрейдерсом зайшли до правителя губернаторської канцелярії А. Кадницького і прочитали лист на ім’я губернатора від командира Оренбурзького корпусу про заборону Шевченкові в’їзду до столиць і про таємний нагляд поліції за ним. «Хороша свобода! Собака на привязи. Это значит, не стоит благодарности, ваше величество», — записує Шевченко в «Журналі» з цього приводу (Твори, т. V, с. 115).


Жовтня 24.

Шевченко вирішив написати лист Ф. Толстому, щоб той поклопотався про дозвіл на в’їзд до Петербурга хоч на деякий час (Твори, т. V, с. 115). /228/


Жовтня 25.

Перечитував та виправляв рукопис твору «Матрос». Вирішив перемінити назву на «Прогулка с пользою и не без морали» (Твори, т. V, с. 115 — 116).


Жовтня 26.

Читав 2-й і 3-й номери «Русской беседы», що взяв у В. Варенцова. Переписав у «Журнал» вірш Ф. Тютчева «Эти бедные селенья», який йому дуже сподобався (Твори, т. V, с. 116).


Жовтня 27.

Намалював церкву пророка Іллі з частиною кремля (олівець, на малюнку напис Шевченка: «N. N. Пророк Илия») (Твори, т. V, с. 116; т. X, № 95).


Жовтня 28.

Намалював церкву Ніколая за Почайною (олівець; на звороті напис рукою Шевченка: «N. N. С. Николая 1372 году»), гостював у лікаря А. Гартвіга (Твори, т. V, с. 116 — 117; т. X, № 96).

Дата листа Шевченкові від М. Костомарова, який радіє з приводу звільнення поета з заслання і радить йому добиватися дозволу на проживання в Петербурзі (Листи, с. 107).


Жовтня 29.

Відвідав М. Якобі; був у театрі, не сподобалось виконання увертюри з «Роберта» Д. Мейєрбера в антрактах якоїсь кривавої драми (Твори, т. V, с. 117).


Жовтня 30.

Гуляв навколо міста, намалював Благовіщенський монастир (олівець) (Твори, т. V, с. 117; т. X, № 97).


Жовтня 31.

Дочитав «Матроса». Через І. Граса познайомився з М. Дороховою, яка нагадала йому своїм виглядом зображення «Свободи» («Собачий пир» Барб’є) і В. Рєпніну (Твори, т. V, с. 117 — 118).


Листопада 1.

П. Куліш своїм листом з Петербурга пропонує В. Тарновському купити за 250 крб. малюнки Шевченка періоду заслання («Киевская старина», 1899, кн. 1, с. 81 — 82).

Малював портрет М. Дорохової. Разом з М. Поповим і П. Лапою гостював у К. Шрейдерса (Твори, т. V, с. 118).


Листопада 2.

Відвідав В. Варенцова, який від’їздив до Петербурга. Переписав до «Журналу» з «Отечественных записок» вірш З. Тура «Во время сумерок...»* (Твори, т. V, с. 118 — 119).


* «Алфавитный указатель к «Отечественным запискам» за 1854, 1855, 1856, 1857 и 1858 годы», виданий у 1860 р., автором поезії «Во /229/ время сумерок, когда поля и лес», а також ряду інших оригінальних віршів і переспівів з Гейне, надрукованих у цьому журналі, називає Євгенію Тур. Іншого автора під цим прізвищем у «Покажчик» не внесено (с. 103).


А. Толстая в листі до Шевченка шкодує, що він і досі не в Петербурзі, докоряє І. Ускову, що той перелякався наслідків видачі Шевченкові квитка до Петербурга, висловлює надію на приїзд Шевченка до Петербурга, запитує, де подіти його 500 крб., які є в неї (Листи, с. 108).


Листопада 3.

Гостював у Гранда, де побачив твори М. Гоголя і «Полярную звезду» О. Герцена за 1856 рік, другий том. Шевченка особливо вразили портрети страчених декабристів на обкладинці цього видання. В «Журналі» він записав: «Как бы хорошо было, если бы выбить медаль в память этого гнусного события. С одной стороны — портреты этих великомучеников с надписью: „Первые русские благовестители свободы“, — а на другой стороне медали — портрет неудобозабываемого Тормоза с надписью: „Не первый русский коронованный палач“» (Твори, т. V, с. 119).


Листопада 4.

Закінчив портрети М. Дорохової і її вихованки Ніни Пущиної (оригінали не розшукано) (Твори, т. V, с. 119; т. X, № 148, 149).


Листопада 5.

Проводжав В. Варенцова, що поїхав до Петербурга, одержав лист із Саратова від М. Костомарова. Шкодує, що той два тижні чекав на приїзд поета в Петербурзі і не захотів зробити ста верст кругу, щоб зустрітись у Нижньому Новгороді (Твори, т. V, с. 120).

Лист Шевченкові від Бр. Залеського з Слуцька: шкодує, що поета затримано в Нижньому, повідомляє, що З. Сераковський часто буває в родині Толстих і турбується про приїзд Шевченка до Петербурга. Запрошує приїхати до нього в Рачкевичі погостювати, обіцяє познайомити Шевченка з цікавими людьми (Листи, с. 108 — 111).


Листопада 6.

Написав листа М. Костомарову. Гостював у М. Якобі, де розмовляли про О. Лабзіна, про І. Анненкова та його дружину, про І. Пущина та його дочку Ніну (Твори, т. V, с. 120 — 121). /230/

Лист Шевченка до І. Клопотовського та своїх астраханських друзів: повідомляє, що його затримано в Нижньому, скаржиться на свій стан. Пише, що час проводить за читанням (Твори, т. VI, с. 148 — 149).


Листопада 7.

Запис у «Журналі» про катування за наказом губернатора селян, які прийшли скаржитися на свого поміщика-мерзотника Д. Демидова, відомого Шевченкові ще з 1837 року (коли той не заплатив за портрет своєї нареченої) (Твори, т. V, с. 121).


Листопада 8.

Почав малювати портрет подружжя Якобі (парний). Був на полковому святі в О. Веймарна. В товаристві військових Шевченко відчув себе чужим, але зустрів там І. Анненкова і з ним провів увесь вечір (Твори, т. V, с. 121).


Листопада 9.

Закінчив портрет подружжя Якобі (італійський та білий олівець; підпис автора і дата «1857») (Твори, т. V, с. 121; т. X, № 16).


Листопада 10.

Одержав від П. Куліша два томи «Записок о Южной Руси» і «Чорну раду». Захоплений відгук про Л. Жемчужникова за його любов до України та української мови: «Как бы я счастлив был увидеть человека, который так искренно, так нелицемерно полюбил мой милый, родной язык и мою прекрасную бедную родину» (Твори, т. V, с. 122).


Листопада 11.

Місцевий військовий губернатор одержав від оренбурзького генерал-губернатора докладне пояснення про умови звільнення Шевченка від солдатчини, які й були прочитані Шевченкові: «В них изображено, что я, бывший художник, имею право поселиться, где мне угодно в пределах Российской империи, кроме столиц. А около столиц даже мимо проезжать запрещено» (Твори, т. VI, с. 151).

Одержав лист від А. Толстої, яка радила написати Ф. Толстому, щоб той поклопотався про дозвіл на приїзд до Петербурга, просила передати привіт В. Далю в Нижньому Новгороді (там же, с. 150).


Листопада 12.

У листі до М. Щепкіна пише про затримку в Нижньому Новгороді: «Тепер я в Нижнім Новгороді, на волі, та такій волі, як собака на прив’язі» (Твори, т. VI, с. 152).

Написав лист І. Ускову: сповіщає про поїздку до Нижнього Новгорода, про затримку поліцією, про /231/ заборону жити в столицях. Тут же пише: «Занимает теперь всех самый животрепещущий вопрос о том, как освободить крестьян от крепостного состояния». Передає вітання сім’ї Ускова та Жуйковим, Бурцевим і М. Мостовському (там же, с. 150 — 151).

У листі до А. Толстої повідомляє, що поліція поламала його добрі мрії, але він не розгубився і сподівається на краще. Зараз знайомиться з новинами літератури, бо на засланні з цього нічого не мав. Обіцяє написати Ф. Толстому і відвідати В. Даля (там же, с. 149 — 150).

Відвідав В. Голіцина та О. Варенцова. Був у театрі і записав у «Журналі» враження від гри К. Васильєвої та Є. Климовського, також думку про драму «Мать испанка» М. Полевого: «...так себе, дюжинная драма» (Твори, т. V, с. 122 — 123).


Листопада 13.

Написав лист Ф. Толстому з проханням поклопотатися про дозвіл жити йому в Петербурзі і відвідувати класи Академії художеств (Твори, т. V, с. 123).


Листопада 14.

Почав малювати портрет М. Варенцової (Твори, т. V, с. 123).


Листопада 15.

Одержав листа від Бр. Залеського (Твори, т. V, с. 123).

Лист В. Тарновського до свого батька про те, що продаються малюнки Шевченка, надіслані з заслання, що їх варто купити і що частину з них купують Галагани («Записки історико-філологічного відділу АН УРСР», 1926, кн. VII — VIII, с. 375).


Листопада 16.

Закінчив портрет М. Варенцової і розпочав портрет її сина (Твори, т. V, с. 123).


Листопада 17.

Відвідав В. Даля, який прийняв його з радістю. Поет подарував Далю автограф свого вірша «Рано-вранці новобранці...» («Радянське літературознавство», 1973, № 3, с. 58 — 60; Твори, т. V, с. 123 — 124).


Листопада 18.

Малював портрет сина М. Варенцової, відвідав В. Голіцина (Твори, т. V, с. 124).


Листопада 19.

Закінчив портрет М. Варенцової та її сина (оригінал не знайдено) (Твори, т. V, с. 124; т. X, № 150).

М. Лазаревський у листі до Шевченка скаржиться, що за роботою не мав часу написати, повідомляє, /232/ що через Нижній Новгород буде їхати брат Федір і що їм треба зустрітися (Листи, с. 111).


Листопада 26.

Дата листа Шевченкові від П. Куліша з Петербурга: дякує за «Ченця», просить писати (Листи, с. 111 — 112).


Листопада 27.

Гостював у В. Даля (Твори, т. V, с. 124). У журналі «Русская беседа» вміщено рецензію на «Записки о Южной Руси», в якій розглядається і Шевченкова поема «Наймичка» (без згадки імені автора) («Русская беседа», 1857, т. IV, кн. 8, Критика, с. 4 — 5).

Дата листа Шевченкові від М. Щепкіна: запрошує поета до себе в гості на дачу під Москвою, запитує, чи не приїхати йому самому в Нижній Новгород, передає щире вітання від В. Рєпніної, якій він читав Шевченків лист (Листи, с. 112 — 113). Начерк «Голова Христа» (олівець, чорнило) (Твори, т. X, № 93).


Перед 29 листопада.

Намалював автопортрет (італійський та білий олівець). На роботі авторська дата і монограма — «1857. „Ш.“» та дарчий напис: «Михайлу Семеновичу Щепкину на память 24 декабря 1857 года от Тараса Шевченка» (Твори, т. X, № 17).


Листопада 29.

Гостював у К. Шрейдерса, був у В. Голіцина, познайомився з місцевими артистами Климовським і Владимировим. В. Голіцин прочитав своє «Впечатление после боя», вели розмову про переклади В. Курочкіна з П. Беранже, Шевченко продекламував і записав до «Журналу» вірш В. Курочкіна «Как в наши лучшие года» (Твори, т. V, с. 125 — 126).


[Листопада 29].

У листі до М. Лазаревського шкодує, що не бачив Федора Лазаревського, коли той проїздив через Нижній. Просить передати подяку П. Кулішу за «Записки о Южной Руси» та «Чорну раду»; сповіщає, що намалював автопортрет, що М. Щепкін запрошує на побачення на свій хутір під Москвою, що було б добре, аби туди приїхав і він з П. Кулішем та С Артемовським (Твори, т. VI, с. 153).


Листопада 30.

Почав груповий портрет К. Шрейдерса, А. Кадницького і М. Фреліха (оригінал не розшукано) (Твори, т. V, с. 126; т. X, № 151).


Грудня 1.

Одержав лист від М. Щепкіна, який запрошує поета в Нікольське на побачення. Шевченко вирішив /233/ запросити великого актора в Нижній Новгород: «Как бы он возвеселил и меня и своих новгородских поклонников!»

Був у К. Шрейдерса, М. Фреліха і М. Уттермарка. В останнього слухав музику з «Пророка» та «Гугенотів» Д. Мейєрбера у виконанні Татаринова (Твори, т. V, с. 127).


Грудня 2.

Відвідав артиста Татаринова, в якого побачив оригінальний малюнок Ж. Гюдена. Був у театрі,

познайомився з О. Улибишевим (Твори, т. V, с. 127).


Грудня 3.

За дорученням Ф. Лазаревського Шевченка

відвідав Густав Кебер (Твори, т. V, с. 127).


Грудня 5.

У листі до М. Щепкіна дякує за намір приїхати до Нижнього Новгорода, повідомляє про схвалення цієї думки В. Далем; радить разом з К. Піуновою зіграти «Москаля-чарівника» (Твори, т. VI, с. 154 — 155).

Дата на листі Шевченка до П. Куліша: дякує за «Чорну раду», просить розшукати в альбомі «хуторяночки» рукопис «Івана Гуса», ставить питання про видання журналу, вітає Л. Жемчужникова та А. Маркевича. Повідомляє про приїзд до Нижнього Новгорода М. Щепкіна і запрошує до себе П. Куліша (там же, с. 155 — 156).


Грудня 5 — 8.

Писав поему «Неофіти», яку вирішив присвятити М. Щепкіну. «В продолжение этих четырех дней писал поэму, названия которой еще не придумал. Кажется, я назову ее «Неофиты, или Первые христиане». Хорошо, если бы не обманул меня Щепкин, я ему посвящаю это произведение, и мне бы ужасно хотелось ему прочитать и услышать его верные дружеские замечания». Поему вперше надруковано в журналах «Вечорниці» (1862, № 31, 32, 33) та «Основа» (1862, кн. IV, с. 1 — 17) (Твори, т. V, с. 128; т. II, с. 261 — 279).


Грудня 8.

Ф. Лазаревський у листі до Шевченка шкодує, що не побачився з ним у Нижньому Новгороді («тебе понесло в Балахну»), сподівається через місяць бути знову в Нижньому Новгороді і зустрітися, передає вітання В. Далю (Листи, с. 113).


Грудня 9. Дата листа Шевченкові від М. Лазаревського з Петербурга: радіє, що Шевченко одержав відставку. Повідомляє, що Ф. Толстой клопочеться про /234/ його приїзд до Петербурга, що А. Толстой подобається подарований ним малюнок; сповіщає, що Л. Жемчужников передав Шевченкові 175 крб. грошей, пише, що бачився з В. Кишкіним, який добре відгукується про поета (Листи, с. 113 — 114).


Грудня 10.

В. Варенцов привіз Шевченкові з Петербурга від П. Куліша лист і «Граматку»; від О. Бодянського привіт і подарунок — його книгу «О времени происхождения славянских письмен», привіт від М. Щепкіна. Перемалював до «Журналу» портрет О. Герцена, який привіз В. Варенцов для Якобі, і записав враження від «Граматки» (Твори, т. V, с. 128; т. X, № 98).


Грудня 11.

М. Щепкін у листі до Шевченка повідомляє про намір приїхати в Нижній Новгород, перераховує свій репертуар для цього, обіцяє виконати доручен- ня і заїхати до В. Рєпніної та М. Максимовича (Листи, с. 114 — 115).

Комендант Новопетровського укріплення І. Усков одержав квиток Шевченка, відібраний у нього нижегородською поліцією (ДМШ, А 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 18).


Грудня 12.

У театрі бачив «Станционного смотрителя» О. Пушкіна. Вистава і виконавці йому сподобались. Записав у «Журналі» своє обурення з приводу поведінки п’яних поміщиків та їхньої опозиції щодо звільнення селян з кріпацтва (Твори, т. V, с. 128 — 129).


Грудня 13.

Одержав листи від М. Щепкіна і М. Лазаревського. Радіє, що артист вирішив приїхати до Нижнього. Мріє розпочати епопею «Сатрап і Дервіш» (Твори, т. V, с. 129).

Лист Шевченкові від А. Толстої з Петербурга. Пише, що від М. Лазаревського довідалась про Шевченків намір приїхати під Москву. Дає адресу П. Осипова (чиновник міністерства уділів, м. Орел), який з нетерпінням чекає листів від Шевченка й хоче допомогти йому (Листи, с. 115 — 116).


Грудня 14.

Шевченко відвідав місцевий маскарад (Твори, т. V, с. 129).


[Грудня 15].

Орієнтовна дата листа Шевченкові від П. Куліша: відмовляється приїхати до Нижнього Новгорода на побачення з Шевченком, а також від /235/ запропонованого Шевченком видання журналу; сповіщає, що «Івана Гуса» ніде немає (Листи, с. 116 — 117).

Через В. Даля одержав лист від Ф. Лазаревського: повідомляє, що знову буде їхати через Нижній Новгород і просить, щоб Шевченко не їздив у Балахну (Твори, т. V, с. 130).


Грудня 16.

Гостював у В. Даля. У виконанні його дочки слухав українські пісні й з особливим задоволенням увертюру з «Гугенотів» Д. Мейєрбера. Розмовляли про псалми Давида, біблію взагалі, про «Апокаліпсис». В. Даль «принялся объяснять смысл и поэзию этой боговдохновенной галиматьи» (Твори, т. V, с. 130).


Грудня 17.

Одержав лист від П. Куліша, який відмовився приїхати на побачення з поетом у Нижній Новгород і не забажав брати участь у журналі, що його мав намір видавати Шевченко. Поет був на бенефісі артиста Є. Климовського. П’єса О. Островського «Праздничный сон до обеда» не сподобалась: «Повторение, и повторение вялое» (Твори, т. V, с. 130).

Лист Шевченкові від М. Щепкіна, який повідомляє про свій від’їзд з Москви до Нижнього 21 грудня (Листи, с. 117).


Грудня 18.

Запис у «Журналі» почав двома перефразованими рядками епіграми В. Капніста: «Читал и сердцем сокрушился, зачем читать учился», — які він відносить до тлумачення В. Далем «Апокаліпсиса», дивуючись, як така розумна людина може займатися подібними дурницями. «С какою же целию такой умный человек, как Владимир Иванович, переводил и толковал эту аллегорическую чепуху? Не понимаю» (Твори, т. V, с. 131).


Грудня 19.

З розповіді І. Граса записав до «Журналу» жахливу історію дівчини, з якої поглумився спритний молодий гвардієць (Твори, т. V, с. 131 — 132).


Грудня 20.

Шевченко брав участь у репетиції і як художник керував освітленням живих картин. Чекає з нетерпінням приїзду свого друга: «Сегодня должен выехать из Москвы М. С. Щепкин. Ах, как бы он хорошо сделал, если бы выехал. Послезавтра я имел бы радость поцеловать моего старого, моего /236/ единого друга!» — занотовує поет у «Журналі» (Твори, т. V, с. 132).

Дата листа Шевченкові від М. Максимовича з Москви: висловлює свою радість од звістки про Шевченка, посилає свій віршований переклад українською мовою «Слова о полку Ігоревім», просить прислати для «Молвы» та «Русской беседы» вірші. Лист переданий через М. Щепкіна, що їхав у Нижній Новгород (Листи, с. 117 — 118).


Грудня 21.

Одержав лист від М. Щепкіна і зрадів від звістки про його приїзд. «Как я счастлив этой нелицемерной дружбой! Не многим из нас бог посылает такую полную радость, и весьма, весьма немногие из людей, дожив до семидесяти лет, сохранили такую поэтическую свежесть сердца, как М. С. Счастливый патриарх-артист!»

Одержав лист від Толстої, яка сповіщає про заходи щодо прискорення його приїзду до Петербурга. Відвідав виставу у місцевому театрі, що давалась з благодійною метою (Твори, т. V, с. 132).


Грудня 22.

Дата листа Шевченкові від П. Куліша з Петербурга: надсилає оповідання Марка Вовчка, категорично проти наміру Шевченка публікувати твори російською мовою. Просить пригадати «Гуса» *, з якого наводить початок, радить присилати йому твори «на перегляд» (Листи, с. 118 — 119).

Комендант Новопетровського укріплення І. Усков повідомив штаб Оренбурзького окремого корпусу про те, що Шевченко хворий, перебуває в Новгороді, що поліція повернула Шевченкові відібраний квиток на проїзд до Петербурга (ДМШ, А 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 17; Яворницький Д. Матеріали до біографії Шевченка, с. 43 — 44).


* Поема «Єретик», рукопис якої було загублено.



Грудня 23.

П. Куліш у листі до Шевченка повідомляє про вислані 250 крб. грошей за його пейзажі (Листи, с. 119).

У листі до М. Осипова повідомляє, що радісно чекає до себе в гості М. Щепкіна: «Мы не виделись с ним с 1847 г. и, как мне воспрещен въезд в сто- /237/лицы, то он, старец-юноша, несмотря на мороз и вьюгу, едет ко мне единственно для того, чтобы поцеловать меня! Не правда ли — юноша? И какой сердечный, пламенный юноша! Я горжусь моим старым, моим гениальным другом, и горжусь справедливо». Сповіщає, що поліція затримала його в Нижньому Новгороді (Твори, т. VI, с. 156 — 157).


Грудня 24.

«Праздникам праздник и торжество есть из торжеств! В три часа ночи приехал Михайло Семенович Щепкин», — записав Шевченко в «Журналі» (Твори, т. V, с. 133).

Шевченко присвятив свою поему «Неофіти» М. Щепкіну на пам’ять 24 грудня 1857 року (Твори, т. II, с. 263).


Грудня 24 — 28.

М. С. Щепкін гостює у Шевченка і виступає на сцені місцевого театру в п’єсах М. Гоголя, О. Островського, І. Котляревського. «Шесть дней, шесть дней полной, радостно-торжественной жизни!» — записує з цього приводу Шевченко (Твори, т. V, с. 133).


Грудня 28.

Ф. Толстой у листі до президента Академії художеств просить дозволити Шевченкові приїхати до Петербурга і відвідувати класи Академії (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 9).


Грудня 29.

О 12 годині ночі виїхав з Нижнього Новгорода М. Щепкін, якого Т. Шевченко, П. Овсянников, П. Брилкін і Олейников проводжали до першої станції (Твори, т. V, с. 133).

Відношення президента Академії художеств до міністра імператорського двора з проханням дозволити Шевченкові жити в Петербурзі (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 10 — 11).


Грудня 30.

Захоплений запис у «Журналі» про М. Щепкіна — людину, друга, артиста: «Я все еще не могу прийти в нормальное состояние от волшебного, очаровательного видения. У меня все еще стоит перед глазами городничий, матрос, Михайло Чупрун и Любим Торцов. Но ярче и лучезарнее великого артиста стоит великий человек, кротко улыбающийся друг, мой единый, мой искренний, мой незабвенный Михайло Семенович Щепкин» (Твори, т. V, с. 133).


1857 рік.

У Нижньому Новгороді написав твір «Юродивий». Вперше надруковано в «Записках наукового /238/ товариства ім. Шевченка», 1901, т. 39, с. 3 — 6 (Твори, т. II, с. 280 — 282).


1857 — 1858 роки.

Знайомство Шевченка з П. Мельниковим-Печерським («Исторический вестник», т. II, 1893, кн. 5, с. 343).











1858 рік


Січня 1.

Новий рік зустрів у родині Брилкіних, з якими познайомив К. Піунову. Пішов послухати утреню, але «дьячки с похмелья так раздирательно пели, что я заткнул уши и вышел вон из церкви». Переписав до «Журналу» байку «На улице и длинной и широкой», записану Олєйниковим зі слів М. Щепкіна (Твори, т. V, с. 133 — 134).


Між 1 січня 8 березня.

Намалював портрет дитини (італійський та білий олівець). Авторська дата і підпис: «1858. Т. Шевченко» (Твори, т. X, № 23).


Січня 2.

В Олейникова взяв вірш В. Курочкіна на смерть П. Беранже «16-е июля 1857 года» і переписав його до свого «Журналу»: «Прекрасное, сердечное стихотворение!» (Твори, т. V, с. 134 — 135).

У листі до А. Толстої з захопленням розповідає про приїзд М. Щепкіна до Нижнього Новгорода: «Какая живая, свежая поэтическая натура! Великий артист и великий человек! И, с гордостью говорю, самый нежный, самый искренний мой друг!» (Твори, т. VI, с. 158 — 159).


Січня 3.

Одержав лист і 250 крб. грошей від П. Куліша за продані ним малюнки Шевченка, надіслані з Новопетровська Бр. Залеському (Твори, т. V, с. 135).


[Перед 4 січня].

Намалював автопортрет (італійський та білий олівець). Авторська дата і монограма: «1858. „Ш“» (Твори, т. X, № 18).


Січня 4.

Писав листи знайомим, проводжав у Петербург П. Овсянникова, був на балі-маскараді в О. Варенцова, де познайомився з Д. Рейковським (Твори, т. V, с. 135).

Написав лист М. Щепкіну, в якому висловив своє бажання приїхати до нього на побачення в Нікольське (Твори, т. VI, с. 159).

У листі до С. Аксакова дякує йому за надісланий через М. Щепкіна подарунок — примірник «Семей-/239/ной хроники»: «Я давно уже и несколько раз прочитал ваше изящнейшее произведение, но теперь я читаю его снова и читаю с таким высоким наслаждением, как самый нежный любовник читает письмо своей боготворимой милой».

З надзвичайним захопленням розповідає про приїзд у Нижній М. Щепкіна, повідомляє, що через нього передав С. Аксакову свою «Прогулку с удовольствием и не без морали». Просить прочитати її і десь надрукувати, якщо вона заслуговує того (там же, с. 159 — 160).

Написав лист М. Максимовичу: дякує йому за подарунки і розповідає про своє свято в зв’язку з приїздом М. Щепкіна: «Я ще й досі не охолонув од мого дорогого гостя, і досі ще стоїть він у мене в очах і не дає мені покою ні вдень ні вночі» (там же, с. 160 — 161).

У листі до М. Лазаревського повідомляє про перебування в Нижньому М. Щепкіна і про свою радість з цього приводу (там же, с. 161 — 162).

Написав лист П. Кулішу: сповіщає про одержання від нього грошей і про своє свято в зв’язку з приїздом М. Щепкіна, дякує за «Граматку» і посилає «Неофіти». Відмовляється ілюструвати «Чорну раду». Пише, що оповідань Марка Вовчка ще не одержав (там же, с. 162).


Січня 5.

З Москви повернувся поштар, який возив М. Щепкіна: привіз Шевченкові лист від нього, 4 примірники портрета для нижегородців і звістку про смерть сина М. Щепкіна — Дмитра (Твори, т. V, с. 135 — 136; Листи, с. 120).


Січня 6.

І. Усков повідомив листом академіка К. Бера про покарання, яке він дістав від корпусного командира за видачу Шевченкові документів на проїзді до Петербурга («Звезда», 1966, № 8, с. 186).

Захоплений запис про гру К. Піунової в ролі Простушки, пророкує їй велике майбутнє (Твори, т. V, с. 136).


Січня 7.

Шевченка відвідав С Крулікевич, що повертався з заслання. В «Журнал» Шевченко записав з обуренням його розповідь про вчинки побічного сина В. Перовського, що зарізав свого денщика, про його матір, яка гарячою праскою розбила голову своїй /240/ покоївці, і про самого Перовського. «О Николай, Николай! Какие у тебя лихие сподручники были. По Сеньке шапка», — такими словами закінчив Шевченко свій запис (Твори, т. V, с. 136).

Дата листа Шевченкові від І. Ускова: сповіщає про службові неприємності за видачу Шевченкові квитка до Петербурга, пересилає лист Я-Кухаренка, просить не забувати й писати (Листи, с. 120 — 121).


Січня 8.

Міністерство імператорського двора звернулось до Академії художеств за роз’ясненням, у якій справі притягався до відповідальності Шевченко (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 12).

Шевченко зайняв квартиру К. Шрейдерса (Твори, т. V, с. 136).


Січня 9.

Намалював портрет Олейникова з умовою, що той напише статтю для «Московских ведомостей» про перебування М. Щепкіна в Нижньому Новгороді (оригінал портрета не знайдено) (Твори, т. V, с. 136; т. X, № 152).


Січня 10.

Намалював портрет К. Шрейдерса (італійський та білий олівець; підпис і дата автора: «1858») (Твори, т. V, с. 137; т. X, № 19).


Січня 11.

Проводжав В. Кишкіна; був у К. Піунової, продиктував їй вірш В. Курочкіна «Как в наши лучшие года». Вона йому читала твори О. Кольцова та І. Крилова: «Я в восторге был от этого импровизированного литературного вечера...» (Твори, т. V, с. 137). Відношення віце-президента Академії художеств міністрові імператорського двора про те, що в Академії немає відомостей про причину покарання Шевченка, що його справу вів III відділ (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 12).


Січня 12.

За дорученням М. Щепкіна зробив візит П. Голинській. Був у К. Піунової, з якою читали «Сцены из рыцарских времен» і «Каменного гостя» О. Пушкіна. З К. Піуновою гостювали в Брилкіних і були в театрі (Твори, т. V, с. 137 — 138).


Січня 13.

Намалював портрет О. Бабкіна (оригінал не розшуканий) *. Був у віолончеліста Весловського.


* Є припущення, що на портреті поліцейського зображено О. Бабкіна. /241/


Одержав від С. Аксакова «самое любезное, самое сердечное письмо». Він повідомляє, що рукопис «Матроса» передав редактору «Русского вестника». Шевченко почав переписувати другу частину «Матроса» (Твори, т. V, с. 138; т. X, № 153, 20).


Січня 14.

Запис у «Журналі» про бажання К. Піунової перейти до іншого театру і про клопотання Шевченка через М. Щепкіна (Твори, т. V, с. 138).


Січня 15.

Написав лист директору Харківського театру про бажання К. Піунової вступити до цього театру і лист М. Щепкіну про сприяння в цій справі (Твори, т. V, с. 138).

Дата листа Шевченкові від М. Щепкіна: просить приїхати до Москви погостювати, сповіщає, що малюнки Шевченка будуть розіграні в лотерею (Листи, с. 121 — 122).

Відношення міністра імператорського двора до III відділу з приводу прохання Академії художеств дозволити Шевченкові жити в Петербурзі (Справа № 81, ч. 6, арк. 110).


Січень (перша половина).

Записка Шевченка до П. Куліша, в якій він, надсилаючи дві пісні, просить передати їх А. Маркевичу, щоб той написав ноти (Твори, т. VI, с. 163).


Січня 16.

Переписував другу частину «Матроса», був у театрі, одержав лист від М. Щепкіна (Твори, т. V, с. 138).


Січня 17.

Почав писати лист М. Щепкіну (закінчив 18 січня). Просить допомогти К. Піуновій перейти до Харківського театру, сповіщає, що одержав листа від С. Аксакова, що Щепкін повинен скоро одержати «Неофіти»: «...тільки се така штука, що друкувать її тепер не можна...» Обіцяє приїхати до М. Щепкіна в Нікольське. Переписував «Матроса» (Твори, т. V, с. 139; т. VI, с. 163 — 164).

Довідка III відділу про те, за що Шевченка віддали в солдати, про перебування в солдатах і що після звільнення Шевченка з заслання йому заборонено жити в обох столицях (Справа № 81, ч. 6, арк. 111 — 112).


Січня 18.

У М. Брилкіна зустрівся з своїм давнім знайомим В. Погожевим (Твори, т. V, с. 139). /242/

Довідка III відділу міністрові імператорського двора про Шевченка (що він притягався у справі Кирило-Мефодіївського товариства в 1847 р., але покараний був за свої твори, спрямовані проти царя й цариці) з проханням повідомити про наслідки клопотання перед царем з приводу дозволу жити поетові в Петербурзі (Справа № 81, ч. 6, арк. 113).


Січня 19.

Був у театрі, милувався К. Піуновою в ролі Тетяни («Москаль-чарівник» І. Котляревського) (Твори, т. V, с. 139).

Дата листа Шевченкові від М. Лазаревського: сповіщає, що одержав автопортрет Шевченка, пише про Л. Жемчужникова, характеризує його як чудову людину і здібного художника (Листи, с. 122 — 123).


Січня 20.

Проводжав Д. Ван-Путерена, Г. Кебера, К. Шрейдерса і М. Фреліха, що виїздили до Петербурга, та М. Брилкіна (їхав до Казані) (Твори, т. V, с. 139).

П. Куліш у листі до Шевченка негативно оцінює поему «Неофіти» за її антимонархічний зміст; радить закінчити «Гуса» та утриматися від друкування російських творів (Листи, с. 123 — 124).


Січня 21.

У листі до М. Лазаревського Шевченко рекомендує йому свого нижегородського друга К. Шрейдерса. Поет радить Лазаревському взяти в П. Куліша й прочитати поему «Неофіти» і передати її, переписавши, М. Щепкіну. Просить купити й передати в Нижній Новгород твори В. Шекспіра, П. Беранже та М. Курочкіна (Твори, т. VI, с. 164). Запис у «Журналі» про бенефіс К. Піунової і про намір написати про це газетну статтю: «Давали в этот вечер драму «Парижские нищие» и водевиль «Бедовая бабушка» (Твори, т. V, с. 139).


Січня 22.

Шевченка відвідав Я. Лазаревський, що був проїздом у Нижньому Новгороді, і розповів поету про Катеринославське повстання 1856 року та про пограбування селян поміщиком М. Білозерським (сусідом Лазаревських). У «Журнал» Шевченко записав пісню, складену селянами про цього поміщика-грабіжника:

«Этот филантроп-помещик так оголил своих крестьян, что они сложили про него песню, которая кончается так: /243/

А в нашого Білозера

Сивая кобила, —

Бодай же його побила

Лихая година.

А в нашого Білозера

Червоная хустка, —

Ой, не одна в селі хата

Осталася пустка.

Наивное, невинное мщение!» (Твори, т. V, с. 139).


Січня 23.

У театрі дивився оперету Г. Доніцетті «Дочка полку», яку Шевченко назвав незграбним твором, що міг сподобатися тільки Миколі І: «Покойному нашему Тормозу, надо думать, очень нравилось это топорное произведение. Да не по его ли заказу оно и родилось на свет божий? При нем, я помню, когда-то оперетка эта исполнялась с большей дисциплиной» (Твори, т. V, с. 140).

М. Костомаров у листі до Шевченка запитує про причини мовчання, висловлює думки про потребу видання книг для народу, заохочує до поетичної творчості (Листи, с. 124 — 125).


Січня 24.

Одержав листи від П. Куліша і М. Лазаревського (Твори, т. V, с. 140).


Січня 25.

Одержав від М. Костомарова листа з докором за мовчання (Твори, т. V, с. 140).

Відношення міністра імператорського двора В. Адлерберга до начальника III відділу з приводу клопотання Академії художеств у справі дозволу Шевченкові жити в Петербурзі (Справа № 81, ч. 6, арк. 111).


Січня 26.

Їздив на прогулянку за місто з родиною Піунових, був у селі Бор. До «Журналу» записав весільну пісню, яку співала К. Піунова (Твори, т. V, с. 140). Дата листа Шевченка до П. Куліша: просить «Неофіти» переписати і надіслати М. Щепкіну, передавши їх через Шрейдерса, повідомляє, що в нього набереться творів на дві книги, що «Іван Гус» повинен бути у Потоках (на Київщині) у В. В. Тарновського. Запитує, як надрукувати російські повісті: «У мене їх десятків коло двох набереться» (Твори, т. VI, с. 165).


Січня 27.

Був на похороні О. Улибишева (відомий біограф і критик Л. Бетховена і В. Моцарта, притягався у справі декабристів) (Твори, т. V, с. 140). /244/


Січня 28.

Познайомився з М. Болтіним, сподобалось, що той прихильно ставиться до питання про звільнення селян з кріпацтва (Твори, т. V, с. 141).


Січня 29.

Був на бенефісі артистки К. Васильєвої (Твори, т. V, с. 141).


Січня 30.

У листі до К. Піунової висловлює свої почуття до неї і бажання одружитися (Твори, т. VI, с. 166).


Лютого 1.

Одержав лист і 200 крб. грошей від М. Щепкіна, який повідомляє про свою згоду допомогти К. Піуновій влаштуватися в Харкові (Твори, т. V, с. 142).

У «Нижегородских губернских ведомостях» (с. 17 — 18) надруковано рецензію Шевченка на гру К. Піунової та інших артистів 21 січня 1858 р. Рецензію передруковано в «Московских ведомостях» (1858, № 18) (Твори, т. VI, с. 8 — 9).

Дата листа Шевченкові від П. Куліша: вдруге посилає твори Марка Вовчка, просить написати про них свої враження. Повідомляє про свій намір видати твори Шевченка; про те, що для поета зібрали гроші; несправедливо негативно висловлюється з приводу російських повістей Шевченка: «Якби в мене гроші, я б у тебе купив їх усі разом та й спалив». Сповіщає про свій від’їзд за кордон (Листи, с. 125 — 127).


Лютого 2.

Був у театрі, сподобалось виконання К. Піуновою ролі Антуанетти в драмі «Парижские нищие» Ф. Бурдіна (Твори, т. V, с. 142).

Лист міністра імператорського двора В. Адлерберга до III відділу з приводу клопотання Академії художеств про дозвіл Шевченкові жити в Петербурзі; вважає, що це питання може бути розв’язане за участю III відділу (Справа № 81, ч. 6, арк. 114). Повідомлення міністра імператорського двора президенту Академії художеств про те, що її клопотання з приводу дозволу жити Шевченкові у Петербурзі подано на розгляд цареві (ЦДІАЛ СРСР, ф. 472, оп. 111/948, спр. 1, арк. 10).


Лютого 3.

Гостював на іменинах Н. Пущиної, там була і К. Піунова, в присутності якої Шевченко прочитав свою статтю про її бенефіс (Твори, т. V, с. 142).

Написав лист М. Щепкіну: дякує за його лист і гроші і висловлює знову бажання приїхати до /245/ Щепкіна в Нікольське; просить допомогти К. Піуновій влаштуватися до Харківського театру, запитує про «Матроса» і «Неофітів», передає вітання С. Аксакову, М. Максимовичу, В. Рєпніній (Твори, т. VI, с. 166 — 167).


Лютого 4.

Шкодує, що немає нижегородських вистав: «Другой день нет спектаклей, бедных нижегородских спектаклей. И будто чего-то необходимого не достает» (Твори, т. V, с. 143).

Президент Академії художеств висловив своє бажання, щоб Шевченкові дозволили жити в Петербурзі і займатися живописом (Справа № 81, ч. 6, арк. 116 — 117).

Довідка III відділу з приводу клопотання Академії художеств про дозвіл Шевченкові жити в Петербурзі. Після викладу змісту звернення президента Академії художеств і проходження справи Шевченка дано такий висновок:

«...III отделение полагало бы возможным испросить ему разрешение проживать здесь и посещать классы Академии с тем, однако, чтобы он подвергнут был здесь строгому полицейскому надзору и чтоб начальство Академии художеств имело должное наблюдение, дабы он не обращал во зло своего таланта» (Справа № 81, ч. 6, арк. 116 — 117).


Лютого 5.

Дозвіл царя жити Шевченкові в Петербурзі з умовою, що за поетом буде встановлено суворий поліцейський нагляд (ЦДІАЛ СРСР, ф. 472, оп. 111/948, спр. 1, арк. 11).

Резолюція шефа жандармів на довідці III відділу від 4 лютого 1858 року про те, що Олександр II висловив свою згоду з пропозиціями III відділу щодо умов повернення і проживання Шевченка в Петербурзі і наказав повідомити про це міністра імператорського двора. Тут же написано: «По прибытии Шевченка в С.-Петербург призвать его ко мне» (Справа № 81, ч. 6, арк. 116 — 117).

Відношення начальника III відділу В. Долгорукова міністрові імператорського двора про те, що Шевченкові дозволяється жити в Петербурзі під суворим наглядом поліції (там же, арк. 118).

Був у Татаринова, слухав музику К. Вебера і Й. Гайдна, записав до «Журналу» пісню /246/ П. Беранже «Старый холостяк», яку прочитав Татаринов і яка дуже сподобалась Шевченкові (Твори, т. V, с. 143 — 144).

Лист В. Погожева з м. Владимира Шевченкові: пише, що був у Москві і М. Щепкін читав Шевченкову «Пустку». Передає запитання Щепкіна, коли поет зможе приїхати в Нікольське погостювати. Сповіщає, що статтю про К. Піунову відіслав до «Московских университетских ведомостей» (Листи, с. 127 — 128).


Лютого 6.

Був у інституті благородних дівиць на репетиції, обурився казарменим виглядом зали інституту. У М. Дорохової зустрівся з російським поетом-сатириком П. Шумахером і вперше побачив у нього «Колокол» О. Герцена (№ 4): «Я в первый раз сегодня увидел газету и с благоговением облобызал» (Твори, т. V, с. 145).

М. Щепкін у листі до Шевченка викладає свої думки з приводу можливості і доцільності переїзду К. Піунової до Харківського театру (Листи, с. 128 — 130).


Лютого 7.

Одержав лист від директора Харківського театру, який просить прислати умови К. Піунової і прискорити її від’їзд (Твори, т. V, с. 145).

Запит правителя канцелярії імператорського двора віце-президентові Академії художеств про місцеперебування Шевченка (ЦДІАЛ СРСР, ф. 472, оп. 111/948, спр. 1, арк. 12).


Лютого 8.

Був у К. Піунової і мав розмову з приводу її переїзду до Харкова (Твори, т. V, с. 145 — 146).


Лютого 9.

Написав вірші «Доля» (вперше надруковано в альманасі «Хата». СПб., 1860, с. 59), «Муза» (вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. V, с. 24) і «Слава» (вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. V, с. 25) (Твори, т. V, с. 146 — 148; т. II, с. 283 — 286).


Лютого 10.

Записав у щоденнику, що одержав листи від Я. Кухаренка (від 7 серпня), від І. Ускова та В. Погожева. Останній пише про зустріч у Москві з М. Щепкіним, який читав йому Шевченкову «Пустку» (Твори, т. V, с. 148 — 149).

Відношення міністра імператорського двора до президента Академії художеств з повідомленням, /247/ що Шевченкові дозволено жити в Петербурзі під суворим наглядом поліції (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 14; «Исторический вестник», 1896, июнь, с. 897). На початку листа до М. Щепкіна переписані вірші: «Доля», «Муза», «Слава». У листі просить допомогти К. Піуновій влаштуватися в Харківському театрі (Твори, т. VI, с. 167 — 170).

М. Лазаревський у листі до Шевченка повідомляє про розповсюдження Шевченкового автопортрета; пише про К. Шрейдерса, П. Овсянникова, П. Куліша; запитує, які книги вислати (Листи, с. 130 — 131). Відповідь віце-президента Академії художеств на запит правителя канцелярії імператорського двора про те, що Шевченко перебуває в Нижньому Новгороді (ЦДІАЛ СРСР, ф. 472, оп. 111/948, спр. 1, арк. 18).

Лист Шевченкові від М. Костомарова: радить поетові одружитися, сповіщає, що П. Куліш поїхав за кордон, висловлює бажання зустрітися з Шевченком у Саратові (Листи, с. 131 — 132).


Лютого 11.

Записує в «Журнал» свої думки з приводу одержаного листа від М. Щепкіна. Висловлює бажання допомогти К. Піуновій переїхати до Харкова (Твори, т. V, с. 149).


Лютого 12.

Намалював портрет А. Кадницького (італійський та білий олівець); підписі дата автора: «1858» (Твори, т. V, с. 149; т. X, № 21).

Міністр імператорського двора повідомив начальника III відділу про те, що Шевченко живе в Нижньому Новгороді (Справа № 81, ч. 6, арк. 119).


[12 лютого — 7 березня].

Намалював портрет М. Фреліха (?) (італійський та білий олівець). Авторська дата: «1858» і підпис: «Т. Шевченко» (Твори, т. X, № 22).


Лютого 13.

Відношення шефа жандармів міністру внутрішніх справ і керуючому І округом корпусу жандармів про те, що Шевченкові дозволено жити в столиці під наглядом начальства і суворим поліцейським наглядом (Справа № 81, ч. 6, арк. 120).


Лютого 14.

Закінчив переписувати другу частину «Матроса». «Переписывание — это самая несносная работа, какую я когда-либо испытывал. Она равняется солдатскому ученью». Турбується, як прийме його /248/ твір С. Аксаков, думкою якого він так дорожить (Твори, т. V, с. 149).

Дата листа Шевченкові від П. Куліша з Мотронівки: повідомляє про свій від’їзд за кордон, радить Шевченкові виконати малюнки з текстом, щоб їх надрукувати для розповсюдження серед народу (Листи, с. 132 — 133).


[Лютого 15].

Орієнтовна дата листа Шевченкові від М. Щепкіна: радить добре обміркувати справу переїзду К. Піунової до Харкова і просить сповістити про день виїзду поета до Щепкіна в Нікольське (Твори, т. V, с. 133).


Лютого 16.

У листі до С. Аксакова сповіщає про закінчення другої частини «Прогулки», про вимогливість до себе у праці над художніми творами російською мовою: «Я дебютирую этой вещью в великорусском слове... Трудно мне одолеть великорусский язык, а одолеть его необходимо. Он у меня теперь как краски на палитре, которые я мешаю без всякой системы. Мне необходим теперь труд, необходима упорная тяжелая работа, чтобы хоть что-нибудь успеть сделать. Я десять лет потерял напрасно...» Просить передати М. Щепкіну, щоб той прочитав Аксакову «Неофіти», «Долю», «Музу» і «Славу», та вислати свої твори (Твори, т. VI, с. 170 — 171).

У листі до Я. Кухаренка повідомляє про звільнення з солдатчини, про затримку в Нижньому Новгороді, про приїзд М. Щепкіна та про свої подальші наміри. В листі переписав вірші «Доля», «Муза», «Слава» і згадав про «Неофітів», над якими він продовжує працювати (там же, с. 171 — 172).

Відіслав листи Я. Кухаренку та С. Аксакову. Був у соборі з наміром послухати хор; записує скептичне враження від церковної служби. На прохання батька К. Піунової вирішив підібрати їй для читання останню сцену «Фауста» й. Гете (Твори, т. V, с. 150).

Дата, виставлена Шевченком під повістю «Прогулка с удовольствием и не без морали» («Матрос»). Вперше повість надрукована (обидві частини) в журналі «Киевская старина», 1887, кн. 6 — 7, с. 269 — 334; кн. 8, с. 589 — 626; кн. 9, с. 55 — 89 (Твори, т. IV, с. 320, 447).


Лютого 17.

Надіслав «Фауста» К. Піуновій, якій роль /249/ Маргарита чомусь не сподобалась (Твори, т. V, с. 150).

Написав лист І. Ускову: запитує про сім’ю, скаржиться на затримку в Нижньому Новгороді і розповідає про свої плани поїхати спочатку в Нікольське до М. Щепкіна, а весною на Україну, потім за кордон (Твори, т. VI, с. 172 — 173).

Лист Шевченкові від М. Осипова: повідомляє різні чутки про умови звільнення селян з кріпацтва, запитує про обставини поетового життя в Нижньому Новгороді, сповіщає про долю Шевченкової повісті «Княгиня» (Листи, с. 134135).


Лютого 18.

Шевченка відвідали земляки-медики Ф. Волконський і П. Малюга, що їхали з Києва до Іркутська. Від П. Малюги довідався, що Марко Вовчок — це псевдонім письменниці, і вирішив написати їй листа з подякою за її натхненну книгу: «Какое возвышенно прекрасное создание эта женщина. Не чета моей актрисе. Необходимо будет ей написать письмо и благодарить ее за доставленную радость чтением ее вдохновенной книги» (Твори, т. V, с. 150 — 151)

Правління Академії художеств винесло рішення прийняти до відома повідомлення міністра імператорського двора про дозвіл Шевченкові жити в Петербурзі (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 15).


Лютого 19.

З Петербурга приїхав К. Шрейдерс і привіз Шевченкові фото з його автопортрета, лист від М. Лазаревського, пісні П. Беранже в перекладі В. Курочкіна.

Відбулось урочисте відкриття комітету з приводу звільнення селян з кріпацтва. Шевченка зворушила промова губернатора О. Муравйова (учасник декабристського руху) і обурила мовчанка поміщиків. «Но банда своекорыстных помещиков не отозвалась ни одним звуком на человеческое слово» (Твори, т. V, с. 151).


Лютого 20.

Подарував фото свого автопортрета М. Дороховій і просив її дістати копію промови О. Муравйова (Твори, т. V, с. 151).

Дата листа Шевченкові від М. Лазаревського: сповіщає, що А. Толстая передала звістку про одержання дозволу жити Шевченкові в Петербурзі (під /250/ наглядом поліції) і що всі з нетерпінням чекають його приїзду. Надсилає 50 крб. (Листи, с. 136).


Лютого 21.

Почав переписувати для друку свої поезії 1846 — 1858 років (Твори, т. V, с. 151).

Дата листа Шевченкові від Я. Кухаренка: повідомляє, що список «Москалевої криниці» надіслав М. Щепкіну і той дякує. Радить Шевченкові видати свої твори, прибувши до Петербурга (Листи, с. 137 — 138).


Лютого 22.

Написав лист М. Лазаревському: повідомляє про свій намір залишити Нижній Новгород, посилає переписані вірші «Доля», «Муза» і «Слава». Просить довідатися про адресу Марка Вовчка: «Треба буде хоч письмом подяковать їй за її сердечнії, щирії «Оповідання» (Твори, т. VI, с. 173 — 177).


Лютого 23.

Шевченко в листі до М. Щепкіна сповіщає, що переслав йому свої книги й просить одержати їх по доданій квитанції. Пише про свій намір 25 лютого виїхати з Нижнього Новгорода, передає вітання С. Аксакову та М. Максимовичу (Твори, т. VI, с. 177).


Лютого 24.

Шевченко одержав лист від П. Куліша з Мотронівки. Записує в «Журнал» міркування про малюнки для народу, про свою надію бути в Академії і зайнятися гравіруванням. Переписав до «Журналу» вірш-сатиру на Миколу І «Когда он в вечность преселился» П. Лаврова (Твори, т. V, с. 152 — 153). А. Толстая в листі до Шевченка сповіщає про одержання Академією дозволу на право проживання поета в Петербурзі і відвідування Академії: «Итак, заветные мечты мои сбываются: я увижу вас скоро, наш желанный гость, Тарас Григорьевич!.. Приезжайте скорей! Не могу больше писать: руки дрожат от нетерпения и радости» (Листи, с. 138).


Лютого 25.

Одержав лист від М. Лазаревського з повідомленням про дозвіл жити в Петербурзі. Цю радісну звістку і день свого народження відзначив обідом у товаристві М. і П. Брилкіних, І. Граса, П. Лапи, П. Кудлая, А. Кадницького, М. Фреліха, Є. Климовського, М. Попова, Владимирова і Л. Товбича (Твори, т. V, с. 153).

Написав лист М. Лазаревському, в якому дякує за поздоровлення з іменинами та за звістку про /251/ дозвіл жити в Петербурзі; просить цілувати заступників Ф. і А. Толстих, обіцяє незабаром приїхати до Петербурга (Твори, т. VI, с. 177).


Лютого 26.

У товаристві Л. Товбича, Владимирова та О. Очеретникової зробив прогулянку до села Медновки, за 75 верст від Нижнього Новгорода (Твори, т. V, с. 154).


Лютого 27.

Запис у «Журналі» про знайомство з Г. Петровичем у с. Медновці: «Петрович по происхождению серб, образованный, прямой и сердечный человек, хорошо разумеющий и глубоко сочувствующий всему современному» (Твори, т. V, с. 154).


Лютого 28.

Запис у «Журналі» про повернення до Нижнього Новгорода з с. Медновки (Твори, т. V, с. 154).


Березня 1.

Запис у «Журналі»: «На имя здешнего губернатора от министра внутренних дел получена бумага о дозволении проживать мне в Петербурге, но все еще под надзором полиции» (Твори, т. V, с. 154).


Березня 2.

Одержав лист від А. Толстої, яка повідомляє про дозвіл Шевченкові жити в Петербурзі (Твори, т. V, с. 154).


Березня 3.

Зайшов до В. Даля і випадково побачив книгу «Детство Багрова-внука», надіслану С. Аксаковим для Шевченка «с самой лестной надписью сочинителя» (Твори, т. V, с. 155).


Березня 4.

Заходився переписувати для друку «Відьму», в якій знайшов багато розтягнутого і недоробленого (Твори, т. V, с. 155).


Березня 5.

Продовжує працювати над «Відьмою», написав лист А. Толстой (Твори, т. V, с. 155).

У листі до А. Толстої сповіщає, що губернатор одержав офіційне повідомлення про дозвіл поету жити в столиці. Дякує за піклування і висловлює своє нетерпіння скоріше зустрітися. Тепло згадує М. Щепкіна (Твори, т. VI, с. 178).


Березня 6.

Закінчив виправляти й переписувати «Відьму», переписав і трохи виправив «Лілею» та «Русалку» (написані в 1846 р. в Києві). Ходив до поліцмейстера П. Кудлая, щоб той прискорив видачу перепустки. Гостював у М. Вільде, який подарував Шевченкові кілька медальйонів (Твори, т. V, с. 155). /252/


Березня 7.

З півдня до півночі прощався з нижегородськими друзями. Останній тост виголосив у М. Дорохової за здоров’я своєї заступниці А. Толстої (Твори, т. V, с. 156).


Березня 8.

Закінчив редагувати вірш «Хустина». О 3 годині дня Шевченко залишив Нижній Новгород (Твори, т. V, с. 156).


Березня 9.

Приїхав до м. Владимира, де на поштовій станції зустрів О. Бутакова, який їхав з дружиною до Оренбурга, а потім на береги Сирдар’ї: «У меня при одном воспоминании об этой пустыне сердце холодеет...» У дорозі застудився і захворів на запалення лівого ока (Твори, т. V, с. 156).


Березня 10.

Об 11 годині вечора прибув до Москви і зупинився на ніч у готелі (Твори, т. V, с. 156).


Березня 11.

О 7 годині ранку пішов до М. Щепкіна, який жив «у старого Пимена в доме Щепотьевой». Тут Шевченко й оселився (Твори, т. V, с. 156).


Березня 12.

Шевченка відвідали лікар Д. Ван-Путерен і М. Максимович. Увечері М. Щепкін познайомив його з М. Кетчером, І. Бабстом та О. Афанасьєвим (Твори, т. V, с. 157).

Шевченко в листі до М. Лазаревського сповіщає про приїзд до Москви і затримку через хворобу. Просить передати це А. Толстой, обіцяє вислати в Петербург два малюнки (Твори, т. VI, с. 178 — 179).


Березня 13.

Шевченка відвідали А. Маркевич та М. Максимович, останній подарував «Исследование о Петре Конашевиче-Сагайдачном» (Твори, т. V, с. 157).


Березня 14.

Переписав до «Більшої книжки» відредагований вірш «Ще як були ми козаками...», написаний у перший рік заслання. Відіслав М. Лазаревському два малюнки в подарунок президенту Академії художеств. Поета відвідали лікарі Д. Ван-Путерен і Д. Мін (Твори, т. II, с. 33 — 34; т. V, с. 157).


Березня 15.

Почав видужувати. М. Щепкін запросив для Шевченка співачку І. Грекову, але виконання нею українських пісень не сподобалось. «Прекрасный, свежий, сильный голос, но наши песни ей не дались, особенно женские. Отрывисто, резко, национальной экспрессии она не уловила. Скоро ли я услышу тебя, моя родная задушевная песня?» /253/

Старший син М. Щепкіна — Петро — подарував Шевченкові два «фотографические портрета апостола Александра Ивановича Герцена» (Твори, т. V, с. 158).

Записка Шевченкові від М. Максимовича, який запитує про здоров’я і надсилає «Жабомишодраківку» К. Думитрашка та свої «Псалми» для перегляду і зауважень (Листи, с. 138).


Березня 16.

Намалював портрет М. Щепкіна (італійський та білий олівець, підпис і дата автора: «1858»). Шевченка відвідали А. Маркевич, М. Максимович та лікар Д. Мін (Твори, т. V, с. 158; т. X, № 24).

М. Лазаревський у листі до Шевченка сповіщає, що А. Толстая з нетерпінням чекає його приїзду до Петербурга (Листи, с. 139).


Березня 17.

Шевченка відвідали лікарі Д. Ван-Путерен і Д. Мін. «Вечером втихомолку навестил давно не виданного друга моего, княжну Варвару Николаевну Репнину» (Твори, т. V, с. 158).


Березня 18.

Закінчив переписувати поезії за 1847 рік. Шкодує, що ні з ким порадитись, почитати свої твори. Був разом з М. Щепкіним у М. Максимовича, подарував його дружині «Весняний вечір». Відвідав школу живопису і зустрівся з А. Мокрицьким. Був у книжковому магазині Миколи Щепкіна, «где мне Якушкин подарил портрет знаменитого Николая Новикова». Увечері гостював у О. Бодянського: «Наговорились досыта о славянах вообще и о земляках в особенности...» (Твори, т. V, с. 158 — 159).


Березня 19.

Разом з М. Щепкіним, «несмотря на воду и грязь под ногами, обходили пешком по крайней мере четверть Москвы. Я не видал Кремля с 1845 года». Запис у «Журналі» вражень від огляду Москви. Зустрічі з О. Станкевич та О. Міницькою, давніми знайомими Шевченка (Твори, т. V, с. 159).

У листі до М. Лазаревського пише, що хвороба затримує в Москві, дає поради щодо своїх малюнків (які надіслав раніше), просить Лазаревського приїхати в Москву, щоб разом їхати до Петербурга (Твори, т. VI, с. 179).


Березня 20.

З 10 до 4 години оглядав Москву, милувався Кремлем: «Полюбовавшися старым красавцем Кремлем, прошел я к юному некрасавцу Спасу /254/ с целью посмотреть скульптурные работы». Заходив до О. Сапожникова, А. Мокрицького, в якого розглядав ескізи свого покійного друга В. Штернберга. Був у М. Савичева, взяв у нього літопис С. Величка, переданий для Шевченка О. Бодянським ще два роки тому.

Увечері разом з М. Щепкіним були в Станкевичів. О. Станкевич подарував Шевченкові твори Ф. Тютчева (Твори, т. V, с. 159 — 160).


Березня 21.

Разом з М. Щепкіним їздили оглядати Москву. Були в Миколи Щепкіна та в М. Кетчера. В останнього зустріли І. Бабста. Кетчер подарував Шевченкові видання своєї компанії, Бабст — свою книгу. Були в Є. Якушкіна, дружина якого подарувала обом по портрету декабриста С Волконського, в І. Забєліна: «Грешно роптать мне на судьбу, что она затормозила мой поезд в Питер. В продолжение недели я здесь встретился и познакомился с такими людьми, с какими в продолжение многих лет не удалось бы встретиться. Итак, нет худа без добра». Вечір провів у Марії Максимович, яка зачарувала його виконанням українських пісень (Твори, т. V, с. 160 — 161).


Березня 22.

Познайомився з С. Аксаковим. Читав статтю О. Герцена «Княгиня Екатерина Романовна Дашкова», вміщену в третьому номері «Полярной звезды». Вночі був у Кремлі на урочистій великодній службі, яка викликала гострий осуд: «И до которых пор продлится эта японская комедия?» (Твори, т. V, с. 161).


Березня 23.

Від артиста І. Самаріна Шевченко записав епіграму М. Щербини на журнал «Русский вестник», в якому багато патетики, але мало справжньої поезії, хоч друкуються там і визнані поети (А. Майков, А. Фет, О. Плещеев та інші) (Твори, т. V, с. 161 — 162).

Дата листа Шевченкові від М. Лазаревського з Петербурга: шкодує, що хвороба затримала Шевченка в Москві, повідомляє, що приїхати до Москви він не може (Листи, с. 139 — 140).


Березня 24.

Бачився з С Аксаковим та його родиною. Відвідав В. Рєпніну й С. Шумського. Був на званому обіді в Миколи Щепкіна, який «задал пир мос-/255/ковской учено-литературной знаменитости. И что это за очаровательная знаменитость! Молодая, живая, увлекающаяся, свободная!» (Гостювали I. Бабст, Б. Чичерін, М. Кетчер, Д. Мін, О. Кронеберг, О. Афанасьев, О. Станкевич, Є. Корш, М. Крузе та інші). Зустрічався у Варенцова з московськими художниками і музикантами, слухав Моцарта і Бетховена (Твори, т. V, с. 162).


Березня 25.

Обід у М. Максимовича на честь Шевченка, на якому були М. Щепкін, два брати Аксакови, О. Хомяков, О. Кошелєв з дружиною, Г. Галаган, а також М. Погодін та С. Шевирьов: «Погодин еще не так стар, как я его воображал себе. Шевырев старше и, несмотря на седенькую свою благопристойную физиономию, почтения к себе не внушает. Сладкий до тошноты старичок». Після обіду М. Максимович прочитав вірш, присвячений Шевченкові, а його дружина співала українських пісень. Був у Аксакових і в О. Кошелєва. В останнього познайомився з О. Хомяковим і з декабристом С. Волконським. У родині Аксакових співав російські пісні і своїм співом зачарував усіх присутніх. «Тарас Григорьевич спел несколько великорусских песен, и когда он пропел волжскую бурлацкую песню, то все присутствующие пришли в неописанный восторг, а Константин Сергеевич даже прослезился от умиления...» — описує М. Чалий (Твори, т. V, с. 162 — 163; Чалый М. Жизнь и произведения Т. Шевченко, с. 126; «Записки історико-філологічного відділу АН УРСР», 1926, кн. VII — VIII, с. 378 — 379).


Березня 26.

О 9 годині ранку попрощався з М. Щепкіним, який поїхав у Ярославль, та з його родиною. О 2 годині залишив гостинну Москву і поїздом виїхав до Петербурга. Теплий відгук про перебування в Москві записав у цей день у своєму «Журналі»: «В Москве более всего радовало меня то, что я встретил в просвещенных москвичах самое теплое радушие лично ко мне и непритворное сочувствие к моей поэзии» (Твори, т. V, с. 163).

В. Аксакова в листі до М. Карташевської розповідає про перебування Шевченка в родині Аксакових у Москві після повернення з заслання (Відділ рукописів Інституту літератури АН СРСР, Ленінград). /256/


Березня 27.

О 8 годині вечора приїхав до Петербурга і зупинився на квартирі М. Лазаревського у будинку графа О. Уварова, набережна Мойки, № 88 (тепер № 93) (Твори, т. V, с. 163; Жур П. Шевченковский Петербург, с. 205 — 206).

Дата листа Шевченкові від М. Максимовича: сповіщає про передачу «Івана Гуса», свого застольного вірша і відношення до контори журналу «Русская беседа» на видачу Шевченкові комплектів цього журналу (Листи, с. 140).


Березня 28.

Оглядав Петербург, одержав лист від М. Максимовича, переданий через Г. Галагана з Москви, та «Івана Гуса». Гостював у С. Артемовського. Відбулася щиро радісна зустріч з А. та Ф. Толстими: «Сердечнее и радостнее не встречал меня никто и я никого, как встретились мы с моей святой заступницей и с графом Федором Петровичем. Эта встреча была задушевнее всякой родственной встречи».

Вечір провів у В. Білозерського в товаристві поляків-революціонерів З. Сераковського, Я. Станевича та А. Сови: «Радостная, веселая встреча. После сердечных речей и милых родных песен мы расстались» (Твори, т. V, с. 163164).


Березня 29.

Явка Шевченка до управителя канцелярії обер-поліцмейстера І. Мокрицького. «Он принял меня полуофициально, полуфамильярно. Старое знакомство сказалось в скобках. В заключение он мне посоветовал сбрить бороду, чтобы не произвести неприятного впечатления на его патрона графа Шувалова, к которому я должен явиться как главному моему надзирателю».

Разом з М. Лазаревським був у В. Лазаревського. Увечері — в цирку-театрі на лекції з геології професора В. Роде: «Лекция мироздания прекрасна» (Твори, т. V, с. 164).


Березня 30.

Сфотографувався в кожусі і шапці для М. Дорохової. Був у художника М. Лаврова і довідався про смерть художника П. Петровського. Ввечері у Толстих — знайомство з присутніми на вечорі: «Они приветствовали меня, как давно ожиданного и дорогого гостя. Спасибо им. Боюся, как бы мне не сделаться модной фигурой в Питере» (Твори, т. V, с. 165). /257/


Березня 31.

З художником О. Лукашевичем оглядав Ермітаж, нове приміщення якого не сподобалось: «Блеск и роскошь, а изящества мало. И в этом великолепном храме искусств сильно напечаталась тяжелая казарменная лапа неудобозабываемого дрессированного медведя» (Миколи І. — Автори). Зустрівся з Л. Дзюбіним. Вечір провів у С. Артемовського (Твори, т. V, с. 165).


Квітня 1.

Гостював у В. Білозерського, був у А. Толстої. «После обеда получил записку от графини Настасьи Ивановны и вечером отправился к ней. Никакой экстренности. Ей просто хотелось меня видеть. Доброе создание!» Разом з Сошальським відвідав М. Кржисевич (Твори, т. V, с. 165).


Квітня 2.

Разом з Сошальським були в Ю. Смирнової та у Е. Градовича. Увечері в цирку-театрі дивився «Бронзового коня» Даніеля-Франсуа Обера, сподобалась гра артистів И. Петрова та С. Гулака-Артемовського (Твори, т. V, с. 166).


Квітня 3.

Переписав до «Журналу» вірш «Навуходоносор» (з Беранже у перекладі В. Курочкіна). До поета завітали Д. Каменецький, З. Сераковський, П. Круневич та Л. Дзюбін. З ними був у В. Бенедиктова: «Встретил он меня непритворно радостно, и после разнородных разговоров он по моей просьбе прочитал нам некоторые места из «Собачьего пира» (Барбье), и теперь только я уверился, что этот великолепный перевод принадлежит действительно Бенедиктову». Бачився з О. Ельканом (Твори, т. V, с. 167).


Квітня 4.

Д. Каменецький передав Шевченкові його твори, переписані П. Кулішем. Збирається їх видати: «Но как мне приступить к цензуре?» — запитує сам себе поет. Зустрівся з Л. Дзюбіним, вечір провів у С. Артемовського (Твори, т. V, с. 167 — 168).


Квітня 5.

Написав лист М. Максимовичу, в якому сповіщає, що надісланий ним рукопис «Івана Гуса» одержав, правда, не весь, просить розшукати другу частину. До листа додав вірш «Полякам» («Ще як були ми козаками...»). Вечір провів у Г. Галагана (Твори, т. V, с. 168; т. VI, с. 179 — 180).


Квітня 6.

Явка Шевченка до обер-поліцмейстера П. Шувалова. /258/

Познайомився з дружиною І. Мокрицького і відвідав виставку в Академії художеств: «Пейзажи преимущественно перед другими родами живописи мне бросились в глаза. Калам имеет сильное влияние на пейзажистов. Самого Калама две вещи не первого достоинства».

Вечір провів у А. Толстої, де слухав гру композитора А. Контського і познайомився з поетом М. Щербиною (Твори, т. V, с. 168).


Квітня 7.

Відвідав художника І. Соколова (Твори, т. V, с. 168).


Квітня 8.

Відвідав В. Лазаревського, гостював у С. Артемовського, разом з яким заходив до генерала І. Корбе. Увечері був у П. Круневича — товариша по засланню, «...между многими поляками встретил у него и людей русских, между которыми и две знаменитости: графа Толстого, автора солдатской севастопольской песни *, и защитника Севастополя генерала Хрулева» (Твори, т. V, с. 168169).



* Автором пісні вважають Льва Миколайовича Толстого, але він у цей час був у Москві. Шевченко, очевидно, зустрівся з Миколою Миколайовичем, братом Л. М. Толстого, або з М. С. Толстим (теж письменником).



Квітня 10.

Відвідав Б. Безобразова, М. Рамазанова та Г. Михайлова. «Хотел пройти на выставку, да не удалось. Царь помешал». У цирку-театрі дивився «Москаля-чарівника», захоплений грою С. Артемовського (Твори, т. V, с. 169).


Квітня 11.

Записка Шевченкові від Е. Желіговського: запрошує прийти на чай та послухати й оцінити його поему (Листи, с. 140 — 141).

Доручив управителю друкарні П. Куліша Д. Каменецькому клопотатися перед цензурою про дозвіл на видання творів під назвою «Поезія Т. Шевченка». Відвідав артиста Й. Петрова, С. Артемовського, І. Корбе. Увечері у В. Білозерського слухав твори Е. Желіговського (Сови) і сперечався з З. Сераковським про поезію М. Некрасова (Твори, т. V, с. 169).


Квітня 12.

Разом з С Артемовським та М. Лазаревським оглядав виставку в Академії художеств.

Обід у Толстих на честь повернення Шевченка з заслання. Ф. Толстой, М. Старов, М. Щербина, /259/ А. Толстая виголосили промови. Шевченка зворушила така увага: «Мне было и приятно, и вместе неловко. Я не чаял себе такой великой чести».

Із Сошальським був у М. Кржисевич (Твори, т. V, с. 169 — 170; Юнге Е. Воспоминания, с. 164 — 165; Штакеншнейдер Е. А. Дневник и записки. М. — Л., «Academia», 1934, с. 200).


Квітня 13.

Відвідали разом з С. Артемовським М. Старова, а потім М. Остроградського: «Великий математик принял меня с распростертыми объятиями, как земляка и как надолго отлучившегося куда-то своего семьянина. Спасибо ему». Гостював у С. Артемовського. Вечір провів у А. Толстої, де слухав вірші Ю. Жадовської (Твори, т. V, с. 170).


Квітня 14.

С. Артемовський познайомив Шевченка з В. Енгельгардтом: «Многое и многое пошевелилось в душе моей при встрече с сыном моего бывшего помещика». Г. Галаган увечері познайомив поета «с черниговскими землячками, с Карташевскими» (Твори, т. V, с. 170).

С. Аксаков у листі висловлює Шевченкові подяку за його фотопортрет, одержаний від М. Щепкіна, і повідомляє, що першу частину повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» він передав М. Максимовичу, пише про свою приязнь до поета: «Я так вас полюбил, что, вероятно, буду чувствовать иногда потребность поговорить с вами хоть на бумаге» (Листи, с. 141).


Квітня 15.

Явка Шевченка до шефа жандармів В. Долгорукова: «Выслушал приличное случаю, но вежливое наставление, и тем кончилась аудиенция». Вечір провів у Т. Тупиці, де познайомився з С. Громекою (Твори, т. V, с. 170).

Власноручна записка шефа жандармів В. Долгорукова про попередження, яке він зробив Шевченку з приводу його поведінки: «Ко мне явился Шевченко, которому я дал относительно поведения его здесь надлежащие наставления и твердо обещал, что он не избегнет подобной участи, если снова совратится с пути истинного.

Шевченко живет в доме гр. Уварова, в Б. Морской, у сов. губ. правления Лазаревского, который /260/ заведует делами графа. Иметь это в виду. 15 апреля» (Справа № 81, ч. 6, арк. 121).


Квітня 16.

На прохання Г. Галагана записав йому свій вірш «Весняний вечір».

Увечері Л. Мей надіслав Шевченкові російський переклад цього твору. Г. Галаган записав до «Журналу» Шевченка вірш О. Хомякова «Тебя избрал на брань святую». С. Артемовський познайомив Шевченка з генералом Криловим, який «оказался далеко не симпатичным» (Твори, т. V, с. 170 — 171).


Квітня 17.

М. Старов надіслав Шевченкові вітальне слово, виголошене на обіді в Толстих 12 квітня (див. запис). Текст його Шевченко заніс у свій «Журнал». В. Білозерський познайомив Шевченка з К. Кавеліним та з трьома братами Жемчужниковими. В цирку-театрі слухав оперу М. Глінки «Іван Сусанін» і записав про неї свій відгук: «Гениальное произведение! Бессмертный М. И. Глинка!» (Твори, т. V, с. 172).


Квітня 18.

Одержав лист від С. Аксакова, працював над «Лунатикою» (не розшуканий досі твір Шевченка). Ввечері з Сошальським гостювали в І. Грінберг, де були поет В. Бенедиктов, композитор О. Даргомижський та архітектор Р. Кузьмін. Записав враження про музику і спів О. Даргомижського (Твори, т. V, с. 172).


Квітня 19.

Записка Шевченкові від А. Толстої, яка запросила його до себе, маючи намір познайомити з декабристом В. Штейнгелем (Листи, с. 142).

Гостював у Сошальського, де познайомився з адміралом А. Голеніщевим. Вечір у Г. Галагана (Твори, т. V, с. 173).


Квітня 20.

Обідав у К. Кавеліна, познайомився з О. Галаховим, «составителем русской хрестоматии» (Твори, т. V, с. 173).


Квітня 21.

Оглядав місто, ввечері був у театрі: «Спектакль вообще был хорош, а увертюра „Вильгельма Телля“ очаровательна». Захоплений грою С. Гулака-Артемовського. З театру зайшов до В. Білозерського і там застав К. Кавеліна: «С разговора о минувшей и будущей судьбе славян мы перешли к психологии и философии. И просидели до трех /261/ часов утра. Школьничество, но очаровательное школьничество» (Твори, т. V, с. 173).

Записка Шевченкові від В. Білозерського, який запрошує поета до себе на зустріч із К. Кавеліним (Листи, с. 142).


Квітня 22.

Разом з С. Артемовським оглядали місто і з ним же гостювали у М. Мокрицької (Твори, т. V, с. 173).


Квітня 23.

З С Артемовським читали «Космос» Гумбольдта (Твори, т. V, с. 173 — 174).


Квітня 24.

Оглядав виставку в Академії, де зустрівся з художниками М. Зембулатовим та П. Бориспольцем. Зайшли до М. Зембулатова і провели час за спогадами. З М. Лазаревським ввечері гостювали у С. Артемовського (Твори, т. V, с. 174).


Квітня 25.

Був у художника А. Мокрицького, професора Петербурзького університету М. Сухомлинова, скульптора П. Клодта і на виставці в Академії, де зустрів Л. Жемчужникова та С Артемовського. Разом з С. Артемовським їздили шукати дачу. Вечір провели у М. Петрова за розмовами про розкріпачення селян (Твори, т. V, с. 174).

Дата листа Шевченка до С. Аксакова: сповіщає про радісні зустрічі з земляками в Петербурзі, передає враження від огляду виставки в Академії. Повідомляє, що поліція заборонила йому виїзд з Петербурга: «Меня обязали не оставлять Питера в продолжение года. Трагедия перешла в комедию». Просить написати зауваження про «Матроса», висловлює захоплення віршем I. Аксакова «На новый год» (Твори, т. VI, с. 181 — 182).


Квітня 26.

Гостював у Сошальського, де познайомився з братами Василем та Миколою Курочкіними: «Поэт Курочкин много обещает в будущем. Дай бог, чтобы сбылись мои надежды» (Твори, т. V, с. 174).


Квітня 28.

Сошальський подарував Шевченкові стінного годинника, а В. Лазаревський термометр — необхідні речі для гравірування (Твори, т. V, с. 175).

Міністерство внутрішніх справ надіслало до III відділу донесення начальника Нижегородської губернії про перебування Шевченка в Нижньому Новгороді і виїзд його (Справа № 81, ч. 6, арк. 123). /262/


Квітня 29.

Подарував Л. Дзюбіну рукопис послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм...» з написом «На память 1 мая» (Твори, т. V, с. 175).


Квітня 30.

Разом з С. Артемовським оглядали в Казанському соборі картину К. Брюллова, а в Літньому саду — пам’ятник І. Крилову. Пам’ятник не сподобався: «Жалкий барон Клодт! Вместо величественного старца он посадил лакея в нанковом сюртуке с азбукой и указкою в руках... Бедный барон! Оскорбил ты великого поэта...» Прогулянка до біржі й огляд постійної виставки малярських творів. Увечері був у В. Білозерського і П. Круневича (Твори, т. V, с. 175).

III відділ повернув Міністерству внутрішніх справ донесення начальника Нижегородської губернії з приводу виїзду Шевченка з Нижнього Новгорода до Петербурга (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 422).


Не раніше квітня 1858 року 1860 рік.

Малюнок Шевченка «Верби на Смоленському кладовищі». Оригінал не знайдено (Твори, т. X, № 156).


Травня 1.

З С. Артемовським оглядали виставку в Академії. Вечір провели у В. Білозерського (Твори, т. V, с. 175 — 176).


Травня 2.

З С. Артемовським оглядали Ермітаж і картинну галерею. Захоплений скульптурою Танеріні і виставкою живих квітів. Зустрівся з старими друзями І. Масловим та С. Уваровим (Твори, т. V, с. 176).


Травня 3.

Оглядав Ермітаж, де познайомився з відомим гравером Ф. Іорданом: «Он слышал о моем намерении заняться акватинтой и предложил мне свои услуги в этом новом для меня деле». Обрав собі для гравірування ескіз Мурільйо. Милувався виставкою живих квітів. Вечір провів у С. Артемовського (Твори, т. V, с. 176 — 177).


Травня 4.

Був у Ф. Іордана, який познайомив його з новими прийомами гравірування: «Какой обязательный, милый человек, и художник, и, вдобавок, живой человек, что между граверами большая редкость». Відвідав давніх знайомих Уварових та М. Петрова. Вечір і ніч провели з С. Артемовським у родині А. Толстої (Твори, т. V, с. 177).


Травня 5.

Оглядав Ермітаж, зустрівся з учнями К. Брюл-/263/лова — художниками Г. Михайловим та О. Лукашевичем, які розповіли про останні роки життя К. Брюллова (Твори, т. V, с. 177).


Травня 6.

З С Артемовським гостювали в М. Кржисевич. Були у В. Юзефовича («Новый знакомый, несмотря на приветливость, мне не понравился, быть может, потому, что он родной брат предателя — киевского Юзефовича») та в Степанових. Відвідав М. Сухомлинова, де зустрів «старого знакомого и земляка академика Никитенка» (Твори, т. V, с. 177 — 178).


Травня 7.

Гостював у С. Артемовського, слухав його дуети з своїм учнем. Відвідали з С. Артемовським художника І. Соколова, в якого «полюбовались рисованными нашими земляками и землячками» (Твори, т. V, с. 178).


Травня 8.

Написав лист М. Брилкіну. Шевченка відвідали М. Курочкін та К. Вільбоа (композитор) (Твори, т. V, с. 178).


Травня 9.

Відвідав М. Старова. Гуляв по місту. «Вечером были с Семеном у миленькой Гринберг. Она много и прекрасно пела» (Твори, т. V, с. 179).


Травня 10.

Працював у Ермітажі, проводжав за кордон М. Сухомлинова, був у М. Петрова (Твори, т. V, с. 179).


Не раніше 10 травня.

Намалював:

фрагмент з офорта Рембрандта «Смерть Марії» — «Священик» (туш, перо);

«Читець» — фрагмент до вищезгаданого офорта (туш, перо);

«Лікар» — фрагмент до офорта Рембрандта «Смерть Марії» (туш, перо) (Твори, т. X, № 68, 70, 72).


Травня 11.

Працював у Ермітажі. З Е. Желіговським (Совою) гостювали у В. Білозерського. З С. Артемовським були у Толстих на музикальному вечорі (Твори, т. V, с. 179).


Травня 12.

Проводжав на Україну Г. Галагана. Відвідав А. Толстую, яка обіцяла сприяти влаштуванню постійної квартири в Академії. Заходив до художника М. Микешина та С. Глебовського. На запрошення К. Троцини обідав у Дюссо, де були П. Лапа, Є. Бабкін та М. Макаров (Твори, т. V, с. 179). /264/

Шевченко подарував К. Троцині автограф вірша «Огні горять, музика грає...» (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 31/64).


Травня 13.

Замовив мідну дошку для гравірування. Ввечері був у Е. Желіговського, який записав до «Журналу» вірш польською мовою «До брата Тараса Шевченка», а Д. Каменецький — українську пісню «Забіліли сніги» (Твори, т. V, с. 179 — 181).


Травня 14.

Гостював у Толстих, де зустрівся з М. Щепкіним. Про зустрічі письменників у сім’ї Ф. Толстого згадує С. Єлпатьєвський: «В его доме собирались многие из крупных представителей тогдашнего литературного общества. Бывал молодой офицер, только что возвратившийся из-под Севастополя, Лев Толстой. Истинным другом дома был Костомаров, интимным человеком в семье сделался потом Шевченко».

Гуртом поїхали до А. Голеніщева, де Шевченко познайомився з декабристом В. Штейнгелем (Твори, т. V, с. 181; Елпатьевский С. Я. Воспоминания за пятьдесят лет. [Л.], «Прибой», 1929, с. 289).


Травня 15.

Працював у Ермітажі (Твори, т. V, с. 181).


Травня 15 — 18.

Орієнтовна дата записки Шевченка художнику Г. Честахівському, якого він запрошує до М. Лазаревського на побачення з М. Щепкіним (Твори, т. VI, с. 182).


Травня 16.

Невдалі візити до М. Щепкіна, М. Курочкіна та В. Енгельгардта. Ввечері слухав співи І. Грінберг з Сошальським та С. Артемовським (Твори, т. V, с. 181).


Травня 17.

Зустрівся з М. Щепкіним і разом з ним гостював у К. Кавеліна (Твори, т. V, с. 182).


Травня 18.

Був на іменинах в О. Артемовської. З М. Лазаревським зайшли до Толстих і там застали М. Щепкіна. На прохання А. Толстої останній прочитав монолог із «Скупого рыцаря», «Фейерверк» і оповідання мисливця з комедії М. Ільїна: «И прочитал так, что слушатели видели перед собою юношу пламенного, а не 70-летнего старика Щепкина. Гениальный актер и удивительный старик». Шевченко прочитав «Неофіти» (Твори, т. V, с. 182).


Травня 19.

Проводжав на вокзал М. Щепкіна. На виставі в Михайловському театрі дивився П. Садовського /265/ в ролі Расплюєва («Свадьба Кречинского» О. Сухово-Кобиліна) (Твори, т. V, с. 182).


Травня 20.

Працював у Ермітажі, відвідав Уварових. Записав у «Журналі» експромт, сказаний С. Уваровим рознощику апельсинів. Вечір провів у Артемовських, де у виконанні О. Артемовської слухав кращі місця з «Трубадура». В «Журналі» записано пісню про У. Кармалюка («Повернувся я з Сибіру»), якого Шевченко називає славним лицарем (Твори, т. V, с. 183 — 184).


Після 21 травня.

Виконав малюнок сепією «Турок з одаліскою» (оригінал не розшукано) та два етюди олівцем «У гаремі» (Твори, т. X, № 158, 102, 103).


Травня 23.

Дата листа Шевченкові від М. Щепкіна: пише про надсилку пакунка, одержаного з Нижнього Новгорода, заохочує до праці і передає вітання Толстим (Листи, с. 142).


Травня 27.

Через І. Соколова, що їхав на Україну, передав лист до Г. Галагана і просив його привітати І. Соколова: «Воно розумне, добре і любить наш народ і нашу країну» (Твори, т. VI, с. 182).


Червня 7.

Дата листа Шевченкові від П. Куліша з хут. Мотронівки: запитує, що він думає робити з своїми творами, радить уважно відібрати їх для друку (Листи, с. 143).


Червень.

Шевченко переїхав жити у приміщення Академії художеств. Це була остання петербурзька квартира поета (Жур П. Шевченковский Петербург, с. 217).


Червень 1858 весна 1860 р.

Намалював портрет Наді Карташевської (оригінал не розшукано). У її матері — В. Карташевської — Шевченко бував на літературних вечорах, які відвідували І. Тургенєв, П. Анненков, М. Костомаров та інші («Літературно-науковий вісник», 1911, т. XIV, с. 284 — 289; Твори, т. X, с. 159).


Не раніше червня.

Виконав малюнок «Дві дівчини» (сепія). Оригінал не знайдено (Твори, т. X, № 157).


Липня 4.

У листі до І. Ускова пише, що доручення його до Кирієвського виконати не зміг, що в Петербурзі йому добре, що живе в самій Академії. Надсилає «Губернские очерки» М. Щедріна, передає вітання родині Ускова і знайомим (Твори, т. VI, с. 182 — 183). /266/


Липня 7.

У листі до Д. Каменецького П. Куліш радить не поспішати з друкуванням творів Шевченка без дозволу цензури; зауважує, що без прохання поета він не хоче набиватися йому зі своїми виправленнями («Киевская старина», 1898, кн. 5, с. 234).


Липня 12.

У день народження М. Лазаревського Шевченко подарував йому рукопис свого «Журналу» («Исторический вестник», 1896, кн. 6, с. 898; «Русская речь», 1861, № 19 і 20; Твори, т. V, с. 232).

П. Куліш радить Д. Каменецькому попробувати надрукувати твори Шевченка, не звертаючись за офіційним дозволом («Киевская старина», 1898, кн. 5, с. 237).


Липня 13.

Написав вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала...»), записав його до «Журналу». Вперше надруковано в журналі «Русская беседа», 1859, кн. 3, с. 5 — 6 (Твори, т. II, с. 287; т. V, с. 184).


Липня 15.

Написав лист С. Аксакову; дякує за щирого листа, сповіщає, що займається гравіруванням і посилає зразок офорта. Негативно висловлюється про картину «Иоанн Креститель» О. Іванова: «...было много писано, и говорено, и наделала синица шуму, а моря не зажгла. Вялое, сухое произведение». Надсилає для М. Щепкіна свій вірш: «Посылаю моему великому другу невеликое новорожденное стихотворение» (очевидно, «Сон») (Твори, т. VI, с. 183 — 184).


Не пізніше 15 липня.

Виконав офорти «Автопортрет Рембрандта з шаблею», «Лазар Клап», «Поляк із шаблею і палицею» (Твори, т. X, № 104, 105, 106).


Липня 16.

Дарчий напис Шевченка інженеру Ф. Черненку на офорті «Свята родина» (на звороті цього офорта — автограф вірша «Сон» («На панщині пшеницю жала...») (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1. № 37).


Липня 19.

С. Аксаков у листі до Шевченка пише про свої враження від «Матроса» і не радить друкувати як малоцінний, на його думку, твір, що стоїть значно нижче від поетичних творів (Листи, с. 143 — 144).


Липня 28.

Лист А. Толстої до Шевченка: запрошує приїхати до Виборга, пише, що хоче з ним поговорити (Листи, с. 144).


Липень серпень.

Шевченко зі своїми друзями надіслав Марку Вовчку в Немирів цінний подарунок. Від /267/ себе поет надіслав письменниці вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала...») («Киевская старина», 1899, кн. 5, с. 68 — 70).


Серпня 20.

І. Усков у листі до Шевченка висловлює радість, що Шевченко в Петербурзі, і дає йому різні доручення. «За присылку книг „Губернские очерки“ Щедрина много благодарен» (Листи, с. 144 — 145).


Серпня 22.

Власноручний напис поета на офорті портрета Ф. Толстого, виконаного Шевченком: «На память 22 августа 1858 г.» (Твори, т. X, с. 39).


Початок вересня.

Орієнтовна дата листа Шевченкові від А. Лазаревської, яка висловлює любов і повагу до поета (Листи, с. 146 — 147).


Вересня 9.

Лист І. Ускова, в якому він просить взяти для нього фотоприладдя в К. Чернягіна (Листи, с. 145 — 146).


Вересня 16.

Записка А. Болдіна до Шевченка, в якій він повідомляє свою харківську адресу і підкреслює, що з нетерпінням буде чекати приїзду поета в Харків (Листи, с. 196).


Вересень.

Орієнтовна дата листа Шевченкові від О. Марковича: висловлює своє захоплення надісланим дружині подарунком, а особливо віршем «Сон»: «А що вже я, то луччого не бачив, не чув і не хочу!» Дякує за високу оцінку творів його дружини (Марко Вовчок) і просить поради щодо їх видання (Листи, с. 147 — 148).


Жовтня 1.

А. Толстая в записці до Шевченка просить прийти на зустріч із П. Плетньовим (Листи, с. 148).


Жовтня 9.

Написав лист А. Лазаревській: просить пробачити за довгу мовчанку: «После долгого и тяжкого испытания (нехай воно і ворогам нашим не сниться) я не освоился еще с радостью свободы...» З пошаною висловлюється про її синів (Твори, т. VI, с. 184 — 185).


Жовтня 11.

У «Современнике» вміщено в перекладі О. Плещеева вірш Шевченка «Думка» («Проходят дни... проходят ночи...») («Современник», 1858, кн. 10, с. 470).


Жовтня 18.

Записка начальника III відділу про те, що його відвідав Шевченко: «Шевченко живет в Академии художеств на квартире графа Толстого. Он приходил сказать мне, что Головин намеревается /268/ печатать за границею его сочинения, и заверяет, что он рукописей никаких ему не передавал. Сочинения его были, как он говорит, напечатаны до 1847 года и затем запрещены.

Представить мне справку как об этом обстоятельстве, так и о сущности его произведений.

18 октября.

Навести справку о сочинениях Шевченки, которые были напечатаны прежде удаления его из С.-Петербурга» (Справа № 81, ч. 6, арк. 125 — 127).


Жовтня 19.

Довідка канцелярії III відділу про зміст друкованих і рукописних творів Шевченка. Про зміст пояснень Шевченка, які він дав шефу жандармів 18 жовтня, доповіли царю (Справа № 81, ч. 6, арк. 125, 128, 129).


Жовтня 23.

Записка Шевченкові (1858 — 1860?) від О. Маркелової. Просить прийти разом з Михайловим на товариську зустріч (Листи, с. 148).


Жовтня 27.

Написав лист шефу жандармів В. Долгорукову, просить поклопотатися перед царем про дозвіл на друкування творів (Твори, т. VI, с. 241 — 243).


Листопада 4.

Довідка III відділу про зміст творів Шевченка, про покарання за них і звільнення, висловлюється думка, що Шевченкові можна дозволити займатися літературою (Справа № 81, ч. 6, арк. 132 — 134).


Листопада 7.

Дарчий напис Я. Кухаренкові на офорті Шевченка «Притча про робітників на винограднику» (Твори, т. X, с. 21).


Листопада 8.

Дарчий напис М. Лазаревському на офорті Шевченка «Притча про робітників на винограднику» (Твори, т. X, с. 21).


Листопада 10.

Дарчі написи В. Раєву та К. Солдатенкові на офортах Шевченка «Притча про робітників на винограднику» (Твори, т. X, с. 21).

Перший виступ славнозвісного негритянського актора А. Олдріджа на петербурзькій сцені. Його гра викликала нечуване захоплення петербурзької публіки (Никитенко А. В. Дневник в трех томах, т. 2. М., ГИХЛ, 1955, с. 43).


Листопада 13.

У листі до М. Щепкіна повідомляє, що завантажений роботою, що живе в матеріальній скру-/269/ті. Просить нагадати В. Кокореву про борг 100 крб., передає тепле вітання знайомим (Твори, т. VI, с. 185).

Дарчий напис В. Лазаревському на офорті Шевченка «Притча про робітників на винограднику» (Твори, т. X, с. 21 — 22).


Листопада 15.

Дата листа Шевченкові від М. Максимовича з Москви. Розповідає про своє перебування на Україні, просить дати вірші для «Паруса» (слов’янофільська газета) (Листи, с. 149).


Листопада 22.

Написав вірш «Я не нездужаю, нівроку...». Вперше надруковано (з купюрами) у львівському виданні «Поезії Тараса Шевченка», 1867, т. I, с. 65 (Твори, т. II, с. 288).

Написав лист М. Максимовичу, в якому відмовляється давати свої вірші в «Парус»: «Чого б то мені, скажіть, будьте ласкаві, з своїми віршами плисти по суші, яко по морю, під тим „парусом“!.. „Парус“ у своєму універсалі перелічив всю слов’янську братію, а про нас і не згадав». Шевченко зазначає, що він не може давати свої твори в орган, який проповідує кару селян різками. Повідомляє, що його твори почав друкувати. Кожанчиков, але шеф жандармів заборонив: «Книжник Кожанчиков заходився був печатать мою поезію, так шеф жандармів запретив. Возмутительна, каже» (Твори, т. VI, с. 186).

Переслав через М. Максимовича лист його дружині Марії Василівні, якій писав, що наступного літа буде в Києві, на Михайловій горі. З листом надіслав їй вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала...») (Там же, с. 186187).


Листопада 22.

Орієнтовна дата листа П. Куліша Шевченкові, в якому той негативно оцінює вірш «Полякам» («Ще як були ми козаками...») (Листи, с. 149 — 150).


Кінець листопада.

Орієнтовна дата листа Шевченкові від М. Щепкіна: сповіщає, що не міг виконати його доручення до В. Кокорева, бо той подав у відставку, а своїх грошей немає (Листи, с. 150).


Листопад.

Написав лист О. Уварову, в якому дякує за матеріальну допомогу в надрукуванні офорта «Притча про робітників на винограднику» («Ежегодник /270/ Государственного исторического музея, 1961 года». М., 1962, с. 132 — 133).


Листопад.

Шевченко з групою українських письменників (М. Костомаров, П. Куліш, Марко Вовчок, М. Номис) надіслав до редакції журналу «Русский вестник» лист і за прикладом М. Чернишевського та інших діячів російської культури приєднав свій голос протесту проти антисемітського виступу журналу «Иллюстрация» — статті В. Зотова в 35-му номері (Полное собрание сочинений Н. Добролюбова, т. 2. СПб., 1911, с. 935; Твори, т. VI, с. 153 — 154).


Грудня 1.

М. Максимович у листі до Шевченка намагається примирити його з видавцем «Паруса», запитує, чи дозволяє цензура видати Шевченкові твори, згадує про закордонне їх видання. Просить дозволу надрукувати в «Русской беседе» вірші «Вечір», «Пустка», «Муза», запитує про альманах П. Куліша «Хата» (Листи, с. 150 — 152).


Грудня 4.

Запит міністерства освіти до Шевченка про те, які його твори, крім «Чигиринського Кобзаря» і «Гайдамаків», вже були надруковані окремо або в періодичних виданнях (ДМШ, А 9, Справа з фонду міністерства народної освіти № 375, арк. 2).


Грудня 6.

Написав лист М. Щепкіну: говорить про спорідненість їхніх характерів; радіє, що не одружився з К. Піуновою; з захопленням повідомляє про гастролі А. Олдріджа: «У нас тепер африканський актор, чудеса виробляє на сцені. Живого Шекспіра показує».

Передає вітання спільним знайомим (Твори, т. VI, с. 188).


Початок грудня.

У родині Ф. Толстого познайомився з А. Олдріджем (Юнге Е. Воспоминания, с. 166 — 170; «Кобзар», Прага, 1876, с. XXII).


Грудня 12.

Супровідна записка М. Щепкіна до листа на ім’я В. Кокорева, якого він надсилав через Шевченка (Листи, с. 152).


Грудня 21.

Марія Максимович у листі до Шевченка дякує за вірш «Сон», запрошує приїхати на Україну і знайти собі дружину (Листи, с. 153).


Грудня 23.

Шевченко звернувся з листом до попечителя Петербурзького учбового округу, в якому скаржився на скрутне матеріальне становище і просив дати /271/ дозвіл на видання раніше друкованих «Кобзаря» і «Гайдамаків» (ДМШ, А — 9, Справа з фонду міністерства народної освіти № 375, арк. 5; Справа Петербурзького цензурного комітету № 157, арк. 1; Твори, т. VI, с. 243).


Грудня 25.

Намалював портрет А. Олдріджа (італійський та білий олівець, авторський підпис і дата: «25.XII. 1858»). З цього портрета Шевченко зробив також офорт.

Про винятково дружні взаємини між Шевченком і А. Олдріджем розповідає К. Юнге. Друзі часто обходились навіть без перекладача: «Оба они были художники, стало быть, наблюдательны, у обоих были выразительные лица, а Олдридж жестами и мимикою просто представлял все, что он хотел сказать» (Юнге Е. Воспоминания, с. 169; Твори, т. X, № 33, 160).


Грудня 26.

Записка В. Кокорева Шевченкові: надсилає 100 крб. і висловлює бажання особисто познайомитися з поетом (Листи, с. 153).

Шевченко підписав колективного листа міністрові імператорського двора з проханням продовжити гастролі Айри Олдріджа (Жур П. Шевченківський Петербург. К., «Дніпро», 1972, с. 139).


Грудня 27.

Відношення Петербурзького цензурного комітету до Головного управління цензури з приводу заяви Шевченка про дозвіл на перевидання його творів (Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., Держполітвидав УРСР, 1950, с. 208).


Грудня 30.

Записка Шевченкові від А. Толстої, якою вона запрошує його до себе 31 грудня погостювати, повідомляє, що буде А. Олдрідж. Доручає запросити П. Куліша та С. Гулака-Артемовського з дружиною (Листи, с. 154).


1858 рік.

До цього року відносяться такі малюнки Шевченка (після 28 березня):

портрет М. Лазаревського (вугіль, білило). Авторський підпис і дата: «Т. Шевченко. 1858»;

портрет М. Кржисевич (італійський та білий олівець). Дата і авторський підпис: «1858. Т. Шевченко»;

портрет Б. Суханова-Подколзіна (олівець). Дата і авторський підпис: «1858. Т. Шевченко»; /272/

«Дві дівчини» (офорт);

«Свята родина» (офорт);

«Сама собі в своїй господі» (сепія). Дата «1858» і підпис Шевченка;

«Притча про робітників на винограднику» (сепія). Дата і авторський підпис: «Т. Шевченко. 1858» (оригінал у І. С. Зільберштейна, Москва);

«Притча про робітників на винограднику» (офорт);

«Дві дівчини» (туш, перо);

«Дві дівчини» — ескіз (олівець);

«Сама собі в своїй господі» (олівець);

портрет Г. Суханова-Подколзіна (олівець). Оригінал не розшукано;

портрет дочки С. Артемовського. Оригінал не знайдено (Твори, т. X, № 25 — 32, 36, 69, 99, 100, 101, 154, 155).


У цьому році.

У збірнику С. Паливоди-Карпенка «Либретто малороссийских, польских, чешских... песен и романсов» надруковано вірш Шевченка «Тяжко-важко жить на світі...» з нотами («Жовтень», 1957, № 3, с. 121).


1858 — 1859 роки.

Знайомство з російським поетом Я. Полонським, зустрічі з ним у родині Ф. Толстого. Шевченко відвідував Я. Полонського на його квартирі в будинку Петербурзького університету (Т. Г. Шевченко. Кобзар. Прага, 1876, с. X — XIV; «Русская старина», 1891, кн. 2, с. 406).











1859 рік


Січня 12.

Айра Олдрідж виїхав із Петербурга (Н. М. Чернышевская-Быстрова. Летопись жизни и деятельности Н. Г. Чернышевского. М., Гослитиздат, 1953, с. 166).


Січня 13.

Петербурзький цензурний комітет подав до Головного управління цензури «Чигиринський Кобзар» і «Гайдамаки» Шевченка та його лист-прохання дозволити надрукувати згадані твори (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 113 — 114).


Січня 16.

Запит міністра народної освіти до III відділу з приводу того, чи можна дозволити Шевченкові видати свої твори (Справа № 81, ч. 6, арк. 137138). /273/


Січня 17.

У листі до Я. Кухаренка дякує за гроші, які дав Кухаренко мнимому братові поета, запрошує взяти участь у альманасі «Хата» і радить прочитати твори Марка Вовчка: «Чи ти читав „Оповідання“ Марка Вовчка? Як не читав, то я пришлю тобі» (Твори, т. VI, с. 189 — 190).


Січня 21.

Лист начальника III відділу до міністра народної освіти, в якому він пропонує розглянути твори Шевченка якнайсуворіше і про наслідки перегляду повідомити його (ДМШ, А 9, Справа з фонду міністерства народної освіти № 375, арк. 7).


Січня 23.

Шевченко одержав з III відділу свій портфель з малюнками, що були відібрані під час арешту в 1847 р. (Твори, т. VI, с. 243).

Відгук члена Головного управління цензури О. Тройницького про книжки Шевченка «Чигиринський Кобзар» і «Гайдамаки» та «Гамалія»: «...дозволити до другого видання, за винятком вірша „Думи мої, думи мої...“» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 116 — 117).


Січня 23 — 24.

Знайомство Шевченка з Марком Вовчком («Киевская старина», 1882, кн. 10, с. 73 — 74).


Січня 25.

Лист міністра народної освіти начальнику III відділу з приводу наслідків розгляду творів Шевченка цензором О. Тройницьким (див. дату 23 січня) (Справа № 81, ч. 6, арк. 139 — 140; ДМШ, А — 9, Справа з фонду міністерства народної освіти № 375, арк. 11; Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 118).


Січня 28.

Начальник III відділу повідомляє міністра народної освіти, що не заперечує проти друкування Шевченкових творів, крім тих, на які вказав Тройницький, але перед друкуванням твори мають пройти установлену законом цензуру (Справа № 81, ч. 6, арк. 146; ДМШ, А — 9, Справа з фонду міністерства народної освіти № 375, арк. 12; Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 119).


Кінець січня.

Вийшов з друку перший номер журналу «Искра» (М. Шагинян. Собрание сочинений, т. V. М., Гослитиздат, 1957, с. 245).


Кінець січня лютий перша половина квітня.

Знайомство Шевченка з І. Тургенєвим, який разом з Марком Вовчком відвідав поета в Академії художеств. /274/ Кілька разів Шевченко бував у І. Тургенєва вдома, показував йому свою «Захалявну книжку». Зустрічались вони також на вечорах у Карташевських.

«Первое наше свидание, — згадує І. Тургенєв, — произошло в Академии художеств, вскоре после его возвращения в Петербург, зимою, в студии одного живописца, у которого Тарас Григорьевич намеревался поселиться. Я приехал в Академию вместе с Марьей Александровной Маркевич (Марко Вовчок), которая незадолго перед тем тоже переселилась в нашу северную столицу и служила украшением и средоточием небольшой группы малороссов, съютившейся тогда в Петербурге и восторгавшейся ее произведениями: они приветствовали в них — так же как и в стихотворениях Шевченка — литературное возрождение своего края». У своїх спогадах про Шевченка Тургенєв подав яскравий портрет поета: «Широкоплечий, приземистый, коренастый, Шевченко являл весь облик козака, с заметными следами солдатской выправки и ломки. Голова остроконечная, почти лысая; высокий морщинистый лоб, широкий, так называемый „утиный“, нос, густые усы, закрывавшие губы; небольшие серые глаза, взгляд которых, большей частью угрюмый и недоверчивый, изредка принимал выражение ласковое, почти нежное, сопровождаемое хорошей, доброй улыбкой; голос несколько хриплый, выговор чисто русский, движения спокойные, походка степенная, фигура мешковатая и мало изящная. Вот какими чертами запечатлелась у меня в памяти эта замечательная личность. С высокой бараньей шапкой на голове, в длинной темно-серой чуйке с воротником из черных мерлушек, Шевченко глядел истым малороссом, хохлом; оставшиеся после него портреты дают вообще верное о нем понятие» (Т. Г. Шевченко. Кобзар. Прага, 1876, с. III, IV; А. Фет. Мои воспоминания. М., 1890, част. I, с. 367).


Лютого 5.

Відношення міністра народної освіти до попечителя Петербурзького учбового округу з приводу цензурного перегляду творів Шевченка «Чигиринський Кобзар», «Гайдамаки» та «Гамалія» для нового видання (ДМШ, А — 10, Справа Цензурного комітету № 157, арк. 3; ДМШ, А — 9, Справа з фонду /275/ міністерства народної освіти № 375, арк. 13 — 14; Документи, с. 84).


Лютого 15.

Написав вірш «Подражаніє 11 псалму». Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. 10, с. 1 (під заголовком «Прочитавши 11 псалом» (Твори, т. II, с. 289).


Лютого 17.

Написав вірш «Марку Вовчку», який присвятив «На пам’ять 24 генваря 1859». Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 627 (Твори, т. III, с. 290).


Березня 5.

У газеті «Московский вестник» вміщено перекладені О. Плещеєвим вірші Шевченка «Жница» («Она на барском поле жала...») і «Песня» («Проторила я тропинку через яр...») («Московский вестник», 1859, № 4 — 5, 5 марта).


Березня 10.

Обід на честь актора О. Мартинова в ресторані Дюссо, на якому були присутні Т. Шевченко, М. Некрасов, М. Чернишевський, М. Добролюбов, І. Тургенєв, М. Салтиков-Щедрін, Л. Толстой, І. Гончаров, О. Островський — всього 40 чоловік (Никитенко А. В. Дневник в трех томах, т. 2. М., ГИХЛ, 1955, с. 70; Асеев Б. А. Е. Мартынов. М. — Л., «Искусство», 1946, с. 39 — 40).


Березня 14.

Шевченкові видано квиток на право відвідування Ермітажу і заняття в ньому (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 379).


Перед 15 березня.

Виконав: офорт «Приятелі»;

рисунок олівцем «Старець на кладовищі», малюнок сепією та офорт під цією ж назвою (Твори, т. X, № 38, 39, 40, 110).


Березня 25.

Написав вірш «Ісаія. Глава 35». Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. 11 — 12, с. 2 — 3 (під заголовком «Прочитавши главу 35-у „Ісаії“» (Твори, т. II, с. 291 — 292).

У листі до Марії Максимович повідомляє про намір влітку приїхати на Україну. До листа додав свій портрет і два вірші: «Якби мені черевики...» та «Якби мені, мамо, намисто...», написаних на засланні в 1848 р. (Твори, т. VI, с. 190 — 191).


Березня 27.

Намалював портрет ученого-зоолога М. О. Сєверцова (італійський та білий олівець). Дата і підпис автора: «1859 27 марта. Т. Шевченко» (Памяти /276/ академика А. Н. Северцова, т. I. М., Изд-во АН СССР, 1939, с. 8 — 9; Твори, т. X, № 34).


Березень квітень.

Намалював картину «Русалки» (сепія), а також до неї три етюди (вугіль, білило) (Твори, т. X, № 37, 107, 108, 109).


[Березень травень].

Намалював портрет В. Кочубея (олія). Дата й авторський підпис: «1859. Т. Шевченко» (Твори, т. X, № 35).


Квітня 3.

Написав дарчу присвяту на поемі «Неофіти»: «Любій моїй єдиній доні Марусі Маркович. На пам’ять 3 апреля 1859 р. Т. Шевченко» (Твори, т. II, с. 543; Рукописи, с. 49).


Квітня 16.

Шевченко подав до правління Академії художеств заяву з проханням удостоїти його звання академіка за гравірування. До заяви додав свої офорти «О виноградаре и делателях» (з картини Рембрандта) та «Приятели» (з картини Соколова) (Твори, т. VI, с. 244).

Рада Академії художеств винесла постанову з приводу призначення Шевченка в академіки:

«Выписка из журнала предварительного заседания совета Академии художеств 16 апреля 1859 года. Ст. П. По прошению гравера Тараса Шевченко (№ 676) определено: Шевченко по представленным гравюрам признать назначенным в академики и задать программу на звание академика по гравированию на меди» (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 16; Документи, с. 84).


Квітня 19.

Написав вірш «N. N.» («Така, як ти, колись лілея...»). Вперше надруковано в «Кобзарі». Прага, 1876, с. 212 (Твори, т. II, с. 293). .


Квітня 28.

Цензор Петербурзького цензурного комітету С. Палаузов дав позитивну оцінку рукописної збірки «Поезія Т. Шевченка. Том перший», яку автор подав до цензури замість поданих раніше друкованих його книг «Чигиринський Кобзар» і «Гайдамаки» та «Гамалія». Цензор відзначив місця, які треба змінити або викреслити (ДМШ, А — 10, Справа Цензурного комітету № 157, арк. 48; ДМШ, А 19, Справа з фонду канцелярії міністерства народної освіти № 375, арк. 15 — 17; Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 120 — 122). /277/

Записка Шевченкові від художника Р. Жуковського, який не застав поета дома й обіцяв відвідати його ще. Автор записки запрошував Шевченка до себе (Листи, с. 157).


Квітня 30.

Рішення Петербурзького цензурного комітету передати рукописну збірку «Поезія Т. Шевченка. Том перший» на розгляд Головного управління цензури (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 122).


Травня 4.

У записці до Н. Суханової-Подколзіної просить передати фото з його малюнка і обіцяє відвідати її особисто 9 травня (Твори, т. VI, с. 191).


Травня 5.

Прохання Шевченка до правління Академії художеств про видачу йому документа для виїзду в Київську, Чернігівську і Полтавську губернії (Твори, т. VI, с. 244).

Одержав лист від Марії Максимович (там же, с. 192).

Лист віце-президента Академії художеств Ф. Толстого міністрові імператорського двора з приводу видачі Шевченкові дозволу виїхати на Україну на п’ять місяців (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 17).

Петербурзький цензурний комітет надіслав на розгляд до Головного управління цензури рукопис книги «Поезія Т. Шевченка. Том перший» з відгуком цензора С. Палаузова від 28 квітня (ДМШ, А — 10, Справа Петербурзького цензурного комітету № 157, арк. 4 — 8; ДМШ, А — 9, Справа з фонду канцелярії міністерства народної освіти № 375, арк. 15 — 17; Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 123 — 124).

Запис у реєстрі Петербурзького цензурного комітету про одержання від автора рукописної збірки «Поезія Т. Шевченка. Том перший» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 123).


Травня 10.

У листі до М. Максимович скаржиться, що йому не дають дозволу виїхати на Україну («Доки вони будуть знущатися надо мною?»); посилає свій портрет (Твори, т. VI, с. 192).

Лист міністра імператорського двора президентові Академії художеств з приводу клопотання віце-президента Ф. Толстого про дозвіл Шевченкові виїхати /278/ на Україну на п’ять місяців (ЦДІАЛ СРСР, ф. 472, оп. 111/948, спр. 1, арк. 18).


Травня 12.

На виставці в Академії художеств експонувались такі роботи Шевченка: «Старець на кладовищі», «Притча про робітників на винограднику» (з картини Г. Рембрандта), «Приятелі» (з картини І. Соколова) (Указатель произведений, выставленных в залах императорской Академии художеств. СПб., 1859, с. 10).


Травня 13.

У журналі «Народное чтение» (кн. 3) вміщено без прізвища автора вірші Шевченка українською мовою «Вечір» і «Хустина» (с. 156 — 161) та переклад їх на російську мову Л. Мея (с. 156 — 161) («Народное чтение», 1859, кн. 3).


Травня 18.

У журналі «Русская беседа» надруковані українською мовою вірші Шевченка «Вечір» (з присвятою А. І. Лазаревській) і «Сон» («На панщині пшеницю жала...», з присвятою Марку Вовчку) («Русская беседа», 1859, кн. 3, с. 45).


Травня 20.

Лист міністра імператорського двора до начальника III відділу з приводу клопотання Шевченка про видачу йому дозволу виїхати на Україну на п’ять місяців (Справа № 81, ч. 6, арк. 144).

Записка Ф. Толстого до Є. Мюссара з проханням повідомити його про рішення президента Академії художеств з приводу клопотання Шевченка щодо подорожі на Україну (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 18).


Травня 23.

Відношення начальника III відділу до міністерства імператорського двора про те, що III відділ не заперечує проти виїзду Шевченка на Україну (Справа № 81, ч. 6, арк. 146; Документи, с. 85).

Розпорядження III відділу підполковникові корпусу жандармів Київської губернії Л. Грибовському про встановлення поліцейського нагляду за Шевченком під час перебування його в Київській губернії. Аналогічні розпорядження були надіслані в Чернігівську і Полтавську губернії (Справа № 81, ч. 6, арк. 147; Документи, с. 85 — 86).


Травня 24.

Записка Шевченка до Д. Хрущова з проханням почекати його в Москві до 28 травня (Твори, т. VI, с. 192). Відношення Академії художеств до петербурзько-/279/го обер-поліцмейстера з приводу бажання Шевченка виїхати на Україну на п’ять місяців. Підкреслюється, що Академія художеств з свого боку проти цього нічого не має (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 19).


Перед 25 травня.

Виконав підготовчий малюнок (туш, сепія) для офорта за картиною М. Лебедева «Вечір в Альбано поблизу Рима (Ліс)» та офорт під цією назвою за згаданим малюнком (Твори, т. X, № 41, 42).

Л. Тарновська в записці до Шевченка запитує адресу К. Трутовського, сповіщає про свій від’їзд на Україну і висловлює надію на зустріч з поетом у рідному краї (Листи, с. 157).


Травня 25.

У листі до Марка Вовчка Шевченко скаржиться: «Я ще й досі тут, не пускають додому. Печатать не дають. Не знаю, що й робить». Повідомляє про свій намір хоч і без дозволу, самовільно побувати на Україні. Нарікаючи на безцеремонність видавців, сповіщає, що восени в нього буде свій журнал за редакцією В. Білозерського та М. Макарова (Твори, т. VI, с. 192 — 193).

Дата видачі Шевченкові квитка для виїзду на Україну терміном на п’ять місяців. Шевченко виїхав з Петербурга (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 1).


Травня 27.

Відношення петербурзького обер-поліцмейстера до чернігівського і київського генерал-губернаторів про встановлення за Шевченком суворого поліцейського нагляду під час перебування його на Чернігівщині і Київщині (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 1; ДМШ, А — 12, Справа канцелярії чернігівського цивільного губернатора № 50, арк. 2).


Травня 28.

Відношення міністра імператорського двора віце-президентові Академії художеств про те, що Шевченкові дозволяється виїхати на Україну (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 20).


Червня 2.

Дата листа Шевченкові від Бр. Залеського з Рачкевичів: сповіщає про своє одруження, радіє, що Шевченко їде на Україну. Повідомляє, що він має копії з Шевченкового «Тріо» і «Цигана», просить вислати йому гравюри (Листи, с. 158159). /280/


Червня 3.

Ф. Лазаревський у листі з Орла пише матері в Гирівку (Чернігівщина), що до нього заїжджав Шевченко з Д. Хрущовим і обіцяв у серпні бути в неї («Вісті АН УРСР», 1938, № 8 — 9, с. 55 — 56).


Червня 6.

На хуторі Новь. Подарував офорт «Приятелі» з власноручним написом на пам’ять О. М. Залеському (Твори, т. X, № 38).


Червня 6 — 8.

Намалював два краєвиди: «В Лихвині» (перо, туш). На обох написи рукою Шевченка: «В Лихвині», а також етюд «Дуб» (туш, перо) (Твори, т. X, № 73, 75, 76).


Червня 6 — 9.

Шевченко гостює в Лебедині, на хуторі Новь та в Лихвині, Лебединського повіту, на Харківщині (тепер Сумщина), де познайомився з О. та М. Залеськими і художником Мантейфелем (П. Сапухін. Перебування Т. Г. Шевченка на Сумщині. Суми, 1956, с. 16).


Червня 7.

Написав вірш «Федору Івановичу Черненку» («Ой по горі роман цвіте...»). Вперше надруковано в альманасі «Хата». СПб., 1860, с. 90 (під заголовком «Пісня») (Твори, т. II, с. 294).


Червня 8.

Подарував Н. Хрущовій два офорти: «Приятелі» та «Ліс». На них власноручні дарчі написи Шевченка (Твори, т. X, с. 26).


Червня 9.

Розпорядження чернігівського губернатора чернігівському поліцмейстеру і земському справнику, ніжинському городничому і земському справнику, борзнянському городничому і земському справнику про встановлення суворого поліцейського нагляду за Шевченком, коли він буде в їхніх повітах (ДМШ, А — 12, Справа канцелярії чернігівського цивільного губернатора № 50, арк. 3).


Червня 10.

Шевченко в Пирятині відвідав П. Мокрицького-Таволгу. Написав вірш «Ой маю, маю я оченята...». Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 632 (Марко Вовчок. Твори, т. IV. К. — Х., ДВУ, 1928, с. 406; Твори, т. II, с. 297).


Червня 12.

Шевченко перебуває в Переяславі в лікаря А. Козачковського. Від господаря поет записав написані до заслання і забуті свої твори. Шевченка вразило, що Козачковський проти розкріпачення селян. По обіді Шевченко з А. Козачковським виря-/281/дились у Козинці, до Дніпра. Тут рибалили і заночували (Спогади, с. 78 — 79).


Червня 12 липня 27.

Виконав малюнок «Коло Канева» (олівець, туш, перо). Назва написана рукою Шевченка (Твори, т. X, № 77).


Червня 13.

Човном поплив у Прохорівку до М. Максимовича (Спогади, с. 79).

Головне управління цензури доручило членові цього управління О. Тройницькому розглянути рукописну збірку «Поезія Т. Шевченка. Том перший» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 124 — 127).

Дата листа Шевченкові від М. Лазаревського з Петербурга: повідомляє про П. Брилкіна, передає вітання від Е. Желіговського (Листи, с. 160 — 161).


Червня 15.

Розпорядження начальника Київської губернії городничим і земським справникам губернії про встановлення за Шевченком суворого поліцейського нагляду під час перебування його на Київщині (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 2 — 3).

Канцелярія міністра народної освіти надіслала членові Головного управління цензури О. Тройницькому на розгляд рукописну збірку «Поезія Т. Шевченка. Том перший» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 128).


Червня 16.

Рапорт штаб-офіцера корпусу жандармів Київської губернії начальнику Київської губернії про те, щоб той негайно повідомив його про прибуття і виїзд Шевченка з меж Київської губернії ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, документ за № 118).


Червня 17.

Дата супровідної записки М. Лазаревського, з якою той надіслав Шевченкові лист від Марка Вовчка. В листі письменниця розповідає про своє життя в Дрездені і запрошує туди Шевченка, запитує про майбутній журнал і пропонує для нього свою «Інститутку» (Листи, с. 159 — 160, 161).


Червня 19.

Перебуваючи в Прохорівці, Шевченко намалював портрет М. О. Максимовича (італійський олівець). Дату і своє прізвище написав Шевченко (Твори, т. X, № 43). /282/


Червня 22.

Намалював портрет М. В. Максимович (італійський олівець). Дату і своє прізвище написав Шевченко (Твори, т. X, № 44).

Передаючи спогади М. Максимовича, М. Чалий відзначає, що Шевченко гостював на Михайловій горі з тиждень і до Максимовичів приходив лише ночувати, а весь час проводив то в полі, то в інших місцях, малював, зустрічався і розмовляв з селянами (М. Чалый. Жизнь и произведения Т. Шевченко, с. 202).


Червня 28.

Шевченко прибув до Корсуня. Виправив записану в його альбом В. Шевченком пісню «Ой ви, галочки-чорноперочки». Під нею дата: «1859 год, Июня 28 дня, в Корсуни, воскресенье» (Спогади, с. 36 — 37; «Русский библиофил», 1914, № 1, с. 11; ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 16).


Червня 28 — 30.

Шевченко був у селах Кирилівці та Моринцях. В Кирилівці він гостював у брата Микити, що жив у старій батьківській хаті, та в сестри Ярини, яка на той час овдовіла. Зустрічався з односельчанами, зокрема Т. Гончаренком та Г. Бондаренком. Був у Г. Кошиця (Кониський О. Т. Шевченко-Грушівський, т. II. Львів, 1901, с. 274; «Малярство і скульптура», 1938, № 3, с. 12).


Між 28 червня і 12 липня.

Виконав малюнок «В Корсуні» (туш, перо); назва написана рукою Шевченка, а також етюд «Дерева» (туш, перо) (Твори, т. X, № 78, 79).


[Червень липень].

Рисунки Шевченка «Понад Россю» — два варіанти (олівець) (Твори, т. X, № 111, 112).


[Червень серпень].

Перебуваючи на Україні, Шевченко виконав такі малюнки:

«Лопухи» (олівець, туш, перо; два види);

«Дерево» (туш, перо);

«Узлісся» (олівець, туш);

«Дуб» (олівець, туш). Напис рукою Шевченка: «Козакуватий дід»;

«Латаття» (олівець). Начерк (Твори, т. X, № 71, 74, 80, 81, 82, 84);

«Мошни». Оригінал не розшукано («Киевская старина», 1888, кн. 6, с. 83; Твори, т. X, № 162).


Липня 2.

Канівський земський справник С. Котляров по-/283/відомив київського цивільного губернатора про те, що Шевченко прибув до м. Корсуня і живе в купця III гільдії В. Шевченка (як про це повідомив його пристав III стану 30 червня) (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 5).


Липня 5.

Шевченко прибув у Межиріч, де намалював краєвид (туш). Назва «Межирічі» написана рукою Шевченка (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 8 — 11; «Киевская старина», 1899, кн. 2, с. 145; Твори, т. X, № 83).


Липня 8.

Шевченко виїхав з Корсуня в Кирилівку до своїх братів Микити, Йосипа та сестри Ярини, а потім через Городище до Межиріч. Пристав Добржинський довідався від О. Хропаля про перебування Шевченка в Городищі і, щоб вислужитись перед начальством, вжив заходів до його арешту («Киевская старина», 1889, кн. 2, с. 460 — 464; ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 16 — 19).


Липня 9.

Повідомлення начальника канцелярії Київської губернії штаб-офіцеру корпусу жандармів підполковнику Л. Грибовському і київському генерал-губернаторові про перебування Шевченка в Корсуні (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 6 — 7).

Розпорядження київського цивільного губернатора канівському земському справнику встановити за Шевченком постійний нагляд і про наслідки нагляду повідомити його (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 7).


Липня 10.

І. Тургенєв у листі до Марка Вовчка писав: «Я рад за Шевченка, что он уехал на Украину; я думаю — там ему лучше будет» («Русская мысль», 1914, июль, с. 109 — 110; Марко Вовчок. Твори, т. IV. К., 1928, с. 351).

Дата супровідної записки Шевченка до М. Лазаревського з Межиріч, з якою він посилав листа для Марка Вовчка: повідомляє про свій намір приїхати в середині серпня в Гирівку, запрошує і його туди. Просить довідатись у Д. Кожанчикова про наслідки цензури «Кобзаря» (Твори, т. VI, с. 193). /284/

Перебуваючи в Межирічі, поет у присутності В. Вольського, А. Козловського, І. Хилінського, Т. Садового та інших оглядав для садиби собі місцевість біля села Пекарі. Про це так згадує один із сучасників поета: «Шевченка я бачив, як оце вас бачу. Я був ще хлопцем, то ми під Княжою складали каміння. А Шевченко ходив з управителем пана Парчевського, ото його були Пекарі, Хмельна... Ото вони ходили по шпилях, а Шевченко більш усього облюбував гору Чернечу». У кореспонденції з Києва (датовано жовтнем 1859 р.), вміщеній в польській газеті «Przegląd Rzeczy Polskich» 1860 р., 28 січня (с. 61 — 62), викладено зміст розмови Шевченка з селянами під час його перебування в с. Пекарях: «Зустрічаючись у корчмі з народом, він відверто підмовляв його до дій, і до дій рішучих... Поїхав у с. Пекарі, вплутався там у бесіду в корчмі з селянами. Говорив їм про реформу, про волю, про зловживання уряду, а на закінчення сказав, що доти не буде їм добра, поки оцей Дніпро не зачервоніє... Коли його запитали, як це розуміти, він прямо пояснив, що треба всіх вирізати» («Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 166 — 167; Справа № 81, ч. 6, арк. 155; Жур Петро. Третя зустріч. К., «Дніпро», 1970, с. 145 — 146).


Липня 11.

Повернувся в Корсунь до Варфоломія Шевченка (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 16, 18, 19).


Липня 12.

Шевченко виїхав з Корсуня до Межиріч. Цього ж дня до Межиріч прибув і черкаський земський справник В. Табашников для дізнання в справі намірів і поведінки Шевченка (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 8 — 11; «Киевская старина», 1899, кн. 2, с. 145).


Липня 13.

Дата листа поета до В. Шевченка, якому він доручає довести до кінця справу з купівлею садиби (Твори, т. VI, с. 193 — 194).


Липня 15.

Рапорт черкаського земського справника В. Табашникова київському цивільному губернаторові про те, що Шевченко 5 липня приїхав до Межиріч і згодом, оглядаючи землю під садибу біля с. Пекарів, висловлював антиурядові та антирелігійні думки, що за це його затримано і зараз він у Мошнах /285/ під пильним наглядом пристава (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 8 — 11; «Киевская старина», 1898, кн. 3, с. 433; Документи, с. 86 — 88).


Липня 17.

Рапорт канівського земського справника київському губернаторові про те, що Шевченко виїхав кілька днів тому з Канівського у Черкаський повіт (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 12).


Липня 18.

Розпорядження київського генерал-губернатора київському цивільному губернаторові про конвоювання заарештованого Шевченка і відправку його до Києва (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 13).


Липня 20.

Розпорядження начальника Київської губернії черкаському земському справнику про відправку заарештованого Шевченка до Києва (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 14).

Розпорядження начальника Київської губернії київському поліцмейстеру про те, щоб негайно було повідомлено генерал-губернатора про Шевченка, коли того привезуть з Черкас до Києва (там же, арк. 14 — 15).

У Черкасах, перебуваючи під арештом, Шевченко написав вірш «Сестрі» («Минаючи убогі села...»). Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. VI, с. 47 — 48 (Твори, т. II, с. 298).


Липня 21.

Шевченко в Черкасах написав вірш «Колись дурною головою...». Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. I, с. 6 (Твори, т. II, с. 300).

Рапорт канівського земського справника київському цивільному губернаторові про те, що Шевченко 8 липня виїхав з Корсуня спочатку до Кирилівки, а потім у Городище і Межиріч. 11 липня повернувся знову до Корсуня, а 12 липня виїхав до Межиріч, потім знову повернувся до Корсуня (ДМШ, А20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 16).


Липня 22.

Шевченко написав лист до Максимовичів з Мошен: просить передати через посланця його речі, обіцяє при зустрічі розповісти, що з ним трапилось (Твори, т. VI, с. 194). /286/


Липня 23.

Дата листа Шевченкові від Максимовичів: висловлюють співчуття, що з ним трапилась така неприємність (мають на увазі арешт), передають речі і гроші (Листи, с. 161).


Липня 25.

Член Головного управління цензури О. Тройницький надіслав до канцелярії міністра народної освіти свій висновок про наслідки розгляду рукописної збірки Шевченка «Поезія Т. Шевченка. Том перший». Висловлено думку, що збірку не можна друкувати без значних викреслень (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 128 — 130).

Головне управління цензури винесло рішення про видачу дозволу на друкування раніше виданих творів Шевченка «Чигиринський Кобзар», «Гайдамаки», «Гамалія», відхиливши рукописний збірник «Поезія Т. Шевченка. Том перший» (там же, с. 131 — 133).


Липня 26.

Шевченко написав лист до Максимовичів з Мошен: сповіщає, що завтра («по требованию начальства») буде в Києві, запрошує їх туди (Твори, т. VI, с. 194).

Рапорт черкаського земського справника на ім’я київського губернатора про відправку заарештованого Шевченка до Києва (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 17).

Підполковник корпусу жандармів Київської губернії Л. Грибовський повідомив начальника III відділу про перебування Шевченка 12.VII в Межирічі, про його наміри оселитися на Україні, про антиурядові розмови і про розпорядження генерал-губернатора доставити поета в Київ (Справа № 81, ч. 6, арк. 148 — 149; Документи, с. 88 — 89).


Липня 27.

Шевченко по дорозі до Києва (в супроводі соцького) записав у с. Зеленьках, Канівського повіту, жартівливу пісню «Ой п’яна я, п’яна...» (Твори, т. VI, с. 283 — 284).


Липня 30.

Шевченка разом з рапортом черкаського справника від 26 липня доставлено в Київ (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 17).


Липня 31.

Київський генерал-губернатор дав розпорядження київському поліцмейстеру залишити Шев-/287/ченка під наглядом поліції, доручивши чиновникові особливих доручень М. Андрієвському докладно допитати Шевченка («Киевская старина», 1899, кн. 2, с. 147; ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, спр. 404; ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 22).

Д. Кожанчиков у листі до Шевченка повідомляє, що Цензурному комітету доручено переглянути вірші поета для друку. Комітет це доручив цензору С. Палаузову, а потім І. Арсеньєву. Зазначає, що Марко Вовчок нічого не пише і що І. Тургенєв обіцяв перекласти її «Інститутку» російською мовою (Листи, с. 161 — 162).


Липня 31 серпня 7.

Шевченко живе в Києві, в будинку Ю. Ботвиновського (Георгіївський провулок, № 11), який узяв поета на поруки («Україна», 1946, № 3, с. 10).


Липень.

Перебуваючи в Черкасах, Шевченко намалював краєвид «В Черкасах» (олівець, туш). Назва малюнка написана автором (Твори, т. X, № 85).


Серпня 1 — 12.

Перебуваючи в Києві, Шевченко гостював у своїх знайомих по Академії художеств І. Сошенка та І. Гудовського, у фотографії якого поет сфотографувався, познайомився з М. Чалим (Кошовий І. Т. Г. Шевченко в Києві. К., 1941, с. 53; «Україна», 1946, № 3, с. 10).


Серпня 2.

М. Костомаров у листі з Петербурга просить Шевченка знайти на Україні портрет Г. Сковороди, сповіщає про свою наукову та літературну діяльність, про підготовку до видання майбутнього журналу (Листи, с. 163).


Серпня 3.

У рапорті канівського земського справника київському цивільному губернаторові є повідомлення про Шевченка, аналогічні відомостям, поданим у рапорті від 21 липня, з додатком, що в Кирилівці він відвідав братів Микиту, Йосипа і сестру Ярину (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 18 — 19).


Серпня 5.

Довідка III відділу про повернення Шевченка з заслання і про поїздку його на Україну з відома поліції (Справа № 81, ч. 6, арк. 150).


Серпня 6.

Шевченко дав пояснення чиновникові М. Андрієвському з приводу висунутих проти нього звину-/288/вачень (Справа № 81, ч. 6, арк. 155157; «Киевская старина», 1898, кн. 3, с. 432 — 434; Твори, т. VI, с. 244 — 247).


Серпня 7.

III відділ зобов’язав штаб-офіцера корпусу жандармів підполковника Л. Грибовського докладно повідомити його про «богохульство» Шевченка (Справа № 81, ч. 6, арк. 151).


Серпня 8.

Київський цивільний губернатор звернувся з запитом до київського військового губернатора про те, чи можна Шевченкові повернутися до Петербурга (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 20).

Шевченко записав фольклорні твори «Взлетів орел попід небо», «В Малороссии родилась» та «Головонько моя бідна» (Твори, т. VI, с. 284 — 285).

Рапорт чиновника особливих доручень М. Андрієвського київському військовому генерал-губернаторові про одержані від Шевченка свідчення (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 404, арк. 31).


Серпня 11.

Київський військовий генерал-губернатор дав дозвіл на повернення Шевченка до Петербурга (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 21).

Канцелярія міністра народної освіти повідомила попечителя Петербурзького учбового округу, що Головне управління цензури відхилило рукопис «Поезія Т. Шевченка. Том перший» і дає дозвіл лише на нове видання раніш друкованих творів поета (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 134).


Серпня 12.

Начальник Київської губернії дав розпорядження київському поліцмейстеру повідомити Шевченка, що йому дозволено повернутися до Петербурга (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 22).


Серпня 12 — 13.

Останню ніч свого перебування в Києві поет провів у будинку І. Юскевича-Красковського (ріг Ірининської вулиці й Михайлівського провулка) в колі своїх знайомих («Україна», 1946, № 3, с. 10).


Серпня 13. Шевченко виїхав з Києва в Переяслав до А. Козачковського («Основа», 1862, кн. 6, с. 5; «Киевский телеграф», 1875, 26 февраля, № 25; /289/ ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 23).


Серпня 15.

Рапорт київського старшого поліцмейстера київському цивільному губернаторові про те, що Шевченко 13 серпня виїхав з Києва до Петербурга, що під час перебування в Києві за ним нічого недозволеного не помічено (ДМШ, А20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 23). Київський генерал-губернатор повідомив шефа жандармів про те, що справа Шевченка залишена без наслідків і що йому дозволено повернутися до Петербурга (Справа № 81, ч. 6, арк. 152 — 153; Документи, с. 92 — 93).


Серпня 20.

Шевченко з Прилук написав лист до В. Шевченка: сповіщає, що 14 серпня виїхав з Києва, а 20 вирушає з Прилук до Конотопа. Просить писати йому в Петербург (Твори, т. VI, с. 195).

Канцелярія начальника Київської губернії повідомила штаб-офіцера корпусу жандармів підполковника Л. Грибовського і петербурзького обер-поліцмейстера про виїзд Шевченка 13 серпня з Києва до Петербурга (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 24).


Серпня 21.

Проїздом Шевченко був у Качанівці і записав у альбом Тарновського два рядки вірша:

І стежечка, де ти ходила,

Колючим терном поросла.

(«Киевская старина», 1897, кн. 2, с. 34).

Шевченко гостює в с. Гирівці (біля Конотопа), в родині Лазаревських. Тут він намалював портрет А. Лазаревської (італійський олівець) («Вісті АН УРСР», 1938, № 8 — 9, с. 56; Твори, т. X, № 45).

Серпня 23.

Резолюція шефа жандармів В. Долгорукова на рапорті київського генерал-губернатора І. Васильчикова від 15 серпня 1859 р. в справі арешту Шевченка на Україні:

«Несмотря на все здесь изложенное, призвать Шевченку и, сделав ему строгое внушение, присовокупить, чтобы он был весьма осторожен; в противном случае, чтобы он не пенял на нас за те последствия, которым он может подвергнуться. 23 августа».

Далі є помітка: «Справиться, возвратился ли Шевченко, и, если возвратился, пригласить в четверг, /290/ 24 августа» (Справа № 81, ч. 6, арк. 152 — 153; «Киевская старина», 1898, кн. 3, с. 435; Документи, с. 93).


Серпня 25.

Шевченко виїхав з Гирівки разом з братами Лазаревськими Іваном та Федором до Кролівця («Вісті АН УРСР», 1938, № 8 — 9, с. 56).

Петербурзький цензурний комітет надіслав до Петербурзького комітету духовної цензури рукописну збірку «Поезія Т. Шевченка. Том перший» з проханням повідомити, чи можуть бути дозволені до друку переспіви Давидових псалмів (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 136).

Шевченко і Лазаревські проїздом були в с. Гутах, зупинялись у станового П. Колодчевського погодувати коней («Вісті АН УРСР», 1938, № 8 — 9, с. 56).

Серпня 26.

Шевченко з Лазаревськими заночували в Кролівці, у сестри Лазаревських — Г. М. Огієвської («Вісті АН УРСР», 1938, № 8 — 9, с. 56; ДМШ, А — 12, Справа канцелярії чернігівського цивільного губернатора № 50, арк. 4).

Шевченко взяв у Кролівці подорожну на пару коней від Севська до Кром (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 467).

Проїздом через Глухів Шевченко і Лазаревські гостювали в Д. Г. Огієвського («Вісті АН УРСР», 1938, № 8 — 9, с. 56).


Серпня 31.

Рапорт кролевецького городничого чернігівському цивільному губернаторові про те, що Шевченко проїздом до Петербурга був у м. Кролівці, в ніч з 25 на 26 серпня, і взяв подорожну від Севська до Кром (ДМШ, А 12, Справа канцелярії чернігівського цивільного губернатора № 50, арк. 4).


Кінець серпня.

Проїздом на Москву Шевченко був у Орлі («Вісті АН УРСР», 1938, № 8 — 9, с. 54).


Кінець серпня початок вересня.

Шевченко перебував у дорозі з Кром до Петербурга, кілька днів прожив у Москві (Кониський О. Т. Шевченко-Грушівський, т. 11. Львів, 1901, с. 297).

Записка Шевченкові від В. Шевченка, в якій той повідомляє, що переговорів з приводу купівлі землі для садиби не міг закінчити, бо власник грунту хоче заручитися дозволом генерал-губернатора («Основа», 1862, кн. VI, с. 6). /291/


Вересня 1.

Штаб-офіцер корпусу жандармів Київщини підполковник Л. Грибовський надіслав III відділу пояснення Шевченка, дане ним на допиті в Києві з приводу причин його арешту (Справа № 81, ч. 6, арк. 154; «Исторический вестник», 1896, кн. 4 — 5, с. 900).


Вересня 7.

Вранці Шевченко приїхав до Петербурга (Твори, т. VI, с. 195).


Вересня 8 — 21.

Знайомство і зустрічі Шевченка з М. Чернишевським (М. Шагинян. Тарас Шевченко. М., ГИХЛ, 1946, с. 324).


Вересня 10.

У листі до В. Шевченка повідомляє про приїзд до Петербурга і доручає довести до кінця справу купівлі землі для садиби у Н. Парчевського (Твори, т. VI, с. 195 — 196).

В. Маслов (Маслій) * у листі до Шевченка висловив свою повагу до поета і бажання познайомитися з ним ближче та послухати його твори: «Давно уже я посвятил свою жизнь на изучение ваших творений, вытканных из горя и печали и подбитых гневом, труд, на который мало человеческой жизни; над ним должны трудиться века и потомства. Несколько лет я собираю Ваши сочинения, ищу во многих малороссийских библиотеках, перерываю шкапы — и труд мой часто увенчивается успехом. Последнее сочинение, приобретенное мною, есть «Сон» — эта гениальная сатира, отразившая в себе так метко пороки петербургских придворных вельмож, карающая так грозно наших мучителей, раскрывающая раны нашей Украйны».

Далі В. Маслов пише: «Я и теперь занимаюсь нашей еще бедной малороссийской литературой, имею под руками многие малороссийские сочинения, между которыми, как алмаз, блистают Ваши „Гайдамаки“, „Катерина“, „Кавказ“, „До Основьяненка“». Автор листа сповіщає, що багато людей звертались до нього за творами Шевченка, запитує, коли будуть уже надруковані твори великого українського поета (Листи, с. 163 — 166).


* Тоді гімназист сьомого класу першої Київської гімназії, згодом автор першого біографічного нарису про Шевченка.



Вересня 12.

Дарчий напис Шевченка на книзі Данієля /292/ Дефо «Робінзон Крузо»: «Любій Прісї на пам’ять од дядька Тараса» («Літературна газета», 1956, 15 листопада).


Вересня 22.

Дата листа П. Пишної до родичів, у якому вона повідомляє, що в цей день сподівається побачити у М. Костомарова Шевченка і що поет уже один раз був у родині М. Чернишевського (М. Шагинян. Тарас Шевченко. М., ГИХЛ, 1946, с. 324). Написав присвяту до вірша «Ой по горі роман цвіте...» своєму знайомому Ф. Черненку на пам’ять 22 вересня 1859 р. і подарував примірник «Тризны» (Твори, т. II, с. 546).


До 24 вересня.

Шевченко виконав офорт «Мангишлацький сад» (Твори, т. X, № 46).


Вересня 24.

Дарчий напис Шевченка Н. Хрущовій на офорті «Мангишлацький сад» (Твори, т. X, № 46).


Вересня 28.

У листі до В. Тарновського (молодшого) дякує за гроші, що стали йому в пригоді в подорожі з України до Петербурга (Твори, т. VI, с. 196).


Вересня 29.

Рапорт черкаського городничого київському цивільному губернатору про те, що Шевченко в липні недовго був у Черкасах і звідти відправлений земським справником до Києва (ДМШ, А — 20, Справа канцелярії начальника Київської губернії № 173, арк. 25).


Вересень 1859 весна 1860 р.

Шевченко часто зустрічається з Бр. Залеським, який наприкінці серпня 1859 р. приїхав до Петербурга. До цього періоду належать дві записки Бр. Залеського до українського поета. В одній з них він повідомляє Шевченка про приїзд К. Бюрно і просить передати, а ще краще принести самому каратауський альбом малюнків і зустрітися з дослідником.

У другій — запрошує в гості, подивитись якісь два малюнки («Листочки до вінка на могилу Шевченка в XXIX роковини його смерті». Львів, 1890, с. 51, 55; Листи, с. 174 — 175).


Вересень 1859 липень 1860 р.

Лист Шевченка редактору журналу «Народное чтение» О. Оболонському; послав йому рукописи своїх творів, щоб він щось вибрав на свій розсуд і дав перекласти М. Курочкіну (Твори, т. VI, с. 201).


Жовтня 6.

Дата листа Шевченкові від Максимовичів /293/ з Прохорівки, який було передано через художника І. Соколова. Висловлюють свою повагу до поета і розповідають про його авторитет серед народу: «В окрестностях Михайловой горы оставили Вы о себе живейшие и самые сердечные воспоминания. А на правой стороне Днепра Вы стали лицом мифическим, о котором идут уже баснословия и легенды наравне с преданиями старых времен» (Листи, с. 166 — 167).


Жовтня 8.

Дарчий напис на малюнку сепією «Старець на кладовищі»: «Надежде Васильевне Тарновской на память 8 октября 1859 года. Т. Шевченко» (Твори, т. X, с. 27).


Жовтня 9.

Шевченко в листі до Максимовичів пише, що чекав їх у Києві; згадує мошнянських панночок, сповіщає про свій намір наступного літа знову приїхати на Україну (Твори, т. VI, с. 197).

Написав лист І. Сошенку: посилає небозі І. Сошенка українські пісні, запитує, як звуть Красковського, Чалого та їх дружин. Доручає особисто віднести чиновникові М. Андрієвському якийсь малюнок * і поклонитись йому (Твори, т. VI, с. 196; т. X, с. 28).


* У ДМШ зберігається примірник офорта «Вечір в Альбано поблизу Рима (Ліс)» із дарчим написом М. Андрієвському (Твори, т. X, с. 28).



Жовтня 20.

Висновок тимчасового члена комітету духовної цензури В. Карпова про те, що вміщені в рукописній збірці «Поезія Т. Шевченка. Том перший» переспіви Давидових псалмів відповідають біблійним текстам, крім деяких віршів у псалмах 43-го, 52-го, 81-го і 136-го, які В. Карпов викреслив (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 138).


Жовтня 22.

Ф. Лебединцев в листі до Шевченка, згадуючи зустріч з поетом, описує свої враження від перебування на Україні (Листи, с. 167 — 168).

Записка Шевченка до Н. Тарновської: обіцяє прийти обідати і передає малюнок сепією «Старець на кладовищі» (на пам’ять 8 жовтня 1859 року) (Твори, т. VI, с. 197).


Жовтня 23.

Петербурзький комітет духовної цензури розглянув висновок тимчасового члена цього комітету В. Карпова про переспіви псалмів, уміщених у ру-/294/кописній збірці «Поезія Т. Шевченка. Том перший», і прийняв рішення повідомити Петербурзький цензурний комітет, що вони можуть бути надруковані, за винятком деяких віршів у псалмах 43-го, 52-го, 81-го і 136-го (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 139).


Жовтня 24.

Написав вірш «Во Іудеї во дні они...». Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 637 (Твори, т. II, с. 301 — 302).

Записка М. Чернишевського до Єгора Ковалевського: «Изъявили желание быть членами-учредителями Общества для воспомоществования нуждающимся литераторам и ученым:

Т. Г. Шевченко А. Н. Пыпин

И. И. Панаев Е. П. Карнович

В. А. Ламанский *

24 октября 1859

Н. Чернышевский»

(Пушкинский дом, архів К. Кавеліна, ф. 119, оп. I, № 30; «Рукописи Н. Г. Чернышевского в собрании Института литературы АН СССР». М.Л., «Асаdemia», 1932, с. 13, № 28).


* Серед членів — засновників Літературного фонду було два Ламанських: Володимир Іванович і Євген Іванович. Треба думати, що ініціали «В. А.» написано помилково (див. «Юбилейный сборник Литературного фонда», СПб., 1909, с. 72) і в записці йдеться саме про Володимира Івановича (див. також: Н. Г. Чернышевский. Полное собрание сочинений, т. XIV. М., ГИХЛ, с. 386).



Жовтня 26.

Петербурзький комітет духовної цензури, повертаючи рукопис «Поезія Т. Шевченка. Том перший», повідомив Петербурзький цензурний комітет про те, що переспіви Давидових псалмів можуть бути надруковані, за винятком кількох віршів у псалмах 43-го, 52-го, 81-го і 136-го (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 139 — 140).


Жовтня 30.

Одержав листа від В. Шевченка, в якому той радить поетові бути обережним зі своїми новими віршами (Листи, с. 170).


Листопада 2.

У листі до В. Шевченка просить подбати про купівлю дерева на хату та підторгувати грунт для садиби, висловлює бажання одружитися з його наймичкою Харитиною Довгополенко (Твори, т. VI, с. 197 — 198). /295/


Листопада 3.

Згадка про Шевченка в листі М. Макарова з Петербурга до Марка Вовчка у Дрезден:

«...Шевченко по-прежнему очень любит Вас, кажется, даже более прежнего. Он часто задумывается и, кажется, обдумывает и уже сочиняет что-то очень хорошее.

Шевченко думает, что Вам лучше остаться в Дрездене на зиму, а я думаю иное» (Марко Вовчок. Твори, т. IV. К. — Х., ДВУ, 1928, с. 345).


Не пізніше 11 листопада.

Виконав офорт «Сама собі в своїй господі»; 11 листопада зроблено на ньому дарчий напис В. Лазаревському (Твори, т. X, № 47).


Листопада 11.

Записка Шевченка В. Лазаревському, з якою посилає два офорти і повідомляє, що в гості не приїде. Просить прислати якусь зелену рослину (Твори, т. VI, с. 199).

Закінчив поему «Марія». Вперше надруковано в «Кобзарі», Прага, 1876, с. 215 — 235 (Твори, т. II, с. 303 — 323).


Листопада 19.

Написав вірш «Подражаніє Едуарду Сові» («Посажу коло хатини...»). Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн, II, с. 2 (Твори, т. II, с. 324).


Листопада 26.

У листі до П. Симиренка повідомляє, що одержав з цензури свої понівечені твори, і просить позичити на видання їх 1100 крб. (Твори, т. VI, с. 199).

У листі до О. Хропаля скаржиться, що цензура понівечила його твори, що потрібні гроші, щоб їх видати: «Сьогодні цензура випустила із своїх пазурів мої безталанні думи, та так, проклята, одчистила, що я ледве пізнав свої діточки» (там же, с. 200).


Листопада 28.

Цензурний дозвіл на друкування «Кобзаря» (Титульна сторінка «Кобзаря» 1860 р.).


Листопад.

Лист Шевченкові від В. Шевченка: пише, що підторговує грунт біля с. Стайок, над самісіньким Дніпром (Листи, с. 170).


Осінь зима.

Зустрічі Шевченка з М. Чернишевським, Е. Желіговським, З. Сераковським, В. Білозерським, П. Якушкіним та іншими на вівторках у М. Костомарова, який жив у Балабінських номерах у Петербурзі («Русская старина», 1880, кн. 3, с. 603 — 604; «Русская мысль», 1885, кн. 6, с. 33; «Русская старина», 1891, т. 69, с. 488 і 1904, кн. 3, с. 614 — тут пра-/296/вильно вказано рік переїзду Костомарова до Петербурга; Чернышевская-Быстрова Н. Летопись жизни и деятельности Н. Г. Чернышевского. М. — Л., «Асаdemia», 1933, с. 99).


Грудня 5.

Дата записки Д. Каменецького, в якій він просить Шевченка скоріше прочитати коректуру * (Листи, с. 171).


* Йдеться про коректуру «Кобзаря», цензурний дозвіл на видання якого Шевченко одержав 28 листопада.



Грудня 6.

Написав вірш «Подражаніє Іезекіїлю. Глава 19». Вперше надруковано в «Записках Наукового товариства ім. Шевченка», Львів, 1901, т. 39, с. 1 (Твори, т. II, с. 325 — 326).


Грудня 7.

У листі до В. Шевченка поет дає поради щодо купівлі грунту. На пораду Варфоломія одружитися з панянкою Шевченко відповідає: «Я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу, та й як же себе поєднать з собачою панською кров’ю?» (Твори, т. VI, с. 200 — 201).


Грудня 11.

П. Симиренко в листі до Шевченка сповіщає про свою згоду позичити гроші на видання «Кобзаря» (Листи, с. 171).


Грудня 18.

Шевченко написав присвяту Н. Тарновській до свого вірша «Пророк» (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 342/73).


Грудня 25.

Написав вірш «Осії глава XIV (подражаніє)». Вперше надруковано в «Кобзарі». Прага, 1876, с. 236 — 237 (Твори, т. II, с. 327 — 328).


1859 рік.

Надруковано збірку «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки».

У короткому поясненні до цього видання зазначено, що «стихи Шевченки — выражение всеобщих накипевших слез. Не он плачет о Украине — она сама плачет его голосом» («Новые стихотворения Пушкина и Шевченки». Лейпціг, 1859).


Цього року.

Шевченко намалював автопортрет (полотно, олія), який подарував І. Дзюбіну («Русская старина», 1891, кн. 5, с. 447; Твори, т. X, № 48). /297/








1860 рік


Січня 3.

Шевченко в листі до П. Симиренка дякує за позичені гроші на видання «Кобзаря», пише, що 15 або 20 січня книга вийде з друку і що «нецензурный экземпляр вам доставит брат Варфоломей» (Твори, т. VI, с. 202).


Січня 6.

І. Тургенєв у листі до Марка Вовчка згадує Шевченка («Русская мысль», 1914, кн. 7, с. 110).


Січня 12.

Написав лист В. Шевченкові: просить придбати грунт для садиби. Дає доручення відвезти П. Симиренку та іншим «Кобзаря», коли одержить: «На тім тижні вийде моя книга...» (Твори, т. VI, с. 202 — 203).


Січня 14.

Згадка про Шевченка в листі М. Макарова (з Петербурга) до Марка Вовчка: «Стихотворения Шевченко уже напечатаны: выход их в свет останавливается тем, что портрет поэта еще не готов...» (Марко Вовчок. Твори, т. IV. К. — Х., ДВУ, 1928, с. 379 — 380).


Січня 15.

Написав вірші «Дівча любе, чорнобриве...» та «Ой діброво — темний гаю...». Вперше ці твори надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 640 (Твори, т. II, с. 329 — 330).

В «Колоколе» О. Герцена вміщено статтю «Украйна» (письмо к издателю «Колокола»), в якій коротко викладено обставини викриття Кирило-Мефодіївського товариства, хід слідства та розказано про покарання учасників: «Поэта Шевченко послано рядовым в Оренбург, а потом в Новопетровское укрепление...» («Колокол», 1860, № 61, с. 499 — 503).


Перша половина січня.

Написав перший варіант автобіографії (Твори, т. V, с. 189).


Між 20 і 24 січня.

Записка до В. Шевченка, якому поет доручає особисто відвезти примірники «Кобзаря» в Городище (очевидно, П. Симиренку та О. Хропалю), а п’ять роздати на свій розсуд (Твори, т. VI, с. 203).


Січня 22.

У журналі «Народное чтение» вміщені вірші Шевченка українською мовою: «І широкую долину...», «Не вернувся із походу...», «І багата я...», «Полюбила я...» і поряд переклад їх на російську мову, зроблений О. Плещеєвим. Тут же є докладне /298/ повідомлення про вихід Шевченкового «Кобзаря» (с. 148 — 149) («Народное чтение», 1860, кн. 1, с. 143 — 148).


Січня 23.

Вийшов з друку понівечений цензурою «Кобзар» Шевченка з портретом поета, виконаним художником М. Микешиним. У книзі були вміщені такі твори: «Думи мої, думи мої...», «Перебендя», «Тополя», «Утоплена», «Причинна», «Тече вода в синє море...», «Вітре буйний, вітре буйний...», «Тяжко, важко в світі жити...», «Нащо мені чорні брови...», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Гамалія», «Катерина», «Наймичка», «Гайдамаки», «Псалми Давидові». В друкарні П. Куліша, де друкувався «Кобзар» 1860 р. з цензурними купюрами, було надруковано й кілька примірників без пропусків («вклейки») («Киевская старина», 1885, кн. 3, с. 520 — 522; «Народное чтение», 1860, кн. 1, с. 148 — 149; Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 141).


Січня 24.

Шевченко написав лист А. Козачковському, якому доручає передати «Кобзар» М. Максимовичу та іншим знайомим (Твори, т. VI, с. 203).


Січня 26.

У газеті «Северная пчела» надруковано лист Л. Блюммера до видавця, в якому говориться про вихід з друку Шевченкового «Кобзаря»: «Эта небольшая, но великолепно изданная книжка украсила бы каждую, самую богатую литературу; это истинно гениальное произведение даровитого художника» («Северная пчела», 1860, 26 января).


Січня 27.

Газета «Северная пчела» в «Библиографических известиях» повідомила, що в книжковий магазин М. Вольфа (Гостиний двір, № 18 і 19, у Петербурзі) надійшов у продаж «Кобзар» Шевченка («Северная пчела», 1860, 27 января).


Січня 28.

Аналогічне повідомлення в тій же газеті про продаж «Кобзаря» в магазині І. Лисенкова (в будинку пажеського корпусу в Петербурзі) («Северная пчела», 1860, 28 января).

У польській газеті «Przegląd Rzeczy Polskich» (с. 61 — 62) надруковано кореспонденцію з Києва, датовану жовтнем 1859 р., в якій викладено зміст антиурядових розмов, які вів Шевченко з селянами, перебуваючи влітку 1859 р. в с. Пекарях, Черкась-/299/кого повіту, на Київщині (Жур Петро. Третя зустріч. К., «Дніпро», 1970, с. 145 — 146).


Січня 29.

Згадка про вихід «Кобзаря» Шевченка в листі М. Макарова (з Петербурга) до Марка Вовчка:

«Сочинения Шевченко вышли; издание хорошее, а портрет не очень удался, т. е. сделан-то хорошо, да сходства мало» (Марко Вовчок. Твори, т. IV. К. — X., ДВУ, 1928, с. 381).


Лютого 1.

У листі до В. Шевченка поет запитує, чи одержав він «Кобзаря», чи був у П. Симиренка, розпитує про купівлю грунту (Твори, т. VI, с. 204).

У листі до П. Симиренка сповіщає про намір журналу «Народное чтение» надрукувати біографію К. Яхненка і Ф. Симиренка; запитує, чи одержав «Кобзар» (там же, с. 204).


Між 1 і 18 лютого.

У листі до В. Шевченка запитує про грунт і про Харитину Довгополенко. «А о волі ще й досі не чуть нічого доброго», — зауважує поет (Твори, т. VI, с. 204 — 205).


Лютого 3.

Дарчий напис Ф. Лазаревському на «Кобзарі» Шевченка (Рукописи, с. 345).


Лютого 6.

Записка Шевченка до Д. Каменецького з приводу видачі 10 прим. «Кобзаря» (Твори, т. VI, с. 205). Подарував «Кобзар» О. Лазаревському з написом: «Чистому серцем доброму козакові Александру Лазаревск. Кобзар Тарас, 6 лютого 1860 р.» (Будинок-музей Т. Г. Шевченка, інв. № 178).


Лютого 7.

У листі до М. Макарова просить довідатися, чи буде вдома 8 лютого В. Карташевська, повідомляє про свій намір з І. Тургенєвим відвідати її, запрошує і Макарова прибути туди (Твори, т. VI, с. 205).


Лютого 12.

Подарував «Кобзар» С. Незабитовському з написом (Рукописи, с. 345).

Дарчий напис на «Кобзарі»: «Федорові Чельцову (он же и Иван Рогожин) от автора. 12 лютого 1860 року» (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, спр. 520).


Лютого 13.

Друкарня П. Куліша видала Шевченкові рахунок на сплачені ним гроші за видання «Кобзаря» в сумі 1048 крб. 10 коп. (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, спр. 495).


Лютого 18.

Дата, виставлена під автобіографічним листом Шевченка до редактора журналу «Народное /300/ чтение». Лист написаний у зв’язку з заходами Літературного фонду щодо звільнення з кріпацтва родичів поета (братів і сестри). Лист містить важливі біографічні відомості й має антикріпосницьке спрямування («Народное чтение», 1860, кн. 2, с. 236).

У листі до В. Шевченка просить прислати адресу кирилівського пана і довідатись, як зовуть синів брата Микити, брата Йосипа та сестри Ярини; запитує про купівлю грунту, надсилає план хати, яку йому треба збудувати. Посилає дещо з книг: «Послав я тобі „Современник“ і „Народное чтение“, чи получив? Послав я тобі ненадписаних п’ять книжок „Кобзаря“. Може, тобі ще треба буде, то напиши, бо його швидко й не стане. Пани дуже кривляться на сліпого старця» (Твори, т. VI, с. 205 — 206).

У журналі «Иллюстрация» вміщено біографію Шевченка та його автопортрет періоду заслання («Иллюстрация», 1860, № 107, с. 97).

У газеті «Санкт-Петербургские ведомости» вміщено рецензію на твори Шевченка («Санкт-Петербургские ведомости», 1860, № 37, с. 169).


Лютого 25.

Цензурний дозвіл на друкування альманаху «Хата», в якому були вміщені такі поезії Шевченка: «Доля», «Калина» («Чого ти ходиш на могилу...»), «Пустка» («Рано-вранці новобранці...»), «На різдво» («Не додому вночі йдучи...»), «Козацька доля» («Нащо мені женитися...»), «На Вкраїну» («Немає гірше, як в неволі...»), «Хатина» («Не молилася за мене...»), «До зорі» («Зоре моя вечірняя...» з поеми «Княжна»), «Хустина» («Чи то на те божа воля...»), «Пісня» («Ой по горі роман цвіте...») (див. обкладинку першого видання).

В журналі «Семейный круг» вміщено рецензію на «Кобзар» Шевченка («Семейный круг», 1860, № 8, с. 249).


Лютого 29.

У журналі «Современник», № 3, надруковані рецензія М. Добролюбова на «Кобзар» Шевченка (с. 99 — 115) і рецензія О. Пипіна на альманах «Хата» (с. 115 — 119).

У тексті рецензії на «Кобзар» була подана автобіографія Т. Шевченка (з журналу «Народное чтение»). До рецензії додано переклад російською мовою балади «Тополя» (переклад М. Гербеля). /301/ «Он — поэт совершенно народный», — говорить М. Добролюбов про Шевченка. Автор рецензії високо оцінює поезію Шевченка, вказуючи, що вона своєю формою близька до народних пісень, а сам поет кровно зв’язаний з народом: «Он вышел из народа, жил с народом, и не только мыслью, но обстоятельствами жизни был с ним крепко и кровно связан» («Современник», 1860, № 3, с. 99 — 115 і 115 — 116).


Лютий.

Лист від В. Шевченка, який радить поетові купити садибу в селі Рудяки (Листи, с. 176).


Лютий березень.

Записка Шевченкові від І. Тургенєва, який запрошує поета до себе та обіцяє познайомити його з М. Спєшнєвим (Листи, с. 176).


Лютий серпень.

Намалював «Проект хати. Фасад» (акварель) і «Проект хати. Боковий фасад» (акварель), три архітектурні проекти хати (акварель), два схематичні рисунки до них (олівець) і схематичний план комори (олівець) (Твори, т. X, № 49, 50, 113, 114, 115, 116, 117, 118).


Березня 2.

У журналі «Народное чтение» вміщено автобіографічний лист Шевченка та замітку про альманах «Хата», де згадано і Шевченка (с. 239 — 240) («Народное чтение», 1860, кн. 2, с. 229 — 236).


Березня 4.

I. Тургенєв та Я. Полонський їздили до О. Оболонського (редактора журналу «Народное чтение») і повідомили, що комітет «Общества для пособия нуждающимся литераторам и ученым» погодився взяти на себе клопотання про звільнення з кріпацтва родичів Шевченка. Не заставши О. Оболонського, І. Тургенєв написав про це лист і просив, щоб він передав потрібні відомості про родичів Шевченка та поміщика — їхнього власника («Русская старина», 1891, кн. 2, с. 406).


Березня 8.

Я. Кухаренко в листі до Шевченка дякує за надіслані йому твори, запитує про «Хату» (Листи, с. 176 — 177).


Березня 12.

Дарчий напис М. Костомарову на офорті Шевченка «Приятелі» на честь заснування «Основи» (Твори, т. X, с. 26 — 27).


Березня 13.

Дарчий напис Шевченка на офорті «Приятелі»: «Василеві Лазаревському на память 13 марта 1860 року. Т. Шевченко» (Твори, т. X, с. 27). /302/


[Перед 14 березня].

Виконав автопортрет у темному костюмі (офорт) (Твори, т. X, № 52).


Березня 14.

Дарчий напис на автопортреті (офорт): «Федору Федоровичу Львову на память. Т. Шевченко. 1860. 14 марта» (Твори, т. X, с. 34).

Дарчі написи Ф. Львову на офортах Шевченка «Приятелі» та «Сама собі в своїй господі» (там же, с. 27, 31).


Березня 15.

В «Отечественных записках» надруковано рецензію на «Кобзар» Шевченка, яка закінчується такими словами:

«Проникаясь поэзиею Шевченко, возникает и утверждается мысль и надежда возрождения массы, прежде осужденной на лишения под гнетом предрассудков, от которых мы еще вообще слишком несвободны, хотя и думаем, что освободились, — возрождения массы не только малороссийской, но вообще всякой... Вот отчего великорус, и поляк, и немец, и француз, если только у него есть поэтическое чутье и теплое, любящее сердце, не останется без влияния от поэзии Шевченко» («Отечественные записки», 1860, т. 129, с. 44 — 50).


Перша половина березня.

Лист від В. Шевченка, в якому він радить поетові купити у Д. Трощинського в Ржищеві будинок разом із садибою (Листи, с. 177).


Березня 16.

Лист від В. Білозерського, який сповіщає про народження сина і разом з дружиною запрошує Шевченка бути кумом (Листи, с. 177 — 178).


Березня 17.

У листі до Ф. Достоєвського О. Плещеєв повідомляє, що переклав на російську мову поему Шевченка «Наймичка», висловлює своє захоплення цим твором. Пише про свій намір надрукувати переклад в «Русском вестнике» або в «Современнике» (Ф. М. Достоевский. Материалы и исследования. Л., Изд-во АН СССР, 1935, с. 451 — 452).

О. Плещеев у своему листі до М. Добролюбова пише про переклад на російську мову поеми Шевченка «Наймичка» і висловлює бажання надрукувати переклад в «Современнике» («Русская мысль», 1913, кн. 1, с. 146 — 147. Материалы).


Березня 19.

«Общество для пособия нуждающимся литераторам и ученым» звернулося до поміщика Фліорковського з листом-проханням звільнити з кріпацтва /303/ родичів Шевченка, повідомивши свої умови. Серед тих, що підписали лист, були М. Чернишевський та І. Тургенєв («Библиотека для чтения», 1860, кн. 8, с. 5051, Современная летопись; «Киевская старина», 1890, кн. 2, с. 336 — 337; Документ, с. 98 — 99).


Березня 20.

I. Тургенєв у листі до Марка Вовчка повідомляє, що часто зустрічається з Шевченком. Про ці зустрічі писав згодом Тургенєв у своїх спогадах: «Он посетил меня несколько раз, но о своей изгнаннической жизни говорил мало, лишь по иным отрывочным словам и восклицаниям можно понять, как солоно она пришлась ему и какие он перенес испытания и невзгоды. Он мне показал крошечную книжечку, переплетенную в простой дехтярный товар, в которую он заносил свои стихотворения... которую прятал в голенище сапога, так как ему запрещено было заниматься писанием...» («Кобзар», Прага, 1876, с. V; «Русская мысль», 1914, кн. 7, с. 110).


Близько 20 березня.

О. Плещеев у листі до В. Зотова передає прохання Шевченка внести ясність в його біографію з приводу неправдивих тверджень про викуп його з кріпацтва царською фамілією (Айзеншток І. Як працював Шевченко. К., «Радянський письменник», 1940, с. 158).


Березня 21.

На засіданні комітету «Общества для пособия нуждающимся литераторам и ученым» I. Тургенєв вніс пропозицію підняти клопотання про звільнення з кріпацтва родичів Шевченка. Комітет підтримав пропозицію. Серед присутніх на засіданні членів комітету був М. Чернишевський («Киевская старина», 1890, кн. 2, с. 335).


Березня 23.

Поет написав лист В. Шевченкові: піклується про звільнення родичів з кріпацтва, про купівлю грунту (Листи, с. 206 — 207).

П. Куліш звернувся до Цензурного комітету в Петербурзі з проханням видати йому дозвіл на друкування окремими книгами творів Т. Шевченка і Г. Квітки-Основ’яненка (Шестидесятые годы. М. — Л., Изд-во АН СССР, 1940, с. 438).

М. Катенін у листі до Шевченка сердечно дякує йому за подарований з написом «Кобзар» (Листи, с. 178 — 179).


Березня 24.

У газеті «Санкт-Петербургские ведомости» /304/ з дозволу Шевченка вміщено його лист до редактора журналу «Народное чтение» (автобіографія) («Санкт-Петербургские ведомости», 1860, № 66, с. 323).


Березня 25.

Шевченко надіслав Я. Кухаренку лист і альманах «Хата»; просить збирати матеріали для журналу «Основа» (Твори, т. VI, с. 207).

М. Максимович у листі до Шевченка сповіщає про одержання від нього «Кобзаря», просить вітати Марка Вовчка, художників І. Соколова і К. Трутовського (Листи, с. 179 — 180).


Березня 28.

У листі до В. Шевченка запитує про купівлю грунту; посилає 10 прим. «Кобзаря» і доручає передати родичам, щоб вони не йшли без землі на волю: «Добре б ти зробив, якби поїхав у Кирилівку та сказав би Микиті, Йосипові і Ярині, щоб вони не квапилися на волю без поля і без грунту. Нехай лучче підождуть» (Твори, т. VI, с. 207 — 208).


Березня 31.

Дата листа М. Некрасова до М. Гербеля з приводу використання гербелівського перекладу вірша Шевченка «Тополя» («Литературное наследство», т. 51 — 52. «Н. А. Некрасов». М. — Л., Изд-во АН СССР, 1949, с. 196; Ашукин Н. Летопись жизни и творчества Н. Некрасова. М. — Л., «Academia», 1935, с. 231).


Березень.

У журналі «Библиотека для чтения» (кн. 3, с. 1 — 8) надруковано «Тополю» Шевченка в перекладі на російську мову П. Вейнберга (цензурний дозвіл 22 лютого 1860 р.).

Лист від В. Шевченка, в якому сповіщається про склад сім’ї братів Тараса Григоровича Йосипа і Микити та сестри Ярини. Повідомляє, що П. Симиренко «так розсердився, що аж поблід», побачивши надрукованим на «Кобзарі» своє ім’я (Листи, с. 180).


Квітня 1.

У газеті «Московский вестник» («Заметки кое о чем») надрукована схвальна рецензія на «Кобзар» Шевченка. «Появление стихотворений Шевченки нетерпеливо ожидали все, не только земляки его, но и русские, способные понимать истинную поэзию. Теперь вы на каждом шагу встретите у нас людей, приходящих в восторг от г. Шевченки, учащихся даже по-малороссийски затем только, чтобы про-/305/честь его стихотворения... Между земляками своими Шевченко всегда пользовался большой популярностью, как у поляков Мицкевич», — відзначає рецензент.

Газета містить повний текст автобіографії Шевченка (з журналу «Народное чтение») і висловлює такі зауваження: «Биография эта во многих отношениях драгоценна, и при том она уничтожает, несправедливые толки относительно его прошедшего, которые и нам случалось не раз уже слышать» («Московский вестник», 1860, № 13, с. 209 — 210). Рецензію на «Кобзар» Шевченка надруковано в журналі «Русское слово». «Глубокая искренность всякого стиха, всякого слова в стихотворениях Шевченки сказывается невольно сама собою; но едва ли не еще задушевнее, не еще горячее льются в сердце его песни, когда знаешь всю унылую судьбу поэта», — зауважує автор рецензії М. Михайлов. Тут же вміщено і переклад на російську мову «Івана Підкови». Крім цього твору, М. Михайлов переклав з Шевченкових поезій «До Основ’яненка» і «Заповіт» (див.: М. Михайлов. Полное собрание стихотворений. М. — Л., «Academia», 1934, с. 521 — 526, 731 — 732; «Русское слово», 1860, кн. 4, отдел 2, с. 23 — 42).

[Перед 4 квітня]. Виконав автопортрет з бородою (офорт) (Твори, т. X, № 53).


Квітня 4.

Дарчий напис на автопортреті Шевченка з бородою, подарованому О. Куліш (Твори, т. X, с. 34).


Квітня 7.

Канцелярія петербурзького обер-поліцмейстера видала Шевченкові свідоцтво на право проживання в Петербурзі протягом одного року:

«С.-Петербургского обер-полицмейстера

Канцелярия Стол I

7 апреля 1860 г.

№ 142

Свидетельство

Дано сие отставному рядовому Оренбургского линейного № 1-й баталиона Тарасу Шевченко для свободного проживания в С.-Петербурге в течение одного /306/ года с тем, чтобы по окончании сего срока свидетельство это было предоставлено мне. Свиты его императорского

величества генерал-майор (подпись)

Правитель канцелярии (подпись)»

(Документи, с. 99; «Киевская старина», 1885, кн. 3, с. 529 — 530; ДМШ, А — 44, арк. 1 — 2).


Квітня 9.

К. Зигмунтовський у листі до Шевченка нарікає, що поет не пише йому, повідомляє, що передплатив «Кобзар» (Листи, с. 180 — 181).


Квітня 10.

Літературно-музичний вечір у м. Калузі, на якому було прочитано автобіографію Шевченка (з журналу «Народное чтение»). Прихильники кріпацтва влаштували з цього приводу обструкцію («Северная пчела», 1860, 25 апреля, с. 375; «Літературна газета», 1952, 13 березня).


Квітня 11.

Прописка Шевченка в № 50 по Великій Морській, Васильєвська частина, 3-й квартал (запис на свідоцтві, виданому с. -петербурзьким поліцмейстером 7 квітня 1860 р.).


Квітня 12.

Дарчий напис на автопортреті з бородою: «Н. Я. Макарову на пам’ять. Т. Шевченко, 1860, квітня 12» (Твори, т. X, с. 34).

У листі до М. Макарова просить взяти у П. Кочубея малюнок «Русалки» і переслати йому для гравірування (Твори, т. VI, с. 208).


Квітня 13.

Окремим виданням у серії «Сільська бібліотека» дозволено до друку збірку Шевченка «Давидові псалми» (цензурний дозвіл на виданні).


Між 13 і 26 квітня.

Записка Шевченка до М. Макарова, з якою він посилав «Кобзар» і просив передати його з благоговійним поклоном О. Герцену («Русская мысль», 1902, кн. 12, с. 165; «Киевская старина», 1903, кн. 2, с. 68; Твори, т. VI, с. 208).


Квітня 14.

У журналі «Семейный круг» вміщено рецензію на альманах «Хата», в якій розглядається творчість Шевченка. В рецензії наводиться текст «Долі», перекладений на російську мову Л. Блюммером («Семейный круг», 1860, № 15, с. 44).

У журналі «Народное чтение» вміщено вірш Шевченка українською мовою «Ой одна я, одна...» («Народное чтение», 1860, кн. 3, с. 151). /307/


Квітня 15.

Лист О. Плещеева до М. Добролюбова, в якому він пише, що дуже радий бачити переклад «Наймички» Шевченка («Работница») в «Современнике» («Русская мысль», 1913, кн. 1, с. 146 — 147).


Квітня 22.

Прописка Шевченка на квартирі в № 1/6 (Васильєвська частина, І квартал) (запис на свідоцтві, виданому с.-петербурзьким поліцмейстером 7 квітня 1860 р.).

У листі до В. Шевченка запитує про купівлю грунту, домовляється про умови звільнення з кріпацтва родичів; повідомляє, що надруковану в журналі «Народное чтение» автобіографію перекладено і вміщено в польських газетах (дата в автографі 22 березня вважається помилковою) (Твори, т. VI, с. 208 — 210).


Квітня 23.

Поздоровча записка Шевченка Єгору Ковалевському, з якою він передав подарунок (Твори, т. VI, с. 210).


Квітня 25.

М. Гербель подав до Петербурзького цензурного комітету рукопис «Кобзарь Тараса Шевченка в переводе русских поэтов» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 145).


Квітня 26.

У газеті «Северная пчела» вміщено кореспонденцію з Калуги, в якій розповідається про обурення місцевого панства з приводу читання на літературному вечорі автобіографічного листа Шевченка до редактора журналу «Народное чтение» («Северная пчела», 1860, № 93, с. 375).

В «Современнике» вміщено поему Шевченка «Наймичка», перекладену О. Плещеєвим (з присвятою I. Тургенєву), під назвою «Работница» («Современник», 1860, № 4, с. 457 — 472).

Я. Кухаренко в листі до Шевченка сповіщає про одержання альманаху «Хата», запитує про «Основу», передає вітання знайомим (Листи, с. 181).


Квітня 28.

Цензурний дозвіл на друкування книги «Кобзарь Тараса Шевченка в переводе русских поэтов» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 145).


Квітень.

Лист від В. Шевченка, в якому той сповіщає, що Харитина Довгополенко відмовилась одружитися з поетом (Листи, с. 182). /308/

У журналі «Библиотека для чтения» надруковано переклад вірша Шевченка «Дума» («Вітре буйний, вітре буйний...») та уривок з поеми «Гайдамаки» («Проходять дні, проходить літо...»). Перекладач — П. Ковалевський («Библиотека для чтения», 1860, кн. 4, с. 1 — 2. Цензурний дозвіл 22 березня 1860 р.).


Квітень травень.

М. Курочкін у записці до Шевченка пише, що переклав якийсь вірш («Сльози»), просить не давати перекладати М. Гербелю безплатно. «Еще стихов, да самых сердечных!» — закликає Курочкін (Листи, с. 210).


Травня 1.

Замітка в польській газеті «Dziennik literacki» (№ 35, с. 280) про вихід з друку альманаху «Хата» з зазначенням авторів, серед яких згадано і Шевченка.


Травня 4.

Шевченко написав вірш «Подражаніє сербському». Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 641 (Твори, т. II, с. 331).

Відгук на «Кобзар» Шевченка і «Хату» в польській газеті «Dziennik literacki» (1860, № 36, с. 288).


Травня 10.

Дата листа Шевченкові від П. Куліша з Василівки (Гоголевої): описує, як шанують полтавці Шевченка, люблять його твори і щиро запрошують поета приїхати до Полтави (Листи, с. 183).


Травня 11.

Цензурний дозвіл на друге видання альманаху «Хата» П. Куліша (титульна сторінка видання).


Травня 13.

Дозволено до друку окремим виданням у серії «Сільська бібліотека» поему Шевченка «Наймичка» (цензурний дозвіл на виданні).


Травня 15.

Цензурний дозвіл на окреме видання поеми Шевченка «Гайдамаки», що вийшла в світ під датою 1861 р. (титульна сторінка видання).

У листі до В. Шевченка просить подбати про купівлю грунту, привітати офіцера М. Новицького, який їхатиме на Україну в справі звільнення родичів з кріпацтва (Твори, т. VI, с. 210 — 211).


Травня 16.

Лист комітету «Общества для пособия нуждающимся литераторам и ученым» до М. Новицького, якому доручалось вести переговори з поміщиком В. Фліорковським про звільнення з кріпацтва родичів Шевченка («Киевская старина», 1889, кн. 3, с. 730 — 733).

М. Новицький у листі до Шевченка сповіщає, що /309/ за дорученням «Общества для пособия нуждающимся литераторам и ученым» він їде в Кирилівку і буде вести переговори з поміщиком Фліорковським з приводу звільнення з кріпацтва родичів поета.

Запитує Шевченка, чи буде він їхати на дачу до М. Чернишевського. Висловлює бажання поїхати разом з ним до Чернишевського (Листи, с. 183).


Травня 17.

В. Шевченко повідомляє листом, що Харитина Довгополенко не погоджується вийти заміж за поета (Листи, с. 184).


Травня 18.

Дозволено до друку окремим виданням у серії «Сільська бібліотека» поеми Шевченка «Тарасова ніч» і «Гамалія» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 146).


Травня 19.

Лист-відповідь В. Фліорковського «Обществу . для пособия нуждающимся литераторам и ученым» у справі звільнення з кріпацтва родичів Шевченка («Библиотека для чтения», 1860, кн. 8, с. 51 — 52).


Травня 21.

Написав перший вірш з циклу «Молитви» («Царям, всесвітнім шинкарям...») (Твори, т. II, с. 332).


Травня 24.

Цензурний дозвіл на друкування окремим виданням у серії «Сільська бібліотека» поеми Шевченка «Катерина» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 146).


Травня 25.

Написав другий вірш «Молитви» («Царів, кривавих шинкарів...»). Вперше надруковано в «Кобзарі». Прага, 1876, с. 238 (Твори, т. II, с. 332 — 333).


Травня 27.

Написав третій вірш «Молитви» («Злоначинающих спини...»). Вперше надруковано в «Кобзарі». Прага, 1876, с. 239 (Твори, т. II, с. 333).

Дозволено до друку окремим виданням у серії «Сільська бібліотека» баладу Шевченка «Тополя» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 146).


Травня 28.

Написав вірш «Колись-то ще, во время оно...». Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 642 (Твори, т. II, с. 335).


Перед 30 травня.

Виконав офорт «Вірсавія» (з картини К. Брюллова) (Твори, т. X, № 54).


Травня 30.

Дарчий напис на офорті Шевченка «Вірсавія» Ф. Лазаревському (Твори, т. X, с. 34 — 35). /310/

Травня 30.

У листі до Ф. Ткаченка в Полтаву просить знайти дівчину, щоб одружитися... «Багатої мені не треба», — підкреслює поет (Твори, т. VI, с. 211).


Травня 31.

Написав четвертий.(останній) вірш «Молитви» («Тим неситим очам...»). Вперше надруковано в «Кобзарі». Прага, 1876, с. 239 — 240 (Твори, т. II, с. 333 — 334).


Травень.

Знайомство Шевченка з молодим грузинським поетом Акакієм Церетелі. «Розмова наша, — згадував останній, — тривала до трьох годин ночі. Розійшлися ми друзями, обіцяли писати один одному... Ця перша і остання зустріч залишилася світлим спогадом на все моє життя. Відверто кажучи, я вперше зрозумів з його слів, як треба любити свою батьківщину, свій народ» («Літературна газета», 1954, 11 березня).

Д. Каменецький у записці до Шевченка повідомляє, що половину «Наймички» вже надрукували. Надсилає відбиток і запитує, чи правильно (Листи, с. 182).

Травень червень. М. Курочкін у записці до Шевченка пише, що тричі заходив до нього і не заставав дома, що переклав на російську мову вірші Шевченка «Муза» і «Доля», але не знає, чи подобаються поету ці переклади. «Доставь же мне еще что-нибудь из твоих заветных стихотворений. Всей душой любящий тебя Курочкин», — такими словами закінчується цей лист (Листи, с. 211).


Червня 2.

У журналі «Семейный круг» уміщено в перекладі Л. Блюммера уривки з вірша Шевченка «Іван Підкова» («Семейный круг», 1860, № 22).


Перед 4 червня.

Виконав автопортрет із свічкою (офорт) (Твори, т. X, № 60).


Червня 4.

Написав вірш «Плач Ярославни» (переспів із «Слова о полку Ігоревім»). Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 643 — 647 (друга частина датована 14 вересня) (Твори, т. II, с. 336 — 337).


Червня 6.

Лист поміщика Фліорковського до Літературного фонду («Общество для пособия нуждающимся литераторам и ученым») про умови, за яких він згоден звільнити з кріпацтва родичів Шевченка («Библиотека для чтения», 1860, кн. 8, с. 52 — 54). /311/


Червня 8.

К. С. * з Москви в листі до Шевченка пише, що посилку й лист одержав, що художник В. Раєв відмовився виправляти Шевченкову «Вірсавію», що Є. Сорокін вчора приїхав з Новгорода, і він передав йому Шевченкове прохання. Запитує, кому віддати якісь два малюнки, надіслані Шевченком (Листи, с. 184).


* Прізвище прочитати не пощастило.



Червня 10.

У газеті «Северная пчела» вміщено рецензію на поему Шевченка «Работница» («Наймичка») в перекладі О. Плещеева («Северная пчела», 1860, № 130, с. 529).


Червня 17.

Написав вірш «Умре муж велій в власянице...». Вперше надруковано в «Кобзарі». Прага, 1876, с. 241 (Твори, т. II, с. 340).


Червня 18.

П. Брилкін листом повідомляє Шевченка, що одержав від нього 40 крб. грошей. Просить переслати через ту саму особу ще 9 крб. 50 коп. (Листи, с. 184 — 185).


Червня 20.

Написав вірш «Гімн чернечий». Вперше надруковано в «Кобзарі». Прага, 1876, с. 211 (Твори, т. II, с. 341).


Червня 24.

Написав поезію «Над Дніпровою сагою...». Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. X, с. 2 (Твори, т. II, с. 342).


Червня 25.

Написав вірш «Росли укупочці, зросли...». Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. V, с. 1 (Твори, т. II, с. 343).

У журналі «Русское слово» надруковано рецензію на «Кобзар» («Русское слово», 1860, кн. 6, с. 37 — 71).


Червня 27.

Написав вірш «Світе ясний! Світе тихий!». Вперше надруковано в книзі О. Партицького «Провідні ідеї в письмах Т. Шевченка». Львів, 1872, с. 29 (Твори, т. II, с. 344).


Червня 29.

У листі до В. Шевченка запитує про купівлю грунту і виправдує родичів, що не погоджуються брати волю без землі (Твори, т. VI, с. 212).


Червень.

В. Шевченко в листі до поета пропонує купити грунт над Дніпром між Пекарями та Каневом (Листи, с. 185).


Липня 1.

У листі до В. Шевченка висловлює свою згоду купити грунт біля Канева (Твори, т. VI, с. 213). /312/

У журналі «Светоч» вміщено рецензію на альманах «Хата», в ній розглядається творчість Шевченка і подається в російському перекладі Л. Блюммера його вірш «Доля» («Светоч», 1860, кн. IV, с. 74 — 80).


Липня 1.

У газеті «Санкт-Петербургские ведомости» надруковано рецензію на перекладену О. Плещеєвим поему Шевченка «Наймичка» під назвою «Работница» («Санкт-Петербургские ведомости», 1860, № 143, с. 737 — 739).


Липня 6.

Написав вірш «З передсвіта до вечора...» (переспів із «Слова о полку Ігоревім»). Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 645 — 646 (Твори, т. II, с. 339).


Липня 7.

Ф. Лебєдинцев’у листі до Шевченка пише, що працює в київських архівах, тепло відгукується про «Кобзар», говорить про свою прихильність до Шевченка, схвалює намір видавати «Основу» (Листи, с. 185 — 186).


Липня 10.

А. Козачковський у листі до Шевченка висловлює подяку за «Кобзар». Шкодує, що не надруковано вступ до поем’и «Гайдамаки» та відповідь Г. Квітки-Основ’яненка на вірш-послання «До Основ’яненка» (Листи, с. 187).

М. Гладиш у листі до Шевченка висловлює своє захоплення «Кобзарем». Надсилає якісь дві пісні і запрошує до себе на Поділля (там же, с. 186).


Липня 10.

Дата підписання поміщиком В. Фліорковським умови з родичами Шевченка про звільнення їх з кріпацтва («Народное чтение», 1860, кн. 5, с. 170 — 175).


Липня 27.

Шевченко в листі до В. Фліорковського просить продати його родичам землі і дякує за згоду звільнити їх з кріпацтва (Твори, т. VI, с. 213 — 214; «Народное чтение», 1860, кн. 5, с. 170 — 175; дата листа тут 28 липня).

На дачі у Стрельні Шевченко запропонував Л. Полусмаковій стати його дружиною (Чалый М. Жизнь и произведения Т. Шевченко, с. 163; «Основа», 1862, кн. VI, с. 20 — 22).

Лист Л. Полусмакової до свого господаря М. Макарова з проханням дозволити їй вийти заміж за Шевченка (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 326).


Липня 29.

Шевченко написав лист до В. Шевченка: поси-/313/лає 1000 крб. на купівлю грунту, просить подбати про дерево для хати (Твори, т. VI, с. 214215).


Липня 30.

Замітка в газеті «Северная пчела» про вихід найближчим часом «Кобзаря» в російських перекладах під редакцією М. Гербеля («Северная пчела», 1860, № 169, с. 696).


Серпня 5.

У Стрельні написав вірш «Ликері» («Моя ти люба! Мій ти друже!»). Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. V, с. 1 — 2 (Твори, т. II, с. 345).


Серпня 7.

У листі до В. Тарновського (молодшого) просить від свого імені і від імені нареченої передати по 50 прим. його «Кобзаря» Р. Тризні (в Чернігів) і М. Чалому (в Київ) на користь недільних шкіл (Твори, т. VI, с. 215).


Серпня 8.

Дата листа Шевченкові від М. Бажанова з Новопетровського укріплення (форт Александровський): просить підшукати йому підходящу посаду, щоб вирватися з глушини в центральні губернії (Листи, с. 188 — 189).


Серпня 11.

У листі до М. Чалого повідомляє, що вислав на його ім’я 50 прим. «Кобзаря», просить, щоб гроші, виручені від продажу їх, були передані в касу недільних шкіл (Твори, т. VI, с. 216).


Серпня 13.

Лист Шевченкові від М. Макарова з Аахена: просить почекати до його приїзду і не вирішувати зараз питання про одруження з Ликерою (Листи, с. 189).


Серпня 16.

Ф. Ткаченко в листі до Шевченка дякує за «Кобзар» і висловлює своє невдоволення з портрета поета (Листи, с. 189 — 190).


Серпня 21.

Відповідь В. Фліорковського на лист Шевченка від 27 [28] липня з приводу звільнення його родичів з кріпацтва (Листи, с. 191 — 193).


Серпня 22.

Написав лист до В. Шевченка: повідомляє про свій намір одружитися з Л. Полусмаковою, просить подбати про купівлю грунту і хати або дерева на хату (Твори, т. VI, с. 216 — 217).


Серпня 25.

Дописка в листі до В. Шевченка від 22 серпня: посилає накреслений план хати, просить, щоб Ярина навесні перевезлась на грунт, куплений для поета біля Канева (Твори, т. VI, с. 217; т. X, № 117).


Серпня 26.

С. Гулак-Артемовський написав пісню «Стоїть /314/ явір над водою», яку присвятив Шевченкові. Текст пісні з нотами вийшов окремим виданням у Петербурзі (цензурний дозвіл на виданні).


Не пізніше серпня.

Виконав офорт «Дуб» за однойменним рисунком А. Мещерського (Твори, т. X, № 56 і 163).


Літо.

Намалював портрет Ликери Полусмакової (італійський олівець) (Твори, т. X, № 55).


Вересня 1.

У «Колоколі» О. Герцена вміщено додаток до біографії Шевченка (була надрукована в журналі «Народное чтение», 1860, кн. 2), який висвітлює ганебний вчинок царської поліції, що безпідставно заарештувала Шевченка на Україні влітку 1859 р. («Колокол», 1860, № 80, с. 672).

На Академічній виставці експонувалися офорти Шевченка: «Вірсавія» (з картини К. Брюллова), автопортрет, «Вечір в Альбано поблизу Рима (Ліс)» (з картини М. Лебедева), «Дуб» (з картини А. Мещерського), а також автопортрет (олійними фарбами) (Указатель художественных произведений, выставленных в залах императорской Академии художеств. СПб., 1860, с. 19).


Вересня 2.

Рада Академії художеств винесла рішення про надання Шевченкові звання академіка по гравіруванню:

«В уважение искусства и познаний в художествах, доказанных исполненными работами по заданным от Академии программам и по другим известным трудам, признать академиками: ...по гравированию Тараса Шевченко и представить о сем на утверждение Общего Академического Собрания» (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 22; Документи, с. 99 — 100).


Вересня 4.

Дарчий напис на офорті «Вірсавія»: «Александру Павловичу Брюллову. Т. Шевченко. 1860 года, 4 сентября». На іншому примірнику: «Петру Карловичу барону Клодту искренне уважающий Т. Шевченко. 1860 года, сентября 4» (Твори, т. X, с. 35).

Урочисті річні збори Академії художеств удостоїли Шевченка звання академіка: «Имена Шевченко и других вновь избранных членов Академии провозглашены были, при звуке труб и литавр, на общем годичном торжественном собрании Академии /315/ 4 сентября конференц-секретарем Ф. Ф. Львовым («Исторический вестник», 1896, № 4 — 5, с. 900; «Отчет императорской Академии художеств с. 10 мая 1859 г. по 4 сентября 1860 г.». СПб., 1860, с. 9).


Вересня 6.

Записка Шевченка до Н. Забіли-Білозерської, в якій він просить передати речі і паспорт Л. Полусмакової та дякує за гарне ставлення до неї (Твори, т. VI, с. 219).


Вересня 7.

М. Новицький у листі до Шевченка повідомляє про наслідки переговорів з В. Фліорковським з приводу звільнення родичів поета з кріпацтва (Листи, с. 193).


Вересня 8.

Дата листа голови «Общества для пособия нуждающимся литераторам и ученым» до В. Фліорковського з проханням підшукати землю для родичів Шевченка, за яку заплатить Товариство («Киевская старина», 1890, кн. 2, с. 337).

Лист Шевченкові від М. Чалого: дякує за надіслані йому в подарунок книгу і картину, сповіщає про роботу недільних шкіл у Києві (Листи, с. 194195).


Вересня 9.

У журналі «Русское слово» надруковано поему Шевченка «Катерина» в російському перекладі М. Гербеля («Русское слово», 1860, кн. 9, с. 215234).


Вересня 13.

На засіданні «Общества для пособия нуждающимся литераторам и ученым» було розглянуто листи В. Фліорковського з приводу звільнення з кріпацтва родичів Шевченка та забезпечення їх землею. Серед учасників засідання був і М. Чернишевський («Киевская старина», 1890, кн. 2, с. 335 — 336).


Вересня 14.

Шевченко написав частину вірша «Плач Ярославни» (див. дати: 4 червня та 6 липня).

Написав вірш «Н. Я. Макарову» («Барвінок цвів і зеленів...»). Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. V, с. 2 (Твори, т. II, с. 337 — 338, 346).


Вересня 17.

У газеті «Северная пчела» вміщено огляд виставки в Академії художеств, в якому Шевченкові приписано помилково виконання портрета Петра I і відзначено, що Шевченка заслужено визнано академіком (див. 24 вересня, другий запис) («Северная пчела», 1860, № 206, с. 840).


Вересня 24.

Написав вірш «І Архімед і Галілей...». Впер-/316/ше надруковано в «Кобзарі». Прага, 1876, с. 243 (Твори, т. II, с. 347).

У газеті «Северная пчела» (№ 212, с. 868) вміщено огляд виставки в Академії художеств, в якому зроблено оцінку творів, помилково приписаних Шевченку. Збереглась чернетка, в якій поет висловлював своє невдоволення з приводу неправдивої інформації і викривав «нарочито близорукого обозревателя выставки художественных произведений», називаючи подібні повідомлення наклепом (Твори, т. VI, с. 247).


Вересня 27.

Написав вірш «Л.» («Поставлю хату і кімнату...»). Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. V, с. 3 (Твори, т. II, с. 348).


Жовтня 5.

У листі до В. Шевченка повідомляє, що він з Ликерою «не побравшись — розійшовся». Радить звільненим з кріпацтва родичам записатися в міщани (Твори, т. VI, с. 220 — 221).

Написав вірш «Не нарікаю я на бога...». Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. VI, с. 3 — 4 (Твори, т. II, с. 349 — 350).

У журналі «Народное чтение» (кн. 5, с. 103 — 105) надруковано в перекладі на російську мову М. Курочкіна вірші Шевченка «К доле» і «К музе».


Жовтня 6.

А. Козачковський у листі до Шевченка високо оцінює твори поета, дякує за подарований «Кобзар», сповіщає про тяжкі умови життя, згадує про останню зустріч з Шевченком у Переяславі влітку 1859 р. (Листи, с. 197 — 198).


Жовтня 7.

Записка Шевченкові від П. Куліша, який повідомляє про вихід з друку «Хати» (друге видання) і надсилає гонорар за вміщені твори Шевченка (Листи, с. 199 — 200).

Дата листа Шевченкові від П. Лобка з Києва: повідомляє, що купив для Шевченка і незабаром вишле брошури: «Голос из Юго-западной Руси» та «Несколько слов о Юго-западной Руси по поводу „Писем из Польши“» (Листи, с. 199).


Жовтня 8.

М. Федоров надіслав Шевченкові якісь переписані вірші. В записці сповіщається, що «чтение, по случаю отъезда Н. А. Некрасова, отлагается до субботы 22 октября, а может быть и раньше, как только вернется Некрасов» (Листи, с. 200). /317/ Цензурний дозвіл на випуск у світ окремими книжками поем Шевченка «Катерина» і «Гамалія» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 148).


Жовтня 10.

Дата листа Шевченкові від В. Тарновського (молодшого) з Качанівки: сповіщає про виконання його доручень (Листи, с. 200 — 201).


Жовтня 13.

Написав вірш «Саул». Вперше надруковано в «Кобзарі». Прага, 1876, с. 244 — 247 (Твори, т. II, с. 351 — 353).

К. Ген у листі до Шевченка повідомляє про успішне розповсюдження якихось квитків (мабуть, на «Кобзар» або на літературний вечір v Пасажі) (Листи, с. 201).


Жовтня 15.

У газеті «Русский инвалид» вміщено огляд виставки в Академії художеств, в якому розглядаються і роботи Шевченка («Русский инвалид», 1860, № 222, с. 842).


Жовтня 16.

Лист М. Чалого до Шевченка: просить прийняти під свою опіку молодого художника В. Орловського. Пише, що до цього прохання приєднується і І. Сошенко (Листи, с. 201 — 202).


Жовтня 18.

Написав вірш «Минули літа молодії...». Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. V, с. 1 — 2 (Твори, т. II, с. 354).

У журналі «Искусство» вміщено огляд художньої виставки в Академії художеств, в якому згадано малярські твори і гравюри Шевченка («Искусство», 1860, № 2, с. 25).


Жовтня 19.

Написав вірш «Титарівна-Немирівна...». Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. VIII, с. 2 (Твори, т. II, с. 355).


Жовтня 20.

Написав вірш «Хоча лежачого й не б’ють...». Вперше надруковано в «Кобзарі». Прага, 1876, с. 256 (Твори, т. II, с. 356).


Жовтня 24.

Цензурний дозвіл на випуск у світ окремою книжкою поеми Шевченка «Наймичка» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 148).


Жовтня 25.

Цензура дозволила випустити в світ «Кобзарь Тараса Шевченка в переводе русских поэтов» (під редакцією М. Гербеля) (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 148).


Жовтня 28.

У сатиричному журналі «Искра» вміщено /318/ літературну інформацію, в якій зроблено критичні зауваження щодо перекладів творів Шевченка у «Кобзарі» М. Гербеля («Искра», 1860, № 42, с. 156).


Жовтня 29.

Рецензія на «Кобзар» Шевченка в російських перекладах М. Гербеля в газеті «Русский мир» («Русский мир», 1860, № 84, с. 358 — 360).


Жовтня 30.

Написав вірш «І тут і всюди — скрізь погано...». Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. V, с. 2 (з пропусками) (Твори, т. II, с. 357).


Жовтня 31.

Дата на дипломі Шевченка-академіка:

«Санкт-Петербургская императорская Академия художеств за искусство и познание в гравировальном художестве признает и почитает художника Тараса Шевченко своим академиком, с правом и преимуществами в установлениях Академии предписанными. Дан в С.-Петербурге за подписанием президента и с приложением печати.

1860 года, октября 31 дня».

Диплом одержав М. Лазаревський вже після смерті Шевченка для передачі його родичам. Оригінал документа втрачено (ДМШ, А 193, арк. 1).


Жовтень.

Допис в «Przegląd Rzeczej Polskich» (Париж) про перебування Шевченка на Україні влітку 1859 року, розмови його з селянами про реформу та волю і про арешт поета.


Листопада 1.

Записка М. Федорова Шевченкові, в якій повідомляється, що літературне читання відбудеться на наступному тижні, «во вторник или среду, но никак не позже 10 ноября» (Листи, с. 202).


Листопада 3.

Написав вірш «О люди! люди небораки!». Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. V, с. 2 — 3 (з пропусками й перекрученнями) (Твори, т. II, с. 358).


Листопада 4.

Написав вірш «Якби з ким сісти хліба з’їсти...». Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. VI, с. 4 (Твори, т. II, с. 361).


Листопада 5.

У листі до А. Болдіна пише, що взимку, може, приїде в Харків, а як ні, то надішле «Кобзар» для розповсюдження; запитує про недільні школи (Твори, т. VI, с. 222).

Видано свідоцтво про надання Шевченкові звання академіка гравірування:

«5 ноября 1860 г. /319/

№ 3036

СВИДЕТЕЛЬСТВО

Из императорской Академии художеств академику ее Тарасу Григорьевичу Шевченко выдано в том, что он удостоен сего звания бывшим 4 сентября 1860 года торжественным годичным собранием Академии и что по силе всемилостивейше дарованной привилегии имеет он право на утверждение, по сему званию, в чине титулярного советника. Вследствие чего и дано ему, г-ну Шевченко, сие свидетельство для предъявления полицейскому начальству во время проживания на квартирах в С.-Петербурге.

Ноября 5 дня, 1860 г.

Конференц-секретарь (подпись)

Производитель дел (подпись)»

(ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 585; Документ, с. 100).

Написав вірш «І день іде, і ніч іде...». Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. V, с. 3 (Твори, т. II, с. 362).


Листопада 6.

Написав лист М. Чалому: дякує за прихильний відгук про «Кобзар», просить довідатися про життя своїх небог у пансіоні Соар, запитує про І. Сошенка та його сім’ю (Твори, т. VI, с. 222 — 223).


Листопада 7.

Написав вірш «Тече вода з-під явора...». Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. VI, с. 48 (Твори, т. II, с. 363).

І. Тургенєв у листі до М. Макарова пише: «Поклонитесь Шевченке и Белозерскому, каково читал Шевченко на публичном чтении и какой произвел эффект?» («Русская мысль», 1914, июль, с. 107).


Листопада 8.

У журналі «Светоч» надруковано рецензію на «Кобзар» Шевченка в перекладі російських поетів («Светоч», 1860, кн. VIII, с. 38 — 42).


Листопада 9.

У газеті «Санкт-Петербургские ведомости» повідомлялось, що 11 листопада в Пасажі відбудеться літературне читання, на якому виступатимуть В. Бенедиктов, Ф. Достоєвський, Я. Полонський, О. Писемський, А. Майков і Т. Шевченко (див. записи 21 листопада і 18 грудня ц. р.).

Записка Шевченкові від М. Федорова, який повідомляє, що літературне читання обов’язково /320/ відбудеться 11 листопада в Пасажі. Л. Пантелеев згадує: «...Литературные чтения начались только с открытием Литературного фонда (1859). Они происходили в зале Пассажа: попасть на первые чтения было очень трудно, так как зала Пассажа была невелика, а желающих послушать было видимоневидимо...» (Пантелеев Л. Ф. Из воспоминаний прошлого. М., «Academia», 1934, с. 152; Листи, с. 202 — 203).


Листопада 10.

У журналі «Семейный круг» вміщено рецензію на «Кобзар» Шевченка в російських перекладах («Семейный круг», 1860, № 45, с. 203).

Єгор Ковалевський у листі до Шевченка запрошує його взяти участь у нараді 13 листопада з приводу літературних читань («Русский библиофил», 1914, № 1, с. 23; Листи, с. 203).


Листопада 13.

Написав вірш «Якось-то йдучи уночі...». Вперше надруковано в «Кобзарі». Прага, 1876, с. 259 (Твори, т. II, с. 364).


Листопада 16.

Цензор В. Бекетов дозволив для публічного читання поезію Шевченка «Чернець» (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 708; «Русский библиофил», 1914, кн. 1, с. 24).


Листопада 18.

Написав записку Д. Каменецькому, просить дати рукопис «Южнорусского букваря», щоб показати цензорові (Твори, т. VI, с. 223).


Листопада 20.

У газеті «Русский инвалид» вміщено рецензію на «Кобзар» Шевченка в російських перекладах («Русский инвалид», 1860, № 253, с. 967 — 968).


Листопада 21.

У Пасажі відбувся літературний вечір на користь недільних шкіл. Л. Пантелеев згадує: «На первых чтениях участвовали все корифеи тогдашней литературы: Тургенєв, Гончаров, Писемский, Достоевский, Островский, Некрасов, Шевченко, Майков, Полонский. Эти чтения были интересны для публики не только тем, что она могла видеть своих любимцев, но и потому, что большая часть тогдашних литераторов были отличные чтецы...» (Штакеншнейдер Е. А. Дневник и воспоминания. М., «Academia», 1934, с. 269; Пантелеев Л. Ф. Из воспоминаний прошлого. М., «Academia», 1934, с. 153). Видано цензурний дозвіл на друкування «Южно-/321/русского букваря» Шевченка (на обкладинці — 1861 р.) (титульна сторінка видання).


Листопада 23.

Лікар Е. Барі оглянув Шевченка, який скаржився на біль у грудях, і порадив поетові берегти здоров’я (Пискунов Ф. Шевченко, его жизнь и сочинения, с. 157).

Записка Шевченкові з канцелярії княгині Олени Павлівни, щоб він 25 листопада одержав гроші за куплений портрет («Русский библиофил», 1914, кн. 1, с. 20; Листи, с. 203).


Листопада 25.

Петербурзький комітет духовної цензури дозволив надрукувати складений Шевченком «Букварь южнорусский» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 153).


Листопада 26.

Написав вірш «Бували войни і військовії свари». Вперше надруковано в «Кобзарі». Прага, 1876, с. 259 — 260 (Твори, т. II, с. 367).


Листопада 27.

У газеті «Санкт-Петербургские ведомости» надруковано відгук на гравюру Шевченка з картини К. Брюллова «Вірсавія» («Санкт-Петербургские ведомости», 1860, № 259, с. 1375).


Листопада 28.

Дата листа Шевченкові від Д. Каменецького, що передавав якісь книжки (Листи, с. 203 — 204).


Листопада 29.

М. Чалий рекомендує в листі до Шевченка землеміра Філонова, який їде «по крестьянским делам» у Петербург, просить допомогти йому. Сповіщає про намір відкрити недільну школу на цукровому заводі в Городищі (Київщина). Пише, що кияни дуже зацікавилися «Основою» (Листи, с. 204 — 206).


Грудня 2.

Написав вірш «Н. Т.» («Великомученице кумо!»). Вперше надруковано в «Кобзарі». Прага, 1876, с. 260 — 261 (Твори, т. II, с. 368 — 369).

Написав лист до В. Шевченка: дає різні доручення до київських знайомих (Твори, т. VI, с. 223 — 224).

У листі до М. Чалого Шевченко просить передати «Кобзарі» якомусь книгареві для продажу, допомогти В. Шевченкові влаштувати своїх дочок (Твори, т. VI, с. 224).


Не пізніше 4 грудня.

Виконав автопортрет у шапці та кожусі (офорт) (Твори, т. X, № 62). /322/


Грудня 4.

Шевченко подарував свій автопортрет (офорт) дружині С. Гулака-Артемовського з написом: «Александре Ивановне Гулак-Артемовской на память 4 декабря 1860 года. Т. Г. Шевченко» (Твори, т. X, с. 38).


Грудня 5.

Написав вірш «Зійшлись, побрались, поєднались...». Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. VIII, с. 1 — 2 (Твори, т. II, с. 370).


Грудня 6.

Ф. Ткаченко в листі запрошує Шевченка приїхати весною в гості, «бо тут давно вже збирається уся Полтава», щоб зустріти поета (Листи, с. 206207).


Грудня 9.

Цензурний дозвіл на випуск у світ окремими книжками балади Шевченка «Тополя» і поеми «Тарасова ніч» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 149).


[Грудня 11].

Лист М. Обручева до М. Добролюбова, в якому розповідається про виступ Шевченка з публічним читанням на літературному вечорі: «Было литературное чтение в Пассаже с участием Достоевского, Бенедиктова, Майкова и Шевченка... Шевченка же приняли с таким восторгом, какой бывает только в итальянской опере. Шевченко не выдержал, прослезился и, чтобы успокоиться, должен был уйти на несколько минут за кулисы. Потом читал малороссийские стихи» («Заветы», 1913, № 2, с. 93 — 94).


Грудня 13.

І. Сошенко пише Шевченкові про одержання листа, переданого йому поетом через В. Орловського. Скаржиться на матеріальні нестатки, просить за Орловського та Богдановича (з яких можуть бути художники) (Листи, с. 207209).


Грудня 14.

Дата листа Шевченкові від М. Максимовича: скаржиться, що на пошті хтось перехоплює листи; радіє з того, що буде виходити «Основа», сповіщає про смерть П. Лукашевича і М. Маркевича, просить прислати йому всі свої гравюри (Листи, с. 209 — 210).


Грудня 16.

Записка Шевченка до М. Лазаревського з проханням видати 25 крб. (Твори, т. VI, с. 224).

Єгор Ковалевський у записці до Шевченка сповіщає, що літературне читання відбудеться в Пасажі 18 грудня (Листи, с. 210).


Грудня 18.

Виступ Шевченка на літературному вечорі в Пасажі на користь «Общества для пособия нуж-/323/дающимся литераторам и ученым». «...Шевченко был встречен так задушевно, что, растроганный до глубины души и чувствуя, как изменяют ему силы, он ушел с эстрады; и только когда несколько успокоился, он вернулся и приступил к чтению», — згадує Л. Пантелеев («Санкт-Петербургские ведомости», 1860, № 281, с. 1509; Пантелеев Л. Ф. Из воспоминаний прошлого. М., «Academia», 1934, с. 153, 157; «XXV лет», сборник, изданный комитетом «Общества для пособия нуждающимся литераторам и ученым». СПб., 1884, с. 6).


Грудня 20.

В «Русском художественном листке» перераховано роботи Шевченка, що були на виставці в Академії художеств. Згадано про намір Шевченка розіграти свій автопортрет (олійними фарбами) в лотерею, щоб на зібрані гроші видати дешевий народний буквар українською мовою. Схвалюється цей намір («Русский художественный листок», 1860. № 36, с. 151 — 154).


Грудня 21.

Шевченко в записці до М. Лазаревського просить видати 50 крб. (Твори, т. VI, с. 224).

Записка Шевченкові від М. Сухомлинова, який просить замовити рамку на портрет його батька (Листи, с. 210).


Грудня 22.

У газеті «Санкт-Петербургские ведомости» надруковано рецензію на «Кобзар» Шевченка в російських перекладах («Санкт-Петербургские ведомости», 1860, № 279).


Грудня 23.

Написав лист до В. Шевченка: негативно висловлюється про особу П. Селецького, радить побачитися з М. Чалим і І. Сошенком (Твори, т. VI, с. 223).

Звернувся до Я. Тарновського в Потоки з листом-проханням, щоб той прийняв управителем до свого маєтку В. Шевченка, якого характеризує як людину порядну й розумну. Висловлює намір наступного літа приїхати на Україну і побувати в с. Потоках на Київщині (Твори, т. VI, с. 224 — 225).


Грудня 24.

Кореспонденція в газеті «Санкт-Петербургские ведомости», в якій розповідається про літературне читання в Пасажі 18 грудня та про участь у ньому Шевченка: «Публика громкими рукоплесканиями встретила малороссийского поэта, которого /324/ давно знает и которого видит лицом к лицу первый раз» («Санкт-Петербургские ведомости», 1860, № 281, с. 1509).


Грудня 29.

У газеті «Pražska noviny» надруковано рецензію на Шевченків «Кобзар». У ній подавались біографічні відомості про поета і висловлено намір перекласти його твори чеською мовою («Pražska noviny», 1860, № 102).


Грудня 31.

Цензурний дозвіл на випуск у світ складеного Шевченком «Букваря южнорусского» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 149).

У записці до М. Лазаревського просить видати квиток і 25 крб. (Твори, т. VI, с. 225).


1860 рік.

Лист Шевченкові від В. Тарновського (молодшого), який радить поетові спалити рукопис якогось його твору (Листи, с. 211 — 212).

Редакція журналу «Современник» нарахувала Шевченкові 15 крб. гонорару за вміщені в № 3 його твори (вірші й біографію). У записках зазначено, що на цю суму поетові видано примірники журналу «Современник» за 1860 рік (Інститут літератури АН СРСР, відділ рукописів. Конторські книги журналу «Современник» за 1858 — 1862 роки).

Написав вірш «Кума моя і я...». Вперше надруковано в «Записках Наукового товариства ім. Шевченка», 1913, т. CXV, с. 176 (Твори, т. II, с. 371).


У цьому році.

Виконав офорти:

автопортрет у світлому костюмі;

портрет Ф. Бруні;

портрет Ф. Толстого (Твори, т. X, № 61, 63, 64).

До цього самого періоду відносяться:

«Натюрморт»;

«Хлопчик-натурщик»;

«Натурщиця» (офорт);

«Натурщиця» — малюнок (сепія);

«Натурщиця» — ескіз (олівець) (там же, №57, 58, 59, 119, 120);

автопортрет (олія). Оригінал не знайдено («Русский художественный листок», 1860, № 36; Твори, т. X, № 164);

портрети Л. Жемчужникова (олія) та Л. Зотової (олія). Оригіналів не знайдено (Твори, т. X, № 165, 166). /325/

У Петербурзі видано «Думи мої, думи мої...» (слова Шевченка, музика А. Рубця).

Зроблено дарчі написи на «Кобзарі» 1860 р.:

Андрієвському Марку Олександровичу (Центральна наукова бібліотека АН УРСР, ф. 4, спр. 255).

Бутаковій Ользі Миколаївні (Рукописи, с. 459);

Марку Вовчку (Маркович Марії Олександрівні) (там же, с. 346);

Галаган Катерині Василівні (Центральна наукова бібліотека АН УРСР, ф. 4, спр. 255);

Деркачу Льву Павловичу (Будинок-музей Т. Г. Шевченка у Києві, № 179);

Козачковській Марії Степанівні (Рукописи, с. 346);

Криловській Єлизаветі Григорівні («Новый мир», 1958, № 4, с. 272);

Лазаревському Василеві Матвійовичу (Т. Г. Шевченко в Нижнем Новгороде. Горький, 1958, с. 200);

Максимовичу Михайлові Олександровичу (Будинок-музей Т. Г. Шевченка в Києві, № 177);

Огієвській Глафірі Матвіївні («Вітчизна», 1959, № 6, с. 209);

Солдатенкову Кузьмі Терентійовичу (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 522);

Степановій Надії Андріївні (там же, № 840);

Стороженкові Олексі Петровичу («Новый мир», 1958, № 4, с. 272);

Тарновському Василеві Васильовичу (молодшому);

Тарновській Людмилі Володимирівні;

Тарновській Надії Василівні;

Трощинському Дмитрові Андрійовичу (Рукописи, с. 346 — 347);

Чалому Михайлові Корнійовичу («Літературна газета», 1961, 22 березня);

Яхненку Кіндратові Михайловичу (Будинок-музей Т. Г. Шевченка в Києві, № 180).









1861 рік


Січня 1.

Дата листа Шевченкові від Ф. Фіалковського, з яким поет відбував заслання в Новопетровську. Розповідає про своє повернення з заслання і про те, /326/ як він довідався від М. Щепкіна про затримку Шевченка в Нижньому Новгороді. Пише про життя в Радомі й запрошує поета до себе (Листи, с. 213215).


Січня 4.

У листі до М. Чалого повідомляє про висилку на його ім’я «Букваря» для недільних шкіл (Твори, т. VI, с. 226).

У листі до Ф. Ткаченка повідомляє про висилку своїх «Букварів» для недільних шкіл. Просить дати оголошення про «Буквар» у газеті (там же, с. 227).


Січня 8.

Педагогічна рада київських недільних шкіл висловила Шевченкові подяку за надіслані на користь недільних шкіл 50 прим. «Кобзаря» (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 470, арк. 1 — 2).


Січня 10.

Вийшов з друку перший номер журналу «Основа», в якому були вміщені поезії Шевченка: «Не для людей, тієї слави...» (с. 1 — 2), «Посланіє славному П. І. Шафарикові» («Запалили у сусіда», с. 2 — 4), «Пустка» (М. С. Щепкіну) («Заворожи мені, волхве», с. 6), «Чернець» (с. 710).

Шевченко брав активну участь у створенні цього журналу.


Січня 12.

Написав лист М. Чалому: сповіщає про висилку 1000 прим. «Букваря», просить розповсюдити його (Твори, т. VI, с. 227).

Написав аналогічний до попереднього лист Ф. Ткаченку, обіцяючи весною приїхати в Полтаву (там же, с. 227 — 228).


Січня 13.

В. Білозерський у листі до Шевченка висловлює співчуття з приводу хвороби поета, посилає перший номер «Основи» (Листи, с. 216).


Січня 14.

Друкарня Є. Гогенфельдена видала Шевченкові рахунок за видання 10 000 примірників «Букваря южнорусского» на суму 195 крб. 50 коп. (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 710).


Після 14 січня.

Записка Шевченка М. Лазаревському про видачу грошей по рахунку друкарні Є. Гогенфельдена (Твори, т. VI, с. 228).


Січня 19.

В. Лазаревський послав Шевченкові записку і якийсь гостинець (Листи, с. 216).


Січня 22.

Шевченко в листі до В. Шевченка запитує, чи одержав він «Буквар» та перший номер «Основи». Сповіщає, що тяжко хворий, запитує про купівлю /327/ грунту й обіцяє приїхати на Україну: «Погано я зустрів оцей новий поганий рік. Другий тиждень не виходжу з хати» (Твори, т. VI, с. 228 — 229).


Січня 23.

І. Тургенєв запитує в листі до М. Макарова: «Что поделывает Шевченко?» («Русская мысль», 1914, кн. 7, с. 107).


Січня 25.

У журналі «Русское слово» вміщено рецензію на перший номер «Основи», в якій розглядається творчість Шевченка («Русское слово», 1860, кн. 1, с. 40 — 42).


Січня 27.

Оголошення в журналі «Искра» (розділ «Библиографические известия»), що в продажу є «„Кобзарь“ Тараса Шевченка с портретом», «„Кобзарь“ Тараса Шевченка в переводе русских писателей», «„Букварь южнорусский“, составил Т. Г. Шевченко» («Искра», 1861, № 4).


Січня 29.

У листі до В. Шевченка поет повідомляє, що хвороба зовсім підточила його здоров’я, просить прискорити справу з купівлею грунту: «Так мені погано, що я ледве перо в руках держу. ...Прощай! утомився, наче копу жита за одним заходом змолотив» (Твори, т. VI, с. 228 — 229).


Січня 30.

Дата листа Шевченкові від Р. Тризни: просить повідомити, в якого Тарновського взяти «Кобзарі», сповіщає про свій візит до чернігівського митрополита Філарета в справі розповсюдження Шевченкового «Букваря» і що на підтримку цієї особи не можна розраховувати (Листи, с. 217).


Кінець січня.

Хворого Шевченка відвідав М. Лесков (Спогади, с. 392).


Січень.

У журналі «Современник» (№ 1, отдел II, с. 66 — 83) вміщено рецензію М. Чернишевського на журнал «Основа», в якій високо оцінюється творчість Шевченка і Марка Вовчка:

«Имея теперь такого поэта, как Шевченко, малороссийская литература также не нуждается ни в чьей благосклонности» (Чернышевский Н. Г. Собрание сочинений, т. VII. М., ГИХЛ, 1950, с. 935 — 936).

Працював над портретом невідомої (Твори, т. X, № 167).


[Січень лютий].

Виконав портрет П. Клодта (офорт) і портрет I. Горностаева (офорт). Намалював копію /328/ автопортрета в кожусі і шапці, без бороди (олія) (Твори, т. X, № 65, 66, 67).


Лютого 2.

У річному звіті «Общества для пособия нуждающимся литераторам и ученым» відзначено про заходи щодо звільнення з кріпацтва родичів Шевченка: «Комитет способствовал к освобождению из крепостного состояния семейства одного достойного литератора» («Век», 1861, № 7, 15 февраля).


Лютого 5.

Шевченко подарував «Кобзар» з написом: Петрові Соколенкові (Рукописи, с. 348).

Толбін у записці до Шевченка просить зайти сфотографуватись у фотографії Александровського для галереї російських літераторів (Листи, с. 218).


Лютого 10.

У листі до В. Тарновського (молодшого) просить сповістити, куди поділися 50 примірників «Кобзаря», які призначалися для недільної школи в Чернігові (Твори, т. VI, с. 229).


Лютого 13.

Шевченко в записці до М. Лазаревського просить прислати 25 крб. і газету «Северная пчела» (Твори, т. VI, с. 229).


Лютого 14 — 15.

Написав останній вірш «Чи не покинуть нам, небого...». Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. V, с. 31 — 35 (Твори, т. II, с. 372 — 374).


Лютого 19.

Олександр II підписав-маніфест про скасування кріпацтва в Росії (Хронологія історії України, вип. І. К., Вид-во АН УРСР, 1938, с. 81).

О 2 годині дня хворого Шевченка відвідав Ф. Черненко (Кониський О. Т. Шевченко-Грушівський, т. II. Львів, 1901, с. 373).


Лютого 20.

В. Жемчужников у листі до П. Ковалевського сповіщає про тяжкий стан здоров’я Шевченка і погані матеріально-побутові умови життя. Ставить питання про допомогу Шевченкові з боку «Общества для пособия нуждающимся литераторам и ученым» і просить зробити це якнайшвидше (журнал «30 дней», 1937, № 8, с. 90; «Малярство і скульптура», 1938, № 3, с. 17).

П. Ковалевський, надсилаючи лист В. Жемчужникова О. Дружиніну, просить поклопотатися про надання допомоги тяжко хворому Шевченкові («Письма к А. В. Дружинину». М., 1948, с. 154).


Лютого 24.

Шевченко написав лист І. Мокрицькому: вітає його з родинним святом і повідомляє про тяжкий /329/ стан свого здоров’я: «Я болен, другой месяц не только на улицу, меня и в коридор не пускают. И не знаю, чем кончится мое затворничество?» (Твори, т. VI, с. 230).


Лютого 24.

Хворого Шевченка відвідав М. Костомаров, якому поет обіцяв видужати і наступного тижня провідати його. Костомаров пише: «Я был у него утром. Он отозвался, что чувствует себя почти выздоровевшим, и показал мне купленные им золотые часы. Первый раз в жизни он завел себе эту роскошь» («Русская старина», 1880, кн. 3, с. 606).


Лютого 25.

День народження Шевченка. Першим прийшов привітати його М. Лазаревський, але застав поета в безнадійному стані і в тяжких муках. Хворого двічі відвідав лікар Е. Барі та лікар П. Круневич («Северная пчела», 1861, № 48; Пискунов Ф. Шевченко, его жизнь и сочинения, с. 157 — 161).

Удень Шевченко одержав поздоровчу телеграму з Харкова від П. Трунова, увечері — від полтавчан (Маслов В. Т. Г. Шевченко. Биографический очерк. М., 1874, с. 41; «Основа», 1861, кн. VI, розд. IV, с. 15).

Лист керуючого II відділом князя С. Урусова до обер-прокурора синоду про небезпеку поширення на Україні Шевченкового «Букваря» («Записки отдела рукописей Всесоюзной библиотеки им. В. И. Ленина», вып. 5. Т. Г. Шевченко. М., Соцэкгиз, 1939, с. 26 — 27).


Лютого 26.

Вранці поетові ніби полегшало. Тарас Григорович піднявся з ліжка й хотів піти в свою майстерню, але на східцях спіткнувся, впав і помер. Це сталося о 5 годині 30 хвилин ранку. В газеті «Северная пчела» повідомлялося: «Из бедной комнатки покойного распространилась страшная весть по Академии, разливалась далее, далее и пошла по городу, отыскивая друзей и братий, каждому нанося рану в сердце» («Северная пчела», 1861, № 48; Пискунов Ф. Шевченко, его жизнь и сочинения, с. 161). /330/













Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.