[В. Анісов, Є. Середа. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка / Вид. 2-е, доповн. — К.: Дніпро, 1976. — С. 330-338.]
Попередня
Головна
Наступна
Лютого 26.
Лист М. Щербини до О. Дружиніна, в якому повідомляється про смерть Шевченка і про те, що похорон його треба провести на кошти «Общества для пособия нуждающимся литераторам и ученым» («Письма к А. В. Дружинину». М., 1948, с. 358).
Труну з тілом Шевченка встановлено в приміщенні церкви Академії художеств (Кониський О. Тарас Шевченко-Грушівський, т. II. Львів, 1901, с. 381).
Друзі Шевченка та прихильники його поетичного таланту ввечері зібралися на квартирі М. Лазаревського порадитись, як краще вшанувати пам’ять великого Кобзаря. Було вирішено прах поета перевезти на Україну, збудувати пам’ятник, заснувати в ім’я поета школу, видати твори й біографію Шевченка. Намічено також ряд інших заходів («Основа», 1861, кн. VI, розд. IV, с. 13 — 14).
Запис М. Лазаревського в «Книге для записи денег, принадлежащих наследникам Тараса Григорьевича Шевченка» решти грошей, які залишилися у нього після смерті поета, — 437 крб. 35 коп. (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1; «Радянське літературознавство», 1939, № 4, с. 151).
У Києві одержано телеграму про смерть Шевченка. М. Чалий пише: «Весть об этом прискорбном событии разнеслась по городу с быстротой электричества». Учні середніх навчальних закладів і студенти університету зібрались в університеті вшанувати пам’ять поета (Чалый М. Жизнь и произведения Т. Шевченко, с. 187).
Художник М. Дмитрієв виконав малюнок «Шевченко в труні» (олівець) («Север», 1901, № 9. Оригінал зберігається в Будинку-музеї Шевченка в Києві).
Лютого 26 — 28.
Скульптор П. Клодт зняв гіпсову маску з обличчя поета (оригінал зберігається в ДМШ).
Малюнок П. Ейснера «Шевченко в труні» (оригінал зберігається в ДМШ).
Художник М. Микешин змалював Шевченка в труні (оригінал зберігається в ДМШ). /331/
Рисунок олівцем В. Резанова «Тарас Шевченка на смертному одрі» (оригінал зберігається в Державному літературному музеї в Москві).
Лютого 27.
Художник В. Верещагін змалював поета на смертному одрі (оригінал зберігається в ДМШ).
М. Некрасов написав вірш «На смерть Т. Г. Шевченка» («Не предавайтесь особой унылости...»). Сестрі цей вірш він продиктував 26 грудня 1876 р. («Литературный вестник», 1904, № 8, с. 101; Ашукин Н. Летопись жизни и творчества Н. Некрасова. М — Л., «Academia», 1935, с. 243, 486).
Прохання М. Лазаревського до петербурзького військового генерал-губернатора видати дозвіл на перевезення тіла Шевченка з Петербурга на Україну (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 482).
Перед обідом у Полтаві одержано телеграму з Петербурга про смерть Шевченка. Увечері того ж дня в місті була надрукована й розповсюджена листівка про смерть поета та панахиду («Основа», 1861, кн. VI, розд. IV, с. 15).
У Харкові одержано телеграму про смерть Шевченка (Відділ рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР, інв. № 354, арк. 46, «Щоденник В. Гнилосирова»).
Лютого 28.
Повідомлення в газеті «Санкт-Петербургские ведомости»: «В ночь с 25 на 26 февраля скончался в Петербурге известный малороссийский поэт и художник Тарас Григорьевич Шевченко. Отпевание назначено сегодня, 28 февраля, в церкви Академии художеств» («Санкт-Петербургские ведомости», 1861, 28 февраля).
Похорон Шевченка на Смоленському кладовищі у Петербурзі, на який зібралося багато прихильників поета і його творчості: студенти, професори, письменники. Серед них були: М. Некрасов, М. Салтиков-Щедрін, Ф. Достоєвський, М. Костомаров, М. Лесков, М. Курочкін, І. Панаєв.
«За гробом шло много студентов, почти весь университет, вся Академия, все профессора и масса публики. Вся университетская набережная от Дворцового до Николаевского моста была буквально запружена народом», — повідомлялося в «Историческом вестнике». /332/
З промовами над свіжою могилою великого українського поета виступили: співробітник журналу «Современник» харків’янин Ф. Хартахай; особистий друг Шевченка, російський поет-демократ М. Курочкін; представник польських демократів В. Хорошевський; історик М. Костомаров та інші («Исторический вестник», 1896, кн. 4, с. 56 — 58; «Русская мысль», 1914, кн. 7, с. 108; «Основа», 1861, кн. III, с. 5, 18; Пискунов Ф. Шевченко, его жизнь и сочинения, с. 161 — 190).
У листі Ф. Хартахая (з Петербурга) до В. Гнилосирова (в Харків) описано похорон Шевченка в Петербурзі, розповідається про конфлікт з попами, які, всупереч бажанню присутніх, хотіли ще в церкві зовсім закрити труну. Присутні обурилися, а «попи злякались і всі у вівтар поховались». Ф. Хартахай повідомляє про громадську панахиду (виступи багатьох промовців) і про арешт поліцією одного з промовців — поляка (Відділ рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР, «Щоденник В. Гнилосирова», додаток, с. 50 — 51).
Свідчення члена Петербурзького революційного комітету про похорон Шевченка як вияв політичної діяльності і про вплив особи поета на активізування революційних сил (Гогель Н. В. Иосафат Огризко и Петербургский революционный ржонд в деле последнего мятежа. Вільно, 1867, вид. 2-е, с. 51).
Коротенька звістка в газеті «Московские ведомости» про смерть Шевченка. Редакція довідалась про це від О. Бодянського («Московские ведомости», 1861, 28 февраля).
Багатолюдна панахида пам’яті Шевченка відбулася у Стрітенській церкві в Полтаві («Основа», 1861, кн. VI, розд. IV, с. 15).
Кінець лютого — початок березня.
Лист Шевченкові від Марка Вовчка, яка, знаючи про хворобу Шевченка та його характер, просить берегти себе, пише, що їй відома пригода, що сталася з ним минулого літа на Україні, запрошує за кордон («Основа», 1861, кн. VI, с. 11 — 12; Листи, с. 218 — 219).
Березня 1.
У газеті «Северная пчела» надруковано докладну статтю О. Лазаревського під назвою «Последний день жизни Т. Г. Шевченко». Стаття вийшла /333/ окремими відбитками, а також була передрукована в газеті «Черниговские губернские ведомости» (березень, № 12) («Северная пчела», 1861, 1 марта).
Березня 2.
Метричний запис про смерть Шевченка, що сталася 26 лютого (ДМШ, А — 44, арк. 2).
Збори гуртка харківських студентів, на яких обговорювалось питання вшанування пам’яті Шевченка та допомоги його родичам. Ухвалили розпочати збір коштів і закупити складений Шевченком «Буквар» (Відділ рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР, інв. № 354, арк. 47).
У газеті «Северная пчела» вміщено повідомлення про похорон Шевченка і про участь у ньому М. Некрасова, М. Михайлова, І. Панаева, М. Костомарова та інших, а також про виступи й промови («Северная пчела», 1861, 2 марта).
Надруковано некролог про Т. Шевченка в газеті «Русский инвалид» («Русский инвалид», 1861, 2 марта).
Звістка про смерть Т. Шевченка в газеті «Русская речь» («Русская речь», 1861, 2 марта).
М. Костомаров у листі до К. Толстої сповіщає про останні дні життя, смерть і похорон Шевченка (Юнге Е. Воспоминания, с. 310 — 311).
Березня 3.
В. Шевченко в листі до М. Лазаревського просить повідомити, чи правдиві чутки про смерть Т. Шевченка (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 1566).
У газеті «Санкт-Петербургские ведомости» надруковано повідомлення про похорон Шевченка і виголошені промови («Петербургская летопись») («Санкт-Петербургские ведомости», 1861, 3 марта).
Березня 5.
Оголошено маніфест царя про скасування кріпацтва в Росії («Современник», 1861, т. 86, с. 155).
Березня 8.
Звістка про похорон Шевченка надрукована в журналі «Век», тут названо промовців, що виступали («Лист Гейне з Тамбова до земляків») («Век», 1861, 8 марта).
Березня 9.
У газеті «Русская речь» надрукована стаття М. Лескова «Встреча и последняя разлука с Т. Шевченко», в якій описано похорон поета («Русская речь», 1861, 9 марта).
Березня 12.
У газеті «Киевский телеграф» надруковано лист до редакції, в якому повідомлялось про похо-/334/рон Шевченка в Петербурзі («Киевский телеграф», 1861, 12 марта).
Березня 14.
Зроблено опис речей, що залишились після смерті Шевченка (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 30 — 31).
Березня 15.
У львівській газеті «Слово» надруковано повідомлення про смерть Т. Шевченка («Слово», 1861, 15 березня).
Березня 17.
В. Шевченко в листі до М. Лазаревського пропонує поховати тіло Т. Шевченка коло Канева, де він купив грунт для садиби покійного (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 1567).
Березня 18.
Родичі Шевченка звернулися з листом до ради Академії художеств з проханням передати їм речі, які залишились після смерті Шевченка (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 23).
Березня 19.
Багатолюдний літературно-музичний вечір у Харкові, присвячений пам’яті Шевченка. У вечорі брав участь професор-славіст П. Лавровський (Відділ рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР, інв. № 354, арк. 51).
Березня 22.
І. Тургенєв у листі до О. Герцена просить відзначити в «Колоколі» смерть Шевченка (Письма К. Дм. Кавелина и Ив. С. Тургенева к Ал. Ив. Герцену. Женева, 1892, с. 138 — 140; Клеман М. Летопись жизни и творчества И. С. Тургенева. М. — Л., «Academia», 1934, с. 123).
Березня 27.
Рада Академії художеств запросила академіка О. Лебедева взяти участь в оцінці речей, що залишились після смерті Шевченка (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 24).
Рада Академії художеств запросила поліцейського наглядача 1-го кварталу взяти участь 31 березня в оцінці речей, що залишились після смерті Шевченка (там же, арк. 25).
Березня 28.
Рада Академії художеств звернулась до Управи благочинія за дозволом про передачу речей Шевченка М. Лазаревському (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 26 — 27).
Квітня 1.
У газеті О. Герцена «Колокол» вміщено некролог про Т. Г. Шевченка («Колокол», 1861, № 95, с. 798; «Киевская старина», 1896, кн. 2, с. 52. Документы). /335/
Квітня 4.
Управа благочинія передала речі Шевченка в розпорядження Академії художеств (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 28).
Квітня 12.
Поліцейський наглядач 1-го кварталу Петербурга написав до ради Академії художеств супровідного листа опису речей Шевченка (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 29).
Квітня 19.
Відношення Академії художеств поліцейському наглядачеві 1-го кварталу Васильєвської частини про передачу правлінням Академії речей Шевченка М. Лазаревському за дорученням родичів покійного (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 32).
Квітня 20.
У журналі «Современник» надруковано повідомлення про смерть Шевченка, похорон його в Петербурзі, а також про намір перевезти тіло поета на Україну («Современник», 1861, т. 86, с. 153 — 155).
Квітня 22.
Г. Честахівський змалював загальний вигляд могили Шевченка на Смоленському кладовищі в Петербурзі. Біля могили постать М. Курочкіна (оригінал малюнка олівцем зберігається в Будинку-музеї Шевченка в Києві).
Квітня 26.
Перевезення праху Шевченка з Петербурга на Україну.
З Смоленського кладовища труна Шевченка, покрита червоною китайкою, була перевезена через Васильєвський острів, Адміралтейську площу й Невський проспект до Московського вокзалу. Звідси вона була відправлена залізницею до Москви. Супроводили прах Г. Честахівський та О. Лазаревський («Киевская старина», 1882, кн. 10, с. 75; 1898, кн. 2, с. 167 — 168).
Квітня 27.
У Петербурзі відбувся великий концерт, присвячений пам’яті Шевченка. В підготовці й самому концерті діяльну участь брали композитор О. Серов (який оркестрував для цього кілька українських пісень) та С. Гулак-Артемовський. У програму концерту були включені улюблені музичні твори Шевченка й народні українські пісні.
П. Куліш гостро нападав на організаторів вечора, засуджуючи програму концерту й виконання («Северная пчела», 1861, 1 мая; «Основа», 1861, кн. VI, с. 144 — 160). /336/
[Квітня 28].
Домовину Шевченка в Москві було перевезено з залізниці на Арбат і встановлено в церкві Тихона. З тілом небіжчика приходили прощатися москвичі, серед них О. Бодянський та М. Тихонравов («Киевская старина», 1898, кн. 2, с. 167 — 168).
Квітень — травень.
З Москви до Києва домовину Шевченка везли кіньми поштовим трактом, що проходив через Серпухов — Тулу — Орел — Волобуєво — Кошелевку — Дмитровку — Упорой — Березовку — Севськ — Лозняково — Толстодубово — Есмань — Глухів — Тулиголово — Кролевець — Алтиновку — Кич — Батурин — Дочь — Борзну — Комарівку — Морозовку — Ніжин — Дівицю — Носівку — Роздкевичі — Козелець — Смітовку — Залісся — Бровари — Київ.
Проводи домовини Шевченка в Орлі були багатолюдні й урочисті. В процесії, крім духовенства, взяв участь оркестр Камчатського піхотного полку, учні й учителі гімназії, жителі міста («Киевская старина», 1898, кн. 2, с. 168).
Травня 3.
Домовина з Орловської губернії перевезена в межі Чернігівської («Киевская старина», 1898, кн. 2, с. 168 — 169).
Травня 4.
Багатолюдні зустрічі й проводи праху поета по всьому шляху перевезення його. Домовина Шевченка прибула до Кролівця («Киевская старина», 1898, кн. 2, с. 169).
Травня 6.
Домовина Шевченка о 7 годині ранку прибула до Броварів («Киевская старина», 1898, кн. 2, с. 169).
Увечері домовина Шевченка прибула до Києва. Кияни зустріли її на лівому березі Дніпра, на мосту відпрягли коней і самотужки привезли на Поділ, проголошуючи промови. Жандарми за наказом царської адміністрації не пропустили праху поета до центру міста. Київський генерал-губернатор заборонив виголошувати у церкві промови над тілом небіжчика («Киевская старина», 1898, кн. 2, с. 169; газета «Крым», 1901, № 45; Чалый М. Жизнь и произведения Т. Шевченко, с. 190).
У Полтаві на пам’ять про Шевченка посаджено дуб (у саду I. Гуссона, край дороги). Його було огороджено металевою огорожею, а на мідній таб-/337/лиці викарбувано слова: «Твоя дума, твоя пісня не вмре, не загине» («Основа», 1861, кн. VI, с. 27).
Травня 7.
Прощатися з тілом поета до церкви Різдва зібрались тисячі киян. Генерал-губернатор заборонив виголошувати у церкві промови. Але під час церковної відправи «между народом протиснулась в глубоком трауре дама, положила на гроб поэта терновый венок и удалилась: красноречивее надгробных слов выразила она то, что чувствовал каждый из нас, провожая поэта-страдальца в могилу...» — описує М. Чалий.
О 4 годині дня домовину перенесли з церкви до пароплава. Велика похоронна процесія простяглася на верству. В ній брали участь міські цехи, міський оркестр, студенти, викладачі, населення, виголошувалися промови («Киевская старина», 1898, кн. 2, с. 170; «Русский вестник», 1861, № 107; Чалый М. Жизнь и произведения Т. Шевченко, с. 192).
Травня 8.
Домовину Шевченка о 7 годині ранку пароплавом «Кременчук» відправили з Києва до Канева («Киевская старина», 1898, кн. 2, с. 170, 175).
Телеграма київського цивільного губернатора начальнику канівської поліції про нагляд за похороном Шевченка в Каневі («Прапор перемоги», Канів, 1941, 10 березня).
О 4 годині пароплав «Кременчук» з домовиною Шевченка прибув до Канева. Останки Шевченка з Києва до Канева супроводили брати й сестра поета, І. Сошенко з дружиною, М. Чалий з дружиною, сім’я В. Шевченка, київські студенти («Киевская старина», 1898, кн. 2, с. 175; Чалый М. Жизнь и произведения Т. Шевченко, с. 196).
Травня 9.
У Каневі відбулась багатолюдна панахида, в якій взяли участь прибулі пароплавом київські студенти, населення Канева та навколишніх сіл («Киевская старина», 1898, кн. 2, с. 175 — 180).
Травня 10.
Шевченка поховано на Чернечій горі біля Канева. Під час похорону зібралося багато людей, виголошувалися промови. На похороні був М. Максимович. Селяни всю ніч і кілька днів насипали велику могилу і впорядковували її. З ними був і друг поета художник Г. Честахівський, який розповідав людям про Шевченка, читав його твори. /338/ Г. Честахівський склав вірш на похорон Шевченка: «Шумить, гуде Дніпр широкий» («Киевская старина», 1898, кн. 2, с. 174-182; ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 581; Чалый М. Жизнь и произведения Т. Шевченко, с. 196).
Липня 1.
В «Колоколі» О. Герцена надруковано інформацію про похорон Шевченка в Петербурзі і про намір перевезти тіло поета на Україну. Згадується, що під час похорону Шевченка один із студентів оголосив присутнім про майбутній реквієм в пам’ять демонстрантів, забитих 13 і 15 лютого у Варшаві царськими військами («Колокол», 1861, 1 июля; Автобиография Н. И. Костомарова. М., «Задруга», 1922, с. 276).