[В. Анісов, Є. Середа. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка / Вид. 2-е, доповн. — К.: Дніпро, 1976. — С. 7-21.]
Попередня
Головна
Наступна
1814 рік
Лютого 25.
У сім’ї селянина-кріпака с. Моринців (Звенигородського повіту на Київщині) Григорія Івановича Шевченка народився син Тарас (Метрична книга с. Моринців за 1814 рік. Зберігається в ДМШ; Документи, с. 3).
Лютого 28.
Запис у метричній книзі с. Моринців (під № 10) про народження Тараса Григоровича Шевченка: «Тысяча восемьсот четырнадцатого года февраля двадцать пятого числа у жителя села Моринец Григория Шевченко и его жены Екатерины родился сын Тарас...» (Метрична книга с. Моринців за 1814 рік. Зберігається в ДМШ; Документи, с. 3).
1815 рік
У цьому році.
Повстання селян у володіннях поміщика Кирякова на Полтавщині та Херсонщині (Історія Української РСР, т. I, с. 372).
Створення Росією, Австрією та Пруссією т. зв. «Священного союзу», заснованого для боротьби проти революційного руху (Хронологія історії України, вип. І. К., Вид-во АН УРСР, 1938, с. 74).
Сім’я Г. І. Шевченка повернулася до с. Кирилівки, Звенигородського повіту, на Київщині, звідки був родом Григорій Іванович. Дитячі роки Тараса проходять у цьому селі (Документи, с. 4).
1816 рік
Травня 12.
Народилася Тарасова сестра Ярина (ЦДІА УРСР, ф. 127, спр. 1407, розд. 3).
У цьому році.
В Петербурзі засновано перше таємне політичне товариство «Союз порятунку», або «Товариство істинних і вірних синів вітчизни» (Історія Української РСР, т. I, с. 374). /8/
Організація «військових поселень» у Росії, які мали згодом стати основною військовою силою держави (там же, с. 371 — 373).
1817 рік
Повстання бузьких козаків, очолюване ветераном війни 1812 р. капітаном у відставці Барвінським (Історія Української РСР, т. I, с. 372).
1818 рік
Жовтень.
Виступ робітників на казенному ливарному заводі в Луганську (Історія Української РСР, т. I, с. 373).
У цьому році.
«Союз порятунку» перестав існувати, і замість нього виник у Москві «Союз благоденства» (Історія Української РСР, т. I, с. 374).
Кріпаки с. Моринців виступили проти панської сваволі. Поміщицький управитель для втихомирення заколотників викликав військо. Внаслідок сутички було вбито 18 селян і 3 солдати (ІЛІШ АН УРСР, ф. 62, спр. 1, арк. 106).
1819 рік
Січня 26.
Народилася Тарасова сестра Марія (ЦДІА УРСР, ф. 127, спр. 1454, арк. 87).
У цьому році.
Заворушення серед військових поселенців Чугуєва (на Харківщині), підтримані селянами навколишніх сіл (Історія Української РСР, т. I, с. 372). 1820 рік
У цьому році.
Повстання Семеновського полку в Петербурзі (Хронологія історії України, вип. І. К., Вид-во АН УРСР, 1938, с. 75).
Селянський антикріпосницький рух на Дону та на півдні України, що охопив понад 250 сіл (Історія Української РСР, т. I, с. 372 — 373).
Відкриття «Гімназії вищих наук» у Ніжині (Хронологія історії України, вип. І. К., Вид-во УРСР, 1938, с. 75). /9/
Вислання О. Пушкіна з Петербурга на південь Росії (там же).
Малий Тарас пішов шукати «залізні стовпи», що «підпирають» небо, і заблудився в полі. Чумаки, зустрівши хлопця, забрали його з собою і ввечері привезли в Кирилівку («Основа», 1862, кн. III, с. 4 — 5 (материалы); Твори, т. III, с. 167 — 168).
1821 рік
Березня 8.
Народився Тарасів брат Йосип (ЦДІА УРСР, ф. 127, спр. 1485, арк. 94).
Березень.
Покладено початок заснуванню таємного «Південного товариства» у Тульчині, очолюваного П. Пестелем (Історія Української РСР, т. I, с. 375).
У цьому році.
Перебування О. Пушкіна в Києві (Хронологія історії України, вип. І. К., Вид-во АН УРСР, 1938, с. 75).
Повстання селян кількох сіл на Херсонщині (з центром у с. Зибка), які призначались для військових поселень (Історія Української РСР, т. I, с. 373).
1822 рік
Січень.
Остаточно оформилось таємне «Південне товариство» (декабристи). Головою товариства був обраний П. Пестель, він же очолював і Тульчинську «управу». На чолі Кам’янської «управи» стояли В. Давидов і С. Волконський (Історія Української РСР, т. I, с. 375).
Осінь.
Організовано таємне «Північне товариство» (декабристи) (Історія Української РСР, т. I, с. 375). Тарас Шевченко починає вчитися грамоти у місцевого дяка Совгиря. Знайомство з творами Г. Сковороди (Твори, т. III, с. 169 — 170; «Одесский вестник», 1892, № 226).
1822 — 1828 роки.
Намалював «Коні. Солдати» (не знайдено) (Твори, т. VII, кн. II, № 347).
1823 рік
Січня 29.
Сестра Катерина, Тарасова нянька, вийшла заміж за А. Красицького — селянина с. Зелена Діброва. З нею Тарас ходив до Мотронинського /10/ монастиря, бував у Чигирині. Часто відвідував свою сестру Тарас і в Зеленій Діброві («Основа», 1862, кн. III, с. 9; ЦДІА УРСР, ф. 127, оп. 1012, спр. 1511, арк. 93).
Серпня 20.
Від тяжкої праці й злиднів померла Тарасова мати, залишивши сиротами шестеро дітей («Основа», 1862, кн. III, с. 5; ЦДІА УРСР, ф. 127, оп. 1012, спр. 1511, арк. 95; Твори, т. II, с. 229).
Жовтня 7.
Тарасів батько одружується вдруге з удовою Оксаною Терещенко, в якої теж було троє дітей.
«Кто видел хоть издали мачеху и так называемых сведенных детей, тот, значит, видел ад в самом его отвратительном торжестве», — згадує поет про своє життя в цей час (повість «Княгиня») («Основа», 1862, кн. III, с. 5; Твори, т. III, с. 170. Метрична книга с. Моринців за 1823 р., запис № 16. Зберігається в ДМШ).
У цьому році.
У Новограді-Волинському (на Україні) засновано таємне «Товариство об’єднаних слов’ян» (Історія Української РСР, т. I, с. 377 — 378).
Страйк кріпаків на Машівській суконній мануфактурі графа Уварова на Чернігівщині (там же, с 373).
У м. Василькові на Київщині виникла третя «управа» «Південного товариства» (декабристи), на чолі якої стали С Муравйов-Апостол та М. Бестужев-Рюмін (там же, с. 375).
1824 рік
Червня 22.
Народилася Тарасова сестра Марія — від другого шлюбу Григорія Івановича (ЦДІА УРСР, ф. 127, оп. 1012, спр. 1526).
У цьому році.
Тарас чумакує з батьком. Буває в Звенигородці, Умані, Єлисаветграді (тепер Кіровоград) (Твори, т. III, с. 129).
До Кирилівки прибув з Києва стихарний дяк П. Богорський («Киевская старина», 1882, кн. 9, с. 562; Твори, т. II, с. 106). /11/
1825 рік
Березня 21.
Від тяжкої праці на панщині помер Тарасів батько — Григорій Іванович Шевченко («Основа», 1862, кн. III, с. 6; Твори, т. II, с. 229; ЦДІА УРСР, ф. 127, оп. 1013, спр. 164, арк. 798).
Грудня 14.
Повстання декабристів на Сенатській площі в Петербурзі (Історія Української РСР, т. I, с. 378 — 379).
Грудня 29.
Повстання рот Чернігівського полку, розквартированих у селах Трилісах і Ковалівці на Київщині (Історія Української РСР, т. I, с. 378 — 379; Нечкина М. В. Движение декабристов, т. II. М., Изд-во АН СССР, 1955, с. 357 — 359).
Грудня 30.
Повсталі роти Чернігівського полку під командою С. Муравйова-Апостола виступили з с. Ковалівки на Васильків. До повсталих приєднались роти Васильківського гарнізону (Нечкина М. В. Движение декабристов, т. II. М., Изд-во АН СССР, 1955, с. 359 — 365).
Грудня 31.
На площі м. Василькова перед повсталим Чернігівським полком було прочитано революційний «Катехізис», а С. Муравйов-Апостол виступив з палкою промовою, роз’яснюючи зміст і заклики повстання. Повсталий полк вирушив у Мотовилівку, куди прибув увечері 31 грудня (Нечкина М. В. Движение декабристов, т. II. М., Изд-во АН СССР, 1955, с. 365 — 374).
У цьому році.
Після смерті батька Тарас іде наймитувати до дяка Богорського як «школяр-попихач»: носить воду, опалює школу, обслуговує дяка, читає псалтир над померлими, продовжує навчання (Твори, т. III, с. 169 — 170; т. V, с. 225).
1822 — 1826 роки
Навчаючись у школі, Тарас захоплюється «Енеїдою» І. Котляревського. Згодом у повісті «Художник» поет писав про це: «Давно, очень давно, еще в приходском училище, украдкою от учителя читал я знаменитую перелицованную «Энеиду» Котляревского». З глибокою симпатією вивів Шевченко його образ у своїй повісті «Близнецы» (Твори, т. IV, с. 7 — 115, 140). /12/
У цей же період Шевченко захоплюється малюванням, читає і переписує твори Г. Сковороди у свою саморобну книжечку:
...І зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками
Кругом листочки обведу
Та й списую Сковороду...
Багато уваги приділив Шевченко образу Г. Сковороди у повісті «Близнецы» (Твори, т. II, с. 45).
1826 рік
Січня 1.
До Мотовилівки прибула з Германівки й приєдналась до повсталих друга мушкетерська рота. Селяни з радістю приймали повсталих і постачали їм все необхідне, вбачаючи в них не постояльців, а своїх захисників (Нечкина М. В. Движение декабристов, т. II. М., Изд-во АН СССР, 1955, с. 374).
Січня 2.
З Мотовилівки Чернігівський полк виступає на Білу Церкву з метою приєднатися до повсталих. У с. Пологах С. Муравйов одержав звістку, що 17-й єгерський полк незадовго перед тим вирушив з Білої Церкви до м. Сквири (Нечкина М. В. Движение декабристов, т. II. М., Изд-во АН СССР, 1955, с. 374 — 377).
Січня 3.
Урядові війська недалеко від с. Устинівки (Київщина) зустрілися з повстанцями Чернігівського полку. Повстання було придушено (Історія Української РСР, т. I, с. 379).
У цьому році.
Розправа царського уряду з декабристами. Посилення реакції в Росії, утворення корпусу жандармів. Під контроль III відділу «Собственной его величества канцелярии» (таємна поліція) була поставлена робота всього державного апарату, все внутрішнє життя країни (Історія Української РСР, т. І, с. 379 — 380).
Заворушення селян у ряді сіл Уманського повіту (Київщина), повсталі скасували панщину, оголосили себе вільними (там же, с. 384).
Не витерпівши знущань дяка П. Богорського, Тарас тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра (Твори, т. V, с. 225). /13/
Кілька днів наймитує і «вчиться» малярству у маляра — диякона Єфрема (м. Лисянка, Звенигородського повіту, на Київщині) («Основа», 1862, кн. III, с. 10; Твори, т. V, с. 225).
Вчиться малювати в дяка-маляра с. Стеблева, Канівського повіту, на Київщині («Основа», 1862, кн. V, с. 50).
Вчиться малювати у дяка-маляра с. Тарасівки, Звенигородського повіту, на Київщині («Основа», 1862, кн. III, с. 10; Твори, т. V, с. 225).
1827 рік
У цьому році.
Пасе громадську отару овець у с. Кирилівці. Зустрічається з Оксаною Коваленко (К — ко), подругою дитинства, яку не раз згадує у своїх творах. Їй присвячено вступ до поеми «Мар’яна-черниця» (Твори, т. I, с. 355; т. V, с. 187 — 188).
Рескрипт Миколи І про обмеження освіти селянських дітей (Хронологія історії України, вип. І. К., Вид-во АН УРСР, 1938, с. 76).
1827 — 1828 роки.
Війна Росії з Туреччиною (Історія Української РСР, т. I, с. 381).
1828 рік
У цьому році.
Наймитуючи у кирилівського попа Г. Кошиці, Тарас буває в м. Богуславі (куди возив поповича до школи і на продаж яблука та сливи). В цей же час їздив на базари до містечок Буртів і Шполи («Киевская старина», 1882, кн. 9, с. 563).
Два тижні Шевченко вчиться малювати у хлипнівського маляра, який відіслав його у Вільшану за дозволом до поміщика («Основа», 1862, кн. НІ, с. 10).
Шевченкові доводилось бувати ще в таких селах поблизу Кирилівки: Пединівка, Русалівка, Різана, Будища (Твори, т. IV, с. 224; т. V, с. 67).
Шевченка взяли козачком (слугою) до панського двору у с. Вільшану (Звенигородського повіту на Київщині), куди він пішов за дозволом, щоб вчитися у хлипнівського маляра («Основа», 1862, кн. III, с. 10). /14/
Після смерті В. Енгельгардта с. Кирилівка стала власністю його сина П. Енгельгардта (Черкаський обласний архів, ф. 661, спр. 120, арк. 3 — 6).
1829 рік
Травень.
Повстання селян с. Шебелинки (Харківщина), які відмовилися стати військовими поселенцями (Історія Української РСР, т. I, с. 384).
Грудня 6.
Поміщик П. Енгельгардт застав Шевченка вночі за малюванням козака М. Платова (героя Вітчизняної війни 1812 р.), нам’яв вуха кріпаку-слузі та наказав відшмагати його на стайні різками (Твори, т. V, с. 188; т. VII, кн. II, № 349).
Грудня 7.
Кучер Сидорка за наказом поміщика відшмагав Шевченка на стайні різками за малювання (Твори, т. V, с. 188).
У цьому році.
Вільшана, Київ, Вільно — місця, де юний Шевченко бував як кімнатний слуга поміщика Енгельгардта («Основа», 1862, кн. III, с. 10; Твори, т. V, с. 188).
1829 — 1832 роки.
Малював копії з картин суздальських майстрів (Твори, т. VII, кн. II, № 348).
1830 рік
У цьому році.
Знайомство з Гусиковською Ядвігою (Дунею) у Вільно, швачкою, яка сподобалась Шевченкові (Твори, т. V, с. 86; Чалый М. Жизнь и произведения Т. Шевченко, с. 21).
Намалював погруддя жінки (папір, олівець). На ньому дарчий напис: «На память Александру Ивановичу Уварову. Т. Шевченко» (Твори, т. VII, кн. I, № 1).
1831 рік
Лютого 9.
Повідомлення в «Санкт-Петербургских ведомостях» про приїзд П. Енгельгардта до Петербурга. За ним прибули етапом дворові слуги, серед яких був і Т. Шевченко. Оселився П. Енгельгардт у будинку Щербакова (тепер — Мохова, 26). Тут жив і його кріпак Шевченко (Чалый М. Жизнь и произведения Т. Шевченко, с. 22; «Санкт-Петербургские ведомости», 1831, 9 февраля; Жур П. Шевченковский Петербург, с. 30). /15/
1832 рік
У цьому році.
Поміщик П. Енгельгардт законтрактував свого кріпака Тараса Шевченка для навчання майстрові живописного цеху у Петербурзі В. Ширяеву. З цього часу аж до 1838 року Шевченко живе у будинку Крестовського (тепер — Загородний проспект, 8), де наймав квартиру В. Ширяев (Твори, т. V, с. 188; Жур П. Шевченковский Петербург, с. 47).
1833 рік
У цьому році.
Шевченко працює за контрактом у майстра живописного цеху Ширяева, з захопленням слухає читання напам’ять художником І. Зайцевим творів О. Пушкіна та В. Жуковського («Русская старина», т. 54, 1887, кн. 6, с. 676).
Намалював портрет поміщика П. В. Енгельгардта (акварель) (оригінал, датований автором, зберігається в ДМШ) (Твори, т. VII, кн. I, № 2).
1834 рік
У цьому році.
Заснування університету в Києві (Історія Української РСР, т. I, с. 382).
Намалював портрет невідомої жінки (акварель). Підпис і дата Шевченка (Твори, т. VII, кн. I, № 3).
1835 рік
Жовтня 4.
Запис у протоколі комітету Товариства заохочення художників: «Розглянувши рисунки стороннього учня Шевченка, комітет визнав, що вони заслуговують на похвалу, і поклав мати його на увазі на майбутній час». У цьому засіданні як члени комітету брали участь граф Ф. Толстой, граф Матвій Вієльгорський, В. Григорович та інші («Радянське літературознавство», 1939, № 4, с. 89 — 90; Документи, с. 6).
Жовтня 10.
Підступно вбитий ватажок селянських повстань на Поділлі у 10 — 30-х роках XIX ст. Устим Кармалюк. Судова комісія, що вела слідство про селянський рух на Поділлі, зареєструвала понад /16/ тисячу нападів на поміщиків і притягла до суду більше 2700 учасників антикріпосницького руху (Історія Української РСР, т. I, с. 385; БСЭ, 2-е вид., т. 20, с. 228).
У цьому році.
Познайомився з Ф. Толстим, який згодом брав участь у звільненні Шевченка з кріпацтва («Вестник Европы», 1883, кн. 8, с. 837).
Зацікавившись історичною тематикою, намалював «Смерть Лукреції» (туш, перо). Дата і підпис Шевченка (Твори, т. VII, кн. I, № 4).
1835 — 1836 роки.
У повісті «Художник» Шевченко розповідає, що в доакадемічний період він намалював: «Аполлон Бельведерський», «Фракліт», «Геракліт», «Архітектурні барельєфи», «Маска Фортунати» (олівець) (Твори, т. IV, с. 121 — 122; т. VII, кн. II, № 352, 353, 354, 355).
1835 — 1837 роки.
До цього періоду відносять малювання Шевченком портретів коханок П. Енгельгардта (Твори, т. V, с. 188; т. VII, кн. II, № 357), а також людський кістяк (там же, т. IV, с. 133 — 134; т. VII, кн. II, № 358).
1836 рік
Травень.
К. Брюллов приїхав з Рима в Петербург (К. П. Брюллов в письмах, документах и воспоминаниях современников. М., 1952, с. 9).
Липня 1.
Шевченко потайки від В. Ширяева поїхав подивитися на свято у Петергофі (Твори, т. V, с. 28).
Липня 3.
Познайомився з І. М. Сошенком, який навчався в Академії художеств у Петербурзі. За його порадою Шевченко починає малювати портрети аквареллю з натури, беручи натурщиком свого земляка і друга І. Нечипоренка, кріпака П. Енгельгардта. До цього часу відносять і знайомство поета з Є. П. Гребінкою, який запрошував Шевченка до себе і давав йому читати книги із своєї бібліотеки («Основа», 1862, кн. V, с. 54; Пискунов Ф. Шевченко, его жизнь и сочинения, с. 62; Твори, т. V, с. 188; т. VII, кн. II, № 356; Жур П. Шевченковский Петербург, с. 81).
Липня 13.
Ширяев уклав контракт з конторою імператорських театрів на розпис Великого театру у Петер-/17/бурзі на загальну суму 13 000 крб. (Раєвський С. Художник Тарас Шевченко. X., «Мистецтво», 1939, с. 18).
Літо.
Вночі, у вільний від роботи час, у Літньому саду змальовував статуї і писав вірші, серед яких — балада «Причинна» (вперше надрукована в альманасі Є. Гребінки «Ластівка», 1841, с. 230 — 242) (Твори, т. I, с. 3 — 8; т. V, с. 188; т. VII, кн. II, № 350, 353).
У цьому році.
Управитель поміщика Енгельгардта Прехтель мав намір відшмагати Шевченка на стайні за зустріч з І. Сошенком та за ліберальні розмови з кріпаками. Тільки після розмови Сошенка з дружиною Прехтеля Шевченко був помилуваний («Основа», 1862, кн. V, с. 56).
Шевченко бере участь у розпису Великого театру як підмайстер-рисувальник (Бурачек М. Великий народний художник. X., «Мистецтво», 1939, с. 13).
Виконав композицію «Олександр Македонський виявляє довір’я своєму лікареві Філіппу» (акварель, туш, перо). Дата і підпис Шевченка. Малюнок виконано на тему, оголошену ще 1830 р. для конкурсу в Академії художеств на одержання золотої медалі (див. «Сборник материалов для истории императорской С.-Петербургской Академии художеств за сто лет ее существования». СПб., 1865, ч. II, с. 251) (Твори, т. VII, кн. I, № 6). Намалював: «Смерть Олега — -князя Древлянського» (туш), «Смерть Віргінії» (акварель, туш). На обох дати і підпис Шевченка (там же, № 5,7).
1836 — 1837 роки.
Намалював «Смерть Богдана Хмельницького» (туш, перо і пензель) (Твори, т. VII, кн. I, № 8).
До цього часу дослідники відносять також виконання Шевченком малюнків, про які є згадка в його повісті «Художник»: «Геркулес Фарнезький» (Твори т. IV, с. 122; т. VII, кн. II, № 359), «Аполліно» — копія (Твори, т. VII, кн. II, № 360), рисунки для розпису Великого театру в Петербурзі (Твори, т. IV, с. 127; т. VII, кн. II, № 361), «Маска Лаокоона» (Твори, т. IV, с. 125; т. VII, кн. II, № 362), «Слідок із скульптурного твору Мікеланджело» (Твори, т. VII, кн. II, № 363), «Голова Люція Вера» (Твори, т. IV, с. 128; т. VII, кн. II, № 364), «Голова Генія» /18/ (Твори, т. VII, кн. II, № 365); «Анатомічна фігура» (там же, № 366 — 369); «Германік» (там же, № 370); «Фавн, що танцює» (там же, № 371).
1837 рік
Знайомство Шевченка з К. Брюлловым, В. Жуковським, В. Григоровичем та О. Венеціановим. З винятковою теплотою і пошаною змалював Шевченко образ К. Брюллова в повісті «Художник». Там же є згадки про В. Жуковського та О. Венеціанова (Твори, т. V, с. 189; Пискунов Ф. Шевченко, его жизнь и сочинения, с. 64).
Січня 29.
Трагічна смерть О. Пушкіна (БСЭ, 2-е вид., т. 35, с. 336).
Лютий.
Товариство заохочення художників винесло постанову: «З приводу надання допомоги молодим художникам Борисову, Петровському, Нерсесову, Шевченкові... покладено: судження про них відкласти до спеціальних зборів комітету, на яких мають бути визначені на майбутнє правила щодо допомоги художникам» («Радянське літературознавство», 1939, № 4, с. 91).
Березня 18.
Літературний вечір у К. Брюллова, на якому були присутні брати О. та Ф. Венеціанови, А. Мокрицький та А. Краєвський, який читав твори О. Пушкіна. Залишившись з К. Брюлловим, А. Мокрицький радився з ним, як допомогти Шевченкові звільнитися з кріпацтва, та умовляв його взятися за цю справу (Лясковская О. Карл Брюллов. М. — Л., «Искусство», 1940, с. 118; «Советская Украина», 1961, № 1, с. 164).
Березня 31.
Художник А. Мокрицький у присутності В. Григоровича та К. Брюллова (на квартирі останнього) прочитав вірші Шевченка, які сподобались Брюллову. Вирішили запросити В. Жуковського, щоб разом розв’язати справу про звільнення Шевченка з кріпацтва (Лясковская О. Карл Брюллов. М. — Л., «Искусство», 1940, с. 118; «Советская Украина», 1961, № 1, с. 164).
Квітня 2.
К. Брюллов викликав до себе А. Мокрицького: разом з В. Жуковським вони хотіли знати подробиці про Шевченка. Брюллов почав писати портрет Жу-/19/ковського (Лясковская О. Карл Брюллов. М. — Л., «Искусство», 1940, с. 118; «Советская Украина», 1961, № 1, с. 164).
Травня 30.
У звіті про витрати грошових сум Товариства заохочення художників записано: «Пансіонерові Алексееву та учню Шевченкові на ліки 50 крб.» («Радянське літературознавство», 1939, № 4, с. 90).
У цьому році.
На літературному вечорі у Є. Гребінки І. Панаєв познайомився з Шевченком. Саме тоді В. Жуковський та Михайло Вієльгорський клопоталися про звільнення з кріпацтва талановитого юнака. «Шевченке, — згадує І. Панаєв, — было 23 года; жизнь кипела в нем, мысли о близкой свободе и надежда на лучшее будущее оживляли его. Он написал тогда уже несколько стихотворений» («Современник», 1861, т. 86, с. 154).
Намалював:
«Смерть Сократа» (туш);
портрет Катерини Абази (акварель);
портрет Є. Гребінки. Дата і підпис Шевченка на всіх трьох роботах (Твори, т. VII, кн. I, № 9, 10, 11).
У Гатчині намалював портрет нареченої Демидова (робота досі не знайдена) (Твори, т. VII, кн. II, № 372).
1837 — 1838 роки.
Намалював портрет невідомого (акварель) (Твори, т. VII, кн. I, № 12).
Дослідники-мистецтвознавці до цього періоду відносять також малярські твори, про які є згадка в повісті Шевченка «Художник», а саме: «Анатомічна статуя Фішера» (Твори, т. IV, с. 133; т. VII, кн. II, № 373), «Мідас, повішений Аполлоном» (Твори, т. IV, с. 134; т. VII, кн. II, № 374); «Едіп, Антігона та Полінік» (Твори, т. IV, с. 131; т. VII, кн. II, № 375), «Ієзекіїль на полі, всіяному кістками» (Твори, т. IV, с. 148; т. VII, кн. II, № 376).
1838 рік
Весна.
І. Сошенко упросив Ширяева відпустити Шевченка на місяць з тим, щоб цей час він використав для відвідування зали живопису Товариства заохочення художників (Твори, т. IV, с. 135). /20/
Квітня 5.
Шевченко разом з А. Мокрицьким відвідав Ермітаж, оглядали твори видатних художників (Ван-Дейка, Рубенса, Веласкеса, Гвідо Рені та інших), говорили про достоїнства їхніх полотен («Советская Украина», 1961, № 1, с. 165).
Квітня 9.
Разом з А. Мокрицьким Шевченко відвідав Ермітаж (Раєвський С. Художник Тарас Шевченко. X., «Мистецтво», 1939, с. 29).
Перед 22 квітня.
Відбулася лотерея, в якій розіграно за 2500 крб. портрет Жуковського, виконаний Брюлловим.
Гроші за портрет призначено було на викуп Шевченка з кріпацтва (Документи, с. 6; Жур Петро. Шевченківський Петербург. К., «Дніпро», 1972, с. 57 — 66).
Квітня 22.
Цим днем датовано відпускну Тараса Шевченка (Документи, с. 6).
Квітня 23.
Ширяев, залишившись без талановитого маляра Тараса Шевченка, відмовився від контракту, складеного з конторою імператорських театрів (Раєвський С. Художник Тарас Шевченко. X., «Мистецтво», 1939, с. 33).
Квітня 24.
Шевченко відвідав А. Мокрицького. Згодом прийшов туди й П. Петровський («Советская Украина», 1961, № 1, с. 6).
Квітня 25.
На квартирі К. Брюллова у присутності Мих. Вієльгорського та А. Мокрицького В. Жуковський вручив Шевченкові відпускну (Лясковская О. Карл Брюллов. М. — Л., «Искусство», 1940, с. 118; «Советская Украина», 1961, № 1, с. 166).
Квітень.
Лист В. Жуковського до графині Ю. Баранової, в якому він сповіщає, як відбувся викуп Шевченка з кріпацтва, ілюструючи лист шаржованими малюнками («Русская старина», 1902, кн. 4, с. 124 — 126). У звіті грошових витрат Товариства заохочення художників записано (з 28.IV 1837 р. по 28.IV 1838 р.): «Видаток: Пансіонерам Агіну, Алексееву і Шевченкові на художні прилади 100 крб. 85 коп.» («Радянське літературознавство», 1939, № 4, с. 91).
Травня 16.
Дата засвідчення відпускної Шевченка. Текст відпускної: /21/
«Отпускная
Тысяча восемьсот тридцать восьмого года, апреля двадцать второго дня, я, нижеподписавшийся, уволенный от службы гвардии полковник Павел Васильев сын Энгельгардт отпустил вечно на волю крепостного моего человека Тараса Григорьева сына Шевченка, доставшегося мне по наследству после покойного родителя моего действительного тайного советника Василия Васильевича Энгельгардта, записанного по ревизии Киевской губернии, Звенигородского уезда в селе Кирилловке, до которого человека мне, Энгельгардту, и наследникам моим впредь дела нет и ни во что не вступаться, а волен он, Шевченко, избрать себе род жизни какой пожелает. К сей отпускной уволенный от службы гвардии полковник Павел Васильев сын Энгельгардт — руку приложил.
Свидетельствуют подпись руки и отпускную, данную полковником Энгельгардтом его крепостному человеку Тарасу Григорьеву сыну Шевченке — действительный статский советник и кавалер Василий Андреев сын Жуковский.
В том же свидетельствую и подписуюсь — профессор восьмого класса К. Брюллов.
В том же свидетельствую и подписуюсь — гофмейстер, тайный советник и кавалер граф Михаил Виельгорский.
Сия отпускная Санкт-Петербургской палаты гражданского суда во 2-м департаменте при прошении вольноотпущенного дворового человека Тараса Григорьева сына Шевченка к засвидетельствованию явлена и в согласность состоявшейся в палате сего мая 16-го числа резолюции, по записке во 2-ю книгу под № 130, с сею надписью выдана мая 20 дня 1838 года.
Заседатель Григоров
Секретарь Матусевич
Столоначальник Смирнов
У сей надписи его императорского величества гражданской палаты печать». (Документи, с. 6).
Травня 20.
Дата видачі відпускної Шевченкові (Документи, с. 6). /22/