[В. Анісов, Є. Середа. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка / Вид. 2-е, доповн. — К.: Дніпро, 1976. — С. 103-213.]

Попередня     Головна     Наступна





РОКИ ЗАСЛАННЯ
(1847 — 1857)




1847 рік


Травня 30.

Записка чергового генерал-ад’ютанта військового міністерства П. Ігнатьєва, в якій він висловлює бажання якнайшвидше відправити Шевченка на місце заслання в Оренбург (Справа № 75/584, арк. 4 — 5).

Лист чергового генерал-ад’ютанта військового міністерства П. Ігнатьєва про відрядження до інспекторського департаменту одного вартового для охорони заарештованого (Справа № 75/584, арк. 8).

Розпорядження управляючого військовим міністерством О. Адлерберга командиру Оренбурзького окремого корпусу про зарахування до цього корпусу рядовим солдатом Шевченка, під найсуворіший нагляд з забороною писати і малювати (Справа № 201, арк. 1; Твори Т. Шевченка в двох томах, т. II. СПб., 1911, с. 126 — 127; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 129 — 130).

Шевченка в супроводі фельд’єгеря Віддера відправлено з Петербурга до Оренбурга (Справа № 75/584, арк. 7; Твори Т. Шевченка в двох томах, т. II. СПб., 1911, с. 126).

Відношення військового міністерства командиру Оренбурзького окремого корпусу про відправку Шевченка в супроводі фельд’єгеря Віддера до Оренбурга. Військове міністерство повідомило III відділ про відправку Шевченка до Оренбурга (Справа № 201, арк. 5).

Таємний лист начальника III відділу О. Орлова міністру народної освіти С. Уварову про покарання учасників Кирило-Мефодіївського товариства, про заборону і вилучення «Кобзаря» Шевченка та творів П. Куліша і М. Костомарова (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 92 — 93). /104/

Розпорядження шефа жандармів О. Орлова київському генерал-губернатору Д. Бібікову про заборону творів Шевченка і про нагляд за тими, хто прихильно ставиться до малоросійської старовини (Справа № 313, ч. II, арк. 313 — 314).


Червня 2.

Розпорядження шефа жандармів О. Орлова київському цивільному губернатору І. Фундуклею про надсилку до III відділу малюнків і малярських приладь Шевченка (Справа № 81, ч. 6, арк. 76).

Розпорядження міністра народної освіти попечителю Київського учбового округу про виключення з списків чиновників округу М. Костомарова і Т. Шевченка. Крім інших, на документі є помітки:

«К исполнению. 14 июня».

«О Шевченко донести, что он определен окончательно не был». «Исполнено 20 июня» (ДМШ, А — 18, Справа попечителя Київського учбового округу, 1847, № 13, арк. 1; Документи, с. 51).

Розпорядження міністра народної освіти попечителю Київського учбового округу про заборону «Кобзаря» Шевченка та творів інших учасників Кирило-Мефодіївського товариства («Записки отдела рукописей Всесоюзной библиотеки им. В. И. Ленина», 1939, вып. V, с. 25).

Таємний циркуляр міністра народної освіти попечителям Петербурзького, Московського, Київського, Одеського, Білоруського, Дерптського учбових округів з вимогою зобов’язати цензорів не дозволяти нових видань «Кобзаря» Шевченка, творів П. Куліша і М. Костомарова (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 93 — 94).

Таємне повідомлення міністра народної освіти начальникові III відділу про зроблене ним розпорядження по цензурному відомству не дозволяти нових видань «Кобзаря» Шевченка, творів П. Куліша та М. Костомарова (там же, с. 95).


Червня 3.

Таємне розпорядження голови Петербурзького цензурного комітету цензорові О. Нікітенку не дозволяти нових видань «Кобзаря» Шевченка, творів П. Куліша та М. Костомарова (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 95 — 96).

Засідання Петербурзького цензурного комітету, на якому розглядався таємний циркуляр міністра /105/ народної освіти від 2 червня про заборону нових видань «Кобзаря» Шевченка та творів інших учасників Кирило-Мефодіївського товариства. Голова комітету зобов’язав усіх цензорів неухильно виконувати це розпорядження, взагалі суворіше ставитися до творів літераторів, «особливо з точки зору місцевого, провінціального патріотизму» (там же, с. 96 — 97).

Таємне повідомлення голови Петербурзького цензурного комітету міністрові народної освіти про зроблене ним розпорядження цензорам не дозволяти нових видань «Кобзаря» Шевченка та творів інших кириломефодіївців (там же, с. 97).


Червня 4.

Таємний лист міністра внутрішніх справ до міністра народної освіти з запитом, яких заходів вжило міністерство щодо заборони й вилучення «Кобзаря» Шевченка та творів інших кириломефодіївців (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 98).

Розпорядження полтавського цивільного губернатора про заборону «Кобзаря» Шевченка («Україна», 1928, № 2, с. 93).


Червня 7.

Відповідь міністра народної освіти міністрові внутрішніх справ на лист від 4 червня про зроблені ним розпорядження не дозволяти нових видань «Кобзаря» Шевченка та творів інших кириломефодіївців (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 98 — 99).


Червня 9.

Шевченка доставлено в Оренбург. «Во мне была (как я после узнал) экстренная надобность в Оренбурге, и потому-то фельдъегерь неудобозабываемого Тормоза не дремал. Он меня из Питера на восьмые сутки поставил в Оренбург, убивши только одну почтовую лошадь на всем пространстве», — так іронізував про свою подорож поет через десять років (Справа № 75/584, арк. 15; «Русский архив», 1898, кн. I, с. 464; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 130; Твори, т. V, с. 89).

У солдатській казармі Шевченка відвідав Ф. Лазаревський і застав його на нарах за читанням («Киевская старина», 1899, кн. 2, с. 152).

Ф. Лазаревський звернувся до начальника Прикордонної комісії генерала М. Ладижинського з про-/106/ханням допомогти Шевченкові у полегшенні умов його життя, але той застеріг його від подібних заходів (там же).


Червня 10.

Розпорядження командира Оренбурзького окремого корпусу і військового губернатора В. Обручова командирові 23-ї піхотної дивізії про зарахування Шевченка рядовим солдатом 5-го батальйону Оренбурзького окремого корпусу, який знаходився в м. Орську, і про найсуворіший нагляд за ним (Справа № 201, арк. 2; «Русский архив», 1898, кн. I, с. 464; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 130).


Червня 11.

Командир 23-ї піхотної дивізії послав Шевченка до командира 1-ї бригади («Русский архив», 1898, кн. I, с. 464).

Командир 1-ї бригади 23-ї піхотної дивізії дав розпорядження безпосередньо до командира лінійного батальйону № 5 Д. Мешкова, який у той час був у Оренбурзі (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, №451). Командир 23-ї піхотної дивізії генерал-лейтенант Толмачов написав рапорт до військового міністерства про прибуття Шевченка 9 червня до Оренбурга і зарахування його до 5-го батальйону (Справа № 75/584, арк. 15; Твори Т. Шевченка в двох томах, т. II. СПб., 1911, с. 127; Документи, с. 51).


Червня 12.

Шевченко гостював і ночував на квартирі Ф. Лазаревського, познайомився у нього з С. Левицьким. Тут він декламував свої поеми «Сон» і «Кавказ», співав разом зі своїми новими знайомими, з хвилюючим захопленням слухав спів Левицького («Киевская старина», 1899, кн. 2, с. 153 — 154).


Червня 14.

Київський цивільний губернатор І. Фундуклей повідомив шефа жандармів О. Орлова про те, що малюнки і малярське приладдя, відібрані у Шевченка під час його арешту в Києві, передані київському військовому, подільському і волинському генерал-губернатору (Справа № 81, ч. 6, арк. 77).

Рапорт командира 5-го лінійного батальйону Оренбурзького окремого корпусу до київського цивільного генерал-губернатора про претензії Шевченка з приводу того, що йому не повернули відібраних у нього під час арешту в Києві речей (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 438).

У команді поручика Г. Почешева Шевченка від-/107/правлено з Оренбурга до Орська (через Островну й Озерну), де знаходився 5-й батальйон, до якого був приписаний Шевченко («Русский архив», 1898, кн. I, с. 464 *).

Київський цивільний губернатор І. Фундуклей повідомив генерал-губернатора Д. Бібікова, що він одержав розпорядження III відділу надіслати туди малюнки і малярські приладдя, відібрані в Шевченка під час арешту (Справа № 313, ч. II, арк. 363).

Таємне розпорядження київського військового генерал-губернатора київському, подільському і волинському цивільним губернаторам виявляти і відбирати твори Шевченка, а тоді надсилати йому (там же, арк. 350).

Таємне розпорядження київського військового генерал-губернатора попечителеві Київського учбового округу про нагляд за благонадійністю студентів округу, особливо університету, та виявлення і відбирання віршів Шевченка (ДМШ, А — 17, Архів канцелярії попечителя Київського учбового округу, Справа № 6, 1847, арк. 3; Документи, с. 52).

* Прізвище поручика Г. Почешева тут помилково подано як «Почетова».



Червня 17.

Рапорт київського військового генерал-губернатора головнокомандуючому діючою армією, в якому він повідомляє про повеління царя наглядати, чи не залишились у користуванні рукописні твори Шевченка (Справа№ 313, ч. I, арк. 367 — 368).

Повідомлення начальника 4-го округу корпусу жандармів жандармському полковникові Білоусову про напрямок діяльності викритого таємного Кирило-Мефодіївського товариства та його учасників. Вказує на недопустимий зміст творів Шевченка, сповіщає про повеління царя щодо вилучення «Кобзаря», а також рукописних творів Шевченка, про таємний нагляд за випускниками Київського університету (ДМШ, А — 35, Справа Управління київського губернського жандармського штаб-офіцера, 1847, № 10, арк. 6 — 9).


Червня 19.

Таємне розпорядження попечителя Київського учбового округу підлеглим навчальним закладам /108/ про нагляд за благонадійністю студентів і про виявлення та відібрання віршів Шевченка (ДМШ, А — 17, Архів канцелярії попечителя Київського учбового округу, Справа № 6, 1847, арк. 34).

Розпорядження міністерства внутрішніх справ київському цивільному губернатору І. Фундуклею про заборону і вилучення з продажу «Кобзаря» Шевченка та творів інших учасників Кирило-Мефодіївського товариства (ДМШ, А — 39, Справа канцелярії київського цивільного губернатора, 1847, № 95, арк. 1; Документи, с. 52 — 53).


Червня 20.

Рапорт поручика Г. Почешева командирові батальйону № 5 Мешкову про претензії Шевченка з приводу речей, які у нього відібрали при арешті в Києві і не повернули (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 490).

Попечитель Київського учбового округу повідомив міністерство народної освіти про те, що Шевченка не було остаточно зараховано на посаду вчителя малювання в Київському університеті у зв’язку з його арештом (ДМШ, А18, Справа № 13, арк. 5).


Червня 21.

Розпорядження начальника п’ятого округу корпусу жандармів про вилучення творів Шевченка, П. Куліша і М. Костомарова (ЦДІА УРСР, ф. 1252, оп. 1, спр. 49, арк. 2 — 5; Документи, с. 53 — 55).

Оголошення про продаж у крамниці І. Лисенкова книжки Шевченка «Чигиринський Кобзар» і «Гайдамаки» («Санкт-Петербургские ведомости», 1847, № 138, с. 636).


Червня 22.

Шевченко в команді поручика Г. Почешева прибув до Орська («Русский архив», 1898, кн. I, с. 464).

Рапорт інспекторського департаменту управителю військового міністерства про зарахування Шевченка рядовим 5-го батальйону Оренбурзького окремого корпусу з установленням за ним щонайсуворішого нагляду (Справа № 75/584, арк. 16).


Червня 23.

Шевченка офіційно зарахували до особового складу 5-го батальйону («Русский архив», 1898, кн. I, с. 464; ІЛІШ АН УРСР, Справа № 201, арк. 105; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 130).


Червня 24.

Лист київського генерал-губернатора Д. Бібі-/109/кова до III відділу, з яким він надсилав речі і малюнки Шевченка. До цього додано опис:

«Бумаги:

1. Отношение правления Харьковского университета о присылке в университет двух экземпляров картин под названием «Живописная Украина», которые, как видно, предполагал издать Шевченко.

2. Несколько листков, на коих описаны церкви, евангелия, кресты и другие священные предметы в Малороссии. Это описание Шевченко составлял, вероятно, для того же издания «Живописная Украина».

3. Несколько подлинных древних бумаг, большей частью начала XVII века. Здесь есть выписки о крепостных людях и землях разных владельцев, просьбы и другие акты. Вероятно, Шевченко хранил эти бумаги как редкости или образцы письменности. Вообще в означенных бумагах нет ничего ни законопротивного, ни важного.

Вещи:

1. Небольшая табакерка и чарочка.

2. Два пистолета и третий изломанный.

3. Бритвы, перочинный и столовый ножи.

4. Соковые краски.

5. Карандаши и рисовальные кисти.

6. Старый портфель, папки, кошелек, тесемки и другие мелочи, кои можно назвать хламом.

Справка: Прежде присланные из Киева рисунки и краски Шевченко по незначительности их оставлены при делах III отделения» (Справа № 81, ч. 6, арк. 78, 83 — 84; Документи, с. 56).


Червня 25.

На рядового Шевченка складено формулярний список і занесено під № 191 до ранжирного реестру 5-го батальйону (визначено зріст — 2 аршини 5 вершків — та внесено інші ознаки і відомості про Шевченка як рядового солдата) (Справа № 201, арк. 76).


Червня 27.

Таємний лист начальника III відділу міністрові внутрішніх справ про вжиття заходів щодо заборони й вилучення «Кобзаря» Шевченка та творів інших кириломефодіївців (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 100).

Таємний лист начальника III відділу міністрові народної освіти з вимогою не допускати в пресі ого-/110/лошень про заборонені за наказом царя твори Шевченка та інших кириломефодіївців (там же, с. 101).


Червень грудень.

Намалював олівцем автопортрет у солдатському кашкеті, на околиші якого позначка «З. Р.» (Твори, т. VIII, № 1).


Червень 1847 р. — квітень 1850 р.

Виконав малюнок «Як бачите» (оригінал не розшукано) (Твори, т. VIII, № 210).


Липня 4.

У газеті «Augsburger Allgemeine Zeitung» надруковано повідомлення про арешт учасників Кирило-Мефодіївського товариства («Русская старина», 1885, кн. 10, с. 123 — 126).


Липня 5.

Розпорядження міністра народної освіти попечителям Петербурзького, Московського, Дерптського, Київського, Одеського та Білоруського учбових округів не допускати в пресі оголошень про твори Шевченка та інших кириломефодіївців (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 102103).


Липня 7.

Розпорядження київського цивільного губернатора земським справникам і городничим губернії про вилучення «Кобзаря» Шевченка та творів інших учасників Кирило-Мефодіївського товариства (ДМШ, А — 39, Справа канцелярії київського цивільного губернатора, 1847, № 95, арк. 2).


Липня 8.

Розпорядження голови Петербурзького цензурного комітету цензорові Нікітенку про заборону друкувати оголошення про твори Шевченка та інших учасників Кирило-Мефодіївського товариства («Записки отдела рукописей Всесоюзной библиотеки им. В. И. Ленина», 1939, вып. V, с. 25; ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 510).


Липня 10.

Розпорядження київського цивільного губернатора земським справникам і городничим про розшуки творів Шевченка (ДМШ, А — 39, Справа канцелярії київського цивільного губернатора, 1847, № 95, арк. 3).


Липня 12.

Довідка III відділу про папери і речі Шевченка, відібрані під час його арешту в Києві і надіслані згодом до III відділу генерал-губернатором Д. Бібіковим. Додано перелік паперів (Справа № 81, ч. 6, арк. 83).


Липня 15.

Шеф жандармів О. Орлов повідомив командира Оренбурзького окремого корпусу В. Обручева, /111/ що скринька і фарби, відібрані у Шевченка під час арешту в Києві, залишені в справах III відділу і що вони незначні і не варті пересилки до Оренбурга (Справа № 201, арк. 6; Документи, с. 56).


Липня 16.

Лист Шевченка київському губернатору І. Фундуклею про повернення поетові малюнків і малярських приладь, відібраних у нього під час арешту в Києві (Твори, т. VI, с. 38 — 39).

Лист командира лінійного батальйону № 5 Д. Мешкова київському губернатору І. Фундуклею про те, що приписаний до батальйону рядовий Шевченко заявив протест з приводу того, що в нього під час арешту в Києві відібрано портфель з паперами, альбом малюнків і малярські приладдя. В зв’язку з цим Д. Мєшков звертається з проханням повернути відібрані речі Шевченкові (ДМШ, А38, Справа канцелярії київського цивільного губернатора про відсилку речей Шевченка в Оренбург, № 107/25807, арк. 1).


Липня 26.

Повідомлення київського військового, подільського і волинського генерал-губернатора про надсилку до III відділу речей О. Петрова, речей та паперів Шевченка (Справа № 313, ч. II, арк. 399).


Липня 29.

Виконуючий обов’язки командуючого окремим Оренбурзьким корпусом просив командира 23-ї піхотної дивізії повідомити Шевченка про те, що його речі, відібрані під час арешту в Києві, залишені при справі у III відділі (Справа № 201, арк. 7).


Серпня 8.

Супровідний лист канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора, при якому надсилались на ім’я Шевченка гроші за 35 примірників естампів «Живописной Украины» (Справа № 171/4088, арк. 56).


Серпня 13.

Київський цивільний губернатор І. Фундуклей сповістив генерал-губернатора Д. Бібікова про те, що до нього звернувся командир лінійного батальйону № 5 з проханням повернути Шевченкові речі, відібрані в нього під час арешту в Києві (Справа № 313, ч. II, арк. 402).


Серпня 14.

Київський генерал-губернатор Д. Бібіков повідомив цивільного губернатора І. Фундуклея, що речі Шевченка відіслані до III відділу (Справа № 313, ч. II, арк. 403). /112/


Серпня 19.

Київський цивільний губернатор І. Фундуклей повідомив Д. Мешкова, що речі Шевченка надіслані до III відділу (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 387).


Серпня 28.

Рапорт київського старшого поліцмейстера київському цивільному губернаторові про вилучення з читальні Должикова в Києві «Кобзаря» Шевченка. Запитується, чи вилучати твори Шевченка «Гамалія», «Тризна», «Гайдамаки», а також ті, що були надруковані в періодичних виданнях (ДМШ, А — 39, Справа канцелярії київського цивільного губернатора, 1847, № 95, арк. 6).


Серпня 30.

Рапорт канівського городничого київському цивільному губернатору про те, що в Каневі немає книжкової крамниці, немає «Кобзаря» Шевченка, немає й творів інших учасників Кирило-Мефодіївського товариства (ДМШ, А — 39, Справа канцелярії київського цивільного губернатора, 1847, № 95, арк. 14).


Вересня 10.

Київський цивільний губернатор І. Фундуклей повідомив генерал-губернатора Д. Бібікова про розпорядження міністра внутрішніх справ щодо заборони і вилучення з продажу «Кобзаря» Шевченка та творів інших покараних учасників таємного товариства (Справа № 313, ч. II, арк. 414). Київський цивільний губернатор І. Фундуклей повідомляє того ж адресата про вилучення з читальні капітана Должикова «Кобзаря» та інших книг і запитує, чи підлягають забороні твори Шевченка «Гамалія», «Тризна» і «Гайдамаки» та надруковані в альманахах «Молодик» і «Ластівка», а також ряд творів інших учасників Кирило-Мефодіївського товариства (там же, арк. 416 — 417).


Вересня 16.

Роз’яснення київського військового генерал-губернатора цивільному губернаторові про вилучення заборонених творів Шевченка та інших учасників Кирило-Мефодіївського товариства (Справа № 313, ч. II, арк. 418).


Вересня 20.

Запит київського військового генерал-губернатора до цивільного губернатора про те, що недозволеного знаходить він у творах Шевченка «Гамалія», «Тризна» і «Гайдамаки» (Справа № 313, ч. II, арк. 420).


Вересня 22.

Таємний циркуляр помічника попечителя /113/ Київського учбового округу директорам училищ Волинської, Київської, Чернігівської, Полтавської та Подільської губерній, директорам першої Київської, Білоцерківської, Ровенської, Немирівської, Новгород-Сіверської та Ніжинської гімназій про вилучення з бібліотек творів Шевченка та інших кириломефодіївців («Збірник праць сімнадцятої наукової Шевченківської конференції». К., «Наукова думка», 1970, с. 64 — 91).


Жовтня 21.

Лист Шевченкові від А. Лизогуба; повідомляє, що з його листа до М. Сажина довідався про місцеперебування Шевченка, втішає, щоб не сумував, обіцяє вислати малярське приладдя, якщо це йому дозволено (Листи, с. 58 — 60).


Жовтня 22.

Шевченко написав лист з Орська А. Лизогубу. В іронічній формі розповідає про обставини арешту і заслання, скаржиться на жорстокість заборони писати і малювати, шкодує за відібраними у нього під час арешту краєвидами Києва. Просить передати його лист і адресу В. Рєпніній, а листи до нього надсилати на ім’я Ф. Лазаревського до Оренбурга (з передачею) (Твори, т. VI, с. 39).


Жовтня 24.

У листі до В. Рєпніної повідомляє про арешт і заслання, говорить про тяжкі муки від заборони писати і малювати, просить прислати йому «Выбранные места из переписки с друзьями» Гоголя та «Чтения Московского археологического общества» (Твори, т. VI, с. 40).

Написав лист художнику О. Чернишову (див. далі лист Чернишова від 2.XII).


Листопад 1847 р. — квітень 1850 р.

Малюнки на листах до А. Лизогуба (не розшукані) (Твори, т. VIII, № 21).


Грудня 2.

О. Чернишов у листі до Шевченка повідомляє, що одержав його листа, датованого 24 жовтня, обіцяє виконати його доручення по прибутті до Петербурга, розповідає про свої малярські роботи за цей час; радить берегтися в Орську якогось донощика (арештанта з колишніх сенатських чиновників) (Листи, с. 60 — 61).


Грудня 11.

У листі до А. Лизогуба повідомляє про одержання його листа, запитує про В. Рєпніну, пише, що восени мучив його ревматизм, а зараз цинга, що М. Сажин не пише. Просить прислати малярські /114/ приладдя, твори В. Шекспіра в перекладі М. Кетчера та «Одіссею» Гомера в перекладі В. Жуковського (Твори, т. VI, с. 41).


Середина грудня.

О. Чернишов сповіщає листом Шевченка, що він ще не виїхав у Петербург із Оренбурга (Листи, с. 61).


Грудня 20.

У листі до М. Лазаревського розповідає про свої страждання на засланні, просить його зустрітися з Ó. Чернишовим і через К. Брюллова та В. Даля добитися полегшення його становища (одержати дозвіл малювати). Запитує адресу В. Жуковського. Просить прислати «Одіссею» і твори М. Лермонтова: «Пришліть ради поезії святої Лермонтова хоч один том, велику-превелику радість пришлете з ним вашому вдячному і безталанному землякові» (Твори, т. VI, с. 42 — 43).


Грудня 31.

Дата листа Шевченкові від А. Лизогуба з Одеси: повідомляє про одержання Шевченкового листа від 22 жовтня, втішає, щоб не сумував, обіцяє вислати йому малярські приладдя (Листи, с. 61 — 62).


У цьому році.

Перебуваючи на засланні в Орській фортеці, Шевченко написав такі поетичні твори:

«Згадайте, братія моя...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. III, с. 1 (Твори, т. I, с. 379);

«Думи мої, думи мої, ви мої єдині...» Вперше надруковано у «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 323 (Твори, т. II, с. 7);

«Княжна» (поема). Вперше надрукована в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 324 — 337 (там же, с. 8-19);

«N. N.» («Сонце заходить, гори чорніють...») Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 403 (там же, с. 20);

«N. N.» («Мені тринадцятий минало...») Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 404 — 405 (там же, с. 21 — 22);

«Не гріє сонце на чужині...» Вперше надруковано в празькому «Кобзарі», 1867, т. II, с. 257 — 258 (там же, с. 23);

«Сон» («Гори мої високії...»). Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 407 — 412 (з пропусками) (там же, с. 24 — 28); /115/

«N. N.» («О думи мої! О славо злая!») Вперше надруковано в «Записках наукового товариства ім. Шевченка», Львів, 1902, т. XXXIX, кн. I, с. 2 — 3 (там же, с. 32);

«Ще як були ми козаками...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 367 (там же, с. 33 — 34);

«Чернець». Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. I, с. 7 — 10 (там же, с. 35 — 38);

«Один у другого питаєм...» Вперше надруковано в журналі «Народное чтение», 1859, кн. 6, с. 133 (там же, с. 39);

«Самому чудно. А де ж дітись?» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 374 (там же, с. 40);

«Ой стрічечка до стрічечки...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 35 (там же, с. 41);

«Хустина» («Чи то на те божа воля?»). Вперше надруковано в альманасі «Хата». СПб., 1860, с. 86 — 89 (там же, с. 42 — 44);

«А. О. Козачковському». Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. X, с. 105 — 109 (там же, с. 45 — 48);

«То так і я тепер пишу...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 406 (там же, с. 57).


1847 — 1848 роки.

Запровадження царським урядом на Правобережній Україні «Інвентарних правил», що визначали порядок виконання повинностей кріпаками (Історія Української РСР, т. I, 1967, с. 386). 1847 — 1857 роки. Намалював автопортрет (італійський олівець). Оригінал не розшукано (Твори, т. X, № 136).











1848 рік


Січня 7.

Лист Шевченкові від А. Лизогуба з Одеси. Сповіщає про одержання Шевченкового листа, про передачу записки В. Рєпніній, про сестер Псьол; обіцяє йому В. Шекспіра і Гомера, а також приладдя для малювання (Листи, с. 6364).


Січня 13.

Лист Шевченкові від В. Рєпніної з Яготина. Повідомляє про одержання листа від нього із за- /116/слання, намагається втішити його, обіцяє вислати книги. На листі є дописка Г. Псьол, яка підбадьорює Шевченка і говорить про радість, яку вона відчула, коли довідалась про його лист до В. Рєпніної (Листи, с. 64 — 66).


Січня 28.

Селяни с. Прибитки (Овруцький повіт, Волинської губернії) відмовились відбувати панщину, визначену згідно «Інвентарних правил». Проти бунтарів вжиті «исправительные полицейские меры», а 5 чоловік ув’язнено в овруцькій тюрмі (Дело № 14. О сопротивлении крестьян с. Прибытки, помещика Иосифа Малаховского, при введении инвентарных правил, 1848 — 1849, арк. 31. Зберігається в ДМШ).


Січня 30.

Запит шефа жандармів О. Орлова до командира Оренбурзького окремого корпусу про те, в якому полку перебуває Шевченко, як він поводиться і чи заслуговує він клопотання про дозвіл малювати (Справа № 81, ч. 6, арк. 88; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 133; Документи, с. 57).


Січень.

Брати Лазаревські (Василь і Федір) написали листа Шевченкові: висловлюють йому свою повагу й співчуття, надсилають зошити, пера, конверти, сповіщають про спільних знайомих, про наближення до Оренбурга холери. Ф. Лазаревський обіцяє ще надіслати поету «Отечественные записки», коли той поверне надіслані раніше (Листи, с. 66 — 67).


Лютого 1.

Шевченко в листі до А. Лизогуба скаржиться, що друзі відцурались його у тяжкий для нього час, пише, що перехворів на ревматизм і цингу, що нудьга і безнадія гнітять серце, що здоров’я погане; повідомляє про можливе відрядження його до Раїма. Просить прислати твори М. Лермонтова та О. Кольцова, вірш «Свячена вода» О. Псьол, паперу і малярське приладдя (Твори, т. VI, с. 45 — 46).


Лютого 7.

А. Лизогуб повідомляє Шевченка про висилку малярських приладь, паперу та 13 випусків перекладів М. Кетчера з В. Шекспіра (Листи, с. 6768).


Лютого 12.

М. Лазаревський у листі до Шевченка повідомляє про заходи О. Чернишова щодо пом’якшення вироку (про дозвіл малювати), посилає твори М. Лермонтова, сповіщає, що «Одіссея» в перекладі В. Жуковського ще не вийшла, а сам Жуковський у Німеччині (Листи, с. 68 — 69). /117/


Лютого 15.

Запит командира Оренбурзького окремого корпусу до командира 23-ї піхотної дивізії про поведінку Шевченка, а у зв’язку з цим — чи можна клопотатися про дозвіл йому малювати (Справа № 201, арк. 10).


Лютого 18.

Розпорядження командира 23-ї піхотної дивізії командирові 1-ї бригади подати відомості про службову бездоганність і поведінку Шевченка (Справа № 201, арк. 11).

В. Рєпніна звернулася до шефа жандармів О. Орлова з проханням поклопотатися про дозвіл Шевченкові малювати (Справа № 81, ч. 6, арк. 8586; «Киевская старина», 1893, кн. 3, с. 468 — 469).


Лютого 20.

Розпорядження командира 1-ї бригади командирові 5-го батальйону подати відомості про службову старанність і поведінку Шевченка (Справа № 201, арк. 11).


Лютого 23.

Лист Шевченкові від А. Лизогуба з Одеси: втішає в журбі, повідомляє, що В. Рєпніна їздила в Орловську губ. до сестри, що Шевченкові малюнки у М. Сажина він взяти не може, запитує, чи одержав він надіслані йому малярське приладдя та книги (Листи, с. 69 — 70).


Лютого 25.

Шевченко почав писати лист В. Рєпніній: розказує, як втішив її лист, як це йому нагадало Україну і принесло полегкість.


Лютого 26.

Продовжує писати лист В. Рєпніній (бо повернення солдат у казарми не дало можливості дописати його 25-го), описує тяжкі умови життя на засланні, просить писати йому і присилати книги.


Лютого 27.

Продовжує писати лист В. Рєпніній, описує ніч у солдатській казармі, освітленій однією свічкою, біля якої він пише листа.


Лютого 28.

Продовжує писати лист В. Рєпніній, бо за всю попередню ніч він не міг зібратися з думками і закінчити його. Сповіщає про можливий похід до берегів Аральського моря, про поганий стан здоров’я, зокрема про погіршення зору.


Лютого 29.

Закінчив писати листа В. Рєпніній, висловлюючи свої дружні почуття до неї та знайомих, просить прислати «Свячену воду» (вірш О. Псьол) (Твори, т. VI, с. 48 — 49).


Лютий.

Ф. Лазаревський пересилає поетові одержаного /118/ з Одеси листа *. Просить повернути «Отечественные записки» і «Русскую историю», коли вони йому не потрібні (Листи, с. 70).

Роз’яснення київського цивільного губернатора земським справникам і городничим, що вилучення творів Шевченка та інших учасників Кирило-Мефодіївського товариства треба робити без спеціальних розшуків та обшуків (ДМШ, А — 39, Справа канцелярії київського цивільного губернатора, 1847, № 95, арк. 20).

Вийшов з друку «Маніфест Комуністичної партії» (в Лондоні) (УРЕ, т. 4, с. 405).

Початок буржуазно-демократичної революції у країнах Західної Європи, загострення кризи кріпосницької системи в Росії (Історія Української РСР, т. I, с. 395 — 397).


* Очевидно, від В. Рєпніної або А. Лизогуба.



Березня 5.

Лейтенант О. Бутаков, якому була доручена експедиція по Аральському морю, прибув до Оренбурга («Молодая гвардия», 1940, кн. 8, с. 142).


Березня 6.

Шевченко одержав від А. Лизогуба скриньку з малярським приладдям (Твори, т. VI, с. 49).


Березня 7.

У листі до А. Лизогуба дякує за малярське приладдя, за Шекспіра, що вчора одержав, і висловлює радість з цього приводу. Зажурений перспективою тяжкого походу через пустелю до берегів Аральського моря, куди не ходить навіть пошта. Чекає книг, що обіцяла прислати В. Рєпніна (Твори, т. VI, с. 49 — 50).


Березня 10.

Командир лінійного батальйону № 5 повідомив командира 1-ї бригади про те, що Шевченко заслуговує клопотання про дозвіл йому малювати (Справа № 201, арк. 11).


Березня 15.

Супровідна записка на ім’я командира дивізії від командира 1-ї бригади 23-ї піхотної дивізії до відгуку командира 5-го лінійного батальйону про поведінку Шевченка і ставлення його до служби (Справа № 201, арк. 11).


Березня 19.

В. Рєпніна в листі до Шевченка повідомляє про посилку книги М. Гоголя «Выбранные места из переписки с друзьями», запитує, чи можна йому послати «Отечественные записки» (Листи, с. 72). /119/


Березня 24.

Супровідна записка командира 23-ї піхотної дивізії командирові Оренбурзького окремого корпусу до відгуку командира 5-го лінійного батальйону з приводу поведінки Шевченка і ставлення його до служби (Справа № 201, арк. 12).


Березня 30.

Командир 23-ї піхотної дивізії генерал-лейтенант О. Толмачов повідомив III відділ, що Шевченко поводиться добре і заслуговує на клопотання про дозвіл малювати. На цьому документі є резолюція: «Подождать» (Справа № 81, ч. 6, арк. 89; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 133; Документи, с. 57).


Березень.

У Польщі, Білорусії, на Правобережжі, в Південній Україні і в Бессарабії царський уряд у зв’язку з революційними подіями в Європі запровадив «надзвичайний стан» (Історія Української РСР, т. I, с. 397).

Лист Шевченкові від В. Рєпніної, в якому вона втішає поета в горі (Листи, с. 70 — 71).

До цього листа є приписка О. Псьол, яка просить поета вважати її своєю приятелькою, розважає його в тузі, закликає бути стійким (Листи, с. 71).

Ф. Лазаревський у листі до Шевченка пише, що творів М. Лермонтова з Петербурга для передачі Шевченкові ще не одержав; просить частіше писати, запитує про потреби поета (Листи, с. 72 — 73).


Березень 1848 р. — червень 1856 р.

«Коло небіжчика» — начерк олівцем (Твори, т. VIII, № 138).


Квітня 7.

Лист Шевченкові від А. Лизогуба з Одеси. Втішає, щоб не сумував, повідомляє, що послав йому паперу (Листи, с. 73 — 74).


Квітня 20.

Ф. Лазаревський пересилає Шевченкові лист В. Рєпніної і сповіщає, що одержав для нього і незабаром перешле твори М. Гоголя і М. Лермонтова (Листи, с. 74 — 75).


Квітня 22.

Шевченко в листі до Ф. Лазаревського скаржиться на нудьгу, на те, що йому Лазаревські не пишуть листів. Просить прискорити висилку творів М. Лермонтова, повідомляє про те, що передав йому «Русскую историю» (Твори, т. VI, с. 50 — 51).


Квітня 27.

Лист Шевченкові від Ф. Лазаревського з Оренбурга: повідомляє про одержання переданої Шевченком «Русской истории», радить у Раїмі познайомитись з лікарем В. Бєловим або чиновником /120/ Прикордонної комісії А. Субханкуловим. Сповіщає про пересилку для Шевченка (на ім’я М. Александрійського) до Орська творів М. Гоголя і М. Лермонтова. Попереджає, щоб у Раїмі стерігся прапорщика Біляковського (Листи, с. 74 — 75).


Квітень.

У зв’язку з революційними подіями в Європі частинам Київського гарнізону були роздані бойові патрони, а поліції було наказано стежити за рухом населення по місту (Історія Української РСР, т. I, с. 397).


Травня 5.

Розпорядження командира 1-ї бригади 23-ї піхотної дивізії про відрядження Шевченка в степовий похід до Раїма (Справа № 201, арк. 102, 104; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 130).


Травня 8.

Рапорт командира батальйону № 5 командиру бригади 23-ї піхотної дивізії про внесення рядового Шевченка до списку осіб, що відправляються в Раїмське укріплення (Справа № 201, арк. 102, 104; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 130).


Травня 9.

Шевченко в листі до А. Лизогуба дякує за малярське приладдя, повідомляє про похід на Раїм і про одержану в зв’язку з цим можливість малювати. Просить передати подяку В. Рєпніній за вислані нею твори М. Гоголя (Твори, т. VI, с. 51).


З початку року до 11 травня.

Перебуваючи в Орській кріпості, Шевченко написав такі твори:

«А нумо знову віршувать...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 413 — 414 (Твори, т. II, с. 58).

«У бога за дверима лежала сокира...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 436 — 438 (там же, с. 59 — 61).

Поема «Варнак». Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 415 — 420 (тамже, с. 62 — 66).

«Ой гляну я, подивлюся...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 422 (тамже, с. 67).


Травня 11.

Обоз, що складався з 1500 башкирських однокінних підвід, під прикриттям роти піхоти, до якої входив і Шевченко, двох сотень оренбурзьких козаків і двох гармат з прислугою, вирушив з Орська на Раїм. З транспортом вирушила і флотська команда /121/ О. Бутакова. Очолював транспорт генерал-майор І. Шрейбер.

О. Макшеєв, один з учасників експедиції, згадував: «Я предложил несчастному художнику и поэту пристанище на время похода в своей джуламейке, и он принял мое предложение. Весь поход Шевченко сделал пешком, отдельно от роты, в штатском плохоньком пальто, так как в степи ни от кого, и от него в особенности, не требовалось соблюдения формы» (Макшеев А. Путешествие, с. 22 — 27, 30).


Травня 11 червня 19.

Виконав малюнки:

«Днювання експедиційного транспорту в степу» (акварель) та «Експедиційний табір у степу» (олівець). «Табір транспорту в степу» (акварель) (Твори, т. VIII, № 8, 143; т. X, № 126).


Травня 12.

 Обоз і команда лейтенанта О. Бутакова зробила перший перехід шляху Орськ — річка Мендибай (23 версти). Шевченко в цей день намалював «Пожежу в степу» (акварель). Малюнок був виконаний на бажання генерал-майора І. Шрейбера. Шрейберу малюнок подарував сам Шевченко (Макшеев А. Путешествие, с. 13, 29; Чалый М. Жизнь и произведения Тараса Шевченко, с. 73; Твори, т. IV, с. 89 — 90; т. VIII, № 2, 141. Оригінал малюнка зберігається у ДМШ).


Травня 13.

Кінний обоз і команда зробили другий перехід шляху: річка Мендибай — ріка Ор (22 версти) (Макшеев А. Путешествие, с. 13; Твори, т. IV, с. 89 — 90).

Рапорт командира 1-ї бригади начальникові 23-ї піхотної дивізії про відправку до Раїма визначених людей, у тому числі й Шевченка, з переведенням його з батальйону № 5 у батальйон № 4 (Справа № 201, арк. 110).


Травня 14.

Кінний обоз і команда зробили третій перехід понад рікою Ор (до переправи, 16 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 13, 29; Твори, т. IV, с. 90).


Травня 15.

Кінний обоз і команда зробили четвертий перехід понад рікою Ор (після переправи, 18 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 13; Твори, т. IV, с. 90).


Травня 16.

Кінний обоз і команда зробили п’ятий перехід: ріка Ор, річка Таєти-Бутак (22 версти) (Макшеев А. Путешествие, с. 13). /122/


Травня 17.

Кінний обоз і команда зробили шостий перехід: річка Таєти-Бутак — до улоговини з весняною водою (20 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 13).


Травня 18.

Кінний обоз і команда зробили сьомий перехід: улоговина з весняною водою — річка Аще-Сай (22 версти) (Макшеев А. Путешествие, с. 13).


Травня [18 — 19] *.

Намалював «Джангисагач» (стара тополя; акварель). «...Верстах в двух от дороги, в ложбине, зеленело тополевое старое дерево. Я застал уже вокруг него порядочную толпу, с удивлением и даже (как мне казалось) с благоговением смотревшую на зеленую гостью пустыни. Вокруг дерева и на ветках его навешаны набожными киргизами кусочки разноцветных материй, ленточки, пасма крашеных лошадиных волос, и самая богатая жертва — это шкура дикой кошки, крепко привязанная к ветке», — писав Шевченко про це дерево (Макшеев А. Путешествие, с. 13, 31 **; Твори, т. IV, с. 90; т. VIII, № 5).


Травня 19.

Кінний обоз і команда зробили восьмий перехід: річка Аще-Сай — річка Уй-Мула (22 версти) (Макшеев А. Путешествие, с. 13).


Травня 20.

Кінний обоз і команда зробили дев’ятий перехід: річка Уй-Мула — річка Кара-Бутак (20 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 13).


Травня 21.

Вранці відбулося освячення місця форту на річці Кара-Бутак і днівка. Будівництвом керував штабс-капітан К. Герн, з яким познайомився Шевченко. Обоз і команда зробили десятий перехід: річка Кара-Бутак — річка Аще-Бутак (17 верст). Намалював два краєвиди: «Кара-Бутак» (сепія і акварель), а також ескіз олівцем «Форт Кара-Бутак» (Макшеев А. Путешествие, с. 13, 3132; Твори, т. IV, с. 90 — 91; т. VIII, № 4, 142).


Травня 22.

Кінний обоз і команда зробили одинадцятий перехід: річка Аще-Бутак — річка Яман-Кайракли (15 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 13; Твори, т. IV, с. 91).



* Тут і далі в квадратні дужки взято дати, виставлені авторами «Літопису» до малюнків, не датованих самим Шевченком.

** Дата огляду дерева (24 травня) в О. Макшеєва зазначена невірно. Він пише: «Не доходячи до Кара-Бутака», — а в Кара-Бутаці вони були 21 травня (див. «Путешествие», с. 31). /123/



Травня 23.

Кінний обоз і команда зробили дванадцятий перехід: річка Яман-Кайракли — річка Якши-Кайракли (20 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 13; Твори, т. IV, с. 91).


Травня 24.

Кінний обоз і команда зробили тринадцятий перехід: річка Якши-Кайракли — річка Іргиз (23 версти) (Макшеев А. Путешествие, с. 13).


Травня 25.

Кінний обоз і команда зробили чотирнадцятий перехід: понад річкою Іргиз після переправи (24 версти). В цей день верблюжий транспорт, який складався з 3000 верблюдів та з 565 казахів, під прикриттям півтори сотні уральських козаків і однієї гармати, наздогнав кінний обоз (Макшеев А. Путешествие, с. 13, 25).


Травня 26.

Кінний обоз, верблюжий транспорт і команда зробили п’ятнадцятий перехід: понад Іргизом до зупинки проти гори Мана-Ауліє (23 версти). В цей день сталася військова сутичка між передовим загоном обозу і хівінцями (на ділянці Мана-Ауліє — могила Дустана) (Макшеев А. Путешествие, с. 14, 32 — 39; Твори, т. IV, с. 91).

У Петербурзі помер В. Бєлінський (БСЭ, 2-е вид., т. 4, с. 422).


Травня 27.

Кінний обоз, верблюжий караван і команда зробили шістнадцятий перехід: понад рікою Іргиз від Мана-Ауліє до могили Дустана (17 верст).

Намалював «Дустанові могили» (акварель) і ескіз олівцем. Дата — 27 травня («Искусство и художественная промышленность», 1900, № 3; Макшеев А. Путешествие, с. 14; Твори, т. IV, с. 91; т. VIII, № 6, 144).


[Травня 27 — 29].

Виконав два малюнки «Укріплення Іргиз-Кала» (олівець, акварель). «Представьте себе на сером фоне кучку серых мазанок с Камышевыми кровлями, обнесенную земляным валом. Это было первое мною виденное степное укрепление, поразившее меня так неприятно своей грустною наружностию. И действительно, оно издали больше похоже на загоны или кошары, чем на жилище людей», — писав про це укріплення поет (Твори, т. IV, с. 91; т. VIII, № 7, 145).


Травня 28.

Кінний і верблюжий транспорт і команда зробили сімнадцятий перехід понад Іргизом: від мо-/124/гили Дустана до урочища Кизил-Яр (24 версти) (Макшеев А. Путешествие, с. 14).


Травня 29.

Кінний, верблюжий транспорт і команда зробили вісімнадцятий перехід понад Іргизом (25 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 14).


Травня 30.

Кінний, верблюжий транспорт і команда прибули до Уральського укріплення, де було дано триденний відпочинок (пройдено за день 14 верст). Закінчилась північна частина шляху Орськ — Раїм завдовжки 387 верст (Макшеев А. Путешествие, с. 13 — 14; Твори, т. IV, с. 91).


Травень.

Записка Шевченкові від Ф. Лазаревського, передана через І. Петрова, з яким він радить познайомитися як з гарною людиною (Листи, с. 75).


Травень липень.

Шевченко намалював вид «Піщані бархани й коні на передньому плані» (оригінал не розшукано) (Твори, т. VIII, № 195).


Червня 3.

Транспорт вирушив з Уральського укріплення. В першому ешелоні (500 возів і 1000 верблюдів) була команда лейтенанта О. Бутакова, до якої входив і Шевченко. Зроблено перший перехід південної частини шляху: Уральське укріплення — озеро Джалангач (20 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15, 40).


Червня 4.

Другий перехід південної частини шляху: озеро Джалангач — озеро Китай-Куль (16 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15 і 40).

Лист подільського цивільного губернатора до київського військового генерал-губернатора, при якому надсилалися відібрані проскурівським земським справником у вчителя Чорноостровського дворянського училища Хільчевського твори Шевченка (Справа № 313, ч. I, арк. 455).


Червня 5.

Третій перехід південної частини шляху: озеро Китай-Куль — річка Джалавли (36 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15; Твори, т. IV, с. 92).


Червня 6.

Днівка на річці Амаловли (Джалавли) перед переходами через Каракуми (Макшеев А. Путешествие, с. 15; Твори, т. IV, с. 92).


Червня 7.

Четвертий перехід південної частини шляху: річка Джалавли — річка Копані-Тереклі (32 версти) (Макшеев А. Путешествие, с. 15; Твори, т. IV, с. 92). /125/

Лист В. Жуковського до прусського короля Вільгельма IV, в якому він пише, що хотів би продати колекцію малюнків, зібрану ним. У прикладеному до листа списку зазначено дві роботи Шевченка: портрет І. Крилова і невідомий пейзаж («Русский библиофил», 1912, кн. 7 — 8, с. 173).


Червня 8.

П’ятий перехід південної частини шляху: річка Копані-Тереклі — річка Джулюс (17 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15).


Червня 9.

Шостий перехід південної частини шляху: річка Джулюс — річка Кара-Кудук (18 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15).


Червня 10.

Сьомий перехід південної частини шляху: річка Кара-Кудук — річка Дунгурлюк-Сор (30 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15).


Червня 11.

Восьмий перехід південної частини шляху: річка Дунгурлюк-Сор — річка Куль-Кудук (Макшеев А. Путешествие, с. 15).


Червня 12.

Дев’ятий перехід південної частини шляху: річка Куль-Кудук — річка Алти-Кудук (16 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15).


Червня 13.

Десятий перехід південної частини шляху: річка Алти-Кудук — річка Ак-Джулпас (18 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15).


Червня 14.

Днівка на березі Аральського моря, купання в затоці Сари-Чеганак. З цього числа переходи відбуваються вночі (Твори, т. IV, с. 93).


Червня 15.

Одинадцятий перехід південної частини шляху: річка Ак-Джулпас — річка Ак-Кудук (11 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15; Твори, т. IV, с. 93).


Червня 16.

Дванадцятий перехід південної частини шляху: річка Ак-Кудук — річка Сапак (15 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15).


[Червня 16].

Виконав малюнки олівцем «Ак-Кудук» — два варіанти (Твори, т. VIII, № 146, 147).


Червня 17.

Тринадцятий перехід південної частини шляху: річка Сапак — озеро Камишли-Баш (30 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15).


Червня 18.

Чотирнадцятий (і останній) перехід південної частини шляху: озеро Камишли-Баш — Раїмське укріплення (25 верст) (Макшеев А. Путешествие, с. 15). /126/


Червня 19.

Вранці транспорт прибув до укріплення Раїм. Сумне враження справили на Шевченка укріплення і бліді, немов у арештантів, обличчя особового . складу гарнізону (Макшеев А. Путешествие, с. 43; Твори, т. IV, с. 93).


Червня 19 — липня 24.

Перебуваючи в укріпленні Раїм, Шевченко намалював:

«Укріплення Раїм. Вид з верфі на Сирдар’ю» (акварель);

«Урочище Раїм з заходу» (акварель);

«Укріплення Раїм. Внутрішній вигляд» (сепія);

«Т. Г. Шевченко малює товариша» (сепія);

«Портрет невідомого з гітарою»* (сепія);

«Казахи в юрті» (сепія);

«Пристань на Сирдар’ї (акварель), назва написана рукою Шевченка (Твори, т. VIII, № 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15).

«Шхуни «Константин» і «Николай» (сепія, білило) (там же, № 16); у цьому виданні одна з шхун помилково названа «Михаилом». В експедиції О. Бутакова було тільки дві шхуни: «Константин» і «Николай».

«Спорядження шхун» — два малюнки сепією;

«Укріплення Раїм» (олівець) (там же, № 17, 18, 148).


* Мистецькі твори часів Аральської експедиції, що мають подвійне або й потрійне датування, в «Літописі» записані за першою датою.



[Між 19 червня і 25 липня 1848 р. або січень — березень 1849 р.].

Шевченко намалював два портрети прапорщика Е. Нудатова та карикатуру на раїмських офіцерів (оригінали не знайдено) (Твори, т. VIII, № 198, 199, 197).


З 20 червня по 24 липня.

Укріплення Раїм, підготовка шхун. Шевченко в цей час жив у кибитці з О. Макшеєвим і намалював його портрет (акварель). Оригінал не знайдено (Макшеев А. Путешествие, с. 46; Твори, т. VIII, № 196).


Червня 23 — 30.

Селяни сіл Майданівки та Верещак на Київщині відмовились іти на панщину. Головнокеруючий кирилівським маєтком звернувся 1 липня до Звенигородського повітового предводителя дворян- /127/ства з проханням вжити заходів до непокірних (Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., Держполітвидав УРСР, 1950, с. 58 — 59).


Червня 27.

Заворушення селян с. Кирилівки (Звенигородський повіт на Київщині), які вимагали в попа, щоб той прочитав «Інвентарні правила». Селяни обурювались, що їм читають не ті «правила», й погрожували попові розправою: «Ми вас громадою опишем». Селяни, оточивши попа, не розходились від церкви до 4 години дня. Про ці події піп Г. Кошиць повідомив контору кирилівського маєтку (Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., Держполітвидав УРСР, 1950, с. 55 — 58).


Червень грудень.

Намалював «Карикатуру на міністра освіти С. Уварова» (оригінал не розшукано) (Твори, т. VIII, № 194).


Липня 5.

Повідомлення головного управителя кирилівським маєтком предводителю дворянства Звенигородського повіту про заворушення селян-кріпаків с. Кирилівки, які відмовляються робити панщину і погрожують управителю розправою (Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., Держполітвидав УРСР, 1950, с. 59 — 61).


Липня 14.

Лист предводителя дворянства Звенигородського повіту до київського військового, подільського і волинського генерал-губернатора про заворушення серед селян-кріпаків на Звенигородщині, які відмовляються виконувати панщину й вийшли з послуху. Предводитель дворянства вказує на потребу застосування військової сили проти непокірних і пропонує використати для цього команду донських козаків, розквартированих у повіті (Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., Держполітвидав УРСР, 1950, с. 61 — 63).


Липня 15.

Дата листа Шевченкові від А. Лизогуба з хутора коло Одеси: радіє, що Шевченко має можливість малювати, втішає від журби, повідомляє, що збирається до Седнева (Листи, с. 76).


Липня 25.

О 7 годині вечора Шевченко в складі команди (всього 27 чол.) на шхуні «Константин» відправився з Раїма до Сирдар’ї в Аральську експедицію (Макшеев А. Путешествие, с. 51; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 13). /128/


Липня 26.

Шхуни «Николай» і «Константин» спустилися в гирло Сирдар’ї й о 10 год. вечора стали на якорі (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 13).


Липня 27.

Експедиція прибула до острова Кос-Арал (Макшеев А. Путешествие, с. 53).


Липня 28 — 29.

Екіпіровка шхуни «Константин» перед відплиттям у море (перевантаження з шхуни «Николай» (Макшеев А. Путешествие, с. 53).


Липня 30.

Шхуна «Константин» від острова Koc-Арал вирушила в море: «В маленькой офицерской каюте помещалось 7 человек: начальник описной экспедиции Алексей Иванович Бутаков, я, корпуса штурманов прапорщик Ксенофонт Егорович Поспелов, корпуса топографов прапорщик Артемий Акимович Акишев, рядовые Шевченко и Вернер и фельдшер Истомин» (Макшеев А. Путешествие, с. 56; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 13 — 14).


Липня 31.

Експедиція прибула до острова Куг-Арал (Макшеев А. Путешествие, с. 59).


[Серпня 1 — 2].

Рисунок олівцем «Куг-Арал» з написом рукою Шевченка: «Куг-Арал». Є також акварельний малюнок під назвою «Острів Куг-Арал» (Твори, т. VIII, № 149, 19).


Серпня 2.

Обстеження острова Куг-Арал. Експедиція прибула до мису Тюбе-Коран (Макшеев А. Путешествие, с. 60; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 14 — 15).


Серпня 3.

Перебування на мисі Тюбе-Коран. Шевченко намалював олівцем вид «Тюбе-Коран» (назву мису написано рукою Шевченка) (Макшеев А. Путешествие, с. 60; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 15; Твори, т. VIII, № 150).


Серпня 4.

З 8 години ранку до 8 вечора пливли до півострова Куланди, де зупинились (Макшеев А. Путешествие, с. 60; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 15).


[Серпня 4 — 6, 9 — 11, 14 — 16 1848 року або липня 25 1849 року].

Акварельний малюнок «Могила Мула Доса Мал на півострові Куланди», під ним підпис рукою Шевченка: «На полуострове Куланды. Уроч[ище] Джан Такты Булан. Мог. Доса Мал».

«Мис Ізеньде-Арал» — малюнок і начерк олівцем (два варіанти. На одному з них напис рукою Шев-/129/ченка: «Изеньде-Арал», на другому — «М. Куланди») і «На півострові Куланди» (напис рукою Шевченка: «На полуострове Куланды») (Твори, т. VIII, № 21, 151, 152, 153).


Серпня 5.

Обслідування півострова Куланди. На березі знайшли шматки кам’яного вугілля. (Макшеев А. Путешествие, с. 60 — 61; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 15 — 16).


Серпня 6.

О 2 годині по обіді експедиція вирушила до острова Барса-Кільмес (Макшеев А. Путешествие, с. 62; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 16).


Серпня 7.

О 6 годині ранку експедиція прибула до острова Барса-Кільмес (Макшеев А. Путешествие, с. 62; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 16).


[Серпня 7 — 13].

Намалював «Шатро експедиції на острові Барса-Кільмес» (акварель). Є також малюнок олівцем під цією назвою, яка написана рукою Шевченка (Твори, т. VIII, № 22, 154).


Серпня 8.

О. Макшеєв, А. Акишев та кілька матросів з команди залишились на острові Барса-Кільмес для обслідування, решта учасників експедиції повернулась на шхуні до півострова Куланди для розшуків кам’яного вугілля (Макшеев А. Путешествие, с. 62; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 16).


Серпня 9.

Шхуна повернулась до острова Куланди. Астрономічні спостереження і розшуки вугілля на острові (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 16 — 17).


Серпня 10.

Страшний шторм на морі (Макшеев А. Путешествие, с. 62; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 17 — 18).


Серпня 10 — 30.

Шевченко хворіє (Записки і щоденник О. І. Бутакова, рукопис, арк. 29-а. Зберігається у відділі рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР).


Серпня 11.

Шхуна прибула до острова Барса-Кільмес. Обслідування острова (Макшеев А. Путешествие, с. 62; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 18 — 19).


Серпня 14.

Експедиція знову прямує до півострова Ку-/130/ланди (Макшеев А. Путешествие, с. 65; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 20).


[Серпня 14 — 16].

Акварельні малюнки «Південний берег півострова Куланди» з написом рукою Шевченка: «Ю. Б. Полуострова Куланды» (Твори, т. VIII, № 20).


Серпня 15.

Обслідування південно-західного мису Куланди Узун-Каїра (Макшеев А. Путешествие, с. 65; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 20).


Серпня 16.

Лист Шевченкові від М. Александрійського з Орської кріпості; пересилає йому лист від А. Лизогуба і натяком повідомляє про європейські події під акомпанемент гармат (тобто революційні події 1848 року в Європі).

Цей лист був знайдений у Шевченка під час обшуку і арешту в Оренбурзі в 1850 р. і наробив неприємностей М. Александрійському (Листи, с. 76 — 77).

Експедиція вирушила від півострова Куланди до західного берега моря, стоянка на якорі (Макшеев А. Путешествие, с. 65; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 20).


Серпня 17.

Стали на якір проти урочища Сингид-Такти. Рисунок олівцем з написом рукою Шевченка: «Угун-Мурун, 17» (Макшеев А. Путешествие, с. 65 — 69; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 20 — 21; Твори, т. VIII, № 156).


Серпня 19.

Весь день шхуна йшла понад берегом, ніч простояли на якорі на східній стороні мису Бай-Губек (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 21).


Серпня 20.

Стоянка біля мису Бай-Губек і обслідування його (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 21).


[Серпня 20].

Два малюнки Шевченка «Мис Бай-Губек» (акварель) (Твори, т. VIII, № 23, 24).


Серпня 21.

Вранці відправились від мису Бай-Губек понад західним берегом у південному напрямку (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 22).


Серпня 22.

Зупинка біля урочища Аджи-Бай (Дневные записки А. И. Бутакова, с. 22).


[Серпня 22].

Рисунок олівцем «Аджи-Бай», назва написана рукою Шевченка (Твори, т. VIII, № 155). /131/


Серпня 23.

Шхуна продовжувала свій шлях до Ургун-Муруна (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 22 — 23).


Серпня 24.

Зупинка і стоянка на якорі проти урочища Кинь-Камис (Дневные записки А. И. Бутакова, с. 23).


Серпня 25.

Експедиція відправилась від мису Ургун-Мурун до острова Токмак-Ата (Макшеев А. Путешествие, с. 69; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 23 — 24).


Серпня 26 вересня 6.

Обслідування південного берега біля гирла Талдика і Алудар’ї — головних приток Амудар’ї. Лавірування по морю на схід і північ, стоянки на якорі у відкритому морі (Макшеев А. Путешествие, с. 69 — 71; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 24 — 27).


Початок вересня.

В. Рєпніна, стривожена довгою мовчанкою Шевченка (близько року), запитує листом Ф. Лазаревського, що трапилось з поетом («Киевская старина», 1899, кн. 2, с. 156 — 157).


Вересня 7.

Обслідування південно-східної частини Аральського моря. Відкриття невідомого острова, названого островом Обручева (Макшеев А. Путешествие, с. 71; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 28).

Шевченко намалював вид «Острів Обручева» (оригінал не розшукано) (Твори, т. VIII, № 200).


Вересня 8.

Шхуна бере курс до Koc-Аралу на зимівлю. Промірювання глибини моря (Макшеев А. Путешествие, с. 71 — 72; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 28).


Вересня 9.

Побачили незнайомий острів. Стоянка на якорі між островом Барса-Кільмес і півостровом Куланди (Макшеев А. Путешествие, с. 72; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 28).


Вересня 10.

Шхуна перейшла до мису Узун-Каїр (Макшеев А. Путешествие, с. 72; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 28).


Вересня 10 — 11.

Дводенна стоянка з висадкою команди на берег для поновлення запасів води і дров та прання білизни (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 28).


Вересня 11.

Рисунок олівцем (датований рукою Шевчен-/132/ка) «Західний берег півострова Куланди» (Твори, т. VIII, № 164).


Вересня 12.

О 6 годині ранку шхуна відправилась від Узун-Каїру до нововідкритого острова, куди прибула надвечір (Макшеев А. Путешествие, с. 72; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 28).


Вересня 13 — 21.

Перебування на нововідкритому острові, названому островом Ніколая (тепер острів Відродження), дослідження його. Команда полювала на сайгаків (дикі кози). «В первый день нашего пребывания, — розповідає учасник експедиції О. Макшеєв, — они [не обнюхивали нас, но] подпускали к себе охотников на весьма близкое расстояние и даже после выстрела не разбегались. На следующие же дни удалились на противоположную нашей стоянке часть острова. Матросы рассказывали, что видели также лисицу (точно есть), даже волков». Учасники експедиції досхочу споживають свіже м’ясо (до того споживали солонину, і недоброякісну) («Дело петрашевцев», т. І. М. — Л., Изд-во АН СССР, 1937, с. 208; Макшеев А. Путешествие, с. 72; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 28 — 30).


Вересня 21.

Оглядали інший нововідкритий острів, названий островом Наслідника (тепер о. Комсомольський), а також усю групу островів, названих Царськими (Макшеев А. Путешествие, с. 72 — 75; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 30).


Вересня 22.

Шхуна при сприятливому вітрі взяла курс на Кос-Арал (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 30).


Вересня 23.

Експедиція прибула до гирла Сирдар’ї (Макшеев А. Путешествие, с. 74; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 30).


Вересня 25.

Закінчено розвантаження судна. Шевченко та інші учасники експедиції прощалися з О. Макшеєвим, який цього дня вирушив до Раїма, а звідти в Оренбург, (Макшеев А. Путешествие, с. 75; Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 30).


Вересня 26.

Шхуну вручну перетягли через мілину в невелику затоку біля острова Koc-Арал, де ошвартувались проти укріплення (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 30). /133/


Вересня 29.

Остаточно закінчено розвантаження обох суден і поставлено їх у безпечному від льоду місці проти риболовецької ватаги на Koc-Аралі (Записки і щоденник О. І. Бутакова, рукопис, арк. 35. Зберігається в Центральній науковій бібліотеці АН УРСР).

Вересень 1848 року серпень 1849 року.

До часу перебування Шевченка на острові Ніколая (12 — 21 вересня 1848 р. і 22 — 29 серпня 1849 р.) відносяться такі його малюнки:

«Гористий берег острова Ніколая» (акварель);

«Берег острова Ніколая» (акварель);

«Низький берег острова Ніколая» (акварель);

«Берег острова Ніколая» (акварель);

«Т. Г. Шевченко серед учасників експедиції на березі Аральського моря» (акварель);

«На березі Аральського, моря» (акварель) (Твори, т. VIII, № 26, 27, 28, 29, 30, 31).

Рисунки олівцем:

«Гористий берег острова Ніколая»;

«Куян-Суюк»;

«Берег Аральського моря»;

«Острів Ніколая»;

«Намети»;

«Острів Ніколая»;

«Бугри в степу»;

«Топограф на березі Аральського моря» (там же, № 165 — 172).

«Острів Ніколая» — два не знайдених малюнки (там же, № 201, 202).


Жовтня 5.

Закінчилась кампанія 1848 р., припинено видачу морської провізії (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 30).


Перед 21 жовтня.

Характеристика Шевченкові та X. Вернеру в рапорті О. Бутакова на ім’я командування Оренбурзького окремого корпусу: «Двое рядовых, взятых из Раимского линейного батальона, сделались ловкими, сметливыми и смелыми матросами» (Записки і щоденник О. I. Бутакова, рукопис, арк. 34 (зворот). Зберігається в Центральній науковій бібліотеці АН УРСР).


Жовтень листопад.

Збройне повстання трудящих Львова проти австрійської монархії (Історія Української РСР, т. I, с. 403). /134/


Листопада 20.

О. Бутаков організував на Koc-Аралі облаву на тигра, який наробив багато шкоди на острові і загрожував життю людей. Тигра вбито (Берг Л. С. Очерки по истории русских географических открытий. М. - Л., Изд-во АН СССР, 1949, с. 207 — 208).

[Листопада 20].

Шевченко виконав малюнок «Тигр» (акварель) (Твори, т. VIII, № 40).


Грудня 3.

У Петербурзі помер Є. Гребінка (УРЕ, т. 3, с. 420).


1848 рік.

Перебуваючи на Кос-Аралі (27 — 29 липня, а потім з 23 вересня до 24 грудня), Шевченко написав такі твори:

«Та не дай, господи, нікому...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 423 (Твори, т. II, с. 68);

«Царі» («Старенька сестро Аполлона!»). Вперше надруковано у «Кобзарі», т. II. Прага, 1876, с. 248 — 256 (там же, с. 69 — 75);

«Добро, у кого є господа...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 439 (тамже, с. 76);

«Титарівна». Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 565 — 572 (там же, с. 77 — 82);

«Ну що б, здавалося, слова...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 576 — 577 (там же, с. 85 — 86);

«Мов за подушне, оступили...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. VIII, с. 4 (там же, с. 87);

«П. С.» («Не жаль на злого: коло його...») Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 463 — 464 (там же, с. 88 — 89);

«Г. 3.» («Немає гірше, як в неволі...»). Вперше надруковано в альманасі «Хата». СПб., 1860, с. 80 — 83, під заголовком «На Україну» (там же, с. 90 — 91);

«Якби зустрілися ми знову...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 468 (там же, с. 92);

«Марина» («Неначе цвяшок, в серце вбитий...»). Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 513 — 523 (там же, с. 93 — 101); /135/

«Пророк» («Неначе праведних дітей...»). Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 470 (там же, с. 102);

«На ниву в жито уночі...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 582 — 583, під заголовком «Сичі» (там же, с. 103);

«Між скалами, неначе злодій...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 524 — 529 (там же, с. 104 — 108);

«І небо невмите, і заспані хвилі...» Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. VII, с. 16 (там же, с. 109);

«І виріс я на чужині...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 530 — 531 (там же, с. 110 — 111);

«Не для людей, тієї слави...» Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. I, с. 1 — 2 (там же, с. 112 — 113);

«Коло гаю, в чистім полі...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. IX, с. 1 — 2 (там же, с. 114 — 115);

«Якби мені черевики...» Вперше надруковано в журналі «Народное чтение», 1859, кн. 5, с. 168 (без підпису автора) (там же, с. 116);

«І багата я...» Вперше надруковано в журналі «Народное чтение», 1860, кн. 1, с. 145 — 146 (без підпису автора) (там же, с. 117);

«Полюбилася я...» Вперше надруковано в журналі «Народное чтение», 1860, кн. 1, с. 147 (без підпису автора) (там же, с. 118);

«Породила мене мати...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. I, с. 2 — 3 (там же, с. 119);

«Ой я свого чоловіка...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 532 — 533 (там же, с. 120);

«Ой вигострю товариша...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 534 (тамже, с. 121);

«По вулиці вітер віє...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. І, с. 3 (там же, с. 122);

«Ой сяду я під хатою...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. І, с. 3 — 4 (там же, с. 123);

«Закувала зозуленька...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. І, с. 3 (там же, с. 124); /136/

«Швачка». Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 489 — 490 (там же, с. 125 — 126);

«Ой не п’ються пива, меди...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 535 — 536 (там же, с. 127);

«На вулиці невесело...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 537 (там же, с. 128);

«У тієї Катерини...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 221 — 223 (там же, с. 129 — 130);

«Із-за гаю сонце сходить...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 472 (там же, с. 131);

«Ой пішла я у яр за водою...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 538 (там же, с. 132);

«Не так тії вороги...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 539 (там же, с. 133).

«Ой люлі, люлі, моя дитино...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. I, с. 5 (там же, с. 134);

«Ой чого ти почорніло...» Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. VII, с. 1 (там же, с. 135);

«Туман, туман долиною...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. І, с. 4 — 5 (там же, с. 136);

«У неділеньку у святую...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 655 (там же, с. 137 — 139);

«У перетику ходила...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 540 — 541 (там же, с. 140 — 141);

«У неділеньку та ранесенько...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 542 (там же, с. 142);

«Не тополю високую...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 543 (там же, с. 143);

«Утоптала стежечку через яр...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 486 (там же, с. 144);

«І широкую долину...» Вперше надруковано в жур-/137/налі «Народное чтение», 1860, кн. 1, с. 143 (без підпису автора) (там же, с. 145);

«На вгороді коло броду...» Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. VII, с. 3 (там же, с. 146);

«Якби мені, мамо, намисто...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. VII, с. 2 (там же, с. 147);

«Не хочу я женитися...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 224 — 225 (там же, с. 148 — 149);

«Чума». Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 544 — 545 (там же, с. 150 — 151);

«І знов мені не привезла...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 546 — 547 (там же, с. 152 — 153);

«В неволі, в самоті немає...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. VII, с. 7 (там же, с. 154);

«Ой умер старий батько...» Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. VII, с. 2 — 3 (там же, с. 155);

«Не вернувся із походу...» Вперше надруковано в журналі «Народное чтение», 1860, кн. 1, с. 144 — 145 (без підпису автора) (там же, с. 156);

«У Вільні, городі преславнім...» Вперше надруковано у празькому виданні «Кобзаря», т. II, 1876, с. 79 — 82 (там же, с. 157 — 159);

«Заступила чорна хмара...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 573 — 575 (там же, с. 160 — 162);

«Не додому вночі йдучи...» Датовано 24 грудня 1848 р. Вперше надруковано в альманасі «Хата». СПб., 1860, с. 77 — 78, під заголовком «На різдво» (там же, с. 179 — 180).

До часу перебування Шевченка на острові КосАралі відносяться такі малюнки:

«Шхуни біля форту Koc-Арал» (акварель);

«Місячна ніч на Koc-Аралі» (акварель);

«Казахська стоянка на Koc-Аралі» (акварель);

«Укріплення Koc-Аралу взимку» — два малюнки (сепія);

«Казахський хлопчик розпалює грубку» (сепія);

«Казахський хлопчик дрімає біля грубки» (сепія); /138/

«Казахи біля вогню» (сепія, олівець) (Твори, т. VIII, № 32, 33, 34, 35 і 36, 37, 38, 39).

«О. Бутаков і фельдшер О. Істомін під час зимівлі на Koc-Аралі» (сепія). На звороті цього малюнка начерк олівцем: «Казахський хлопчик розпалює грубку» (там же, № 41, 177).

Начерки олівцем:

«Шхуни. Топографічні роботи на березі Кос-Аралу»;

«Шхуни біля укріплення Koc-Арал та начерки голів» (там же, № 173, 174, 175, 176).

1848 — 1849 роки. Революційний селянський рух на Буковині під проводом Лук’яна Кобилиці (Історія Української РСР, т. I, с. 399).

«Малюнок аквареллю «Казах на коні» (Твори, т. VIII, № 42).

«Безводні піски» (олівець) (там же, № 140).

«Автопортрет» (оригінал не розшукано) (там же, № 203).










1849 рік


Січня 2.

Відношення лейтенанта О. Бутакова командирові лінійного батальйону № 4 Я. Дамісу з приводу скарги Шевченка: «Вашего бат[альона] рядовой Тарас Шевченко объявил мне, [что] Оренб[ургского] линейного № 5 б[атальона] подпор[учик] Бархвиц должен ему 68 р. 30 к. сереб[ром], о чем известно также его пр[евосходительств]у бригадному командиру. Посему имею честь покорнейше просить в[аше] в[ысокороди]е снестись с кем следует о взыскании означенной суммы с подпоручика Бархвица и выслать ее в Раим» (Записки і щоденник О. Бутакова, рукопис, арк. 46, Центральна наукова бібліотека АН УРСР).


Січня 5.

Запит командира лінійного № 4 батальйону майора Я. Даміса до лейтенанта О. Бутакова з приводу того, чим може довести Шевченко справедливість своєї скарги (Записки і щоденник О. Бутакова, рукопис, арк. 46, Центральна наукова бібліотека АН УРСР).


Січня 8.

Пояснення лейтенанта О. Бутакова командирові лінійного № 4 батальйону майору Я. Дамісу: «Вследствие предписания в[ашего] в[ысокородия] /139/ за № 5 от 5 января 1849 г. честь имею донести, что рядовой вверенного Вам бат[альона] Тар[ас] Шевченко показал мне: 1-е, что подпоручик Бархвиц взял у него взаймы 68 р. 30 к. сер[ебром] по случаю отъезда своего из Орска в Оренбург; 2-е, о займе этом было известно ротному командиру рядового Шевченко, штабс-капитану Степанову, но бат[альонному] командиру не было известно; и 3-е, что хотя у рядового Шевч[енко] заемного письменного вида не имеется, но долг этот засвидетельствован перед бри[гадным] командиром шт[абс]-кап[итаном] Степановым, которому говорил о нем сам подпоручик Бархвиц (Записки і щоденник О. Бутакова, рукопис, арк. 46, Центральна наукова бібліотека АН УРСР).


Кінець січня лютий березень.

Шевченко постійно перебуває в укріпленні Раїм (Твори, т. VI, с. 52).


Лютого 27.

Київський військовий генерал-губернатор запитує цивільного губернатора, чому він не відповів на запит від 20 вересня 1847 р. про недозволеність змісту творів Шевченка «Гамалія», «Гайдамаки», «Тризна» (Справа № 313, ч. I, арк. 484).


Березня 18.

Київський цивільний губернатор повідомляє військовому генерал-губернаторові, що «Гамалія», «Тризна» і «Гайдамаки» своїм змістом близькі до заборонених творів Шевченка, а тому й вони повинні підлягати вилученню (ДМШ, А — 39, Справа канцелярії київського цивільного губернатора, 1847, № 95, арк. 23).


Березня 26.

У записці до О. Макшеєва Шевченко повідомляє, що Koc-Арал залишив два місяці тому, що в Раїмі все без змін, просить не забувати його (Твори, т. VI, с. 52).


Перед 6 квітня.

Виконав малюнок сепією «Шхуна «Константин» на ремонті» (Твори, т. VIII, с. 43).


Квітня 10.

Виконуючий обов’язки начальника Раїмського укріплення підполковник Ю. Матвеев рапортує начальнику 23-ї піхотної дивізії про те, що підпоручик 5-го батальйону С Бархвіц (Орська фортеця) відмовився повернути позичені у Шевченка 68 карбованців 30 копійок і зажадав, аби солдата було покарано за незаконні претензії.

Ставлячи це питання на розсуд начальника дивізії, підполковник Ю. Матвеев просив задовольнити /140/ законну вимогу Шевченка і захистити його від сваволі підпоручика Бархвіца («Киевская старина», 1891, кн. 2, с. 334 — 335).


Квітня 15.

Лист офіцера штабу Оренбурзького окремого корпусу О. Макшеєва до петрашевця М. Момбеллі (в Петербург), у якому докладно розповідається про експедицію на Аральське море, учасником якої був у 1848 році автор листа («Дело петрашевцев», т. І. № — Л., Изд-во АН СССР, 1937, с. 201 — 211).

Квітня 22.

Лейтенант О. Бутаков звернувся до командира 23-Ї піхотної дивізії генерал-лейтенанта О. Толмачова з проханням після закінчення плавання залишити при ньому для підсумування роботи в Оренбурзі рядових Т. Шевченка та X. Вернера (Справа № 201, арк. 17; «Исторический вестник», 1886, январь, с. 163; «Киевская старина», 1896, кн. 2, с. 131; Документи, с. 58).


Квітень.

Матеріалами слідства над петрашевцями звинувачено їх у зв’язку з Шевченком, його революційною поезією і діяльністю (донесення агентури III відділу) («Записки отдела рукописей Всесоюзной библиотеки им. В. И. Ленина», 1939, вып. V, с. 24).


До травня 6.

Перебуваючи на стоянці в Koc-Аралі, Шевченко до відплиття на Аральське море написав такі поетичні твори:

«Неначе степом чумаки...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 444 (Твори, т. II, с. 163);

«Сотник» («У Оглаві... Чи по знаку...»). Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 492 — 508 (там же, с. 164 — 177);

«За сонцем хмаронька пливе...» Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. XI — XII, с. 4 — 5 (тамже, с. 178);

«Як маю я журитися...» Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. XI — XII, с. 5 (там же, с. 181);

«Нащо мені женитися?» Вперше надруковано в альманасі «Хата». СПб., 1860, с. 79 — 80, під заголовком «Козацька доля» (там же, с. 182 — 183);

«Ой крикнули сірії гуси...» Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. III, с. 3 — 4 (там же, с. 184 — 185); /141/

«Якби тобі довелося...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 453 — 456 (там же, с. 186 — 189);

«Заросли шляхи тернами...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 509 — 510 (там же, с. 190 — 191);

«Зацвіла в долині...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. I, с. 5 — 6 (там же, с. 192 — 193);

«У нашім раї на землі...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. VIII, с. 1 — 3 (там же, с. 194 — 196);

«На Великдень, на соломі...» Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. II, с. 1 (там же, с. 197);

«Було, роблю що чи гуляю...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 511 — 512 (там же, с. 198);

«Буває, іноді старий...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 440 (тамже, с. 199);

«Хіба самому написать...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 580 — 581 (там же, с. 200 — 201);

«Дурні та гордії ми люди...» Вперше надруковано в «Кобзарі» під ред. В. Доманицького, 1908, с. 485 — 486 (там же, с. 202 — 203);

«І золотої й дорогої...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 427 (там же, с. 204);

«Ми вкупочці колись росли...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 428 — 430 (там же, с. 205 — 206).


Травня 6.

Експедиція, очолювана лейтенантом О. Бутаковим, залишила зимову стоянку на Koc-Аралі і вирушила досліджувати Аральське море (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 31).


Травня 7.

Шхуни простояли в гирлі Сирдар’ї. Ввечері команди обох суден («Константин» і «Николай») висадилися на берег для навчання стрільби в ціль (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 31).


Травня 8.

О 6 год. 30 хв. ранку судна знялися з якоря і, вийшовши з гирла Сирдар’ї, розділились: шхуна «Константин», у складі команди якої був і Шевченко, взяла курс на південь вздовж східного берега /142/ Аральського моря. Увечері зупинились проти острова Каска-Улан (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 31 — 32).


Травня 9.

Опівдні судно відпливло від Каска-Улана, а ввечері стало на якір біля острова Куш-Джитмес (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 32).


Травня 10.

О 6 годині ранку експедиція вирушила до гирла Кувандар’ї та острова Джангила (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 32).


Травня 11.

Стоянка біля острова Джангила (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 32).


Травня 12.

Дослідження мілини біля гирла Кувандар’ї та острова Джангила (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 33).

Командир 23-ї піхотної дивізії в супровідній записці до рапорту О. Бутакова від 22.IV пояснює командирові Оренбурзького окремого корпусу, за що віддані в солдати X. Вернер і Т. Шевченко (Справа № 201, арк. 18).

Резолюція командира Оренбурзького окремого курпусу на рапорті О. Бутакова про дозвіл рядовим Т. Шевченкові і X. Вернеру повернутися до Оренбурга для закінчення робіт по експедиції з тим, щоб після закінчення робіт вони знову повернулись у Раїмське укріплення (там же, арк. 17 — 18; «Исторический вестник», 1886, т. 23, январь, с. 163 — 164).


Травня 13.

Командир окремого Оренбурзького корпусу повідомляє командирові 23-ї піхотної дивізії про те, що X. Вернеру і Т. Шевченкові дозволено повернутися з О. Бутаковим до Оренбурга. Аналогічне повідомлення було надіслано і в Раїмське укріплення (Справа № 201, арк. 19).

Зранку шхуна вирушила з попередньої стоянки й о 2 годині дня зупинилась біля острова ЧучкаБаса (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 33).


Травня 16.

Дослідження острова й топографічні зйомки на ньому (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 33).


Травня 17.

Опівдні шхуна підпливла до невеличкого острова Чикита-Аралу, який також досліджували й робили топографічну зйомку. Увечері судно піді-/143/йшло до острова Чекан-Аралу й зупинилось на захід від нього. Малюнок Шевченка аквареллю «Чикита-Арал» (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 33; Твори, т. VIII, № 44).


Травня 18.

Стоянка біля острова Чекан-Аралу і висилка до нього шлюпки з топографом для зйомок о 4 годині ранку. О 8 годині ранку піднявся вітер, що переріс у шторм. О 7 годині вечора налетів страшенний шквал з градом (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 33 — 34).


[Травня 18 — 19].

Малюнок аквареллю «Острів Чекан-Арал» і малюнок олівцем «Острів Чекан-Арал» з написом рукою Шевченка: «В. Б. Чекан-Арал» (Твори, т. VIII, № 45, 179).


Травня 19.

Команда, що була висаджена на острів Чекан-Арал уранці 18 травня без продовольства, після гарматного пострілу на шхуні о 10 годині ранку щасливо повернулась на судно. О 1 годині відпливли в напрямку до східного берега моря (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 34).


Травня 20.

Наблизились до берега проти урочища Кунган-Сандан. Висадка озброєної партії на материк і дослідження його (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 34 — 35).


[Травня 20 — 21].

«Півострів Бусай» — рисунок олівцем з написом рукою Шевченка: «В. Б. Полуостров Бусай» (О. І. Бутаков називає Бусай затокою на південному боці урочища Кунган-Сандан; див. цитоване вище джерело) (Твори, т. VIII, № 180).


Травня 21.

Стоянка біля урочища Кунган-Сандан, наукові спостереження, поповнення запасу дров (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 35).


Травня 22.

На світанку відпливли від урочища Кунган-Сандан, а ввечері стали біля нововідкритого острова, який назвали островом Меншикова (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 35).


Травня 23.

Обстеження нововідкритого острова і висадка на нього людей для топографічних зйомок та риття копанок для води (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 35).


Травня 24.

Уранці знялися з якоря і попливли вздовж берега. О 10 годині побачили невеликий острів, який назвали іменем Толмачова. Надвечір зупинилися в /144/ морі проти острова Кизил-Чали (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 35 — 36).


Травня 25.

Стоянка на якорі. О. Бутаков, X. Вернер та два рядових (усі озброєні) висадились шлюпкою на острів Кизил-Чали для обстеження (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 36).


Травня 26.

Сильний вітер не дав висадитися на берег, стоянка на якорі (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 36).


Травня 27.

Стоянка на якорі, проведення астрономічних спостережень на березі острова Кизил-Чали, поповнення запасів дров. Увечері повернулися до острова Обручова, де й заночували, кинувши якір (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 36).


Травня 28.

Зранку знялися з якоря і переїхали до острова Толмачова, на якому зробили топографічні зйомки (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 36).


Травня 29.

Від острова Толмачова попливли вздовж східного берега і зупинились біля гирла Джалпака — притоки Амудар’ї (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 36 — 37).


Травня 30 4 червня.

Сильний вітер не дозволяв зійти на берег і примусив стояти на якорі (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 37).


Червня 5.

Дослідження берега затоки Джалпак, окомірна зйомка місцевості та поповнення запасів прісної води (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 37 — 38).


Червня 6.

Шхуна відпливла від затоки Джалпак до БішКума, де й зупинилась (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 38).


Червня 7.

Погода несприятлива, лавірування по морю, стоянка на якорі (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 38).


Червня 8.

Надвечір зупинилися на якорі біля острова Толмачова (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 38).


Червня 10.

Розшуки придатної для пиття води, запаси якої вже кілька днів тому скінчились. Серед команди почались захворювання від уживання морської води. Шхуна рушила до середнього гирла Амудар’ї (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 38 — 39). /145/


Червня 11.

Надвечір стали на якір проти острова Токмак-Ата, за дві милі від гирла Амудар’ї, й набрали свіжої води (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 39).


Червня 12.

Огляд ближчої до острова Токмак-Ата притоки Амудар’ї, а також острова (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 39).


Червня 16 — 17.

Шхуна «Константин» лягла на зворотний курс, щоб зустрітися з шхуною «Николай» (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 39 — 40).


Червня 18.

О 4 год. 30 хв. ранку судно зупинилось на південь від острова Меншикова (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 40).


Червня 20.

Шхуна перейшла на східний бік острова Меншикова, щоб зустріти шхуну «Николай». Малюнок Шевченка «Острів Меншикова» (оригінал не знайдено. Згадка про нього в «Киевской старине», 1894, кн. 2, с. 186) (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 40; Твори, т. VIII, № 205).


Червня 21.

Судно знову повернуло на південь, після заходу сонця зустрілося зі шхуною «Николай» (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 40).


Червня 29.

Судно зупинилось біля укріплення Кос-Арал (з боку моря). Поповнення запасів прісної води і свіжого м’яса (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 41).


Червня 30.

О 4 годині вечора увійшли в гирло Сирдар’ї (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 41).


Липня 3.

Відвідання шхуни та інспекторський огляд команди генерал-майором Л. Федяєвим (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 41).


Липня 4.

Судно увійшло в Сирдар’ю (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 41 — 42).


Липня 15 — 18.

Дужі вітри не дозволяли вийти в море (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 42).


Липня 19.

У другій половині дня відпливли до затоки Перовського, на ніч стали на якір проти урочища Кук-Тирнак (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 42).


Липня 20.

Об 11 годині зайшли в затоку Перовського і почали обстеження її, яке тривало 21 і 22 липня (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 42).


[Липня 20 — 22].

Рисунок олівцем «Гористий берег Араль-/146/ського моря» з поміткою рукою Шевченка: «С. б. П. з.» (тобто «Северный берег Перовского залива») (Твори, т. VIII, № 157).

Акварельний малюнок «Гористий берег Аральського моря» (там же, № 25).

Малюнок олівцем «Скелястий берег Аральського моря», на якому помітка рукою Шевченка: «З. П. 20» (тобто «Залив Перовского, 20 липня»); подібні помітки на малюнках олівцем «Крутий берег Аральського моря» та «Скелі» (там же, № 158, 159, 160).


Липня 22.

О 5 годині вечора шхуна попрямувала із затоки Перовського до півострова Куланди (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 42 — 43).


Липня 23.

О 8 годині вечора стали на якір з південної сторони мису Тюбе-Kapa (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 43).


Липня 24.

Огляд каменя Аульє, що здалеку схожий на саркофаг (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 43 — 44).


[Липня 24].

Рисунки олівцем з написом рукою Шевченка: «Токпакатисе-аульє» (два варіанти) (Твори, т. VIII, № 181, 182).


Липня 25.

На світанку судно перейшло до мису Ізенде-Аралу, де провели астрономічне спостереження (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 44).


Липня 26.

Судно перейшло на західну сторону мису Узун-Каїру (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 44).


Липня 28.

Промірювання затоки з західної сторони півострова Куланди, яку назвали затокою Чернишова (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 44).


[Липня 28].

Рисунок олівцем з написом рукою Шевченка: «Кардзунды-13» (західний берег півострова Куланди) (Твори, т. VIII, № 183).


Липня 29 — 30.

Шхуна стала на якір у затоці Кум-Суат, від якої почали зйомку західного берега Аральського моря (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 45 — 46).


Липня 31.

Після 10 години шхуна перейшла нижче урочища Кара-Тамак (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 45 — 46).


[Серпня 1].

Рисунок олівцем на тонованому папері з на-/147/писом рукою Шевченка: «Кара-Тамак» (тобто Чорне гирло, яр) (Твори, т. VIII, № 184).


[Серпня 1 — 2].

Два малюнки з написом рукою Шевченка: «Кизил Булак. З. б.» (тобто західний берег) і «Каска-Джуль. З. б.» (Твори, т. VIII, № 185, 186).


Серпня 2.

Топографічна зйомка західного берега (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 46 — 47).


Серпня 3.

Зйомка західного берега з борту судна. Після 3 години дня зупинка біля Ак-Тумсука й астрономічні спостереження (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 47).


[Серпня 3].

Рисунок олівцем на тонованому папері з написом рукою Шевченка: «Ак-Тумсук» (Твори, т. VIII, № 187).


Серпня 4 — 9.

Зйомка західного берега з борту судна на ходу. 6 серпня ввечері стали на якір біля Кинь-Камиса. Астрономічні спостереження (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 47 — 48).


Серпня 12.

Лавірування по морю, окомірна зйомка південного берега Аральського моря від Кинь-Камиса до Токмак-Ата (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 48).


Серпня 13.

Стоянка на якорі проти мису Улькун-Тумсуку, на Усть-Урті (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 48).


[Серпня 13 — 19].

Рисунок олівцем на тонованому папері з написом рукою Шевченка: «М[ыс] Улькун-Тумсук» (Твори, т. VIII, № 188).


Серпня 20.

Знялися з якоря і рушили до Царських островів (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 49).


Серпня 21 — 29.

Прибули до острова Константина. Топографічна зйомка Царських островів (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 49 — 51).


Серпня 30 — 31.

Обстеження нововідкритого острова, названого островом Беллінсгаузена (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 51).


Серпня 31.

Обстеження нововідкритого острова (названого островом Лазарева), після чого рушили на південний схід для промірювання глибини моря (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 51).


Вересня 1.

Командир лінійного батальйону № 4 просить командира лінійного батальйону № 5 надіслати в /148/ батальйон № 4 письмові відомості на осіб, що переведені туди з батальйону № 5. У списку значиться 22 чоловіки, серед них і Шевченко (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 431).


Вересня 1 — 3.

Спостереження біля урочища Биш-Кум та острова Єрмолова (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 52).

Рисунок олівцем на тонованому папері «БишКум», на ньому напис рукою Шевченка: «Биш-Кум» (Биш-Кум — п’ять горбів у гирлі Джандар’ї) (Твори, т. VIII, № 189).


Вересня 11.

Шхуна «Константин» зайшла в Сирдар’ю, де зустрілася з шхуною «Николай» (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 52 — 53).


Вересня 15.

Шхуна «Константин» вийшла для спостережень у затоку Перовського, де зупинилась у західній її частині (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 53).


Вересня 18.

Судно рушило назад у Сирдар’ю, але шторм примусив зупинитися біля мису Усь-Чека (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 53).


[Вересня 18 — 19].

Рисунок олівцем на тонованому папері «Усь-Чека» з написом рукою Шевченка; «Усь-Чека. 19» (Твори, т. VIII, № 190).


Вересня 20.

Шхуна увійшла в гирло Сирдар’ї (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 53).


Вересня 22.

Вранці члени експедиції прибули на місце зимівлі, закінчивши кампанію 1849 року (Дневные записки плавания А. И. Бутакова, с. 53).


Вересень жовтень.

Після закінчення Аральської експедиції Шевченко написав такі поезії:

«Готово! парус розпустили...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 441 (Твори, т. II, с. 207).

«Ми восени таки похожі...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 431 — 432 (там же, с. 208 — 209).

Рисунки олівцем часів Аральської експедиції:

«Селище серед степу» (Твори, т. VIII, № 139);

«На палубі шхуни» (там же, № 178);

«Кизилджар» — три варіанти. Назва на всіх трьох малюнках написана рукою Шевченка (там же, № 161, 162, 163). /149/

Малюнки та начерки олівцем в альбомах Шевченка (1846 — 1850), переважна більшість яких виконана під час Аральської експедиції, а частина раніше, ще до заслання:

«Казах в юрті. Селянин»;

«Казах в юрті. Шаржі та інші начерки»;

«Могила Переп’ят та інші начерки»;

«Казахи»;

«Церква з дзвіницею»;

«Казах у шапці»;

«Жінка в кріслі та інші начерки»;

«Родинний портрет» — начерк композиції;

«Експедиційний табір. Верблюди»;

«Верблюд»;

«Навантажений верблюд»;

«Навантажені верблюди»;

«Постать огрядного казаха. Верблюди»;

«Караван у степу»;

«Експедиційний табір у степу»;

«Намети експедиційного табору та інші начерки»;

«Казах на верблюді. Верблюд»;

«Коні»;

«Казашка-ткаля». На аркуші є напис рукою Шевченка: «Воистину суета человЂческая...»;

«Чоловік на палубі шхуни»;

«Казахський хлопчик розпалює грубку»;

«Юдіф з головою Олоферна» — начерки композиції пером і чорнилом;

«Берег Аральського моря»;

«На березі Аральського моря»;

«Ак-Джулпас»;

«Верблюди. Кінь»;

«Родинний портрет» — начерк композиції. Тут же текст вірша «Дурні та гордії ми люди», написаного на Кос-Аралі;

«Казах-вершник та інші начерки»;

«Казах-вершник. Постать казаха»;

«Експедиційний табір»;

«Портрет невідомого», тут же рядки народної балади «Повій, вітре, понад яром»;

«Казахи та інші начерки»;

«Фасад церкви»;

«Жіночі обличчя», «Голова верблюда»; /150/

«Жінка». У правій частині аркуша автограф поеми «Неначе цвяшок, в серце вбитий», написаної на Koc-Аралі (уривок);

«Жінка з піднятими руками. Жіночий одяг». Тут же рукою Шевченка записано: «Ой піду я до церковци // Та стану в преділку, // Ой гляну я раз на бога, // А тричі на дівку»;

«Селянський одяг» — начерки. Вгорі Шевченків напис олівцем: «Дустанъ рода чуменейского благо»;

«Внутрішній вигляд Києво-Софійського собору»;

«Експедиційний табір»;

«Селяни», «Чоловік на колоді»;

«Селянин з піднятою рукою»;

«Селянин з ложкою. Селянський одяг»;

«Селяни» — чотири начерки;

«Селяни» — п’ять начерків з непрочитаним написом рукою Шевченка;

«План центральнокупольної церкви»;

«Сільський краєвид»;

«Селянин»;

«Голова чоловіка. Сільські музики»;

«Верблюд та начерк композиції»;

«Селяни» — начерки. Напис рукою Шевченка: «Дітки, дітки, гіркі заробітки»;

«Будівля з планом. Човни з вітрилами. Берег Аральського моря» та інші начерки. Тут же рукою Шевченка записано:

Собиралась умирать,

Стала саван снаряжать,

Умереть не умерла,

А саван-то пропила:

Думаш, думаш — не можно жить,

Подумаш — можно.

«Селянин слухає бандуриста. Селена та Ендіміон» — начерки;

«Селена та Ендіміон». На правій частині сторінки написано план повісті «Из ничего почти барин», тут же рядки:

Ввійдеш в хату — самі діти в хаті.

— Тату, тату, а де наша мати? —

Ударився о поли руками:

— Дітки ж мої, пропав же я з вами. /151/

«Селена та Ендіміон. Чоловік у мундирі»;

«Лот з дочками. Дочка хіоського гончаря» (Твори, т. VIII, № 56 — 111);

«Латаття». Записи рукою Шевченка народних пісень: «Хоть годину посидимо вкупочці з тобою» та «Ой біліє в полі трава-тирса край могили» (Твори, т. VIII, № 112; т. VI, с. 280);

«Гористі береги Аральського моря». Вгорі олівцем запис народної пісні рукою Шевченка:

Ой знать, що ти ідеш у далекую дорогу,

Ведеш за собою коня свого вороного.

— Іду я далеко, іду на край світа,

Оставайся, серце, ти мій маковий цвіте!

(Твори, т. VIII, № 113; т. VI, с. 281);

«Береги Аральського моря»;

«Хмари над берегом Аральського моря»;

«Краєвиди гористих берегів Аральського моря»;

«Гористі береги Аральського моря»;

«Жіночі погруддя та інші начерки»;

«Танець на палубі шхуни». Вгорі праворуч напис рукою Шевченка: «22 сентября»;

«Гористий берег Аральського моря, човни»;

«Гористий берег Аральського моря. Човен з вітрилом. Шхуна»;

«Шхуни та човни»;

«Група казахів та учасників експедиції на березі Аральського моря»;

«Родинний портрет. Автопортрет»;

«Казашка над ступою»;

«Зимові будівлі Аральської експедиції»;

«Родина біля будинку»;

«Затока Аральського моря»;

«Сайгаки»;

«Шхуна під вітрилами»;

«Берег Аральського моря. Вітрила»;

«На палубі шхуни. Човен з вітрилом. Шхуни біля берега»;

«Хмари»;

«Родинний портрет», «Сцена невідомого змісту»;

«На палубі шхуни. Дочка хіоського гончаря»;

«На березі Аральського моря»;

«Воли» (Твори, т. VIII, № 114 — 137). /152/


Жовтня 10.

Шевченко, О. Бутаков та інші учасники експедиції виїхали з укріплення Раїм до Оренбурга («Киевская старина», 1896, кн. 2, с. 131 і 143).


Листопада 1.

Шевченко та О. Бутаков прибули до Оренбурга (Справа № 201, арк. 82; «Киевская старина», 1896, кн. 2, с. 131 і 143).


Листопада 5.

Рапорт лейтенанта О. Бутакова до штабу Оренбурзького корпусу про прибуття X. Вернера і Т. Шевченка до Оренбурга, просить прикомандирувати до нього Бр. Залеського для допомоги Шевченкові закінчити найшвидше малюнки (Справа № 201, арк. 21; «Киевская старина», 1896, кн. 2, с. 131 — 132; Документи, с. 59).


Листопада 7.

Командир Оренбурзького окремого корпусу дозволив прикомандирувати до О. Бутакова X. Вернера, Т. Шевченка і Бр. Залеського. Наказано підняти (переглянути) листування про Шевченка (резолюція на рапорті О. Бутакова) (Справа № 201, арк. 21; Документи, с. 59).


Листопада 8.

У листі до А. Лизогуба сповіщає, що повернувся з Аральського моря живий і здоровий, запитує про здоров’я знайомих, просить передати вітання В. Рєпніній (Твори, т. VI, с. 52 — 53).


Листопада 9.

Черговий штабу Оренбурзького окремого корпусу повідомив відділ генерального штабу корпусу про відрядження унтер-офіцера X. Вернера і рядових Шевченка та Бр. Залеського в розпорядження лейтенанта О. Бутакова з тим, щоб про наслідки їхньої роботи докладно повідомити командира корпусу (Справа № 201, арк. 22; «Киевская старина», 1896, кн. 2, с. 132).


Листопада 10.

Лист штабу Оренбурзького окремого корпусу командирові 23-ї піхотної дивізії про те, що рядового Шевченка дозволяється залишити в розпорядженні лейтенанта О. Бутакова і взяти на постачання в Оренбурзі (Справа № 201, арк. 23).


Листопада 14.

У листі до В. Рєпніної повідомляє про своє життя під час перебування в експедиції, просить зустрітися в Одесі з О. Бутаковим, який має розповісти їй про нього все. Посилає автопортрет (оригінал не розшукано) (Твори, т. VI, с. 53 — 54).


Листопада 17.

В альбом Ф. Лазаревського Шевченко за-/153/писав народну пісню «Ой у саду, саду гуляла кокошка...» (Твори, т. VI, с. 272 — 273).


Листопада 20.

Командир Оренбурзького окремого корпусу В. Обручов звернувся до шефа жандармів О. Орлова з запитанням, чи можна дозволити Шевченкові малювати під наглядом вищого начальства (Справа № 81, ч. 6, арк. 90; «Исторический вестник», 1886, т. 23, январь, с. 160 — 161; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 133 — 134; 1898, кн. 3, с. 421; Документи, с. 60).


Листопада 29.

Намалював автопортрет (сепія), на якому є дата: «29.ХІ. 1849» (Твори, т. VIII, № 46).


Листопад.

В Оренбурзі Шевченко живе спочатку на квартирі Ф. Лазаревського, а потім у будинку К. Герна (передмістя Оренбурга — Нова Слобода). Тут він малював портрет К. Герна і його дружини (олія, не розшукано) («Русская старина», 1883, кн. 9, с. 641; «Киевская старина», 1898, кн. 3, с. 422; 1899, кн. 2, с. 157; Твори, т. VIII, № 207).


[Листопад грудень].

Намалював портрет X. Вернера (сепія). Місцезнаходження оригіналу не встановлено (Твори, т. VIII, № 48).


Листопад 1849 року лютий 1850 року.

В Оренбурзі Шевченко познайомився і заприятелював з Бр. Залеським, А. Венгржиновським, Я. Станевичем, М. Зеленком, Л. Турно («Киевская старина», 1888, кн. 10, с. 13; 1899, кн. 2, с. 158).

До Шевченка, який жив у К. Герна, часто заходили Ф. Лазаревський та С. Левицький («Киевская старина», 1899, кн. 2, с. 68 — 69).

Часто бував Шевченко на квартирі Ф. Лазаревського та в гостях у Бр. Залеського, Я. Станевича. Художник О. Чернишов змалював поета в оточенні його друзів — політичних засланців: Бр. Залеського, X. Вернера, Л. Турно, Є. Середницького, Б. Колесинського та інших. Оригінал малюнка не знайдено («Киевская старина», 1888, кн. 10, с. 13; «Советская Украина», 1954, № 5, с. 155 — 161).


Грудня 5 — 11.

Намалював портрет Федора та Михайла Лазаревських (парний, сепія). Оригінал зберігається в музеї Інституту російської літератури (Пушкинский дом) у Ленінграді (Твори, т. VIII, № 51). /154/


Грудня 9.

Шеф жандармів О. Орлов звернувся з запитом до царя про дозвіл малювати Шевченкові. Дозволу не дано (Справа № 81, ч. 6, арк. 92 — 94; Документи, с. 61 — 62).


Грудня 12.

Шеф жандармів О. Орлов повідомив командира Оренбурзького окремого корпусу В. Обручева про те, що цар не дозволяє зняти з Шевченка заборону на малювання (Справа № 81, ч. 6, арк. 95; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 131; Документи, с. 62 — 63).


Грудня 23.

Рапорт О. Бутакова на ім’я командира Оренбурзького окремого корпусу про нагородження нижчих чинів, які брали участь в експедиції по Аральському морю, і про надання Шевченкові звання унтер-офіцера та про помилування його (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 401; Маслов В. Т. Г. Шевченко. Биографический очерк, 1887, с. 32).


Грудня 24.

Поет одержав лист з України від А. Лизогуба. «Як я зрадів!.. аж заплакав, так мені любо стало!» — з радістю повідомляє Шевченко у своєму листі-відповіді А. Лизогубові (Твори, т. VI, с. 54).


Перед 29 грудня.

Намалював автопортрет (сепія) (Твори, т. VIII, № 52).


Не пізніше 29 грудня.

Шевченко виконав малюнок «Казахський бакса». Оригінал не знайдено (Твори, т. VIII, № 204).


Грудня 29.

У листі до А. Лизогуба пише про жахливі умови, в яких йому довелося бути під час Аральської експедиції, посилає для продажу малюнок «Казахський бакса» та на згадку свій солдатський портрет (Твори, т. VI, с. 54 — 55).


1849 рік.

Царські власті викрили гурток Петрашевського в Петербурзі й розгромили його (Хронологія історії України, с. 79).


1849 — 1850 роки.

Перебуваючи в Оренбурзі (1849 — 1850), Шевченко часто відвідував родину Кіршів, де бували Бр. Залеський, Л. Турно та інші. Познайомився з лікарем П. Майделем («Киевская старина», 1899, кн. 2, с. 159 — 160).

В Оренбурзі (листопад 1849 р. — квітень 1850 р.) Шевченко, крім закінчення видів Аральського моря, виконав:

«Автопортрет» (сепія). На звороті напис поль-/155/ською мовою і дата. Оригінал зберігається у Львівському державному музеї українського мистецтва;

«Портрет Олени Бларамберг» (акварель);

«Портрет невідомої» (акварель);

«Портрет А. Племянникова» (акварель) (Твори, т. VIII, № 47, 49, 50, 53);

«Розп’яття» (сепія) (там же, № 55, 208);

«Портрет М. Обручової» (олія, не розшукано) (там же, № 206).









1850 рік


Січня 1.

Шевченко написав лист В. Рєпніній, в якому з розпачем повідомляє, що весною його відправляють до Раїма, що йому наново підтвердили заборону писати та малювати. Просить поклопотатися про дозвіл на малювання через В. Жуковського, М. Гоголя (або когось іншого) та вислати книги (Твори, т. VI, с. 56 — 57).


Між 1 січня і 14 травня.

Під час перебування в Оренбурзі Шевченко написав такі поетичні твори:

«Лічу в неволі дні і ночі...» Вперше надруковано в празькому виданні «Кобзаря», т. II, 1876, с. 140 — 143 (Твори, т. II, с. 210 — 214);

«Лічу в неволі дні і ночі...» (Інший варіант, який поет переробив у 1858 р.). Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. III, с. 2 (там же, с. 215 — 216);

«Ми заспівали, розійшлись...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 562 (там же, с. 217);

«Не молилася за мене...» Вперше надруковано в альманасі «Хата». СПб., 1860, с. 83 — 84, під заголовком «Хатина» (там же, с. 218 — 219);

«Петрусь» (поема). Вперше надруковано з пропусками в «Основі», 1862, кн. VII, с. 1 — 5, під заголовком «З поеми «Петрусь» (там же, с. 220226);

«Мені здається, я не знаю...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 560 — 561 (там же, с. 227 — 228);

«Якби ви знали, паничі...» Вперше надруковано в «Кобзарі», Прага, 1876, т. II, с. 152 — 155; того ж року у львівському журналі «Правда», № 4, с. 125 — 127 (Твори, т. II, с. 229 — 231); /156/

«Буває, в неволі іноді згадаю...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 563 — 564 (там же, с. 232 — 235);

«І станом гнучим, і красою...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 425 — 426 (там же, с. 236 — 237);

«Огні горять, музика грає...» Вперше надруковано в журналі «Иллюстрация», 1861, № 177, с. 27 (там же, с. 238);

«Чи то недоля та неволя...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 577 — 579 (там же, с. 239 — 240);

«На батька бісового я трачу...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 421 (там же, с. 241);

«І досі сниться: під горою...» Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. XI — XII, с. 3 — 4 (там же, с. 242).


Січня 1 — 10.

Шевченко написав лист В. Жуковському, якого просить поклопотатися про дозвіл на малювання, повідомляє про тяжкі умови заслання, про участь в експедиції по Аральському морю, про хворобу і поганий клімат (Твори, т. VI, с. 59).


Січня 3.

У листі до О. Бодянського скаржиться на тягар заслання, описує, як сталося, що він потрапив на заслання, просить прислати Г. Кониського («История Русов или Малой России»). Лист передав через С. Левицького. На закінчення листа написав вірш: «Як маю я журитися...» (Твори, т. VI, с. 57 — 58).


Січня 8.

Командир Оренбурзького окремого корпусу В. Обручов повідомив командирові 23-ї дивізії, посилаючись на розпорядження шефа жандармів О. Орлова, що Шевченкові відмовлено в дозволі на малювання (Справа № 201, арк. 29).


Січня 10.

Написав лист начальнику III відділу Л. Дубельту. Просить поклопотатися перед царем про дозвіл малювати, посилаючись при цьому на свій похилий вік, підточене хворобою здоров’я, тяжкі умови походу через казахську пустелю та дворічне плавання по Аральському морю (Твори, т. VI, с. 241).


Січня 15.

Рапорт лейтенанта О. Бутакова командирові лінійного батальйону № 2 Г. Чигирю про те, що він /157/ передав Шевченка, X. Вернера і Бр. Залеського в розпорядження прапорщика флотських штурманів К. Поспелова, який став очолювати команду Аральської експедиції (Справа № 201, арк. 77 — 78).


Січня 22.

Командир Оренбурзького окремого корпусу В. Обручов дав розпорядження відрядити Шевченка і X. Вернера в Гур’єв до відкриття навігації на Каспійському морі, а звідти до Новопетровська для розшуків кам’яного вугілля в горах Kapa-Тау (Справа № 201, арк. 30; «Исторический вестник», т. 23, 1886, январь, с. 164; Документи, с. 62 — 63).

Військове міністерство звернулося до міністерства фінансів з проханням виділити кошти для нагородження учасників Аральської експедиції (у тому числі й Шевченка) (ЦДВІА СРСР, ф. 44, спр. 40’, арк. 2 — 3).


Січня 29.

Розпорядження командира Оренбурзького окремого корпусу командирові 23-ї піхотної дивізії про відправку до Новопетровського укріплення X. Вернера та інших, а Шевченка надіслати в корпусний штаб 2 травня для відправки на місце призначення (Справа № 201, арк. 30).


Січень.

До Оренбурга прибули на заслання петрашевці О. Плещеев та О. Хаников, з якими подружив поет і згодом листувався («Русский архив», 1898, кн. I, с. 474).


Лютого 9.

Командир Оренбурзького окремого корпусу В. Обручов наказав відрядити Шевченка в розпорядження штабу корпусу до 2 травня (Справа № 201, арк. 31; «Исторический вестник», 1886, т. 23, январь, с. 165).


Лютого 14.

Колишній генерал-губернатор Оренбурзького краю В. Перовський на прохання А. Гудовича та О. Толстого звернувся з приватним листом до керуючого III відділом Л. Дубельта, в якому запитує, чи не можна щось зробити для поліпшення становища Шевченка (Справа № 81, ч. 6, арк. 96; «Киевская старина», 1898, кн. 3, с. 422 — 423).


Лютого 15.

Лист командира Оренбурзького окремого корпусу обер-квартирмейстеру І. Бларамбергу про нагородження учасників Аральської експедиції (у тому числі й Шевченка) (ЦДВІА СРСР, ф. 1441, оп. 1, спр. 34, арк. 230). /158/


Лютого 16.

З приводу листа В. Перовського про можливість полегшення становища Шевченка канцелярія III відділу підготувала довідку, виклавши суть справи, в якій він звинувачувався, про його службу за цей час і поганий стан здоров’я, а також міркування, що безпосереднє військове начальство може само вирішити питання про надання йому військового звання унтер-офіцера (Справа № 81, ч. 6, арк. 98 — 99; Документи, с. 63 — 64).


Лютого 18.

Міністерство фінансів повідомило військове міністерство про асигнування коштів для нагородження учасників Аральської експедиції (у тому числі й Шевченка) (ЦДВІА СРСР, ф. 44, спр. 40’, арк. 6).


Лютого 20.

Відповідь керуючого III відділом Л. Дубельта на записку В. Перовського з приводу пропозиції полегшити становище Шевченка, в йкій зазначається, що ставити питання про помилування Шевченка передчасно (Справа № 81, ч. 6, арк. 100 — 101; «Киевская старина», 1898, кн. 3, с. 423; Документи, с. 64 — 65).


Лютого 21.

Лист співробітника Оренбурзької прикордонної комісії О. Орлова до С. Левицького. В ньому розповідається, що останній лист С. Левицького читано в присутності К. Поспелова і Шевченка, що поет з нетерпінням чекає від Левицького листа, бо йому дуже хочеться знати подробиці зустрічі С. Левицького з О. Бодянським, М. Остроградським і О. Чернишовим (Справа № 241, арк. 40 — 41).


Лютий.

Намалював портрет М. Ісаєва (акварель). На звороті напис рукою М. Ісаєва: «Рисовал Тарас Шевченко в Оренбурге в феврале 1850 г.» (Твори, т. VIII, № 54).


Березня 6.

Лист Шевченкові від С. Левицького з Петербурга. Повідомляє, що передав у Москві лист В. Рєпніній, що бачився і довго розмовляв про Шевченка з О. Бодянським, що зустрічався в Петербурзі з О. Бутаковим, який уже почав діяти в справі звільнення Шевченка з заслання. Захоплено розповідає про математика М. Головка, який завжди згадує Шевченка, і натякає про наростання революційних настроїв: «Головко каже, що Вас не стало, а на місто того стало більш людей, аж до 1000, готових /159/ стоять за все, що Ви казали і що кажуть люди, для которих правда така голосна й велика істина...» (Справа № 241, арк. 120 — 122; Листи, с. 78 — 79).


Березня 7.

У листі до В. Рєпніної просить прислати йому «Мертвые души» М. Гоголя, даючи цьому творові високу оцінку на противагу творам Е. Сю, про якого відгукується негативно. Сповіщає, що весною його знову поженуть у степ, до Новопетровського укріплення (Твори, т. VI, с. 60 — 61).


Березня 14.

У листі до А. Лизогуба дякує за надіслані гроші; повідомляє, що весною поженуть його на Каспійське море, що крадькома він іноді малює, а також просить підписувати його ім’ям ті малюнки, які він буде йому висилати (Твори, т. VI, с. 61 — 62).


Березня 29.

О. Чернишов у листі до Шевченка з Петербурга радить поетові проситися в Раїм, щоб не їхати на Мангишлак, повідомляє про свої плани, згадує про зустрічі з С. Левицьким, обіцяє виконати Шевченкові доручення (Листи, с. 79).


Квітня 12 — 27.

Виконав портрет Ф. Лазаревського (оригінал не розшукано) (Твори, т. VIII, № 209).


Квітня 22.

Прапорщик М. Ісаєв подав донос на ім’я командира Оренбурзького окремого корпусу В. Обручова про те, що Шевченко порушує волю царя: ходить у цивільному одязі, малює і пише вірші («Киевская старина», 1888, кн. 10, с. 17 — 18; 1898, кн. 3, с. 423 — 424; 1899, кн. 2, с. 161 — 164).

К. Герн сповістив Ф. Лазаревського про намічений обшук у Шевченка і порадив йому попередити Шевченка та знищити все, що може пошкодити на випадок обшуку. В той же день Ф. Лазаревський і Шевченко знищили малюнки й листи останнього («Киевская старина», 1899, кн. 2, с. 162 — 163).

У ніч з 22 на 23 квітня зроблено обшук на квартирі Шевченка в будинку К. Герна і забрано листи від В. Рєпніної, О. Псьол, С. Левицького, Лазаревських, А. Лизогуба та інші. Забрано також малярські приладдя з скринькою, два альбоми з віршами, цивільний одяг, «Евгения Онегина» Пушкіна, твори Лермонтова і Шекспіра. Цю ніч поет провів на квартирі Ф. Лазаревського («Исторический вестник», 1886, т. 23, январь, с. 166; «Киевская старина», 1896, кн. 2, с. 136 — 138; 1899, кн. 2, с. 162 — 163). /160/


Квітня 23.

Шевченка викликано в ордонансгаус (караульне приміщення) і посаджено на гауптвахту («Киевская старина», 1899, кн. 2, с. 164, 166).


Квітня 27.

Командир Оренбурзького окремого корпусу В. Обручов відмінив своє рішення від 22 січня і 9 лютого про відрядження Шевченка і наказав командирові 23-ї дивізії перевести його з 4-го лінійного батальйону в батальйон № 5 в Орську «с учреждением за ним строгого надзора, с запрещением писать и рисовать». Повідомлено, що рядовий Шевченко перебуває під караулом на головній гауптвахті (Справа № 201, арк. 32; Документи, с. 65).


Квітня 30.

Наказом по 23-й піхотній дивізії Шевченка переведено з 4-го лінійного батальйону до 5-го (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 449).


Травня 2.

Командир 1-ї бригади 23-ї піхотної дивізії надіслав командирові 5-го лінійного батальйону листування з приводу переведення Шевченка з 4-го лінійного батальйону в 5-й (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 449).


Травня 4.

Керуючий канцелярією III відділу Л. Дубельт повідомив начальника корпусу жандармів О. Тимашова про те, що він доповідав про переданий ним лист Шевченка (з проханням виклопотати йому дозвіл на малювання) шефу жандармів О. Орлову. Останній уже раз звертався в цій справі до царя, але дозволу на малювання Шевченкові не одержав. Тому шеф жандармів не вважає за можливе звертатись у цій справі знову (Справа № 81, ч. 6, арк. 103).


Травня 5.

Шевченка переведено з батальйону № 4 (Раїмське укріплення) в батальйон № 5 (Орська фортеця) (Справа № 201, арк. 103).


Травня 7.

Командир 5-го лінійного батальйону повернув у штаб 1-ї бригади 23-ї піхотної дивізії листування про переведення Шевченка з 4-го до 5-го лінійного батальйону, повідомивши при тому, що Шевченка внесено до списків особового складу останнього (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 449).


Травня 12.

Розпорядження штабу Оренбурзького окремого корпусу головній гауптвахті про звільнення Шевченка з-під арешту та доставку його в корпус-/161/ний штаб для відправки до командира 23-ї дивізії (Справа № 201, арк. 34).

Розпорядження штабу Оренбурзького окремого корпусу командирові 23-ї дивізії про відправку до нього Шевченка, щоб відіслати в Орськ, на місце розташування батальйону № 5 (Справа № 201, арк. 36; «Исторический вестник», т. 23, 1886, январь, с. 166).

Рапорт Оренбурзького ордонансгауса в штаб корпусу про звільнення Шевченка з-під арешту і про виключення його з арештантських списків (Справа № 201, арк. 35).


Травня 14.

Штаб Оренбурзького окремого корпусу надіслав командирові 23-ї дивізії речі Шевченка з таким описом:

«Сдано вещей и книг — Число

Ящик деревянный, некрашеный, с кистями, красками, бумагами и ключиком — 1

Книги

Ветхий завет. Библия — 1

О подражании Христу — 1

Две книги Шекспира — 2

Две книги Полного собрания сочинений русских авторов — 2

Сочинения Лермонтова — 2

«Евгений Онегин», соч. Пушкина — 1

Две портфели для бумаг — 2

Подлинную подписал исправляющий должность дежурного офицера войсковой старшина Корин» (Справа № 201, арк. 38).


Травня 21.

Таємне розпорядження командира Оренбурзького окремого корпусу командирові 23-ї піхотної дивізії про встановлення за Шевченком посиленого нагляду; доручено це унтер-офіцеру; в разі виявлення чогось недозволеного, відразу про це повідомляти (Справа № 201, арк. 39);


Травня 23.

Командир Оренбурзького окремого корпусу В. Обручов подав рапорт військовому міністру, в якому повідомляє про арешт Шевченка та перелічує /162/ матеріали, знайдені в нього під час обшуку (Справа № 75/584, арк. 18 — 23; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 134 — 135; Документи, с. 66 — 68).

«Опись

писем и другим бумагам, отобранным от рядового линейного № 5 баталиона Шевченки.

Заслуживающие внимания:

Письмо от Левицкого 6 марта 1850 года.

 — » — Ф. Лазаревского 18 марта 1848 г.

 — » — — » — 20 апреля без означения года.

 — » — — » — 27 апреля без года.

 — » — — » — 4-е без означения числа, месяца и года.

 — » — Чернышева 29 марта 1850 года.

Приписка неизвестной особы Александры, в письме княжны Репниной, без числа и года.

Письма, не заслуживающие особого внимания:

От Александрийского от 16 августа 1849 года.

— » — Лазаревского от 3 мая без означ, года, два письма без числа и года.

 — » — Чернышева от 2 декабря 1847 года, без означения числа и года.

— » — Репниной от 19 марта 1847 года, 13 января 1848 года.

— » — От Лизогуба 21 октября 1847 года, 31 декабря 1847 года,

от него же 7 января 1848 года, 7 февраля 1848 года, 23 февраля 1848 года,

от него же 7 апреля 1848 года, 15 июля 1848 года.

Два альбома с малороссийскими стихами и песнями и фигурами, нарисованными карандашом.

Стихи малороссийские «Свячена вода». Тоже переделанные, с добавлением.

Генерал-майор В. Обручов».

(Справа № 75/584, арк. 20; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 136 — 137).


Травня 23.

Лист командира Оренбурзького окремого корпусу до міністра закордонних справ К. Нессель-/163/роде, в якому викладено справу про арешт Тараса Шевченка і про знайдені в нього папери (Справа № 201, арк. 42 — 45; Документ, с. 68 — 69).


Червня 1.

Шевченко прибув з Оренбурга в батальйон № 5 (Орська фортеця) (Справа № 201, арк. 103).


Червня 3.

Розпорядження військового міністра скласти доповідну Миколі І у справі відібраних у Шевченка паперів (Справа № 75/584, арк. 17).


Червня 5.

У доповідній по інспекторському департаменту військового міністерства дана характеристика паперів та листів, знайдених у Шевченка під час обшуку (Справа № 75/584, арк. 25 — 30).


Червня 6.

Повідомлення генерального штабу Оренбурзького окремого корпусу черговому штабу про те, що наглядати за роботою X. Вернера, Шевченка і Бр. Залеського штабові не доручалось (Справа № 201, арк. 63).


Червня 7.

Виконуючий обов’язки чергового штаб-офіцера Оренбурзького корпусу повідомив командира лінійного батальйону № 5 про те, що за розпорядженням командира корпусу цивільний одяг, який є в Шевченка, треба на деякий час зберегти (Справа № 201, арк. 49).

Висновок військового міністра, згідно з розпорядженням Миколи I, про негайний суворий арешт Шевченка до закінчення слідства (Справа № 75/584, арк. 24).


Червня 8.

Військовий міністр О. Чернишов повідомив шефа жандармів О. Орлова про вчинений обшук і арешт Шевченка за порушення заборони писати й малювати, а також про наказ царя про те, щоб слідство вів III відділ (Справа № 75/584, арк. 32; Справа № 241, арк. 6 — 8; Документи, с. 69 — 70).

Розпорядження військового міністерства командиру Оренбурзького окремого корпусу В. Обручеву про негайний арешт і ув’язнення Шевченка до з’ясування винуватців у порушенні заборони писати й малювати. Згідно з цим розпорядженням Шевченка було заарештовано в Орську й там ув’язнено в каторжній в’язниці (Справа № 201, арк. 50 — 51; «Киевская старина», 1897, кн. 1, с. 138 — 139; Документи, с. 70 — 71). /164/

Шеф жандармів О. Орлов повідомив Миколу І про недоречне розголошення В. Обручовим таємниць у справі Шевченка (Справа № 241, арк. 2; «30 дней», 1939, № 5 — 6, с. 124).

Рапорт командира 4-ї роти підпоручика О. Ростопчина командирові 5-го батальйону Д. Мешкову зі списком новоприбулих нижчих чинів, серед яких і прізвище Шевченка з позначкою, що він переведений до батальйону і внесений до списків особового складу (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 484).

Лист-роз’яснення військового міністерства керуючому канцелярією III відділу про те, щоб розпорядження про переведення Шевченка до іншого батальйону було здійснене тільки після проведеного розслідування і встановлення вини Шевченка (Справа № 241, арк. 14 — 15).


Червня 9.

III відділ закінчив перегляд паперів, відібраних при арешті Шевченка в Оренбурзі, і висловив міркування про потребу взяти пояснення через III відділ від М. Головка, М. Лазаревського, С. Левицького і О. Чернишова, а при підозрінні — заарештувати (Справа № 241, арк. 12 — 13).


Червня 10.

Рапорт командира 4-ї роти підпоручика Ростопчина командирові 5-го батальйону з списком чинів, відданих у солдати за різні провини. В списку є ім’я Шевченка з позначкою «под арестом» (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 489).

Запит шефа жандармів О. Орлова командирові Оренбурзького окремого корпусу В. Обручеву з приводу того, на якій підставі він повідомив таємному раднику К. Нессельроде (міністр закордонних справ) про справу Шевченка (Справа № 201, арк. 52).


Червня 13.

Доповідна III відділу Миколі І про необхідність арешту С Левицького та М. Головка в зв’язку з арештом Шевченка та відібранням у нього листа С Левицького (Справа № 241, арк. 16 — 17).


Червня 16.

Повідомлення III відділу Миколі І про те, що М. Головко, запідозрюваний в антиурядовій діяльності в зв’язку з арештом Шевченка і знайденими у нього паперами, застрелився при намірі жандармів заарештувати його (Справа № 241, арк. 31 — 32).


Червня 23.

Шеф жандармів О. Орлов і керуючий III від-/165/ділом Л. Дубельт подали Миколі І доповідну про наслідки розслідування справи М. Головка — С Левицького — Т. Шевченка (Справа № 75/584, арк. 42 — 52).


Червня 24.

Микола I схвалив доповідну III відділу про наслідки розслідування цієї справи і пропозиції про покарання підслідчих: «...в отношении рядового Шевченки, если по исследованию, производимому военным начальством, более ничего не будет обнаружено, достаточно вменить упомянутому рядовому в наказание содержание под арестом, строго внушив ему, чтобы он ни под каким видом не осмеливался нарушать высочайшего повеления, коим воспрещено ему писать и рисовать; а ближайшему начальству поставить в обязанность иметь за исполнением этого, и вообще за Шевченкою, самое бдительное наблюдение» (Справа № 241, арк. 122, 125, 126; Документи, с. 72).

Розпорядження командира Оренбурзького окремого корпусу В. Обручева командирові лінійного батальйону № 5 (в Орську) про негайний арешт і ув’язнення Шевченка до особливого розпорядження. На вимогу командира 2-го батальйонуГ. Чигиря — відправити Шевченка до нього для допиту (Справа № 201, арк. 53; «Исторический вестник», 1886, т. 23, январь, с. 170; Документи, с. 71).

Черговий Оренбурзького окремого корпусу звернувся до штабу корпусу з вимогою надіслати докладне повідомлення про заняття Шевченка, X. Вернера і Бр. Залеського у О. Бутакова під час перебування в Оренбурзі (Справа № 201, арк. 54).


Червня 25.

Лист штабу Оренбурзького окремого корпусу командирові лінійного батальйону № 2 підполковнику Г. Чигирю з роз’ясненням обставин арешту Шевченка і суті його справи, зобов’язано Чигиря провести слідство (Справа № 201, арк. 55 — 58; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 139).

Командир Оренбурзького окремого корпусу В. Обручов повідомив шефа жандармів О. Орлова про те, що чиновник Прикордонної комісії Ф. Лазаревський листувався з Шевченком і через нього пересилались Шевченкові листи, а тому він ставить питання про усунення Ф. Лазаревського з посади і з цією метою /166/ написав листа до К. Нессельроде (Справа № 201, арк. 61 — 62).


Червня 26.

Відповідь штабу Оренбурзького окремого корпусу на запит чергового корпусу від 24 червня про те, що штаб не знає про малярську роботу Шевченка та інших у О. Бутакова, бо вони працювали в його квартирі під безпосереднім керівництвом О. Бутакова (Справа № 201, арк. 63).


Червня 27.

Розпорядження штабу Оренбурзького окремого корпусу про видачу командирові батальйону № 2 Г. Чигирю трьох коней і грошей у сумі 23 крб. 67 коп. для поїздки в Орськ у справі слідства над Шевченком (Справа № 201, арк. 64).

Шеф жандармів О. Орлов повідомив військове міністерство і міністерство закордонних справ про наслідки розслідування справи Шевченка та про рішення з цього приводу Миколи 1 (див. дату 24 червня) (Справа № 75/584, арк. 40 — 41; Документи, с. 72 — 73).

Попередження шефа жандармів О. Орлова В. Рєпніній, щоб вона облишила заступатися за Шевченка і не втручалася у справи Малоросії (Справа № 241, арк. 142 — 143).

Підполковник Г. Чигир завів на Шевченка слідчу справу («Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 139).


Червня 30.

Слідчий Г. Чигир, прибувши в Орськ, викликав до себе попа П. Тимашова для «увещевания при отобрании показания» у рядового Шевченка (Справа № 201, арк. 79).

Військове міністерство надіслало командирові Оренбурзького окремого корпусу повідомлення про наслідки розслідування справи Шевченка III відділом і про покарання його та інших винуватців (Справа № 75/584, арк. 53 — 54; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 145 — 146).

Командир лінійного батальйону № 2 Г. Чигир, що вів слідство над Шевченком, дав розпорядження приводити до нього Шевченка під суворою вартою (Справа № 201, арк. 79).


Липня 1.

Шевченко дав відповіді на запитальні пункти, поставлені йому слідчим Г. Чигирем (Справа № 201, арк. 80 — 93); «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 139 — 145). /167/

Слідчий Г. Чигир надіслав командирові лінійного батальйону № 5 Д. Мешкову запитальні пункти, на які він повинен був дати відповіді у справі Шевченка (Справа № 201, арк. 99 — 101).

Слідчий Г. Чигир наказав комендантові Орської кріпості викликати на допит у справі Шевченка наглядача Орської поштової станції (там же, арк. 85).


Липня 2.

Розпорядження командира лінійного батальйону № 5 майора Мешкова командирові 4-ї роти цього батальйону підпоручику О. Ростопчину привести Шевченка до присяги по службі (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 488).

Запит слідчого Г. Чигиря до Оренбурзької поштової контори про те, скільки Шевченко одержав та надіслав листів (Справа № 201, арк. 113 — 114).

Командир 5-го батальйону Д. Мєшков дав відповіді на запитальні пункти слідчого Г. Чигиря в справі обвинувачення Шевченка (там же, арк. 101 — 103).

Рапорт слідчого Г. Чигиря комендантові Орської фортеці про відмову наглядача Орської поштової станції дати свідчення про Шевченка (там же, арк. 92 — 93).


Липня 3.

Запит командира 4-ї роти лінійного батальйону № 5 до священика Орської фортеці з приводу того, коли він зможе привести до присяги рядового Шевченка (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 448).

Шевченка приведено до військової присяги (там же, № 441).


Липня 5.

Пояснення ад’ютанта 1-ї бригади слідчому Г. Чигирю про те, що призначення Шевченка до складу описової експедиції відбулося без розпорядження командира корпусу, але з його відома (Справа № 201, арк. 109, 112).

Рапорт слідчого Г. Чигиря командирові Оренбурзького окремого корпусу, при цьому супроводились матеріали закінченого слідства над Шевченком (Справа № 201, арк. 68; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 145).


Липня 13.

Доповідна по 2-му відділенню корпусного штабу про наслідки розслідування справи Шевченка (Справа № 201, арк. 117 — 131). /168/

Запит штабу Оренбурзького окремого корпусу до прапорщика корпусу флотських штурманів К. Поспелова з приводу того, для якої мети були прикомандировані до нього X. Вернер, Бр. Залеський і Шевченко (там же, арк. 135).


Липня 21.

Рапорт командира Оренбурзького окремого корпусу В. Обручева на ім’я військового міністра, в якому він покладає вину за листування Шевченка на Д. Мешкова, повідомляє, що Шевченко перебуває під арештом, що про цивільний одяг його ведеться слідство (Справа № 75/584, арк. 55 — 60; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 146 — 147).

Розпорядження командира Оренбурзького корпусу коменданту Орської фортеці допитати Шевченка, коли і до кого він ходив у цивільному одязі (Справа № 201, арк. 148; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 149).


Липня 23.

Запит штабу Оренбурзького окремого корпусу до прапорщика корпусу флотських штурманів К. Поспелова з приводу того, на якій підставі він дозволяв Шевченкові носити цивільний одяг (Справа № 201, арк. 149; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 149).

Відповідь коменданта Орської фортеці на запит командира корпусу, що Шевченко цивільний одяг іноді надівав у себе на квартирі і що з квартири в ньому нікуди не виходив (Справа № 201, арк. 150; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 149).


Серпня 1 — 8.

Довідка інспекторського департаменту військового міністерства військовому міністрові про результати слідства у справі Шевченка (складена на підставі рапорту командира Оренбурзького окремого корпусу) (Справа № 75/584, арк. 61 — 66).


Серпня 8.

Розпорядження військового міністерства перевести Шевченка з батальйону № 5 до якогось іншого (Справа № 75/584, арк. 60).


Серпня 9.

Розпорядження військового міністерства командиру Оренбурзького окремого корпусу В. Обручову:

1. Звільнити Шевченка з-під арешту, втлумачивши йому, щоб надалі він не порушував волю царя.

2. Перевести його з батальйону № 5 до якогось іншого, віддаленого, під суворий нагляд. /169/

3. Покарати тих, хто дозволив йому ходити в цивільному одязі (Справа № 201, арк. 151 — 152; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 147; Документи, с. 73 — 74).


Серпня 25.

Відповідь канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора на претензію новозибківського повітового предводителя дворянства про повернення грошей за невислані естампи «Живописной Украины»: Шевченко засланий урядом невідомо куди, а тому канцелярія не може вдовольнити претензії (Справа № 171/4088, арк. 58).


Серпня 30.

Прапорщик корпусу флотських штурманів К. Поспелов повідомив штаб Оренбурзького окремого корпусу, що X. Вернера і Шевченка йому О. Бутаков не передавав і що до них він не має ніякого відношення (Справа № 201, арк. 165; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 149).


Вересня 2.

Резолюція командира Оренбурзького окремого корпусу про звільнення Шевченка з-під арешту і переведення його до батальйону № 1, в одну з рот, що знаходилась у Новопетровському укріпленні (Справа № 201, арк. 151; Документи, с. 73 — 74).


Вересня 5.

Командир Оренбурзького окремого корпусу повідомив командирові 23-ї піхотної дивізії про наслідки слідства, проведеного Г. Чигирем у справі Шевченка, і розгляд їх військовим міністерством. Дано розпорядження перевести Шевченка в лінійний батальйон № 1 (форт Новопетровський), повернути йому відібрані речі для негайного продажу, бо вони для нижчого чину не потрібні, і встановити найсуворіший нагляд за Шевченком у Новопетровську. Видано відкритий лист без прогонів для відправки Шевченка (Справа № 201, арк. 161 — 163; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 148 — 149).


Жовтня 3.

Шевченко, якого перевозили з Орської фортеці до Новопетровського укріплення, проїхав через Оренбург, де зустрівся із своїми знайомими. Бр. Залеський у листі до А. Венгржиновського від 13 жовтня писав: «Десять років тому художник завітав до мене — увесь скривавлений, бо його рознесли коні в Губерлінських горах і мало не вбили. Пробувши тут кілька годин, він вирушив до Новопетровського, /170/ брами котрого відчинять йому хіба янголи, як Альдоні» («Питання шевченкознавства». К., Вид-во АН УРСР, 1958, с. 111).


Жовтня 8.

З Уральська Шевченка відправлено на човні в супроводі унтер-офіцера Т. Булатова до Гур’єва («Русская старина», 1891, кн. 5, с. 435 — 436; Справа № 69, арк. 1; Soldat. Nowe pamiętniki, Gordona, Lipsk, 1864, с. 103 — 105).


Жовтня 14.

Шевченко прибув до Гур’єва. Того ж дня його відправили морським байдаком з Гур’єва до Новопетровська. На вулиці в Гур’єві Шевченко підняв вербову палицю, привіз її до Новопетровська і посадив на гарнізонному городі. Згодом з неї виросла верба («Русская старина», 1891, кн. 5, с. 436; Твори, т. V, с. 9; Справа № 69, арк. 3).


Жовтня 17.

Шевченко прибув до Новопетровська, де був зарахований у 4-у роту батальйону № 1, якою командував штабс-капітан М. Потапов («Русская старина», 1891, кн. 5, с. 436. Див. дату 20.X ц. р.).


Жовтня 19.

Повідомлення командира лінійного батальйону № 1 командирові 23-ї піхотної дивізії про зарахування Шевченка в 4-у роту (форт Новопетровський) 1-го батальйону (Справа № 201, арк. 167).


Жовтня 20.

Комендант Новопетровського укріплення А. Маєвський подав рапорт командирові Оренбурзького лінійного батальйону № 1 Л. Михайлову про прибуття Шевченка до укріплення 17 жовтня (Справа № 69; «Киевская старина», 1896, кн. 1, с. 150 — 151).


Жовтня 22.

Рапорт коменданта Гур’єва-городка на ім’я оренбурзького воєнного генерал-губернатора про те, що Шевченка 13 жовтня відправлено до Новопетровська (Справа № 201, арк. 172).


Жовтня 23.

Нагадування командира Оренбурзького окремого корпусу командирові 23-ї піхотної дивізії про те, що й досі не одержано повідомлення про відправку Шевченка до Новопетровського укріплення (Справа № 201, арк. 168).

Рапорт командира 23-ї піхотної дивізії командиру Оренбурзького окремого корпусу про переведення Шевченка в 4-у роту батальйону № 1 в Новопетровське укріплення (там же, арк. 168 — 169).


Листопада 6.

Командир Оренбурзького окремого корпусу /171/ В. Обручов повідомив військове міністерство про переведення Шевченка в Новопетровське укріплення і про наслідки розслідування з приводу цивільного одягу Шевченка (Справа № 201, арк. 168 — 169; Документи, с. 74 — 76).


Листопада 14.

Прапорщик корпусу флотських штурманів К. Поспелов повідомив штаб окремого Оренбурзького корпусу, що Шевченко ніколи не перебував у його віданні і що він ніколи не бачив Шевченка у цивільному одязі (Справа № 201, арк. 173).


Грудня 4.

Лист військового міністра О. Чернишова на ім’я начальника морського штабу О. Меншикова «о взыскании с. капитан-лейтенанта Бутакова за упущение по наблюдению за рядовым Шевченко» (Справа № 75/584, арк. 70 — 71; Берг Л. С. Очерки по истории русских географических открытий. М. — Л., Изд-во АН СССР, 1949, с. 214).


Грудня 7.

Розпорядження начальника морського штабу О. Меншикова черговому генералу: «Сделать строжайший выговор к[апитан]-л[ейтенанту] Бутакову лично и военного министра уведомить» (Берг Л. С. Очерки по истории русских географических открытий. М. — Л., Изд-во АН СССР, 1949, с. 214).


Грудня 9.

Морський штаб повідомив військового міністра про те, що О. Бутакову «за упущение по наблюдению за рядовым Шевченко сделан строгий выговор» (Справа № 75/584, арк. 73).


Грудня 26, 27, 28, 29.

Шевченко виконував роль Рисположенського у п’єсі О. Островського «Свои люди — сочтемся», яку ставив у Новопетровському самодіяльний драматичний гурток, створений за участю Шевченка («Киевская старина», 1893, кн. 2, с. 251 — 252).










1851 рік


Січня 12.

Шевченко написав лист В. Рєпніній: повідомляє, що його перевели з Орська до Новопетровська, просить писати листи (Твори, т. VI, с. 63).


Квітня 2.

III відділ видав генерал-ад’ютантові В. Перовському довідку про Шевченка (за що його заслано і про перебування в солдатах) (Справа № 81, ч. 6, арк. 104; Документи, с. 76 — 78). /172/


Квітня 30.

Розпорядження штабу Оренбурзького окремого корпусу про нагородження нижчих чинів (серед них і Шевченка) грошима за участь в Аральській експедиції 1848 — 1849 років (по 5 крб. сріблом кожного) («Киевская старина», 1893, кн. 2, с. 248).


Травня 28.

Учасники геологічної експедиції, що досліджували поклади кам’яного вугілля на півострові Мангишлак під керівництвом штабс-капітана О. Антипова, вирушили з Новопетровська в Kapa-Тау. Серед учасників експедиції були Шевченко, Бр. Залеський, Л. Турно, штейгер М. Козлов («Літературний журнал», 1939, № 2, с. 112 — 113; Мушкетов И. В. Туркестан. СПб., 1886, с. 141 — 142; «Горный журнал», 1852, ч. II, с. 460 — 469; «Вісник АН УРСР», 1953, № 1, с. 68 — 72; Твори, т. IX, с. 3*).


Травня 29.

Учасники геологічної експедиції О. Антипова прибули в урочище Ханга-Баба (за 30 км на схід від Новопетровського укріплення) (Твори, т. IX, с. 3).


Травня 30.

Експедиція О. Антипова вирушила з урочища Ханга-Баба в гори Kapa-Тау (Твори, т. IX, с. 3).


Червня 8 — 27.

Шевченко разом з іншими учасниками геологічної експедиції перебуває в долині Апазир (Твори, т. IX, с. 3).


Червня 8.

Записка Шевченка (з долини Апазир в Кара-Тау до А. Венгржиновського в Одесу): просить зустрітися з якимсь другом поета та розказати все, що йому відомо про Шевченка (очевидно, йдеться про В. Рєпніну) (Твори, т. VI, с. 64).


Червня 10.

Лист Бр. Залеського до З. Сераковського про участь Шевченка в геологічній експедиції на півострові Мангишлак: «Дорогу відбуваємо з Людвігом ** верхи, не стомлюючись цілком, бо їдемо шагом і відстані невеликі, від колодязя до колодязя 25 верст, часом 10 або 12 тільки. Маємо кибитку, яку займаємо разом з Тарасом і топографом, бо і Тарас із нами, в числі солдат, виділених для гірничих робіт.



* Тут зазначено, що експедиція вирушила з Новопетровського укріплення 21 травня. Насправді учасники експедиції в гори Кара-Тау виїхали на тиждень, пізніше («другий день зелених свят», про який згадується в листі Бр. Залеського, припадав у 1852 р. на 28 травня).

** Людвіг Турно.



 Дуже ми раді з його товариства, як то /173/ легко можете зрозуміти. Він тебе, мій Зигмунте, наказав обняти, дуже шкодував, що ви розминулись, але якщо його переведуть до Оренбурга, то познайомитесь» (Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. К., Вид-во АН УРСР, 1958, с. 164).


Липень початок серпня.

Очолювана О. Антиповим геологічна експедиція перебуває в горах Північного Ак-Тау (Твори, т. IX, с. 4).


Кінець серпня початок вересня.

Учасники геологічної експедиції О. Антипова, в якій брав участь і Шевченко, повернулися в Новопетровське укріплення (Твори, т. IX, с. 4).


Літо.

До часу перебування Шевченка в складі геологічної експедиції та в укріпленні відносяться такі його малюнки:

«Ханга-Баба» (акварель, а також окремий малюнок олівцем і білилом) (Твори, т. IX, № 1 і 106);

«Долина на Хівінській дорозі» (акварель). Місцезнаходження оригіналу не встановлено;

«Вид на Kapa-Тау з долини Апазир» (акварель);

«Аулья-Тау» (акварель). Оригінал не розшукано;

«Тріо» (сепія);

«Місячна ніч серед гір» (акварель);

«Туркменські аби в Kapa-Тау» (акварель);

«Чиркала-Тау» (акварель);

«Чиркала-Тау» (акварель). Назва написана рукою Шевченка;

«Далісмен-Мула-Аульє» (акварель). Назва написана рукою Шевченка;

«Акмиш-Тау» (акварель). Оригінал не розшукано;

«Акмиш-Тау» (акварель). Назва написана рукою Шевченка;

«Гора Кулаат» (акварель);

«Циган» (сепія) — два малюнки;

«Т. Г. Шевченко серед товаришів» (сепія, білило);

«Автопортрет (італійський олівець, білило);

«Туркменське кладовище в долині Долнапа» (акварель). Оригінал не розшукано;

«Апостол Петро» (сепія). Оригінал не розшукано (там же, № 2 — 17, 190, 191).

Рисунки олівцем на тонованому (або кольоровому) папері: /174/

«Ханга-Баба» (назва і позначка «1» написані рукою Шевченка);

«Кудук-Кштим» (назва і позначка «2» написані рукою Шевченка);

«Долина Апазир» (з позначкою Шевченка: «4»);

«Відроги Kapa-Тау» — два варіанти (позначка рукою Шевченка: «5» і «6»);

«Кладовище Агаспеяр» (позначка рукою Шевченка: «8» та іншою рукою: «Агаспеяр»);

«Вид на гори Ак-Тау з долини Агаспеяр» (позначка рукою Шевченка: «9» та іншою рукою: «Агаспеяр»);

«Гори в долині Агаспеяр» (позначка рукою Шевченка: «10» та іншою рукою: «Агаспеяр»);

«Гора в долині Агаспеяр» (напис олівцем «Агаспеяр») ;

«Сюн-Кукх» (напис рукою Шевченка: «12. СюнКукх»);

«Сюн-Кукх» (позначка рукою Шевченка: «13» та іншою рукою: «Siun Kuhh»);

«Сюн-Кукх» (позначка рукою Шевченка: «16», іншою рукою: «Siun Kuhh»);

«Кайрак-Тау» (напис рукою Шевченка: «17. Кайрак-Тау»);

«Караван біля гір Чиркала та Кок-Суйру» (позначка рукою Шевченка: «18»);

«Чиркала-Тау» — два варіанти (позначка рукою Шевченка: «19» і «20»);

«Експедиційний табір»;

«Далісмен-Мула-Аульє»;

«Гірське пасмо Ак-Тау» (позначка рукою Шевченка: «26»);

«Усир-Тау» (напис рукою Шевченка: «27. УсирТау»);

«Долина Кугус» (позначка «28» і назва написані рукою Шевченка);

«Кок-Суйру» (позначка рукою Шевченка: «29» та іншою рукою напис: «Кок-Суйру»);

«Чиркала і Кок-Суйру» (позначка рукою Шевченка: «31» і напис іншою рукою: «Чир-Кала и Кок-Суйру»);

«Долина Турш» (напис рукою Шевченка: «32. Д. Турш»); /175/

«Гора Кулаат» (позначка і напис рукою Шевченка: «33. Г. Кулат»);

«Тарли» (позначка і напис рукою Шевченка: «35. Тарли»);

«Долина в гірській місцевості» (олівець, білило). Позначка рукою Шевченка: «36»;

«Тарла» (олівець, білило). Позначка рукою Шевченка: «38»;

«Долина серед гір» (позначка Шевченка: «39»);

«Кочак» (напис рукою Шевченка: «40. Кочак»);

«Табір експедиції»;

«Намети експедиції»;

«Кочак» (напис рукою Шевченка: «41. Кочак»);

«Тарла» (напис рукою Шевченка: «42. Тарла»);

«Туркменські аби»;

«Гористий краєвид»;

«Скелі» — дев’ять видів;

«Каміння»;

«Кущ серед скель»;

«Кам’янистий горб»;

«Постать чоловіка»;

«Казах напуває верблюда» та інші начерки;

«Голова корови. Теля. Голова верблюда»;

«Апостол Петро»;

«Казах. Дитина» (олівець);

«Надгробки в Ханга-Баба» — три варіанти;

«Туркменські аби»;

«Надгробки на туркменському кладовищі»;

«Склепіння зруйнованої будівлі» (Твори, т. IX, № 71 — 105, 107 — 129, 132, 134);

Малюнки часів каратауської експедиції (оригінали не розшукані) (там же, № 181 — 189);

«Мангишлацький сад» — дванадцять малюнків (сепія, туш, білило, акварель, олівець) (там же, № 19 — 28, 130, 131);

«Затока біля Новопетровського укріплення» (два малюнки — акварель і олівець) (там же, № 133; т. X, № 128);


1851 рік.

Шевченко звернувся з проханням до В. Рєпніної написати лист полковнику Ю. Матвееву, бо його заступництво може полегшити становище Шевченка і сприяти поверненню поета з Новопетровська (Твори, т. VI, с. 64). /176/


1851 — 1852 роки.

Виконав малюнок сепією «Мангишлацький сад» (оригінал не розшукано) (Твори, т. X, № 127).


1851 — 1856 роки.

«Піщаний бархан у Мангишлацькій пустелі» (акварель; оригінал не розшукано) (Твори, т. IX, № 202).


1851 — 1857 роки.

Малюнки Шевченка, виконані ним у період перебування в Новопетровську (олівець):

«В околицях Новопетровського укріплення» — два варіанти;

«Оселя в околицях Новопетровського укріплення»;

«Новопетровське укріплення. Батарея № 2». На звороті напис: «Батарея № 2 в форте Александровском»;

«Службова споруда поблизу батареї № 2»;

«Верблюд. Голова верблюда»;

«Новопетровське укріплення і вид на станицю Ніколаєвську»;

«Флагшток Новопетровського укріплення і вид на станицю Ніколаєвську»;

«Флагшток Новопетровського укріплення» — два варіанти;

«Станиця Ніколаєвська»;

«Військовий пост біля Новопетровського укріплення»;

«Біля Новопетровського укріплення»;

«Скеля біля Новопетровського укріплення»;

«Скелястий берег біля Новопетровського укріплення»;

«Новопетровське укріплення з боку гавані»;

«Шхуни в гавані Новопетровського укріплення» (Твори, т. IX, № 135 — 151).


Червень 1851 року липень 1857 року.

Малюнок сепією

«Пісня молодого казаха». Оригінал у І. Зільберштейна (Москва);

«Пейзажі Kapa-Тау та Новопетровського укріплення» (акварель; оригінали не розшукано);

«Кочак» (акварель; оригінал не розшукано);

«Портрети солдат і офіцерів» (оригінали не розшукано);

«Купці, що смажать яєчню» (оригінал не розшукано) (Твори, т. IX, № 18, 192 — 201, 203, 204). /177/








1852 рік


Січня 17.

Відбув караул по 4-й роті у третій зміні. В постових відомостях, написаних у цей день Шевченком, зазначено: «Под сдачей состоит: ящик с двумя штандартами и двумя флагами, книга шнуровая 1, стол 1, скамейки 4, тулуп 1, кеньги 1 пара, линейка 1» (ДМШ, А — 43, Постові відомості, арк. 1).


Лютого 8.

Відбув караул по 4-й роті у першій зміні. Постові відомості за цей день написані рукою Шевченка (ДМШ, А — 43, Постові відомості, арк. 2).


Лютого 19.

Відбув караул по 4-й роті у другій зміні. Постові відомості за цей день написані рукою Шевченка (ДМШ, А — 43, Постові відомості, арк. 3).


Лютого 21.

У Москві помер М. Гоголь (БСЭ, 2-е вид., т. 11, с. 571).


Березня 12.

Відбув караул по 4-й роті у третій зміні. Постові відомості за цей день написані рукою Шевченка (ДМШ, А — 43, Постові відомості, арк. 4).


Березня 13.

Запис рукою Шевченка в постових відомостях за 12 березня: «13 марта. Труба в караульном доме чищена» (ДМШ, А — 43, Постові відомості, арк. 4).


Березня 20.

Відбув караул по 4-й роті у третій зміні. Постові відомості за цей день писані рукою Шевченка (ДМШ, А — 43, Постові відомості, арк. 5).


Квітня 11.

Відбув караул по 4-й роті у першій зміні.

Постові відомості за цей день написані рукою Шевченка (ДМШ, А43, Постові відомості, арк. 6).


Кінець квітня.

Петрашевець О. Хаников передав з Уральська через М. Савичева лист Шевченкові в Новопетровське укріплення («Літературний журнал», 1939, № 2, с. 112 — 113).


Травня 2.

Відбув караул по 4-й роті як єфрейтор. Постові відомості за цю добу написані рукою Шевченка (ДМШ, А — 43, Постові відомості, арк. 7).


Травня 7.

Знайомство Шевченка з М. Савичевим і часті зустрічі та розмови з ним («Літературний журнал», 1939, № 2, с. 112 — 113).


Червня 11.

В Італії помер К. П. Брюллов (БСЭ, 2-е вид., т. 8, с. 187).


Червень.

Намалював портрет М. Савичева (кольоровий папір, італійський олівець, білило). Дата «1852» /178/ і монограма «Ш» написані рукою Шевченка. На звороті напис рукою невідомого: «Портрет этот рисован в июне 1852 года в Новоалександровском * укреплении Тарасом Григор. Шевченком». Нижче ще напис: «Портрет Никиты Федоровича Савичева в чине хорунжего. Подарен в войсковой музей Павлом Ивановичем Обротеевым (1909)» (Західно-казахстанський обласний історико-краезнавчий музей в м. Уральську, інв. № 938; Твори, т. IX, № 29).


Липня 1.

У листі до С. Артемовського дякує за 20 крб. грошей, присланих йому, згадує спільних знайомих у Петербурзі і вільне життя до заслання, скаржиться на своє безнадійне становище і на те, що відстав від новин літератури і мистецтва (Твори, т. VI, с. 65 — 66).


Липня 4.

Відбув караул по 4-й роті у третій зміні. Постові відомості за цей день написані рукою Шевченка (ДМШ, А — 43, Постові відомості, арк. 8).


Липня 11.

Відбув караул по 4-й роті за єфрейтора. Постові відомості за цей день написані рукою Шевченка (ДМШ, А — 43, Постові відомості, арк. 9).


Липня 16.

У листі до А. Лизогуба скаржиться на свою самотність, на важке заслання, висловлює бажання побачити, хоч перед смертю, Україну, Дніпро, своїх знайомих. Повідомляє, що він у Новопетровську; описує природні умови і солдатське життя, просить писати листи чи хоч подати звістку, хто живий; скаржиться на заборону малювати (Твори, т. VI, с. 66 — 68).

У листі до А. Козачковського пише, що живе в казармі і муштрується та несе караули нарівні з усіма іншими солдатами, що його життя тяжке й одноманітне. Згадує Переяслав і навколишні села, чарівні пісні і природу України (Твори, т. VI, с. 68 — 69).


Липня 22.

Відбув караул по 4-й роті у першій зміні. Постові відомості за цю добу написані Шевченком (ДМШ, А — 43, Постові відомості, арк. 10).


Липня 28.

Рукою Шевченка написано заголовок постових відомостей по 4-й роті і здача караулу (ДМШ, А — 43, Постові відомості, арк. 11).



!!* Помилка оригіналу. Треба: «Новопетровском». /179/



Серпня 2.

Написав лист Ф. Лазаревському: запитує про причину мовчанки та чи не повернувся К. Поспелов з Аральського моря, хто з ним їздив, передає вітання спільним знайомим (Твори, т. VI, с. 70).


Вересня 9.

Супровідний лист Казанської комісаріатської комісії військового міністерства в контору імператорського Санкт-Петербурзького театру з розпискою при ньому Шевченка про одержання від С. Артемовського 19 крб. 40 коп. за намальований портрет. На листі напис рукою С. Артемовського: «Расписку рядового Тараса Шевченки получил артист Артемовский 19 сентября 1852 года» (ЦДІА СРСР, Ленінград, Архів колишнього царського двора, Справа С. Артемовського).


Жовтня 1.

Шевченко зустрівся і кілька годин розмовляв у Новопетровську з А. Головачовим, який розповів йому новини літератури, театру, мистецтва. Одержав лист від А. Козачковського (Твори, т. VI, с. 72).


[Жовтень грудень].

У листі до Ф. Лазаревського дякує за лист і гроші, прислані М. Лазаревським, і за привітання від спільних знайомих (Твори, т. VI, с. 70 — 71).


Листопада 15.

У листі до О. Бодянського скаржиться на тяжке солдатське життя, на несправедливість і жорстокість покарання, особливо на заборону малювати, просить вислати літопис Г. Кониського або С Величка (Твори, т. VI, с. 71 — 72).

У листі до А. Головачева Шевченко з радістю згадує свої зустрічі з ним у Новопетровському укріпленні, висловлює своє захоплення віршем М. Щербини «Купання», просить привітати О. Островського, радить познайомитися з М. Рамазановим (Тарас Шевченко. Повне зібрання творів у шести томах, т. VI. К., Вид-во АН УРСР, 1964, с. 81 — 82).


Грудня 17.

Рукою Шевченка написані постові відомості по 4-й роті (ДМШ, А43, Постові відомості, арк. 12).

З постових відомостей відомо, що в 1852 р. Шевченко відбув загалом 63 караули нарівні з іншими нижніми чинами («Киевская старина», 1900, кн. 2, с. 159).


У цьому році.

Командира 4-ї роти, в якій перебував Шевченко, штабс-капітана М. Потапова відкликано /180/ з Новопетровська, і цю роту прийняв капітан Є. Косарев («Киевская старина», 1889, кн. 3, с. 570).


1852 — 1857 роки.

Намалював:

«Портрет Є. Косарева» (оригінал не розшукано);

«Вид Астрабада (міраж)». Оригінал не розшукано (Твори, т. ЇХ, № 205, 206).









1853 рік


Січень.

Помер комендант Новопетровського укріплення А. Маєвський («Киевская старина», 1889, кн. 2, с. 298).


Квітень.

До укріплення прибув новопризначений комендант І. Усков з дружиною і дитиною, з якими заприятелював Шевченко (Твори, т. VI, с. 414).


Червня 11.

О. Бодянський передав через А. Головачова, який їхав у Середню Азію, книжки для Шевченка («Сборник Общества любителей российской словесности на 1891 год». М., 1891, с. 115 — 116).


Червня 15.

Шевченко написав лист С. Артемовському: дякує за лист і 10 крб. грошей, присланих йому, скаржиться на тяжке життя в неволі, повідомляє, що почав займатися скульптурою, просить допомогти йому в цьому через спільних знайомих у Петербурзі, іронізує над своїм становищем солдата. Згадуючи своїх колишніх знайомих, перефразовує рядки з «Евгения Онегина» О. Пушкіна:

Одних уж нет, а те далече,

Как Пушкин некогда сказал.

(Твори, т. VI, с. 73 — 75).


Червня 24.

Командир роти Є. Косарев звернувся з проханням до командира батальйону № 1 вислати формуляр Шевченка (Справа № 88, арк. 2; «Киевская старина», 1905, кн. 2, с. 203).


Червня 30.

У листі до А. Козачковського висловлює співчуття з приводу смерті його дітей, розповідає про смерть трирічної дитини коменданта укріплення І. Ускова, яка була маленьким другом Шевченка в неволі (Твори, т. VI, с. 7576).


Липня 8.

Командир роти Є. Косарев вдруге просить командира батальйону вислати в укріплення солдатський формуляр Шевченка (Справа № 88, арк. 2; «Киевская старина», 1905, кн. 2, с. 203). /181/


Вересня 21.

Шевченко познайомився з академіком К. Бером та М. Данилевським, які брали участь в експедиції по вивченню Каспійського моря і бували в Новопетровську (Твори, т. VI, с. 89 — 90; Збірник праць п’ятнадцятої наукової Шевченківської конференції. К., «Наукова думка», 1968, с. 52).


[Вересень жовтень].

У листі до Бр. Залеського дякує за надіслані йому портрети знайомих, сповіщає, що послав йому «Байгушів», розповідає про приятелювання з М. Мостовським, висловлює бажання завести листування з А. Совою (Е. Желіговським), запитує про спільних знайомих і передає їм вітання (Твори, т. VI, с. 77 — 79).


Жовтня 6.

У листі до С. Артемовського сповіщає, що передав скриньку зі своїми скульптурними працями через камердинера академіка К. Бера — Петра, коли той був у Новопетровську. Просить прислати літографовані малюнки О. Калама (Твори, т. VI, с. 76 — 77).


У цьому році.

Початок Кримської війни. 18 листопада видатний російський флотоводець П. Нахімов повністю розгромив і потопив турецький флот, який стояв у Сінопі (Історія Української РСР, т. I, с. 405).


1853 рік.

Дата, виставлена Шевченком під повістю «Княгиня». Вперше надрукована в журналі «Киевская старина», 1884, кн. 3, с. 393 — 422 (Твори, т. III, с. 191, 456).

До 1853 року відносять такі малюнки Шевченка:

«Скеля „Монах“» (акварель);

«Молитва матері» (сепія; оригінал не розшукано);

«Байгуші» (сепія). Оригінал зберігається в Державному музеї образотворчого мистецтва в Харкові;

«Сад біля Новопетровського укріплення» (акварель) ;

«Місце майбутнього саду біля Новопетровського укріплення» (тонований папір, олівець) (Твори, т. IX, № 30 — 33, 153);

Скульптурні роботи, виконані Шевченком у Новопетровську (не розшукані):

«Барельєф» (гіпс);

«Пам’ятник на могилі сина Ускових»;

«Тріо»;

«Бик і киргиз» (там же, № 207 — 210). /182/


1853 — 1854 роки.

«Христос у терновому вінку»;

«Скульптурна група»;

У цей період виконав малюнок «Каспійське море з двома смерчами». Оригінал не розшукано (Твори, т. IX, № 211 — 213).


1853 — 1857 роки.

До цього періоду належать такі мистецькі твори Шевченка:

«Портрет І. Ускова» (італійський олівець, білило);

«Автопортрет» (сепія; оригінал не розшукано);

«Новопетровське укріплення з моря» (акварель) (Твори, т. IX, № 36 — 38).









1854 рік


Січня 5.

Заведено справу № 88 про пересилку з лінійного батальйону № 1 солдатського формуляра Шевченка та про клопотання поета дозволити намалювати олійними фарбами запрестольний образ за свій рахунок для церкви в укріпленні (Справа № 88, арк. 1; «Киевская старина», 1905, кн. 2, с. 203).

Запит коменданта Новопетровського укріплення І. Ускова до командира роти Є. Косарева про формулярний список і поведінку Шевченка (Справа № 88, арк. 1).


Січня 7.

Відповідь командира роти Є. Косарева про те, що формулярного списку на Шевченка йому й досі не вислано, що Шевченко поводиться добре й нічого недозволеного за ним не помічено (Справа № 88, арк. 2; «Киевская старина», 1905, кн. 2, с. 203 — 204). Клопотання коменданта Новопетровського укріплення І. Ускова перед штабом корпусу про дозвіл Шевченкові намалювати для місцевої церкви запрестольний образ. Дозволу не було дано (Справа № 88, арк. 4 — 5; «Русская старина», 1891, кн. 5, с. 440; «Киевская старина», 1905, кн. 2, с. 203 — 204).


Січня 9.

Відношення коменданта Новопетровського укріплення до командира лінійного батальйону № 1 з проханням надіслати формулярний список Шевченка (Справа № 88, арк. 3).


Січень.

Шевченко написав лист Бр. Залеському: радіє з приводу майбутнього звільнення Залеського з заслання, згадує Ханга-Бабу, де вони разом були /183/ і малювали, називає багатьох своїх знайомих, обіцяє прислати малюнки Kapa-Тау і Ак-Тау (Твори, т. VI, с. 80 — 81).


Лютого 24.

Командир Оренбурзького лінійного батальйону № 1 майор Львов надіслав комендантові Новопетровського укріплення формулярний список Шевченка (Справа № 88, арк. 7 — 16; «Киевская старина», 1905, кн. 2, с. 204; Документи, с. 78 — 80).


Квітня 1.

Шевченко почав писати лист Я. Кухаренку: сповіщає вигадку про зустріч у Москві з якимось «чорноморцем», який нібито розповів про смерть Я. Кухаренка; описує свій арешт і заслання, участь в експедиції по Аральському морю. Запитує, чи надрукували «Чорноморський побит» (Твори, т. VI, с. 82 — 83).


Квітня 10.

Шевченко продовжує писати лист Я. Кухаренку, описуючи солдатське життя в Новопетровську, куди він потрапив з Оренбурга (Твори, т. VI, с. 83 — 84).


Квітня 14.

У листі до А. Козачковського дякує за надіслані 10 крб. грошей, згадує Андруші й Трахтемирівські гори, просить прислати йому «Слово о полку Игореве», щоб перекласти українською мовою (Твори, т. VI, с. 85 — 86).


Квітня 16.

Закінчив писати лист Я. Кухаренку, розпочатий 1 квітня. Запитує про його родину, просить вислати йому «Чорноморський побит» і передати вітання у Харків А. Метлинському (Твори, т. VI, с. 82 — 85). Штаб Оренбурзького окремого корпусу на запит коменданта Новопетровського укріплення відповів, що малювати Шевченкові запрестольний образ не дозволяється («Русская старина», 1891, кн. 5, с. 440; Документи, с. 80).


Травня 1.

У листі до О. Бодянського просить вислати «Слово о полку Игореве» (хоче перекласти його українською мовою), літопис С. Величка, твори М. Щербини і сходити на могилу М. Гоголя (Твори, т. VI, с. 87).


Червня 6.

У листі до Бр. Залеського дякує за твори А. Сови і за обіцянку прислати Т. Кернера і Богдана Залеського, просить замовити яшмову печатку для І. Ускова, скаржиться, що не можна малювати (Твори, т. VI, с. 87 — 89). /184/


Жовтня 9.

У листі до Бр. Залеського повідомляє, що до них прибула експедиція К. Бера і що він добре проводив час з М. Данилевським. Дякує за надіслані йому твори Богдана Залеського, сповіщає про переклади О. Плещеєвим і А. Совою його творів і про те, що прочитав біографію Гоголя і одержав від З. Сераковського олівці. Просить надіслати олівці, голки для гравірування і лаку (Твори, т. VI, с. 89 — 92).


Жовтня 28.

Начальник артилерії Оренбурзького округу генерал-майор Г. Фрейман, відвідавши Новопетровське укріплення, зробив подання командирові Оренбурзького корпусу, щоб присвоїти звання унтерофіцера Шевченкові, «который в продолжении четырехлетнего служения своего в укреплении, по удостоверению майора Ускова (коменданта) и командира роты, ведет себя примерно и исполняет служебные обязанности с отличным усердием, не подвергаясь никаким замечаниям» («Русское богатство», 1901, кн. 2, с. 70; Твори, т. VI, с. 97).


Листопада 3.

Написав лист О. Бодянському, якого передав разом з своїм автопортретом через М. Семенова (Твори, т. VI, с. 92).


Листопада 8.

У листі до Бр. Залеського сповіщає, що М. Данилевський пробув у Новопетровську близько двох місяців і виїхав, що він, провівши його, мало не одурів. Дякує за звістку про В. Рєпніну (Твори, т. VI, с. 92 — 93).


Листопада 18.

Відповідь командира лінійного батальйону № 1 Львова на запит командира Оренбурзького корпусу щодо можливості надання Шевченкові звання унтер-офіцера; у відповіді зазначалось, що хоч рядовий Шевченко «в поведении и оказывает себя хорошим, но по фронтовому образованию слаб, в чем я лично убедился в бытность мою в сем году в Новопетровском укреплении для инспектирования двух рот, там расположенных, а потому и не признаю его заслуживающим ходатайства о производстве в унтер-офицеры» («Русское богатство», 1901, кн. 2, с. 70).


Листопада 28.

Шевченко почав писати повість «Музыкант» (Твори, т. III, с. 458).


У цьому році.

Шевченко намалював: /185/

Автопортрет, який передав О. Бодянському (Твори, т. VI, с. 92; т. IX, № 215);

«Портрет А. Ускової» (в овалі, сепія);

«Портрет А. Ускової» (сепія);

«Сад біля Новопетровського укріплення» (акварель) ;

«Мангишлацький сад» (акварель);

«Портрет А. Ускової з донькою Наташею» (сепія). Дата «1854» і монограма «Ш» написані рукою Шевченка;

«Портрет подружжя К. та М. Бажанових» (сепія). На звороті напис вгорі олівцем «Бажанов. Плац-ад’ют. генер.-губ.»;

«Портрет К. Бажанової» (тонований папір, італійський олівець);

«Портрет офіцера» (сепія). На звороті напис невідомою рукою: «Работа Тараса Шевченка. 1854 г. Ново-Петровское укрЂпление» (Твори, т. IX, № 34, 35,39 — 44).

«Воскресіння» (сепія, олівець, туш);

«Постать жінки, соняшник, гарбузиння» та інші етюди (тонований папір, олівець);

«Городні рослини» — етюди (тонований папір, олівець);

«Рослина» (олівець);

«Декоративні рослини» — етюд (тонований папір, олівець);

«Портрет А. Ускової з донькою» — ескіз (олівець) (Твори, т. IX, № 152, 154, 155 — 158).

«Ніч» (акварель), подарував генералу Г. Фрейману. Оригінал не розшукано (Твори, т. VI, с. 97; т. IX, № 214).


1854 рік.

Цим роком датують вірш Шевченка «Мій боже милий, знову лихо», написаний поетом з приводу Кримської війни. Вперше надруковано у збірці «Поезії Т. Гр. Шевченка, заборонені в Росії», 1891, с. 119 (Твори, т. II, с. 243).


Кінець 1854-го або початок 1855 року.

Лист Шевченка до видавця «Отечественных записок» А. Краєвського, з яким надсилалась для журналу повість Шевченка «Княгиня». Поет просив надрукувати її в журналі. Повість не була надрукована, і видавець повернув її Б. Залеському (Твори, т. VI, с. 94). /186/


Рисунки Шевченка олівцем:


1854 — 1855 роки.

«Сад біля Новопетровського укріплення» (Твори, т. ЇХ, № 159);


1854 — 1857 роки.

«Біля Новопетровського укріплення»;

«Надгробок на кладовищі Новопетровського укріплення»;

«Кладовище Новопетровського укріплення» (Твори, т. IX, № 160, 161, 162),











1855 рік


Січня 7.

Комендант Новопетровського укріплення звернувся до канцелярії Київського учбового округу з проханням надіслати атестат Шевченка, виданий йому Академією художеств на звання вільного художника, який він подав разом з заявою про призначення його вчителем малювання при Київському університеті (Справа № 95, арк. 1; «Киевская старина», 1905, кн. 2, с. 207-208; ЦДІА УРСР, оп. 312, спр. 155, арк. 1).


Січня 15.

Шевченко закінчив писати повість «Музыкант». Вперше надруковано в київській газеті «Труд», 1882, № 19, 20, 23, 24, 27, 29, 32, 33 та в додатках за 18 і 20 лютого (Твори, т. III, с. 252).


Січня 24.

Шевченко почав писати повість «Несчастный» (російською мовою) (Твори, т. III, с. 255, 460).


Лютого 10.

У листі до Бр. Залеського радіє, що той живе в Оренбурзі; дає Залеському поради, як треба працювати, щоб бути справжнім художником (посилаючись на авторитет Рустема), сповіщає про свої дружні почуття до А. Ускової, запитує про З. Сераковського, А. Сову та інших. Просить довідатись, чи прийняв В. Перовський подання Г. Фреймана (про присвоєння звання унтер-офіцера Шевченкові), радить подивитися в останнього акварель «Ніч» (Твори, т. VI, с. 95 — 97).


Лютого 20.

Закінчив писати повість «Несчастный». Вперше надруковано в журналі «Исторический вестник», 1881, кн. I, с. 1-45 (Твори, т. III, с. 302, 460).


Березня 15.

Почав писати повість «Капитанша» (російською мовою) (Твори, т. III, с. 305).


Березня 16.

Відповідь канцелярії попечителя Київського учбового округу коменданту Новопетровського /187/ укріплення про те, що вони не можуть вислати на його вимогу атестат Шевченка-художника (ЦДІА УРСР, ф. 707, оп. 312, спр. 155, арк. 2; «Русская старина», 1891, кн. 5, с. 441).


Перед 27 березня.

У Новопетровську одержано наказ майора Г. Львова (командира батальйону № 1), щоб добре муштрували Шевченка і зробили з нього зразкового «фрунтовика» (Твори, т. VI, с. 97 — 98).


Березня 27.

Оголошено маніфест Олександра II (Микола І помер 18 лютого) про помилування політичних засланців. Цар викреслив Шевченка з списку помилуваних осіб, який він підписав при вступі на престол (Юнге Е. Воспоминания, с. 127).


Квітня 6.

У листі до О. Плещеева дякує за його побажання швидше вирватися на волю; розповідає про безрезультатні намагання представити його в унтер-офіцери, просить продивитися «Отечественные записки» *, чи не надруковано там повісті «Княгиня» за підписом К. Дармограя ** (травень, червень). Коли ні, то просить взяти рукопис і передати в «Современник» *** чи щось інше зробити на свій розсуд (Твори, т. VI, с. 97 — 98).

У листі до З. Сераковського дякує за лист, писаний українською мовою. «Рад бы я отвечать тем же сердцу милым словом, но я так запуган, что боюся родного милого звука». Вітає Станевича, просить охарактеризувати київського студента, якого посилають у Новопетровське — боїться помилитися щодо незнайомої людини (Твори, т. VI, с. 98 — 99).


* Видавав А. Краєвський.

** Псевдонім Т. Шевченка.

*** Видавали І. Панаєв і М. Некрасов.




Квітня 10.

У листі до Бр. Залеського запитує, хто такий Станевич. Нарікає на невдачу з присвоєнням звання унтер-офіцера; висловлює розчарування А. Усковою, передає вітання А. Сові, просить прислати твори Богдана Залеського (Твори, т. VI, с. 99).


Квітня 12.

У листі до Ф. Толстого просить поклопотатися про звільнення його з заслання, де він карається вісім років (Твори, т. VI, с. 100 — 102).


Близько 12 квітня.

У листі до конференц-секретаря Академії художеств В. Григоровича розказує про свої страждання на засланні, просить заступитися за /188/ нього, поклопотатися про звільнення (Твори, т. VI, с. 100).


Травня 20.

Лист художника М. Осипова Шевченкові, написаний за дорученням Ф. Толстого. Повідомляє, що вже зроблено початок у справі звільнення поета з заслання (Листи, с. 80).


Червня 10.

Почав писати повість «Близнецы» (російською мовою) (Твори, т. VI, с. 436).

У листі до Бр. Залеського повідомляє про те, що одержав від нього малярські приладдя і що хотів знову вирядитися в Kapa-Тау, але передумав. Застерігає від захоплення фотографією і радить у цій справі прочитати статтю в «Современнике», просить довідатися про рукопис «Княгини», негативно висловлюється про збірку творів Г. та С. Карпенків під назвою «Киевские ландыши» *:

«Бедные земляки мои думают, что на своем чудном наречии они имеют полное право не только что писать всякую чепуху, но даже печатать! Бедные! И больше ничего. Мне даже совестно и благодарить тебя за эту во всех отношениях тощую книжонку» (Твори, т. VI, с. 102 — 103).


* Повна назва «Ландыши Киевской Украйны в тринадцати книгах стихами и прозою. Сочинения Григория Карпенка 2. 1848 года. Санкт-Петербург» — збірка недоладних творів прозою і віршами двох братів-графоманів Г. і С. Карпенків (українською, російською і польською мовами).



Липня 7.

Рапорт командира лінійного батальйону № 1 Г. Львова командирові бригади про надання Шевченкові звання унтер-офіцера:

«В бытность мою в настоящем году в Новопетровском укреплении для инспектирования рот, в оном расположенных, я вполне удостоверился, что находящийся там на службе, отданный по высочайшему повелению из С.-Петербургской Академии художеств за сочинение возмутительных стихов, рядовой Тарас Шевченко примерным своим поведением и усердием к службе заставляет обратить на себя внимание начальства. Кроме того, свидетельствуют заведующий ротами, капитан Косарев и комендант майор Усков, что он во все время нахождения в укреплении поведением и усердием противу товарищей всегда отличается. /189/

Свидетельствуя об отлично-усердной службе рядового вверенного мне баталиона Тараса Шевченка, я имею честь почтительнейше просить ходатайства вашего превосходительства об облегчении его участи производством в унтер-офицера».

У прикладеному до нього формулярному списку про службу рядового Шевченка, очевидно через недогляд, зазначалось, що він походить з дворян («Русское богатство», 1901, кн. 2, раздел 14, с. 70 — 71).


Липня 20.

Закінчив писати повість «Близнецы». Вперше надруковано в журналі «Киевская старина», 1886, кн. 10, с. 199 — 251 і кн. 11, с. 409 — 441 (Твори, т. IV с. 435 — 437).


Вересня 25.

У листі до Бр. Залеського сповіщає, що був на Ханга-Бабі, оглядав знайомі місця і згадував його; цікавиться життям А. Сови, Л. Турно, згадує З. Сераковського. Повідомляє, що послав через К. Зелінського та Г. Фреймана свої скульптурні праці, просить довідатися про долю «Княгини», висловлює надію на волю; дякує за портрет А. Сови і висловлює бажання прочитати його «Иордана» (Твори, т. VI, с. 103 — 105).


Грудня 17.

Начальник штабу Оренбурзького окремого корпусу звернувся до командира 23-ї піхотної дивізії з вимогою, аби підлеглий йому командир лінійного батальйону № 1 вказував походження рядового Шевченка з селян («Русское богатство», 1901, кн. 2, раздел 14, с. 71).


Грудня 20.

Розпорядження начальника 23-ї піхотної дивізії командирові лінійного батальйону № 1, в якому пропонувалось походження рядового Шевченка зазначати з селян («Русское богатство», 1901, кн. 2, раздел 14, с. 71).


1855 рік.

Масові селянські заворушення в Росії і на Україні, повстання в Київській губернії (Історія Української РСР, т. I, с. 406 — 407).

Виконав барельєф «Іоанн Хреститель» (Твори, т. ІХ, № 216).


1855 — 1856 роки.

Виконав малюнок сепією «Байгуші під вікном» («Державний кулак»). Оригінал не розшукано (Твори, т. IX, № 45).

Рисунки Шевченка олівцем: /190/

«Байгуш. Солдати в госпіталі»;

«Краєвид в околицях Новопетровського укріплення» (там же, № 163, 164).


1855 — 1857 роки.

Рисунок Шевченка олівцем «Службова споруда поблизу батареї № 2» (Твори, т. IX, № 165).











1856 рік


Січня 25.

Почав писати повість «Художник» (російською мовою) (Твори, т. IV, с. 439).


Січня 26.

Керуючий канцелярією III відділу повідомив міністра народної освіти про те, що вірш «Чумак» належить Михайлові Шевченку *, а заборона стосується Тараса Шевченка, який притягався у справі Кирило-Мефодіївського товариства (Справа № 81, ч. 6, арк. 107).


* Особа автора не з’ясована.



Лютого 20.

Дата листа Шевченкові від А. Толстої, в якому вона висловлює надію на звільнення поета з заслання (Листи, с. 81).


Березень.

Підписання Паризького мирного договору після поразки Росії у Кримській війні 1853 — 1856 років (Історія Української РСР, т. I, с. 406).


Квітня 14.

Шевченко довідався, що йому не дали звання унтер-офіцера в зв’язку із вступом на престол Олександра II, маніфест якого про помилування політичних засланців обминув Шевченка:

«14 апреля получил я известие из Оренбурга, что меня забыли представить в унтер-офицеры по случаю всемилостивейшего манифеста о восшествии на престол. Это роковое известие меня так озадачило, что я не знал, что с собой делать!.. Высочайшая милость была для всех, но увы! меня не осенила. Горькая, ядовитая насмешка судьбы!» (Твори, т. VI, с. 110).


Квітня 16.

Шевченко одержав лист від А. Толстої, в якому подавалася надія на близьке звільнення з заслання (Твори, т. VI, с. 110).


Квітня 21.

У листі до Бр. Залеського скаржиться на тяжкі обставини заслання, посилає два своїх малюнки, рукописи повістей «Варнак» і. «Княгиня», щоб віді-/191/слати М. Осипову в Петербург, просить, щоб клопотались про його звільнення перед В. Перовським, передає вітання О. Бутакову та іншим знайомим, доручає нагадати В. Рєпніній про клопотання щодо його звільнення (Твори, т. VI, с. 106 — 107).


Квітня 22.

Написав лист А. Толстой, щиро дякує за радісну звістку про надію на звільнення, яку вона подала листом своїм від 20 лютого, просить її, як сестру і матір, клопотатися, щоб його звільнили з заслання (Твори, т. VI, с. 107 — 109).


Квітня 30.

Лист Шевченкові від С. Артемовського: сповіщає, що висилає 15 карбованців, одержані ним від «невідомої» людини для поета; пише про смерть своєї дочки (Листи, с. 82).


Квітень травень.

Шевченко у Новопетровську познайомився з О. Писемським. Це знайомство було радісною подією для обох письменників. О. Писемський клопотався про звільнення Шевченка з заслання (через родину Ф. Толстого і К. Бера) (Твори, т. VI, с. 435; Писемский А. Ф. Материалы и исследования. М. — Л., Изд-во АН СССР, 1936, с. 98 — 99).


Травня 16.

Одержав лист від М. Осипова з Курська: повідомляє, що повість «Княгиня» передана ним А. Толстой для друку в «Современнике»; згадує про зміни, які сталися в Академії: померлих В. Шебуєва, М. Воробйова і І. Віталі замінили Ф. Бруні, С. Воробйов і М. Пименов (Твори, т. VI, с. 109; Листи, с. 82 — 84).


Травня 20.

Написав лист М. Осипову: дякує йому за лист; повідомляє про одержання листа від А. Толстої, а також про те, що його забули представити в унтер-офіцери. Порівнює своє становище на засланні з становищем Овідія Назона, висловлює свої міркування з приводу «Княгини» («недостаток отделки в подробностях»), сповіщає про «Варнака»; цікавиться роботами російських художників і архітекторів, висловлюється проти схиляння перед іноземщиною; пише про вербу, яку він посадив; просить клопотатися про його звільнення (Твори, т. VI, с. 109 — 114).

У листі до Бр. Залеського дякує за «Мертвые души» М. Гоголя, доручає надіслати в Петербург тільки «Варнака», а «Княгиню» залишити в себе, /192/ просить вислати олівців для малювання (Твори, т. VI, с. 114).


Червня 8.

Бр. Залеський у листі до Шевченка сповіщає, що одержав його малюнки, що один з них продав за 25 крб. і гроші надсилає для нього через І. Ускова; що зараз гостює у нього З. Сераковський, який їде в свій полк. Радить Шевченкові звернутися у справі звільнення до генерала К. Бюрно, який має інспектувати їхнє укріплення, повідомляє про своє звільнення (Листи, с. 8486).


Червня 9.

З. Сераковський у листі до Шевченка повідомляє про звільнення з заслання Бр. Залеського і про те, що він клопотатиметься про визволення Шевченка (Листи, с. 86 — 87).


Червня 30.

У листі до С. Артемовського дякує за надіслані йому 15 крб. грошей і за щиру дружбу та лист, розповідає про своє тяжке життя на засланні, просить, щоб художник К. Іоахим надіслав йому для зразка якусь статуетку (Твори, т. VI, с. 115 — 116).


Липня 3.

Бр. Залеський у листі до Шевченка повідомляє, що 4 липня він повертається на батьківщину (в Польщу), що до В. Перовського приїздила гр. О. Толстая, щоб просити його за Шевченка, і той обіцяв допомогти; що вона 2 липня поїхала у цій же справі до Петербурга, що В. Рєпніна теж клопочеться про звільнення Шевченка з заслання (Листи, с. 87).

Дописка на листі Бр. Залеського до Шевченка рукою З. Сераковського: висловлює надію на звільнення поета і свою глибоку повагу до нього (там же, с. 88).


Між 3 липня і 15 вересня.

Лист Шевченка до Бр. Залеського: радіє, що останній звільняється з заслання, і шкодує, що в нього тепер не буде такого надійного друга в Оренбурзі. Вітає З. Сераковського та інших своїх знайомих. Сповіщає, що К. Бюрно ще не був у Новопетровському, і просить написати до нього лист, який би дав можливість поетові зустрітися з цим генералом. Натякає на докір А. Ускової за благодійність її сім’ї. Просить повернути для виправлення рукопис повісті «Варнак» (Твори, т. VI, с. 116 — 117).


Липня 6.

О. Писемський написав лист А. Краєвському /193/ з Астрахані, просить передати А. Толстой лист з клопотанням про звільнення з заслання Шевченка, з яким він познайомився в Новопетровську (Писемский А. Ф. Материалы и исследования. М. — Л., Изд-во АН СССР, 1936, с. 98 — 99).

Лист Шевченку від О. Писемського з Астрахані: повідомляє, що йому довелося бачити, яке сильне враження справляють твори Шевченка на читачів і яка велика пошана до поета. Обіцяє виконати всі доручення до О. Бодянського і М. Костомарова, сповіщає, що написав лист до А. Толстої, що К. Бер теж обіцяв написати від свого імені до Ф. Толстого і просити їх клопотатися про звільнення Шевченка (Листи, с. 88 — 89; Писемский А. Ф. Материалы и исследования. М. — Л., Изд-во АН СССР, 1936, с. 99).


Липня 15.

Таємний запит шефа жандармів до міністерства внутрішніх справ про долю політичних засланців, серед яких названо Шевченка. Ставиться питання про можливість полегшення їхнього становища шляхом подання міркування з цього приводу на розсуд царя (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 422, арк. 1).


Липня 19.

Відповідь міністра внутрішніх справ на запит шефа жандармів від 15 липня, що клопотання про полегшення становища політичних засланців не входить до компетенції міністерства (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 422, арк. 3).


Липня 21.

Таємний запит шефа жандармів до військового міністра про долю політичних засланців, серед яких згадуються Шевченко, Ф. Достоєвський, О. Плещеев, Д. Ахшарумов та інші; ставиться питання про можливість клопотання перед царем про полегшення їхньої долі (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 422, арк. 4 — 5).


Серпня 7.

Запит шефа жандармів В. Долгорукова (переданий особисто) до військового міністра про те, як той ставиться до клопотання про полегшення становища Шевченка перед Олександром II у зв’язку з близькою коронацією (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 422, арк. 22; Справа № 81, ч. 6, арк. 108).

Лист Шевченкові від М. Лазаревського з Петербурга: повідомляє, що про звільнення Шевченка /194/ клопочуться і що є надія на успіх цієї справи, посилає 20 крб. грошей (Листи, с. 89).


Серпня 8.

М. Лазаревський у листі до І. Ускова просить передати Шевченкові прикладені до листа 20 крб. На звороті цього листа автограф твору Шевченка «Москалева криниця» (уривок) (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 45/57).


Серпня 10.

Відповідь військового міністра шефу жандармів про те, що питання про полегшення становища Шевченка буде поставлено разом з питанням про інших політичних засланців після одержання відповідних відгуків від безпосереднього начальства (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 422, арк. 6 — 8).


Серпня 26.

Оголошено амністію політичним засланцям у зв’язку з коронацією Олександра II. Шевченка обминули і цього разу («Киевская старина», 1889, кн. 3, с. 579 — 580).


Літо 1856 року.

Малюнки, виконані Шевченком у Новопетровську:

«Телемак на острові Каліпсо» (сепія). Підпис, порядковий номер «1» та назва написані рукою Шевченка;

«Робінзон Крузо» (сепія, бістр). Підпис автора та напис: «2. Робинзон Крузо»;

«Благословіння дітей» (сепія). Підпис автора та напис: «3. Благословение детей»;

«Самаритянка» (сепія). Підпис автора та напис: «4. Самаритянка»;

«Казашка» (сепія). Підпис автора та напис: «5. Киргизка»;

«Мілон Кротонський» (сепія). Підпис автора та напис: «6. Милон Кротонский»;

«Нарцис та німфа Ехо» (сепія). Підпис і напис рукою Шевченка: «7. Нарцыс и нимфа Эхо»;

«Св. Себастіян» (сепія, білило). Підпис автора і напис: «8. Св. Себастиан»;

«Умираючий гладіатор» (сепія). Підпис автора і напис: «9. Умирающий гладиатор»;

«Діоген» (сепія, бістр). Підпис автора і напис: «10. Диоген» (Твори, т. IX, № 46 — 55).

«Мілон Кротонський. Селена та Ендіміон» (олівець) ;

«Кажан. Собака» (олівець); /195/

«Св. Себастіян» (олівець) (там же, № 168, 169, 170).

Етюди та начерки олівцем:

«Рослини»;

«Жук, водяні квіти, рослини»;

«Будяк»;

«Очерет»;

«Казахське кочовище»;

«Самаритянка. У хліві» (там же, № 166, 167, 171 — 174).

До цього періоду відносяться такі рисунки Шевченка (олівець):

«Новопетровське укріплення з Хівінського шляху»;

«Новопетровське укріплення. Внутрішній вид» (там же, № 175, 176).

Малюнок сепією «Спритний продавець». Оригінал не розшукано (там же, № 219).


Вересня 15.

Шевченко зустрівся в Новопетровську з генерал-майором К. Бюрно, який інспектував укріплення, і мав з ним розмову з приводу звільнення від солдатчини (Твори, т. VI, с. 120).


Вересня 18.

Бр. Залеський у листі до Шевченка висловлює радість з приводу свого повернення додому, просить присилати йому малюнки для продажу, повідомляє, що «Варнак», підготовлений до друку, залишився у А. Сови, що видавці «Русского вестника» хотіли б мати твори Шевченка, які він може посилати на ім’я Є. Якушкіна; що З. Сераковський у Павловську і має намір вступити до військової академії (Листи, с. 89 — 91).


Вересня 28.

Одержав лист від М. Лазаревського, датований 7 серпня (Твори, т. VI, с. 118).


Жовтня 4.

Шевченко закінчив писати повість «Художник» (російською мовою). Вперше надруковано в журналі «Киевская старина», 1887, кн. 1, с. 1 — 35; кн. 2, с. 193 — 236; кн. 3, с. 385 — 401 (Твори, т. IV, с. 439).


Жовтня 8.

А. Толстая в листі до Шевченка повідомляє, що сподівається на зустріч з ним на волі найближчим часом (Листи, с. 91 — 92).

У листі до М. Лазаревського дякує за надіслані йому гроші, радіє, що той познайомився з С. Артемовським, просить прислати малярське приладдя, /196/ цікавиться долею С. Левицького (Твори, т. VI, с. 118).


Жовтня 25.

Лист Шевченкові від А. Маркевича: посилає гроші, сповіщає про заходи щодо звільнення поета, втішає, щоб не сумував (Листи, с. 92).


Листопада 2.

М. Щербина переклав російською мовою вірш Шевченка «Перебендя», переклад надруковано в альманасі «Новый поэтический свет». М., 1857, с. 84 («Звезда», 1966, № 8, с. 182).


Листопада 5.

Лист Шевченка на ім’я М. Лазаревського та С. Артемовського. Посилаючи перші п’ять розділів першої частини повісті «Матрос» («Прогулка с удовольствием и не без морали») *, поет просить переписати й віддати до редакції «Современника» або «Отечественных записок» чи передати О. Писемському, щоб надрукувати під іменем К. Дармограя.

Просить С. Артемовського довідатись у Ф. Толстого, де перебуває художник М. Осипов; скаржиться, що на звільнення немає ніякої надії (Твори, т. IV, с. 441; т. VI, с. 119).


* Назву цієї повісті автор міняв. Первісні її назви — «Матрос», «Старая погудка на новый лад», «Прогулка с пользою к не без морали».



Листопада 8.

У листі до Бр. Залеського повідомляє, що бачився в Новопетровську з К. Бюрно, який справив на нього приємне враження; просить знищити повість «Варнак», прислати йому малярське приладдя; сповіщає про свій намір намалювати серію малюнків за притчею про блудного сина; скаржиться, що він не бачить перспективи вирватися із заслання (Твори, т. VI, с. 120 — 122).


Листопада 30.

Дата закінчення написання першої частини повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» (Твори, т. IV, с. 259, 441).


Грудня 8.

Написав лист до М. Лазаревського: посилає п’ять наступних розділів першої частини повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали», доручає зробити виправлення в заголовку і в тексті; радить познайомитися з О. Писемським і довідатися в А. Толстої, якої вона думки про «Княгиню» (Твори, т. VI, с. 122 — 123). /197/


Грудня 18.

Лист Шевченкові від Я. Кухаренка з Єкатеринодара: повідомляє про одержання Шевченкового листа від 1 — 16 квітня; розповідає про війну з турками, французами, англійцями та черкесами; пише, що він довідався про заслання Шевченка від А. Метлинського; що був у Петербурзі, в Москві, бачився з артистом М. Щепкіним, який читав йому «Пустку» («Заворожи мені, волхве...»), що роздобув собі «Гамалію», що О. Елькан дав Шевченкову адресу. Посилає 25 крб. грошей (Листи, с. 93 — 94).


1856 рік.

У журналі «Библиотека для чтения» (т. 140, с. VII — VIII) надруковано перший російський переклад Шевченкового твору «Нащо мені чорні брови...» (перекладач М. Гербель) (Твори, т. VI, с. 133, 441).


1856 — 1857 роки.

Малюнки, виконані Шевченком у Новопетровську:

«Т. Г. Шевченко і казахський хлопчик, що грається з кішкою» (сепія);

«Щасливий ловець» (сепія). У 1947 році малюнок було передано Академією наук Литовської РСР в дар українському народу на відзнаку 30-річчя Української РСР;

«Новопетровське укріплення з моря» (акварель);

«Новопетровське укріплення з Хівінського шляху» (акварель). Назва написана рукою Шевченка;

«Мис Тюк-Карагай на півострові Мангишлак» (акварель). Число «5» і назва написані рукою Шевченка;

«Казашка Катя» (сепія) (Твори, т. IX, № 56 — 60).

Серія малюнків «Притча про блудного сина» (туш, бістр):

«Програвся в карти»;

«У шинку»;

«У хліві»;

«На кладовищі»;

«Серед розбійників»;

«Кара колодкою»;

«Кара шпіцрутенами»;

«У в’язниці» (там же, № 63 — 69).

Малюнок сепією «Казарма». Оригінал не розшукано (там же, № 70). /198/









1857 рік


Січня 1.

Шевченкові вручили лист А. Толстої від 8 жовтня 1856 року (Твори, т. VI, с. 124).


Січня 9.

У листі до А. Толстої з зворушливою щирістю дякує за звістку про можливе звільнення з заслання. Згадує міркування Ф. Шатобріана про суть людського щастя, називає його гордим аристократом-педантом. Порівнює своє становище з долею Данте: «Дант Альгиери был только изгнан из отечества, но ему не запрещали писать свой Ад и свою Беатриче... А я... я был несчастнее флорентинского изгнанника». Мріє про життя на волі й заняття мистецтвом гравірування (Твори, т. VI, с. 124 — 126).


Січня 12.

Запит військового міністра до шефа жандармів, чи не заперечує він проти клопотання про полегшення долі політичних засланців, представлених на розгляд командиром Оренбурзького окремого корпусу (серед них згадано і Шевченка) (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 422, арк. 9 — 10).


Січня 17.

Лист Шевченкові від М. Лазаревського з Петербурга: сповіщає радісну звістку про дозвіл царя на звільнення Шевченка з заслання (про це вже повідомлено військове міністерство), радить повертатись йому до Петербурга, де він знайде багато своїх друзів і прихильників і матиме можливість зайнятися мистецтвом і здобути засоби для життя; пише, що Шевченка з нетерпінням чекають усі знайомі (Листи, с. 95 — 96).


Січня 24.

Висновки III відділу з приводу полегшення становища політичних засланців по Оренбурзькому окремому корпусу, до яких додана довідка, що по III відділу проходила справа тільки рядового Шевченка. Зокрема, про звільнення Шевченка сказано:

«Рядового Тараса Шевченко, по уважению ходатайства о нем ея императорского высочества президента Академии художеств, уволить от службы с разрешением пользоваться правами художника, которых он не был лишен при отдаче в военную службу, и с дозволением ему писать и рисовать, но под строгим наблюдением местных начальств и цензуры» (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 422, арк. 12 — 16). /199/


Січня 25.

Лист канцелярії III відділу до військового міністерства з міркуваннями щодо полегшення становища політичних засланців і клопотання про це перед царем. Формулювання про звільнення Шевченка подібне до того, яке було дано у висновках III відділу 24 січня (див. вище) (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 422, арк. 17 — 19).


Січня 28.

Одержав лист від Бр. Залеського, датований 18 вересня 1856 року (Твори, т. VI, с. 126 — 127).


Лютого 10.

Почав писати лист Бр. Залеському: висловлює радість, що Залеський зараз серед рідних, повідомляє, що в нього теж є надія на звільнення (про це поета сповістила А. Толстая), знайомить із своїми планами життя після повернення з заслання, в які входить і його навчання з Бр. Залеським в Академії художеств (Твори, т. VI, с. 126 — 129).


Лютого 15.

Закінчив писати лист Бр. Залеському; навмисне чекав наступної пошти, сподіваючись, що вона привезе офіційну звістку про звільнення з заслання, але сподівання не здійснилось (Твори, т. VI, с. 126 — 129).


Лютого 25.

У «Записках о Южной Руси» П. Куліша анонімно надруковано поему Т. Шевченка «Наймичка» («Записки о Южной Руси», т. 2. СПб., 1857, с. 149 — 168).


Лютий травень.

Виконав малюнки сепією (оригінали не розшукано):

«Дочка хіоського гончаря»;

«Сцена в казармі»;

«Молитва по вмерлих» (Твори, т. IX, № 220 — 223).


Березня 2.

Бр. Залеський у листі до Шевченка просить прислати малюнки і сповістити, куди за них адресувати гроші, повідомляє, що доручення про надсилку йому малярського приладдя він передав Сераковському, який має намір зайнятися господарством, щоб батькам було спокійніше. Цікавиться роботою Шевченка над «Блудним сином». Повідомляє, що З. Сераковський бачив у Петербурзі клопотання В. Перовського про Шевченка (Листи, с. 96 — 97).


Березня 17.

У газеті «Русский инвалид» надруковано вірш Шевченка «Пустка» («Заворожи мені, волхве...») («Русский инвалид», 1857, 17 марта, № 61). /200/


Квітня 7.

Одержав лист від М. Лазаревського, в якому висловлювалась надія на можливе звільнення Шевченка з заслання (Твори, т. VI, с. 131).

Одержав лист і 25 крб. грошей від Я. Кухаренка і лист та 16 крб. грошей від А. Маркевича (там же, с. 129, 133).


Квітня 11.

Дата листа Шевченкові від М. Лазаревського з Петербурга: повідомляє, що справа про його звільнення посувається вперед і є надія на успішне її розв’язання; що другої частини «Прогулки с удовольствием и не без морали» ще не встигли переписати, а автограф першої вже в обкладинці (Листи, с. 98).


Квітня 13.

Вистава в Академії художеств, у підготовці якої брали участь А. Толстая, П. Каратигін, В. Самойлов. Ставили три п’єси, великий успіх мала комедія І. Тургенєва «Завтрак у предводителя дворянства». Зібрані від вистави гроші призначалися для допомоги Шевченкові, що мав повертатися з заслання (Юнге Е. Воспоминания, с. 134 — 141).


Квітня 22.

У листі до Я. Кухаренка дякує за надіслані йому 25 крб.; повідомляє, що вислали йому гроші й з Петербурга (А. Маркевич з товариством), що М. Лазаревський втішив звісткою про можливе звільнення з заслання, висловлює бажання побути на Чорноморії. Запитує про М. Щепкіна, про «Пустку», про «Записки о Южной Руси». З листом Шевченко надіслав Я. Кухаренкові і свій автопортрет, оригінал якого не знайдено (Твори, т. VI, с. 129 — 131; т. IX, № 37).

Написав лист М. Лазаревському, висловлює подяку за подарунок і радісну звістку — надію на волю; повідомляє, що офіційного повідомлення з цього приводу до Новопетровська і досі не прибуло; що добре було б, якби «Княгиню» і «Прогулку...» взяв на свої руки П. Куліш та й видав їх (Твори, т. VI, с. 131 — 133).

Написав лист А. Маркевичу, дякує йому та його друзям за згадку та вислані гроші, просить передати вітання П. Кулішу, М. Гербелю, М. Лазаревському і довідатися про придбання фотоприладдя для І. Ускова (там же, с. 133135).


Квітня 30.

В «Современнике» надруковано рецензію на «Записки о Южной Руси», в якій розглянуто поему /201/ Шевченка «Наймичка» (ім’я Шевченка не згадується) («Современник», 1857, кн. 5, Критика, с. 5).


Травня 1.

Дозвіл царя на повернення Шевченка з заслання: «1 мая 1857 года высочайше повелено: рядового Оренбургского линейного № 1 баталиона Тараса Шевченку уволить от службы с учреждением за ним там, где он будет жить, надзора, впредь до совершенного удостоверения в его благонадежности, с воспрещением ему въезда в обе столицы и жительства в них» (Справа № 81, ч. 6, арк. 109; Документи, с. 80).


Травня 2.

М. Лазаревський у листі до Шевченка повідомляє про офіціальний дозвіл на звільнення його з заслання і про розпорядження з цього приводу командиру Оренбурзького окремого корпусу, посилає йому на дорогу 75 крб. грошей (Листи, с. 98 — 99).

М. Лазаревський своїм листом просить І. Ускова передати вислані ним 75 крб. грошей Шевченкові (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 304).


Травня 7.

Присвята поеми «Москалева криниця» Я. Кухаренкові (Твори, т. II, с. 247).


Травня 8.

Дописка поета на листі до М. Лазаревського від 22 квітня цього року про те, що з корпусу немає ніяких звісток про його звільнення, що його мукам немає кінця; що читає зараз біографію М. Гоголя; що грошей на дорогу до Москви чи на Чорноморію в нього вистачить (Твори, т. VI, с. 132 — 133).

Почав писати лист Бр. Залеському: скаржиться на мовчанку Залеського, посилає дві картини для продажу і одну для А. Толстої (там же, с. 135 — 136).


Травня 10.

Продовжує писати лист тому ж адресатові: повідомляє, що чекає звільнення, що З. Сераковський мовчить, що «Блудного сина» написав 8 малюнків, обіцяє прислати щось для «Віленського альбома» (Твори, т. VI, с. 136 — 137).

Цензурний дозвіл на видання «Русского иллюстрированного альманаха» (на титулі рік виходу — 1858), де вміщено до повісті Г. Данилевського «Хуторянские друзья» ілюстрацію Шевченка «Знахар», яку названо «Чумак Омелько Брус» (с. 79). Ім’я художника не зазначено. /202/


Травня 13.

Дописав на листі до Бр. Залеського від 8 травня цього року про висилку 19 малюнків для «Віленського альбома» (Твори, т. VI, с. 137).


Травня 15.

Дружина помічника ветеринарного лікаря Г. Ейгерт з Оренбурга привітала Шевченка зі звільненням від солдатчини (Твори, т. V, с. 23 — 24).


Травня 16.

Закінчив писати поему «Москалева криниця». Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. II, с. 1 — 13 (Твори, т. II, с. 245 — 259).


Травня 20.

Закінчив писати лист Бр. Залеському, розпочатий 8 травня, повідомляє, що додає ще два малюнки (Твори, т. VI, с. 135 — 138).

У листі до М. Лазаревського висловлює нестерпне бажання вирватись на волю, обмірковує плани повернення і підраховує найнеобхідніші витрати; доручає передати «Прогулку с удовольствием и не без морали» П. Кулішу; сподівається написати критику на «Записки о Южной Руси» (там же, с. 138139).


Травня 28.

Розпорядження командира Оренбурзького окремого корпусу В. Перовського про звільнення Шевченка від служби, про заборону жити в столицях і про нагляд за ним (ДМШ, А 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 7).


Травня 30.

Бр. Залеський у листі до Шевченка розповідає про своє життя в Литві, палко вітає поета зі звільненням, про що він довідався від З. Сераковського (Листи, с. 99 — 101).


Червня 4.

У день народження доньки коменданта Новопетровського укріплення І. Ускова Наталі зробив транспарант з її вензелем та ілюмінацію в саду («Киевская старина», 1889, кн. 2, с. 304).


Червня 5.

Написав лист до Я. Кухаренка, при якому надіслав йому свої твори: «Москалеву криницю», «Ченця» та «Вечір», просить послати їх, переписавши, М. Щепкіну (Твори, т. VI, с. 139 — 140).


Червня 12.

Зробив окремий зошит і почав писати свій «Журнал» (щоденник) (Твори, т. V, с. 3).


Червня 13.

Відношення командира 23-ї піхотної дивізії оренбурзькому цивільному губернаторові про встановлення таємного нагляду за звільненими від військової служби політичними засланцями, в тому числі і за Шевченком (ЦДІА Башкирської АРСР, ф. 6, оп. I, спр. 473, арк. 1). /203/

Чотирма рядками О. Кольцова відкриває «Журнал»:

Пишу не для мгновенной славы,

Для развлеченья, для забавы,

Для милых искренних друзей,

Для памяти минувших дней.

Шкодує, що не почав писати його з перших років заслання. Чекаючи офіційного дозволу на звільнення, складає план повернення і мріє про зустріч із знайомими (Твори, т. V, с. 4 — 6).


Червня 14.

Записує в «Журнал» про пияцтво офіцерів у дні получки, про солдатське життя-буття: «Солдаты — самое бедное, самое жалкое сословие в нашем православном отечестве. У него отнято все, чем только жизнь красна: семейство, родина, свобода, — одним словом, все».

Негативно відзивається про книгу Козака Луганського (В. Даля) «Солдатские досуги»: «Заглавие ложное. У русского солдата досуга не имеется» (Твори, т. V, с. 6 — 7).


Червня 15.

Запис у «Журналі» про одноманітність солдатського життя, про пияцтво офіцерів, про те, що почав писати портрет М. Бажанова (портрет виконаний олівцем, оригінал не розшукано) (Твори, т. V, с. 7 — 8; т. IX, № 224).


Червня 16.

Запис у «Журналі»: був у М. Мостовського, розмовляли про польське повстання 1830 р.

«Теперь, когда уже узнали о моем освобождении, то ближайшие мои начальники — фельдфебель и ротный командир, — не увольняя меня от ученья и караула, позволили мне свободные часы от службы проводить на огороде, за что я им сердечно благодарен. На огороде, или в саду — летняя резиденция нашей комендантши, и все свободное время теперь я провожу в ее семействе: у нее двое миленьких детей, Наташенька и Наденька, и это единственный мой отдых и рассеяние в этом отвратительном захолустье», — записує в кінці цього дня Шевченко (Твори, т. V, с. 8 — 9).


Червня 17.

Запис у «Журналі» про тихий ранок і про чарівницю природу, про нестерпне чекання звістки про звільнення. Читав «Записки о Южной Руси» і записав свої враження про них: «Бриллиант в со-/204/временной исторической литературе» (Твори, т. V, с. 9 — 10).


Червня 18.

Запис у «Журналі» про побачені уві сні дорогі місця — Межигірський Спас, Дзвонкову Криницю, Петербург і милу Академію, Нетерпляче чекання звістки про звільнення і обурення затримкою: «Холодные, равнодушные тираны! Вечером возвратился я в укрепление и получил приказание от фельдфебеля готовиться к смотру. Это результат давно ожиданной почты и с таким трепетом ожиданной свободы. Тяжело, невыразимо тяжело! Я одурею, наконец, от этого бесконечного ожидания» (Твори, т. V, с. 10 — 11).


Червня 19.

Запис у «Журналі» про близьке прибуття до Новопетровського укріплення командира батальйону, про свої десятирічні страждання:

«В незабвенный день объявления мне конфирмации я сказал себе, что из меня не сделают солдата. Так и не сделали. Я не только глубоко, даже и поверхностно не изучил ни одного ружейного приема. И это льстит моему самолюбию».

Царя Шевченко називає катом, а генерал-губернатора В. Перовського — бездушним сатрапом, гнилим старим розпусником, а тих, хто їх славить, — мерзотниками (Твори, т. V, с. 11 — 13).


Червня 20.

Запис у «Журналі» про близький приїзд батальйонного командира та безглуздість огляду укріплення і солдатської муштри перед ним, про переполох серед офіцерів і солдатів з цього приводу. Поет радіє, що горе не принизило його і не змінило поглядів: «Мне кажется, что я точно тот же, что был и десять лет тому назад. Ни одна черта в моем внутреннем образе не изменилась... Некоторые вещи просветлели, округлились, приняли более естественный размер и образ». Згадує, що надіслав Я. Кухаренку лист, автопортрет і «Москалеву криницю», яку вважає не гіршою за свої вірші, написані ще до заслання (а на волі вони стануть ще кращими) (Твори, т. V, с. 13 — 14).


Червня 21.

Запис у «Журналі» починається двома рядками з роману «Евгений Онегин» О. Пушкіна:

Вперед, вперед, моя исторья,

Лицо нас новое зовет. /205/

Потім викладено історію шахрайства полковника І. Кирєєвського з грішми І. Ускова (Твори, т. V, с. 15 — 16).


Червня 22.

До Новопетровська прибув командир батальйону № 1 для проведення військового огляду рот, розташованих у цьому укріпленні (Твори, т. V, с. 16).

Розпорядження оренбурзького цивільного губернатора оренбурзькому поліцмейстеру про встановлення таємного поліцейського нагляду за звільненими від військової служби політичними засланцями, в тому числі і за Шевченком (ЦДІА Башкирської АРСР, ф. 6, оп. 1, спр. 473, арк. 2; Документи, с. 81).


Червня 23.

Проведено «формальний смотр» ротам, що знаходились у Новопетровську. «Бедная рота всю ночь готовилась к этому истинно страшному суду и в пять часов утра 23 июня, умытая, причесанная, нафабренная, выстроилась на полянке, точно игрушка, вырезанная из картона. От 5-ти до 7-ми часов, в ожидании судии праведного, рота равнялась. В 7 часов явился во всем своем грозном величии сам судия и испытывал или, лучше сказать, пытал ее, несчастную, ровно до 10-ти часов», — описує в щоденнику поет (Твори, т. V, с. 16).


Червня 25.

У «Журналі» описано брутальність огляду 23 червня укріплення командиром батальйону, історію дворянського виродка Ю. Порцієнка, відданого в солдати, запис згадки-обурення тим, що за розпорядженням оренбурзького генерал-губернатора В. Обручева Шевченкові довелося сидіти в одному казематі з каторжниками і колодниками (Твори, т. V, с. 16 — 18).


Червня 26.

Запис у «Журналі» про від’їзд з укріплення командира батальйону, про надію на волю; поет мріє про Петербург, Академію, Ермітаж, про заняття гравіруванням: «Прекраснейшее, благороднейшее призвание гравера. Сколько изящнейших произведений, доступных только богачам, коптилось бы в мрачных галереях без твоего чудотворного резца». Записує думки про розумну, благородну сатиру П. Федотова, О. Островського, М. Гоголя; про роботу над своїми малюнками «Притча про блудного сина» (Твори, т. V, с. 19 — 21). /206/

Розпорядження командування 1-го батальйону капітану Є. Косареву про звільнення від служби офіцерів і рядових (серед останніх і Шевченка), що знаходились в Новопетровському укріпленні (ДМШ, А 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 1).


Червня 27.

Шевченка без всякої провини за розпорядженням п’яного офіцера А. Кампіньйоні посаджено на гауптвахту, звідки звільнили його за наказом коменданта тільки на другий день. Нетерпляче чекання звістки про волю (Твори, т. V, с. 21 — 22).


Червня 28.

Офіцер А. Кампіньйоні, бажаючи познущатися з Шевченка, подав коменданту Новопетровського укріплення рапорт про те, що він нібито бачив Шевченка п’яного і що той наговорив йому брутальностей. Щоб уникнути нового непорозуміння, безвинний Шевченко за порадою коменданта укріплення змушений був просити в Кампіньйоні пробачення. «Делать нечего, спрятал гордость в карман, напялил мундир и отправился просить прощения. Простоял в передней у мерзавца битых два часа» (Твори, т. V, с. 22 — 23).


Червня 29.

Запис у «Журналі» про незрозуміле зволікання у виконанні розпорядження про звільнення його з заслання; описує пияцтво писарів і офіцерів:

«О, мои искренние, мои верные друзья! Если бы вы знали, что со мною делают на расставанье десятилетние палачи мои, вы бы не поверили, потому что я сам едва верю в эти гнусности» (Твори, т. V, с. 23 — 24).


Червня 30.

Шевченко написав лист М. Лазаревському, якого просить купити у Петербурзі фотоапарат для I. Ускова. Для себе просить надіслати твори А. Метлинського (Твори, т. VI, с. 140 — 141).

Придбав чайник, чаю і цукру, мріє про подорож Волгою. Гостював у Зигмунтовських, записав у свій «Журнал» докладну характеристику їх як людей гарних і в той же час химерних (Твори, т. V, с. 24 — 27).


Червень липень.

Виконав малюнок аквареллю «Ніч на татарському кладовищі». Оригінал не розшукано (Твори, т. IX, № 227).


Липня 1.

У листі до М. Лазаревського дякує за надіслані /207/ для повернення з заслання гроші й за лист. Розповідає про свій намір поїхати з Новопетровська через Астрахань, Нижній Новгород і Москву до Петербурга. Пише, що зробив подорожній журнал, але вже списав його увесь «местными впечатлениями», що офіційної звістки про звільнення ще й досі немає. Просить купити для І. Ускова фотоапарат, передає вітання знайомим і друзям (Твори, т. VI, с. 141142).

Запис у «Журналі» про те, що надіслав лист М. Лазаревському, згадує про петергофське свято, на якому він був двічі: в 1836 році (крадькома) і в 1839 році — вільний, у товаристві К. Брюллова і кращих його учнів. Згадує про своє перебування в Академії після звільнення з кріпацтва, про покликання поета і порушення заборони писати: «...несмотря на всемогущее бесчеловечное запрещение, я все-таки втихомолку кропаю». Наводить три рядки В. Курочкіна з твору «Как в наши лучшие года», скаржиться, що нічого читати літературного (Твори, т. V, с. 27 — 29).


Липня 2.

Записує про свій «Журнал», що він «в эти томительные дни ожиданий сделался для меня необходим, как страждущему врач». Згадує О. Чужбинського, його віршування. Різко засуджує його підлабузницькі вірші, що прославляли самодержавство. Міркування з приводу дружби справжньої і удаваної: «Вера без дел мертва есть. Так и дружба без существенных доказательств — пустое, лукавое слово» (Твори, т. V, с. 29 — 32).


Липня 3.

У «Журналі» записує свій сон, ніби він повернувся на волю (Твори, т. V, с. 32).


Липня 4.

Знову в «Журналі» записує сон про волю, про зустріч зі своїми друзями: К. Брюлловим, М. Щепкіним та іншими (Твори, т. V, с. 32 — 33).


Липня 5.

Журячись, що нічого буде читати в дорозі, Шевченко знаходить у ротній канцелярії передану йому С Пшеволоцьким «Естетику» К. Лібельта. Цю подію він і занотовує в «Журналі», принагідно згадуючи своїх учителів по Академії О. Галича і В. Григоровича: «С Либельтом я немного знаком по его „Деве Орлеанской“ и по его критике и философии. На первый взгляд он мне показался мистиком и /208/ непрактиком в искусствах. Посмотрим, что дале будет. Боюсь, как бы вовсе не раззнакомиться» (Твори, т. V, с. 33 — 34).


Липня 6.

У сні бачив Академію художеств, Петербург і своїх знайомих. Запис у «Журналі» про «розваги» підпоручика А. Чирця (Твори, т. V, с. 34 — 35).


Липня 7.

Записує в «Журнал», що уві сні бачить Москву, а наяву — муштру, безнадійне чекання волі. Капітан Є. Косарев «отдал приказание капральному єфрейтору заняться со мной маршировкой и ружейными приемами часика четыре в день. Я ужаснулся, услышав это благосклонное приказание» (Твори, т. V, с. 35 — 36).


Липня 8.

Запис у «Журналі»: очікує дозвіл на звільнення; історія з рядовим Скобелєвим, покараним за те, що він не стерпів знущання офіцера, який крав солдатські гроші: «Бедный, несчастный Скобелев! Ты честно, благородно возвратил пощечину благородному вору, грабителю и за это честное дело прошел ты сквозь строй и понес тяжелые кандалы на берега пустынного Иртыша и Оми» (Твори, т. V, с. 36 — 38).


Липня 9.

Записує в «Журнал» свої згадки про «отвратительного старичишку» А. Родзянка, його брудні вірші і негативне ставлення до М. Гоголя (Твори, т. V, с. 38 — 39).


Липня 10.

Запис у «Журналі» про гнітючий сум у чеканні на звільнення; роздуми про гравірування, про К. Лібельта, про його погляди на мистецтво: «Он смахивает на нашего В. А. Жуковского в прозе. Он также верит в безжизненную прелесть немецкого тощего, длинного идеала, как и покойный В. А. Жуковский» (Твори, т. V, с. 39 — 41).


Липня 11.

Сподівається на скоре прибуття звістки про звільнення; перейшов до другої частини «Естетики» К. Лібельта; відвідує баштани й аули місцевих жителів. Мріє повернутися з заслання пароплавом, цитує два рядки з байки «Ворона і Лисиця» І. Крилова: «Уж сколько раз твердили миру, что лесть гнусна, вредна. Но все не впрок» (у зв’язку з тим, що його зовнішність порівнювали з зовнішністю «вояжера порядочного тона»). Співає своїх улюблених пісень: «Ой поїжджає по Україні та козаченько /209/ Швачка» та «Ой зійди, зійди ти, зіронько та вечірняя» (Твори, т. V, с. 41 — 43).


Липня 12.

Схвалює свій задум про ведення «Журналу»; міркує про шлях повернення з заслання; читає К. Лібельта і висловлює матеріалістичні погляди на мистецтво: «Мне кажется, что свободный художник настолько же ограничен окружающею его природою, насколько природа ограничена своими вечными, неизменными законами». Записує чотири рядки з старовинної пісні про К. Булавіна, яку він з задоволенням слухав (Твори, т. V, с. 43 — 46).


Липня 13.

Висловлює сумнів про можливість звільнення з заслання і своє нетерпіння: «Семь тяжелых лет в этом безвыходном заточении мне не казались так длинными и страшными, как эти последние дни испытания» (Твори, т. V, с. 46).


Липня 14.

Нетерпляче чекання звістки про звільнення: «Лучше решительный удар обуха, нежели тупая деревянная пила ожидания». Був у Зигмунтовських, записав у «Журналі» про пияцтво офіцерів. Мрії побачити батьківщину: «О моя бедная, моя прекрасная, моя милая родина! Скоро ли я вздохну твоим живительным, сладким воздухом?» (Твори, т. V, с. 46 — 48).


Липня 15.

Запис у «Журналі» про поховальні народні звичаї на Україні і в Середній Азії. Обурюється вчинками православного духовенства, що виступало проти прогресивних ідеалів і діячів: «В требнике Петра Могилы есть молитва, освящающая нареченное или крестовое братство. В новейшем требнике эта истинно христианская молитва заменена молитвою об изгнании нечистого духа из одержимого сей мнимой болезнью и о очищении посуды, оскверненной мышью. Это даже и не языческие молитвы. Богомудрые пастыри церкви к девятнадцатому веку стараются привить двенадцатый век. Поздненько спохватились!» (Твори, т. V, с. 4849).


Липня 16.

Усе те ж нетерпляче чекання звістки про звільнення. З іронією записує в «Журналі» спогади, як його в 1848 р. на Koc-Аралі прийняли за розстригу попа (Твори, т. V, с. 49 — 51).


Липня 17.

Описано в «Журналі», як капітан Є. Косарев готував караул для зустрічі пароплава, що пряму-/210/вав до Новопетровська, сподіваючись, що ним їде якась поважна урядова особа; як поет разом з М. Мостовським згадували своє перебування в Орську (Твори, т. V, с. 51 — 52).


Липня 18.

Запис у «Журналі» про гостювання у Бажанових і про причини прибуття пароплава до Новопетровська. Безнадійне чекання звістки про звільнення: «Кончится ли наконец это гнусное существование, это однообразное записывание однообразнейших бесконечных дней?» (Твори, т. V, с. 52 — 54).


Липня 19.

Обдумування плану поеми «Сатрап і Дервіш» на зразок пушкінського «Анджело»: «Жаль, что я плохо владею русским стихом, а эту оригинальную поэму нужно непременно написать по-русски» (Твори, т. V, с. 54 — 55).


Липня 20.

Запис у «Журналі» спогадів про Іллінський ярмарок у Ромнах, про артиста К. Соленика, про Л. Свічку, І. Якубовича, про Родзянок (Твори, т. V, с. 55 — 57).


Липня 21.

Підпоручик М. Бажанов об 11 годині ранку привітав Шевченка з волею. Шевченко в цей час був на городі з Ф. Фіалковським, дискутували про К. Лібельта: «На выдержку прочитали несколько мест Либельта и нашли, что подобные книги пишутся для арестантов, которым даже библии не дают читать. Замечание довольно резкое и почти верное».

Одержав лист від Бр. Залеського, датований 30 травня (Твори, т. V, с. 57).


Липня 22.

Комендант Новопетровського укріплення І. Усков відмовив Шевченкові у видачі прямого квитка на проїзд до Петербурга, посилаючись на відсутність розпорядження про це з штабу корпусу. Шевченко шкодує, що йому доведеться ще їхати до Оренбурга і тим відстрочити радісний день зустрічі зі знайомими в Петербурзі і спізнитися на огляд виставки в Академії. «О мои незабвенные благодетели! Без вашего человеколюбивого заступничества, без вашего теплого, родственного участия к моей печальной судьбе меня бы задушил всемогущий сатрап в этом безотрадном заточении. Благодарю вас, мои заступники, мои избавители. Вся радость, все счастье, вся моя светлая будущность суть ваше /211/ нетленное добро, мои единые, мои святые заступники», — записує в цей день Шевченко про тих, хто піклувався про звільнення його з заслання (Твори, т. V, с. 57 — 58).


Липня 23.

Дата, виставлена Шевченком під листом Ф. Толстому. Щиро дякує графові та його дружині, які клопоталися за звільнення поета з заслання. Повідомляє про свій намір повернутися до Академії і працювати гравером, щоб у такий спосіб поширювати твори славетних художників і за допомогою мистецтва виховувати в людей любов до прекрасного (Твори, т. VI, с. 142 — 143; див. також запис від 26 липня 1857 р., де йдеться про складання чернетки цього листа).

Товариський обід Шевченка з Ф. Куліхом і Ф. Фіалковським. Запис у «Журналі» про книгу К. Лібельта: «Если бы эти безжизненные ученые эстетики, эти хирурги прекрасного, вместо теории писали историю изящных искусств, тут была бы очевидная польза. Вазари переживет целые легионы Либельтов» (Твори, т. V, с. 58 — 59).

Писарі новопетровського півбатальйону листом привітали Шевченка з волею і зажадали виголосити тост за здоров’я і добробут звільненого (Листи, с. 101 — 102).


Липня 24.

Капітан Є. Косарев сказав Шевченкові про те, що він оголосив наказ по півбатальйону про звільнення його від солдатчини (Твори, т. V, с. 5960).


Липня 25.

Провідав М. Мостовського, що сидів під арештом; їздив на човні з І. Усковим (Твори, т. V, с. 60).


Липня 26.

Цілий день і половину ночі складав листа-подяку Ф. Толстому за клопотання про звільнення з заслання. Лист підписав вперше після неволі «художник Т. Шевченко»: «Я не мог себе отказать в радости подписать под этим черновым письмом „художник Т. Шевченко“. В продолжение 10 лет я писался и подписывался „рядовой Т. Шевченко“. И сегодня в первый раз написал я это душу радующее звание» (Твори, т. V, с. 60 — 62).


Липня 27.

І. Усков повідомив Шевченка про закінчення художником О. Івановим картини «Иоанн Креститель» (з прочитаного в «Русском инвалиде»). Поет записує в «Журналі» свої міркування з приводу цієї /212/ картини, також згадує думки про неї К. Брюллова і М. Гоголя:

«Еще будучи в Академии, я много слышал об этом колоссальном, тогда уже почти оконченном труде. Художники нерешительно говорили о нем. Аматоры решительно восхищались, в том числе и покойный Гоголь. Карл Павлович Брюллов никогда ни слова не говорил о картине Иванова, самого же Иванова в шутку называл немцем, т. е. кропуном. А кропанье, по словам великого Брюллова, верный признак бездарности, с чем я не могу согласиться в отношении Иванова, глядя на его „Марию Магдалину“» (Твори, т. V, с. 62 — 63).


Липня 28.

Мав намір провести день разом із Ф. Фіалковським десь за межами укріплення, але той засів за карти і не прийшов; Шевченко відвідав М. Мостовського, що був під арештом, і пізно вночі прийшов на город, милуючись красою ночі і згадуючи М. Лермонтова та його вірш «Выхожу один я на дорогу», співаючи українських пісень (Твори, т. V, с. 63 — 66).


Липня 29.

Занотував у «Журналі», що бачив у сні С. Артемовського з дружиною, і описав своє знайомство з А. Обеременком у Новопетровську. Намалював вид першої батареї укріплення (Твори, т. V, с. 66 — 69; т. IX, № 225).

Капітан Є. Косарев звернувся до коменданта укріплення І. Ускова з рапортом, в якому повідомляв про звільнення від служби в укріпленні офіцерів і рядових (серед останніх і Шевченка); просить, щоб їх забезпечили продовольством на сім днів, узяли на поштовий човен і відправили до Уральська (ДМШ, А 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 1; «Русская старина», 1891, кн. 5, с. 442).


Липня 30.

Разом з А. Обеременком Шевченко пішов на прощальну прогулянку в балку (Твори, т. V, с. 69).


Липня 31.

Комендант Новопетровського укріплення І. Усков видав Шевченкові карантинне свідоцтво (ДМШ, А 67, арк. 1; Документи, с. 82).


Серпня 1.

Комендант Новопетровського укріплення І. Усков видав Шевченкові квиток на право проїзду до Петербурга (ДМШ, А 51, Справа новопетровського /213/ коменданта, 1857, № 112, арк. 2; «Русская старина», 1891, кн. 5, с. 443; Документи, с. 82 — 83).

Відношення коменданта Новопетровського укріплення І. Ускова на ім’я капітана Є. Косарева і командира Оренбурзького окремого корпусу про видачу ним Шевченкові квитка на проїзд до Петербурга (ДМШ, А 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 3, 4; «Русская старина», 1891, кн. 5, с. 443).

Рапорт коменданта Новопетровського укріплення І. Ускова на ім’я командира 1-го лінійного батальйону про те, що Шевченкові видано квиток на проїзд до Петербурга без заїзду до Уральська (ДМШ, А 51, Справа новопетровського коменданта, 1857, № 112, арк. 4 — 5).


Серпня 2.

У день від’їзду з Новопетровського укріплення Шевченко подарував доньці коменданта укріплення Наталі Усковій її портрет (сепія, оригінал не розшукано) та книжку («Киевская старина», 1889, кн. 2, с. 304; Твори, т. IX, № 226).

О 9 годині вечора залишив укріплення і човном вирушив з рибалками до Астрахані (Твори, т. V, с. 69).













Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.