26. «Меча времены чрезъ облаки»
Перші видавці «Слова» переклали цю фразу «кидаючи тягарі через хмари», залишивши в тексті времены. Така суперечлива позиція свідчить лише про одне: в оригіналі «Слова» чітко було написано времены (з початковим в), і хоч перші видавці сприймали це слово як «бремены», вони зберегли написання оригіналу. О. С. Шишков виправив у тексті времены на бремены (1805 p.), і майже всі дослідники приймають цю кон’єктуру: «ти великі тягарі мечеш через хмари» (О. С. Шишков), «кидаючи тягарі через хмари» (Я. О. Пожарський, М. Ф. Грамматін, Д. М. Дубенський, M. K. Грунський), «кидаючи громаддя через хмари» (М. О. Максимович), «через хмари метаючи громаддя» (О. Ф. Вельтман), «кидаючи тягарі за хмари» (Я.Малашев), «кидаючи тягарі через облаки» (О. М. Огоновський), «метаючи камені через хмари» (В. О. Яковлєв), «метаючи (величезні) тягарі через хмари» (А. В. Лонгінов), «метаючи тягарі через хмари» (С. К. Шамбінаго та В. Ф. Ржига, М. К. Гудзій, О. В. Творогов), «перекидывая громады войск / через облаки» (І. О. Новиков), «перекидаючи тягарі через хмари» (О. С. Орлов), «метаючи тягарі через хмари [Ярослав звичайно посилав війська в далекі походи, не супроводжуючи їх сам]» (Д. С. Лихачов), «поклажі кидаючи через хмари» (І. П. Єрьомін), «метаючи каміння поверх хмар» (Р. О. Якобсон), «метаючи поклажі через хмари» (В. І. Стеллецький), «мечеш тягарі через хмари» (Л. Є. Махновець), «перекидаючи вантажі через хмари» (М. О. Мещерський), «перекидаючи поклажі через хмари» (Л. О. Дмитрієв). Під «бременами» (тягарами) дослідники розуміли: каміння, яке метали катапультами (О. М. Огоновський, В. О. Яковлєв, Р. О. Якобсон, Л. Є. Махновець — 1989); військо, яке Ярослав посилав за межі свого князівства (Д. С. Лихачов); поклажі, які каравани перевозили через Карпати (В. І. Стеллецький); корабельні товари, які Ярослав перекидав через перевали Карпат (В. Л. Виноградова). Зрештою було визнано, що «смисл цього образу неясний» 120.
120 Энциклопедия «Слова о полку Игореве». — СПб., 1995. — Т. 1. — С. 156.
Замінюючи времены на бремены, дослідники виходили з такого значення слова врЂмя як «час, пора», добре засвідченого пам’ятками давньоруської мови. Вираз «метати час» здавався нісенітницею, зовсім інша річ — метати тягарі. Проте в російській мові існує вираз давáть врéмя «давати час». Якщо «врем’я» можна давати, то, мабуть, можна Його і метати (при гіперболізації), а щоб у цьому переконатися, треба простежити, яким чином постав вираз давáть врéмя, іншими словами, з’ясувати, чому «врем’я» дають.
Друс. врЂмя «час, пора» (укр. ст. время «час», діал. врем’я» «час, пора», рос. врéмя «час, пора, година, доба») запозичено із старослов’янської мови. Старослов’янському врЂмя «час, період; зручний, сприятливий час» відповідають укр. діал. верéм’я «гарна погода», бр. діал. вéреме «час», друс. веремя, п. діал. wrzemię «т. с.», болг., м. врéме «час, пора; погода», серб. врéме «час, пора; строк, термін; погода», хорв. vrijème «т. с.», слн. vréme «погода». Це слово, безперечно, праслов’янського походження (псл. *vermę), але його етимологія остаточно не з’ясована. Існує кілька версій: пов’язане з псл. *vъrtěti «вертіти, повертати», *verteno «веретено» і споріднене з дінд. vártma «колія, дорога, жолоб» (первісне значення *vermę — «обертання, чергування дня і ночі, пір року») 121; пов’язане з рос. веренúа, верúга 122; споріднене з дінд. variman — «розмір, об’єм» 123; пов’язане з псл. *vьětі «кипіти» (первісне значення *vermę — «гаряча пора») 124.
Усупереч переважній більшості дослідників, ми віддаємо перевагу етимології Й.Зубатого і вважаємо, що псл. *vermę (як і рос. вереница, верига) походить від дієслова *verti «зв’язувати, зав’язувати», утвореного від індоєвропейського кореня *ŭer- «в’язати». Первісне значення псл. *vermę — «вірьовка або ремінець із зав’язаними вузлами», пор. у зв’язку з цим значення рос. веренúца — «ряд подібних предметів, розташованих один за одним (ланцюгом)», первісне значення рос. верига — «ланцюг». Вузли найчастіше позначали роки, які минули. Роки, позначені на вірьовці або ремінці (на «времені»), були, так би мовити, «временними» роками. Звідси походить давньоруський вираз врЂменъные лЂта, букв. «роки, позначені на вірьовці або ремінці».
121 Етимологічний словник української мови / За ред. О. С. Мельничука. — К., 1982. — Т. 1. — С. 353; Этимологический словарь русского языка / Под ред. Н. М. Шанского. — М., 1968. — Т. 1. Вып 3. — С. 194; Фасмер М. Зазнач. праця. — Т. 1. — С. 361; Brückner A. Op. cit. — S. 634; Български етимологичен речник. — София, 1971. — Т. 1. — С. 185; Skok P. Etimologijski rječnik hrvatskoga ili srpskoga jezika. — Zagreb, 1973. — Knj. 3. — S. 626.
122 Zubatý J. Studie a články. — Praha, 1949. — Sv. 1: Výklady etimologické a lexikálni. — Č. 2. — S. 122 — 123.
123 Miklosich F. Etymologisches Wörterbuch der slavischen Sprachen. — Wien, 1886. — S. 384.
124 Желтов И. Этимологические афоризмы. IV // Филол. зап. — Воронеж, 1876. — Вып. 6. — С. 56.
У зв’язку з тим, що в праслов’янський період вірьовку або ремінець для зав’язування вузлів найчастіше використовували на позначення часу, псл. *vermę зазнало відповідних семантичних змін: «вірьовка або ремінець із зав’язаними вузлами» → «вірьовка або ремінець із зав’язаними вузлами на позначення часу» → «час (рос. время)».
Вірьовку або ремінець для зав’язування вузлів використовували не тільки на позначення того часу (переважно років), що минув. «Время», тобто вірьовка або ремінець із зав’язаними вузлами могло позначати час (роки, місяці, дні), у який повинен укластися той, кому дається це «врем’я»: за цей час треба було щось конкретне зробити, на цей строк давалися гроші в борг, які треба вчасно (рос. вовремя) повернути. Звідси походить російський вираз давать время «давати час»: «врем’я» (вірьовку або ремінець із зав’язаними вузлами) буквально давали в руки тому, хто мав укластися в цей визначений час. Той, хто отримав «время», по закінченню кожного року (місяця, дня) розв’язував один вузол і бачив, скільки ще часу (вузлів) у нього залишилося. Відповідний український вираз давати час є, безперечно, калькою давньоруського давати врЂмя, пор. і рос. давáть врéмя.
На підтвердження висловлених міркувань про «врем’я» — вірьовку або ремінець із зав’язаними вузлами наведемо такий історичний факт. Як засвідчує Геродот, цар персів Дарій, ідучи в похід проти скіфів, залишив для охорони мосту через Дунай загін воїнів. Він дав їм ремінь, на якому зав’язав шістдесят вузликів, і сказав: «...ви візьміть тепер цей ремінь і ось що робіть із ним: щойно ви побачите, як я вирушу в похід проти скіфів, починайте щодня розв’язувати по одному вузлику. І коли я за цей час не повернуся і закінчаться дні, занотовані вузликами, тоді пливіть собі назад до вашої вітчизни» 125.
125 Геродот. Історії в дев’яти книгах. — К., 1993. — С. 203.
Виходячи із сказаного про «врем’я» — вірьовку або ремінець часу, стає зрозумілим первісний смисл давньоруського виразу «скончаник временъ» — «кінець світу». Буквальне його значення — кінець вірьовки або ремінця із зав’язаними вузлами, на якій кожен вузол позначає певний проміжок часу (мабуть, рік) і яку Всевишній дав людям, вказавши на ній час існування світу.
З’ясувавши походження слова врЂмя, а також виразу давати врЂмя, повернемося до «Слова». Фразою «меча времены чрезъ облаки» автор «Слова» хотів сказати, що Ярослав Осмомисл давав правителям сусідніх держав строго визначений час на виконання своїх вимог, викладених у листах. Те, що «времены» він метав через хмари, є вже, безперечно, елементом гіперболізації в змалюванні постаті Ярослава Осмомисла (гіперболізація наявна і при змалюванні інших князів, до яких звертається автор «Слова»). Фраза «меча времены чрезъ облаки» при такому значенні слова времены добре поєднується з наступними фразами — «суды рядя до Дуная. Грозы твоя по землямъ текутъ». «Времены» та «грозы» в часи Ярослава Осмомисла були у стосунках з іншими державами та князівствами тим, чим тепер стали ультиматуми та ноти.
Таким чином, заміну времены на бремены, яку в аналізованій фразі приймають майже всі дослідники «Слова», ми відхиляємо. Фразу «меча времены чрезъ облаки», на наш погляд, слід перекласти: «метаючи «времена» (листи із строго визначеним часом на виконання висловлених у них вимог) через хмари».
