Попередня     Головна     Наступна




В. Ф. Соболевський


ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ








На Дунаї чути голос Ярославни,

зозулею незнаною кує рано:

«Полечу я, — промовляє, — зозулею по Дунаю,

омочу рукав шовковий у Каялі-ріці,

обітру я князю кривавії рани

на могучім його тілі».


В Путивлі граді на забралі

Ярославна рано плаче, промовляє:

«О Вітре-Вітрило!

Чому, господарю, сильно вієш?

Чому стріли ханські мечеш

своїми легкими крилами

на воїв дружини моєї?

Мало було б тобі вгорі віяти під хмари

та на морі синім колихати кораблі?

Чому ж, володарю, мою радість

ти розвіяв по ковилі?»


В Путивлі на забралі на світанку

Ярославна плаче і благає:

«Славутичу Дніпре!

Ти пробив камінні гори

через землю Половецьку,

ти леліяв на собі Святославові насади

до битви з Кобяком,

прилелій же, господарю, моє ладо до мене,

щоб до нього на світанку

я не слала сліз на море».


В Путивлі граді на забралі

Ярославна рано плаче, промовляє:

«Світле і пресвітле Сонце!

Всім ти тепле і красне!

Чому ж, володарю, простер проміння гаряче

ти на воїв дружини моєї

і в полі безводнім зсушив спекою їм луки,

затягнув тугою тули?»


Москва, 24.XI 1961 р.









В. Ф. Соболевський. Плач Ярославни. Друкується вперше.





Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.