[Байки в українській літературі XVII-XVIII ст. / Підг. тексту В. І. Крекотня. — К., 1963. — С.114.]

Попередня     Головна     Наступна

ІОАННІКІЙ ГАЛЯТОВСЬКИЙ

[ОРЕЛ І СТРІЛА]

...Єдного Орла пострЂлено СтрЂлою.

А кгды пойзрЂл Орел на тую СтрЂлу, обачил на ней пюра орліи и ¹ почал мовити:

— Не жаль мнЂ, же мене бєт тоє дерево и желЂзо, котороє ся в той СтрЂлЂ знайдуєт, бо то єст чужое, але жаль мнЂ, ² же мои ж пюра орліи Орла бют мене ².

Єст то байка. Але до нашеи мовы квадруєт. Бо не жаль чловЂкови, кгды єго непріятель не любит, лаєт, бєт, зневажаєт и крывду єму чынит, але жаль чловЂкови великій, кгды єго ближній не любит и в нещастю не ратуєт и на здоровьє єго наступуєт. Не жаль было кролеви Давыдови, кгды з ним войну точили філистинове, аммонЂтове, сирійчикове и иншыи народы, бо то были непріятелЂ. Але жаль єму был великій, кгды з ним войну точил Саул, тест єго, неслушне и невинне, и на здоровьє єго наступовал; жаль єму был великій, кгды з ним войну точил Авесолом, сын єго власный, и хотЂл єго з панства выгнати и живота позбавити; жаль єму был великій, кгды з ним войну точил Ахітофель, вЂрный єго порадца, и злоє єму почал мыслити... /115/

Попередня     Головна     Наступна