Попередня     Головна     Наступна




Частина Друга:

ІСТОРІЯ ТЕКСТУ СКОРОЧЕНОЇ ПРАВДИ




I.


Я простудіював текст Руської Правди і варіянти до нього із 70-ти списків. Є Перше питання, що повстає перед дослідником текстів Правди є питання класифікації всіх її списків. В попередній частині я старався вияснити різні спроби дослідників такої класифікації, але на мій погляд, ці спроби з цих чи тих причин не були переведені згідно з всіми вимогами текстольоґічного вивчання даного твору. Через це саме у своїм дослідженні тексту Правди я виходжу із своєї власної клясифікації і всі відомі мені списки 46 умовно ґрупую в три громади: до першої громади зачисляю всі списки Короткої Правди; до другої — всі списки Широкої чи просторої Правди; до третьої громади — списки Скороченої Правди.





А. Списки тексту Короткої Правди.  Ж

1. Академічний (із Новгородського І літопису); півустав, середина XV-го ст. 47

2. Археоґрафічної Комісії (із Новгородського І літопису); півустав, середина XV-го ст. 48


Б. Списки тексту Широкої Правди.

3. Троїцький I (Бібл. Леніна в Москві); Мірило Правдиве, устав, друга половина XIV-го ст.*

4. Московсько-Академічний (Бібл. Леніна); Мірило Правдиве, півустав, XV-те ст.

5. Синодальний II (Державний Історичний Музей в Москві); Мірило Правдиве, півустав, кінець XV-го ст.

6. Синодальний III (Д. Істор. Музей); Мірило Правдиве, півустав, 1587 р.

7. Кирило-Білозерський III (Бібл. Салтикова-Щедріна); Мірило Правдиве, півустав, середина XVI-го ст.

8. Синодальний І (Д. Істор. Музей); Кормча Книга, устав, 1282 р. 50

10. Румянцевський І (Бібл. Леніна); Кормча, півустав, кінець XV-го ст.

13. Прилуцький, або Лаптєва (Бібл. Леніна); Кормча, півустав, 1534 р. ,

14. Соловецький III (Бібл. Салтикова-Щедріна); Кормча, півустав, 1519 р.

15. Архівський І (Центральний Державний Архів у Москві); Кормча, півустав, кінець XV-го-початок XVI-го ст.

17. Царського І (Д. Істор. Музей); Кормча, півустав, середина XVI-го ст.

21. Толстого III (Бібл. Салтикова-Щедріна); Кормча, півустав, друга половина XVI-го ст.

25/66. Ґодуновський II і І: Успенський: (Д. Істор. Музей); Кормча, півустав, кінець XVI-го ст.

27. Фроловський-Браіловський (Бібл. Салтикова-Щедріна); Кормча, півустав, початок XVII-го ст.

30. Толстого І (Бібл. Салтикова-Щедріна); Кормча, півустав, перша половина XV-го ст.

31. Чудівський І (Д. Істор. Музей); Кормча, півустав, 1480-і рр.

32. Соловецький І (Бібл. Салтикова-Щедріна); Кормча, півустав, 1493 р.

36. Чудівський II (Д. Істор. Музей); Кормча, півустав, 1499 р.

38. Бібліотеки Салтикова-Щедріна. Кормча, півустав, кінець XV-го ст.

39. Соловецький II (Бібл. Салтикова-Щедріна); Кормча, півустав, початок XVI-го ст.

41. Троїцький II (Бібл. Леніна); Кормча, півустав, початок XVI-го ст.

42. Царського II (Д. Істор. Музей); Кормча, півустав, друга половина XVI ст.

43. Крестініна (Д. Істор. Музей); Кормча, півустав, кінець XV-го ст. 51

45. Академічний II (АН СССР); Кормча, півустав, початок XVI-го ст. 48. Троїцький III (Бібл. Леніна); Кормча, півустав, початок XVI-го ст.

53. Толстого II (Бібл. Салтикова-Щедріна); Кормча, півустав, друга половина XVI-го ст.

54. Фроловський І (Бібл. Салтикова-Щедріна); Кормча, півустав, кінець XVI-го ст.

55. Соловецький IV (Бібл. Салтикова-Щедріна); Кормча, півустав, друга половина XVI-го ст.

58. Румянцевський II (Бібл. Леніна); Кормча, півустав, 1620 р.

60. Кирило-Білозерський І (Бібл. Салтикова-Щедріна); Кормча, півустав, друга половина XVI-го ст.

61. Кирило-Білозерський II (Бібл. Салтикова-Щедріна); Кормча, півустав, 1590 р.

64. Царського III (Д. Істор. Музей); Кормча, скоропись, перша половина XVII-го ст.

72. Пушкінський (Ц.Д. Архів); Збірник законів, півустав, друга половина XIV-го ст. 52

73. Археоґрафічний II (Інститут Історії АН СССР); Збірник в додаткові до Новгородського літопису, півустав, середина XV-го ст.”

75. Літопису Авраамки. Теж Збірник законів в додаткові до літопису, півустав, 1495 р.

76. Погодінський IV (Бібл. Салтикова-Щедріна); Збірник законів, півустав, початок XVI-го ст.

78. Троїцький IV (Бібл. Леніна); Збірник, півустав, початок XV-го ст.

79. Смоленського II (Ц.Д. Архів); Софійський Временник, півустав, друга половина XV-го ст.

80. Карамзінський (Бібл. Салтикова-Щедріна); Соф. Вр., півустав, кінець XV-го ст. 54

82. Ундольського II (Бібл. Леніна); Збірник різних текстів, півустав, кінець XV-го ст.

83. Бальзерівський (Інститут Історії АН СССР); Соф. Вр., півустав, Друга половина XV-го ст.

84. Бібліотека Леніна. Соф. Вр., півустав, кінець XV-го-початок XVI-го ст.

85. Бєляєва. Неточна копія XIX-го ст. списка Ундольського III.

86. Воронцова (АНСССР); Соф. Вр., півустав, кінець XVI-го-початок XVII-го ст.

87. Толстого V (Бібл. Салтикова-Щедріна); Соф. Вр., півустав, кінець XV-го ст.

88. Воскресенський (Д. Істор. Музей); Соф. Вр., півустав, друга половина XVI-го ст.

Строєва. Ч. 26 у Калачова. Кормча, півустав, XVI-го ст. Загублена.

Царського IV. Ч. 30 у Калачова. (Д. Істор. Музей); Збірник статгей із Кормчої, скоропись, XVIII ст.

Чудівський III. Ч. 33 у Калачова. Соф. Вр., півустав, кінець XV-го ст.

Горюшкіна. Ч. 39 у Калачова. Копія Бальзерівського списка (див. ч. 83), скоропись XVIII-го ст.

„Царського V”. Ч. 43 у Калачова. Списаний з рукопису XV-го ст. відомим фальсифікатором Бардіном для Царського.

Болтіна. Ч. 44 у Калачова. Виданий Болтіном 1792 р. але невідомо з яких рукописів.

Московсько-Академічний II. Ч. 21 у Калачова. Кормча, півустав, XVI-XVII ст. Загублена.

Архангельський. Ч. 61 у Калачова. Кормча, півустав, XVI ст.

Варіянти Калачова. Чч. 46-50 у Калачова.


В. Списки тексту Скороченої Правди

70. Толстого IV (Бібл. Салтикова-Щедріна); Кормча, скоропись, середина XVII-го ст.

71. Оболенського I (Ц.Д. Архів); Кормча, скоропись, друга половина XVII-го ст.”



Найдавніший Синодальний список з Новгородської Кормчої 1282 р.



II.


Вже з цього одного самого лише переліку списків Руської Правди можна бачити що друга громада тексту (Широкої Правди) була найпопулярнішою і найдовше затримувалась у судовій та адміністративній практиці. Обіймає вона списки тексту Правди, що хронольоґічно повставали, починаючи від XIII ст. аж до XVIII ст. Менше популярною була Коротка Правда, а найменше поширеною — т.зв. Скорочена Правда.

Самі терміни: Коротка Правда, Широка і Скорочена, — визначають зверхню ознаку, що різнить їх тексти між собою. Справді, текст Короткої Правди містить у собі лише 43 статті; текст Широкої Правди в одних списках 121 статтей, а в других — аж 142 статтей; текст Скороченої Правди має 52 статтей. Отже тільки цей зверхний підрахунок статтей вказує, що ці три громади є між собою за обсягом різні.

Щоб зясувати глибші основи і прикмети тексту кождої із цих трьох громад Руської Правди, я почну свою аналізу із третьої, Скороченої групи.

Текст цієї останної відомий мені лише з двох списків: 70 і 71. Обидва вони пізні: походять з XVII ст. й обидва писані скорописсю. різняться вони між собою в тексті лише десятьома варіянтами. Вникаючи у ці варіянти уважніше, приходжу до переконання що обидва ці списки повстали незалежно один від одного, із якогось третього списка, що був їх ориґіналом. Як повстав цей ориґінал?

Порівнюючи текст Скороченої Правди з текстом Широкої Правди, я переконуюсь що текст Скороченої Правди найближче підходить до тексту Широкої Правди в списках Кормчої книги, зазначених у мене числами: 36, 38, 39, 41, 42, 43, 45, 48, 53, 54, 55, 58, 60 61, К-21, К-26, К-30, та сп. Арханґельський. Наведу кілька прикладів.


1. Варіянт 29. 22. З

У згаданих вище списках Широкої Правди читаємо таке місце: Нω платіти ему продажа 3 гривны за бесчестіє... У всіх інших списках тексту Широкої Правди слова за бесчестіє відсутні. В списках 70 і 71 Скороченої Правди (стаття 2) це місце читається: Но платити ему продажа за безчестие... Хоч цей останний варіянт скорочений, але вираз за безчестие яскраво свідчить про його залежність від вищеперерахованих списків Широкої Правди з Кормчої Книги.


2. Беру варіянт 33. 2.

Заголовок 33-ої статті Широкої Правди у списках 3, 4, 5, 6, 8, 15, 17, 27, 30, 31 читається: оже кто въсядеть на чюжь конь. У списках 36, 38 і т.д. (а також 64) читається дещо відмінний заголовок: о всЂденіи на чюжь конь. А в списках 70 і 71 читається також: ω вседЂніи на чужь конь. І в цьому прикладі бачиться спорідненість тексту Скороченої Правди з тими самими списками Широкої.


3. Наводжу варіянт 41. 33, де в майже всіх списках читається: то всимъ по 3 гривны и по 30 кунъ платити. Але в списках 31, 36, 38, 53, 58, і т.д. бракує слова платити: воно в цих списках переставлене, точно так як і в списках Скороченої Правди, де маємо то всем платити по 3 гривны і т.д.


4. Подаю варіянт 49. 11.

Як приклад із більшості списків: иже кто поклажам кладеть оу кого любо, то ту послуха нЂтуть. В списках 30, 31, 36, 38, 53, 58 і т.д. замісць то ту написано то том/о/у. У списках 70 і 71 Скороченої Правди це місце читається: аще кто поклажее кладет у кого, тому послуха нЂт. Залежність підкресленого виразу від наведених списків Широкої Правди — очевидна.


5. Для порівнання наводжу варіянт 67. 14-22 Широкої Правди що находиться у списках 3, 8, і інш.: аже безъ людии, а в поклепЂ, то нЂту продажЂ. Цілого цього речення немає у списках 30, 31, 36, 38, 42 і ін., але воно є в тексті Скороченої Правди, а також у списках 53, 58 і ін.


Гадаю що і цих прикладів досить щоб пересвідчитись у тому, Що текст Скороченої Правди наближається до тексту Широкої Правди списків 31, 36, 38, 53, 54, 58, 64 і т.д. Кормчої Книги. Це можна б потвердити низкою додаткових варіянтів.

Проте таке наближення тексту Скороченої Правди до тільки що вказаної громади списків Кормчої Книги ще не є достаточним. Необхідно відзначити ще й той список із цієї громади, що був би найближчим із усіх до тексту Скороченої Правди, а можливо навіть і його оригіналом.

Вже Н. Калачов у згаданій своїй студії зазначив що текст Скороченої Правди є найближчим до 64-го списка Широкої Правди. То місце 64-ого списка, 56 на якому дослідник засновує своє твердження, це 30-а стаття Широкої Правди, 57 або 99-а стаття звідного тексту видання Калачова: 58


Ст. 30: Аже оударить мечемь, а не оутнеть на смерть, то 3 гривны, а самомоу гривна за раноу, оже лЂчебноє; потьнеть ли на смерть, то вира.

Калачов 99: Аще же ударить мечемь или ножемь а не утнетъ А на смерть то князю вины 9. гривенъ а истцу за рану  Б судятъ и еже лечебное  В потнетъ ли  Г на смерть то вира платити  Д (Списки 64, 70, 71)



А. цього слова немає в 70 і 71.

Б. раны в сп. 71.

В. немає в 70 і 71.

Г. замісць „потнеть ли”, сп. 70 і 71 мають „аще ударить”.

Д. в 70 і 71 немає „то вира платити” і добавлено: „жердію”. 59



Н. Калачов також наводить у зіставленні статтю 29, 60 або статтю 132 звідного тексту. 61 Там читається:


Ст. 29: Оже придет/ь/ крЂвавъ моуж/ь/. Оже придеть кръвавъ моужь на дворъ или синь, то видока ємоу не искати, нъ платити ємоу продажю 3 грив(ны); или не боудеть на немь знамения, то привести ємоу видокъ слово противоу слова; а кто боудеть началъ, томоу платити 60 коунъ; аче же и кръвавъ придеть, или боудеть самъ почалъ, a выстоупять послоуси, то то ємоу за платежь, оже и били.

Калачов 132: О мужи кровавъ. Аще при/и/детъ кровавь мужь на дворъ или синь то видока ему не искати но платити ему продажа за бесчестіе каковъ будеть аще /ли/ не будетъ на немъ знаменія то привести ему видокъ слово противу слова  А а кто будеть почалъ тому платити куны во что и обложать ащежь и кровавь пріидеть или будеть самь почалъ а вылъЂзуть послуси тото ему за платежъ еже и били. 62 (Списки 64, 70, 71)



А. кінець статті після „слова” пропущений в сп. 70 і 71.



Цей останний приклад Н. Калачова порушує ту близкість тексту Скороченої Правди до списка 64, бо примітка а. показує, що майже половина статті 29 списка 64 опущена в тексті обох списків Скороченої Правди; а дальше зіставлення вченого зазначених списків ще більше віддалює текст Скороченої Правди від тексту 64-ого списка і від тексту інших списків Широкої Правди.

Наводжу 133-ю статтю звідного тексту Руської Правди Калачова: 63


Список ч. 8: Или пьхнеть моужь моужа любо к собЂ любо ωт себе, любо по лицю оударить, или жердью оударить, а видока два выведоуть, то 3 гривны продаже; оже боудеть варягъ или колбягъ, тъ полная видока вывести, и идета на роту. 64

Список ч. 64: Аще ли пхнетъ мужъ мужа любо кь себЂ любо оть себя, любо по лицу ударить, или жердію оударить а без знаменія, а видока два выведуть то 3 гривны продажи  65 оже будеть варягъ или колобягъ крещенія не имЂя, а будет/ь/ има бωи, а видока не будеть, ити има на роту по своеи вЂрЂ, а любо на жребіи, a виноватыи в продажЂ во что и ωбложать. 66

Списки чч. 70, 71: или попехнет, а знамения нЂтъ, а видок будет, аще будет болярин, или людин, или варягъ, хрещення не имЂя, то по их пути платити безчестие; аще видока не будетъ, ити им на жребіи, а виноватыи в продаже, во что ωбложат. 67


Таке розходження тексту Скороченої Правди із текстом сп. 64 Широкої Правди показує що текст Скороченої Правди вийшов не із тексту сп. 64, а якогось іншого. Ключем що може допомогти відшукати джерело для Скороченої Правди є нпр. Кормча Книга 58-го списку Широкої Правди. В цій Кормчій є правила про послухів. Деякі вказівки на ці правила ми маємо в праці Ґ. Розенкампфа, 68 в якій учений наводить кілька прикладів із Кормчої Книги що була в його руках. Н. Калачов за вказівками Розенкампфа йде трохи далі і перечислює ті списки Кормчої Книги де находяться правила про послухів. За моєю нумерацією це списки 5, 6, 41, 42, 48, 54, 58, К-21, отже переважно ті рукописи Кормчої книги що споріднені з текстом Скороченої Правди. Цих правил у рукописові, де міститься список Правди ч. 64, якраз немає. 63

Н. Калачов із Кормчої наводить три статті (об’єднавши їх в одну) під спільним заголовком: О мужи кровавЂ. Ці статті в Троїцькому списку Широкої Правди у виданім Калачовим тексті відмічені під числами 23, 24, 25. 70 Паралельно до кожної статті автор виписує відповідну статтю Кормчої Книги із праці Розенкампфа, 71 але не із тексту Руської Правди, а з самої Кормчої, із правил про послухів, і на прикінці цих текстуальних зіставлень робить такий висновок: „Ця стаття, крім деяких, зрештою досить помітних варіянтів, вповні згідна з відповідними їй статтями в списках Руської Правди вміщеними в Кормчій Царського (сп. 64 — Л.Б.), Кормчій Смоленського, і одної із Кормчих Петербурґської Публичної бібліотеки,” 72 цебто відомих уже сп. 64 і двох списків Скороченої Правди.

Коли прирівняти наведену Калачовим із Кормчої статтю Аще пріидеть кровавъ мужь до 29-ої ст. списку 64 і 2-ої статті Скороченої Правди списків 70 і 71, то вони справді покриються між собою. Але 2-га стаття сп. 70 і 71 покривається із 29-ою ст. списка 64 лише в першій половині, кінчаючи словами „то привести ему видокъ слово противу слова”; на цім реченні сп. 70 і 71 свою статтю закінчують, а 29-я ст. сп. 64 продовжується далі. 73

Так само покривається і дальша частина статті правил про послухів із 30-ою статтею сп. 64 і 3-ою статтею тексту списків 70 і 71. Але коли прирівняємо до кінця статтю правил про послухів із 31-ою ст. сп. 64 і 4-ою статтею сп. 70 і 71, то пересвідчимось, що тут Н. Калачов у своїм вищенаведенім твердженні розминається з правдою. Наводжу ці статті:


1. Стаття правил про послухів сп. 58.

Аще ли пехнет моуж мужа любо к себЂ любо от себе, любо по лицу оударит, или жръдію оударит, а без знаменіа, а видокь будет, бесчестіе смоу платіти; аже боудет боляринъ великых боляръ, іли меншыхь боляръ, или людинъ городскіи, іли селянинъ, то по его пути платіть бесчестіе; а оже будет варять іли колобяг, крещеніа не имЂа, а будеть има бон, а видока не будеть, йти има ротЂ по своеи вЂрЂ, а любо на жребіи, a виноватыи в продаже, въ что й обложат. 74

2. Стаття 4-а списків 70 і 71: подана на стор. 31.

3. Стаття 31-а списку 64: подана на стор. 31.

В наведеній статті я спостерігаю такі спеціяльні вирази в списку 58, як наприклад: „а видокъ будет,” аже боудет боляринь... или людинъ”, „то по его пути платіть бесчестіе”, які є і в тексті списків 70 і 71, але їх немає в тексті сп. 64, бо цей останний наближується до цієї самої статті всіх списків Широкої Правди. Далі, в тексті сп. 58 і списків Скороченої Правди немає: „то 3 гривны продажи”, а цей вислів є у тексті сп. 64 і всіх інших списків Широкої Правди.

З цього всього я роблю той висновок що ці статті автор тексту Скороченої Правди опрацьовував не на підставі тексту сп. 64 Широкої Правди, а на основі правил про послухів списку типу 58-го Кормчої Книги, і там же в Кормчій Книзі типу сп. 58-ого користувався текстом Руської Правди. Перероблюючи сей текст складач корегував перероблювані статті відповідними статтями із правил про послухів. 75




III.


Коли й де ця Скорочена Правда повстала? Що спонукало автора її наново переглядати і навіть перероблювати текст Широкої Правди? Якими джерелами користувався автор в процесі своєї праці, відновляючи другі й відкидаючи треті? З якою метою така нова кодифікація провадилася? Такі питання насуваються в дальшім студіюванні Скороченої Правди.

Остаточної відповіді на перше питання за браком матеріялів дати неможливо. Я висловлюю лише погляд, заснований на порівнанні текстольоґічнім, що Скорочена Правда повстала не раніше першої половини XVII ст. Спираю цей здогад на тім, що списки Скороченої Правди найближче підходять до тексту тої ж групи що список 58 Широкої Правди: а цей список по давнині свого написання належить до початку XVII ст. Хоч текст цього списка не є оригіналом тексту Скороченої Правди, доба його повстання є найранішим можливим часом повстання оригіналу (архетипу) для списків 70 і 71.

Щоб відповісти на решту поставлених питань, необхідно порівняти текст групи списків К-21, К-30, 36, 38, 42, 53 і т. д. Широкої Правди як найближчої до тексту Скороченої Правди із текстом цієї останньої і вияснити самий процес її складання.

До традиційного заголовку Скороченої Правди („Судь Ярославль Володимеричя”) додається, перед такою ж традиційною назвою („Правда Руская”) — ще й назву: „Указь”. В цім уточненні такої старої назви як Правда Руская висловом Указъ я бачу доказ того, що в правовій свідомості автора цього тексту відбулася зміна в зв’язку із заголовком твору. Видно слово „указ” більше промовляло характером накозової катеґоричности закона, аніж стара назва „Правда”, що містить в своїм значінні насамперед моральну тенденцію. 76 В цій переміні назви „Правда” на „Указ” видно відбулась та сама тенденція підсилення авторитетности наказової, як наприклад повстала потреба ще раніше до старшого заголовку „Правда Роськая” Короткої Правди додати категоричніший змістом і формою заголовок в Широкій Правді Суд Ярославль Володимеричь (сп. 8, сп. 3 і т.д.), або Оустав великого князя Ярослава (сп. 73, 76, 80), або Судъ Ярослава князя (сп. 72).

Щодо самого тексту статтеи Скороченої Правди, то перша стаття заховує лише першу частину першої статті Широкої Правди, кінчаючи словами: то положити за голову 80 гривен. В другій частині тої самої статті Скороченої Правди — про княжого мужа, тіуна, русина і т.д. заново кодифікована стаття обмежується лише загальним реченням: любо разсудити по муже смотря. Друга, 3-я і 4-а статті, як я вже зазначив раніше, запозичені із правил про послухів Кормчої Книги в якій міститься список типу 58-го Руської Правди. Подібні статті (під числами 29, 30, 31) читаються в усіх інших списках Широкої Правди, але вони (властиво стаття 31) інакше тут змодифіковані. Таким чином, автор Скороченої Правди 2-гу статтю (чисто історичну про синів Ярослава та про їх новий устав) а також статті 3-ю, 4-у, 5-у і 6-у Широкої Правди зовсім опускає, а на їх місце переносить статті 29, 30, 31, але в іншій стилізації і з іншого джерела. Така зміна в порядкові і в стилізації статтеи є поважною подією з боку кодифікаційного. Вона зроблена: (1) під впливом відповідних статтеи правил про послухів Кормчої Книги (а не Правди) і (2) під впливом порядку статтеи Короткої Правди з Новгородського літопису. (Ці статті в Короткій Правді також займають 2, 3, і 4 місце).

Статті 5 і 6 покриваються з статтями 7 і 8 Широкої Правди. Статті 7/8 відповідає ст. 18/19 Широкої Правди, але тому що їх переписано із попсованого списку паки ли варягъ или инъ кто тогда. А по костехъ и по мертвеци (див. нпр. сп. 36) то автор Скороченої Правди, шукаючи сенсу цієї фрази, начеркнув: любо варягъ или инъ а по костех/ь/ и по мертвеци і цим ще далі відійшов від первісного, правильного речення: паки ли варягъ или кто инъ то два; а по костехъ и по мертвеци не платити вЂры (сп. 3, поправлений списками 72 і 80).

Статті 9-17 Широкої Правди зовсім пропущені. В цих статтях Правда визначає доходи (прибутки), деталізує грошову покуту (віру) за вбивство княжих слуг, за ремісників, холопів, рабів. Видно така розцінка не відповідала дійсним вимогам часу, коли крівава помста вже офіціяльно не реґляментувалася.

Пропущені також статті 20-28 Широкої Правди. В них трактується про „виру”, про „правду желЂзом” коли свідки відсутні, про каліцтва й особисті образи. Статті 29-31 Ш.П. перенесені на місце 2-6; ст. 32 — про втечу челяді (раба) — так само пропущена.

Стаття 33 Широкої Правди стала 9-ою Скороченої. Стаття 34 зовсім відпала. 10-ою статтею стала 35-а ст. Широкої Правди. Стаття 36

Широкої Правди о сводЂ (про відведення від себе підозріння в крадіжі) — пропущена. Стаття 37 Широкої Правди відповідає ст. 11 Скороченої, але звужена до кількох речень. Стаття 38 Широкої Правди — про пізнання свого челядина (раба) — зовсім пропущена.

Ст. 12 Скороченої Правди відповідає ст. 39 Широкої, але зводиться до одного речення: а свода ись своего города в чужу землю нЂт. Ст. 13 і 14 відповідають статтям 40 і 41 Широкої Правди. Далі автор пропускає ст. 42-45 — про крадіж скотини, хліба; але частину ст. 42 (про крадіж скотини) автор об’єднує із ст. 45 (о уроцЂх скоту) і вміщує їх в статті 15 Скороченої Правди. Стаття 16 Скороченої Правди відповідає статті 46 Широкої Правди. 77

Статті 47 і 48 (про позику кун) Широкої Правди автор пропускає і переходить до ст. 49 (о поклажаі, себто про рухоме майно) де наводить лише її першу частину як 17-у ст. Скороченої Правди. Видно що автор відкинув кінець ст. 49 через попсованість чи розтягненість. Ст. 18 відповідає ст. 50 (о рЂзЂ). Далі автор пропускає ст. 51 і 52 про місячні проценти (рЂзы). Стаття 53 (т.зв. Оуставъ ВолодимЂрь Всеволодичя — див. сп. 3) теж пропускається і затримується лише стаття 54 (про купця, що з чужими кунами в дорозі десь загине), котра міститься в Скороченій Правді як ст. 19.

Таким чином перша частина Широкої Правди новим кодифікатором дуже скорочується щодо кількости статтей та їх формулювання. На 53 статтей автор пропускає аж 35; три статті замінює на відповідні із правил про послухів; змінює порядок, наблизивши в початку до порядку статтей Короткої Правди; викидає всі історичні екскурси про синів Ярослава та їх з’їзд (ст. 19 Короткої Правди або ст. 2 Широкої), про з’їзд Володимира Всеволодовича (ст. 53 Широкої Правди) як зайві; викидає всі статті що говорять про клясові чи соціяльні різниці; відкидає деталі. Отже автор свій кодекс узагальнив, привів до 18 статтей, маючи перед собою взірець Короткої Правди (Коротка Правда в першій частині мала тільки 18 статтей), чим зробив свій кодекс рухливішим, стислішим і дав більшу волю (що може доходити і до сваволі) тим, що мали би нею користуватися як законом. Нарешті стисло об’єднав, відкинувши ст. 53 про Володимира Мономаха, першу частину Правди з другою, не залишивши і сліду їх відокремлення між собою.

Стаття 20 Скороченої Правди відповідає ст. 55 Широкої. Статті 56-66 (про закупи, про холопа-забираху і про холопа-свідка) зовсім пропускаються. Стаття 21 Скороченої Правди відповідає ст. 67 Широкої, а ст. 22-га — 68-ій. В статті 23 Скороченої Правди автор об’єднує аж п’ять статтей: 69-73 (про бобра і про борть: о бобрЂ и разламании борти.) Стаття 74 Широкої Правди пропускається. Стаття 24 Скороченої Правди містить у собі ст. 75 Широкої (а се ω борти — див. сп. 8); тут проявилась тенденція автора впорядкувати статті одного змісту. Ст. 25 Скороченої Правди відповідає ст. 76 Широкої Правди.

Автор цілком пропускає статті 77-79 (про смерда, що мучить другого без княжого дозволу; що мучить огнищанина і що краде човна), і переходить до статтей 80-82 (о перевЂсЂхъ) — теж, видно, з метою ліпшого впорядкування. Притім ст. 26 відповідає ст. 80; ст. 27 — ст. 81; ст. 28 Скороченої Правди утворилася лише з кінця ст. 82 Широкої.

Далі автор переходить до статтей 83-85 Широкої Правди і переносить їх до Скороченої Правди як статті 29, 30 і 31; але ця остання складається тільки з початку 85-ої ст. Статті 86 і 87 про різні оплати мечникові, „дЂтьскому” й інш. цілковито опускаються; а статті 32 і 33 Скороченої Правди відповідають ст. 88 і 89 Широкої. Ст. 90 про спадщину смерда пропускається. З цих останних пропусків статтей можна спостерегти тенденцію автора ліквідувати всі статті що стосуються до прав і обов’язків смердів. Зате автор докладно заховує ті статі що відносяться до прав боярів і об’єднує їх (ст. 91-95, 98-100) в статтях 34-41 Скороченої Правди, опустивши лише статті про городників і мостників (ст. 96, 97), бо вони порушують суцільність статтей про боярські маєтково-правні інтереси.

Нарешті автор опускає ст. 101-109 про спадщину матері, про посідання жінки після смерти мужа, про дітей і їх спадщину після смерті матері, що виходила замуж удовою (мала двох мужів), про спадщину для доньки; про судові наклади, про тятбу братів, про наклади зв’язані з присягою (ротою). Також докладно автор спиняється на статтях про холопів (ст. 110-121, без ст. 119); статтям 42-50 в Скороченій Правді відповідають ст. 110-118 Широкої, а статтям 51 і 52 Скороченої Правди — статті 120-121 Широкої.





IV


Перше що звертає на себе увагу в Скороченій Правді це те, що заголовок „Руська Правда” уточнено як „Указ”. Я вже вказував на психольоґічні причини такої заміни, а тут дам пояснення і щодо правно-історичних моментів, що теж відіграли ролю в цій зміні заголовка. В часи цієї перерібки Широкої Правди на Скорочену, в Московщині панували своєрідні форми адміністративно-правних розпоряджень. Вже з XIV ст. в адміністративно-судовій практиці діяли т.зв. уставні государеві грамоти або укази. Вони давались намісникам деяких більших провінціяльних міст з метою поставити цього мійського управителя та його керівництво в певні правні межі. В указах для них вичислялися всі обовязки населення у відношенні до намісника: розмір судових грошових податків та доходів; порядок і судові правила та їх приложення до відносин населення і т.д. Отже на підставі аналоґій із такими наказами і під їх формальним впливом до нових умов адміністративно-судового керівництва пристосувався і текст Руської Правди, як остаточний етап її історичного розвитку. 78

Ця кодифікація Правди виявила й інші тенденції своєї доби і свого приложення до реального життя. Всі статті в котрих бралися на увагу смерди, автор відкидав; ця тенденція могла походити із різних причин. Перша і найголовніша була та, що в XVII ст. російські смерди були покріпачені і юридичної особи вже не мали, стративши більшість своїх колишних прав. Друга причина: самий термін „смерди” тоді вже не вживався; у грамотах XIV ст. замісць „смерди” вживалися терміни „люди” і „сироты”, а з XV ст. ширився термін „хрестияне” (пізніше „крестьяне”.) 79 Сама назва „смерд” була вже лайлива і заховувалась спорадично лише в деяких місцевостях. Третя причина: Скорочена Правда призначалася лише для міста і через це саме статті про смердів у ній були вже зайві. 80 Четверта — до виключення із Скороченої Правди статтей про смердів і закупів могло причинитися ще й те, що в ту пору інститут холопства (як „обельного” чи повного, так і кабального) під впливом зубожіння та нерівної соціяльної боротьби смердів і закупів із боярством пішов уже так далеко, що типу свобідного смерда чи селянина майже вже не було, а існував особливий тип повних рабів і холопство, якому автор Скороченої Правди присвятив пильну увагу (статті 42-52); 81 так само уділив він велику чуйність до правних інтересів боярства (статті 34-41). Таким чином Скорочена Правда носить на собі яскраву печатку духа своєї доби (XVI-XVII ст.) та його суспільно-правних відносин. І Повстав новий кодекс, очевидно, не в Україні, а десь в середній Московщині або на півночі, де боярство було чинне, і представляло собою реальну клясу, правлячу, московського суспільства.


Підводячи підсумок цієї частини студії, стверджую:

(1) Існують три громади списків Руської Правди — (а) текст Короткої Правди, (б) текст Широкої Правди і (в) текст Скороченої Правди.

(2) Скорочена Правда збереглася лише у двох списках (70 і 71).

(3) Ні один із цих двох списків не є ориґіналом; повстали вони незалежно один від одного, з якогось третього тексту, що залишається в науці ще невідомим.

(4) Текст цього ориґіналу Скороченої Правди треба оцінювати як цілком новий кодекс Правди.

(5) Повстав він у першій половині XVII ст., із тексту найпізнішої групи списків Широкої Правди, що заховалася у Кормчій Книзі пізнішої редакції, а зокрема із тексту Правди дуже близького до сп. 58, як його перерібка і нова кодифікація.

(6) На зверхнє оформлення цього кодексу впливала нова традиція „указів” чи „государевих уставних грамот” для намісників і воєвод що правили в містах.

(7) Текст Широкої Правди, що ліг в основу цього кодексу був пізніший, в багатьох місцях уже попсований, і з багатьох боків уже не задовольняв автора нового кодексу, бо цей текст: (а) не відповідав тим завданням, котрі ставив перед собою новий кодифікатор; (б) був розтягнутий і несистематизований на підставі нових заведених порядків; (в) містив у собі не лише чисті правні норми, але й їх процесуальне вирішення; (г) грошові такси податків і покут уже не задовольняли і не відповідали потребам і розмірам грошових такс XVII ст. 82 (8) Текст Широкої Правди в пізній редакції був дуже попсований і з великими помилками що затемнювали часом навіть і сенс тої чи іншої статті; з цієї останної причини автор кодексу незрозумілі статті поправляв не тільки статтями із інших частин Кормчої (правила про послухів), але без кращої системи притягнув навіть і Коротку Правду, то містилася в Новгородськім 1-ім літописові. Таким чином третий кодекс Правди був синтезою і до певної міри навіть контамінацією обох попередних Правд: Широкої і Короткої.

(9) Автор третього кодексу повикидав майже всі судові оплати (податків і покут) залишивши їх тільки там, де вони не суперечили практиці його часу. Це показує, що він намагався свій кодекс пристосувати до обставин і оплат дійсного стану й окремих індивідуальних випадків.

(10) Нарешті автор викинув усі речення, що оповідали про історичні моменти, звязані з повстанням різних частин Правди або її окремих статтей. Викинув він також статті, що посилались на окремі випадки судового процесу. Й

З цього всього випливає, що Скорочена Правда — це окремий кодекс, новий і відмінний від Короткої і Широкої Правди, з новою назвою („Указ”), новим вибором статтей, а в деяких статтях з новою їх відміною. Як зовсім новий твір, Скорочена Правда має своєрідне призначення, і не є жодною „редакцією”, як думав В. Серґеєвич, а ще більше не є частиною Широкої Правди, як думав Н. Калачов. Це зовсім новий кодекс Руської Правди, і, як вже попередно сказано, повстав він не в Україні, а десь в центральній Московщині або на півночі. К








Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.