Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія




Розділ перший. ДЖЕРЕЛА



1.1. ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА. ЗАГАЛЬНІ ЗАУВАЖЕННЯ


Для дослідження князівської верстви у IX-XVI ст., її персонального складу та політичної активності використовувалися майже виключно писемні джерела. На жаль, вони збереглися дуже нерівномірно. Особливо фрагментарно збережені писемні джерела з другої половини XIII — першої половини XIV ст. (1053). Усе це змушує дослідника історико-генеалогічних проблем звертатися до таких джерел, якими дослідники інших проблем можуть нехтувати.

Умовно за ступенем важливості та об'ємом використання всі джерела можна розбити на такі групи: літописи і хроніки; грамоти й акти (з князівських і монастирських архівів, дипломатичні акти і документи офіційної переписки, духовні, майнові, судові, гродські і земські акти, акти з Литовської, Коронної і Мазовецької метрик); сімейні родоводи і родовідні книги; церковні пом'яники; гербівники; світська література XII-XVII ст.; розрядні книги і шляхетські легітимації, військові та поборові реєстри; житія, легенди і фальсифікати; граффіті, надгробки, епітафії і некрологи; портрети, мініатюри, іконографічні матеріали і монети; археологічні джерела. При надзвичайно великій важливості перших двох груп джерел, обійтися без інших також ризиковано.

Другою проблемою залишається дослідження самих джерел, їх автентичності, вірогідності інформації яку вони несуть, а також взаємної відповідності різноманітних джерел. Щодо останнього, то ми дотримувалися правила повної взаємоузгодженості між собою всіх джерел. У випадках відсутності такої бралися під сумнів окремі повідомлення. Як причина вказувалося на неузгодженість групи джерел.

Стосовно хронологічних, текстологічних та інших проблем, які виникали при використанні того чи іншого джерела доводилося користуватися відповідною літературою, присвяченою тій чи іншій пам'ятці. При дискусійності інтерпретації ми завжди вказували існуючі думки і нашу аргументацію на користь однієї або групи думок, зазначаючи переважно, що дане питання залишається відкритим або дискусійним.

Зрозуміло, що вивчення джерел змусило нас звертатися до висвітлення окремих суміжних проблем хронології, термінології, синодикології, автентичності чи розшифрування інформації тих чи інших пам'яток. Закономірно, що виникло ряд питань, які вимагають спеціального наукового дослідження, а це виходить за рамки нашої праці. Все ж ми вважали необхідним поставити дані питання як з метою комплексного вивчення князівської верстви середньовічного періоду нашої історії, так і з метою вироблення методики такого аналізу. Особливо це стосується таких джерел як синодики, житія чи гербівники. Навіть відомі давно літописи та хроніки іноді потребують перегляду усталених поглядів.

Ми також добре усвідомлюємо, що розглянуті нами джерела далеко не вичерпні, а зроблені нами висновки не завжди безперечні. Давно назріла необхідність видання повного корпусу джерел з середньовічної історії України (з відповідними коментарями та покажчиками) на зразок Monumenta Germaniae Historica (MGH), Monumenta Poloniae Historica (MPH) чи подібних видань наших сусідів. Така Monumenta Ucrainae Historica (MUH) частково реалізована у виданнях Українського Католицького Університету у Римі. Продовження цього видання на базі систематичних публікацій документів і пам'яток з українських, російських, польських і литовських архівів, безперечно, звільнить наступні покоління дослідників від титанічної праці по добуванню як самих текстів пам'яток, так і їх досліджень, які є далеко не в усіх академічних бібліотеках, не кажучи вже про університетські.





Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.