Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія





4.11. ГЕДИМІНОВИЧІ. ОЛЬГЕРДОВИЧІ. ФЕДОРОВИЧІ


Тут ми не розглядаємо версії походження князів Сангушків від Федора Ольгердовича, яка докладно розібрана нижче, у параграфі, присвяченому Любартовичам.



Таблиця 41

ГЕДИМІНОВИЧІ. ОЛЬГЕРДОВИЧІ. ФЕДОРОВИЧІ



III


1. ФЕДІР ОЛЬГЕРДОВИЧ († бл.1394)



IV


2. РОМАН ФЕДОРОВИЧ († після 1416) ...................................................................... 1

Князь кобринський і ратненський (1394 ? — після 1416 рр.). Згадується в документах 1387-1416 рр. (2112, s. 166; 2109). Одружився із незнаною з імені дочкою князя Данила Острозького. Запис у Києво-Печерському пом'янику (поз.288) дозволяє припускати, що його хрестильне ім'я було Андрій.



V


3. СЕМЕН РОМАНОВИЧ († після 1455) ...................................................................... 2

Його діяльність припадає на 1431 -1455 рр. (2111, s.117-120). Князь ратненський (після 1416-1433 рр.), кобринський (після 1416 — після 1455 рр.). Втратив Ратно за підтримку Свидригайла Ольгердовича. Дружина Уляна (Юліанна), яка померла бл. 1494 р., була дочкою кн. Семена Івановича Гольшанського. Згідно запису у Києво-Печерському пом'янику (поз.288) можна припускати, що хрестильне ім'я князя Семена було Іван.


4. АНАСТАСІЯ РОМАНІВНА [?] ...................................................................... 2

Записана у Києво-Печерському пом'янику (поз.71). За міркуваннями, викладеними вище у параграфі присвяченому Волинським Мономаховичам, напевно була дружиною Острозького князя Дашка Федоровича († бл. 1420 р.).



VI


5. ІВАН СЕМЕНОВИЧ († після 1491) ...................................................................... 3

Князь кобринський (після 1455 — після 1491 рр.). Відомі грамоти, датовані 9.02.1463 р. та 19.02.1465 р., про передачу церкви св.Петра і Павла княгинею Уляною і її синами Іваном та Романом Семеновичами Юді Богдану, а також грамота, датована 26.01.1487 р., про дарування князем Іваном Семеновичем земель церкві у Дубочинах (500, с. 161; 504, c. 138-139). Записаний у Києво-Печерському пом'янику (поз.70). Його дружину звали Федорою. Походження її незнане. По смерті мужа вона успадкувала третину князівства. У 1492 р. княгиня Федора вийшла заміж вдруге за Юрія Пацовича († 1506 р.). У 1508 р. Федора перемінила релігію, стала католичкою, прийнявши ім'я Софії, і втретє вийшла за Миколу Радивиловича († 1512 р.). Всі три шлюби були бездітними (1034, с. 18-19).


6. МАРІЯ СЕМЕНІВНА ...................................................................... 3

Видана за князя Івана Васильовича Красного (2112, s. 168).


7. АННА СЕМЕНІВНА († 1519) ...................................................................... 3

Княгиня кобринська (1490-1512 рр.). У 1481 р. на її весіллі з кн. Ф.І.Бельським мав бути вбитий вел. кн. литовський Казимир Ягеллончик. Молодий був змушений покинути дружину і втік у Московську державу. Після невдалих спроб отримати дозвіл на виїзд до чоловіка після 1495 р. видана за Венцлава Костелевича. По смерті братів, які не мали нащадків, Кобринське князівство перейшло до її чоловіка, а по його смерті — до королеви Бони Сфорца (500, с. 161). Цей факт може означати тільки одне: Сангушки не були нащадками Федора Ольгердовича, інакше вони би претендували на успадкування Кобринського князівства. Записана у Києво-Печерському (поз.73) та Холмському (поз.5) пом'яниках. В останньому як Агата Схимниця, що може означати, що свої дні вона закінчила у монастирі.


8. РОМАН СЕМЕНОВИЧ († після 1465) ...................................................................... 3

Князь кобринський (після 1455 — після 1465 рр.). Останнє згаданий у документі, датованому 19.02.1465 р. Записаний у Києво-Печерському пом'янику (поз.72).





Попередня     Головна     Наступна                 Бібліографія


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.