[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том V. Вступ.]

Попередня     ТОМ V     Наступна





ТОМ V



Вступне слово



Сей пятий том „Історії України-Руси” вяжеть ся з попереднїм, четвертим, розкриваючи дві сторони історичного процесу сих столїть: т. IV показує полїтичні обставини, в яких жила Україна-Русь в XIV-XVI вв. і які привели до того результату, що українські землї вкїнцї злучили ся під властию Польщі; т. V слїдить еволюцію суспільно-полїтичних і церковних відносин, як вони укладали ся серед тих полїтичних обставин і під впливом їх, закінчивши ся повним перестроєм українських відносин і житя на взір польський і під рішучим впливом польським, а розстроєм і упадком староруських форм, та представляє образ сього перестроєного устрою, як він уставив ся з кінцем XVI віка.

Таким чином сей том своїм змістом продовжує історію суспільно-полїтичних відносин і устрою українсько-руських земель, для попереднїх столїть представлену в т. І 1) і т. III 2). Заразом він має зазначити ті моменти в суспільно-полїтичних, економічних, національних відносинах, які послужили вихідними точками для народньої реакції, що прокидаєть ся з кінцем XVI в. Даний тут образ буде продовжений в дальшім томі, де представлені будуть спеціально відносини економічні й культурно-побутові, як вони укладали ся й розвивали ся в тих суспільно-полїтичних відносинах і формах устрою, які представили ми тут, і перші початки реакції зі сторони української суспільности й народу.

Від попереднїх роздїлів, присьвячених сим питанням, і взагалї від попереднїх томів сеї "Історії" сей V том ріжнить ся тим, що вступає в часи, представлені, бодай для деяких сторін житя, вже значним запасом документального матеріалу. Для попереднїх томів ми мали лїтературний і документальний матеріал досить невеликий, так що обовязком історика було витягнути з нього по можности все, що може так чи инакше послужити до зрозуміння давнього житя і подїй, кинувши на них проміньчик сьвітла з якогось боку. При тім могли ми мати те переконаннє, що в наших руках лежить в головнїйшім весь історичний матеріал (говорю про памятки і матеріали історичні, не археольоґічні), і він ледви чи зросте коди небудь значно. Натомість для декотрих сторін житя і відносин XV і XVI вв. ми маємо вже такий великий документальний матеріал, що й мови бути не може, аби витягнути з нього все (бо инакше прийшло ся б зійти на історію реалїй, старинностей суспільних, економічних і культурних), треба вибирати тільки те, що безпосередно служить до зрозуміння еволюції народнього житя. І при тім ми далеко не розпоряджаємо всїм матеріалом, перехованим до наших часів — богато його лежить непублїкованого, незвістного, і публїкація його може ще значно доповнити (а в дечім і змінити) теперішнї виводи. Вкінцї дослїд утрудняєть ся також і тим, що елєменти еволюції стають незвичайно скомплїковані. Староруський устрій модифікуєть ся впливами державного процесу тих полїтичних тїл, в які входять українсько-руські землї (в данім разї — вел. кн. Литовського і Польщі), рецепцією прав — в данім разї польського і нїмецького, не кажучи про рецепції меньш важні. Фактори житя виступають в незвичайній ріжнородности й численности, й не легко вибрати в відповідній повнотї моменти, потрібні для зрозуміння нам еволюції житя та представити їх в відповідній пропорції іх впливів і значіння.

Хоч історія суспільно-полїтичних і економічних відносин українсько-руських земель сих віків була все предметом моїх студій, почавши від першої наукової роботи, писаної близько двадцять лїт тому, і я богато труду віддав збиранню, публїкованню й обробленню нового, недрукованого матеріалу (томи актів подільських, люстрацій королївщин, публїкації старих інвентарів і поменьших колєкцій документів) — я розумієть ся, не замкнув для себе дальших студій в сїй справі. Для прояснення деяких питань, порушених в сїй книзї, збирав я архивальний матеріал, що публїкуєть ся тепер разом з нею п. т. Матеріали до суспільно-полїтичних і економічних відносин західньої України (перша серія вийшла в т. LXIII і LXIV Записок Наук. тов. ім. Шевченка, друга друкуєть ся в т. LXIX, дальші документи сеї збірки цитую не числами, а роками), а надїю ся ще вести сю роботу й далї. З тим і для себе самого не вважаю роботу коло вияснення еволюції житя сих столїть за покінчену. І попереднї томи не виходили з моїх рук як останнє моє слово, всеоружною Атеною з Зевсової голови, і дані в них погляди і розвязки питань зістають ся предметом дальших студій і перевірок, — тим меньше такий том як сей.

Всї глави, що містять ся в сїй книжцї, написані мною були ще зимою 1901/2 і протягом 1902 р., безпосередно по написанню тому IV, з виїмком деяких партій, які відложив я собі на пізнїйше. Я надїяв ся умістити в сїм томі історію не тільки суспільних відносин і устрою, але також і економічного і культурного житя та видати його слїдом за томом IV. Та р. 1903 принїс иньші роботи, що представляли ся менї далеко пильнїйшими — виготовленнє короткого курсу історії України і приладженнє його до друку, заходи коло видання перекладів в чужих мовах сього короткого курсу і цїлої Історії, що вважав я тодї одиноким способом відчинити дорогу своїм науковим публїкаціям до Росії. За тим пішла робота коло ревізії І тому для другого видання та нїмецького перекладу, а коли з кінцем р. 1904, під впливом тодїшнїх весняних подувів, була нарештї дозволена моя Історія в Росії — треба було приступити до ревізії дальших томів, що вийшли або виходили з продажі й не було чого по тім дозволї до Росії післати. Серед сих зайнять, які я не міг вести з давнїйшою інтензивністю, бо підупав був на здоровлю (особливо протягом 1904 р.), а окрім того мусїв відзивати ся на ріжні біжучі питання нинїшнього критичного часу, міг я тільки часами вертати ся до роботи коло сього тому і вкінцї не чекаючи його закінчення виладив і випустив весною 1905 р. осібно перші пять глав, що містили огляд суспільно-полїтичних відносин. Коли ж обробляючи дальші глави, переконав ся в неможливости змістити в оден том всю проґраму, зачеркнену для нього, постановив відложити дальші роздїли до дальшого тому і закінчити V том оглядом устрою й відносин церковних. Він містить таким чином в собі огляд історії суспільного й адмінїстраційного устрою й управи українських земель в XIV-XVI, а по части в XVII віцї.


У Львові, в груднї 1905 р.








Примітки


1) Глава III в першім вид., гл. IV в другім.

2) Глава IV в першім вид., гл. III в другім.











Попередня     ТОМ V     Наступна

[М. Грушевський. Історія України-Руси. Том V. Вступ.]


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.