[Михайло Грушевський. Історія української літератури. — К., 1995. — Т. 6. — С. 6.]

Попередня     Головна     Наступна





Омелян Пріцак

Передмова Головного редактора



У зв’язку із грядущим ювілеєм я, тоді директор Українського Наукового Інституту Гарвардського Університету, запропонував у 1984 р. проект відзначення тисячоліття хрещення Руси-України, складовою частиною якого був корпус української творчості за перше тисячоліття у трьох серіях: факсиміле оригінальних текстів та переклади на англійську і українську мови. Оцей корпус почав реалізуватися у 1987 р. при фінансовій підтримці української діаспори як "Гарвардська бібліотека давнього українського письменства". Досі появилися 8 томів оригіналів та 5 томів англійських перекладів.

Була проблема із третьою серією, бо виявилося, що на еміграції вже немає фахових перекладачів творів давньої української літератури. Справа покращала у зв’язку з політичними перемінами в Україні. Вже в 1989 р. можна було запросити до редакційної колегії професорів Олексу Мишанича з Києва та Ярослава Ісаєвича зі Львова. Почалася підготовча праця, і, незважаючи на економічну кризу, можна було до 200-ліття смерті Григорія Сковороди видати у Києві у 1994 р. два перші томи української серії. Це був перший повний переклад творів українського філософа на нову українську мову (близько 1000 сторінок). Справа ясна, що після проголошення української незалежності серія українських перекладів повинна була виходити більшим тиражем (принаймні 20.000 примірників), і то в Україні. Але виявилося, що постали деякі легальні і технічні труднощі у виданні гарвардської серії у Києві. Тому було вирішено, що серія українських перекладів у Києві стане окремою й називатиметься "Київська бібліотека давнього українського письменства".

Очевидно, потреби незалежної України щодо давнього письменства більші ніж чисто теоретичні і тому, що багато десятиліть українська наука була ограничена чужою цензурою й відчужена від західнього світу. Отже, є потреба у виданні підсерії під заголовком «Студії», куди б входили класичні твори української науки, що трактують давню українську літературу, недоступні читачеві в Україні.

Ми щасливі, що як перший том підсерії виходить шостий том «Історії української літератури» Михайла Грушевського, присвячений українському культурному відродженню першої половини XVII ст. Машинопис того твору чудом врятувався і пролежав у забутті 65 р. Ми повертаємо його українському народові 61 р. після смерті автора.


Омелян Пріцак















Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.