Попередня     Головна     Наступна




ЛИСТ ПАВЛА РАМУЗІО ДО СТ. ОРІХОВСЬКОГО


Прочитав я, вельми вчений Станіславе, твою промову. Сигізмунда, короля польського, вшанував ти великими похвалами, яких гідний лише наймудріший і найкращий король. Якщо був він таким, як про нього йде слава по всьому світі і яким ти його описав, тоді з-поміж усіх народів нашого віку Польща одна тільки була щаслива, бо мала такого правителя й захисника. Він мав усе, чого тільки прагнути може найдостойніший з королів.

Якби ти навіть писав про Сигізмунда, як Ксенофонт про Kipa, не задля історичної правди, а лише для того, щоб дати образ справедливого правителя, той тоді щасливий, хто по смерті одержав такого окличника своєї слави. Щасливий син Сигізмунда, якому (батько) показав такий преславний зразок правління в Речі Посполитій, щоб він легко навіть посеред найгустішої темряви міг наслідувати звичаї доброго короля.

І ти також щасливий, бо у похвалах тому королю поєднав найвищу повагу з предивною поштивістю; видно, що ти не пропустив жодного обов'язку милостивого і розважливого його правління. А оскільки гідні похвали не тільки ті, які самі себе в чомусь виявили, а й ті, що описали вчинки інших, ти теж уславив себе своєю красномовністю. Бо коли намагався показати його подібним до Kipa, сам виявився завдяки цьому якщо не рівним Ксенофонтові, то дуже близьким до нього. Та оскільки доброчесність і наука за звичаєм побуджують нас милуватися не тільки присутніми, а навіть тими, яких ніколи не бачили, то не дивуйся, що і я, перебуваючи так далеко від вас, почав тебе любити й шанувати. Зичу тобі всього доброго й прагну, аби найвищий Бог благословив наділити тебе всім, чого тільки попросиш. Нічого не хочу більше, аби лиш подружитися з тобою. Здаєшся мені з-поміж того великого народу найбільш гідним, щоб саме через тебе люди пізнавали прекрасне. Багатьом твоя промова надзвичайно сподобалася тому, що сповнена думок, які тільки й могли з'явитися в голові належно вихованої людини.

Мав розмову з видатною людиною, Томасом Джунта, якому королева Польщі прислала промову. Вона хоче, щоб він, зважаючи на повагу, яку завжди виявляв до померлого Сигізмунда, живого Августа, найяснішого короля, а також на дуже мої з ним тісні звязки, постарався видрукувати її власним коштом. Зробив я це охоче й ретельно. Крім того, я (аби ти переконався, як високо ціную твій твір і дружбу з ученими мужами, а особливо з тобою) подбав про додання до твоєї промови кількох моїх віршів. Так ото твої похвали змусили мене пройнятися повагою до Сигізмунда, хай і померлого.

Прагнення уславити того короля і втішити королеву стало для мене стимулом до складання віршів, і я хочу, щоб ти критикував їх як свої, якщо будеш вважати, що вони недосконалі. Вони твої, бо я складав їх в надії здобути ними твою ласку. Послав тобі також три еклоги, видані минулого місяця як твори невідомого автора. Хочу, отже, щоб ти пізнав мене за цими плодами мого разуму. Наш край запалав прагненням пізнати твої твори, тому хотів би, щоб ти надіслав до нас усе, досі опубліковане. Можеш з цією метою скористатися допомогою велебного Віта Пасхаліса, секретаря найяснішої королеви Бони, який буде пильно дбати, щоб усе, що забажаєш нам переслати, дійшло до рук Томаса Джунта. Від нього так само одержиш відшкодування витрат, якщо їх матимеш. Усім серцем прошу тебе, кажи мені з повним довір'ям, чим я можу бути корисним тобі


Прощавай. Венеція. Павло Рамузіо.











ПАВЛО РАМУЗІО. ДО ЧИТАЧА *


Прочитав щойно прислану мені з далекої Польщі промову, яку було виголошено на похоронах Сигізмунда, короля польського. Вона, гадаю, містить у собі і приховує набагато більше, ніж здається на перший погляд. Як багато в ній розглядається питань, дається чудових ідей! Сповнена привабливості краса вихваляння, вдале розміщення окремих її частин -- все це схиляє мене до думки, що промова гідна, аби її читали навіть найвченіші. І я охоче подбаю, щоб її видали для вжитку вчених. Хочемо, щоб прихильний читач не поспішав з висновком, доки не дочитає промову до кінця: не хочеться, аби те, що подаємо для вдумливого прочитання, було занедбане ще до повного його зрозуміння. Коли ж дочитаєш, знаю напевно, будеш вдячний і дивуватимешся здібностям і талантові того українця. Не без великого задоволення довідаєшся звідси про варту уваги історію польських, чи сарматських, справ. Виразно уявиш, який був той король і як треба правити Річчю Посполитою. Але це ти найкраще сам збагнеш, як прочитаєш промову. Бувай здоровий!



* Orationes clarorum virorum hominum, vel honoris officiique causa ad principes, vel in funere de virtutibus eorum habitae. In funere Sigismundi lagellonis Polonlae regis, Stanislai Orichovii Rutheni // In academia Veneta. -- 1559. -- P. 74 зв. -- 96.






Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.