Попередня     Головна     Наступна





ІЛЮСТРАЦІЇ ДО ВИДАННЯ



Розділ IV.




Рис. 91. Візантійська скляна чаша (реконструкція) з Гончарів та Кожум’як. Вул. Воздвиженська, 25, 1987.



Рис. 92. Мідні монети сельджуків Руму з Гончарів та Кожум’як. Вул. Воздвиженська, 25, 1987.



Рис. 93.



Рис. 94. Імпортна полив’яна кераміка з Гончарів та Кожум’як. Вул. Воздвиженська, 25, 1990.



Рис. 95. Носик, імпортного глека зажатий у руці, Гончари та кожум’яки. Вул. Воздвиженська, 25. 1990.



Рис. 96.



Рис. 97. Мініатюра Київського Псалтиру 1397 р.



Рис. 98. Заключний запис Київського Псалтиру 1397 р.



Рис. 99. Мініатюра Київського Псалтиру 1397 р.



Рис. 100. Мініатюра Київського Псалтиру 1397 р.





Рис. 101. Графіто 1285 р. Софійського собору (а — прорис).



Рис. 102. Графіто «Стефана» кінця XIII—XIV ст. з Кирилівського храму.



Рис. 103. Графіто XIV ст. Кирилівського храму («Помяни, господи, дшю рабы...»)



Рис. 104. Свенська Богоматір (близько 1288 р.).



Рис. 105. Квадрифолій з колекції Б. І. Ханенка (НІМ України, № В-933).



Рис. 106. Стулка квадрифолію з Лебедина колекції Б. І. Ханенка (НІМ України, № В-899).



Рис. 107. Змійовик із зображенням архангела Михаїла. Пров. Десятинний, 3, 1979.



Рис. 108. Стеатитовий хрестик (вул. Сагайдачного, 18, 1991) та матриця колту (?) (вул. Оболонська, 45, 1988).



Рис. 109. Енколпіон з церкви Пирогощі, 1978.



Рис. 110. Кістяна двостороння іконка з церкви Пирогощі, 1978.



Рис. 111. Золота сережка з церкви Пирогощі, 1978.



Рис. 112. Кипарисовий хрестик з Видубичів, 1972.



Рис. 113. Шиферний рельєф Оранти з Успенського собору.



Рис. 114. Центральна фігура рельєфного триптиху 1470 р. — Оранта.



Рис. 115. Антоній Печерський з триптиху 1470 р.



Рис. 116. Дискос 1527 р. Вул. Вел. Житомирська, 2, 1988: 1 — покришка; 2 — чаша, вигляд згори.








Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.