[Делімарський Р. Маґдебургзьке право у Києві. — К., 1996. — С. 134-136.]

Попередня     Головна     Наступна

Корогви і значки

Київський маґістрат мав свій прапор — золоту корогву, яку охороняло Товариство золотої корогви, маґістратська кіннота. Кожний з цехів також мав свою корогву. В старі часи, коли киянам доводилося обороняти дерев’яні стіни міста, ці корогви грали роль звичайних військових прапорів. Пізніше цехи виступали зі своїми корогвами лише під час церемоній або похорон членів цеху.

Маґістратська золота корогва, на жаль, до наших часів не дійшла, і ми не знаємо її точного вигляду. Цехові ж корогви пізнішої доби збереглися. З них, коли ще Київ користувався маґдебургзьким правом, лише корогва столярного цеху 1821 р. належить тому часу.

Корогва столярного цеху 1821 р.

Це корогва червоного єдвабу з іконою цнотливого Йосипа. На ній напис: «Старанием Киевских граждан Ратсг... Якова Гроздовского, бывших алтманов Пантелимона Козира, Корнея Клим...ка, урядника Григория С...ка, и протчих вкладчиков от доброхотного подаяния в денежной сумме року 1821 года декабря 20 дня». На звороті — образи Божої матері з немовлям і Св. Катерини. Напис такий: «сия хоругвия сооружена в цех столярний... за битность Господина Киевского войта, имянитого гражданина Михайла Ивановича Григоренка, киевских цехов ремесленного головы Михайла Ивановша Приходька и протчих Годовых по виборам находящихся Господ магистратових Бургомистров и ратсгеров року 1821 года декабря 20-го дня». Розмір корогви 155 × 135 см.²³

²³ Щербаківський Д. Реліквії старого київського самоврядування. — Записки УНТ. — Т. 22. — С. 250. /135/

Цехові оксамити

Серед релігійно-обрядових функцій цехів було і погребіння їхніх членів: майстрів, підмайстрів, учнів. Бідних цехових цех ховав за свій кошт. Для похоронних обрядів він мав сукно, оксамит, свічки і в повному складі був присутній на похоронах. А якщо ховали війта (або взагалі поважну людину), то в похоронній процесії брали участь або усі цехи, або кілька з них. Тоді перед гробом покійного несли кожний цех свої кенотафи (імітація труни), вкриті розшитим оксамитом, а також корогви.

До нашого часу збереглися описи оксамитів двох київських цехів: кушнірського (1778 р.) і шевського (1794 р.) Вони дуже подібні між собою. Перший — зеленого оксамиту, разшитий сріблом. Посередині у витягненому прямокутнику вишитий шестикінцевий хрест з написом «Інци» і терновим вінком замість тіла Христова, а

Оксамит кушнірського цеху 1778 р. /136/

також бароккові неспокійні постаті чотирьох ангелів із знаряддям мук Христових. Вгорі, серед хмар, — сонце, місяць і Дух Святий. У нижній частині прямокутника напис: «сооружали сей оксамит цеху кушнерского старанием рочного цехмистра оанна Павлоцкого и господ цехмистров со всею братею: 1778: года: муя декабра: 12: дня». Далі на оксамиті розташовані три концентричні кайми. Середня являє собою текст відомої молитви: «Плачу и рыдаю», а всі інші розшиті рослинним орнаментом на зразок безкінечника. По краю оксамит розшитий бахромою ²⁴.

²⁴ Щербаківський Д. Реліквії старого київського самоврядування. — Записки УНТ. — Т. 22. — С. 257.

Попередня     Головна     Наступна