Головна




КРАТКАЯ КІЕВСКАЯ ЛЂТОПИСЬ.
ОТ НАЧАЛА ЗЕМЛИ РУССКОЙ ДО 1516 ГОДА.


(Уривки) [Див. текст повністю: «Волинський короткий літопис»]


В лЂто 1065 бысть знаменіє на небеси: и на западнЂи странЂ звЂзда превелика, луча кровавы, восходЂщи з вечера по заходЂ солнечнЂм, и пребысть за 7 дній. И сеи же проявляшеся не на добро: по всему бо быша усобища многы, нашествіє поганых на Рускую землю, сія бо звЂзда проявляшася кровопролитіе. В сія же времена бысть дЂтищ ввержен в СвЂтомль 1, сего же дЂтище извлекоша рыболове в нЂводЂ, єго же позоровахом до вечера и пакы ввергоша єго в воду, бяше сій дЂтищ: на лици єму срамніи удове, а инаго нЂлзЂ сказати срама рад. Пред сим же временем солнце пременися и не бысть свЂтло, но яко и мЂсяць, его же невЂгласи глаголять: снЂдаєму сущю. Сія же знаменія бывають не на добро, мы бо по сему разумеем, яко же древле при Антиоси 2 в ЄрусалимЂ 3... знаменія бо в небеси, или в земли, или в звЂздах, или в солнце и лунЂ, или єтером чим не благо бывають, или рати, или глад, или смерть проявляють...

В лЂто 1491 приходиша татарове заволжскыи на Волынскую землю десят тысящ, много зла сотвориша у Волынской земли и в Лядской: Володимери церкви божіи пожгли и великую церковь пречистоє мурованую и мЂсто, а людей по мЂстам, и по селам, и по дорогам без числа посекли и в полон побрали. И собрашася волынци з ляхи, божією помощію и пречистоє єго матере, угониша их недалече от Жеславля и побиша поганых, и полон отполониша, мало нечто втекло их, и тыя от зимы измроша недошедших своих влусов. Над волынци был старостою луцким князь Семеон Юр'євич Голшанский. Тогды невидимо поможе бог христіанам над поганци, мало нечто наших убито, ниже и десяти, а их убитых поганцов восЂм тысящ...

В лЂто 1495 приходиша татарове перекопскыи, сын царев Мендли Кгиреев 4, у Волынскую землю и мало не добыша град Корца: и уби их нЂколико князь Семена Юр'євич, староста луцкий, маршалко Волынскои земли, з Литвою, а з волынци, а прочии татарове отбегоша от Корца...

В лЂто 1496 приходиша в Волынскую землю сынове перекопского царя Мен Кгирея со всею ордою перекопскою, и много зла сотвориша Волынской земли: и церковь, и монастырь святого Николы в Жидичине сожгоша, и полону безчисленно взяша, а иных посекоша, и обогнаша князя Семена Юр’євича и пана Василия Хрептовича, намЂстника володимерского, и князя Костянтина Острозкого 5 и всЂх волынцов в градЂ Ровном. И начаша татарове невомнозЂ приєзжати к граду, наши же не видЂвше, яко множство их, и рекоша к собЂ: «Сотворим что мяжско». И выєхаша противу их пред мЂсто, и бишас крЂпко с ними, и убиша от них нЂколико. И выступиша множество татар, и видЂв князь Семен, яко невозможно стати противу им, и возвратис в град: и половци же мЂсто сожгоша, и мало нЂчто из град окупа вземше, и с всЂм пленом возвратишас восвояси...

В лЂто 1497 мЂсяца марта 2 день приходиша татарове и с турки у Волынскую землю, и воеваша около Кремянца и с четыреста душ плЂна воземши, возвратишас во своя. И собрася князь Михайло Острозкий и с своими людми и угна их за полоным, и изби их всЂх, и плЂн весь возврати и возвратися с похвалою в отечество своє, благодарствЂнныя пЂсни богу воспЂвая, яко рукою спасе плЂненныя и изби чада агарянскія. Того ж лЂта пріидоша татарове перекопскыи и поплЂниша множество плЂна у во ОлЂвской волости 6 и в Мозырской 7, и вгониша их князь Михайло, а князь Костянтин Острозкий с дворяны князя великого на другой недели у суботу по велице дни у земли Брясловскои 8 на Сороцереце, на Кошиловских селищах, а других верх Умыреки у могилы Петуховы избиша их всЂх до конца, а плЂн весь отплЂниша: убили царевича Акманлу и влана Мамыщю Биру уланова сына, а всих их убито триста и сорок, а наших один человЂк и то от простых. СЂ уже второє знамя господь бог сотвори, победу дарова православным єдиного лЂта над безбожными агаряны. Аще обратимся к господу богу истинным сердцем, и до конца сокрушить их...

Того ж лЂта мЂсяца маия, у первый день шестоє недели по велице дни, у понеделок, убили безбожны татарове перекопскыи преосвященного митрополита києвского и всея Руси архіепископа Макарія, по реклом, Чорта, у селе Скриголо†на Бчичиреце, за пять миль от Мозыря, ту єго нагнаша, невЂдущю о них никомуждо, без вести увоидоша у землю и всЂх еже з ним побиша, а иных у плЂн побрали, и много иных волостЂй воземши и мЂст пожогши и людей безчисленно пленивши, возвратишаея восвояси, богу попущающих грЂх ради наших, согрЂшихом бо от ног и до главы. Но уповаю на господа бога, яко сему архіерею божію сія случися смерть к болшому єго мздовозданію, а к нашому наказанію, занеже, был поєхал до Києва, хотя помощи церкви божЂєй Софии, разоренной тыми ж агаряны прежде: ино богу тако попустившю о нем, имиж судьбами своими весть, судьбы бо єго бездна многа...

Того ж лЂта поиде великый князь Александр 9 со всими вои своими литовскими и рускими, жомоисткими и иными потивку царя перекопского, и стоя в Жеславли 10 и оттоле поиде до Брясловля, и тамо город заруби и опять возвратися свою землю со всими вои своими: а царь не смЂ ополчитис противу его.

Того ж лЂта ходи король полскіи Ольбрахт в землю Волоскую со всеми вои своими, и многа зла вои єго сотвориша церквам и образом божіим, срам и писанію предать, и взя мир с волоским через брата своєго послы короля ческого и угорского Владислава 12 и возвратися в свою землю со всими вои своими. И которою дорогою повЂле єму поити волоский в свою землю, туда не восхотЂ поити, и поиде просто до Снятина по Буковинью: и преидоша волохове и туркове на него, и много вои єго убиша, а сам король в тои час бЂ боля.









Краткая кіевская лЂтопись. От начала земли Русской до 1516 года (Уривки). — Текст літопису знайдено в Супрасльському монастирі (біля Бялостока у ПНР; звідси інша назва: Супрасльський літопис), куди він потрапив у 1530-х роках. Тут же зроблено й останній запис у 1543 р. Вперше Короткий Київський літопис... було опубліковано М. А. Оболенським (Супрасльская рукопись, содержащая Новгородскую и Киевскую сокращенные летописи. М., 1836). Літопис включає в себе Короткий Новгородський і Короткий Київський літописи і висвітлює події, що відбулися на Україні, в Білорусії та Литві у IX — на початку XVI ст. Записи подій з 1491 до 1514 р. вів сучасник-очевидець.

Уривки з Короткого Київського літопису подаються за першодруком.


1 СвЂтомль — річка, притока Почайни, що впадала в Дніпро, у Києві, на Оболоні, поблизу Олегової могили (гора Щекавиця).

2 Антиоси — Антиохія, древня столиця Сірії.

3 Єрусалим — Ієрусалим, місто в Палестині.

4 Мендлі Кгіреев — Менглі-Ґірей, син кримського хана.

5 Острозький Костянтин Іванович (бл. 1460 — 1530) — брацлавський староста, великий литовський гетьман. Здійснив ряд походів проти кримських татар.

6 ОлЂвська волость — Олевська волость на Волині.

7 Мозирська волость — волость із центром м. Мозир, що на річці Прип'ять у південній Білорусії.

8 ...Брясловской земли... — місцевість на Поділлі.

9 Александр — Александр Казикирович, син короля Казимира Ягайловича, великий князь литовський, згодом польський король.

10 Жеславль — місто Ізяславль.

11 Ольбрахт — Ян-Ольбрахт, польський король, син короля Казимира Ягайловича.

12 Владислав — Владислав II Ягеллон (бл. 1348 — 1434), син польського короля Казимира IV, чеський і угорський король.







Головна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.