Головна




Анонім

ИСТОРІЯ О ЄДНОМ ПАПЂ РИМСКОМ



По Формосє 1 паки наста папа в Римє Петр гугнивый блудник сый, єго же рига 2, Цар римскый, сам своима очима во блудє призрЂв и за то оглуми єго, урЂзал єму полуса и полбороды й столицы єго согнал. Он же смирился, умоли рйгу, да потерпить єму до сорока дней на покаяніє, мыслячи, яко бь: мог за ся к столицы своєй прійти, затворися у столпє, ускормил голуба з уха своєго пшеницею зобати, из уст же воду пити и научил єго летати до ушій и до уст.

И по 40 днєх за прозбою єго повелЂ єму рига з окна столпу показатися всему народу людскому. И єгда окном показася, и оный голуб зученый прилете ему во ухо зобати пшеници и из уст пити воды. И по сем, створивши столп, выйде и ко всему народу рече: «Єгда нЂчто на столпу выдЂсте?» И вси рЂша: «ВидЂхом святого духа яко голуба, глаголюща тобЂ во уха и во уста, молим ти ся, скажи нам, что ти глагола?»

И рече им лживе яко блудник: «ВозмЂте вси по каменю и метните на ригу, то бо ми повелЂ голубом дух святый, да будет папа єдин, а не рига». И сотвориша людіє тако и побиша ригу. И оттолє престаша царіє в Риме. И для тоє вины папы их єреи римстіи не имЂют уса и бороды.

По сих же той беззаконний гугнивець, пануя римяном и свою волю имЂя, сотвори собЂ девицу архидьяконом, Стефана, во мужеску одєяну, и с нею блудяше. Она же по смерти єго бысть папою и по случаю на богоявленіє прійде на Тивер-рєку освятити воду и тамо на обличеніє своє роди дЂтя и бысть всЂм явно поруганіє.

Оттолє же и до ньшє не светят воды на богоявленіє и, єго-же хотят поставити папу, осмотряют єго: єсть ли муж, а не дєвица, и обходяще, глаголють народу: «Машкула, машкула» и тако свершают папу. А иже творящих сицевая пастыріє римстіи прежних и нынышних, єже глаголють нЂкогда быти мати церквам, дЂти же ся пастырие римстіи прокажени.

ВидЂвше сию православній патриарси покаляну, поругану и яко от гнюсноє и скв'ерной матере отбЂгнуша и отринуша єй яко гнил уд, найпаче же не сохранше предания святых апостол и богоносных отец седми собор вселенскых, иже предаша с римскими первыми православными папами всим церквам єдино держати исповеданієм православныя вЂры, якоже мы ньше держим, и прочая преданія вседушно правомудствуюше.

Яко же от многих мало собравше сказахом и аше быхом не человЂческой немощи подлежали, а силни во трудєх были, а по достатку на римскыя безчинства писати могли, многи страны римскыя не вомЂстили бы пишемых.

Но предахом конец письму во славу отцу безначалному, и сыну соприсносущному, и святому духу, от отца исходящему, єдиносущней троицы поклоняємой и славимой во безконечныя вЂки вЂком, аминь.










АНОНІМ


Исторія о єдном папЂ римском . — Антипапський памфлет дійшов у складі рукописного збірника 1580 р., який містить полемічні твори. В ньому «Історія о єдном папЂ римском» є частиною «Слова нЂкогда давно на римлян у старих кройниках писаного: о их отщепенстве и о их папах блудних, Петре Гугнивом и яко жонка нечистая папою бисть». Збірник датується записом: «Сія книга священноинока Ієвстафія архидіакона. Списана бисть в монастыри Супрясльском, от нароженя сина божіа 1580-го».

Пізніший список «Исторіи о єдном папЂ римском» є в рукописному збірнику XVIII ст. колекції Антона Петрушевича (№ 159).

Текст «Исторіи...» опубліковано: Попов А. Обличительные списання против жидов и латинян по рукописи императорской публичной библиотеки 1580 г. — Чтения в императорском Обществе истории и древностей российских при Московском университете, 1879, кн. 1, с. 32 — 40; Возняк М. Український протипанський памфлет XVI ст. — Записки Наукового товариства ім. Шевченка, Львів, 1914, т. 117 — 118, с. 251 — 253.

Подається за публікацією А. Попова: Обличительние списання...


1 Формоз — римський папа (891 — 896). Наступник Формоза папа Стефан VII (896 — 897), звинувачуючи його в узурпації папського престолу, викопав із могили тіло Формоза, одягнув труп, посадив на престол папський, судив, прокляв, відрубав три пальці правої руки, протягнув вулицями Рима й кинув до Тібру. Про папу Формоза як про «єретиконачалника» згадується в багатьох творах українських полемістів.

2 Рига — перекручене латинське „rex" — цар.









Головна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.