Головна




Герасим СМОТРИЦЬКИЙ


«Зри сія знаменія княжате славнаго...»

«Всякого чина православний читателю...»








Зри сія знаменія княжате славнаго,

их же содержит дом єго от вЂка давнаго,

И разумЂй, яко не тунє и не без причины,

о чом властнЂи и ширеи повЂсть ти кто иный.

Но яко достоин дЂлатель своєя заплаты,

не щадяще здравія никоєя утраты,

КрЂпко побЂждал различных сопостат полки

и разгонял с короны драпЂжныа волки.

И єще может,

аще бог поможет.


Вооружеи воин змія поправ мужественно,

копієм сего посредЂ пронзе явественно,

Яко древняго враждебника человЂческаго рода,

понеже злому з добрым не бываєт згода.

Боди, в князєх избранный, мысльнаго сопостата,

сего бо побЂждающим вЂчная заплата,

И иным подавай сіє непобЂдимо оружіє,

острЂйшеє меча обоюдоостра слово божіє.

Во время рати

потреба дбати.


Вторый воин храбростію первому подобный,

токмо оружієм отмЂнен, и то посел гробный,

Меч бо обнажен в десницы имЂа острый обоюду,

им же крЂпціи на враги пріємлют побЂду.

ОтсЂкай, Константине, мрак идолскіа лести, 1

хощет бо бог всЂм человЂком ся спасти,

И отгоняй єретиков полки умовредныя,

пріидоша бо в мир волки нещадныя.

Иже не свыше щепится,

сіє скоренится.


Восіяла звЂзда ясно от востока

послЂдуя первой, возвЂщеней от пророка,

И приводит от Персиды трех царей со дары 2

поклонитися со вЂрою цареви над цары.

Твоя звЂзда нынЂ тому же послЂдує цареви,

хотя всЂх сотворити жителя раєви.

И убываєт луна Ветхаго завЂта,

сіяєт бо солнце неприступнаго свЂта,

В нем же ходя, не поткнется,

но паче спасется.


Спасеніє Христово бог содЂя посредЂ земля,

на крестЂ руцЂ прострЂ, всЂ к себЂ пріємля,

На нем же рукописаніє грЂх наших растерзав,

из ветхаго человЂка нетлЂнно новаго создав.

И ты крестноє знаменіє не тунє носиши,

великому Константану им ся подобиши 3.

Он бо на небеси сіє видЂв, побЂдил сопостаты,

ты же побЂждай єретик и бЂсов тристаты.

Крест бо похвала царєм,

бЂсом же незносный ярем.


Великоя глубины богослова, княже, соименный,

да сподобит тя господь бог вЂнец пріяти нетлєнный,

Во здравіи же телеснЂм благообразно долгоденствовати

и во царствіи небесном со избранными радостно ликоствовати.

Яко всЂм по чину представил єси божественнеє писаніє

истиннаго бога и правды єго в похвалу и познаніє,

Да всяк читаай, благолЂпно благодарит создателя

и да не забываєт достойна мзды своєя дЂлателя.

Иже благую часть избираєт,

от него ся не отнимаєт.



* * *


Всякого чина православный читателю,

господу богу благодареніє воздаймо яко благодателю.

Сподобил убо нас, аще и напослЂдок лЂтом,

познати волю свою со благим отвЂтом.

В се время люто и плача достойно

ужасаєтся, сіє зря, сердце богобойно,

Яких много сопостат, яких хищных волков,

бЂсовских наважденій, єретических полков!

Бог же положи в сердце благовЂрна князя,

да им явит нам душеспасны стезя.

Восточныя церкве в русинском народЂ,

єя же свЂтлость сіяєт в поганской незгодЂ.

ПрозрЂн бо єсть дом сей от бога вначалЂ,

о чом читай «До римлян» в 99 зачалЂ 1.

ТЂх и призва, их же предустави,

а их же оправда, сих и прослави.

ДЂйствует бо бог, яко же сам вЂсть,

своим созданієм ум человЂч не свЂсть.

Слово бо божіє ни в чом не мЂнится,

род правых во всем благословится.

Слава и богатство в дому єго не оскудЂет

и по временных благах вЂчных ся надЂет.

От блаженна бо коренє благій прозябе плод,

яко бо благословится от бога православный род.

Прежде бо Великій Владимер крещенієм просвЂтил,

всю землю рускую благоразумієм освЂтил,

и слал послы избранны, да увЂдят явЂ,

в коєй церкви уставы к божієй славЂ,

ЗрозумЂют достойны сих послЂдовати

и на лЂта вЂчныи потомству подати.

Они, яко искусни, прилЂжно виймали

и, благоразумно, увЂдЂвши, пославшему дали:

Восточныя церкве, яко дневи начало,

и дЂйствы богоподобными изрядно сіяло.

Западныя же церкве, яко начало нощи,

и поразумЂли древо по єго овощи.

НынЂ же Константин, Острозьскоє княжа,

єго же бог сам избра, яко вЂрна стража

Праотець своих изволенію православныя вЂры,

в нем бо ся показали божественныя дары.

Нам же преславно явися всемирная радость,

всесвЂтлых писаній неизглаголанная сладость.

Владимер бо свой народ крещенієм просвЂтил,

Константин же благоразумія писанієм освЂтил.

Тогда многобожіє упразнися идольскія лести,

нынЂ же славится божество єдіноя власти.

Ярослав зиданієм церковным Кієв и Чернигов украси,

Константин же єдіну соборную церков писанієм

возвыси 2. Болше о сем недоумЂю, ниже дерзаю писати

ини бо о сем множає могут и лучше сказати.

Паче же польска кронника и рускій лЂтописец

свЂдетельствуют дом сей, яко побЂдоносец,

Являшеся преславно от начала даже и до нынЂ,

видимых враг и невидимых низлагал гордынЂ,

ВЂчный и всесилный боже всякоя благодати,

своим милосердієм благоволи нам се дати,

Да дом сей богатно благословится на многіє лЂта,

и да не оскудЂєт слава єго до скончанія свЂта,

В день же страшный одесную себе стати

и зо избранными радостный голос услышати.


Сія предсловная сказанія и двострочное согласіе многогрЂшным Герасимом Даниловичем составлено.












Герасим СМОТРИЦЬКИЙ

«Зри сія знаменія княжате славного...». — Вперше надруковано у кн.: Бібліа, сирЂч Книги Ветхаго и Новаго завЂта, по языку словенску... Острог, 1581.

Передрук здійснено у вид.: Буслаев Ф. И. Историческая хрестоматия церковнославянского и древнерусского языков. М., 1861, с. 209 (уривок); Голубев С. Описание и истолкование дворянских гербов южнорусских фамилий в произведениях духовных писателей XVII века. — Труды Киевской духовной академии, 1872, кн. 10, с. 348 — 349, 373 — 374 (уривок); Перетц В. Н. Историко-литературные исследования и материалы. Спб., 1900, т. 1, ч. 1, с. 66 — 68; Українська поезія. Кінець XIV — початок XVII ст., с. 61 — 62.

Подається за першодруком.


1 Отсвкай, Константине, мрак идолскіа лести... — звертання до князя Костянтина Острозького.

2 ...и приводит от Персиды трєх царей содары... — За євангельською легендою, зоря, що рухалась по небу, привела трьох перських царів до Віфлієма, щоб поклонитися й принести дари новонародженому Христу.

3 ...великому Константину им ся подобиши... — Автор уподібнює тут князя Костянтина Острозького римському імператорові Константанові Великому (274 — 337). За легендою, Константан Великий побачив на небі знамення — хрест із написом: „Hoc vince"(«цим переможеш»). На цю обставину і натякає Г. Смотрицький.


«В сякого чина православный читател ю...». — Вперше надруковано у кн.: Бібліа... Острог, 1581, арк. 7 — 7, зворот, ненумеровані. Відомі передруки: Щеглова С. О. в кн.: Перетц В. Н. Отчет об экскурсии семинарии русской филологии в Житомир 21 — 26 октября 1910 года. К., 1911 (за примірником Острозької біблії Волинського єпархіального давньосховища, № 189); Памятники литературной полемики православных южноруссов с протестантами и латино-униатами в Юго-Западной Руси за XVI и XVII стол. — Архив Юго-Западной России. Т. 8, ч. 1. К., 1914, с. 57 — 58; Українська поезія. Кінець XIV — початок XVII ст., с. 62 — 65.

Подається за першодруком.


1 ...«До римлян» в 99 зачалЂ. — Див.: Біблія. Новий завіт. «До римлян посланіє святого апостола Павла», глава VIII, зачало 99, вірші 31 — 33: «...аще бог по нас, кто на ны; иже убо своєго сина не пощаді, но за нас всЂх предал єсть его; како убо не и с ним вся нам дарствуєт...».

2 ...Константин же благоразумія писанієм освЂтил... Константин же єдіну соборную церков писанієм возвыси. — Мається на увазі князь Костянтин Острозький, заходами і коштом якого готувалася до видання і друкувалася Острозька біблія.











Див. також Українська поезія. Кінець XVI — середина XVII ст.





Головна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.