Попередня       Головна       Наступна





ГРИГОРІЙ



Післямова до Остромирова Євангелія



Слава тобі, Господи Царю Небесний, що сподобив мене написати Євангеліє се. Писати почав в рік 1056, а завершив в рік 1057. Написав же Євангеліє се рабу Божому, нареченому при хрещенні Йосип, а мирське ім’я — Остромир, своякові Ізяслава князя [1]. Ізяслав же князь в той час дві влади тримав — отця свого Ярослава і брата свого Володимира [2]. Сам же, Ізяслав князь, правив столом отця свого Ярослава — Києвом. А столом брата свого, Новгородом, доручив правити родичеві своєму — Остромиру.

Най многая літа дарує Бог тому, хто набув Євангеліє се на утішання багатьом душам християнським! Йому дай, Господи Боже, благословення святих євангелістів: Івана, Матвія, Луки, Марка і святих праотців: Авраама, Ісаака і Якова, самому йому і дружині його Феофанії і чадам її, і ближнім дітей її! Най будуть живими і здоровими многая літа, виконуючи справу свою! Амінь.

Я, Григорій, диякон, написав Євангеліє се. Тож, якщо майстерніше напишете, не судіть мене, грішного. Почав же писати 21 жовтня місяця в день пам’яті Іларіона [3], а завершив 12 травня в день пам’яті Епіфанія [4].

Всіх молю прочитавших, не кляніть, а повиправляйте і читайте. Так-бо і святий апостол Павло говорить: «Благословляйте, а не проклинайте!» [5]. Амінь.










[1] Князь Ізяслав 1 Ярославич (1024 — 1078) — великий князь Київський, син Ярослава І Володимировича від шлюбу з Анною, королевою шведською. Другий опісля померлого в 1052 р. Володимира, сина Ярослава. Був поставленим батьком княжити в Києві і залишався великим князем до 1068 р., коли кияни, незадоволені його нерішучістю у боротьбі з половцями, повстали та вимусили Ізяслава тікати в Польщу, а на княжий стіл посадовили його двоюрідного племінника Всеслава Брянчиславича.

[2] Володимир Ярославич (1020 — 1052) — був посажений батьком на стіл новгородський у 1036 р. Він здійснив кілька військових походів, в 1045 р. заклав новгородський Софійський собор. Помер у Новгороді 1052 р. По його смерті посадником у Новгороді став Остромир.

[3] Іларіон — преподобний, засновник чернецтва в Палестині. Спочатку був язичником, а згодом охрестився. Пам’ять його — 21 жовтня.

[4] Епіфаній — святий архієпископ Кипрський, боровся за православну віру. Помер 12 травня 403 р.

[5] Рим. 12, 14.


Переклад і примітки Станіслава Бондаря







Григорій — диякон, переписувач і автор Післямови до однієї з найдавніших датованих руських книг — Остромирова Євангелія (1056 — 1057). Ця писемна пам’ятка — шедевр мистецтва книги Київської держави. Книгу було переписано зі старослов’янського оригіналу для новгородського посадника Остромира. Ймовірніше, Григорій переїхав до Новгорода з Києва.

З історико-культурної точки зору Післямова передусім прикметна тим, що вона є цікавим зразком рецепції вітчизняною інтелігенцією візантійської та болгарської книжної культури. Давньоруські мислителі та укладачі книг часто трансформували традиційні канони приписок до текстів. Цей жанр вимагав якнайбільшого вихваляння замовника книги, а у звертанні до читача мало бути прохання вибачити переписувача за помилки та зобов’язання виправити їх. Григорій не обмежився формальним панегіриком своєму замовникові. Він здійснив досить розлогий екскурс щодо біографії Остромира. Опріч того, він, на відміну від багатьох інших переписувачів, які в своїх приписках ніби змагались у звичайних у ті часи самопокорі і самоприниженні, виявляє виразне почуття власної гідності. Григорій не вдається до гіпертрофованого смирення, а лише посилається на авторитет апостола Павла. Не дивно, що написав своє ім’я він літерами більшого розміру, ніж сам текст Післямови.

Текст Післямови перекладено за виданням: Остромирово Евангелие 1056 — 1057 г. с добавлением греческого текста Евангелия и с грамматическими объяснениями, изданное А. Востоковым. — СПб., 1843. — Л. 294.


Станіслав Бондар





[За виданням: Тисяча років української суспільно-політичної думки. У 9-ти т. — К., 2001. — Том I. — С. 218-219.]















Попередня       Головна       Наступна



Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.