Українські інтермедії XVII — XVIII ст. — К., 1960. — 240 с..
Пам’ятки давньої української літератури. В українській драматургії XVII — XVIII ст. значне місце займають короткі
одноактні комічні п’єси — так звані інтермедії, або інтерлюдії. Назва «інтерлюдія», чи «інтермедія»
(від лат. inter — між, ludus — гра, medium — те, що знаходиться посередині), походить від того, що ці п’єси
вставлялися між окремими частинами основної, серйозної драми. В ряді випадків зміст інтермедій був зв’язаний з темами,
що розвивалися в основних п’єсах, здебільшого ж вони своїм сюжетом були незалежні від цих п’єс. Головне призначення
інтерлюдій полягало в тому, щоб дати відпочинок і розвагу глядачеві, стомленому серйозною дією, яка розігрувалася
в основній п’єсі. Теми основної дії були переважно релігійні або історичні, хоч інтермедії включалися іноді і в п’єси з світською тематикою.
Дійовими особами інтермедій були, як правило, персонажі з простолюду, що розмовляли кожний своєю народною мовою: українець — українською, росіянин — російською, білорус — білоруською, в той час як основні, серйозні п’єси писалися своєрідною книжною мовою.
[Див. також: Українські інтермедії XVII — XVIII ст. Текст.]