Попередня     Головна     Наступна





Див. також:
Поучення Володимира Мономаха. (переклад Л.Махновця).
Поучення Володимира Мономаха.
Поученьє Володимира Мономаха (слов’янським шрифтом).





Поученье [За Лаврентіївским літописом 1377 р.]


Азъ худый дЂдомъ своимъ Ярославомъ, благословленымъ, славнымъ, наречный въ крещении Василий, русьскымь именемь Володимиръ, отцемь възлюбленымь и матерью своею Мьномахы [во благочестии наказанъ, чаадомъ моимъ преспеяти въ добродЂтеляхъ желая, се пишу поученье вамъ взлюбленнии] и хрестьяных людий дЂля, колико бо сблюдъ по милости своей и по отни молит†от всЂх бЂдъ! СЂдя на санех, помыслих в души своей и похвалих бога, иже мя сихъ дневъ грЂшнаго допровади. Да дЂти мои, или инъ кто, слышавъ сю грамотицю, не посмЂйтеся, но ему же люба дЂтий моихъ, а приметь е в сердце свое, и не лЂнитися начнеть такоже и тружатися.

Первое, бога дЂля и душа своея, страх имЂйте божий в сердци своемь и милостыню творя неоскудну, то бо есть начатокъ всякому добру. Аще ли кому не люба грамотиця си, а не поохритаються, но тако се рекуть: на далечи пуги, да на санех сЂдя, безлЂпицю [е] си молвилъ.

УсрЂтоша бо мя слы от братья моея на ВолзЂ, рЂша: «Потъснися к нам, да выженемъ Ростиславича и волость ихъ отъимем; еже ли не поидеши с нами, то мы собЂ будем, а ты собЂ». И рЂхъ: «Аще вы ся и гнЂваете, не могу вы я ити, ни креста переступити»

И отрядивъ я, вземъ Псалтырю, в печали разгнухъ я, и то ми ся выня: «Вскую печалуеши, душе? Вскую смущаеши мя?» и прочая. И потомь собрах словца си любая, и складохъ по ряду, и написах: Аще вы послЂдняя не люба, а передняя приимайте.




Повчання [Володимира Мономаха за Лаврентіївським списком]


Повчання. Я, недостойний, дідом своїм Ярославом благословенним, славним, батьком возлюбленим і матір’ю своєю з Мономахів — названий при хрещенні Василем, руським іменем Володимир [у благочесті наставлений, дітям моїм у доброчесності домогтись успіхів бажаючи, се пишу поучення вам, улюблені,] і ради людей християнських, яких стільки уберіг з милості своєї і батьківської молитви від всіляких бід! Сидячи на санях, подумав я в душі своїй і похвалив Бога, що до сих днів мене допровадив.

Хай діти мої, чи інший хто, слухаючи сю грамотицю, не посміються, а кому із дітей моїх вона буде люба — хай прийме її в серце своє і, не лінуючись, почне, як і я, трудитися.

Перш за все, бога ради і душі своєї, майте страх божий в серці своєму і милостиню подавайте щедру,— бо то початок всякого добра. Якщо ж комусь не люба грамотиця ся, хай не насміхається, а так про неї скаже: на далекій путі та на санях сидячи, небилиць наговорив.

Зустріли були мене на Волзі посли від братів моїх і сказали: «Приєднуйся до нас, і виженемо Ростиславичів, і волость їхню відберемо. Якщо ж не підеш з нами, то ми собі будемо, а ти собі». І я сказав: «Хоч ви й гніваєтесь, але не можу я ні з вами піти, ні клятву порушити».

І відправивши їх, узяв Псалтир, розгорнув у печалі, і таке мені випало: «Пощо сумуєш, душе? Пощо бентежиш мене?» і далі. А потім вибрав слова ці чудові, розклав їх у ряд, і написав: «Якщо вам останні не любі, то беріть передніх».


«Вскую печална еси, душе моя? Вскую смущаеши мя? Уповаи на бога, яко исповЂмся ему». «Не ревнуй лукавнующимъ, ни завиди творящимъ безаконье, зане лукавнующии потребятся, терпящии же господа,— ти обладають землею. И еще мало,— и не будеть грЂшника; взыщеть мЂста своего, и не обрящеть. Кротции же наслЂдять землю, насладяться на множьст†мира. Назираеть грЂшный праведнаго, и поскрегчеть на нь зубы своими; господь же посмЂется ему и прозрить, яко придеть день его. Оружья извлекоша грЂшьници, напряже лукъ свой истрЂляти нища и убога, заплати правыя сердцемь. Оружье ихъ внидеть в сердця ихъ, и луци ихъ скрушатся. Луче есть праведнику малое, паче богатства грЂшных многа. Яко мышца грЂшных скрушится, утвержаеть же праведныя господь. Яко се грЂшници погыбнуть; праведныя же милуя и даеть. Яко благословящии его наслЂдять землю, кленущии же его потребятся. От господа стопы человЂку исправятся. Егда ся падеть, и не разбьеться, яко господь подъемлеть руку его. Унъ бЂх, и сстарЂхся, и не видЂхъ. праведника оставлена, ни сЂмени его просяща хлЂба. Весь день милуеть и в заимъ даеть праведный, и племя его благословлено будеть. Уклонися от зла, створи добро, взищи мира и пожени, и живи в вЂкы вЂка».

«Внегда стати человЂкомъ, убо живы пожерли ны быша; внегда прогнЂватися ярости его на ны, убо вода бы ны потопила».

«Помилуй мя, боже, яко попра мя человЂкъ, весь день боряся, стужи ми. Попраша мя врази мои, яко мнози борющиися со мною с выше». «Возвеселится праведник, и егда видить месть; руцЂ свои умыеть в крови грЂшника. И рече убо человЂкъ: аще есть плодъ праведника, и есть убо Богъ судяй земли». «Измий мя от врагъ моихъ, боже, и от встающих на мя отъими мя. Избави мя от творящих безаконье, и от мужа крови спаси мя; яко се уловиша душю мою».

«Пощо сумуєш ти, душе моя? Пощо бентежиш мене? Я надіюсь на Бога, бо перед ним сповідаюся». «Не змагайся з лукавими, не завидуй творящим беззаконня, бо лукаві будуть знищені, а боготерпці — ті будуть володіти землею. І ще трохи — і не буде грішника, шукатиме місця свого — і не знайде.

Покірнії ж успадкують землю і насолоджуватимуться багатоликим світом. Наглядає грішний за праведним і скрегоче на нього зубами своїми. Господь же посміється з нього і провидить, коли прийде день його [останній]. Оружжя добули грішники, напинають лук свій, щоб підстрелити убогого і нужденного, вразить справедливих серцем. Оружжя їхнє вразить власне серце, а луки їхні зламаються. Лучче малість праведних, аніж великі багатства грішних. Бо сила грішних зламається, а праведних зміцнює Господь. Отож, грішники згинуть, а праведних же він милує і дає їм. Отож, ті, що благословляють його, успадкують землю, а ті, що проклинають його, будуть випущені. Господь стопи чоловіка направляє. І навіть коли впаде — не розіб’ється, бо Господь підтримує руку його. Молодим був і постарів, а не бачив залишеним праведника, ні дітей його, щоб хліба просили. Щодень подає милостиню і в борг дає праведний, і нащадки його благословенні будуть. Ухиляйся від зла, твори добро, шукай миру і проганяй [зло],— і живи во віки віків».

«Коли б повстали люди, то живими б пожерли нас; коли б розгнівалась на нас лють його, то вода б нас потопила».

«Помилуй мене, Боже, бо зневажив мене чоловік, щодень борючись, гнітить мене. Зневажили мене вороги мої, бо багато бореться проти мене з неба». «Возвеселиться праведник і, коли побачить відомщення, руки свої омиє в крові грішника. Адже сказав чоловік: «Якщо є нагорода праведнику, то є й Бог, що творить суд на землі». «Візьми мене із рук ворогів моїх, Боже, і від тих, що повстають на мене, відніми мене. Увільни мене від творящих беззаконня і обрятуй мене від кровожадних, які полонили душу мою».


«И яко гнЂвъ въ ярости его, и животь в воли его; вечеръ водворится плачь, а заутра радость». «Яко лучьши милость твоя, паче живота моего, и устнЂ мои похвалита тя. Тако благословлю тя в животЂ моемь, и о имени твоемь въздЂю руцЂ мои». «Покры мя от соньма лукавого и от множьства дЂлающих неправду». «Възвеселитеся вси праведнии сердцемь. Благословлю господа на всяко время, воину хвала его», и прочая.

Якоже бо Василий учаше, собрав ту уноша, душа чисты, нескверньни, тЂлеси худу, кротку бесЂду и в мЂру слово господне: «Яди [и] питью бесъ плища велика быти, при старых молчати, премудрыхъ слушати, старЂйшимъ покарятися, с точными и меншиими любовь имЂти; без луки бесЂдующе, а много разумЂти; не сверЂповати словомь, ни хулити бесЂдою, не обило смЂятися, срамлятися старЂйших, к женам нелЂпымъ не бесЂдовати, долу очи имЂти, а душю горЂ, пребЂгати; не стрЂкати учить легкых власти, ни в кую же имЂти, еже от всЂх честь. Аще ли кто васъ можеть инЂмь услЂти, от бога мьзды да чаеть и вЂчных благъ насладится». «О Владычице Богородице! Отъими от убогаго сердца моего гордость и буесть, да не възношюся суетою мира сего»; в пустошнЂмь семь житьи.

Научися, вЂрный человЂче, быти благочестию дЂлатель, научися, по евангельскому словеси, «очима управленье, языку удержанье, уму смЂренье, тЂлу порабощенье, гнЂву погубленье, помыслъ чистъ имЂти, понужаяся на добрая дЂла, господа ради; лишаемъ — не мьсти, ненавидимъ — люби, гонимъ — терпи, хулимъ — моли, умертви грЂхъ». «Избавите обидима, судите сиротЂ, оправдайте вдовицю. ПридЂте, да сожжемъся, глаголеть господь. Аще будуть грЂси ваши яко оброщени, яко снЂгъ обЂлю я», и прочее.

«І, як гнів у люті його, так життя і воля його: ввечері вселяється плач, а ранком [з’являється] радість».

«Бо лучче милість твоя, аніж життя моє, і вуста мої хай восхвалять тебе. Так благословлю тебе за життя моє і в честь твою здійму руки мої».

«Заховай мене від сонмища лукавих і від зборища творящих неправди». «Возвеселіться, всі праведні серцем. Благословляю Господа повсякчас, безкінечна хвала йому» і таке інше.

От так і Василій навчав, зібравши біля себе юних, мати душу чисту й незаплямовану, тіло худокосте, розмову лагідну і дотримуватись слова Господнього: «їжа і питво має бути без шуму великого, при старших мовчать, премудрих слухать, старшим коритися, з рівними і меншими в любові бути,— розмовляти без лукавства, а розуміти багато; не лютитися словом, не хулити мовою, не багато сміятися, соромитись старших, з жінками безпутними не розмовляти, очі долу опускати, а душу д’горі, уникаючи їх. Не ухилятися наставляти падких до влади, ні в що ставити, що від усіх честь. Коли ж хтось із вас може іншим корисне зробити, від Бога на віддяку і насолодження вічними благами — хай надіється». «О Владичице Богородице! Відведи від убогого серця мого гордість і буйство, щоб не величався марнотами світу цього у нашім пустотнім житті».

Навчися, праведний чоловіче, поступати благочестиво, навчися, за євангельським словом, «очима управлять, язик стримувать, ум упокорювать, тіло поневолювать, гнів погублять, помисли чисті мати, спонукаючись на добрі діла ради Господа; позбавлений — не мсти, зненавиджений — люби, гнаний — терпи, підданий хулі — моли, умертви гріх».

«Заступайтесь за обиженого, давайте розраду сироті, оправдайте вдовицю. Приходьте, щоб об’єднатися,— говорить Господь.— Якщо гріхи ваші будуть як багряниця, обілю я їх, як сніг» і таке інше.


«Восияеть весна постная и цвЂтъ покаянья, очистимъ собе, братья, от всякоя крови плотьскыя и душевныя. СвЂтодавцю вопьюще рцЂмъ: Слава тобЂ, человЂколюбче!».

ПоистинЂ, дЂти моя, разумЂйте, како ти есть человЂколюбець богъ мклостивъ и премилостивъ. Мы человЂци, грЂшни суще и смертни, то оже ны зло створить, то хощемъ и пожрети и кровь его прольяти вскорЂ; а господь нашь, владЂя и животомъ и смертью, согрЂшенья наша выше главы нашея терпить, и пакы и до живота нашего. Яко отець, чадо свое любя, бья, и пакы привлачить е к собЂ, такоже и господь нашь показал ны есть на врагы побЂду, 3-ми дЂлы добрыми избыти его и побЂдити его: покаяньемъ, слезами и милостынею. Да то вы, дЂти мои, не тяжька заповЂдь Божья, оже тЂми дЂлы 3-ми избыти грЂховъ своихъ и царствия не лишитися.

А Бога дЂля не лЂнитеся, молю вы ся, не забывайте 3-х дЂлъ тЂхъ: не бо суть тяжка; ни одиночьство, ни чернечьство, ни голодъ, яко инии добрии терпять, но малым дЂломъ улучити милость божью.

«Что есть человЂкъ, яко помниши и?». «Велий еси, Господи, и чюдна дЂла твоя, никакже разумъ человЂческъ не можетв исповЂдати чюдес твоихъ;— и пакы речемъ: велий еси, Господи, и чюдна дЂла твоя, и благословено и хвално имя твое в вЂкы по всей земли». Иже кто не похвалить, ни прославляеть силы твоея и твоих великыхъ чюдесЂ и добротъ, устроеныхъ на семь свЂтЂ: како небо устроено, како ли солнце, како ли луна, како ли звЂзды, и тма и свЂт, и земля на водах положена, Господи, твоимъ промыслом! ЗвЂрье рознол’ичнии, и птица и рыбы украшено твоимъ промыслом, Господи! И сему чюду дивуемъся, како от персти создавъ человЂка, како образи розноличнии въ человЂчьскыхъ лицих,—аще и весь миръ совокупить, не вси >въ один образ, но кый же своимъ лиць образомъ, по божии мудрости. И сему ся подивуемы, како птица небесныя изъ ирья идуть, и первЂе, [въ] наши руцЂ, и не ставятся на одиной земли, но и сильныя и худыя идуть по всЂмъ землямъ, Божиимь повелъньемь, да наполнятся лЂси и поля. Все же то далъ Богъ на угодье человЂкомъ, на снЂдь, на веселье. Велика, Господи, милость твоя на нас, яже та угодья створилъ еси человЂка дЂля грЂшна. И ты же птицЂ небесныя умудрены тобою, Господи; егда повелиши, то вспоють, и человЂкы веселять тобе; и егда же не повелиши имъ, языкъ же имЂюще онемЂють. «А благословенъ еси, Господи, и хваленъ зЂло!» всяка чюдеса и ты доброты створивъ и здЂлавъ, «Да иже не хвалить тебе, Господи, и не вЂруеть всЂм сердцемь и всею душею во имя Отца и Сына и Святаго Духа, да будеть проклятъ».

«Засіяє весна посту і квіт покаяння; очистимо себе, браття, від всілякої крові, тілесної і душевної. Звертаючись до світодавця, говоримо: «Слава тобі, чоловіколюбче!»

Справді, діти мої, зрозумійте, який до тебе чоловіколюбивий Бог милостивий і премилостивий. Ми, люди, грішні і смертні, і якщо нам хтось зло зробить, то хочемо зтерти його і кров його пролити негайно; а Господь наш, володіючи і життям і смертю, безмірні гріхи наші терпить і аж до кінця життя нашого. Як люблячий батько б’є дитя своє і знову пригортає до себе, так і Господь наш показав нам, як ворогів перемагать, як трьома добрими ділами позбуватися від них і перемагати їх: покаянням, сльозами і милостинею. І це вам, діти мої, не тяжка заповідь Божа, як тими ділами трьома позбутися гріхів своїх і царства [небесного] не лишитися. І, Бога ради, не лінуйтеся, умоляю вас, не забувайте тих трьох діл: не тяжкі вони, ні усамітнення, ні чернецтво, ні голод, що інші добродійні терплять, адже й малими ділами [можна] заслужить милість Божу.

«Що таке чоловік, як подумаєш про нього?» «Великий ти, Господи, і дивні діла твої, і ніяк не може розум людський розповісти про чудеса твої»,— і знову кажемо: «Великий ти, Господи, і дивні діла твої, і благословение і славне ім’я твоє во віки по всій землі».

І хто не воздасть хвалу, не прославлятиме сили твоєї і твоїх великих чудес і доброт, содіяних на цьому світі: як небо влаштовано, а чи сонце, чи місяць, чи зорі, і тьма, і світло, і земля на водах покладена, твоїм, Господи, промислом! Звірі різні, і птиці, і риби украшені твоїм, Господи, промислом! І цьому диву дивуємось, як із персті створив чоловіка, які лиця різноликі у людської подоби, що коли і всіх людей зібрать, не всі вони на одне лице, але кожний має своє лице за Божою мудрістю.

І цьому дивуватимемось, як птиці небесні із вирію ідуть і, перш за все, в наші руки, і не поселяються в одному місці, але і сильні і слабенькі розселяються, за Божим повелінням, по всій землі, щоб наповнились ліси і поля. І все ж те дав Бог на догоду чоловікові, для їжі, для розваги. Велика, Господи, милість твоя до нас, що ті блага створив ти ради чоловіка грішного. І ті ж птиці небесні умудрені тобою, Господи, коли повелиш, то заспівають і чоловіка тобі розважать, а коли не повелиш їм, то й ті, що голос мають, оніміють. «І благословенний ти, Господи, і восхвалений сильно». «Всілякі чудеса і блага створив і зробив. ! хто не хвалить тебе, Господи, і не вірує всім серцем і всією душею во ім’я Отця і Сина і Святого Духа,— хай буде проклятий».


Си словца прочитаюче, дЂти моя, божествная, похвалите Бога, давшего нам милость свою: а се от худаго моего безумья наказанье. Послушайте мене: еще не всего приімете, то половину.

Аще вы богъ умякчить сердце, и слезы своя испустите о грЂсЂх своих, рекуще: якоже блудницю и разбойника и мытаря помиловалъ еси, тако и нас грЂшных помилуй! И в церкви то дЂйте и ложася. Не грЂшите ни ідину же ночь, аще можете, поклонитися до земли; а ли вы ся начнеть не мочи, а трижды. А того не забывайте, не лЂнитеся, тЂмъ бо ночнымъ поклономъ и пЂньемъ человЂкъ побЂжаеть дьявола, и что въ день согрЂшить, а тЂмь человЂкъ избываеть. Аще и на кони Ђздяче не будеть ни с кым орудья, аще инЂх молитвъ не умЂете молвити, а «Господи помилуй» зовЂте бес престани, втайнЂ: та бо есть молитва всЂх лЂпши, нежели мыслити безлЂпицю Ђздя.

Всего же паче убогых не забывайте, но елико могуще по силЂ кормите, и придайте сиротЂ, и вдовицю справдите сами, а не вдавайте силным погубити человЂка. Ни права, ни крива не убивайте, ни повелЂвайте убити его. Аще будеть повиненъ смерти, а душа не погубляйте никакоя же хрестьяны. РЂчь молвяче, и лихо и добро, не кленитеся богомь, ни хреститеся, нЂту бо ти нужа никоеяже. Аще ли вы будете крестъ цЂлозати к братьи или г кому, а ли управивъше сердце свое, на немже можете устояти, тоже цЂлуйте, и цЂловавше блюдЂте, да не, приступки, погубите душЂ своеЂ. Епископы, и попы и игумены... с любовью взимайте от них благословленье, и не устраняйтеся от нихъ, и по силЂ любите и набдите, да приимете отъ них молитву от бога. Паче всего гордости не имЂйте в сердци и въ умЂ, но рцЂм: смертни есмы, днесь живи, а заутра в гробъ; се все, что ны еси вдалъ, не наше, но твое, поручилъ ны еси на мало дний. И в земли не хороните, то ны есть великъ грехъ. Старыя чти яко отца, а молодыя яко братью. В дому своемь не лЂнитеся, но все видите; не зрите на тивуна, ни на отрока, да не посмЂются приходящии к вамъ ни дому вашему, ни обЂду вашему. На войну вышедъ, не лЂнитеся, не зрите на воеводы; ни питью, ни Ђденью не лагодите, ни спанью; и сторожЂ сами наряживайте, и ночь, отвсюду нарядивше около вои тоже лязите, а рано встанЂте; а оружья не снимайте с себе вборзЂ, не розглядавше лЂнощами, внезапу бо человЂкъ погыбаеть. ЛжЂ блюдися и пьяньства и блуда, в томъ бо душа погыбаеть и тЂло. Куда же ходяще путемъ по своимъ землямъ, не дайте пакости дЂяти отрокомъ, ни своимъ, ни чюжимъ, ни в селЂхъ, ни в житЂхъ, да не кляти вас начнуть. Куда же поидете, идеже станете, напойте, накормите унеина; и боле же чтите гость, откуду же к вамъ придеть, или простъ, или добръ, или солъ, аще не можете даромъ, брашномъ и питьемь: ти бо мимоходячи прославять человЂка по всЂм землямъ, любо добрымъ, любо злымъ. Болнаго присЂтите; надъ мертвеця идЂте, яко вси мертвени есмы. И человЂка не минЂте, не привЂчавше, добро слово ему дадите. Жену свою любите, но не дайте имъ надъ собою власти. Се же вы конець всему: страхъ божий имЂйте выше всего.

Оці слівця божественні прочитавши, діти мої, похваліте Бога, дающого нам милість свою; а се від слабкого мого розуму напучення. Вислухайте мене, якщо не все приймете, то половину.

Якщо вам Бог пом’якшить серце, і сльози свої зроните за гріхи свої, кажучи: «Як блудницю, і розбійника, і митаря помилував ти, так і нас, грішних, помилуй!» І в церкві це робіть і [спать] лягаючи. Не грішіть ані єдину ніч, а якщо можете, поклоніться до землі, а коли вам нездужатиметься, то тричі. А того не забувайте, не лініться, бо тим нічним поклоном і молитвою чоловік перемагає диявола, і що вдень согрішить, то тим чоловік [вночі] спасається [від гріха]. А якщо і на кокі їдучи не будете ні з ким справ мати, і коли інших молитов не вмієте промовлять, то «Господи помилуй» повторяйте безперестанку про себе: бо та молитва найліпша,— аніж розмишлять, їздячи, про нісенітницю.

А найголовніше — убогих не забувайте, а скільки можете по змозі годуйте і подайте [милостиню] сироті, і вдовицю оправдуйте самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винуватого не вбивайте і не веліть убивати його. Якщо навіть заслуговуватиме смерті, і то не погубляйте жодного християнина. Слово мовлячи, і про погане, і про добре, не кляніться Богом і не хрестіться, бо в тому нема тобі ніякої потреби. Якщо ж ви будете клятву давати братам чи будь-кому, то провірте серце своє і, на чому можете устоять, у тому і кляніться, а, поклявшися, дотримуйтесь, аби, порушивши [клятву], не погубили душі своєї. Єпископи, і попи, і ігумени з любов’ю приймайте від них благословення, і не стороніться їх, і, в міру сил своїх, любіть і печіться про них, щоб прийняти їхню молитву від Бога. А понад усе — гордині не майте ні в серці, ні в розумі, але скажемо: «Смертні ми, сьогодні живі, а завтра — в гріб; це все, що ти нам дав, не наше, а твоє, доручене нам тобою на мало днів. І в землі не ховайте [скарбів], то нам великий гріх. Старих шануй, як отця, а молодих — як братів. У домі своєму не лінуйтеся, а все помічайте. Не покладайтесь на тівуна, ні на отрока, щоб не насміхалися гості ваші ні з дому вашого, ні з обіду вашого. На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод; ні питву, ні їді не попускайте, ні спанню; і сторожів самі споряжайте, і вночі, розставивши скрізь [сторожу] , біля воїв самі лягайте, а рано вставайте; а оружжя не спішіть із себе знімати, не роздивившись, бо з-за лінощів раптово чоловік гине. Лжі остерігайтеся, і п’янства, і блуду, бо в них гине душа і тіло. Куди б ви не йшли і якими шляхами по своїх землях, не давайте отрокам чинити пакості, ні своїм, ні чужим, ні в селах, ні в житлах, щоб не почали вас проклинать. Куди не підете і де не станете, напійте і нагодуйте страждущого. А найбільше шануйте гостя, звідки б він до вас не прийшов, чи простий чоловік, чи знатний, чи посол. Якщо не можете [пошанувати його] дарами, то їжею і питвом: бо вони мимоходом прославлять чоловіка по всіх краях або добрим, або злим. Хворого відвідайте, покійного проведіть, бо всі ми смертні. І чоловіка не минайте, не привітавши, доброго слова не сказавши. Жінку свою любіть, але не давайте їм над собою влади. Це ж і кінець всьому: страх Божий майте над усе.


Аще забивайте всего, а часто прочитайте: и мне будеть бе-сорома, и вамъ будеть добро.

Его же умЂючи, того не забывайте доброго, а его — же не умЂючи, а тому ся учите, якоже бо отець мой, дома сЂдя, изумЂяше 5 языкъ, в томъ бо честь есть от инЂхъ земль. ЛЂность бо всему мати: еже умЂеть, то забудеть, а егоже не умЂеть, а тому ся не учить. ДобрЂ же творяще, не мозите ся лЂнити ни на что же доброе, первое к церкви: да не застанеть васъ солнце на постели; тако бо отець мой дЂяшеть блаженый и вси добрии мужи свершении. Заутренюю отдавше богови хвалу, и потомъ солнцю въсхсдящю, и узрЂвше солнце, и прославити Бога с радостью и рече: «ПросвЂти очи мои, Христе Боже, иже далъ ми еси свЂтъ твой красный! И еще: Господи, приложи ми лЂто къ лЂту, да прокъ, грЂховъ своих покаявъся, оправдивъ животъ», тако похвалю Бога! И сЂдше думати с дружиною, или люди оправливати, или на ловъ Ђхати, или поЂздити, или лечи спати: спанье есть от Бога присужено полудне. О тъ чина бо почиваеть и звЂрь, и птици и человЂци.

А се вы повЂдаю, дЂти моя, трудъ свой, оже ся есмь тружалъ, пути дЂя и ловы с 13 лЂтъ. Первое к Ростову идохъ, сквозЂ ВятичЂ, посла мя отець, а самъ иде Курьску; и пакы 2-е к Смолиньску со Ставкомь с Скордятичемъ, той пакы и отъиде к Берестию со Изяславомь, а мене посла Смолиньску, то и-Смолиньска идохъ Володимерю. Тое же зимы той посласта Берестию брата на головні, иде бяху ляхове пожгли, той ту блюдъ городъ тихъ. Та идохъ Переяславлю отцю, а по ВелицЂ дни ис Переяславля та Володимерю — на Сутейску мира творить с ляхы. Оттуда пакы на лЂто Володимерю опять.

Та посла мя Святославъ в Ляхы; ходивъ за Глоговы до Чешьскаго лЂса, ходивъ в. земли ихъ 4 мЂсяци. И в то же лЂто и дЂтя ся роди старЂйшее новгородьское. Та оттуда Турову, а на весну та Переяславлю, таже Турову.

И Святославъ умре, и язъ пакы Смолиньску, а и-Смолиньска той же зимЂ та к Новугороду; на весну ГлЂбови в помочь. А на лЂто со отцемь подъ Полтескъ, а на другую зиму с Святополкомъ подъ Полтескъ,— ожьгьше Полтескъ; онъ иде Новугороду, а я с половци на Одрьскъ, воюя, та Чернигову. И пакы, и-Смолиньска къ отцю придох Чернигову. И Олегъ приде, из Володимеря выведенъ, и возвахъ и к собЂ на обЂдъ со отцемь в ЧерниговЂ, на КраснЂмь дворЂ, и вдахъ отцю 300 гривен золота. И пакы и-Смолиньска же пришедъ, и проидох сквозЂ половечьскыи вои, бьяся, до Переяславля, и отца налЂзохъ с полку пришедше. Той пакы ходихомъ, том же лЂтЂ, со отцемь и со Изяславомь битъся Чернигову с Борисомъ, и побЂдихомъ Бориса и Олга. И пакы идохом Переяславлю, и стахомъ во ОбровЂ.

Якщо почнете забувати це, то частіше перечитуйте: і мені не буде соромно, і вам буде добре.

Не забувайте того доброго, що вмієте, а чого не вмієте, тому навчайтеся, як батько мій, дома сидячи, вивчив п’ять мов, у тому честь мав від інших країн. Лінь-бо — мати всьому: що уміє, те забуде, а чого не вміє, того не навчається. Добро діючи, не лінуйтеся ні на що добре, найперше — до церкви: хай не застане вас сонце в постелі. Так і отець мій блаженний робив, і всі знатні мужі славетні. На заутрені воздати Богові хвалу і потім, коли сонце сходить і побачивши сонце, належить прославити Бога із радістю і сказати: «Просвіти очі мої, Христе Боже, що дав ти мені світ свій красний!» І ще: «Господи, додай мені літо до літа, щоб у подальшому, в гріхах своїх покаявшись, оправдав життя своє». Так я похваляю Бога, сідаючи думать з дружиною, чи людям суд творити, чи на лови їдучи, чи дань збираючи, чи спать лягаючи: спання Богом визначено на полуднє. По цьому визначенню відпочивають і звірі, і птиці, і люди.

А це вам повідаю, діти мої, про труд свій, який я сповняв, шляхи верстаючи і на ловах із тринадцяти років. Перший раз ішов я до Ростова через [землю] витячів. Послав мене отець, а сам пішов на Курськ. І знову другий раз ходив у Смоленськ із Ставком Скордятичем, який потім пішов на Берестя з Ізяславом, а мене послав у Смоленськ, а із Смоленська пішов я у Володимир. Тої ж зими послали мене брати у Берестя на пожарище, де ляхи були попалили, і там я тримав город у тиші. Потім пішов у Переяслав до батька, а після Великодня із Переяслава у Володимир — у Сутейську мир заключить із ляхами. Звідти знову на літо — у Володимир.

Тоді послав мене Святослав у Ляхи. Ходив за Глогів до Чешського лісу, ходив у землі їхній чотири місяці. І в те ж літо і дитя перше народив, новгородське. А звідти [пішов] до Турова, а на весну в Переяслав, потім до Турова.

Як умер Святослав, я знову — в Смоленськ, а із Смоленська тієї ж зими — у Новгород; на весну — Глібові на поміч. А літом із батьком під Полтеськ, а другої зими із Святополком під Полтеськ,— випалили Полтеськ. Він пішов у Новгород, а я з половцями на Одреск, воюючи, і в Чернігів, І знову із Смоленська прийшов до отця у Чернігів. І Олег прийшов [туди] із Володимира виведений, і запросив його із батьком до себе на обід у Чернігові на Краснім дворі, і подарував отцю триста гривен золота. І знову, коли із Смоленська повертався, ішов, б’ючись із половецькими воями, до Переяслава і застав там отця, який з походу повернувся. Тоді знову ходили того ж літа із батьком і з Ізяславом до Чернігова битися з Борисом. І перемогли Бориса і Олега. І знову пішли у Переяслав, і стали в Оброві.


И Всеславъ Смолнескъ ожьже, и азъ всЂдъ с черниговци о двою коню, и не застахом въ СмолиньскЂ. ТЂмже путем по Всесла†пожегъ землю и повоевавъ до Лукамля и до Логожьска, та на Дрьютьскъ воюя, та Чернигову.

А на ту зиму повоеваша половци Стародубъ весь, и азъ шедъ с черниговци и с половци, на ДеснЂ изьимахом князи Асадука и Саука, и дружину ихъ избиша. И на заутреЂ за Новымъ Городом разгнахомъ силны вои Белкатгина, а се мечи и полонъ весь отяхом.

А въ вятичи ходихом по д†зимЂ на Ходоту и на сына его, и ко Корьдну, ходихъ 1-ю зиму. И пакы по Изяславичихъ за Микулинъ, и не постигохомъ ихъ. И на ту весну къ Ярополку совкуплятъся на Броды.

Томже лЂтЂ гонихом по Половьцихъ за Хоролъ, иже Горошинъ взяша.

И на ту осень идохомъ с черниговци и с Половци, с ЧитЂевичи, к МЂньску: изъЂхахом городъ, и не оставихомъ у него ни челядина, ни скотины.

На ту зиму идохомъ къ Ярополку совокуплятися на Броды, и любовь велику створихомъ.

И на весну посади мя отець в Переяславли передъ братьею, и ходихомъ за Супой. И Ђдучи к Прилуку городу, и срЂтоша ны внезапу половечьскыЂ князи, 8 тысячь, и хотЂхом с ними ради битися, но оружье бяхомъ услали напередъ на повозЂхъ, и внидохом в городъ; только Семцю яша одиного живого, ти смердъ нЂколико, а наши онЂхъ боле избиша и изьимаша, и не смЂша ни коня пояти в руцЂ, и бЂжаша на Сулу тое ночи. И заутра, на Госпожинъ день, идохомъ к БЂлЂ Вежи, и Богъ ны поможе и святая Богородица: избихом 900 Половець, и два князя яша, Багубарсова брата, Асиня и Сакзя, а два мужа толко утекоста.

І Всеслав Смоленськ попалив, і я з чернігівцями, сівши о двох конях, погнав, і не застав у Смоленську. Тим же шляхом, женучись за Всеславом, попалив землю і повоював до Лукомля і до Логожська, потім на Дрюцьк, воюючи, потім у Чернігів.

А в ту зиму повоювали половці Стародуб весь, і я ходив із чернігівцями і з половцями, на Десні захопили [в полон] князів Асадука і Саука, а дружину їхню перебили. І наступного ранку за Новим Городом розігнали сильне військо Белкатчіна, а семечів і полон весь відбили.

А у В’ятичі ходив дві зими на Ходоту і на сина його, і до Кордну ходив першої зими. І ще за Ізяславичами [гналися] за Микулин, і не настигли їх. І тієї весни — до Ярополка у Броди на раду. Того ж літа ходили в погоню за Хорол ріку за половцями, які захопили були Горошин.

І тієї осені ходили з чернігівцями і в половцями-читієвичами до Мінська: захопили город і не залишили в ньому ні челядника, ні скотини.

Тієї зими ходили до Ярополка на раду у Броди і дружбу велику заключили.

І весною посадив мене отець у Переяславі попереду братів, і ходили за Супій. І, йдучи в город Прилуку, несподівано нас зустріли половецькі князі із вісьмома тисячами, і хотіли б ради з ними битися, але оружжя відіслали були вперед на повозах, і ввійшли в город. Тільки семця одного взяли живим та декілька смердів, а наші їхніх більше перебили і зловили; і половці, не сміючи навіть коня взяти в руки, повтікали тієї ж ночі на Сулу. А наступного дня, на Госпожин день, ходили до Білої Вежі, і Бог нам поміг і свята Богородиця: перебили дев’ятсот половців і двох князів взяли — Багубарсового брата Асиня і Сакзя, і тільки два мужі їхні втекли.


И потомь на Святославль гонихом по Половцих, и потомь на Торческый городъ, и потомь на Гюргевъ по половцих. И пакы на той же сторонЂ у Красна половци побЂдихом; и потомь с Ростиславомъ же у Варина вежЂ взяхом. И потомь ходивъ Володимерю, паки Ярополка посадих, и Ярополкъ умре.

И пакы по отни смерти и при СвятополцЂ, на СтугнЂ бившеся съ половци до вечера, бихом — у ХалЂпа, и потомь миръ створихом с Тугорканомъ и со инЂми князи половечьскими; и у ГлЂбовы чади пояхом дружину свою всю.

И потомь Олегъ на мя приде с Половчьскою землею к Чернигову, и бишася дружина моя и нимь 8 дний о малу греблю, и не вдадуче виити имъ въ острогъ; съжаливъси хрестьяных душь и селъ горящих и манастырь, и рЂхъ: «Не хвалитися поганым!». И вдахъ брату отца его мЂсто, а самъ идох на отця своего мЂсто Переяславлю. И выидохом на святаго Бориса день ис Чернигова, и Ђхахом сквозЂ полкы половьчскиЂ, не въ 100 дружинЂ, и с дЂтми и с женами. И облизахутся на нас акы волци стояще, и от перевоза и з горЂ, богъ и святый Борисъ не да имъ мене в користь,— неврежени доидохом Переяславлю.

И сЂдЂхъ в Переяславли 3 лЂта и 3 зимы, и с дружиною своею, и многы бЂды прияхом от рати и от голода. И идохом на вои ихъ за Римовъ, и богъ ны поможе — избихом я, а другия поимахом.

И пакы Итлареву чадь избиша, и вежи ихъ взяхом, шедше за Голтавомь.

А потім на Святославль гналися за половцями, а потім на город Торчеськ, і потім на Гюргів за половцями. І знову на тому боці [Дніпра], біля Красна, половців перемогли. І потім із Ростиславом же у Варина вежі взяли. І потім ходив у Володимир, знову Ярополка посадив, і Ярополк помер.

І знову після батькової смерті і при Святополку на Стугні билися з половцями до вечора, билися біля Халіпа, і потім мир заключили із Тугорканом і з іншими князями половецькими, і у Глібових людей відібрали дружину всю свою.

І потім Олег на мене прийшов із усією Половецькою землею до Чернігова, і билася дружина моя з ним вісім днів за малу греблю, і не дали ввійти їм в острог. Жаліючи душі християнські, і села палаючі, і монастирі, я сказав: «Не хвалитися поганим!» І віддав братові стіл батька його, а сам пішов на стіл батька свого в Переяслав: і вийшли ми в день святого Бориса із Чернігова, і їхали крізь полки половецькі, і не сто [воїв було в] дружині, а разом із дітьми і з жонами. І облизувалися на нас [половці], як вовки, стоячи і біля перевозу і на горах, та Бог і святий Борис не дав їм мене на поживу, неушкоджені дійшли ми до Переяслава.

І сидів я у Переяславі три літа і три зими з дружиною своєю, і чимало бід прийняв від війни і від голоду. І ходили на воїв половецьких за Римів, і Бог нам поміг — перебили їх, а других в полон забрали.

І знову ж, їтларевих чад перебили, і вежі їхні взяли, пішовши за Голтав.


И Стародубу идохом на Олга, зане я бяше приложилъ к половцем. И на богъ идохом, с Святополком на Боняка за Рось.

И Смолиньску идохом, с Давыдомь смирившеся. Паки, идохом другое с ВороницЂ.

Тогда же и торци придоша ко мнЂ, и с половець ЧитЂевичи, идохом противу имъ на Сулу.

И потомь паки идохом к Ростову на зиму, и по 3 зимы ходихом Смолинску. И-Смолиньска идох Ростову.

И пакы, с Святополком гонихом по БоняцЂ» но ли оли убиша, и не постигохом ихъ. И потомь по БоняцЂ же гонихом за Рось, и не постигохом его.

И на зиму Смолинску идохъ, и-Смоленска по ВелицЂ дни выидох; и Гюргева мати умре.

Переяславлю пришедъ на лЂто, собрах братью.

И Бонякъ приде со всЂми половци къ Кснятиню, идохом за не ис Переяславля за Сулу, и богъ ны поможе, и полъкы ихъ побЂдихом, к ннязи изьмахом лЂпшии, и по Рожест†створихом миръ съ Аепою, и поимъ у него дчерь, идохом Смоленьску. И потомь идох Ростову.

Пришед из Ростова, паки идох на половци на Урубу с Святополком, и богъ ны поможе.

И потомь паки на Боняка к Лубьну, и богъ ны поможе.

И потомь ходихом к Воиню с Святополком; и потомь пакы на Донъ идохом с Святополком и с Давыдомъ, и богъ ны поможе.

И к Выреви бяху пришли Аепа и Бонякъ, хотЂша взяти и, ко Ромну идох со Олгомь и з дЂтми на нь, и они очутивше бЂжаша.

И потомь к МЂньску ходихом на ГлЂба, оже ны бяше люди заялъ, и богъ ны поможе, и створихом свое мышленое.

И потомь ходихом къ Володимерю на Ярославця, не терпляче злобъ его.

А И-Щернигова до Кыева нестишьды Ђздих ко отцю, днемъ есмъ переЂздилъ до вечерни. А всЂх путий 80 и 3 великих, а прока не испомню менших. И мировъ есмъ створилъ с половечьскыми князи безъ одиного 20, и при отци и кромЂ отца, а дая скота много и многы порты своЂ.

І в Стародуб ходили на Олега, тому що накладав був із половцями. І на Буг ходили, із Святополком на Боняка [ходив] за Рось.

І в Смоленськ ходили, із Давидом замирилися. І знову, вдруге, ходили із Ворониці.

Тоді ж і торки прийшли до мене із половцями-читієвичами, ходили ми їм назустріч на Сулу.

І потім знову ходили на зиму в Ростов, і три зими ходили в Смоленськ. Із Смоленська пішов я в Ростов.

І знову з Святополком ганялися за Боняком, але не убили, і не наздогнали його.

І на зиму пішов у Смоленськ, із Смоленська вийшов після Великодня; і Гюргева [Юріева] мати померла.

У Переяслав прийшов на літо, зібрав братів.

І Боняк прийшов зі всіма половцями до Кснятика, пішли за ним із Переяслава за Сулу, і Бог нам поміг, і полки їхні перемогли, і князів полонили ліпших, і після Різдва уклали мир із Аепою, і, взявши у нього дочку, пішли в Смоленськ. І потім я пішов у Ростов.

Повернувшись із Ростова, знову пішли на половців, на Урубу, із Святополком, і Бог нам поміг.

І потім знову на Боняка до Лубен, і Бог нам поміг.

І потім ходили до Воїня із Святополком; і потім знову пішли на Дон із Святополком із Давидом, і Бог нам поміг.

І до Виру прийшли було Аепа і Боняк, хотіли взяти його; до Ромна пішли ми з Олегом і з дітьми на них, а вони, прочувши, втекли.

! потім на Мінськ ходили на Гліба, який захопив наших людей, і Бог нам поміг, і зробили те, що задумали.

І потім ходили до Володимира на Ярославця, не стерпівши злочинів його.

А із Чернігова до Києва зо сто разів їздив до батька, за день приїжджав до вечерні. А всіх переїздів було вісімдесят три лише великих, а решту малих і не згадаю. І мирів укладав із половецькими князями без одного двадцять, і з батьком, і без батька, і дарував скотини багато і багато одягу свого.


И пустилъ есмъ половечскых князь лЂпших изъ оковъ толико: Шаруканя 2 брата, Багубарсовы 3, Осеня братьЂ 4, а всЂх лЂпшихъ князий инЂхъ 100. А самы князи богъ живы в руцЂ дава: Коксусь с сыномь, Акланъ, Бурчевичь, Таревьскый князь Азгулуй, инЂхъ кметий молодых 15, то тЂхъ живы ведь, исЂкъ, вметахь в ту рЂчку въ Салню. По чередам избьено не съ 200 в то время лЂпших.

А се тружахъся лозы дЂя: понеже сЂдох в ЧерниговЂ, а и-Щернигова вышед, и до сего лЂта по сту уганивал и имь даром всею силою кромЂ иного лова, кромЂ Турова, иже со отцемь ловилъ есмъ всякъ звЂрь.

А се в Черниго†дЂялъ есмъ: конь диких своима руками связалъ есмь въ пушах 10 и 20 живых конь, а кромЂ того же по ровни Ђздя ималъ есмъ своима рукама тЂ же кони дикиЂ. Тура мя 2 метала на розЂх и с конемъ, оленя мя одинъ болъ, а 2 лоси, одинъ ногами топталъ, а другой рогома болъ, вепрь ми на бедрЂ мечь оттялъ, медвЂдь ми у колЂна подъклада укусилъ, лютый звЂрь скочилъ ко мнЂ на бедры и конь со мною поверже. И богъ неврежена мя съблюде. И с коня много падах, голову си розбих дважды, и руцЂ и нозЂ свои вередих, въ уности своей вередих, не блюда живота своего, ни щадя головы своея.

Еже было творити отроку моему, то сам есмь створилъ, дЂла на войнЂ и на ловЂхъ, ночь и день, на зною и на зимЂ, не дая собЂ упокоя. На посадники не зря, ни на биричи, сам творилъ, что было надобЂ, весь нарядъ, и в дому своемь то, я творйлъ есмь. И в ловчих ловчий нарядъ сам есмь держалъ, и в конюсЂх, и о соколЂхъ и о ястребЂх.

Тоже и худаго смерда и убогыЂ вдовицЂ не далъ есмъ силным обидЂти, и церковнаго наряда и службы сам есмъ призиралъ.

Да не зазрите ми, дЂти мои, ни инъ кто, прочетъ, не хвалю бо ся ни дерзости своея, но хвалю бога и прославьляю милость его, иже мя грЂшнаго и худаго селико лЂт сблюд от тЂхъ часъ смертныхъ, и не лЂнива мя былъ створилъ, худаго, на вся дЂла человЂчьская потребна. Да сю грамотицю прочитаючи, потъснЂтеся на вся дЂла добрая, славяще бога с святыми его. Смерти бо ся, дЂти, не боячи ни рати, ни от звЂри, но мужьское дЂло творите, како вы богъ подасть. Оже бо язъ от рати, и от звЂри и от воды, от коня спадаяся, то никто же вас не можеть вредитися и убити, понеже не будет от бога повелЂнр. А иже от бога будеть смерть, то ни отець, ни мати, ни братья не могуть отьяти, но аче добро есть блюсти, божие блюденье лЂплЂЂ есть человЂчьскаго.

І звільнив ліпших половецьких князів із оков стільки: двох братів Шаруканевих, Багубарсавих три, чотирьох братів Овчини, а всіх інших ліпших князів — сто. А самих князів Бог живими в руки давав: Коксус із сином, Аклан, Бурчевич, таревський князь Азгулуй, інших кметів молодих п’ятнадцять, цих я живими привів, порубав і пометав у ту річку Славлий. А по черзі перебив біля 200 у те врем’я ліпших.

А от так трудився на ловах, доки сидів у Чернігові, і коли із Чернігова вийшов, і до цього літа по сто [звірів] заганяв і брав без великих зусиль, окрім інших ловів поза Туровом, де я з батьком ловив всякого звіра.

А от що я в Чернігові робив: коней диких своїми руками у пущах в’язав, по десять і двадцать живих коней, окрім того, по Росі їздячи, ловив своїми руками тих же диких коней. Два тури піднімали мене на рогах разом із конем, олень мене один бив і два лосі, один ногами топтав, а другий рогами бив, вепр мені на бедрі меч відняв, ведмідь мені біля коліна пітник укусив, лютий звір стрибнув мені на бедра і коня разом зі мною звалив. І Бог неушкодженим мене зберіг. І з коня багато падав, голову собі двічі розбивав, і руки і ноги собі вередив, в юності своїй вередив, не жалів життя свого, не щадив голови своєї.

Те, що треба було робити отроку моєму, сам робив, на війні і на ловах, вночі і вдень, у спеку і в мороз, не даючи собі спокою. На посадників, ні на биричів не оглядався, сам робив, що було потрібно, весь наряд, і в домі своєму робив так само. І для ловчих ловчий наряд сам давав, що стосувалося і конюхів, і соколів, і яструбів.

А ще і бідного смерда, і вбогу удовицю не давав сильним обідити, і церковний порядок і службу сам пильнував.

Тож не осуджуйте мене, діти мої чи хто інший, коли прочитає це: бо не хвалю себе, ні відваги своєї, а хвалю Бога і прославляю милість його, що мене, грішного і мізерного, стільки літ оберігав від того смертного часу, і не лінивим створив мене, бідного, а на всі діла людські потрібним. І цю грамотицю прочитаючи, подвигніться на всі добрі діла, славлячи Бога і святих його. Смерті-бо, діти, не бійтеся ні ратньої, ні від звіра, але мужське діло вершіть, як вам Бог подасть. Бо коли я ні від раті, ні від звіра і від води, і з коня падаючи [не загинув], то і з вас ніхто не зможе постраждати і загинути, якщо не буде на те волі Божої. А коли від Бога буде смерть, то ні отець, ні мати, ні брати не зможуть відняти [у неї], але коли й про добро дбати, то Божа охорона ліпша людської.


О многострастный и печалны азъ! Много борешися сердцемь, и одолЂвши, душе, сердцю моему, зане, тлЂньнЂ сущи, помышляю, како стати пред страшным судьею, каянья и смЂренья не приимшим межю собою.

Молвить бо иже: «Бога люблю, а брата своего не люблю, ложь есть». И пакы: «Аще не отпустите прегрЂшений брату, ни вам отпустить отець вашь небесный». Пророкъ глаголеть: «Не ревнуй лукавнующим, ни завиди творящимъ безаконье». «Что есть добро и красно, но еже жити братья вкупЂ! Но все дьяволе наученье! то бо были рати при умных дЂдЂх наших, при добрых и при блаженыхъ отцихъ наших. Дьяволъ бо не хочет добра роду человЂчскому, сваживаеть кы. Да се ти написах, зане принуди мя сынъ мой, его же еси хрстилъ, иже то сЂдить близь тобе, прислалх ко мнЂ мужь свой и грамоту, река: «Ладимъся и смЂримся, а братцю моему судъ пришелъ. А †ему не буде†местника, но възложи†на бога, а стануть си пред богомъ; а Русьскы земли не погубим. И азъ видЂх смЂренье сына своего, схалихси, и бога устрашихся, рекох: онъ въ уности своей и в безумьи сице смЂряеться — на бога укладаеть; азъ человЂкъ грЂшенъ есмь паче всЂх человЂкъ.

Послушах сына своего, написах ти грамоту: аще ю. приимеши с добромь, ли с поруганьемь, свое же узрю на твоемь писаньи. Сими бо словесы варих тя переди, его же почаяхъ от тебе, смЂреньем и покаяньем, хотя от бога ветхыхъ своихъ грЂховъ оставления. Господь бо нашь не человЂкъ есть, но богъ всей вселенЂ, иже хощеть, в мегновеньи ока вся створити хощеть, то сам претерпЂ хуленье, и оплеванье, и ударенье, и на смерть вдася, животом владЂя и смертью. А мы что есмы, человЂци грЂшни и лиси? — днесь живи, а утро мертви, днесь в сла†и въ чти, а заутра в гробЂ и бес памяти, ини собранье наше раздЂлять.

Зри, брать, отца наю: что взяста, или чим има порты? но токмо оже еста створила души своей. Но да сими словесы, пославше бяше переди, брат, ко мнЂ варити мене. Егда же убиша дЂтя мое и твое пред тобою, и бяше тебЂ, узрЂвше кровь его и тЂло пред тобою, и бяше тебЂ, узрЂвше кровь его и тЂло увянувшю, яко цвЂту нову процветшю, яко же агньцю заколену, и рещи бяше, стояще над ним, вникнущи въ помыслы души своей: «Увы мнЂ! что створих? И пождавъ его безумья, свЂта сего мечетнаго кривости ради налЂзох грЂх собЂ, отцю и матери слезы».

«О многостраждальний і печальний я! Багато, душе, борешся з серцем, і перемагаєш серце моє, оскільки, тлінням будучи, роздумую, як постати перед страшним суддею, не покаявшися і не примирившися між собою. Бо коли хто каже: «Бога люблю, а брата свого не люблю, то лож». І йде: «Коли не відпустите гріхів братових, то і вам не відпустить Отець ваш небесний». Пророк каже: «Не змагайся з лукавими, не заздри творящим беззаконня». «Що добріше і прекрасніше, ніж жити братам у згоді!» А все від диявольського наущення, бо ж були війни і за розумних дідів наших, і за добрих і блаженних отців наших. Диявол-бо не хоче добра родові людському, сварить нас. Так оце я тобі написав, оскільки приневолив мене син мій, якого ти, [Боже], хрестив, і який ото сидить поблизу тебе. Прислав він до мене мужа свого із грамотою, кажучи: «Поладимося і помиримося, а братові моєму суд [Божий] прийшов. А ми з тобою не будемо месниками, а покладемо те на Бога, коли вони самі стануть перед Богом, а Руської землі не будемо губить». І я побачив смиренність сина свого, пом’якшав і, Бога устрашившись, сказав: «Він по молодості своїй і нерозумності такий смиренний, на Бога уповає, я ж чоловік грішний більше всіх людей».

Послухав я сина свого, написав тобі грамоту: «Чи приймеш її з добром, чи з хулою, побачу із твоєї відповіді. Адже цими словами я попередив тебе, чого надіюсь від тебе, смиренністю і покаянням, бажаючи в Бога старих гріхів своїх відпущення. Господь бо наш — не чоловік, але Бог всієї вселенної, і як захоче, то в одну мить створить все, що хоче, та сам перетерпів і хулу, і оплюзання, і биття, і на смерть віддав себе, над життям маючи владу і смертю. А що ми, люди грішні і злі? — сьогодні живі, а завтра мертві, сьогодні в славі і в пошані, а завтра у гробу і в забутті. Інші надбане нами розділять.

Подивись, брате, на батьків наших: що взяли [з собою] чи на що їм [там] одяги? Але тільки [і взяли з собою те], що зробили вони душі своїй. Тобі першому, брате, належало послати до мене з цими словами. Коли ж убили дитя моє і твоє у тебе на очах, годилося б тобі, побачивши кров його і тіло, зів’яле подібно квітці, яка щойно розквітла, подібно ягняті заколеному, сказати, стоячи над ним, вникнувши в помисли душі своєї: «Горе мені! Що я зробив? Я, скориставшись його нерозумністю, ради неправди світу цього марнотного, взяв гріх на себе, а батькові й матері його дав сльози».


И рещи бяше Давыдскы: «Азъ знаю, грЂх мой предо мною есть воину». Не крове дЂля пролитья,— помазаникъ божий Давыдъ, прелюбодЂянье створивъ посыпа главу свою и плакася горко; во тъ час, отда ему согрЂшенья его богъ. А к богу бяше покаятися, а ко мнЂ, бяше грамоту утЂшеную, а сноху мою послати ко мне, зане нЂсть в ней ни зла, ни добра, да бых обуимъ оплакалъ мужа ея и оны сватбы ею, въ пЂсний мЂсто: не видЂхъ бо ею первЂе радости, ни вЂнчанья ею, за грЂхы своя! А бога дЂля пусту ю ко мнЂ вборзЂ с первым сломь, да с нею кончавъ слезы, посажю на мЂстЂ, и сядеть акы горлица на сусЂ дре†желЂючи, а язъ утЂшюся о бозЂ.

ТЂм бо путем шли дЂди и отци наши: судъ от бога ему пришелъ, а не от тебе. Аще бы тогда свою волю створилъ, и Муромъ налЂзлъ, а Ростова бы не заималъ, а послалъ ко мнЂ, отсюда ся быхом уладили. Но сам разумЂй, мнЂ ли бы послати к тебЂ достойно, ци ли тобЂ ко мнЂ? Да же еси велЂлъ дЂтяти: «Слися къ отцю», десятью я есмъ послалъ.

І сказати належало б [тобі], як сказав Давид: «Я знаю, гріх мій стоїть переді мною завжди». Не ради пролитої крові помазаник божий Давид, перелюб вчинивши, посипав голову свою [попелом] і плакав гірко. У той же час відпустив йому Бог гріхи його. А перед Богом треба було б [тобі] покаятися, а до мене написати листа утішливого, а сноху мою послати до мене, бо нема в ній ні зла, ні добра, хай би я обійняв її і оплакав мужа її і свайбу їхню, замість пісень, бо не бачив їхньої першої радості, ні вінчання їхнього через гріхи свої! Так, Бога ради, відпусти її до мене якнайшвидше з першим послом, хай я з нею закінчу сльози, посажу її на місці і сяде вона як горлиця на сухому дереві, жаліючи, а я утішуся в Бозі.

Тим-бо шляхом ішли діди і батьки наші: суд від Бога йому прийшов, а не від тебе. Якби ти тоді свою волю вволив і Муром добув, а Ростова б не займав і послав до мене, то ми тут би і домовилися. Але сам розсуди, чи мені посилати до тебе належало, а чи тобі до мене? Якби ти звелів дитяті: «Порадься з батьком», я б десять раз послав.


Дивно ли, оже мужь умерлъ в полку ти? ЛЂпше суть измерли и роди наши. Да не выискывати было чюжего,— ни мене в соромъ, ни в печаль ввести. Научиша бо и паропци, да быша собЂ налЂзли, но оному налЂзоша зло. Да еже нечнеши каятися богу, и мнЂ добро сердце створити, пославъ солъ свой, или пископа, и грамоту напиши с правдою, той волость възмешь с добромъ, и наю сердце обратиши к собЂ, и лЂпше будемъ яко и преже; нЂсмъ ти ворожбить, ни местьникъ. Не хотЂхъ бо крови твоея видЂти у Стародуба: но не дай ми богъ крови от руку твоею видЂти, ни от повелЂнья твоего, ни котораго же брата. Аще ли лжю, а богъ мя вЂдаеть и крест честный. Оли то буду грЂх створилъ, оже на тя шедъ к Чернигову, поганых дЂля, а того ся каю; да то языком братьи пожаловахъ, и пакы е повЂдах, зане человЂкъ есмъ.

Аще ти добро, да с тЂмь... али ти лихо е, да то ти сЂдить сынъ твой хрестьный с малым братомъ своимъ, хлЂбъ Ђдучи дЂдень, а ты сЂдиши в своемъ — и о се ся ради; али хочеши тою убити, а то ти еста, понеже не хочю я лиха, но добра хочю братьи и РусьскЂй земли. А его же то и хощеши насильем, тако †даяла и у Стародуба и милосердуюча по тебЂ, очину твою. Али богъ послух тому, с братом твоимъ рядилися есвЂ, а не поможеть радятися бес тебе. И не створила ес†лиха ничтоже, ни рекла есвЂ: сли к брату, дондеже уладимся. Оже ли кто вас не хочеть добра, ни мира хрестьяном, а не буди ему от бога мира узрЂти на оном свЂтЂ души его!

Не по нужи ти молвлю, ни бЂда ми которая по бозЂ, сам услышишь; нодуша ми своя лутши всего свЂта сего.

На страшнЂй при бе — суперник обличаюся, и прочее.

«Премудрости наставниче и смыслу давче, несмысленым казателю и нищим заступниче! Утверди в разумЂ мое сердце, владыко! Ты дажь ми слово, отче, се бо устнама моима не възбрани въпити ти: милостиве, помилуй падшаго!». «Упованье мое богъ, прибЂжище мое Христосъ, покровъ мой святый духъ». Надеже и покрове мой, не презри мене, благая! Тебе бо имуще, помощницю в печали и в болЂзни и от злых всЂх, и тебе славлю, препЂтая! И разумЂйте и видите, яко азъ есмь богъ, испытаяй сердця и свЂдый мысли, обличаяй дЂла, опаляяй грЂхы, судяй сиротЂ, и убогу и нищю». «Всклонися, душе моя, и дЂла своя помысли, яже здЂя, пред очи свои принеси, и капля испусти слезъ своих, и повЂжь я†дЂянья и вся мысли Христу, и очистися». АндрЂа честный, отче треблаженый, пастуше Критьскый! Не престай моляся за ны чтущая тя, да избудем вси гнЂва, и печали, и тля, и грЂха и бЂд же, чтуще память твою вЂрно. Град свой схрани, дЂвице, мати чистая, иже о тебЂ вЂрно царствуеть, да тобою крЂпиться и тобЂ ся надЂеть, побЂжать вся брани, испромЂтает противныя и творить послушанье. «О препЂтая мати, рожьшия всЂх святыхъ пресвятаго слова! Приимши нынешнее послушанье, от всякия напасти заступи и грядущия мукы к тебЂ вопьющих. Молим ти ся, раби твои, и прекланяем си колЂни сердця нашего: приклони ухо твое, чистая, и спаси ны в скорбех погружающаяся присно, и сблюди от всякого плЂненья вражья твой град, богородице! Пощади, боже, наслЂдья твоего, прегрЂшенья наша вся презри, нынЂ нас имЂя молящих тя, на земли рожьшюю тя бе — сЂмене, земную милость, изволивъ обратитися, Христе, в человЂчьство». Пощади мя, спасе, рожься и схрань рожьшюю тя нетлЂнну по рожествЂ, и егда сядеши судити дЂла моя, яко безгрЂшенъ и милостивъ, яко богъ и человЂколюбець. ДЂво пречистая, неискусна браку, богообрадованая, вЂрным направленье! Спаси мя погыбшаго, к Сыну си вопьющи: Помилуй мя, господи, помилуй; егда хощеши судити, не осуди мя въ огнь, ни обличи мене яростью си; молит тя дЂва чистая, рожшая ти, Христе, и множство ангелъ и мученикъ зборъ.

Чи дивно, що муж поліг у поході? Так гинули ліпші із предків наших. Хай би не вишукував був чужого і мене у ганьбу і в печаль не вводив. Підговорили бо його парубки, хай би собі що-небудь добули [Самі], але йому здобули зло. І якщо почнеш каятися перед Богом, і до мене щиросердним будеш, пославши посла свого чи єпископа, і листа напишеш із запевненням [миру], то й волость візьмеш добром, і наше серце прихилиш до себе, і ліпше будемо, ніж раніше: я тобі не ворог і не месник. Не хотіз-бо крові твоєї вйдіти у Стародубі, але не дай мені. Бог кров від руки твоєї видіти, чи від повеління твого, чи котрогось із братів. Якщо ж я брешу, хай Бог мене судить і хрест чесний. Чи в тому гріх сотворив, що на тебе ішов у Чернігів, ради поганих, у тому каюся, про те я братам висловив жаль і знову повідав, бо я — людина.

Якщо тобі добре, хай з тим, якщо тобі лихо, то от у тебе сидить син твій хрещений із малим братом своїм, Хліб їдять дідівський, а ти сидиш на своєму [хлібі],— на цьому і домовляйся. Якщо ж хочеш їх убить, то вони у тебе, оскільки не хочу я лиха, але добра хочу братії 5 Руській землі. А те, що хочеш взяти насильно, давали тоді у Стародубі як вотчину твою, милосердуючи до тебе. Сам Бог свідок тому, що ми з братом твоїм радилися! на випадок, якщо він не зможе домовитися без тебе. І ми не зробили ніякого лиха, навіть не сказали: «Домовляйся з братом, доки не домовитесь». Якщо котрийсь із вас не хоче добра, ні миру християнам, то не дасть йому Бог узріти миру душі його на тому світі!

Не з потреби говорю тобі чи біди моєї, посланої Богом, сам почуєш. Але душа мені своя лучча всього світа цього. На страшному суді без оскаржувача сам на себе виказуватиму і інше.

«Премудрості наставниче і розуму давче, нерозумних учителю і нужденних заступнику! Утверди в розумі серце моє, Владико! Ти дай мені дар слова, Отче, вустам моїм не перешкоджай волать до тебе: «Милостивий, помилуй падшого!» «Надія моя — Бог, пристанище — Христос, оборона — Святий Дух! Надіє і обороно моя, не зневаж мене, блаженна. Ти у мене помічниця в печалі, і в недугах, і від усіх бід, і тебе славлю, оспівана! І розумійте і видьте, що я Бог, випробовую серця і відаю помисли, викриваю діла, спалюю гріхами, даю суд сироті, і бідному, і злиденному». «Схилися, душе моя, і про діла свої подумай, які содіяла, очима своїми оглянь їх, і краплю зрони сліз своїх, і повідай відкрито всі діла свої і всі помисли Христу, і очистись». Андрію чесний, отче преблаженний, пастуше Крітський! Не лишай молитися за нас, шануючих тебе, хай позбудемося всі, шануючі пам’ять твою вірно, гніву, і печалі, і тління, і гріха, і бід. Город свій схорони, Діво, Матір пречистая, який тобою чесно царствує, хай тобою кріпиться і на тебе надіється, перемагає у всіх війнах, відмітає ворогів і тримає їх у послусі. «О Пречистая Матір, що народила найсвятіше із святих — Слово! Прийнявши нинішній послух, від всілякої напасті і грядущої муки захисти [нас], до тебе волаючих. Молимося тобі, раби твої, і схиляємо коліна серця нашого: схили вухо твоє, чистая, і спаси нас, в скорботах занурених вічно, і сохрани від всякого ворожого полону твій град, Богородице! Пощади, Боже, спадщину твою, прогрішіння наші всі зневаж, маючи нині нас, воздающих молитви тобі і тій, що родила тебе на землі без сімені, земну милість, призволившу обернути, Христе, в чоловіка». Пощади мене, Спасе, народився і зберіг ту, що народила тебе, нетлінною після народження твого, коли сядеш судити діла мої, як безгрішний і милостивий, як Бог і чоловіколюбець.

Діво пречистая, неспокушена шлюбом, богообрадувана, віруючим настанова! Спаси мене, пропащого, до Сина твого волаючого: «Помилуй мене, Господи, помилуй! Якщо хочеш судити, не осуди мене на вогонь, не плямуй мене гнівом своїм,— молить тебе Діва чистая, рождениця твоя, Христе, і безліч ангелів і мучеників сонм».


О ХристЂ ИсусЂ господЂ нашемъ, ему же подобаеть честь и слава, отцю и сыну и святому духу, всегда и нынЂ, присно, вЂкъ.



[Продовження ЛЂтописи по Ипатскому списку]


Се ще хощю сказати, яже слышахъ преже сихъ 4 лЂтъ, яже сказа ми Гурята Роговичь Новгородець, глаголя сице: яко послахъ отрока своего в Печеру, люди, иже суть дань дающе Новугороду; і пришедшю отроку моему к нимъ, и оттудЂ иде въ Угру. Угра же суть людье языкъ нЂмъ, и съсЂдятся съ СамоЂдью на полунощныхъ сторонахъ. Угра же рекоша отроку моему: «дивно находимъ мы чюдо ново, егоже нЂсмы слыхали преже сихъ лЂтъ; се же нынЂ третьее лЂто поча быти: суть горы заидуче в луку моря, имьже высота акы до небеси, и в горахъ тыхъ кличь великъ и говоръ, и сЂкуть гору, хотяще просЂчися; и есть в горЂ той просЂчено оконце мало, и туда молвять, не разумЂти языку ихъ, но кажють желЂзо и помавають рукою, просяще желЂза; и аще кто дасть имъ желЂзо, или ножь, или сокиру, и они дають скорою противу. Есть же путь до горъ тыхъ проходимъ пропастьми, снЂгомъ и лЂсомъ; тЂмь не доходимъ ихъ всегда; есть же и подаль на полунощьи». МнЂ же рекшю къ ГурятЂ: «се суть людье заклЂнленЂ Олексанъдромъ Макидоньскомъ царемъ». Якоже сказа о нихъ Мефедий Патарийскъ, глаголя: Олександръ, царь Макидоньский, възыде на въсточныя страны до моря, нарЂцаемое Солнце мЂсто, и відЂ человЂкы нечистыя, отъ племени Афетова; ихъ же нечистоту видЂвъ: ядяху скверну всяку, комары, мухы, коткы, змЂя, мертвеца не погребати, но ядяху и женьскиЂ изъврагы и скоты вся нечистыя. То видЂвъ Олександръ убояся, еда како умножаться осквернять землю, [загна ихъ] на полунощныя страны у горы высокыя; и Богу повелЂвшю, соступишася о нихъ горы полунощьныя, токмо не ступишася о нихъ горы 12 локътю; и створиша врата мЂденая, и помазаша суньклитомь, и аще хотять взяти, и не возмогуть, ни огнемъ могуть ижьжещи; вЂшь бо суньклитова сица есть: ни огнь можетъ ижьжещи его, ни желЂзо его пріиметь; у послЂдняя же дни по сихъ осми колЂнъ, иже изидуть отъ пустыня Етривьския, изидуть си скверныи языци, яже суть в горахъ полунощныхъ, по повелЂнью Божью. Но мы на прежерЂченое уворотимься, якоже бЂхомъ глаголали первЂе.

Во ім’я Христа Ісуса, Господа нашого, йому ж належить честь і слава, Отцю і Сину і Святому Духу, завжди і нині, і во віки віків.



Продовження Іпатського літопису


Тут я хочу розповісти, що чув за чотири роки до цього. Оповідав мені Гурята Рогович, новгородець, розказуючи таке: «Послав я отрока свого до Печери, людей, які дань дають Новгороду. І прийшов отрок мій до них, а звідти пішов до угрів. Угри — це люди, що говорять німою мовою, і сусідять вони з самоїддю в північних краях. Угри ж сказали отроку моєму: «Дивне чудо нове ми знайшли, про нього не чули до цих літ. Се нині третє літо продовжується: є гори, що заходять в затоку морську, а висотою аж до небес, і в горах тих [чутно] крик великий і гомін, і рубають гору, хотячи прорубатися, і є в горі тій прорубане віконце мале, і звідти говорять, і не зрозуміти мови їхньої, але показують на залізо і роблять знаки рукою, просячи заліза.

І коли хто дасть їм залізо, чи ніж, чи сокиру,— і вони в обмін дають хутра. Дорога ж до гір тих непрохідна через прірви, сніги і ліси, тому й не доходимо до них ніколи. Іде дорога та і далі на північ». Я ж сказав Гуряті: «Це люди, заклепані царем Олександром Македонським, як розповідає, про них Мефодій Патарійський, кажучи: «Олександр, цар Македонський прийшов у східні країни до моря, яке називають Сонячним місцем. І побачив [там] людей нечистих із племені Афетового. І їхню нечистоту бачив: їли [вони] погань всіляку: комарів, мух, котів, змій; і померлих не хоронили, а пожирали, і жіночі викидиші, і скотів усіх нечистих. Побачив усе те Олександр і злякався, щоб, коли розмножаться, не споганили землю. [І загнав їх] в опівнічні краї у гори високі. І за божим повелінням зімкнулися за ними гори північні, тільки не зімкнулися за ними гори на 12 ліктів. І звелися ворота мідні і покрилися сунклітом. І коли хтось захоче їх взяти, то не зможе. Ні вогнем не можна їх спалити: річ бо сунклітова така: ні вогонь не може її спалити, ні залізо її не бере. У останні ж дні після цих восьми колін, що вийдуть із пустині Єтривської, вийдуть ось ці скверні народи, що знаходяться в горах північних з Божого повеління».

Але ми до попереднього повернемося, про що раніше говорили.






Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.