Попередня             Головна             Наступна





РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА


Алексеев В. П. Происхождение народов Восточной Европы (Краниологическое исследование). Москва, 1969.

Алексеева Т. И. Этногенез восточних славян по данным антропологии. Москва, 1973.

Великанова М. С. Палеоантропология Прутско-Днепровского междуречья. Москва, 1975.

Герасимов М. М. Восстановление лица по черепу (современный и ископаемый человек) // Тр. Ин-та этнографии АН СССР. Нов. сер. 1955. Т. 28.

Гохман И. И. Население Украины в эпоху мезолита и неолита (Антропологический очерк). Москва, 1966.

Гохман И. И. Палеоантропология и доисторическая медицина //Антропология — медицине. Москва, 1989.

Давня історія України. Київ, 1997. Т. 1.

Данилова Е. И. Гематологическая типология и вопросы этногенеза украинского народа. Киев, 1971.

Дебец Г. Ф. Палеоантропология СССР // Тр. Ин-та этнографии АН СССР. Нов. сер. 1948. Т. 4.

Дяченко В. Д. Антропологічний склад українського народу. Київ, 1965.

Зиневич Г. П. Очерки палеоантропологии Украины. Киев, 1967.

Кондукторова Т. С. Антропология древнего населения Украины. Киев, 1972.

Кондукторова Т. С. Антропология населения Украины мезолита, неолита и эпохи бронзы. Москва, 1973.

Круц С. И. Население территории Украины эпохи медибронзы (по антропологическим данным). Киев, 1972.

Круц С. І., Кубишев А. І., Отрощенко В. В., Пустовалов С. Ж. Обличчя людини доби бронзи // Золото степу: Археологія України. Київ; Шлезвіг, 1991.

Мартынов А. Н., Алексеев В. П. История и Палеоантропология скифско-сибирского мира. Кемерово, 1986.

Сегеда С. П. Украинцы // Этническая одонтология СССР. Москва, 1979.

Старовойтова Р. А. Этническая геногеография Украины. Киев, 1979.

Tom Т. А., Фирштейн Б. В. Антропологические данные к вопросу о великом переселений народов (авары и сарматы). Ленинград, 1970.














Попередня             Головна             Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.