[Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. — К., 1958. — С. 3-6.]

Попередня     Головна     Наступна





ПЕРЕДМОВА



Спогади про великого сина українського народу, палкого революціонера-демократа Тараса Григоровича Шевченка розкидані по різних журналах, газетах, книгах, альманахах, в різних рукописних збірках і архівах. Збирання їх становило чималі труднощі: по-перше, висловлювання про народного Кобзаря друкувалися протягом століття, в зв’язку з чим треба було переглянути величезну кількість літератури; по-друге, окремі друковані джерела до наших днів збереглися лише в одному-двох примірниках і дістати їх було дуже важко. У значній пригоді нам стали публічні бібліотеки Москви, Ленінграда, Горького та Львова, науковим працівникам яких висловлюємо щиру подяку.

Тепер спогади сучасників про українського поета і художника зібрані в одній книзі і ними вільно може користуватися радянський читач. Тим більше, що основна маса матеріалів становить бібліографічну рідкість і мало доступна не лише рядовим читачам, а навіть дослідникам літератури.

У збірнику вміщені найцінніші спогади. Окремі матеріали П. Мартоса, В. Аскоченського, Д. Селецького, П. Куліша та інших сучасників Т. Г. Шевченка не могли бути повністю використані, бо в них автори, виходячи з своїх класових позицій, викривляють характер і діяльність народного поета. Не могли ми також користуватися тими матеріалами, в яких подаються вигадані факти з життя Шевченка, наприклад про перебування малого Тараса у Варшаві і навчання в художника Лампі /4/ чи про фізичне покарання на засланні. Нині дослідники встановили, що наведені та їм подібні епізоди з життя Тараса Григоровича вигадані, і тому вони не можуть братися до уваги.

До підбору матеріалів ми підходили всебічно. Окремі автори спогадів могли де в чому помилитись і подати неточні дати, прізвища чи. назви місцевостей. Це, безперечно, не могло бути причиною, щоб такі спогади вилучати із збірника. Ми їх включили у книгу, але в примітках і посиланнях до них подаємо відповідні пояснення. Деякі спогади жителів Орська, Черкас, селян с Пекарів та інших сучасників мають фольклорний характер і, можливо, де в чому відхиляються від фактів діяльності Т. Г. Шевченка. Однак ми їх використали в збірнику, бо вони показують всенародну любов до великого Кобзаря, висвітлюють його як гуманну людину, непохитного борця за долю скривдженого народу.

Загалом слід сказати, що до збірника не внесено лише незначної частини матеріалів.

Само собою зрозуміло, що тут не вичерпано буквально всіх існуючих спогадів про народного поета. Як показує досвід, літературознавці знаходять все нові й нові матеріали про великого Кобзаря. Очевидно, з часом ще будуть виявлені спогади сучасників.

При розміщенні матеріалу ми дотримувались біографічної послідовності. Якщо автор розповідає про різні періоди життя Т. Г. Шевченка, то його статтю ми розбивали на окремі уривки за роками, подіями і поміщали їх у відповідних розділах збірника. Тут також були певні труднощі, бо деякі епізоди, наведені у спогадах, не позначені ні датами, ні місцем, де вони відбувалися. В таких випадках розміщення матеріалу по розділах обумовлювалось цілим рядом міркувань: наводилися довідки біографічного характеру, вивчалися обставини, при яких: діяв поет, тощо. Тому деякі уривки мають незначні відхилення від. строгої хронології, але вони не порушують загальної послідовності.

Збірник, у якому використано 198 літературних джерел, складається з чотирнадцяти розділів, які охоплюють всі етапи життя і творчості, а також похорон Т. Г. Шевченка і частково відгуки на його смерть.

У зв’язку з тим, що збірник побудований лише на спогадах сучасників, окремі місця біографії поета не повністю висвітлені, зокрема дуже мало сказано про перебування у Вільні, про перші роки його життя: /5/ в Петербурзі, участь в Каратауській експедиції 1851 р. та ін. Правда, ці епізоди недостатньо висвітлені і в біографічній літературі за відсутністю потрібних даних. І все ж збірник подає дуже багато фактів з життя Шевченка, показує його характер, поведінку, ставлення до народних мас.

Для повнішого висвітлення біографічних даних поета того чи іншого періоду можна було б додати ще документальні матеріали, листи Шевченка до знайомих і друзів, уривки з його творів, записи з щоденника. Але ми свідомо цього не робили, бо збірник тоді мав би інший характер і не відповідав би його назві.

Слід зробити ще одне застереження. Як відомо, майже всі спогади сучасників писалися й друкувалися до Великої Жовтневої соціалістичної революції. Зрозуміло, що в силу існуючих тоді цензурних умов сучасники не могли писати про революційну діяльність Шевченка, про його непримиренні виступи проти самодержавства і кріпосництва, властиві для палкої натури поета. Тому у своїх спогадах сучасники більше спиняються на побутовій стороні життя народного Кобзаря, переважно на його формальних зв’язках з громадськими діячами країни, не вникаючи часто в ідейно-політичну суть цих зв’язків. Отже, спогади не можуть повністю висвітлити всесторонній образ Шевченка, зокрема показати його революційну непримиренність до експлуататорських класів. На фоні поданих матеріалів образ поета, як революційного діяча, палкого пропагандиста проти самодержавно-кріпосницького режиму, дещо применшується. Проте навіть в однобічному освітленні Шевченко виступає як видатний діяч нашої батьківщини, великий гуманіст, захисник інтересів пригноблених народів, творець вітчизняної культури. Спогади сучасників є цінним матеріалом для дослідження багатьох питань шевченкознавства.

Матеріали збірника подані українською і російською мовами — так, як вони друкувалися в першоджерелах з дотриманням тодішньої орфографії, — і тільки там зроблені виправлення, де були явні описки (наприклад, «Ягонин» виправлено на «Яготин», «Арал» — на «Урал» і т. д.); пунктуація в основному подана за сучасними правописними нормами.

Слова, внесені упорядниками, щоб уточнити прізвища людей, назви «місцевостей, дати тієї чи іншої події, ставимо в квадратних дужках; /6/ скорочення текстів спогадів, зроблені упорядниками, позначаються крапками, які беруться в квадратні дужки.

Внизу деяких текстів подаються підрядкові виноски, зроблені авторами спогадів і упорядниками даного збірника. Щоб відрізнити їх між собою, після виносок упорядників робимо позначення — Ред.

До текстів у кінці книги додаються короткі коментарі, список літературних джерел, ілюстрацій та іменний покажчик.


Упорядники











Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.