[Т. Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів. — К., 1966. — С. 414-446.]

Попередня     Головна     Наступна






1914



871. Н. П. Лаврова до Об’єднаного комітету


Не интересно ли будет узнать Комитету о существовании лиц — племянников известного худож[ника] Петра Степановича Петровского, с которым дружил Шевченко и в доме сестры которого Шевченко живал в Петергофе, и другой сестры, которой посвятил он стихотв[орение] «Тополю»; это наша мать, и мы храним его портрет как память о матери и как памятник работы отца. Можно снять фотографию, если потребуется.


1 января 1914 г., д. Бурякина, Костромской губ.


II, 28667, арк. 87


/415/









872. Об’єднаний комітет до M. О. Гаврилка, С. М. Волнухіна, M. A. Андреева, Л. В. Шервуда


Комитет, уведомляя Вас, милостивый государь, что срок представления заказанного Вам проекта памятника Т. Г. Шевченко истекает 1-го февраля 1914 г., просит не отказать доставить к указанному времени в помещение Киевской городской управы помянутый проект.


2 января 1914 г., Киев


II, 28667, арк. 1







873. В. К. Корольов до П. Я. Стебницького


До речі, «День» ще в минулому році випустив портрети Т. Шевченка в фарбах. Отже, може, споряжатимете святкування ювілейні, то буде організовано на них і продаж портретів, карток, жетонів etc — то ми б радо дали за найбільшу можливу знижку (на портретах до 45%, на жетонах — 15%), коли б заробіток пішов почасти й на користь видавництва «Нашим дітям».


2 січня 1914 p.. Київ


III, 52406








874. О. З. Попельницький до редакції газети «Рада»


Согласно данному мною обещанию я доставил в начале сентября редакции лист с изображением временной могилы Тараса Григорьевича на Смоленском кладбище, сделанным г. Ченстаховским, — для воспроизведения в газете в день столетнего юбилея Т[араса] Григ[орьевича] с условием, чтобы, по изготовлению клише, мне был возвращен как самый рисунок, так и несколько снимков с него. Если уже клише изготовлено, то прошу исполнить условия моей передачи упомянутого рисунка в пользование редакции и выслать подлинник, а также и просимые оттиски.


7 января 1914 г., г. Посад, Херсонской губ.


I, 43012







875. І. В. Харченко до Об’єднаного комітету


Згідно з листом Комітету з дня 7-го січня цього року ч. 70, разом з цим пересилаю почтою руб. 24, 10 коп., зібраних мною /416/ по квитках талонної книжки чч. 1351 — 1460, яку (корішки) при цім також маю честь повернути Комітетові.

Щасти й поможи Вам, боже, у добрім ділі увіковічення пам’яті Великого і незабутнього Кобзаря.


11 січня 1914 р., м. Кам’янка


II. 28667, арк. 15







876. І. І. Щітківський до Рабчевського


Бюро Комитета покорнейше просит Вас не отказать произвести геологическое исследование почвы в сквере на углу Караваевской и Б. Васильковской (место предполагаемого памятника Т. Г. Шевченко), каковое исследование желательно произвести в возможно скорейшем времени ввиду предстоящей в феврале м-це закладки памятника.


18 января 1914 г., Киев


II, 28667, арк. 23








877. М. О. Гаврилко до Об’єднаного комітету


Сьогодні листа Вашого дістав зі Львова. Проект уже скінчений, тілько не маю грошей на транспорт його, як не поталанить найти такого чоловіка, що привіз би проект до Вас яко свій багаж, що було би дуже бажаним, аби роботи десь по дорозі не розбили, то я на відчай божий вишлю його до Вас скорою посилкою і тоді буду просить, аби шановний Комітет заплатив кошти висилки — як вишлю проект, то тоді Вас завідомлю, а для Вас і для мене було би найкраще, аби хтось назустріч поїхав на границю, бо там дуже часто в таможенній задержують.


23 січня 1914 р., м. Чернівці


II, 28667, арк. 40 — 41








878. М. Целіжев до Київської міської управи


На предложение Комитета по сооружению памятника Шевченко от 20 января с. г. за № 208 имею честь сообщить, что подписной лист для сбора пожертвований за № 4473 мною направлен в Черниговскую духовную консисторию, куда мне было нужно обратиться за разъяснением, как смотреть на затеи тех лиц и учреждений, которые обращаются с подобными просьбами, обходя высшие учреждения. Производить сбор пожертвований в храме для увековечения имени тех лиц, которые кощунствовали над святой церковью, могут только лица — не истинные сыны /417/ церкви христовой, а служители алтаря господня должны смотреть на такие предприятия как на глумление над святой верой, которую г. Шевченко и поносил в своих произведениях.


24 января 1914 г., Предмостная Слободка, Остерск[ого] уезд[а], Чернигов[ской] губ.


II, 28674, арк. 17








879. С. Шерстюк до К. В. Широцького


Звертаюсь з проханням до Вас. Дайте статтю до II книжки «Укр[аїнське] ж[иття]» про Шевченка як про маляра. Шевченківська книжка «Укр[аїнське] ж[иття]» буде виключно заповнена матеріалом на шевченківські теми. Будь ласка, допоможіть редакції своєю статтею вшанувати пам’ять нашого генія відповідним чином, достойним його пам’яті. Крайній термін для того, щоб стаття пішла до II книжки, — 15 лютого.


25 січня 1914 р.


І, 12779







880. І. І. Щітківський до М. С. Синицького


Бюро Комитета имеет честь покорнейше просить Вас, милостивый государь, не отказать пожаловать в заседание Комитета по сооружению памятника Т. Г. Шевченко в Киеве, имеющее состояться 3-го февраля 1914 года (понедельник) в 8 час веч[ера] в помещении Киевской городской управы для рассмотрения протокола жюри о результатах именного конкурса.


27 января 1914 г.


I, 34438








881. Шмудько до Об’єднаного комітету


Великодушно извиняюсь перед Вами, что я до сих пор не мог прислать книги, присланной мне Комитетом, но я уже поджидал побольше пожертвований.

Извиняюсь перед Комитетом, что пришлось посылать такую скромную цифру. Много помехой послужило на пожертвова[ния] появившееся в газетах, что будто бы памятника нашему дорогому писателю не будет, а на собранные деньги будут покупать землю для его потомков, а общество слишком против всякой покупки, но нужен памятник.

При всем моем старании, но больше не мог собрать как три руб. 65 коп. /418/

Всякое деяние послужит на благо народу, а особенно нам, провинциалам.

Членам Комитета пожелаю больше здоровья, силы и энергии окончить это начатое доброе дело, не останавливаться ни перед чем и не уступать.


27 января 1914 г.


II, 28667, арк. 44








882. М. О. Гаврилко до І. І. Щітківського


Проект, замовлений мені Комітетом, сьогодні вислав до Києва з д[оброді]єм Юрієм Грибом, який нарочито в цій справі приїздив з України. Якщо з добродієм Грибом не прилучиться ніяких несподіваних недобрих пригод по дорозі, то він має прибути завтра. З глибоким жалем згадую конкурс минулого року і тому саме дуже Вас прошу, в інтересі самої справи, аби Ви були так ласкаві, попросили то[го] добродія, що купив мій проект з кол[ишнього] конкурсу 1912 року, і предоставили його перед засідання жюрі, яке відбуде свої наради сього 1914 року 1 лютого ст. ст.

Прошу се зробити для того, що якби на случай жюрі і Комітетові були не до вподоби якісь із бічних композицій в сім моїм найповнішім проекті, то аби жюрі вибрало собі з попереднього проекту, які йому більше може будуть до вподоби.


27 січня (8 лютого), 1914 p., Чернівці


І, 12789







883. Т. Драгомиров до І. М. Дьякова


Наши черниговцы 1, как это я прочел в новой Вашей газете «Киев» в № от 26 янв[аря], желали бы, чтобы в Киеве вместо памятника Шевченку, его фигуры, была бы устроена больница для бедных... знаете ли что — говоря между нами — для г. Киева с 500.000 населением устроить больницу такую на деньги в 3.000 рублей (ассигнов[анными] только лишь Киев[ским] управлением города) чужие — земские и жертвов[ания] всякими читателями поэта Ш[евчен]ка — большой клад! Город буд[ет] иметь больницу за чужой счет, чего и хотеть?! Клоните дело именно вот на такую сторону, этого требуют интересы города. И Вам горожане скажут большое спасибо... Подговорите членов управы на это, Добрынина — противника памятника, говорун он большой.



1 Йдеться про чернігівців-урядовців — противників спорудження пам’ятника Т. Г. Шевченкові в Києві. /419/



Посылаю № газеты, присланный мне приятелем, где два профессора грызутся за Шевченко.

Вязигин — профессор истории всеобщей, а Сумцов — профессор литературы всеобщей и русской. Это из «Харьков[ских] ведомостей» от 26 января.

Преинтересный турнир словесный двух противников.


29 января 1914 г., Чернигов


II, 28667, арк. 86







884. В. С. Кульженко до К. В. Широцького


Икону Сошенко обязательно купите: такая дешевизна, что всегда окупится — как расход, так и сохранение и любование прошлым. Также и работы Шевченко, если они относительно недороги, напишите — подумаем.


31 січня [1914] р., Київ


І, 12685







885. Є. X. Чикаленко до П. Я. Стебницького


З святкуванням ювілею — хто знає, що буде? Проект пам’ятника, здається, вже буде, бо Гаврилко, кажуть, прислав зовсім гарний, але фігури доведеться замінить більш миролюбивими... Але коли й дозволять поставити пам’ятник, то чорносотенці напевне зірвуть його. Взагалі починаються такі ж напружені відносини, як і в Галичині між українцями та поляками... Вже націоналісти взивають, щоб газету закрити.

Редактор прохає Вас до 15 февраля прислати що-небудь для шевченківського №. Тему самі виберіть. Може, напишите історію видання «Кобзаря». Може, історію товариства ім. Шевченка в С.-Петербурзі. Може, що-небудь з життя Т[араса] Григоровича] в Петербурзі. Що-небудь, хоч коротеньке.


31 січня 1914 р.


III, 52992









886. Українське студентство вищих учбових закладів м. Києва до Об’єднаного комітету


С глубоким удивлением узнали из газетной хроники последних дней, что Объединенный комитет отвергнул без внимательного рассмотрения все проекты Украинского общества против решения строить памятник Тарасу Шевченко на месте, назначенном гор[одской] думой, которое находится на пересечении Кара-/420/ваевской и Б. Васильковской улиц — и, несмотря на другие предложения многочисленных общественных групп, постановил все-таки строить памятник лучшему сыну Украины в тесном углу против Караваевских бань и в близком соседстве с редакцией «Киевлянин».

Заявляем категорически, что это место не соответствует достоинству Великого Кобзаря и что оно никогда не сможет удовлетворить ни украинского интеллигента, ни украинского крестьянина, которые для увековечения памяти национального гения давали свои часто тяжело заработанные рубли и копейки, и еще раз предостерегаем Комитет от ложного шага, который позже нельзя будет исправить.

Исходя из того, что много сторонников, судя по выраженным в прессе мнениям, приобрело место против крытого рынка, на площади Богдана Хмельницкого 1, и из того, что возник другой проект постройки памятника — на Александровской улице против гор[одского] музея, в соседстве с культурным учреждением, где находится много памятников украинской старины и даже творчества самого Шевченко, — на месте, которое не имеет меркантильного характера Бессарабской площади, мы настоятельно просим внимательно рассмотреть эти предложения и ни в каком случае не строить памятник на совершенно не соответствующем месте. Столетний юбилей рождения поэта — наиболее подходящий момент для закладки памятника ему, но пусть лучше не будет заложен памятник в этом году, чем поставить его на месте, которое может засвидетельствовать грядущим поколениям о недостатке уважения к памяти великих людей и о недостатке эстетического чувства у современного общества.


2 февраля 1914 г., Киев


II, 28667, арк. 291



1 Бессарабська площа називалась площею Богдана Хмельницького.








887. М. Ф. Біляшівський, В. Г. Кричевський до Об’єднаного комітету


Считая, что решение Комитета в заседании 3-го февраля 1914 г. о постановке памятника по проекту г. Шиортино, не представляющего, по нашему мнению, никаких художественных достоинств, является оскорблением и надругательством над памятью поэта-художника, мы, не желая участвовать в таком постыдном деле, просим не считать нас больше членами Комитета.

Считаем также уместным заявить, что не находим правильной и саму постановку решения этого важного вопроса. Ввиду заявления большинства членов Комитета о их некомпетентности /421/ в вопросах художественной оценки, решение, в случае несогласия с постановлением жюри, должно было быть передано на обсуждение компетентных в искусстве лиц; этого сделано не было, результатом чего и явилось глубоко оскорбляющее нас решение.


3 февраля 1914 г.


II, 28667, арк. 81







888. А. Шіортіно * до Об’єднаного комітету


С гордостью и душевным трепетом прочел я телеграмму, извещавшую меня о моей победе и выпавшей мне лести увековечить память великого поэта.

В Вашем лице я желал бы выразить искреннюю мою благодарность всему Комитету и заверить Вас, что впечатление, вызванное в моей душе художника жизнью и произведениями великого певца Украины, будут руководить мною, дабы, как того желает и Комитет, достойно прославить память Шевченко.

Лично я нахожу необходимым приехать в Киев до того, чтобы приступить к работам для выполнения некоторых этюдов на месте, но я очень желал бы заранее узнать, каковые изменения в проекте желательны так же, как и подтверждения официального со стороны Комитета.


7 февраля 1914 г.


II, 28666, арк. 327







889. Ф. Черниш до Київської міської управи


К предстоящему 25 февраля сего года 100-летнему юбилею со дня рождения Т. Г. Шевченко мною издан портрет поэта.

Не пожелает ли управа выписать их для раздачи ученикам городских школ.

При сем прилагаю образцы и сообщаю цены:

от 100 — 500 по 2 р. 75 к. за сотню

» 500 — 1000 » 2 р. 50 к. -»-

» 1000 и больше 2 р. 25 к. -»-

При высылке заказа необходимо указать способ высылки: почтой или по железной дороге, наложенным платежом или в кредит.

Упаковка за мой счет, пересылка за счет заказчиков.

Во избежание задержки желательно заказ получить пораньше.


8 февраля 1914 г., Харьков


II, 28667, арк. 99 — 100


/422/








890. Б. Загайкевич до К. В. Широцького


Я маю мати у Перемишлі на Шевченківській академії в половині марта відчит про «Малярство Шевченка». В «Раді» вичитав я, що на днях вийде у Петербурзі під редакцією М. Соловйова книжка про малюнки Шевченка 1. Ту книжку хотів би я якнайскоріше дістати (в Галичині трудно у нас дістати російські видання) . Тому дуже Вас прошу, если та книжка вийде з друку, купити її і прислати мені по можливості якнайскорше.


9 лютого 1914 p., Перемишль


І, 12671








891. Є. І. Красковська * до Миколи Васильовича


Как я ни настаивала, чтобы мама поехала в Киев и передала то немногое о Шевченко, что она, будучи 8-летней девочкой, могла понять и запомнить, она не соглашается, говоря, что смешно ехать для того, чтобы передать несколько слов, не имеющих значения.

Первый раз 2 Тарас Гр[игорович] был, когда маме не было еще и 8 лет, это было летом; мама, Павло 3 и тетя Оля 4, (кот[орой] было 2 года) гуляли возле ворот своей квартиры; мама и Павло, оставив тетю Олю, убежали, а в это время подошел Шевченко, он взял тетю Олю на руки и понес в дом; возвратясь и не найдя тетю, они бросились в комнаты и, вбежав, увидели Тараса Григорьевича, который спросил: «А де ж сестричка?» Они испугались, и мама даже расплакалась, а он еще попугал, Сказав, что, может, съели собаки или свиньи, как случилось накануне у соседей. Наконец появилась тетя Оля, кот[орую] он называл бесприданницей, и тогда уже он начал их ласкать, но мама его дичилась.

Дедушки 5 тогда не было дома.



1 Книжка не була видана.

2 «Первый раз», очевидно, відноситься до більш раннього часу, ніж 1859 р., тобто ще до середини сорокових років. До того ж тут переплутані й місця зустрічі: досі було відомо, що в 1859 р. Шевченко відвідав Красковських у Києві, а з листа виходить, що зустріч відбулася в Корсуні. Згадку про «княжеский сад», тобто про відомий парк князя П. П. Лопухіна, який жив у Корсуні і широко відкривав свій парк для відвідувачів, див. у кн.: «Шевченко в воспоминаниях современников», М., 1962, с. 354.

3 П. І. Красковський.

4 О. I. Красковська.

5 I. Д. Красковського.



Второй же раз он был в [18]59 году на Петра и Павла (29 июня). Приехал он в тот же день на лошадях, конечно /423/ к брату, но брат был на службе, а жена его приняла Тараса Григорьевича весьма нерадушно, угостив только «офицерским» чаем и без сахару, который принес козачок, а сама даже не вышла.

Она и вообще не отличалась гостеприимством, а по отношению Шевченка и т[ого] б[ольше], т. к. боялась, что его приезд может неблагоприятно отразиться на службе мужа. Шевченко называл ее «московка», она была великоросска. Тогда Тар[ас] Гр[игорьевич], не переодевшись и даже не помывшись, пришел к бабушке 1.

Одет он был в белые полотняные штаны навыпуск и в куртку тоже полотняную, называлась она «патрик», на голове был простой соломенный бриль. У наших были именины, хотя именинники были и малые; бабушка, конечно, принялась его угощать, а вскоре пришел и дедушка с Варфоломеем Григорьевичем 2 Просидели они до сумерек, а потом пошли на гулянье, которое устраивалось в княжеском саду.

Съезжались на эти гулянья верст за 150, они устраивались ежегодно, пока жил старик Лопухин.

В саду дедушка гулял с Тарасом Григорьевичем, все очень косо смотрели на них, т. к. Шевченко был просто и грязно одет, а многие знали его, боялись и обходили подальше — точно прокаженных боялись, — говорил дедушка.

Сколько пробыл Шевченко, мама не помнит.

Он очень любил старших детей Варфоломея Григ[орьевича] — Каленика и Присю, кот[орую] домашние назыв[али] Рузя (что Тар[асу] Гр[игорьевичу] не нравилось). Он привозил ей дорогие малорусские костюмы.

Взгляд у Шевченко, мама гов[орила], был скучный, да и дядюшка Петр Офшович] его боялся, хотя ему было лет 15.

Вот и все, что могла запомнить мама.

Тетя Катя не помнит и столько, а П[етр] О[сипович] тоже почти его не видел, т. к. не бывал дома, когда бывал Шевченко.


10 февраля 1914 г.


X, 30347



1 Єлизавета Іванівна Красковська. Збереглися відомості про те, що вона гарно співала українські пісні і обмінювалася ними з Шевченком. Пізніше М. В. Лисенко записав з її голосу одну з пісень, якої навчив її Шевченко.

2 В. Г. Шевченко.








892. М. Ф. Біляшівський до І. І. Щітківського


Вибачте, що трохи опізнився з отсим моїм листом — заклопотався. Дуже бере охота придбати для музею олію Шевченка, і з другого боку — грошей трохи бракує, та ще сумнів бере — /424/ чи дійсно се твір Ш[евченка]? Проте поміркуйте з Щербаковським і постановіть, чи так, чи інакше.

Я покладаюсь на Вас, а грошей де-неб[удь] достанемо.

Жаль, що дали в «Русск[ий] библи[офил]» «Скавику» 1 Ш[еченка] — я ж просив не давати!


14 лютого 1914 р.


I, 12649







893. І. І. Щітківський до М. Ф. Біляшівського


Комитет... препровождая при сем 21 модель проектов помянутого памятника 2.., просит не отказать принять таковые на хранение во вверенном Вам музее.


17 февраля 1914 г.


II, 28667, арк. 112







894. Л. В. Шервуд до І. І. Щітківського


Хотелось бы очень иметь копию с постановлений обоих жюри, особое мнение Свєтосл[авского] и заявление о выходе Беляш[евского] и Кричев[ского.] Если это возможно, то вышлите, пожалуйста. Буду очень признателен, и также, в какой форме заказано Шиортино: памятник или проект.


18 февраля 1914 г.


I, 12834







895. М. Ф. Біляшівський до К. В. Широцького


Після того, як і костьол 3 буде виданий — нема, розуміється, чого й думати дати статтю з малюнками Ш[евченка] щодо Києва. Жаль, що так їх порозкидали, а була б гарна збірка. Я вам писав (казенною откриткою) і про «Скавику» — взагалі про рисунки з альбома Жемчужникова. Повинен Вам сказати, що мені дуже прикра оця уся подія. Щодо олійного образа — як Ви лічите його вартим, то ми купуєм.


19 лютого 1914 р.


І, 12647



1 Йдеться про малюнок Т. Г. Шевченка «Гора Щикавиця», вміщений в статті К. Широцького «Шевченко-художник». — «Русский библиофил», 1914. № 1, с. 28 — 47.

2 Пам’ятника Т. Г. Шевченку.

3 «Костьол у Києві» — акварель Т. Г. Шевченка, 1846 р. /425/







896. І. Гладилін до М. М. Загірньої (М. М. Грінченко)


Да, потом мне очень интересно узнать, будут ли в Киеве торжества в память дорогого Тараса Григорьевича? Так люблю я его «Кобзарь» и всем сердцем ненавижу его гонителей! Неужели они осмелятся запретить открыть ему памятник? Тетечка, дорогая, напишите, мне.


23 февраля 1914 г., Ялта


III, 41884








897. В. П. Степаненко до П. Я. Стебницького


Передплата на малюнки Т. Г. Шевченка, як на 2-ге так і на 1-ше видання, йде, вже чимало зібрано. А як будемо їх висилати? По чім вони нам рахуються, чи так, як і «Раді», по 1 р. 80 к.? Пересилка ж, виходить, за наш кошт. Потім, з яких прим[ірників] видання II буде слати, — чи з тих, що в нас, а чи, може, і I і II видання розсилатиме само добр[одійне] т[оварист]во? Циркуляр якийсь темний щодо цього. Розпитайте та швиденько й шліть одповідь.

Чи й у Вас свято Тарасове зустрічатимуть так, як і у нас — з сумом і жалем? А чи й у Вас такі труси робляться на українців, як у нас? Вже чоловік за сто потрусили. І у нас забрали дешевого (35 к.) «Кобзаря», тоді як одноруб[льово]го не взяли, — що за штуки?! І той і другий однакові. Чудасія, та й годі. От весело, от цікаво тепер жить...


24 лютого 1914 p., Київ


III, 52757








898. Гурток українських студентів і курсисток у Москві 1 до В. П. Науменка


З побожністю поминаючи нашого поета-пророка, поета-страдника, згадали ми також і вшанували вставанням сучасників — друзів Шевченка, як земляків, так і росіян, котрі боліли душею за його тяжку долю, клопотались про полекшення його мук на засланні, допомогли його визволенню і радісно привітали після неволі. А коли навік замкнулись уста геніального співця України, вони виконали його заповіт, перенесли прах його на святі гори Дніпрові, і таким чином у всіх грядучих поколінь могила нашого поета навік зостанеться живим промовистим символом того, що

«один він між нами, як сонце високе».


1 Під листом 12 підписів.


І переносячись думками до дорогої всім нам могили, ми не могли не згадати про Вас, охоронця й упорядника нашої /426/ національної святині. Зо всією щирістю засилаючи Вам сердечний привіт, благаємо долю дати Вам сил, здоров’я, дати можливість дожити до кращих часів, коли велика наша сім’я, сильна своєю самосвідомістю, без жадних перешкод прославлятиме вольними устами того, чиє серце горіло найсвятішою любов’ю до рідного краю.


26 лютого 1914 p., Москва


III, 7715








899. М. О. Гаврилко до Об’єднаного комітету


Прошу вислати мені гроші в сумі тисячу (1.000) рублів, належні мені як учасникові поіменного конкурсу на вироблення проекту на памятник Т. Шевченка в Києві.

Гроші означені прошу негайно телеграфічно направити через віденський союзний «Viener Bank Verein» на адресу адвоката у Львові при ул. Коперника, ч. 14, для Михайла Гаврилка.


26 лютого 1914 р., м. Львів


II, 28667, арк. 114








900. І. І. Щітківський до Казанської міської управи


На отношение от 13 февраля 1914 г. за № 3248 бюро Комитета имеет честь сообщить, что в настоящее время отведено городскою думою место на Караваевской пл[ощади] для постановки памятника поэту Т. Г. Шевченко, а также избран и одобрен проект памятника итальянского скульптора Шиортино, каковой проект, по исправлении некоторых деталей, будет представлен, согласно закона, в Министерство внутренних дел. Денег собрано пока около 130.000 руб. Потребуется же для постановки памятника до 150.000 руб.


26 февраля 1914 г.


II, 28667, арк. 126








901. Є. С. Вировий до H. M. Дорошенко *


Хоч і сумний, і скрутний тепер час, та проте «Просвіта» не може не святкувати роковин Шевченківських і наміряється 1-го, або 7-го, або 8-го марта урядити знову ж таки в Англійськім клубі великий вечір з традиційною програмою:

1 ) Вступне слово — «Слов’янське питання в поезії Ш[евчен]ка» (згодився промовити Гр. Гр. Ч.) 1.

2, 3, і 4) Солісти, декламація, інсценіровка — і нарешті —

5) хор.



1 Г. Г. Черняхівський. /427/



Рада «Просвіти» доручила мені просити Вас виступити в декламації і інсценіровці. До участі в цій останній (інсценіровці) Рада хоче також запросити і П. К. Саксаганського і просе Вас, коли, звісно, Ви особисто згодитесь взять участь у Ш[евчен]ковім святі, переговорити вже й з Саксаганським. Удвох Ви виясните, що саме краще взять для інсценіровки (може, треба буде закликать до помочи Вам ще кого-небудь і з катеринославців), а також умова П[анаса] К[арпови]ча 1. Що ж до солових номерів співу, то просимо Вас взяти на себе місію одшукати, переговорити, вияснити умови і приблизний репертуар двох або й трьох навіть співців: баса (чи баритона), тенора й контральто. Знаємо, скілько у Вас тепер клопоту й мороки, але ж і Ви знаєте, що більше у нас звертатись ні до кого.

Звертаємось в цій справі так зарані через те, що місцеві умови зараз складаються так, що іменно тепер треба прохати дозволу для цього вечора. Через те й поспішаємось так, щоб мати змогу швидше вияснити хоч приблизну програму.


[Лютий 1914] р.


X, 30326







902. М. Ф. Біляшівський до К. В. Широцького


Ну, нема чого згадувати про минуле. Може, колись іншим часом зберуся видати шевченківський Київ — може, що-неб[удь] ще знайдеться. Чернігівські рисунки я знаю і маю з них фотографії — там мало цікавого.

Щодо грошей — як є можливість скоро набути акварелі Ш[евченка], про які пишете, то нехай гроші будуть у Вас, а якщо ні, то вишліть, бо часом нам бувають потрібні, але краще, як Ви візьметесь за добування акварелів.


2 березня 1914 р.


I, 12648







903. О. К. Коваленко до М. М. Грінченко


А якого розголосу наробили Шевченкові дні, якою луною одбились вони у тихих заводях українського села! Спасибі великому Кобзареві. Як за життя, так і по смерті не перестав служити рідному людові, виводити його на широкий шлях людського поступу.


3 березня 1914 р.


III, 42796



1 П. К. Саксаганського. /428/









904. Курсанти-моряки 1 до редактора газети «Рада»


Ми, моряки, дуже стурбовані і здивовані забороною святкувать ювілей нашого дорогого батька Тараса.

Груба сила не дає нам показать другим людям, як ми умієм шанувати нашого улюбленого поета, дума, що цим багатьох одверне від добрих споминів про Тараса Шевченка.

Але дарма, ніхто й ніщо не зможе витроїти з нашого серця гарних споминів про страдника за кривду і волю Тараса.

Хай знають наші вороги, що Тарас Григорович Шевченко нам найдорожчий; ми поважно, знявши шапки, склоняємося перед його пам’яттю; а до тих злих людей, котрі ображають ім’я Тараса Шевченка і змагаються керувати нашим сердечним почуттям, ставимось з огидою.


3 березня 1914 p., Одеса


X, 30348



1 Під листом 42 підписи.







905. Л. Р. Кобилянський до редакції газети «Рада»


Одночасно з телеграмою до редакції «Ради» бакинська «Просвіта» посилає таку телеграму до редакції «Діла» у Львові:

«Вітаємо щасливих закордонних земляків, котрі мають змогу вільно святкувати ювілей великого Кобзаря України».


5 березня 1914 p., Баку


І, 42599








906. Комітет товариства «Просвіта» Московського комерційного інституту до редакції газети «Рада»


Мы, студенты Московского коммерческого института, протестуем против запрещений празднования юбилея Тараса Шевченко. Нам равно дороги демократические стремления всех народностей России к национальному раскрепощению, и в дни памяти Великого поэта и Гражданина Украины мы шлем свой горячий привет украинской демократии в ее борьбе за национальную и социальную правду.


354 подписи.


5 марта 1914 г., Москва


I, 43500



/429/







907. Є. X. Чикаленко до П. Я. Стебницького


Святкування у нас, як знаете з газет (тільки не з «Н[ового] времени»), вийшло дуже бучно, але які будуть наслідки?


6 березня 1914 р.


III. 52994







908. Н. Кибальчич до Об’єднаного комітету


Вследствие строгих распоряжений епархиального начальства я не мог исполнить просьбы означенного Комитета — предложить своим прихожанам для подписей подписной лист, — хотя сердечно сочувствую святому делу Комитета. Прилагаю при этом подписной лист, а переводом от неизвестного лица посылаю на памятник 3 р., да за биографию 15 коп., а всего посылаю переводом 3 р. 15 коп.

Прошу этих денег не записывать — от кого они получены.


8 марта 1914 г., с. Сувид, Черн[иговской] губ.


II, 28667, арк. 168







909. В. Олексенко до редакції газети «Рада»


Дуже жалуєм, що не можуть наші закордонні брати відсвяткувати торжественно свята Кобзаря України, шлем заразом протест проти варварського, нечуваного у культурнім світі зарядженню кривавого і деспотичного царату. Зате сильніші ми духом і свідомістю і прийдем в поміч вам — мученикам поневоленого народу.


8 березня 1914 р.


І, 42906







910. М. Чарина до редактора газети «Рада»


Не одмовте, будьте ласкаві, надрукувати в Вашій газеті цього листа 1.

В газеті «Рада» (№ 55) вміщено дописа за Шевченківський вечір, що відбувся 1 марта на руднику Донецького т[оварист]ва (на Херсонщині), в котрому я брала щиру участь, але в дописі чомусь згадується тільки за аматорів м. Широкого. Вечір улаштований був мною з прихильною участю рудничних і вищезгаданих аматорів.


10 березня 1914 p., Широке


I, 43345



1 Надруковано не було. /430/









911. О. Скляр, Д. Сурупа та ін. до редакції газети «Рада»


В минулі Шевченкові дні, коли всяка хоч трохи культурна людина, як не тим, то другим реагувала на велике історичне свято, свято нашого відродження, вшановуючи пам’ять генія-Кобзаря, — ми, широчани, нічим не спромоглись виявити свого почуття до великих днів і, замкнувшись у собі, тихо в серцях своїх возносимо теплу молитву за нашого славетного Співця правди і любові, нашого пророка-праведника й страдника за нашу кращу долю. Вічна й славна пам’ять тобі, великий Генію! Це тільки й можемо ми сказати, бо інакше нам не можна вшанувати нашого батька. Думали улаштувати відповідний спектакль, але, прислухаючись, як скрізь забороняють усякі святкування, ми зійшлися з артистом Є. Карпенком, котрий грає на руднику Донецького т[оварист]ва й «політично» прикривається «Орудою Чариної». Надіючись на те, що й він нам допоможе, ми йому заграли й щиро попрацювали на виставі, з котрої він щось переслав на пам’ятник Т. Шевченкові. Коли ж прийшла черга до нашої вистави в Широкому, то д. Карпенко одверто й безсумлінно ухилився од цієї справи. Мовляв, я своє справив, показав, що я «патріот», а ви як собі хочете! А шкода! Наші селяни так мало знають про Шевченка, й вистава їм багато кой-чого дала б. Карпенко ж подбав тільки про те, щоб про його знали, що й він щось робить, з нас же майже глузуючи, що ми такі простаки. Велика образа влилася в наші душі й сором за те, що ми довірилися такій низькій людині, котра під тогою свідомості дбає лише про свій поганенький, мізерненький егоїзм і про свої власні інтереси. Це нас ображає й обурює проти тих, що торгують правдою й розбивають у людей їх святі й чисті поривання.


10 березня 1914 p., Широке


І, 43136







912. І. І. Щітківський до А. Шіортіно


Объединенный комитет по сооружению в г. Киеве памятника Т. Шевченко в заседании своем 3-го минувшего февраля постановил: представленный Вами на именной конкурс проект памятника Шевченко принять к исполнению по сделании некоторых изменений.

Уведомляя Вас об этом, Объединенный комитет добавляет, что о необходимых изменениях Комитет в самом ближайшем времени будет иметь особое суждение, о результатах коего немедленно последует сообщение Вам.

Препровождая при этом для ознакомления некоторыя вышедшие в Киеве издания по случаю 100-летия со дня рождения /431/ поэта (на украинском языке «Рада» и русском — «Киевская мысль»), Комитет вместе с тем просит сообщить, когда именно Вы имеете прибыть в Киев, причем с своей стороны полагает желательным Ваш приезд в возможно близком времени.


16 марта 1914 г., Киев


II, 28667, арк. 141








913. А. Шіортіно до І. І. Щітківського


Ayez l’obligeance s’il non plait de remercier de ma part tout le Comité de m’avoir fait l’honneur d’être l’artiste de Monument de grand poet Ukrainien.

Je suit prêt pour faire toutes les modifications que le Comité trouverà necessaire, et je vous promet de ma part comme artiste de satisfaire le Comité sous tous les rapports.

Je vous remercie beaucoup pour tous les journaux très interessants, que vous m’ayez envoyé et nous en parlerons j’espère plus largement sur cet sujet des que j’arriverai a Kieff.

J’ai l’intention de venir à Kieff vers le 12 Avril (style russe). Mais si le Comité trouvera ma présence necessaire avant cette date, en ce cas je vous prie de telegraphie.

En vous remerciant pour toute votre complaissance, je vous prie d’agréer l’assurance de mes sentiments bien distingués *.


23 Mars 1914, Rome


II, 28667, арк. 165 — 166



* Будь ласка, передайте щиру подяку всьому Комітету по спорудженню пам’ятника Шевченкові за виявлену мені честь — надання права втілити свій проект пам’ятника великому письменнику України.

Я готовий зробити всі зміни в проекті, які Комітет визнає необхідними, і маю надію, що, як художник, задовольню всі вимоги Комітету.

Дуже вдячний Вам за журнали, які мені прислали, і сподіваюся, що ми поговоримо про це більш докладно, коли я приїду до Києва.

Маю намір прибути до Києва близько 12 квітня старого стилю. Але якщо Комітет вважає необхідним прискорити мій приїзд, прошу телеграфувати.







914. О. О. Русов до І. І. Щітківського


Занедужавши, я ще не настільки поправився, щоб прийти на засідання, а через те я прошу Вас докласти Об’єднаному комітетові мої думки про зміни, які треба зробити в проекті пам’ятника Шевченкові. Я не бачив самого проекту, але й малюнки його у часописах запевняють мене, що д[оброд]ій Шіортіно — справжній мистець в свойому майстерстві; але він, мабуть, зовсім не знає ні життя Шевченкового, ні його творів, яких не читав в нечисленних переводах на італьянську або французьку мову. /432/ Він, мабуть, мав неправдиві звістки, що Шевченко був не вихованець Академії та професор Київського університету, а простий мужик, селянин, через що й представив його дуже гарно й правильно в виді якогось чабана (але ми забракували на 1-му конкурсі теж дуже гарно зроблений обеліск з чабаном, який не мав нічого спільного з Шевченком як поетом і ін.). На мою думку, треба Комітетові прохати професора італійської мови у Києві сеньйора Бартоломуччі, щоб він роз’яснив д[оброд]ію Шіортіно, хто був Шевченко і який зміст «Кобзаря»: він це може зробити, бо добре знає і російську, і українську мови. Постамент, зроблений д[оброд]ієм Шіортіно (який ніколи не був на Україні), мабуть, тільки по ілюстраціях доказує, що цей художник зуміє зробити і постать Шевченка, одповідаючу бажанням України, коли він буде знати зміст «Кобзаря». Треба йому роз’яснити характеристику Шевченка, зроблену Тургенєвим, що це був «боров, у грудях якого співала малинівка»; що це був поет, який не тільки вмів «красу небес і ласку милой» виспівувати, але головніше, виливав ті загальночоловічі страждання високої душі, які німці звуть Weltschmerzów; що для українського великого народу це був і Данте, і Лютер, і Вольтер разом; що через те ми бажаємо, щоб на гарному постаменті д[оброд]ія Шіортіно сидів не чабан, а поет-художник, головнішою темою плачу якого було:


І день іде, і ніч іде,

І, голову схопивши в руки,

Дивуєшся: чому не йде,

Апостол правди і науки!


Коли у Берліні пам’ятник Гегелю, Гумбольдту, Лютеру поставлені такі, що на їх фізіономіях зразу ми бачимо, що вони думали і щó робили, то й у Києві, де пам’ятники Володимира святого, Богдана Хмельницького зразу показують, що це за люди були, треба, щоб і Шевченкові пам’ятник одповідав тому, хто він був в дійсності. Щодо того, що прийдеться змінити проект і це може задержати час одкриття пам’ятника, то, мені здається, про це нічого турбуватися.

Я пам’ятаю, як багато змінив Микешин у фігурі і всьому пам’ятнику Богдана Хмельницького, якого перший проект стояв у залі Київської першої гімназії і який я описував тоді по газетах: усе, що поміняв Микешин у тому пам’ятнику, вийшло тільки йому на користь. Коли д[оброд]ій Шіортіно згодиться попрацювати над темою та познайомитися з «Кобзарем» і переробити свій проект (за що, конечно, треба буде дати йому гонорар), то, мені здається, пам’ятник буде настільки ж добрий, як і пам’ятник Богданові Хмельницькому.


30 березня 1914 р.


I, 12816


/433/







915. В. Г. Кричевський до Об’єднаного комітету


Я дважды заявлял Объединенному комитету о своем выходе из его состава: устно в собрании 3 февраля и письменно несколько дней спустя.

Так как бюро Комитета, очевидно, игнорируя мое заявление, опять пригласило меня как члена на заседание 31 марта 1914 г., то считаю долгом напомнить еще раз, что я впредь не считаю себя членом Комитета, так как Комитет, выбрав проект помимо жюри, вышел из сферы своей компетенции.

Комитет мог созвать новое жюри, с другим составом, но выбирать проект сам он юридически не имел права на основании § 5 Инструкции Комитета.

P. S. Прошу бюро Комитета уведомить общество, избравшее меня своим представителем, о моем выходе из состава Комитета по мотивам, вышеизложенным мною.


31 марта 1914 г.


II, 28667, арк. 175








916. С. І. Васильківський, С. П. Тимошенко, Галицький, О. О. Ніколаєв, Линник, Бойко, М. М. Уваров, Варяницин до Об’єднаного комітету


Узнав решение ставить памятник Шевченко по проекту Шиортино, берем на себя смелость указать Комитету и всем не безразлично относящимся к этому вопросу, что такой выбор свидетельствует о некомпетентности Комитета в вопросах эстетики, т. к. представленные на прежние конкурсы проекты Беклемишева и Андреева нельзя сравнивать с банально мещанским произведением Шиортино, считаем необходимым поручить пересоставление проектов Андрееву и Беклемишеву и оставить всякие переговоры с Шиортино.


11 апреля 1914 г., Харьков


II, 28667, арк. 232







917. О. О. Мурашко до І. І. Щітківського


Очень буду рад быть сегодня в заседании и принести посильную помощь для усовершенствования памятника, хотя при случае должен сказать, что диктовать автору поправления — задача довольно трудна и мало благодарна.


14 апреля 1914 г.


I, 12809


/434/







918. І. І. Щітківський до M. K. Садовського


Объединенный комитет по сооружению в г. Киеве памятника Т. Г. Шевченко, признавая Ваш высокий артистический талант, просит Вас оказать содействие скульптору г. Шиортино в смысле ознакомления его с украинскими типами.


28 апреля 1914 г.


II, 28667, арк. 207







919. А. Шпильовий до Івана Кіндратовича 1


А як святкували нашого рідного великого співця Кобзаря, апостола правди і науки Тараса Григоровича Шевченка столітні роковини, то ось як: 25-го лютого раненько зібралась наша селянська молодь, склали грошей 3 кар. і пішли до нашого попа, щоб він відслужив по Шевченкові панахиду, то він відповів їм ось як: панахиду правити я не буду, бо нам так приказало наше начальство. І запер двері і не схотів з нами більше балакати, а попадя сказала — ідіть собі додому та не кажіть, де ви і були, бо як узнає урядник, то тоді вам буде лихо. То тоді ми кожний в своїм серці відсвяткували — і тільки.


4 травня 1914 р., с. Будищі, Київської губ.


I, 43399



1 Прізвище не встановлено.







920. О. О. Русов, С. Ф. Русова до Об’єднаного комітету


Не маючи змоги прибути на засідання Комітету через нездоров’я, просимо прийняти од нас заяву, що ми обидва згоджуємося на ті зміни, які д. Шіортіно поробив у свойому проекті, і цілком покладаємося на його мистецький смак, коли він знайде необхідним зробити ще деякі зміни у подробицях.


16 травня 1914 р.


II. 28667, арк. 228







921. В. Карпека до І. М. Дьякова


Полагая, что господа гласные думы применяют некоторую осмотрительность из чисто художественных соображений в выборе того или иного проекта памятника и надеясь, что дума /435/ вполне правомочна в этом вопросе, мы, группа лиц, заинтересованных постановкой памятника Шевченко, убедительнейше просим не отказать в рассмотрении прилагаемых фотографий. Будь таковые окажутся более заслуживающими внимания думы, чем принятый Комитетом проект А. Шиортино, покорнейше просим отложить окончательное решение этого вопроса до осени.

К этому времени автор рассчитывает закончить свой проект и заручиться отзывом Художественных Академий С.-Петербурга и Мюнхена.

Приложение: на 6-ти снимках, сфотографированных с разных сторон, изображена лишь верхняя часть проекта, который в законченном виде представит следующую картину: пьедестал — днепровская круча высотой в полтора раза больше фигуры поэта, на сторонах пьедестала барельефы и фигуры эпического характера как иллюстрации к некоторым произведениям поэта.


19 мая 1914 г., Киев


II, 28667, арк. 292







922. М. Ф. Біляшівський, В. Г. Кричевський до Київської міської думи


Ввиду предстоящего рассмотрения в Киевской городской думе вопроса о постановке памятника Т. Г. Шевченко по проекту, принятому Объединенным комитетом в заседании 16-го сего мая, честь имеем заявить следующее:

На четвертом именном конкурсе жюри, избранное Комитетом, остановилось на двух проектах — скульпторов Шервуда и Волнухина.

Комитет, в явное нарушение § 5 инструкции, по которому, как это принято во всех конкурсах, проекты выбираются только из одобренных жюр.и, выбрал проект скульптора Шиортино — забракованный жюри. Ввиду сего, считая действия Комитета незаконными и признавая, что проект Шиортино с художественной точки зрения является совершенно неудовлетворительным и не отвечающим цели, мы сложили с себя звание членов Комитета.

Выбор Комитетом проекта Шиортино вызвал среди художественного мира города Киева и других городов вполне понятное возмущение, и только лишь несколько художников высказалось в печати по поводу проекта Шиортино вполне одобрительно.

Считая, что единственно правильным и законным выходом /436/ из создавшегося положения является назначение нового конкурса 1 и нового жюри, о вышеизложенном имеем честь довести до сведения Киевской городской думы.


19 мая 1914 г., Киев


II. 28667, арк. 231







923. І. І. Щітківський до І. М. Дьякова


Г. Шиортино, перед отъездом своим в Петербург, завтра 3 июня имеет зайти к Вам.

Не найдете ли Вы возможным дать ему свое письмо к Беклемишеву. Ведь он, кажется, Ваш знакомый и мог бы оказать весьма большое значение в деле утверждения проекта.


2 июня 1914 г., Киев


II. 28667, арк. 235







924. I. М. Дьяков до В. О. Беклемішева


Покорнейше прошу Ваше превосходительство не отказать в любезности оказать свое содействие в деле рассмотрения и утверждения представляемых на днях чертежей памятника Т. Г. Шевченко в Киеве, а также не отказать сделать указания предъявителю сего скульптору г. Шиортино относительно необходимых, по Вашему мнению, предварительных исправлений в проекте того памятника.


2 июня 1914 г., Киев


II, 28667, арк. 237



1 У травні 1913 р. Об’єднаний комітет оголошує четвертий конкурс, персонально запросивши взяти в ньому участь скульпторів М. Гаврилка, Л. Шервуда, С. Волнухіна, M. Андреева та італійського скульптора Антоніо Шіортіно.

У лютому 1914 р. відбулося засідання жюрі. Крім п’яти замовлених, з власної ініціативи художники подали на конкурс п’ять гіпсових проектів та один малюнок. Ці проекти жюрі вирішило не рекомендувати на розгляд Об’єднаному комітету, бо вони не відповідали умовам конкурсу.

Після розгляду проектів жюрі визнало найкращим проект Л. Шервуда. Другим визначило проект С Волнухіна. Жюрі рекомендувало, після деяких доробок, спорудити пам’ятник за проектом Л. Шервуда. Але на розширеному засіданні Об’єднаного комітету більшість членів висловилась проти проекту Л. Шервуда й проголосувала за проект італійського скульптора А. Шіортіно, хоч жюрі вважало цей проект примітивним. Проект А. Шіортіно було піддано гострій критиці в пресі. Проти проекту Шіортіно виступали художники В. Кричевський, Ф. Красицький, М. Паращук, І. М. Бурачек, вчений М. Біляшівський та ін. Незважаючи на це, Об’єднаний комітет ухвалив перероблений проект Шіортіно представити на затвердження в Академію художеств. У цей час почалась перша світова війна. Об’єднаний комітет фактично перестав існувати, справу з пам’ятником було припинено. /437/






925. А. Шіортіно до Об’єднаного комітету


Ввиду того, что представленный мною проект памятника Т. Г. Шевченко одобрен к постановке Объединенным комитетом, утвержден городской думой и журнал постановления думы вошел в законную силу, а приведение в исполнение постановки задерживается на неопределенное время, я же не имею возможности долее оставаться в Киеве, так как мои дела как директора Английской академии в Риме требуют моего там присутствия, имею честь покорнейше просить Объединенный комитет выдать мне авансом в счет платы, какая будет Вами установлена за работу памятника, пять тысяч рублей (5000 руб.), которые частью уже мною израсходованы из моих средств на произведенные изменения в проекте согласно указаниям Объединенного комитета.


2 июня 1914 г., Киев


II, 28669, арк. 52







926. М. А. Прахов до І. І. Щітківського


Заходил сегодня в Управление государственными имуществами по просьбе скульптора А. Шиортино и очень сожалею, что Вас не застал. Шиортино уехал в Петербург и просил меня справиться у Вас, подписал ли г-н Киевский губернатор его проект памятника Шевченко.

Очень прошу Вас сообщить мне об этом через подателя этой записки, а в случае если он не застанет Вас в управлении, написать два слова по адресу моей матери.


5 июня 1914 г.


I, 12813








927. В. 1 до Г. Д. Саливона


Дуже мало я зміг дізнати про пробування нашого Кобзаря на Лохвиччині. Син покійного П. І. Мартоса Євген Петрович написав мені, що він від своєї матері чув про дружбу батька з поетом, про те, що Тарас Шевченко часто бував в Яхниках у батька й в Білоусівці у попів Петровських; окрім того, він пише про те, що відомо усім, — що «Тарасова ніч» посвящена П. І. Мартосу — його батьку, а поема «Тополя» — П. С. Петровській.



1 Прізвище автора не встановлено.



Ще якийсь дядько у Білоусівці — старий, котрий колись служив у Петровських, казав добродію Мартосові, що він зна про те, що Шевченко приїздив до Петровських, але хто він такий, /438/ про те оцей дядько нічого не зміг сказати. Ще він додав, що цей дядько добре зна Прасковію Степанівну Петровську, але треба сказати, що це ясно помилка. Він зна Прасковію Степанівну Петровську — жінку Миколи Васильовича Петровського, котра з мужем живе у Прилуках; поема «Тополя» посвящена не їй, а, мабуть, дівчині з сім’ї Степана Андрійовича Петровського (дочці його, коли така була), і сім’я, як, мабуть, і Вам звісно, жила у Городищі, де живе зараз дід Зах. Ів. Сулимовський. Все ж таки через одну курсистку (Катерину Афанасіївну Милькович-Петровську) я прохав розпитати Прасковію Степанівну і її невістку Марію Василівну Ми[лько]вич-Петровську (з Білоусівців)... До цього листа могу додати, що ми колись купили дещо з гарної бібліотеки П. І. Мартоса, і у мене є «Кобзар» з цієї бібліотеки видання 1867 р. (коштом Д. Е. Кожанчикова).


13 червня 1914 р.


III, 60938







928. Д. Г. Юхно до редакції газети «Рада»


Тижня півтора тому я Вам послав листа з випадково знайденим віршем «Петру Сагайдачному» і «Полуботок» — підпис: Т. Шевченко 1 і просив Вас ласкаво відповісти, чи дійсно існують такі, бо я в своєму виданні (повному) «Кобзаря» таких не знаходив. Чи одержано Вами мого листа, чи ні?

Вірші ці знайдені поміж старими паперами родини, рідної відомому Номисові.


14 червня 1914 p., Ворожба


І, 43423



1 Таких творів у Т. Г. Шевченка нема.





929. К. А. Милькевич-Петровська до Г. Д. Саливона *


Собрала только краткие сведения относительно поэта Т. Г. Шевченко. Во время своего пребывания в с. Белоусовке, Лохвицк[ого] уезда, у Прасковий Степановны Милькевич-Петровской, он посвятил ей свое произведение «Тополя». Ей же были подарены картины своей кисти «Весна», «Лето», «Осень», «Зима», которые неизвестно где находятся в данное время, так же как и томик неизданных стихотворений. К большому моему сожалению никаких больше сведений не могу сообщить.


16 июня 1914 г.. Прилуки. Полтавской губернии


III, 60471


/439/







930. К. А. Милькевич-Петровська до Г. Д. Саливона *


К сожалению, сообщить большие и подробные сведения о Т. Г. Шевченко не имею возможности, т. к. каких-либо записок о периоде пребывания поэта не сохранилось, а устная передача не может быть вполне точной.

1. В каком году был Шевченко у П[расковии] С[тепановны] Петровской, точно неизвестно, тем более, что он бывал не один раз. Каждый раз, бывая у Тарновских в с. Парафиевке, он непременно заезжал к П[расковье] С[тепановне] Петровской.

Это было приблизительно в 1848 — [18]49 году 1.

2. Только место знакомства не может быть установлено.

3. Оказывается, что картин Шевченко было не четыре, а две — «Зима», а название другой не знаю, но сюжет представляет собой пасущихся коров.

Работа масляными красками и приблизительный размер — 12 X 12 вершков.

По несчастному стечению обстоятельств эти картины в числе других по всей вероятности и теперь находятся у еврея в г. Лубнах. Относительно Петра С. Петровского, с которым жил Шевченко, никаких сведений не имею, но наверно установлено, что «Тополя» посвящена П[расковье] С[тепановне] Петровской.

Вот все, что мне удалось выяснить, и я охотно сообщаю Вам эти сведения.


8 июля 1914 г., Прилуки


III, 60472







931. І. І. Щітківський до концесійного відділу Київської міської управи


Упорядочение могилы Т. Г. Шевченко вблизи Канева производится распоряжением Каневской уездной земской управы, куда и переданы ассигнованные для этого Киевской губерн[ской] земской управой 2000 руб.

Принимая во внимание, что ассигнованные Киевской городской думой по смете текущего года на тот же предмет 200 руб. состоят по счетам концессионного отделения управы, просим также сообщить в финансовое отделение о передаче означенных 200 руб. также в Каневскую уездную земскую управу на работы по упорядочению могилы.


26 ноября 1914 г., Киев


II, 28667, арк. 284



1 Дати помилкові. /440/









932. Л. З. Поплавський до M. Ф. Біляшівського


26 ноября с. г. отправил Вам письмо с фотографическим снимком с рисунка Тараса Шевченко. По настоящее время я от Вас никаких сведений не имею. Должен Вам сообщить, что, определяя работу Шевченко по фотографии, Вы несомненно должны были придти к неправильному заключению.

Я лично того взгляда, что по фотографии нельзя определить работу художника.

Вы писали мне, что кто-то намалевал копию с произведения Котляревского. Ведь Вам отлично известно, что Шевченко отправлялся в село Хлебновка, славившееся своими малярами. Вам не безызвестно, что Шевченко было 16 лет, когда его отдали в науку к какому-то комнатному живопису по указанию одних биографов в Вильно, а по указанию других — в Варшаве и даже к известному варшавскому портретисту Lampi (Лампи).

Следовательно, возможно допущение, что Шевченко рисовал эту картину (или копировал) в раннем периоде.

Как я уже говорил в предыдущем письме, необходимо было Вам обозреть подлинник, проанализировать холст, краски и тогда только вывести свое мнение.

Я лично знаю и убежден непреложно, что это кисть Шевченко. Но для того, чтобы разрешить наши споры, я предложил бы раз навсегда предложить лицам компетентным обозреть подлинник и дать заключение. Укажите Вы двоих, и я Вам укажу двоих. Я предлагаю с своей стороны пригласить профессора-академика Геннадия Александровича Ладыженского — художника и Михаила Семеновича Николенко, отлично изучавшего произведения Шевченко и знатока его произведений. Я хотел было исполнить Вашу просьбу и выслать карандашные рисунки Шевченко. Но полагая, что Вы отнесетесь (халатно) к исследованию его произведений, как и в первом случае, я и решил рисунков не высылать, пока мы не сговоримся насчет экспертизы, предлагаемой мною в этом письме. Вы не можете положиться на то, что я Вам говорю, но я не могу согласиться с Вашим единичным мнением и остановлюсь на следующем, вполне реальном примере.

Музей императора Александра III приобрел у меня картину Рафаэля без подписи последнего. Картина сия была осмотрена профессорами выдающимися — русскими, берлинскими, мюнхенскими и дрезденскими и проч. Мнения разделились пополам: одни утверждали, что Рафаэля, другие — не Рафаэля. Но картина была приобретена. Посему прошу отнестись серьезно и серьезно исследовать картины Шевченко — подлинники. Но на Ваше одно мнение положиться не могу, тем более, что судите о кисти Шевченко по фотографиям. Несомненно, Вы в данном случае ошиблись. /441/

Произведения, предлагаемые мною Вам, бесспорно кисти Шевченко. Всякому человеку свойственно ошибаться, в особенности при определении, кому из художников принадлежит кисть. Покорнейше прошу извинить меня, если найдете, что письмо немного резковато. Надо это дело закончить и раз навсегда установить — кисть Шевченко или не его.


3 декабря 1914 г.


XXXI, 5







933. І. Гладилін до М. М. Грінченко


Как это ни странно, а в Ялте был ознаменован юбилей Тараса Григорьевича. Я не знаю как именно, но по улице несли его громадный портрет.


[1914] г., Ялта


III, 41876













1915



934. Л. М. Маркевич до В. Л. Модзалевського


А теперь интересно — мой муж 1 и художник Холодовский устроили выставку картин, взяв картины у разных знакомых — и наши там. Вышло очень интересно. Там, например, 2 портрета Закревских — работы Тараса Гр[игорьевича] Шевченко — чудные.


7 января [1915] г., [Прилуки]


III, 33202







935. Л. М. Маркевич до В. Л. Модзалевського


Наша выставка картин, особенно после рецензии в местной газете, имеет большой успех, и просят ее продлить до 27 [января], кстати и Никол[ай] Ник[олаевич],2 верно, тогда возвратится из Полтавы, где он на земском собрании.



1 M. M. Маркевич.

2 Він же.



Представьте, здесь нашелся портрет работы Репина — сделано небрежно, но, конечно, видна кисть Репина — он здесь был у своего товарища /442/ по Академии, тоже художника, лет 30 тому назад и его нарисовал на куске клеенки. Я, кажется, Вам писала, что здесь портреты Закревских работы Тараса Шевченко.


18 января 1915 г., Прилуки


III, 33203







936. А. В. Ніковський до Є. X. Чикаленка


За карпенківські листи ще не брався, бо хочу скінчити виборку матеріалу щодо освіти Шевченка. Воно і так ясно, що, поза браком систематичної освіти, він був людиною досить широкої освіти, читав багато, чув і засвоював ще більше.

Одначе думається, що проста виборка всіх згадуваних у Шевченка книжок та імен з книжок, колись прочитаних, повинна дати документальну характеристику його освіти. Кажуть, що про Шевченка нічого нового сказати не можна, — я і не збираюсь.

Але загальні слова, поверхові характеристики повинно тепер замінити немудрими розвідками, що були б певним матеріалом до характеристики Шевченка. Шевченків словник, його лектура, літературні впливи, вплив його на сучасників — такі, мені здається, теми, над якими варто працювати.

Проте я спробую до реєстру Шевченкової лектури дати вступ, але такий, що його можна було б легко відділити від реєстру і оддати, скажемо, «Вікові», а каталог в наукове видання, коли він покажеться досить поважний


23 червня 1915 р.


X, 30357













1916



937. К. І. Малицька до М. М. Грінченко


Шевченка [карточку] вже мала — вициганила його у одного політичного русского, оправила в мережані рамці, і якось аж лекше стало жити у хаті, коли Він дивиться на мене тими своїми добрими розумними очима, що стільки горя бачили на своєму віку.


12 січня 1916 р.


III, 43295


/443/







938. А. В. Ніковський до П. Я. Стебницького


Ще минулим літом я почав роботу над творами поета для того, щоб вияснити освіту Шевченка.

Необхідно фактами підтвердити, що справді Шевченко не був неуком. З геніальною інтуїцією, але добре освіченою, з великою лектурою, людиною таки з геніальною інтуїцією.

Власне, треба подати спис бібліотеки Шевченка, перелік книжок, що він читав. Матеріал для цього: «Щоденник», «Листи», «Кобзар», повісті. Певно, цим літом, якщо грядущі бурі мене обминуть, я цю роботу скінчу.


11 травня 1916 р.


III, 52550








939. П. Я. Стебницький до І. І.Щітківського


Дозвольте потурбувати Вас запитанням: під чиїм доглядом тепер в Київській думі фонд пам’ятника Шевченкові? Раніш, пам’ятаю, коло цього діла були Ви, а тепер вже, мабуть, хтось інший, бо з минулого року там вже інший порядок. То, було, як доводилось вислати гроші на той фонд, то зараз же від управи приходили формальні квитки на бланках. А от минулого року 21 січня вислав я в управу Об’єднаному комітету 78 крб., а ще недавно (7 іюля) ще 31 р. 25 к., і ні тоді, ні тепер не прийшло жодного повідомлення. А все ж воно слід би мати від Комітету квитка, щоб жертводавці знали, що їх гроші пішли саме туди, куди їх призначено. Та крім того, такі квитки свідчили б, що взагалі в управі порядок добрий. А тепер — хто його знає...


17 серпня 1916 р.


I, 12819







940. І. І. Щітківський до П. Я. Стебницького *


Поки що фонд пам’ятника Шевченкові існує під моїм доглядом, але, по теперешнім обставинам, приходиться тільки мовчать.

Жертви, за винятком рідких і маленьких, припинились. З іншим, серйозним, треба ждать кращих часів. Тепер доглядаю, щоб своєчасно одбирать відсотки — в «Общ[естве] вз[аимного] кр[едита]» на 6%, а «времен[ные] свидет[ельства] госуд[арственного] банка» — 5%.

Щодо грошей «Благотв[орительного] общ[ества]», то я сам наводив справку, і ось що виявилось.

78 карб, в управу не надходили, і Вам треба написать до Об’єднаного комітету, під який почтовий квиток вони одібрані /444/ петроградською почтов[о]ю конторою, а тут я сам наведу справку в почтовій конторі.

31 карб. 25 к. помилково заприходован! в переходящі суми, а квиток за № 1792 фінансовий отділ управи одіслав в «Бла[го]тв[о]рительное общество» 28 июля за № 1769.

За ці гроші я теж нічого не знав, а тепер вам перечислен! в Шевченківський фонд.


25 серпня 1916 p., Київ


III, 53104













1917



941. Л. Біднова до H. M. Дорошенко *


Наша «Комісія по вивченню місцевого краю» при «Науч[ном] об[щест]ве» впоряжає 25-го і 26-го лютого Шевченкові вечори: 25-го в комерційному клубі, а 26-го в аудиторії науч[ного] об[щест]ва на Чечелівці, і ось з доручення Комісії звертаюсь до Вас з проханням прийняти участь в цих вечорах, виступити на них з Вашою чудовою декламацією, яку так любить наша публіка, на тих же умовах, на яких Ви це робили в «Просвіті». Від себе додам, що мені, поки я стою на чолі справи цієї молодої Комісії, дуже бажано було б впорядкувати цей концерт якнайкраще, а це можливо тільки при тій умові, коли Ви згодитесь допомогти нам, взявши особисту участь в нашій справі, — не відмовляйте ж нам в Вашім виступі!

Крім цього, ще одне прохання до Вас: будьте ласкаві, запросіть до нас на концерт Карлашова і Машір, якщо вони в Києві, а якщо їх нема, то запросіть когось іншого по Вашому вибору, але тільки баса або баритона (тенор у нас свій).

Перебалакавши з артистами, будьте ласкаві, питайте про їх умови, а також і номера з Шев[ченково]го репертуару, з якими вони виступлять.

Дуже просю, довідавшись про це все, написати мені, зазначивши також і Ваші номера.

Вибачте, що турбую Вас цим всім, але насмілююсь турбувати Вас всім цим, знаючи Вашу щирість до наших катеринославських справ.

Дуже гарно було б, аби нам вдалося влаштувати гарний шевченківський вечір з Вашою участю — наша публіка скучила за Вами.


15 січня 1917 p., Катеринослав


X. 30325


/445/







942. Ф. І. Шевченко до Л. П. Шевченко


Зверхній вигляд людини часто вказує на ті обставини, в яких вона живе.

Чогось усі кажуть, що я подібний до діда Тараса, але я не находжу цього — хіба що лисиною. Хотів би бути подібним не зверхими рисами, але хотів би мати хоч одну малесеньку рисочку його внутрішнього духа, та, на великий жаль, цього не наслідував.


16 лютого 1917 р., Фрейштадт


XXVII, 1469








943. П. Я. Стебницький до К. В. Широцького


Перш за все, розуміється, вітаю Вас з всеросійським святом! Дай боже, щоб усе пішло на добре і щоб нові умови життя зміцнились, увійшли в силу і дали розцвіт нашому рідному краєві! А тепер — про справу, про яку, може, Ви вже згадали і самі, — тоді вибачте за втручання, а як ще не згадали, то послухайте. Якнайскорше треба випустити той запас дорогого «Кобзаря», що лежить десь у Вас на сховищі під замком. Тепер «Кобзарів» на ринку зовсім нема, а скоро, певно, будуть нові видання, — і через те дуже важно використати час і розпродати ті жертвовані нами примірники (по моєму рахунку 290).

Це швидко розійдеться. Мені здається навіть, що шкода їх продавати по 3 p., — можна сміливо брати по 5 рублів! Теперішні ціни на папір та друк дають на це повну можливість, бо тепер таку книжку і за 5 р. не надрукуєш. І от, таким чином, матимете для фонду пам’ятника мало не 1500 карбованців. Отже, поспішайте, поки ще не зникло вражіння февральських Шевченкових днів, публікуйте, організуйте продаж і збільшуйте кошти! А разом з тим чи не пора Київській думі на нових умовах поставити справу пам’ятника. Шевченко — наша болюча жертва, загублена старим режимом, і перші часи політичної волі повинні бути зв’язані з його йменням.


8 березня 1917 р.


І, 12823







944. Г. О. Виноградова до Об’єднаного комітету


Бажаючи поставити на новий конкурс проектів пам’ятника Шевченкові свою модель, за яку я одержала у 1911 році поощрітельну премію і яка була оставлена у музеї Комітетом по постановці пам’ятника Шевченкові при міській управі, прошу Комітет видати мені тимчасово ту модель (зроблена з бронзи і репрезен-/446/тує Шевченка сидячого і перед їм Україну з розбитими кайданами. Надписи на пам’ятнику: з одного боку — «Встане Україна і розвіє тьму неволі, світ правди засвіте, і помоляться на волі невольничі діти». З другого — «свою Україну любіть, любіть її, бо время люте, в останню, страшную минуту за неї господа моліть»).

Якщо Комітет не находе можливим видати мені модель тимчасово, то, повертаючи при сьому 100 карб, (сто карбованців), які я одержала як премію у 1911 році, прошу Комітет повернути мені модель у власність.


4 травня 1917 p., Харків


II, 28669, арк. 18








945. Л. В. Ідзиковський до І. І. Щітківського


Посылаю Вам прекрасной работы Матэ — портреты Тараса Григорьевича Шевченко, Вы, как близкий человек к делу сохранения памятника на могиле гениального украинского поэта в Каневе, да притом главный руководитель сооружения памятника в Киеве, пожелаете у меня купить 3000 экз. этих портретов ниже моей цены по 15 коп., а выручку из этого издания пожелаете обратить на фонд осуществления и сохранения памятника в Киеве и в Каневе.


7 сентября 1917 г., Киев


II, 28669, арк. 41








946. І. І. Щітківський до Л. В. Ідзиковського


Объединенный комитет по сооружению в г. Киеве памятника Т. Шевченко, заслушав в заседании своем от 13-го сего октября предложение Ваше о представлении Комитету 3000 экземпляров изданного Вами портрета поэта, в трех присланных образцах, по цене 15 коп. за экземпляр, ниже своей издательской стоимости, постановил: принять с благодарностью Ваше предложение, уплатив из наличных денег следуемые за портрет 450 руб.

Сообщая об этом, бюро Комитета просит Вас прислать в находящееся при Киевской городской управе бюро (концессионный отдел управы) упомянутые 3000 экземпляров портрета Т. Шевченко с соответствующим уполномочием на получение причитающихся за них 450 руб.


19 жовтня 1917 р., Київ


II, 28669, арк. 42













Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.