[В. Анісов, Є. Середа. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка / Вид. 2-е, доповн. — К.: Дніпро, 1976. — С. 48-102.]

Попередня     Головна     Наступна





1843 — 1847 РОКИ




1843 рік


Травня 13.

Шевченко з Петербурга виїхав на Україну. Зупинився поет у Качанівці на Чернігівщині (маєток поміщика Г. Тарновського) (Кирилюк Є. П. Тарас Шевченко. Життя і творчість. К., Держлітвидав України, 1964, с. 118).


Травень жовтень.

Виконав малюнок олівцем «Вдовина хата на Україні» (Твори, т. VII, кн. I, № 82).


Червня 7.

Цензурний дозвіл на видання книги «История Суворова» * М. Полевого, в якій уміщено ілюстрації Шевченка:

«Суворов на варті»;

«Конфедерати вимагають від краківського коменданта здати зброю»;

«Суворов у татарському наметі»;

«Арешт Пугачова»;

«Суворов відправляє Пугачова з Уральська до Сімбірська»;

«Суворов у кримського хана Шагін-Гірея»;

«Суворов на святі в честь угоди з татарами»;

«Суворов у Муса-Бея»;

«Зустріч Катерини II з королем польським Станіславом у Каневі»;

«Поранений Суворов у Потьомкіна»;

«Принц Кобурзький вітає Суворова»;

«Гонець сповіщає візиря турецького про несподіваний напад Суворова»;

«Смерть Потьомкіна»;

«Суворов приймає посланців польського короля Станіслава»;

«Відречення від престолу польського короля Станіслава»;



* Повна назва: «История князя Италийского графа Суворова-Рымникского, генералиссимуса российских войск». /49/



«Суворов викладає Катерині II плани воєнних дій»;

«Прощання Суворова з солдатами в Тульчині»;

«Суворов, засланий в с. Кошанське, читає в церкві»;

«Суворов грає з селянськими дітьми в бабки»;

«Суворов одержує орден від Павла І перед походом в Італію»;

«Король Людовік XVIII вітає Суворова в Мітаві перед походом в Італію»;

«Суворов відмовляється розкрити свої оперативні плани австрійському прем’єр-міністру Тугуту»;

«Кардинали дякують Суворову за перемогу при Нові»;

«Суворов куштує солдатську їжу»;

«Суворов розмовляє з абатом»;

«Суворов у склепі перед труною австрійського генералісимуса Лаудона»;

«Суворов влаштовує в Празі розваги за російськими народними звичаями»;

«Художник І. Г. Шмідт малює портрет Суворова»;

«Суворов за дзвонаря»;

«Хворому Суворову передають орден від Людовіка XVIII»;

«Суворов в останні години життя»;

«Суворов у труні» (Твори, т. VII, кн. I, № 4071).


Червня 13.

Шевченко в Межигір’ї (біля Києва). Тут записано до його альбома пісню про Семена Палія — «Хвалилася Україна, що в нас добре жити» — та ряд інших народних пісень. Під ними дати і внизу напис: «Вночі, на плоту, на ДнепрЂ, против Межигорского монастыря». Зробив олівцем зарисовку Межигірського монастиря (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 106; Твори, т. VI, с. 34, 257 — 258; т. VII, кн. II, № 292).


Червень.

Шевченко перебував „у Києві, де познайомився з М. Максимовичем та П. Кулішем (посилання Шевченка на своє знайомство з останнім у 1842 році помилкове) (Справа № 81, ч. 6, арк. 6065).


Друга половина червня.

З Києва поїхав на Полтавщину до Є. Гребінки, який жив на хуторі Убежище, Пиря-/50/тинського повіту (Чужбинский А. Воспоминания о Т. Г. Шевченке, с. 6).


Червня 2930.

Шевченко разом з Є. Гребінкою на балу в Мосівці у Т. Волховської. Тут він познайомився з О. Чужбинським (Афанасьєвим) (Чужбинский А. Воспоминания о Т. Г. Шевченке, с. 6).

Змалював бал і портрет О. Волховського. Оригіналів не знайдено («Малюнки Тараса Шевченка», вип. I, Петербург, 1911, с. 9; Твори, т. VII, кн. II, № 404, 405, 406).


Липень.

У с. Ковалівці Шевченко відвідує О. Капніста (учасник руху декабристів, син автора «Оди на рабство» і комедії «Ябеда»). Обидва поїхали у м. Яготин до М. Рєпніна-Волконського оглянути галерею картин і на замовлення Г. Тарновського зробити копію з портрета М. Рєпніна. Знайомство з В. Рєпніною («Русские пропилеи», т. II. М., 1916, с. 180181; 203204; «Киевская старина», 1888, кн. 10, с. 2 — 3).


Серпня 8.

Помер у Харкові Г. Квітка-Основ’яненко (УРЕ, т. 6, с. 278).


Кінець серпня.

Перебуваючи в Березані у П. Лукашевича, Шевченко читав «Русалку Дністровую», зокрема поему I. Вагилевича «Мадей» (Возняк М. У століття «Зорі» Маркіяна Шашкевича, ч. 2. Львів, 1936, с. 310 — 311).


Літо.

Шевченко подорожує по Україні; побував на острові Хортиця, де колись була Запорозька Січ (Твори, т. VI, с. 34).

Літо осінь. Шевченко гостює у О. Чужбинського в с. Ісківці на Полтавщині. Тут він читає оригінальні твори А. Міцкевича та його переклади з Д. Байрона, а також робить спроби перекласти твори А. Міцкевича на українську мову.

О. Чужбинський згадує про перебування поета в Лубнах у поміщика П. Лукашевича і про випадок, який стався там:

«Мне памятен один случай. В уездном городке Л.., не желая отстать от других, один господин пригласил Шевченко обедать. Мы пришли довольно еще рано. В передней слуга дремал на скамейке. К несчастию, хозяин выглянул за дверь и, увидев дремавшего слугу, разбудил его собственноручно по-/51/своему... не стесняясь нашим присутствием... Тарас покраснел, надел шапку и ушел домой. Никакие просьбы не могли заставить его возвратиться. Господин не остался впоследствии в долгу: темная эта . личность, действуя во мраке, приготовила немало горя нашему поэту...» (Чужбинский А. Воспоминания о Т. Г. Шевченке, с. 912).


Вересня 5.

В «Литературной газете» вміщено некролог про Г. Квітку-Основ’яненка. Тут згадано і Шевченка як улюбленого письменника народу («Литературная газета», 1843, № 35, с. 650).


Вересня 20.

Гостює в рідному с. Кирилівці, Звенигородського повіту, на Київщині у сестри та братів (ЦДІА УРСР, ф. 127, оп. 1012, спр. 2130, арк. 16).


Жовтень, листопад до 9 грудня.

Перебуває в м. Яготині на Полтавщині у Рєпніних, де на замовлення Г. Тарновського і О. Капніста виконує дві копії з портрета М. Рєпніна (оригінал намальований швейцарським художником Й. Горнунгом). Портрети зберігаються один в ДМШ, другий — у Ленінграді, в Ермітажі («Русские пропилеи», т. II. М., 1916, с. 181; Твори, т. VII, кн. I, № 84).


Листопада 6.

Рецензія на поему Шевченка «Гайдамаки» в журналі «Москвитянин» («Москвитянин», 1843, № 11, с. 242 — 244).


Листопада 10.

Написав лист В. Закревському, в якому, посилаючись на хворобу, відмовляється приїхати до нього (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 133).


Листопада 11.

Написав присвяту до поеми «Тризна» (на пам’ять 9 листопада 1843 р. В. Рєпніній). Твір уперше надрукований у журналі «Маяк» (1844, т. XIV, с. 17 — 30) під назвою «Бесталанный» («Русские пропилеи», т. II. М., 1916, с. 209; Твори, т. I, с. 205222).


Між 23 і 25 листопада.

Написав записку В. Рєпніній, у якій скаржиться на жорстокість панства і признається, що тільки вона глибоко розуміє його страждання. «Я застонал, как в кольцах удава. «Он очень хорошо стонет», — сказали они...» (Твори, т. VI, с. 28 — 29).


Листопад.

Десять днів прожив у с. Андріївці (власність Рєпніних), де він був з В. Рєпніною («Русские пропилеи», т. II. М., 1916, с. 209). /52/


Кінець листопада.

Повернувшись з Андріївни до Яготина, Шевченко після чаю ввечері в присутності О. Капніста, В. Рєпніної, сестер Т. і Г. Псьол та інших прочитав свою поему «Тризна» (написана російською мовою). Рукопис поеми Шевченко після читання подарував В. Рєпніній, пообіцявши на другий день подарувати ще й портрет автора (див. далі «Автопортрет») («Русские пропилеи», т. II. М., 1916, с. 209 — 210; Твори, т. I, с. 205 — 222).

Намалював «Автопортрет» (туш) *, який подарував В. Рєпніній у кінці листопада. Оригінал належить І. С. Зільберштейну (Москва) («Русские пропилеи», т. II. М., 1916, с. 210; Твори, т. VII, кн. I, № 85).


Грудня 9.

Після родинного свята у Рєпніних (4 грудня), на якому був і О. Капніст з дружиною, останній забирає Шевченка до себе в Ковалівку, де поет пробув понад два тижні («Русские пропилеи», т. II. М., 1916, с. 213 — 215).


Грудня 14.

Р. Штрандман повідомляє в листі Шевченкові про свій від’їзд до Петербурга, запрошує його до Яготина, просить прислати грошей (Листи, с. 4849) **.


Грудня 23.

Шевченко перебуває в Яготині у Рєпніних (до 10 січня 1844 р.). Тут він записує народні пісні: «Соколе, мій чоловіче» та «І ворони клюють, і сороки клюють» («Русские пропилеи», т. II. М., 1916, с. 181, 217; Твори, т. VI, с. 259).


Грудня 24.

Відвідав у Пирятині (на Полтавщині) матір В. Григоровича — конференц-секретаря Академії художеств у Петербурзі (Твори, т. VI, с. 2930).


Грудня 28.

У листі до В. Григоровича повідомляє, що відвідав його матір, запитує, чи повертатись йому до Академії, а також просить вислати йому від Академії атестат для проживання на Україні (Твори, т. VI, с. 29 — 30).


Грудень.

Намалював портрет В. О. Закревського в с. Березова Рудка (олівець). На звороті портрета напис рукою Шевченка: «1843, декабря, вночі, Т. Шевч.» (Твори, т. VII, кн. I, № 86).



* У літературі є згадки про другий автопортрет Шевченка цього періоду (оригінал не розшукано) (див.: Твори, т. X, № 133). ** У публікаціях цей лист помилково датується 1845 р. /53/



Кінець грудня.

Шевченко, обурений знущанням поміщика П. Лукашевича з кріпака, написав йому про це гнівний лист, зазначивши, що він назавжди пориває з ним знайомство. Лукашевич написав образливу відповідь, докоряючи Шевченкові його кріпацьким походженням. Розповідаючи В. Рєпніній про цей ганебний випадок, поет плакав, неначе дитина (Чалый М. Жизнь и произведения Т. Шевченко, с. 3940; «Русские пропилеи», т. П. М., 1916, с. 216).


У цьому році.

Вийшов з друку альманах І. Бецького «Молодик» (Харків), у якому надруковано твори Шевченка (див. дату 10 вересня 1842 р.).

У Києві почала працювати утворена царським урядом «Комісія для розгляду давніх актів» (т. зв. археографічна комісія) (Історія Української РСР, т. I, с. 745).

Намалював:

портрет Маєвської (олія). Оригінал зберігається в Музеї українського мистецтва в Києві;

портрет Р. І. Лукомського (олівець);

портрет Г. І. Закревської (полотно, олія). На всіх — дата і підпис автора (Твори, т. VII, кн. I, № 79, 80, 87).

«В гаремі» (акварель, чотири ескізи і три ескізи олівцем) (Твори, т. VII, кн. I, № 74; кн. II, № 280 — 282);

«Сліпий» («Невольник», сепія). На одній з них дата і підпис Шевченка (там же, т. VII, кн. I, № 77, 78; кн. II, № 199, 293, 295, 301).

«Селянська родина» (полотно, олія);

«На пасіці» (полотно, олія);

Портрет П. О. Закревського (полотно, олія) (Твори, т. VII, кн. І, № 75, 76, 88);

«Видубецький монастир» (олівець) (там же, № 81);

«Композиція на історичну тему» (олівець);

«Портрет юнака. Біля криниці. Біля ліжка» (олівець) ;

«Портрет юнака. Руки» (ескіз, етюди, олівець);

«Київ з боку Дніпра» (незакінчений рисунок олівцем);

«Архітектурний пейзаж» (олівець);

«На пасіці» (етюди, ескізи, олівець); /54/

«Жінка на підлозі» (олівець);

«У Києві» (олівець) (Твори, т. VII, кн. II, № 286, 287, 288, 290, 291, 293 і 295, 296, 302).

Познайомився з видатним російським актором М. С. Щепкіним (Бурачек М. Великий народний художник. X., «Мистецтво», 1939, с. 15).


18431847 роки

Намалював портрет. П. Куліша (олія) (Твори, т. VII, кн. I, № 83).










1844 рік


Січня 3.

Записав до альбома М. Селецької вступ до «Мар’яни-черниці» (Твори, т. I, с. 458).


До січня 10.

Шевченко перебуває в Яготині в Рєпніних. Намалював портрети двох дітей Василя Рєпніна (олія). Дата і підпис Шевченка («Русские пропилеи», т. II. М., 1916, с. 181, 217; Твори, т. VII, кн. I, № 89).


Січня 1214.

Шевченко перебуває в Мосівці («Збірник праць четвертої наукової Шевченківської конференції». К., Вид-во АН УРСР, 1956, с. 273).


Січня 18.

О. Капніст у листі до Шевченка застерігає його, щоб він ні в якому разі не їздив до Закревських і нічого їм не писав (Листи, с. 22 — 23).


Січня 22.

Разом з групою знайомих («мочемордів») написав жартівливого листа-«універсала» М. Маркевичу (Твори, т. VI, с. 251).


Приблизно січня 22.

Жартівливий лист у віршованій формі Шевченкові від М. Маркевича, який застерігає його щодо вживання козацьких титулів (очевидно, відповідь на «універсал») («Глобус», 1928, № 4, с. 71).


Січень.

У журналі «Библиотека для чтения» вміщено рецензію на «Молодик» 1843 і 1844 рр., в якій процитовано чотири рядки з вірша Шевченка «Н. Маркевичу» («Бандуристе, орле сизий...»). Цензурний дозвіл 31 грудня 1843 р. («Библиотека для чтения», 1844, т. 62, отд. VI, с. 13 — 20).


Лютий.

Виїхав з України до Петербурга через Москву, де пробув один тиждень і зустрівся з М. Щепкіним та О. Бодянським (Твори, т. VI, с. 392 — 393; 439).


До лютого 22.

З Москви виїхав до Петербурга (Конись-/55/кий О. Т. Шевченко-Грушівський, т. I. Львів, 1898, с. 136).


Лютого 25.

Цим числом датована повість Шевченка «Наймичка» (російською мовою) *. Вперше надруковано в журналі «Киевская старина», 1886, кн. 8, с. 577 — 619, та кн. 9, с. 1 — 36 (Твори, т. III, с. 71 — 131).


* Більшість радянських дослідників вважає, що російські повісті «Наймичка» і «Варнак» Шевченко написав на засланні і з конспіративних міркувань поставив під ними фіктивні дати (див.: Кирилюк Євген. Шевченко і наш час. К., «Радянський письменник», 1968, с. 178 — 179).



Березня 1.

В. Рєпніна закінчила докладного листа про Шевченка і надіслала його своєму наставникові Шарлю Ейнару в Женеву («Русские пропилеи», т. II. М., 1916, с. 187 — 203).


Березня 8.

М. Литвинов у листі до О. Бодянського пише, що часто зустрічається з Шевченком, що вийшла поема «Слепая» («Радянське літературознавство», 1965, № 8, с. 37).


Березня 18.

На місячному екзамені в Академії художеств за рисунок з натури Шевченко одержав десятий номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 730, арк. 35).


Березня 2224.

У листі до С. Бурачека Шевченко просить прислати «Историю Малороссии» М. Маркевича та «Маяк»; повідомляє, що нездужає (Твори, т. VI, с. 31).


Березня 25.

Оголошення в газеті «Северная пчела» про продаж у крамниці М. Ольхіна поеми Шевченка «Гамалія» («Северная пчела», 1844, 25 марта).


Березня 29.

Цензурний дозвіл на друкування 28-ї книжки XIV тому журналу «Маяк», у якій вміщено поему Шевченка російською мовою «Бесталанный» («Тризна») (Стихотворения, с. 17 — 30). Дозвіл на випуск у світ датований 4 квітня (Твори, т. 1, с. 578; Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 3435).


Березня 2931.

У листі до С. Бурачека висловлює подяку за надісланий «Молодик» і просить дати коректуру «Маяка» (Твори, т. VI, с. 31).


Березень квітень.

Виконав малюнок «Дари в Чигрині 1649 року» (туш) (Твори, т. VII, кн. I, № 91). /56/


Березень листопад.

Виконав малюнок «Старости» (олівець, сепія) (Твори, т. X, № 124).


Квітня 3.

Дозволено до друку окремим виданням поему «Тризна» (див. титульну сторінку видання 1844 р., СПб.).


Квітня 10.

Цензурний дозвіл на випуск у світ поеми Шевченка «Тризна» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 84).


Квітня 29.

У газеті «Северная пчела» надруковано рецензію на поему Шевченка «Тризна» («Северная пчела», 1844, № 96).

Шостий номер одержав Шевченко за рисунки з натури на третному екзамені в Академії художеств (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 730, арк. 38).


Квітня 30.

Рецензія на поему Шевченка «Гамалія» в журналі «Библиотека для чтения» («Библиотека для чтения», 1844, т. 64, отд. VI, с. 41).

Рецензія на поему Шевченка «Тризна» в журналі «Отечественные записки» («Отечественные записки»; 1844, т. 34, отд. VI, с. 49 — 50).


Травня 6.

Написав поему «Сова». Вперше надрукована в журналі «Нова громада», 1906, кн. 10, с. 60 — 67 (Твори, т. I, с. 230 — 236).


Травня 6 — 7.

У листі до О. Бодянського повідомляє, що хоче видати «Живописную Украину», що три естампи («Печерська київська криниця», «Судня в селі рада» і «Дари Богданові та українському народові») вже готові; запрошує його взяти участь у виданні. Висилає для продажу в Москві свої твори «Тризна» і «Гамалія» (Твори, т. VI, с. 32).


Травня 14.

Надруковано рецензію в газеті «Русский инвалид» на поему Шевченка «Тризна» («Русский инвалид», 1844, № 107).


Травня 17.

В. Рєпніна в листі до Шевченка заохочує поета працювати, щоб «перо даром не лежало» (Листи, с. 24).


Травня 18.

Написав вірш «Дівичії ночі». Вперше надруковано в журналі «Нова громада», 1906, кн. 10, с. 67 — 68 (Твори, т. I, с. 237 — 238).

Рецензія на поеми Шевченка «Гамалія» і «Тризна» в «Литературной газете» («Литературная газета», 1844, № 19, с. 335 — 336). /57/

В журналі «Москвитянин» уміщено рецензію на поему Шевченка «Гамалія» («Москвитянин», 1844, №6, с. 71 — 72).


Травня 31.

На місячному екзамені в Академії художеств за рисунок з натури Шевченко одержав сьомий номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 730, арк. 41).


Червня 3.

Рецензія в газеті «Северная пчела» на поему Шевченка «Тризна» («Северная пчела», 1844, № 124).


Червня 5.

Куліш у листі до Шевченка дякує за «Тризну» і просить вислати «Гамалію», «Кобзар» чи «Гайдамаки» (Листи, с. 2425).


Червня 19.

В. Рєпніна в листі до Шевченка розважає його в тузі за своїми родичами-кріпаками, говорить, що в її колі мало хто оцінив «Тризну», схвалює Шевченків намір надрукувати «Слепую», цікавиться «Совою» (Листи, с. 2527).


Червня 21.

Лист Шевченкові від В. Забіли (віршований). Автор докоряє, що Шевченко не завітав до нього в Борзну погостювати, а також згадує спільних знайомих у Петербурзі: М. Глінку, Ф. Толстого, В. Григоровича, Н. Кукольника (Листи, с. 27 — 29).


Червня 29.

У листі до О. Бодянського запитує, чи одержав він «Тризну» та «Гамалію», яке від них враження. Просить написати для «Живописной Украины» історичний текст і повідомляє, що в цій справі він турбує П. Буткова, А. Стороженка, М. Грабовського та П. Куліша (Твори, т. VI, с. 3233).


Липня 3.

В. Рєпніна в листі до Шевченка сповіщає про успішне розповсюдження «Тризни» і пересилку за неї грошей (Листи, с. 2930).


Липня 8.

Дата написання поеми «Сон» («У всякого своя доля...»). Вперше надруковано окремою брошурою у Львові в 1865 р. (вид. К. Климковича) (Твори, т. I, с. 239 — 253).


Липня 9.

О. Бодянський у листі до Шевченка пише, що «Тризну» і «Гамалію» одержав і віддав для продажу, що «Тризна» сподобалась москвичам. З захопленням відгукується про надісланий Шевченком офорт «Судня рада» з серії «Живописная Украина» і заохочує Шевченка до подальшої праці (Листи, с. 31 — 32). /58/


Липня 20.

Дата листа Я. де Бальмена (з Одеси) до В. Закревського (в Березову Рудку), при якому надсилався для передачі Шевченкові рукописний «Кобзар», ілюстрований автором листа і М. Башиловим (ЦДЇА УРСР, Справа III відділу, 1848, № 195 «О пирятинских помещиках...», арк. 12 (окремі документи); Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., Держполітвидав УРСР, 1950, с. 71 — 72).


Липня 21.

О. Бодиско у листі до Шевченка висловлює подяку за «Тризну» і висилає 10 крб. за продані примірники цієї поеми, високо оцінює поезію Шевченка і заохочує його до подальшої творчості (Листи, с. 32 — 33).


Липень вересень.

В. Рєпніна в листі до Шевченка просить прислати їй програму «Живописной Украины» для організації розповсюдження видання. Не схвалює знайомства Шевченка з Закревським (Листи, с. 33 — 34).


Серпня 4.

В. Рєпніна у листі до Г. Псьол повідомляє, що Шевченко дбає про викуп з кріпацтва своїх родичів. Поміщик запросив за них 2000 крб. Поет передбачав зібрати цю суму за реалізацію «Живописной Украины» («Збірник праць четвертої наукової Шевченківської конференції». К., Вид-во АН УРСР, 1956, с. 274).


Серпня 5.

У польській газеті «Tygodnik Petersburski» надруковано рецензію на альбом Шевченка «Живописная Украина» («Tygodnik Petersburski», 1844, 5 серпня).


Серпня 17.

Цензурний дозвіл на випуск у світ книжки Шевченка «Чигиринський Кобзар» і «Гайдамаки» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 85).


Серпня 25.

Докладне повідомлення в газеті «Северная пчела» про видання Шевченком «Живописной Украины» з переліком сюжетів, назв перших чотирьох офортів («У Києві», «Судня рада», «Солдат і Смерть», «Дари в Чигрині») і магазинів, де буде продаватися видання («Северная пчела», 1844, № 193; Твори, т. VI, с. 336 — 337).


Серпень.

Шевченко написав прохання до Товариства заохочення художників визначити йому грошову допомогу для видання «Живописной Украины». /59/

У проханні виклав план видання (Твори, т. VI, с. 234 — 235).


Вересня 23.

У листі до М. Цертелєва (фольклорист, помічник попечителя Харківського учбового округу) просить допомогти йому у розповсюдженні офортів «Живописной Украины» і в зборі грошей на таку корисну справу (Твори, т. VI, с. 33).


Вересня 25.

Написав лист С. Муханову (харківський цивільний губернатор) з проханням допомогти у розповсюдженні «Живописной Украины», надіслав перший випуск офортів («Радянське літературознавство», 1939, № 4, с. 140 — 141; Твори, т. VI, с. 235 — 236).

Рецензія на «Чигиринський Кобзар» і «Гайдамаки» в журналі «Отечественные записки» («Отечественные записки», 1844, т. 36, № 910, отд. VI, с. 75).

В. Рєпніна в листі до Шевченка повідомляє про заходи щодо поширення «Живописной Украины» в Полтаві, Одесі, Києві та Харкові, докоряє йому, що досі не одержала квитків для цієї мети і просить його прискорити висилку (Листи, с. 35).


Вересня 27.

Дата листа Шевченкові від В. Рєпніної з приводу видання «Живописной Украины»; сповіщає, що одержала через М. Селецьку від Закревських три гравюри і записку Шевченка. Схвалює працю і наміри Шевченка (Листи, с. 34).


Вересня 30.

Лист М. Долгорукова (харківський генерал-губернатор) до підлеглих йому цивільних губернаторів (харківського, полтавського, чернігівського), до предводителів дворянства цих губерній з пропозицією подбати про розповсюдження видання «Живописная Украина» Шевченка («Труды Полтавской ученой архивной комиссии», 1908, вып. V, с. 56; Справа № 171/4088, арк. 1; Документи, с. 10 — 11).


Жовтня 1.

Шевченко звернувся до чернігівського цивільного губернатора П. Гессе з пропозицією сприяти розповсюдженню «Живописной Украины». Поет підкреслює свою любов до батьківщини і висловлює свої погляди на історію, побут і звичаї українського народу («Радянська Україна», 1958, 2 березня; «Радянське літературознавство», 1959, № 2, с. 113115; Шевченко Тарас. Повне зібрання тво-/60/рів у шести томах, т. VI. К., «Наукова думка», 1964, с. 31 — 32).


Жовтня 6.

Рапорт харківського губернатора канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора з повідомленням про організацію передплати на «Живописную Украину» (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 766).


Жовтня 10.

В. Рєпніна в листі до Шевченка дорікає, що мало надіслав квитків для розповсюдження «Живописной Украины», пише про перші успіхи у розповсюдженні видання (Листи, с. 3536).


Жовтня 14.

Листи харківського губернатора до губернського предводителя дворянства і до Харківського губернського правління з проханням сприяти розповсюдженню «Живописной Украины» Шевченка і рапорт про це чернігівському, полтавському і харківському генерал-губернаторові (Справа № 171/4088, арк. 2; Документи, с. 11 — 12).


Жовтня 18.

Відповідь виконуючого обов’язки харківського губернського предводителя дворянства харківському губернатору про організацію передплати на «Живописную Украину» (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 766-а).

Написав вірш «У неділю не гуляла...» (в деяких виданнях зветься «Хустина»). Вперше надруковано в альманасі «Луна», 1881, ч. I, с. 3 — 6 (Твори, т. I, с. 254 — 256).


Жовтня 19.

Повідомлення в «Литературной газете» про видання Шевченком «Живописной Украины» («Литературная газета», 1844, 19 октября).


Жовтня 20.

Повідомлення виконуючого обов’язки предводителя дворянства Полтавського повіту на ім’я харківського генерал-губернатора про здійснені заходи щодо розповсюдження «Живописной Украины» (Справа № 171/4088, арк. 4).


Жовтня 24 листопада 9.

Шевченко перекладає на українську мову з російської свою п’єсу «Назар Стодоля» *. Вперше надрукована в «Основі», 1862, кн. IX, с. 3 — 39 (Твори, т. III, с. 3 — 53; 436 — 437).


* Шевченко переклав тільки частину тексту, решту — невідомий перекладач («Збірник праць чотирнадцятої наукової Шевченківської конференції». К., «Наукова думка», 1966, с. 92105). /61/


Жовтня 25.

О. Бодянський у листі до Шевченка шкодує, що в того немає коштів для видання творів, сподівається на зустріч з поетом у Москві (Листи, с. 36).


Жовтня 29.

На місячному екзамені в Академії художеств за рисунок з натури Шевченко одержав тридцять третій номер (ЦДІАЛ СРСР, ф. 789, оп. 19, спр. 730, арк. 52; Твори, т. VII, кн. I, № 90).


Жовтня 30.

Комітет Товариства заохочення художників ухвалив надати Шевченкові грошову допомогу для видання «Живописной Украины», визначивши для цієї мети 300 крб. та зобов’язавши його надіслати для Товариства один примірник першого випуску видання («Радянське літературознавство», 1939, № 4, с. 95, 101).


Осінь.

Шевченко переїхав на квартиру в будинок Ю. Бема на 2-й лінії Васильєвського острова (тепер це садиба будинку № 3), тут він жив до закінчення Академії художеств (Жур П. Шевченковский Петербург, с. 180 — 181).


Листопада 2.

Дата листа Шевченкові від Я. Кухаренка з станиці Умань. Кухаренко радіє, що Шевченко не забув про нього, запитує про «Чорноморський побит», передає вітання М. Тихорському, О. Ельканові, С. Гулаку-Артемовському (Листи, с. 37).


Листопада 3.

Харківський цивільний губернатор С. Муханов звертається з проханням до канцелярії генерал-губернатора М. Долгорукова надіслати йому естампи «Живописной Украины» Шевченка (Справа № 171/4088, арк. 4; Документи, с. 12 — 13).


Листопада 8.

В. Рєпніна в листі до Шевченка радить удосконалювати майстерність, просить надіслати більше квитків для розповсюдження «Живописной Украины», шкодує, що Шевченкові не довелось побувати в Римі (Листи, с. 3738).


Листопада 13.

Написав вірш «Чого мені тяжко...». Вперше надруковано в журналі «Основа», 1861, кн. III, с. 4 (Твори, т. I, с. 257).

Лист Шевченкові від правління Харківського університету; просять надіслати для університету два примірники «Живописной Украины» (Справа № 81, ч. 6, арк. 82; Документи, с. 78; Листи, с. 38 — 39).


Листопада 26.

У листі до Я. Кухаренка згадує про своє /62/ перебування на Україні в минулому році, про заняття гравіруванням, про самодіяльний театр у Медико-хірургічній академії, який готує «Назара Стодолю»; сподівається наступного літа завітати до Кухаренка в Таганрог. На листі є дописка С. Гулака (Твори, т. VI, с. 34).

Кінець листопада. Вийшов з друку альбом офортів під назвою «Живописная Украина», куди ввійшли: «У Києві», «Видубецький монастир у Києві», «Судня рада», «Старости», «Казка» («Солдат і Смерть»), «Дари в Чигрині 1649 року» (Твори, т. VII, кн. I, № 92 — 97).


Грудня 2.

Лист виконуючого обов’язки предводителя дворянства Харківської губернії до канцелярії генерал-губернатора М. Долгорукова з проханням надіслати естампи «Живописной Украины» Шевченка (Справа № 171/4088, арк. 10; Документи, с. 13).


Грудня 13.

Написав вірш «Заворожи мені, волхве...», присвячений М. Щепкіну. Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861, кн. I, с. 6) під заголовком «Пустка» (Твори, т. I, с. 258). .

В. Рєпніна в листі до Шевченка просить якнайскоріше вислати для розповсюдження хоч 100 примірників «Живописной Украины», втішає, щоб не сумував (Листи, с. 39).


Грудня 20.

В. Рєпніна в листі до Шевченка сповіщає, що зібрала за його видання близько 600 крб., висловлює невдоволення з приводу спілкування Шевченка з Закревським, яке продовжується, просить ще вислати 100 примірників «Живописной Украины» (Листи, с. 39 — 40).


Грудня 24.

Правитель канцелярії харківського цивільного губернатора просить канцелярію генерал-губернатора М. Долгорукова надіслати естампи «Живописной Украины» Шевченка (Справа № 171/4088, арк. 11; Документи, с. 1314).


Грудня 29.

Лист канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора до Шевченка з проханням надіслати 6 естампів «Живописной Украины», за які переказувалось 18 крб. (Справа № 171/4088, арк. 12; Листи, с. 41).


Грудня 30.

Написав вірш «Гоголю» («За думою дума...»). Вперше надрукований у книзі «Новые стихотворе-/63/ния Пушкина и Шевченки». Лейпціг, 1859, с. 22 (Твори, т. I, с. 259).


Грудня 31.

П. Куліш у листі до Шевченка висловлює невдоволення з приводу оголошення про його участь у виданні «Живописная Украина», повідомляє про передбачуване у Харкові видання «Записок о Южной Руси», запрошує Шевченка взяти участь у ньому (Листи, с. 4142).


Грудень.

У листі до Я. Кухаренка просить надіслати йому п’єсу «Чорноморський побит» (лист без дати) (Твори, т. VI, с. 35).

Рецензія на «Чигиринський Кобзар» і «Гайдамаки» в журналі «Маяк» («Маяк», 1844, т. XVII, № 34, гл. IV, с. 76).





1845 рік


Січня 7.

В. Рєпніна в листі до Шевченка сповіщає про смерть свого батька (продовження див. 22 лютого).


Січня 12.

Лист виконуючого обов’язки харківського губернського предводителя дворянства до канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора з проханням надіслати естампи «Живописной Украины» Шевченка (Документи, с. 14).


Січня 16.

Разом з листом Шевченко надіслав естампи «Живописной Украины» (продовження) харківському генерал-губернатору М. Долгорукову (Справа № 171/4088, арк. 18; «Труды Полтавской ученой архивной комиссии», 1908, вып. V, с. 6; Твори, т. VI, с. 36).


Січня 17.

Лист Шевченкові від канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора з проханням додатково надіслати комплект естампів «Живописная Украина» (Справа № 171/4088, арк. 14; Листи, с. 44).

Полтавський віце-губернатор звернувся до канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора з проханням надіслати естампи «Живописной Украины» Шевченка. До листа додано список передплатників (Справа № 171/4088, арк. 16; Документи, с. 1516).


Лютого 19.

П. Дубровський повідомляв із Варшави В. Ганку про «Живописную Украину» Шевченка, /64/ схвалюючи його почин: «Если бы подобные издания явились и у других славянских народов. Какое было бы сокровище! И как бы кстати, в наше время особенно» (Францев В. Письма к Вацлаву Ганке из славянских земель. Варшава, 1905, с. 324).


Лютого 22.

Продовження листа В. Рєпніної до Шевченка (див. 7 січня), просить прислати для Г. Псьол пензлі та фарби, сповіщає про зібрані за «Живописную Украину» гроші, пише, що «Хустина» («У неділю не гуляла...») сподобалась їй і землякам Шевченка (Листи, с. 43 — 44).


Лютого 27.

Лист полтавського віце-губернатора до канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора з проханням надіслати естампи «Живописной Украины» Шевченка (ДМШ, А17, арк. 23; Документи, с. 1617).


Березня 6.

Дата листа Шевченкові від В. Рєпніної: стурбована його мовчанням, нагадує про малярські приладдя для Г. Псьол (Листи, с. 45).


Березня 8.

Виконуючий обов’язки харківського предводителя дворянства повідомив канцелярію чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора про одержання і розсилку передплатникам естампів «Живописная Украина» Шевченка (ДМШ, А17, арк. 25; Документи, с. 17).


Березня 20.

Дата листа Шевченкові від В. Рєпніної, близького за змістом до попереднього листа (від 6 березня) (Листи, с. 45).


Березня 22.

Заява Шевченка до ради Академії художеств з проханням надати йому звання художника (Твори, т. VI, с. 236).

Рада Академії художеств, розглянувши заяву Шевченка, винесла таке рішення:

«Ст. 12. По прошению вольноприходящего ученика Академии Тараса Шевченко (по входящей книге № 386).

Определено: Поелику Шевченко известен Совету по своим работам и награжден уже за успехи в живописи серебряною медалью 2-го достоинства, то удостоить его звания неклассного художника и представить на утверждение общему собранию Академии» (Справа № 96, літ. «Ш», арк. 5; Документи, с. 18). /65/

Подав заяву до правління Академії художеств про видачу йому квитка для проїзду на Україну і вільного проживання там (Твори, т. VI, с. 237).


Березня 23.

У листі до Я. Кухаренка сповіщає про свій виїзд з Петербурга, запитує, як знайти Я. Кухаренка в Таганрозі. Дає свою адресу на Україні: с. Мар’їнське, Миргородський повіт на Полтавщині (на ім’я Олександра Андрійовича Лук’яновича з передачею Шевченкові) (Твори, т. VI, с. 3637).


Березня 25.

Рада Академії художеств видала Шевченкові квиток на право проїзду на Україну такого змісту: «Предъявитель сего, удостоенный звания неклассного художника имп[ераторской] Акад[емии] худ[ожеств] Тарас Шевченко отправляется в малороссийские губернии для художественных занятий, почему гг., на заставах команду имеющие, благоволят чинить емукак туда, так и обратно свободный пропуск, равно и беспрепятственное на месте, где сколько нужно будет, пребывание. Во уверение чего и дан ему, Шевченко, сей билет с приложением академической печати.

Марта 25 дня

1845 года

Конференц-секретарь»

(Справа № 96, літ. «Ш», арк. 6; ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 380, арк. 1; Документи, с. 18 — 19).


Березня 30.

Лист виконуючого обов’язки предводителя дворянства Харківської губернії до канцелярії генерал-губернатора М. Долгорукова з проханням надіслати альбом естампів «Живописная Украина» Шевченка. Листи аналогічного змісту надіслані від виконуючого обов’язки полтавського цивільного губернатора (4 квітня), від предводителя дворянства Новозибківського повіту (24 квітня) та знову від харківського предводителя дворянства (3 травня) (Справа № 171/4088, арк. 27 — 29, 31 — 33; Документи, с. 19 — 21).


Кінець березня.

Шевченко виїхав з Петербурга через Москву до Києва. В Москві зустрічався з М. Щепкіним, оглядав Кремль. По дорозі до Києва Шевченко проїжджав Подольськ, Тулу, Орел, Кроми, Есмань, хутір В. Забіли під Борзною (Кукуріковщину) (Твори, т. III, с. 305 — 353; т. V, с. 33). /66/

Квітня 2.

Цензурний дозвіл на книгу М. Полевого «Русские полководцы» * (перше видання), в якій уміщено виконані Шевченком портрети: Петра I, Б. Шереметьева, О. Меншикова, Б. Мініха, П. Румянцева, Г. Потьомкіна, О. Суворова, М. Голенищева-Кутузова, М. Барклая де Толлі, П. Вітгенштейна, І. Дибича, І. Паскевича (Твори, т. VII, кн. I, № 98 — 109).


Квітень.

У звіті комітету Товариства заохочення художників дано високу оцінку «Живописной Украине» Шевченка (ДІАЛО, ф. 448, on. 1, спр. 125, арк. 137).


Квітень жовтень.

Виконав рисунки олівцем «Урочище Стінка» та «Урочище Білик», написи рукою Шевченка «СтЂнка» та «БЪлик» (Твори, т. VII, кн. II, № 309, 310).

Цим же періодом датують виконані на Україні такі мистецькі твори Шевченка:

«Портрет невідомої в коричневому вбранні» (акварель). Дата і підпис автора: «1845. Т. Шевченко»;

«Шевченко малює селянське подвір’я» (сепія);

«Портрет Й. Рудзинського» (олія);

«Хата над водою» (олівець);

«Селянське подвір’я» (акварель);

«На Орелі» (олівець) — два рисунки. На обох назва написана рукою Шевченка;

«Хутір на Україні» (олівець, акварель);

«Краєвид з кам’яними бабами» (олівець);

«Портрет Гаврила Родзянка» (акварель). Підпис автора: «Т. Шевченко»;

«Кам’яний хрест св. Бориса» (акварель);

«Портрет О. Лук’яновича» (олія) (Твори, т. VII, кн. 1, № 111 — 118, 123, 125, 126).


Травня 14.

Оголошення в газеті «Северная пчела» про те, що в магазині М. Ольхіна продається ілюстрована Шевченком книга М. Полевого «Русские полководцы» («Северная пчела», 1845, 14 мая).


Травня 25.

Я. Кухаренко в листі до Шевченка дає докладний маршрут дороги на Кубань і запрошує поета приїхати до нього (Листи, с. 4546).


* Повна назва: «Русские полководцы, или Жизнь и подвиги российских полководцев от времен императора Петра Великого до царствования императора Николая I». /67/



Весна осінь.

Шевченко перебуває в с. Мар’їнському на Полтавщині (Миргородський повіт). Жив він у поміщика О. Лук’яновича (в окремому від панів приміщенні), малював портрети і краєвиди. Тут поет здружився з селянами, охоче з ними зустрічався і розмовляв.

«С знакомыми Лукьяновича он не сближался... Но всего охотнее сближался Шевченко с дворовыми и крестьянами в Марьинском; почти всех он знал по имени, очень сошелся со многими из них. Часто по вечерам посещал он «вулыцю». Появление его в этих случаях всегда всеми собравшимися ожидалось с нетерпением, приход его все приветствовали. В эти вечера время проходило незаметно: Шевченко и сам очень оживлялся; он многое рассказывал о прошлом Украины, о подвигах казаков, о борьбе их с турками и панами. Говорил он о своем крестьянском происхождении и освобождении... Иногда он приглашал на свой счет музыку; тогда бывало очень весело; сам Шевченко очень любил, чтобы собравшиеся пели и танцовали. Из песен ему особенно нравилась та, где поется: „Ой, хто лиха не знає, да нехай мене спитає...“». Особливого зближення Шевченка з Лук’яновичем селяни не помічали. З Мар’їнського поет їздив у Яготин, Злодіївку та Уставицю («Киевская старина», 1900, кн. 2, с. 253; Твори, т. VI, с. 36 — 37).


Червня 12.

Лист полтавського цивільного губернатора до канцелярії генерал-губернатора М. Долгорукова з проханням надіслати естампи «Живописной Украины» Шевченка. Листи аналогічного змісту надійшли від харківського губернського предводителя дворянства (16 червня) і виконуючого обов’язки чернігівського віце-губернатора (27 липня) (Справа № 171/4088, арк. 35, 37, 39; Документи, с. 21 — 22).


Липня 2023.

Перебував у м. Ромнах на Полтавщині, разом із Л. Свічкою був там на Ільїнському ярмарку, який назвав «знаменитым торжищем». Тут Шевченко вперше побачив артиста К. Соленика в ролі Чупруна («Москаль-чарівник» І. Котляревського), обурився спотвореним виконанням московськими циганами віршів М. Лермонтова, познайомився /68/ з І. Якубовичем (батько декабриста) та з А. Родзянком (поміщик, автор порнографічних віршів) (Твори, т. V, с. 56).


Липня 23.

Виїхав з Ромен Ромоданівським шляхом у с. Веселий Поділ на Полтавщині, де був у А. Родзянка. Не бажаючи слухати його порнографічних віршів, Шевченко втік звідти (Твори, т. V, с. 59).


Липень серпень.

Був у Полтаві, де оглядав і змалював будинок І. Котляревського і Воздвиженський монастир (акварель) (Твори, т. VII, кн. I, № 119, 120). Перебуваючи в Решетилівці на Полтавщині, намалював два краєвиди (акварель) (там же, № 121, 122).


Серпень.

Два тижні гостював у Переяславі в лікаря А. Козачковського. 19 серпня в А. Козачковського відбувся літературний вечір, на якому був присутній і Шевченко. У Переяславі зробив кілька малюнків і зарисовок в альбомі 1845 р., серед яких: Михайлівська церква (акварель), Вознесенський собор (акварель), Покровська церква (акварель). Малюнок «Літній пейзаж у В’юнищах» (сепія) наводить на думку, що в цей же час Шевченко був і у В’юнищах («Киевская старина», 1890, кн. 2, с. 358; Твори, т. VII, кн. II, № 207, 208, 210; Спогади, с. 74 — 79).


Друга половина серпня.

Два тижні прожив у с. Потоках (на Київщині) у Я. Тарновського. Тут намалював «Комору в Потоках» (акварель) і автопортрет (олівець), який подарував своїй кумі Н. Тарновській («Киевская старина», 1897, кн. 2, с. 3132; Твори, т. VII, кн. II, № 214; кн. I, № 124).


Серпня 28.

Разом з Н. Тарновською кумував у М. Говядовського (ЦДІА УРСР, ф. 127, оп. 1012, 1845, № 2246, т. III, арк. 392).


Серпня 31.

Київський комітет для розгляду і складання інвентарів затвердив «Инвентарь крестьянским повинностям в Кирилловском имении Звенигородского уезда, помещика полковника Энгельгардта» (Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., Держполітвидав УРСР, 1950, с. 42 — 55).


Серпень вересень.

Начерк олівцем «Жанрова сцена» (Твори, т. VII, кн. II, № 311).


Літо.

Виконав олівцем рисунки «Подвір’я на селі» та «На Україні» (Твори, т. VII, кн. II, № 304; т. X, № 125). /69/

В альбомі малюнків 1845 р. знаходимо:

«Жанрові сцени» (олівець);

«Селянин» (олівець);

«В Густині. Церква Петра і Павла» (акварель);

«Брама в Густині» (акварель);

«Селянське подвір’я» (олівець);

«Косар» (олівець);

«Било» (олівець);

«Кам’яні хрести в Суботові» (сепія);

«Сільське кладовище» (акварель);

«Портрет невідомого» (олівець);

«Мотрин монастир» (акварель);

«Чигринський дівочий монастир» (сепія);

«Капличка» (сепія);

«Богданові руїни в Суботові» (акварель);

«Богданова церква в Суботові»;

«Три постаті» (олівець);

«Чигрин з Суботівського шляху» (акварель);

«Повідь» (акварель);

«Людська постать» (олівець);

«У В’юнищі» (сепія);

«В Густині. Трапезна церква» (акварель);

«Селянське подвір’я» (начерки олівцем);

«На околиці» (акварель);

«Кашовари» (начерки олівцем);

«У Василівці» (акварель);

«Селяни» (начерки олівцем);

«Кобзар» та інші начерки (олівець) (Твори, т. VII, кн. II, № 201 — 206, 209, 213, 215 — 234).


Вересня 8.

Лист канцелярії генерал-губернатора М. Долгорукова до Шевченка з проханням надіслати 34 примірники «Живописной Украины» (Листи, с. 46).

Вересня 22.

Дата листа Шевченкові від його приятелів І. Гудовського та М. Карпа з Петербурга: повідомляють про грошові справи Шевченка, про спільних знайомих та про обставини життя (Листи, с. 4647).


Вересень.

Гостює у своїх родичів у с. Кирилівці, відвідує сестру Катерину в с. Зелена Діброва, був у с. Княжому. Одного дня поет прочитав В. Шевченкові поему «Кавказ» *.


* Поема «Кавказ» датована 18 листопада; читано, очевидно, первісний варіант.



В. Шевченко застерігав поета від /70/ писання подібних творів (Спогади, с. 34; «Киевская старина», 1887, кн. U, с. 567 — 568).


Вересня 26.

Шевченко був на меду у свого односельчанина Г. Бондаренка (Спогади, с. 34).


Кінець вересня.

Погостювавши в Кирилівці, Шевченко відвідує Київ, звідки вирушає до Миргорода (Спогади, с. 34; «Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 234).


Жовтня 4.

У Миргороді Шевченко написав два вірші: «Не завидуй багатому...» і «Не женися на багатій...» Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. III, с. 2 (Твори, т. I, с. 260 — 261).


Жовтня 10.

У с. Мар’їнському написав поему «Єретик» («Кругом неправда і неволя...»). Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. I, с. 2 — 4; кн. VIII, с. 15 — 16 (Твори, т. I, с. 262 — 272).

Про велику працю і сумлінне вивчення матеріалу до задуманого твору свідчить сучасник поета:

«Шевченко рассказывал мне, что прочел все источники о гуситах и эпохе, им предшествовавшей, какие только можно было достать, а чтобы не наделать промахов против народности — не оставлял в покое ни одного чеха, встречавшегося в Киеве или других местах, у которых расспрашивал топографические и этнографические подробности (Чужбинский А. Воспоминания о Т. Г. Шевченке, с. 13).


Жовтня 23.

Написав лист з Миргорода до А. і П. Родзянків у с. Веселий Поділ. Вдавано шкодуючи за Веселим Подолом (звідки він утік) і гудячи Миргород (де він жив на той час), просить передати йому зошит (його він давав читати Алоїзу Єдлічці і забув у кімнаті, втікаючи від А. Родзянка) (Твори, т. VI, с. 37).


Кінець жовтня.

Хворий Шевченко прибув до Переяслава і жив у лікаря А. Козачковського близько двох місяців (Спогади, с. 76).


Листопада 13.

Шевченко в Переяславі написав поему «Наймичка». Вперше надруковано анонімно в «Записках о Южной Руси» П. Куліша, т. 2. СПб., 1857, с. 149 — 168 (Твори, т. I, с. 310 — 324).


Листопада 18.

У Переяславі написав поему «Кавказ», яку присвятив Я. де Бальмену. Вперше надруковано у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевчен-/71/ки». Лейпціг, 1859, с. 7 — 13 (Твори, т. I, с. 325 — 329).

Загальні збори Академії художеств у Петербурзі затвердили рішення ради Академії художеств від 22 березня про надання Шевченкові звання некласного художника (див. атестат, виданий 10 грудня ц. р.; «Иллюстрация», 1845, т. I, № 34, с. 537 — 538; Документи, с. 22 — 23; ДМШ, А — 192, А — 7, арк. 1).


Листопада 22.

Написав вступ до поеми «Єретик», який присвятив П. Шафарикові. Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. I, с. 2 — 4 (Твори, т. I, с. 262264).


Листопада 28.

Дата розписки Шевченка про одержання від Археографічної комісії подорожньої і грошей в сумі 150 крб. («Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 235; Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., Держполітвидав УРСР, 1950, с. 82; Твори, т. VI, с. 237).

Листопад. Разом з А. Козачковським їздив у с. Андруші (Переяславського повіту), де намалював два краєвиди с. Андрушів (сепія) («Киевская старина», 1890, кн. 6, с. 554 — 557; Твори, т. VI, с. 86; т. VII, кн. I, № 211, 212).


Грудня 4.

Перебуває у В’юнищах (Переяславського повіту). Тут прожив близько місяця (Спогади, с. 76).


Грудня 9.

Дата листа Шевченкові від В. Рєпніної з Яготина: повідомляє про висилку йому двох номерів журналу «Отечественные записки»; шкодує, що поет відмовився продовжувати видання «Живописной Украины» (Листи, с. 48).


Грудня 10.

Дата видачі Шевченкові атестата на звання некласного художника від Академії художеств. Атестат одержав для передачі Шевченкові І. Гудовський.

«Аттестат № 1267

Из импер[аторской] Акад[емии] художеств бывшему вольноприходящему ученику ее Тарасу Шевченко в том, что он во внимание к хорошим успехам его в живописи исторической и портретной, за которые он награжден от Академии серебряной медалью второго достоинства, на основании § 13, высочайше утвержденного в 4 день марта 1840 года /72/ преобразования училища императорской Академии художеств, Академическим Советом 22 марта 1845 [года] возведен в звание неклассного художника и утвержден в оном публичным Собранием Академии, 18 ноября того же года бывшим, с правом, по силе всемилостивейше дарованой Академии художеств привилегии, пользоваться с потомством его вечною и совершенною свободою и вольностию и вступать в службу, в какую сам как свободный художник пожелает. Во уверение чего и дан ему, Шевченко, сей аттестат с приложением академической печати. С.-Петербург, декабря 10 дня 1845 года.

Президент.

Конференц-секретарь»

(Справа № 96, літ. «Ш», арк. 7; Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., Держполітвидав УРСР, 1950, с. 73).

Археографічна комісія в Києві винесла офіціальне рішення запросити Шевченка співробітником цієї комісії:

«10 декабря 1845 года № 28. Заседание 23.

1845 года, декабря 10 дня Временная комиссия для разбора древних актов, в присутствии своем рассуждая о средствах к успешному ходу занятий и находя необходимым делать для этого некоторые изменения в своем составе, полагает:

Всепокорнейше просить киевского военного, подольского и волынского генерал-губ, о приглашении художника Академии Тараса Шевченка в звание сотрудника комиссии для снимков с предметных памятников, с назначением ему жалованья по 150 руб.в год.

Председатель Н. Писарев.

Делопроизводитель комиссии Иванишев» («Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 236; Документи, с. 22).


Грудня 14.

У с. В’юнищах (Переяславського повіту) Шевченко написав твір «I мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє». Вперше надруковано в збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки». Лейпціг, 1859, с. 24 — 34 (Твори, т. I, с. 330 — 336). /73/


Грудня 17.

У с. В’юнищах написав вірш «Холодний Яр». Вперше надруковано в збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки». Лейпціг, 1859, с. 14 — 17 (Твори, т. I, с. 337 — 339).


Грудня 19.

У с. В’юнищах написав «Давидові псалми». Вперше надруковані (без імені автора) в «Граматці» П. Куліша (окремі псалми), 1857, с. 15 — 26 і с. 41 — 43 (Твори, т. I, с. 340 — 347).


Грудня 20.

У с. В’юнищах написав поезію «Маленькій Мар’яні». Вперше надруковано в журналі «Нова громада», 1906, кн. 10, с. 68 — 69 (Твори, т. І, с. 348).


Грудня 21.

У с. В’юнищах написав вірш «Минають дні, минають ночі...». Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. III, с. 1 — 2 (Твори, т. I, с. 349 — 350).


Грудня 22.

У с. В’юнищах написав вірш «Три літа». Вперше надруковано в журналі «Нова громада», 1906, кн. 10, с. 69 — 72 (Твори, т. I, с. 351 — 353).


Грудня 25.

У Переяславі написав вірш «Як умру, то поховайте...». Вперше надруковано в збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки». Лейпціг, 1859, с. 18 (Твори, т. I, с. 354).


Грудня 31.

У прибутково-видатковій книзі Археографічної комісії записано про сплату Шевченкові як співробітникові комісії за час з 10 по 31 грудня грошей (платні) — 8 крб. 85 з половиною копійок сріблом (Документи, с. 23).


1845 рік.

Дата, виставлена Шевченком під російською повістю «Варнак». Вперше надруковано в «Киевской старине», 1886, кн. 7, с. 410 — 442 (Твори, т. III, с. 163).


У цьому році.

Організація в Петербурзі таємного політичного гуртка (товариства) петрашевців (Історія Української РСР, т. I, с. 388).

Намалював автопортрет, який подарував А. Козачковському (оригінал не розшуканий).

«Я дивувався з його розвитку і багатосторонності його знань, що давали кожного вечора новий привід для розмови», — згадував А. Козачковський про зустрічі з поетом у 1845 р. (Спогади, с. 76; Твори, т. VII, кн. II, № 413).

До від’їзду на Україну Шевченко познайомився з петрашевцем М. Момбеллі, який у своїх записках 1847 року так згадував про цю зустріч: /74/

«Года два тому назад я встречал Шевченка у Гребенки». Далі автор записок відзначає любов поета до своєї батьківщини і подає його портрет: «Он среднего роста, широкоплеч и вообще крепкого сильного сложения, в талии широк по особому сложению костей, но отнюдь не толст; лицо круглое, борода и усы всегда выбриты, бакенбарды же, кругом окаймляющие все лицо, волосы выстрижены по-козацки, но зачесаны назад; он не брюнет и не блондин, но ближе к брюнету не только по волосам, но и по цвету красноватой кожи; черты лица обыкновенные; приемы и общее выражение физиономии высказывали отвагу, небольшие глаза блистали энергией» («Дело петрашевцев», т. I. М. — Л., Изд-во АН СССР, 1937, с. 310).

До 1845 року відносяться такі незнайдені мистецькі твори Шевченка:

«Картина для Єзучевського»;

«Автопортрет Т. Г. Шевченка з свічкою»;

«Портрет М. Козачковської»;

«Будинок А. Козачковського в Переяславі»;

«Будинок Хмельницького в Суботові»;

«Портрети членів родини О. Лук’яновича» (Твори, т. VII, кн. II, № 407, 408, 409, 410, 411, 412).


18451846 роки.

В «Археологічних замітках» цього періоду Шевченко описує м. Переяслав та його околиці; укріплення Телепень (між Яготином і Пирятином); м. Лубни, с. Солонці (в семи верстах за Сулою; тут був узятий у полон гетьман Наливайко); містечко Луком’я (в сорока верстах від Лубен над Сулою); Хорол та його околиці; місцевість між Миргородом і Багачкою, Устивицею та Сорочинцями; м. Чернігів. «Любил он, — згадує про поета О. Афанасьєв-Чужбинський, — и уважал природу. Блуждая с ним по лесам над Сулой и Слепородом, мы, бывало, просиживали у норки какого-нибудь жучка и изучали его незатейливые нравы и обычаи. Большое удовольствие доставляли Шевченку крестьянские дети, которые в деревнях обыкновенно целые дни проводят на улице. Т. Г. не раз садился к ним в кружок и, ободрив пугливое общество, рассказывал им сказки, пел детские песни, которых знал множество, серьезно делал пищалки и вскоре приобретал при-/75/вязанность всех ребятишек» (Твори, т. VI, с. 1 — 5; Чужбинский А. Воспоминания о Т. Г. Шевченке, с. 30).

У цей період Шевченко виконав такі мистецькі твори:

«Портрет невідомої в блакитному вбранні» (акварель);

«Портрет невідомої в бузковій сукні» (акварель);

«Портрет купця» (олівець, акварель);

«Дерево» (олівець);

«Узлісся» (олівець, акварель) (Твори, т. VII, кн. I, № 127, 128, 129, 130, 131).

«Пейзаж» — начерк олівцем;

«Портрет літньої жінки з хлопчиком» (олівець);

«Портрет невідомого» (акварель);

«Дві жінки. Дерева» — начерки олівцем;

«Дерева» — начерк олівцем (Твори, т. VII, кн. II, № 303, 305, 306, 307, 308).


18451847 роки.

Начерки олівцем на сторінках рукописної збірки «Три літа» (Твори, т. VII, кн. II, № 312, 313, 314, 315).











1846 рік


Початок року.

Шевченко відряджений Археографічною комісією на Чернігівщину для змалювання пам’яток старовини («Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 236).


Січня 12.

Був присутній на іменинах власниці с. Мосівки — поміщиці Т. Волховської. В цей день було розіграно в лотерею намальований Шевченком на замовлення В. Закревського портрет Олександри Шостки (не розшукано) («Киевская старина», 1885, кн. 12, с. 719720; лист М. Маркевича від 19 січня 1846 р.Пушкинский дом, Ленинград, Архив Н. А. Маркевича, ф. 448, № 41, арк. 56 *; Твори, т. VII, кн. II, № 414).


Лютий (перед 10).

Перебуває в с. Ісківці, Лубенського повіту, на Полтавщині, у О. Афанасьєва-Чужбинського (Чужбинский А. Воспоминания о Т. Г. Шевченке, с. 12).


!!* Помилкову дату «Киевской старины» виправлено на підставі датованого оригіналу листа М. Маркевича (Автори). /76/



До 16 лютого.

Разом з О. Чужбинським був на ярмарку в Лубнах, звідки вирушили на Ніжин (через Пирятин і Прилуки). У Прилуках Шевченко допомагав гасити пожежу і рятувати майно убогої єврейської сім’ї (Чужбинский А. Воспоминания о Т. Г. Шевченке, с. 18).


Лютого 1723.

Шевченко з О. Чужбинським перебували у Ніжині, де їх захоплено вітали. Познайомився з М. Гербелем, зустрічався з І. Сошенком. Записав до альбома Гербеля вірш «За думою дума...» (Чужбинский А. Воспоминания о Т. Г. Шевченке, с. 1819; Пискунов Ф. Шевченко, его жизнь и сочинения, с. 72).


Лютого 22.

Лист чернігівського цивільного губернатора П. Гессе до канцелярії генерал-губернатора М. Долгорукова про висилку естампів «Живописной Украины» Шевченка (Справа № 171/4088, арк. 45).


У ніч з 23 на 24 лютого.

Виїхав з Ніжина до Чернігова разом з О. Чужбинським (Чужбинский А. Воспоминания о Т. Г. Шевченке, с. 19).


З 24 лютого й увесь березень.

Разом з О. Афанасьєвим-Чужбинським перебував у Чернігові, де малював та описував пам’ятки старовини. Намалював портрет О. Афанасьєва-Чужбинського (олівець) і бал у Чернігові (олівець; обидві роботи не розшукані). Жили в готелі «Цареград». Шевченко часто їздив у Седнів до Лизогубів, з якими познайомився в Чернігові («Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 237; Чужбинский А. Воспоминания о Т. Г. Шевченке, с. 2225; Твори, т. III, с. 113; т. VI, с. 5 — 7; т. VII, кн. II, № 415, 416, 417).


Лютого 28.

Запис у книзі видатків Археографічної комісії про виплату Шевченкові платні як співробітникові Комісії за січень — лютий у сумі 25 крб. (ДМШ, А53, Справа Археографічної комісії, 1846, № 4, арк. 2).


Березня 12.

Академія художеств звернулася до сенату з проханням про виключення з податного стану Шевченка та інших осіб, які удостоєні звання некласного художника (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 733).


Березня 28.

Указом сенату Шевченка як вільного некласного художника виключено з податного стану та /77/ залишено вільним для обрання іншого способу життя («Вітчизна», 1962, № 3, с. 183).


Квітня 1 — 13.

Шевченко перебував у Седневі в Лизогубів. Тут він намалював портрети І. Лизогуба (олія), А. Лизогуба (олівець) («Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 238; Твори, т. VII, кн. I, № 133, 134).


Квітня 26.

Запит канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора до Академії художеств про місце перебування Шевченка (Справа № 171/4088, арк. 47).


Друга половина квітня.

Шевченко виїхав з Седнева до Києва. Оселився в номерах на Хрещатику, а потім на Козиному болоті в будинку Житницького (тепер провулок Шевченка, будинок-музей Шевченка). Знайомство Шевченка з М. Костомаровим («Русская старина», 1880, кн. 3, с. 597; «Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 238; «Литературное наследие Н. И. Костомарова». СПб., 1890, с. 63).


Квітня 30.

Шевченко одержав платню як співробітник Археографічної комісії в сумі 12 крб. 50 коп. (Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., Держполітвидав УРСР, 1950, с. 83).


Квітень.

Намалював:

«Коло Седнева» (туш, сепія, акварель);

«У Седневі» (сепія). На обох назви написано рукою Шевченка;

«Чумаки серед могил» (олівець, акварель);

«Синагога» (сепія) (Твори, т. VII, кн. I, № 135, 137, 136, 147).

«Потир із церкви с. Мохнатин» (олівець);

«Трапезна чаша Густинського монастиря» (олівець) ;

«Енколпіон» (олівець) (там же, кн. II, № 316, 317, 318).


Травня 1.

В. Білозерський у листі до М. Гулака сповіщає про нову Шевченкову поему, пише про його талант: «Вчора був у мене Іван Якович Посяда і сказав, що Шевченко написав нову поему «Иоанн Гус». Я мимоволі приємно задумався над тим, яку геніальну людину ми маємо в особі Тараса Григоровича; бо тільки геній, завдяки лише глибокому почуттю, може вгадувати і потреби народу, і навіть цілого століття...» (Спогади, с. 219). /78/


Травня 26.

Шевченко на родинному літературному вечорі у В. Аскоченського читав поему «Єретик» («Домашняя беседа», 1861, вып. 33, с. 647).


Травня 31.

Розписка Шевченка про одержання 12 крб. 50 коп. платні як співробітника Археографічної комісії (Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., Держполітвидав УРСР, 1950, с. 83).


Червня 22.

Шевченко записав до свого альбома від Оксани Зорівни пісню «У Києві на ринку п’ють козаки горілку» (Твори, т. VI, с. 263).


Червня 25.

Одержав платню як співробітник Археографічної комісії (ДМШ, А53, Справа Археографічної комісії, 1846, № 4).


Червня 28.

У відповідь на запит канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора Академія художеств повідомила, що Шевченко виїхав на Україну (Справа № 171/4088, арк. 52; Документи, с. 23).


Червень.

Шевченко неодноразово зустрічався з М. Костомаровим і читав йому свої недруковані твори. М. Костомаров згадував пізніше: «Тарас Григорьевич прочитал мне свои ненапечатанные стихотворения. Меня обдало страхом... Я увидел, что муза Шевченко раздирала завесу народной жизни... Сильное зрение, крепкие нервы нужно иметь, чтоб не ослепнуть или не упасть без чувств от внезапного света истины... Горе дерзкому поэту! Он забывает, что он человек...» (Чалый М. Жизнь и произведения Т. Шевченко, с. 58; «Основа», 1861, кн. III, с. 49).

Шевченко разом з археологами та художником О. Сенчило-Стефановським виїхав з Києва у Васильківський повіт, де брав участь у розкопках могили Перепет (біля Фастова), зробивши кілька малюнків олівцем, а саме: «Коло каші», «Пейзаж», «Парубок з люлькою, голова селянина та хлопець з граблями», «Селянин у брилі», «Постаті селян», «Гурт селян та інші начерки», «Сільські будівлі» («Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 238; ДМШ, А53, Справа Археографічної комісії, 1846, № 82; Твори, т. VII, кн. II, № 322 — 328).


Червень серпень.

Зустрічі Шевченка з Ю. Кенджицьким (Спогади, с. 199 — 207). /79/


Липня 5.

Дата листа від В. Шевченка, який застерігає поета від неприємностей, що можуть виникнути внаслідок розповсюдження його революційних творів (Листи, с. 50 — 51).


Липня 15.

Шевченко записав до свого альбома у с. Фастовці народні пісні «Під городом, під Солидоном» та «Ой пише, пише наш імператор до князя Котляренка» та інші (Твори, т. VI, с. 267268).


Липня 19.

Розкопки могили Перепет були припинені, Шевченко повернувся до Києва (ДМШ, А53, Справа Археографічної комісії, 1846, № 82, арк. 242).


Липня 25.

Перебуваючи у Києві, Шевченко написав вірш «Лілея». Вперше надруковано в газеті «Слово», Львів, 1862, № 16 (Твори, т. I, с. 355 — 357).

У листі до Шевченка П. Куліш (з Петербурга) висловлює зауваження про ряд творів Шевченка, зокрема спиняється на «Гайдамаках». Далі автор листа вимагає переробок; пропонує видати твори Шевченка в перекладі німецькою мовою за кордоном (Листи, с. 5155).


Липня 30.

Шевченко одержав платню як співробітник Археографічної комісії (ДМШ, А — 53, Справа Археографічної комісії, 1846, № 4, арк. 9).


Літо.

Перебуває в с. Марківці, Козелецького повіту (на Чернігівщині), у Катериничів; з членів цієї родини Шевченко намалював кілька портретів: М. Катеринич (акварель), О. Катеринича (акварель), І. Катеринича (акварель), Т. Катеринич (акварель). Дата і підпис Шевченка на кожному портреті (Твори, т. VII, кн. I, № 138, 139, 140, 141).

Крім того, з літературних джерел відомо, що Шевченко намалював ще три портрети з членів сім’ї Катериничів, але доля цих робіт невідома («Малюнки Тараса Шевченка». СПб., 1911, вип. I, с. 9; «Рідний край», 1910, № 38, с. 6; Твори, т. VII, кн. II, № 418, 419, 420).


До серпня 1846 року.

Намалював портрет О. Афендик (акварель). Місце збереження не встановлено («Малюнки Тараса Шевченка». СПб., 1914, вип. II, табл. XXVII; Твори, т. VII, кн. I, № 142).


Серпня 7.

Запит канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора до лубенського /80/ городничого, чи не відоме йому місце перебування Шевченка (Справа № 171/4088, арк. 50).


Серпня 9.

Написав у Києві вірш «Русалка». Вперше надруковано у «Вечорницях», 1862, ч. 22, 28 червня, с. 185. На полях рукопису цього твору є начерки олівцем Шевченка-художника (Твори, т. I, с. 358 — 355; т. VII, кн. II, № 329, 330).


Серпня 12.

Лубенський городничий повідомляє канцелярію чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора, що Шевченко перебуває в Києві (Справа № 171/4088, арк. 51).


Серпня 28.

Одержав платню за роботу в Археографічній комісії (ДМШ, А53, Справа Археографічної комісії, 1846, № 4, арк. 11; Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. К., Держполітвидав УРСР, 1950, с. 83).


Вересня 3.

Управитель канцелярії Археографічної комісії зажадав від Шевченка фінансовий звіт за одержані ним 28 листопада 1845 р. від комісії гроші на відрядження в сумі 150 крб. (ДМШ, А53, Справа Археографічної комісії, 1846, № 4, арк. 9).


Вересня 7.

Лист Шевченкові від канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора, в якому запитується, куди висилати гроші за «Живописную Украину» (Справа № 171/4088, арк. 52; Документи, с. 24).


Вересня 20.

Шевченко подав рапорт на ім’я київського генерал-губернатора про витрату грошей:

«Рапорт

Из числа выделенных мне 28 ноября 1845 года из канцелярии вашего превосходительства ста пятидесяти рублей серебром для некоторых разысканий в Полтавской губернии издержано мною: на прогоны тридцать один рубль тридцать шесть копеек и кормовых шестьдесят четыре рубля восемьдесят копеек серебром, оставшиеся за сим пятьдесят три рубля восемьдесят четыре копейки серебром и расходную тетрадь вашему превосходительству при сем имею честь представить.

Свободный художник Т. Шевченко»

(ДМШ, А53, Справа Археографічної комісії, 1846, № 4, арк. 9; Документи, с. 24). /81/


Вересня 21.

Шевченко одержав від київського генерал-губернатора розпорядження такого змісту:

«Поручаю Вам отправиться в разные места Киевской, Подольской и Волынской губерний и постараться собрать следующие сведения:

1. О народных преданиях, местных повестях, и сказаниях, и песнях и всему, что Вы узнаете, составить описание, а песни, рассказы и предания сколько можно списать в том виде, как они есть.

2. О замечательных курганах и урочищах, где и в каком месте они есть и какие на счет собственно их существуют на месте предания и рассказы, а также и исторические сведения. С этих курганов снять эскиз на счет их формы и величины и описать каждый по собранным сведениям.

3. Осмотреть замечательные монументальные памятники и древние здания и составить им описание, чтобы можно было распорядиться снять с них в будущем году рисунки. Если бы где Вы имели возможность достать какие-либо древности, письменные грамоты и бумаги, то таковые доставить ко мне или, узнав, где они находятся, о том донести.

4. Кроме сего, отправьтесь в Почаевскую лавру и там снимите: а) общий наружный вид Лавры, б) внутренность храма и в) вид на окрестность с террасы.

Все собранные Вами сведения, описания и рисунки по возвращении Вашем в Киев представить ко мне. Подорожную и примерно на прогоны и кормовые 150 руб. сереб[ром] при расходной тетради вы получите из моей канцелярии.

Генерал-губернатор Д. Бибиков»

(«Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 239 — 240; Документи, с. 2526).

Шевченко одержав з канцелярії генерал-губернатора документ про відрядження його за завданням Археографічної комісії:

«Предъявителю сего, сотруднику высочайше утвержденной при мне Временной комиссии для разбора древних актов, свободному художнику Шевченко поручено собрать в Киевской, Подольской и Волынской губерниях разные сведения о народных /82/ преданиях, рассказах о курганах, древних памятниках, а также древние акты, бумаги и т. под. Почему предписывается градским и земским полициям Киевской, Подольской и Волынской губерний оказывать г. Шевченко при исполнении сего поручения самое деятельное законное содействие.

Киев, октября * дня, 1846 год.

Генерал-губернатор Д. Бибиков»

(ДМШ, А53, Справа Археографічної комісії, 1846, арк. 20, 47 і 46; «Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 240; Документи, с. 25).

Розписка Шевченка про одержання від Археографічної комісії грошей і документів на відрядження (ДМШ, А53, Справа Археографічної комісії, 1846, б/н, арк. 28; Документи, с. 83).

Листи київського, подільського і волинського генерал-губернатора на ім’я подільського архієпіскопа Арсенія і волинського архієпіскопа Никанора з проханням сприяти Шевченкові при огляді ним церков та монастирів (ДМШ, А53, Справа Археографічної комісії, 1846, арк. 21, 46).


* Помилка в оригіналі документа: треба «сентября». Див. попередню дату (Автори).



Вересня 26.

Розпорядження генерал-губернатора Д. Бібікова скарбникові Археографічної комісії прийняти від Шевченка решту грошей, які залишились у нього після відрядження в Полтавську губернію (ДМШ, А53, Справа Археографічної комісії, 1846, арк. 21).


Вересня 30.

Розписка Шевченка в книзі видатків Археографічної комісії про одержання платні в сумі 12 крб. 50 коп. (ДМШ, А53, Справа Археографічної комісії, № 4, арк. 14).


Вересень грудень.

Шевченко кілька разів відвідує М. Костомарова на його квартирі: часто буває там з М. Максимовичем (Справа № 313, ч. I, арк. 286).


До жовтня 1846 року.

Малюнки Шевченка цього періоду:

«Костьол у Києві» (акварель);

«Церква всіх святих у Києво-Печерській лаврі» (сепія);

«Аскольдова могила» (сепія, акварель); /83/

«Васильківський форт у Києві» (?) (олівець, сепія, туш) (Твори, т. VII, кн. I, № 143, 144, 145, 146).

«Китаївська пустинь. Троїцька церква», «Пейзаж», «Вишгород» (?) — начерки олівцем (там же, кн. II, № 319, 320, 321).

До цього ж періоду відносяться і такі незнайдені малюнки Шевченка:

«Київський сад»;

«Золоті ворота»;

«Печери Київської лаври»;

«Старці»;

«Портрет отамана старців» (там же, № 422, 423, 424, 425, 426).


Жовтня 2.

Подільський архієпіскоп надіслав до Археографічної комісії повідомлення про те, що він розпорядився сприяти Шевченкові у виконанні ним завдань комісії («Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 241).


Жовтня 3.

Шевченко у Кам’янці-Подільському записав від П. Чуйкевича народні твори: «Пливе щука з Кременчука» та «Пісня про Кармелюка» (Твори, т. VI, с. 269 — 271).


Жовтня 7.

Кам’янець-подільський цивільний губернатор у листі до київського генерал-губернатора повідомляє про те, що він зробив все для виконання Шевченком завдань Археографічної комісії («Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 241).


Жовтня 9.

Лист полтавського цивільного губернатора до канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора з запитанням, коли буде надсилатися передплатникам «Живописная Украина» Шевченка (Справа № 171/4088, арк. 53).


Жовтня 12.

Запис у справах Археографічної комісії про одержання від Шевченка решти підзвітних грошей у сумі 53 крб. 84 коп. (ДМШ, А — 53, Справа Археографічної комісії, 1846, арк. 13).


Жовтня 15.

Запис у журналі Волинської духовної консисторії про сприяння Шевченкові під час огляду церков та монастирів за завданням Археографічної комісії (Житомирський державний обласний архів, ф. 1, оп. 50, спр. 164, арк. 287).


Жовтня 19.

Роз’яснення канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора на /84/ запит про причини невисилки передплачених естампів «Живописной Украины» канцелярії начальника Полтавської губернії. Повідомляється, що це видання припинилось, а місце перебування художника Шевченка невідоме (Справа № 171/4088, арк. 54). Жовтня 20. У м. Почаєві Шевченко записав народні пісні «Гиля, гиля, селезень», «Ой пила, вихилила», «Ой у саду, саду гуляла кокошка» (Твори, т. VI, с. 271 — 273).

Перебуваючи в Почаєві, намалював:

«Почаївська лавра з півдня» (акварель);

«Почаївська лавра з заходу» (акварель і малюнок олівцем);

«Собор Почаївської лаври (внутрішній вигляд)» (акварель);

«Вид на околиці з тераси Почаївської лаври» (акварель і малюнок олівцем) (Твори, т. VII, кн. I, № 148, 149, 150, 151; кн. II, № 331, 332).


Жовтня 29.

Розписка Шевченка у книзі видатків Археографічної комісії про одержання платні в сумі 12 крб. 50 коп. (ДМШ, А53, Справа Археографічної комісії, 1846, № 4, арк. 17).


Листопада 13.

Шевченко надіслав відповідь на лист канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора такого змісту:

«Имею честь уведомить о постоянном моем местопребывании в г. Киеве и прошу покорнейше адресовать требования на издаваемые мною эстампы под названием «Живописная Украина» в г. Киев, в Киевскую археографическую комиссию на мое имя. Имею честь быть покорнейший слуга Т. Шевченко» (Твори, т. VI, с. 238 — 239).


Листопада 22.

Лист Волинської духовної консисторії духовному собору Почаївської лаври про сприяння Шевченкові у виконанні доручення Археографічної комісії (Тернопільський державний обласний архів, ф. 258, оп. 1, спр. 1312; Документи, с. 2627).


Листопада 27.

Шевченко подав заяву на ім’я попечителя Київського учбового округу О. Траскіна про зарахування на посаду вчителя малювання при Київському університеті:

«Окончив курс учения в императорской Академии художеств в классе профессора истории Карла /85/ Брюллова и посвятив себя преимущественно изучению художественной стороны нашего отечества, я бы желал употребить приобретенные мною в искусстве сведения на образование в оном молодых людей под тем самым началам, какие я усвоил себе под руководством знаменитого моего учителя, а потому осмеливаюсь покорнейше просить Ваше превосходительство определить меня на открывшуюся вакансию учителем рисованья в университете св. Владимира, где я, кроме преподавания живописи, обязываюсь исполнить безвозмездно все поручения начальства по части литографирования в состоящем при университете литографическом заведении» (Твори, т. VI, с. 239).


Грудня 4.

Відношення попечителя Київського учбового округу до ректора Київського університету в справі призначення Шевченка на посаду вчителя малювання (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 245).


Грудня 6.

Ректор Київського університету відповів згодою на відношення попечителя Київського учбового округу про призначення Шевченка на посаду вчителя малювання при університеті (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 245).


Грудня 10.

Шевченко подав заяву на ім’я київського генерал-губернатора про своє бажання зайняти посаду вчителя малювання при Київському університеті:

«Окончив воспитание в С.-Петербургской Академии художеств, в которой я был одним из первых учеников профессора Карла Брюллова, я по прибытии в Киев принял на себя сотрудничество в Киевской археографической комиссии, поручения которой исполняю в течение года.

Ныне, по случаю открытия вакансии учителя живописи в Киевском университете, я вступил с прошением к г. попечителю Киевского учебного округа об определении меня в эту должность; но как с тем вместе я желаю оставаться сотрудником Археографической комиссии, то, дабы со стороны ее не могло встретиться препятствия, я, по состоянию комиссии под высоким начальством Вашего высокопревосходительства, имею честь всепокорнейше испрашивать Вашего благосклонного разреше-/86/ния и содействия к определению меня на вакансию учителя рисования в университете св. Владимира.

Художник Шевченко»

(Твори, т. VI, с. 240).


Грудня 11.

Розписка Шевченка про одержання ним платні в Археографічній комісії в сумі 12 крб. 50 коп. (ДМШ, А53, Справа Археографічної комісії, 1846, № 4).


Грудня 13.

Розпорядження київського генерал-губернатора надіслати заяву Шевченка до міністерства народної освіти (див. дату 10 грудня) (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 245).


Грудня 21.

Дата листа київського генерал-губернатора до міністра народної освіти С. Уварова, якому надсилалась заява Шевченка про його бажання зайняти посаду вчителя малювання при Київському університеті (ЦДІА УРСР, Справа київського, подільського і волинського генерал-губернатора, 1846, № 672, ф. 442, спр. 361, арк. 1; Документи, с. 28 — 29).


Грудня 23.

Київська духовна консисторія видала Шевченкові свідоцтво про народження:

«№ 10745

23 декабря 1846 года

г. Киев.

По Указу его императорского величества, из Киевской духовной консистории, дано сие за надлежащим подписанием и приложением казенной печати художнику императорской Академии художеств Тарасу Григорьеву сыну Шевченко в том, что рождение и крещение его в метрической книге Звенигородского уезда села Моринец при Богословской церкви под № 10 записано следующими словами: «Тысяча восемьсот четырнадцатого года февраля двадцать пятого числа у жителя села Моринец Григория Шевченка и его жены Агафии * родился сын Тарас, молитвовал и крестил того же месяца двадцать восьмого числа Богословской церкви священник Алексей Базаринский, восприемником был Григорий Иванов Дяденко, села Моринец житель».


* Помилка в оригіналі — треба Катерини (Автори). /87/


Выдано же сие свидетельство вследствие его прошения для представления при определении его в учителя рисования.

Киев, декабря 23 дня, 1846 года.

Протоиерей (підпис)»

(Справа № 75/584, арк. 2).


Грудня 25.

На квартирі М. Гулака у Києві з участю Шевченка відбулося засідання Кирило-Мефодіївського товариства («Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 241).


Після 25 грудня.

Шевченко разом з М. Костомаровим їздив у Бровари, де М. Костомаров мав намір купити собі садибу (Спогади, с. 158159).


Грудня 29.

П. Куліш в листі до П. Плетньова згадує про Шевченка: «Он сделался образованнее и солиднее» («Записки історико-філологічного відділу АН УРСР», 1926, кн. VII — VIII, с. 571).


Грудня 31.

При рапорті на ім’я київського генерал-губернатора Шевченко здав решту грошей в сумі 34 крб. 69 коп., які залишились у нього після відрядження на Поділля (ДМШ, А53, Справа Археографічної комісії, 1846, арк. 32, 38; «Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 241).

Розпорядження київського, подільського і волинського генерал-губернатора скарбникові Крамаренку перевірити зроблені Шевченком витрати під час відрядження на Київщину, Волинь і Поділля (ДМШ, А53, Справа Археографічної комісії, 1846, арк. 38).

Розписка Шевченка про одержання в Археографічній комісії платні в сумі 12 крб. 50 коп. (ДМШ, А53, Справа Археографічної комісії, 1846, № 4, арк. 19).


1846 рік.

Вірш-послання В. Александрова Шевченкові, в якому він висловлює захоплення майстерністю поета й нарікає на тяжке життя на Україні (Листи, с. 57).


18461847 роки.

Намалював портрет Горленко (олія) (Твори, т. VII, кн. I, № 132). /88/










1847 рік


Січня 8.

Лист Шевченкові від канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора про пересилку грошей на альбом «Живописная Украина» (Справа № 171/4088, арк. 56).


Січня 9.

Шевченко виїхав з Києва в Борзнянський повіт (на Чернігівщині). До Борзни їхав з М. Гулаком (який переїздив на постійну службу до Петербурга) («Киевская старина», 1882, кн. 10, с. 70; 1900, кн. 2, с. 267).

Міністерство народної освіти надіслало попечителю Київського учбового округу заяву Т. Шевченка про зарахування його на посаду вчителя малювання при Київському університеті (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 381; Документи, с. 29).


Січня 10.

Лист попечителя Київського учбового округу до міністерства народної освіти, в якому сповіщається, що на посаду вчителя малювання при Київському університеті подано, крім Шевченка, ще три заяви (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 392; Документи, с. 29 — 31).


Січня 21.

Попечитель Київського учбового округу звертається з листом до міністерства народної освіти, в якому повідомляє, що він не одержав відповіді на заяву Шевченка і свій лист від 10 січня ц. р. (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 393).


Січня 22.

У с. Оленівці, Борзнянського повіту, Шевченко був на весіллі П. Куліша з О. Білозерською (Ганною Барвінок). У цей же день Шевченко на хуторі Мотронівка співав свої улюблені пісні: «Зіроньку», «У Києві, на риночку», «Ой горе, горе, який я вдався», «Де ж ти, доню, барилася». 28 січня ці пісні з його уст були записані до альбома Білозерських («Киевская старина», 1882, кн. 10, с. 7071).


Січень.

Перебуваючи в Борзнянському повіті, Шевченко гостював у В. Забіли (хутір Кукуріковщина) і намалював його портрет (олівець). Оригінал не розшукано (Твори, т. VII, кн. II, № 428).

Бував у родині Білозерських (хутір Миколаївка) і намалював портрет сина К. Білозерського (олівець, оригінал не розшукано) та в родині Сребдольських (хутір Сорока), намалював два портрети Ю. Среб-/89/дольської (олівець); один з них, датований і підписаний Шевченком, зберігається в ДМШ; другий портрет не знайдено («Киевская старина», 1882, кн. 10, с. 70; Твори, т. VII, кн. I, № 152; кн. II, № 429, 430).

У м. Борзні бував у Надії Забіли та Д. Щербини («Киевская старина», 1882, кн. 10, с. 70).


Лютого 1.

З Борзни Шевченко написав лист до Києва М. Костомарову, в якому запитує, чи зарахували його на посаду вчителя малювання при Київському університеті. Просить Костомарова забрати до себе його малярські приладдя, твори Шекспіра тощо, сповіщає, як йому живеться. «О братстве не пишу, бо нічого й писать. Як зійдемось, то поплачем» (Твори, т. VI, с. 38).


Лютого 10.

Ухвала Археографічної комісії про виплату співробітникам комісії, в тому числі Шевченкові, за січень — 12 крб. 50 коп. (ДМШ, А — 53, Справа Археографічної комісії, 18451847 роки, арк. 60).


Лютого 21.

Розпорядження міністра народної освіти С. Уварова попечителю Київського учбового округу про затвердження Шевченка на посаду вчителя малювання при Київському університеті (ІЛІШ АН УРСР, ф. 1, № 386; «Україна», 1907, кн. 2, с. 253; Документи, с. 31).


Лютого 28.

Провокатор О. Петров з’явився до помічника попечителя Київського учбового округу М. Юзефовича і заявив йому про існування таємного політичного товариства у Київському університеті (Кирило-Мефодіївське товариство) (Справа № 313, ч. I, арк. 34; Твори Т. Шевченка в двох томах, т. II. СПб., 1911, с. 101).


Березня 1.

Археографічна комісія винесла рішення про виключення Шевченка з числа співробітників комісії:

«1847 г. Марта 1 дня. Временная комиссия для разбора древних актов, имея в виду, что сотрудник Комиссии Шевченко без всякого согласия Комиссии отлучился из Киева и по Комиссии не занимается, определила: исключить его из числа сотрудников Комиссии с прекращением производившегося ему жалованья по 12 руб. 50 коп. сереб[ром] в месяц. Подписи: Председатель Н. Писарев. Член Комиссии /90/ В. Чеховский. Член Комиссии Ал. Ставровский. Член Комиссии А. Селин. Делопроизводитель Комиссии Н. Иванишев» («Киевская старина», 1882, кн. 3, с. 608 — 609; 1894, кн. 2, с. 242 — 243; Документи, с. 32).


Березня 3. Провокатор О. Петров з’явився до попечителя Київського учбового округу О. Траскіна, зробив усний, а потім письмово підтвердив у присутності М. Юзефовича свій донос про існування таємного політичного товариства і про поширення революційних творів Шевченка «Сон», «Посланіє» (Справа № 313, ч. I, арк. 1 — 20; Твори Т. Шевченка в двох томах, т. II. СПб., 1911, с. 101).


Березня 7.

Повідомлення попечителя Київського учбового округу київському генерал-губернаторові з приводу доносу О. Петрова про існування таємного товариства і про поширення підбурливих антиурядових віршів Шевченка (ДМШ, А — 22, Архів канцелярії попечителя Київського учбового округу. Справа № 2, 1847, арк. 1; Документи, с. 32 — 33).


Березня 8.

Шевченко у м. Седневі написав передмову до нового видання «Кобзаря», епіграфом до неї взяв уривок з комедії О. Грибоедова «Горе з розуму»:

Воскреснем ли когда от чужевластья мод?

Чтоб умный, добрый наш народ

Хотя по языку нас не считал за немцев.

Вперше надруковано в журналі «Русская мысль», 1886, кн. 6, с. 197 — 199 (у перекладі російською мовою). Мовою оригіналу — в журналі «Былое», 1906, кн. 8, с. 1 — 3 (Твори, т. I, с. 374 — 375).


Березня 13.

М. Костомаров у листі до Шевченка просить не гаючись приїхати до Києва, бо його призначено вчителем малювання при Київському університеті (Листи, с. 58).


Березня 15.

Міністр народної освіти повідомив київського генерал-губернатора Д. Бібікова про призначення Шевченка на посаду вчителя малювання при Київському університеті «в виде опыта на один год» (ЦДІА УРСР, Справа з фонду київського, подільського і волинського генерал-губернатора, секретна частина, 1846, № 672, арк. 10; Документи, с. 34).


Березня 17.

Київський генерал-губернатор передав до /91/ III відділу повідомлення про існування в Києві таємного Слов’янського товариства і про поширення творів Шевченка (Твори Т. Г. Шевченка в двох томах, т. II. СПб., 1911, с. 101).


Березня 18.

Генерал-губернатор Д. Бібіков передав шефу жандармів О. Орлову зізнання провокатора О. Петрова та поему Шевченка «Гайдамаки» (Справа № 313, ч. I, арк. 27).

Розпорядження шефа жандармів О. Орлова про арешт М. Гулака і зняття допиту з нього в присутності М. Писарєва (Справа № 313, ч. I, арк. 25).

Березня 22.

Розпорядження шефа жандармів О. Орлова чернігівському, полтавському і харківському генерал-губернатору М. Долгорукову заарештувати у Полтаві В. Білозерського і в Борзнянському повіті Шевченка. Якщо останній вже виїхав до Києва, то повідомити про це київського генерал-губернатора (ДМШ, А14, Справа чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора, № 187, арк. 2; Документи, с. 37).

Розпорядження шефа жандармів О. Орлова київському генерал-губернатору заарештувати і доставити в Петербург М. Костомарова, І. Посяду, О. Марковича, О. Тулуба, Ю. Андрузького і Т. Шевченка (якщо останній повернувся до Києва) (Справа № 313, ч. I, арк. 28 — 29; Документи, с. 34 — 35).

Лист Київського генерал-губернатора Д. Бібікова київському губернатору І. Фундуклею, а також попечителю Київського учбового округу про те, як провести арешт, обшук і допит Шевченка та інших. Зобов’язано додатково опитати О. Петрова (Справа № 313, ч. I, арк. 35 — 37; Документи, с. 35 — 36).

Повідомлення київського військового генерал-губернатора шефу жандармів про вжиті заходи, щоб виконати розпорядження з приводу арешту Шевченка та інших учасників таємного товариства (Справа № 313, ч. I, арк. 37 — 38).


Березня 26.

Шевченко, перебуваючи в с. Бігачі на Чернігівщині, засвідчив підпис кн. М. Кейкуатова на атестаті землеміра Д. Демича (Спогади, с. 196).


Березня 28.

Київський цивільний губернатор І. Фундуклей з’явився до жандармського полковника Білоусова й передав розпорядження київського генерал-/92/губернатора зробити обшук, арешт і відправку до III відділу Шевченка та інших осіб, запідозрених як учасників таємного товариства (ДМШ, А35, Справа Управління київського губернського жандармського штаб-офіцера, 1847, № 10, арк. 1).


Березня 30.

У листі київського губернатора І. Фундуклея генерал-губернаторові Д. Бібікову повідомляється, що Т. Шевченка в Києві немає і невідомо, де він перебуває, що квартира його в Києві і що обшук буде зроблено, як тільки він повернеться (Справа № 313, ч. I, арк. 43, 69).

Заарештований у справі кириломефодіївців О. Тулуб дав зізнання на допиті в київського губернатора, де відповідав і на запитання про Шевченка (Справа № 313, ч. I, арк. 89 — 91).


Березня 31.

Зізнання заарештованого І. Посяди про кириломефодіївців (у тому числі і про Шевченка) на допиті в київського губернатора (Справа № 313, ч. І, арк. 93 — 96).


Квітня 1.

Допит М. Гулака у III відділі про діяльність кириломефодіївців (Справа № 313, ч. I, арк. 193196).


Квітня 2.

Київський губернатор І. Фундуклей повідомив генерал-губернатора Д. Бібікова про арешт Ю. Андрузького. Сповіщає, що Шевченко до Києва ще не прибув і що вжито всіх заходів, щоб заарештувати його при в’їзді до Києва (Справа № 313, ч. I, арк. 74).


Квітня 3.

О. Маркович на допиті в київського губернатора у своїх зізнаннях про кириломефодіївців згадував і Шевченка (Справа № 313, ч. I, арк. 144145).


Квітня 4.

Шевченко виїхав до Києва з с. Бігачі (на Чернігівщині). Перебуваючи там, він намалював портрет Є. Кейкуатової (олія) і два малюнки «Діти Кейкуатових» (олівець). Дата і підпис на портретах рукою Шевченка (ДМШ, А14, Справа чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора, 1847, № 187, арк. 14 — 15; Твори, т. VII, кн. I, № 153; кн. II, № 334, 335).


Початок квітня.

Ю. Андрузький у своїх зізнаннях про кириломефодіївців на допиті в III відділі згадував і Шевченка (Справа № 313, ч. I, арк. 231 — 238). /93/

Повідомлення полтавського губернатора чернігівському, полтавському і харківському генерал-губернатору М. Долгорукову про заходи щодо розшуку Шевченка (ДМШ, А14, Справа чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора, 1847, № 187, арк. 12 — 13).

Повідомлення жандармського полковника Білоусова начальнику 4-го округу корпусу жандармів про розпорядження київського військового генерал-губернатора зробити обшук, заарештувати і відправити до III відділу Шевченка та інших осіб, запідозрюваних у діяльності таємного товариства. В повідомленні зазначено, що Шевченко не повернувся до Києва (ДМШ, А35, Справа Управління київського губернського жандармського штаб-офіцера, 1847, № 10, арк. 1).


Перед 5 квітня.

Шевченко передає А. Міцкевичу рукопис своєї поеми «Кавказ» через учасника Кирило-Мефодіївського товариства М. Савича, який вручив твір польському поету в Парижі («Киевская старина», 1904, кн. 2, с. 235) *.


* Дату від’їзду М. Савича за кордон мемуаристи передають по-різному. М. Костомаров твердить, що М. Савич виїхав за кордон У грудні 1846 р., а Л. Мацієвич — що під час арешту Шевченка Савич був ще у Києві (Спогади, с. 158, 208).



Квітня 5.

Арешт Шевченка жандармами при переправі через Дніпро біля Києва.

У своїх спогадах про київське життя 40-х років XIX ст. А. Солтановський так описує обставини арешту поета:

«...Шевченко с богатым помещиком кавалеристом Солониным подъехал к Днепру против крепости. Но Днепр сильно весною разлился — переправы не было. Стояла только большая лодка для переправы почты и курьеров с квартальным надзирателем и двумя жандармами. Лодка готова была отойти в Киев. В просьбе Шевченке перевезти его с товарищем отказали; но когда Солонин пообещал порядочное вознаграждение, полицейский надзиратель и жандармы приняли их в лодку. Лодка, собственно, поджидала Шевченка; но чтобы не возбудить его подозрение и не дать ему возможности скрыть что-либо из своих вещей, его сначала будто не согла-/94/шались принять. На середине реки квартальный надзиратель показал Шевченке предписание и объявил его арестованным. Спустя несколько минут Шевченко вынул из кармана пальто связку бумаг и бросил по течению. Квартальный надзиратель и жандармы заметили это и распорядились вынуть из воды связку; Солонин предлагал большие деньги, чтобы связке предоставлено было уплыть, но не успел. Квартальный надзиратель и рад был получить куш, но боялся измены со стороны жандармов и гребцов, а жандармы боялись квартального надзирателя» («Киевская старина», 1894, кн. 2, с. 243; «Україна», 1924, кн. 3, с. 87).


Квітня 6.

Заарештованого Шевченка в супроводі квартального наглядача Гришкова й одного жандарма відправлено з Києва до Петербурга (до III відділу) разом з повідомленням київського цивільного губернатора І. Фундуклея III відділові і генерал-губернаторові Д. Бібікову про арешт Шевченка. «Между бумагами его, — говорилось у повідомленні, — оказалась рукописная книга с малороссийскими, собственного его сочинения, стихами, из каких многие возмутительного и преступного содержания». До цього відношення додано: «Описание бумагам художника Тараса Шевченко, препровождаемым при отношении от б апреля 1847 года:

1. Связка стихов, писем и разных бумаг.

2. Книга писанных стихов, под заглавием «Три літа».

3. Маленький альбом со стихами и рисунками» (Справа № 313, ч. I, арк. 137; Твори Т. Шевченка в двох томах, т. II. СПб., 1911, с. 103; Документи, с. 38).

Зустріч Шевченка, якого везли під вартою в Петербург, з матір’ю та нареченою М. Костомарова у Броварах (Автобиография Н. И. Костомарова. М., «Задруга», 1922, с. 51 — 52).


Квітня 7.

Донесення жандармського полковника Білоусова начальнику 4-го округу корпусу жандармів про арешт Шевченка, відібрання «підбурливих віршів» (названо «Сон») і відправку його до III відділу:

«Художник Шевченко, при возвращении в Киев из Черниговской губернии, вчера был остановлен на /95/ заставе и доставлен в квартиру г. гражданского губернатора, при нем найдена тетрадь, самим им писанная, с возмутительными стихами. В стихах под названием «Сон» дерзко описывается высочайшая его императорского величества особа и государыня императрица. С тетрадью и со всеми другими бумагами Шевченко отправлен в III отделение собственной его императорского величества канцелярии» (ДМШ, А — 35, Справа Управління київського губернського жандармського штаб-офіцера 1847 № 10, арк. 3 — 4).


Квітня 8.

Рапорт чернігівського цивільного губернатора чернігівському, полтавському і харківському генерал-губернатору М. Долгорукову про від’їзд Шевченка 4 квітня з с. Бігачі і що в зв’язку з цим його не встигли заарештувати на Чернігівщині, що Шевченка заарештовано в Києві (ДМШ, А — 14, Справа чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора, 1847, № 187, арк. 14 — 15; Документи, с. 38 — 39).


Квітня 9.

Повідомлення полтавського цивільного губернатора генерал-губернатору М. Долгорукову про те, що його наказ про арешт Шевченка передано чернігівському губернатору (ДМШ, А14, Справа чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора, 1847, № 187, арк. 16).


Квітня 10.

Допит О. Навроцького у III відділі з приводу діяльності кириломефодіївців. У його зізнаннях згадується і Шевченко (Справа № 313, ч. І, арк. 139, 201 — 204).


Квітня 12.

III відділ за підписом шефа жандармів О. Орлова надіслав президенту Академії художеств запит з приводу благонадійності Шевченка під час його перебування в Академії та чи немає його в Академії зараз (Справа № 81, ч. 6, арк. 2; Твори Т. Шевченка в двох томах, т. II. СПб., 1911, с. 102; Документи, с. 40).


Квітня 14.

Відповідь президента Академії М. Лейхтенберзького на запит III відділу про Шевченка, в якій дається така характеристика: «Почитался он всегда человеком нравственным, быть может, несколько мечтателем и чтителем малороссийской старины, но предосудительного на счет его ничего не доходило /96/ до сведения Академии» (Справа № 81, ч. 6, арк. 3; Твори Т. Шевченка в двох томах, т. II. СПб., 1911, с. 102 — 103; Документ, с. 40 — 41).


Квітня 15.

Таємне розпорядження київського генерал-губернатора попечителеві учбового округу про встановлення нагляду за благонадійністю студентів університету та учнів гімназій м. Києва (у зв’язку з викриттям Кирило-Мефодіївського товариства) (ДМШ, А17, Справа № 6 попечителя Київського учбового округу, арк. 2).

На допиті в III відділі М. Костомаров дав зізнання про діяльність кириломефодіївців і, зокрема, про Шевченка (Справа № 313, ч. I, арк. 279, 286, 294).


Квітня 16.

У зізнаннях П. Куліша про кириломефодіївців на допиті в III відділі є згадки і про Шевченка (Справа № 313, ч. I, арк. 383, 389, 392, 398 — 400, 408, 409, 411, 413).

Запис у слідчому журналі III відділу про розгляд і переклад з української на російську мову творів Шевченка: «Думи мої, думи мої...», «Перебендя», «Катерина», «Тополя» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 8788).


Квітня 17.

Другий допит М. Костомарова у НІ відділі, у своїх зізнаннях і цього разу він згадував Шевченка (Справа № 313, ч. I, арк. 295, 313, 321).

Чиновник III відділу М. Попов видав квартальному наглядачеві київської поліції розписку про прийняття Шевченка, його паперів і речей до III відділу.

«17 апреля 1847 г. № 607

Дана сия квартальному надзирателю киевской полиции Гришкову в том, что доставленный им в сопровождении одного жандарма из Києва художник Шевченко с его бумагами и вещами принят в исправности в III-м отделении собственной его и. в. канцелярии.

Апреля 17 дня 1847 г.

Подписал стар. чинов. Попов.

Верно. Надв. сов. Нордстрем» (Справа № 81, ч. 6, арк. 7; Твори Т. Шевченка в двох томах, т. II. СПб., 1911, с. 104; Документи, с. 41).

Довідка III відділу про те, що Шевченка достав-/97/лено до Петербурга, а відібрані в нього папери розглянуто.

Вказується на підбурливий зміст творів Шевченка, зокрема сатиричної поеми «Сон» (з відібраної в рукопису збірки «Три літа»). З цього числа ув’язнений поет перебував у казематі III відділу на Фонтанці, 16 (Справа № 81, ч. 6, арк. 812; Жур П. Шевченковский Петербург, с. 193).


З квітня 17 до травня 30.

Ув’язнений у казематі III відділу, Шевченко написав такі поезії:

«Ой одна я, одна...» Вперше надруковано в журналі «Народное чтение», 1860, кн. 3, с. 151 (Твори, т. I, с. 380);

«За байраком байрак...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 385 (там же, с. 381 — 382);

«Мені однаково, чи буду...» Вперше надруковано в журналі «Мета», 1863, № 4, с. 272 — 273 (там же, с. 383);

«Не кидай матері!» — казали...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 387 — 388 (там же, с. 384 — 385).

«Чого ти ходиш на могилу?» Вперше надруковано в альманасі «Хата». СПб., 1860, с. 73 — 75, під назвою «Калина» (там же, с. 386387);

«Ой три шляхи широкії...» Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. І, с. 5 — 6 (там же, с. 388);

«Садок вишневий коло хати...» Вперше надруковано в журналах «Народное чтение», 1859, кн. 3, с. 152, і «Русская беседа», 1859, кн. 3, с. 4 — 6 (там же, с. 390);

«Рано-вранці новобранці...» Вперше надруковано в альманасі «Хата». СПб., 1860, с. 76 — 77, під заголовком «Пустка» (там же, с. 391392);

«В неволі тяжко...» Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. V, с. 14 (там же, с. 393);

«Косар». Вперше надруковано в «Основі», 1862, кн. XI, с. 5 — 6 (там же, с. 394);

«Не спалося — а ніч, як море...» Вперше надруковано в «Кобзарі», вид. Кожанчикова, 1867, с. 400 — 402 (там же, с. 396 — 398).


Квітня 19.

Запис у слідчому журналі III відділу про розгляд і переклад з української мови на російську /98/ творів Шевченка (з «Кобзаря» 1840 р.): «Нащо мені чорні брови...», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 8889).

Лист М. Юзефовича (помічник попечителя Київського учбового округу) до управителя канцелярії київського генерал-губернатора М. Писарєва про місце перебування запідозрених у приналежності до Кирило-Мефодіївського товариства: «Шевченко в последнее время проживал у помещиков Черниговской губернии Лизогуба и кн. Кейкуатова. Здесь, в Киеве, он квартировал вместе с художником Сажиным, у которого взяты и отправлены все принадлежащие Шевченку бумаги. Остались ли еще гденибудь его вещи и бумаги — мне неизвестно» (Справа № 313, ч. I, арк. 161).


Квітня 21.

Допит Шевченка в III відділі. Йому було поставлено 22 запитання. Наводимо тут запитання 15-е і 16-е та відповіді поета на них.

Запитання 15-е. «С какой целью вы сочиняли стихи, могущие возмущать умы малороссиян против нашего правительства; читали эти стихи и разные пасквили в обществах друзей ваших и давали им списывать оные? Не сочиняли ли вы эти стихи для распространения идей тайного общества и не надеялись ли приготовлять этим восстание Малороссии?»

Відповідь. «Малороссиянам нравились мои стихи, и я сочинял и читал им без всякой цели; списывать не давал, а был неосторожен, что не прятал».

Запитання 16-е. «Какими случаями доведены вы были до такой наглости, что писали самые дерзкие стихи против государя императора?..»

Відповідь. «Будучи еще в Петербурге, я слышал везде дерзости и порицания на государя и правительство. Возвратясь в Малороссию, я услышал еще более и хуже между молодыми и между степенными людьми; я увидел нищету и ужасное угнетение крестьян помещиками, посессорами и экономами-шлях-тичами, и все это делалось и делается именем государя и правительства...»

В цей день у журналі III відділу зроблено такий запис: «Художник Шевченко окончил свои ответы, /99/ но его показания нисколько не объясняют дела. На все главные вопросы о Славянском обществе, членах оного и замыслах их, он отвечает решительным незнанием» (Справа № 81, ч. 6, арк. 5765; Документи, с. 4148).

Розпорядження попечителя Київського учбового округу своему помічникові про організацію нагляду за студентською молоддю та учнями гімназій (в зв’язку з викриттям Кирило-Мефодіївського товариства) (ДМШ, А17, Справа № 6 попечителя Київського учбового округу, арк. 2).


Квітня 24.

На допиті в III відділі В. Білозерський дає зізнання про кириломефодіївців, у тому числі і про Шевченка (Справа № 313, ч. II, арк. 39, 45 — 47, 62).


Квітня 29.

Запис у слідчому журналі III відділу про розгляд та переклад з української на російську мову творів Шевченка, серед них — «Гайдамаки» (Бородін В. Т. Г. Шевченко і царська цензура, с. 8990).


Квітня 30.

Повторний допит О. Навроцького у III відділі. Питання і відповіді пов’язані з особою Шевченка (Справа № 313, ч. II, арк. 88 — 92, 94 — 95).

Допит І. Посяди у III відділі. Запитання і відповіді пов’язані з особою Шевченка (там же, арк. 96, 101, 109).


Квітень травень.

Широкий розголос у Петербурзі в зв’язку з викриттям Кирило-Мефодіївського товариства. Петрашевець М. Момбеллі відзначав у своїх «Записках»: «В настоящее время в Петербурге все шепчутся и говорят по секрету с видом таинственности об открытом и схваченном правительством обществе будто бы славянофилов. Говорят чрезвычайно различно. Невозможно отгадать, чей рассказ справедливее. Все рассказы согласны только в одном: несколько человек умных, истинно благородных, образованных и ученых привезено в Петербург и брошено в тайные темницы, ни для кого не доступные». Зазначивши, що в числі заарештованих і Шевченко, Момбеллі пише: «Малороссия считала его в числе своих любимых поэтов, которых так немного» («Дело петрашевцев», т. I. М.Л., Изд-во АН СССР, 1937, с. 309).


Травень.

Повторний допит О. Марковича в київського губернатора. Запитання і відповіді пов’язані з особою /100/ Шевченка (Справа № 313, ч. II, арк. 158, 165, 168).


Травня 2.

Запис у щоденнику О. Нікітенка про викриття в Києві таємного товариства та арешт його учасників, серед яких згадано і Шевченка (Никитенко А. В. Дневник в трех томах, т. I. М., ГИХЛ, 1955, с. 304).


Травня 3.

Київський цивільний губернатор І. Фундуклей надіслав київському генерал-губернатору Д. Бібікову речі Шевченка, відібрані в нього під час арешту:

«Реєстр посылаемым при отношении № 1 тюкам с разными бумагами и вещами.

1. Костомарова — в одному узле разные бумаги.

2. Марковича — тюк с бумагами и вещами, между которыми есть несколько денежных расписок.

3. Посяды — бумаги в особом пакете.

4 и 5. Шевченки — а) 6 портфелей и пакет с рисунками и заметками;

б) 1 шкатулка с кистями, карандашами, старыми монетами, 3 пистолеты, из коих один двуствольный развинчитый.

Губернатор Фундуклей» (Справа № 313, ч. I, арк. 254).


Травня 6.

Відношення київського генерал-губернатора київському губернському поштмейстеру про затримку листів на ім’я Шевченка та інших заарештованих у справі Кирило-Мефодіївського товариства (Справа № 313, ч. I, арк. 419).


Травня 7.

На додатковому допиті в III відділі М. Костомаров дав відповіді на запитання, пов’язані з особою Шевченка (Справа № 313, ч. II, арк. 212, 220, 223, 229).


Травня 15.

Очна ставка Шевченка з Ю. Андрузьким у III відділі. Ю. Андрузький показав про Шевченка, що він належить до непоміркованої партії і що «его главное правило: кто предан государю, тот подлец» (Справа № 81, ч. 6, арк. 66).


Травня 19.

Ув’язнений у казематі III відділу Шевченко з-за грат побачив у дворі матір М. Костомарова, що йшла на побачення до сина, і написав вірш «Веселе сонечко ховалось...». Вперше надруковано в журналі «Мета», 1863, № 4, с. 273. Тут же виставлено і дату написання твору (Твори, т. I, с. 389).


Травня 26.

Шеф жандармів О. Орлов подав Миколі I /101/ рапорт про Украйно-Слов’янське (Кирило-Мефодіївське) товариство, визначивши покарання учасникам. Про Шевченка зазначалось: «Художника Шевченко за сочинение возмутительных и в высшей мере дерзких стихотворений, как одаренного крепким телосложением, определить рядовым в Оренбургский отдельный корпус с правом выслуги, поручив начальству иметь строжайшее наблюдение, дабы от него ни под каким видом не могло выходить возмутительных и пасквильных сочинений» (Справа № 313, ч. II, арк. 331 — 332, 338; Твори Т. Шевченка в двох томах, т. II. СПб., 1911, с. 110 — 125).


Травня 28.

Микола I затвердив доповідь III відділу і пропозиції про покарання учасників товариства, дописавши до вироку Шевченка: «Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать» (Справа № 313, ч. II, арк. 331 — 332; Твори Т. Шевченка в двох томах, т. II. СПб., 1911, с. 110, 122).


Травня 30.

Обвинуваченим у справі Кирило-Мефодіївського товариства оголошена конфірмація. Поет мужньо зустрів її («Русская старина», 1880, кн. 3, с. 601; Твори Т. Шевченка в двох томах, т. II. СПб., 1911, с. 126; «Кобзар». Прага, 1876, с. VIII).

У цей день Шевченка з каземату III відділу передано до військового міністерства. «30 мая утром, — згадує М. Костомаров, — глядя из окна, я увидал, как выводили Шевченко, сильно обросшего бородой, и сажали в наемную карету вместе с вооруженными жандармами».

При передачі Шевченка до військового міністерства разом з ним було надіслано:

«Реєстр препровождаемым пакету, вещам и деньгам. Секретный пакет на имя военного министра за № 876. При сем следует арестант Шевченко. Разные вещи и деньги, триста пятьдесят четыре рубля шестьдесят две копейки серебром, принадлежащие Шевченко.


Расписка в принятии.

Арестанта и вещи принял поручик Гусев.

Деньги, триста пятьдесят четыре рубля шестьдесят две копейки серебром, принял помощник казначея Романов. Конверт за № 876 принял старший адъютант Павлович. Генерал-лейтенант Дубельт» /102/ (Справа № 81, ч. 6, арк. 75; «Русская старина», 1880, кн. 3, с. 601; Автобиография Н. И. Костомарова. М., «Задруга», 1922, с. 203).

Відношення шефа жандармів до військового міністерства, в якому повідомляється, що Шевченка заслано рядовим солдатом під суворий нагляд з забороною писати та малювати за його підбурливі вірші; просить сповістити III відділ, куди саме буде відправлено конфірмованого (Справа № 75/584, арк. 1; Твори Т. Шевченка в двох томах, т. II. СПб., 1911, с. 126 — 127; Документи, с. 50).

Шевченко написав присвячений своїм соузникам вірш «Чи ми ще зійдемося знову?». Вперше надруковано в «Основі», 1861, кн. X, с. 2 (Твори, т. I, с. 395).











Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.