[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1963. — Т. 10: Живопис, графіка 1857-1861.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення




ДОДАТОК ДО VII — IX ТОМІВ





122. Портрет Івана Андрійовича Крилова. Папір, акварель (24,6 × 19,5). [Пб.]. [1839 — IV 1841].

Копія з олійного портрета роботи К. П. Брюллова.

На паспарту, з яким 1928 р. портрет надійшов до «Пушкінського дому», був напис чорнилом: Акварель К. Брюллова. 1768И. А. Крыловъ 1844. Собраніе А. Ф. ОнЂгина.

Пізнішими дослідженнями, проведеними в «Пушкінському домі», встановлено, що малюнок не є оригіналом роботи К. Брюллова, а лише копією з нього невідомого художника першої половини XIX ст.

В статті О. Фоміна «Поэт и король» опублікований лист В. А. Жуковського від 7 червня 1848 р. до прусського короля Фрідріха-Вільгельма IV з пропозицією придбати у нього збірку малюнків. У їх числі названо і портрет Крилова роботи Шевченка «Schevschenko — Portrait de Kriloff («Русский Библиофил», СПБ, 1912, кн. 7-8, стор. 173).

Король цю збірку не придбав, і після смерті В. А. Жуковського вона перейшла у власність його сина П. В. Жуковського; останнім власником була частково передана різним установам, а також продана окремим приватним збирачам, серед яких був відомий збирач «пушкініани» О. Ф. Онєгін.

Зіставляючи дані історії цього портрета та характер і прийоми його виконання з оригінальними творами Шевченка, М. І. Мацапура атрибутує його як копію з оригінала портрета І. А. Крилова роботи К. П. Брюллова, виконану Шевченком в 1839 — 1841 pp., себто від часу початку роботи Брюллова над портретом до виїзду

B. А. Жуковського за кордон (див. М. І. Мацапура, Мандрівка портрета, журн. «Україна», 1962, № 5).

Попередні місця збереження: збірки В. А. Жуковського, П. В. Жуковського, О. Ф. Онєгіна, ПД.


Всесоюзний музей О. С. Пушкіна (Ленінград), інв. № п — 3552.





Додаток до VII—IX томів 1857-1860 рр. Перелік творів.








Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.