[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837-1847. — С. 282; С. 708-709.]
Попередня
Головна
Наступна
Чого мені тяжко, чого мені нудно,
Чого серце плаче, ридає, кричить,
Мов дитя голодне? Серце моє трудне,
Чого ти бажаєш, що в тебе болить?
Чи пити, чи їсти, чи спатоньки хочеш?
Засни, моє серце, навіки засни,
Невкрите, розбите — а люд навісний
Нехай скаженіє... Закрий, серце, очі.
«ЧОГО МЕНІ ТЯЖКО, ЧОГО МЕНІ НУДНО...»
Джерело тексту:
чистовий автограф у рукописній збірці «Три літа» (ІЛ, ф. 1, № 74, арк. 11 звор.).
Подається за збіркою «Три літа».
Автограф датовано: «13 ноября 1844. СПб.».
Датується за автографом: 13 листопада 1844 р., С.-Петербург.
Первісний автограф не відомий. У квітні — червні 1846 р., перебуваючи в Києві, Шевченко переписав вірш з невідомого автографа до рукописної збірки «Три літа». В середині 40-х років твір почав поширюватись у списках. Серед відомих списків тільки списки О.М. Бодянського (ІЛ, ф. 1, № 99, с. 96) і той, що належав М.О. Максимовичу (РДАЛМ, ф. 315, оп. 2, № 25, арк. 11), не мають різночитань. Інші містять різночитання у сьомому рядку: замість «Невкрите, розбите — а люд навісний» — «Невкрите, голодне — а люд навісний».
Вперше надруковано з різночитанням у рядку 7 в журналі «Основа» (1861. — № 3. — С. 4). /709/
Вперше введено до збірки творів у виданнях: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д.Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 231; Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1867. — Т. 1. — С. 240.
