[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 306; 716-717.]
Попередня
Головна
Наступна Варіанти
Минаючи убогі села,
Понаддніпрянські невеселі,
Я думав, де ж я прихилюсь?
І де подінуся на світі?
І сниться сон мені: дивлюсь,
В садочку, квітами повита,
На пригорі собі стоїть,
Неначе дівчина, хатина.
Дніпро геть-геть собі розкинувсь!
Сіяє батько та горить!
Дивлюсь, у темному садочку,
Під вишнею у холодочку,
Моя єдиная сестра!
Многострадалиця святая!
Неначе в Раї спочиває
Та з-за широкого Дніпра
Мене, небога, виглядає.
І їй здається, виринає
З-за хвилі човен, доплива...
І в хвилі човен порина.
— Мій братику! Моя ти доле! —
І ми прокинулися. Ти...
На панщині, а я в неволі!..
Отак нам довелося йти
Ще змалечку колючу ниву!
Молися, сестро! Будем живі,
То Бог поможе перейти.
СЕСТРІ
Джерела тексту:
чорновий автограф на окремому аркуші (ІЛ, ф. 1, № 820); чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 204). Подається за «Більшою книжкою». /717/
Дата в чистовому автографі: «20 июля, в Черкасах»; дата в «Більшій книжці» — «20 июля, Черкасы».
Датується за автографами: 20 липня 1859 р., Черкаси.
Найраніший відомий текст — чистовий автограф на окремому аркуші, на другій стороні якого написано текст поезії «Колись, дурною головою...» (ІЛ, ф. 1, № 820); автограф має значні відміни від тексту «Більшої книжки ».
У 1859 р., не раніше 20 липня і не пізніше 18 серпня, поет переписав твір до «Більшої книжки» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 240). Чистовий автограф у «Більшій книжці» — остаточний текст твору.
Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861. — № 6. — С. 47 — 48) за «Більшою книжкою».
Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 633 — 634, за першодруком.
За першодруком виконано рукописні копії: у збірці «Сочинения Т. Шевченка», 1862 (ЦДАМЛМУ, ф. 560, оп. 1, № 4, с. 405 — 406) та у збірці «Кобзар» 1866 р. (ІЛ, ф. 1, № 842, с. 55 — 56).
Твір присвячено рідній сестрі поета Ярині Григорівні Бойко (1816 — 1865), котра на той час, як і всі родичі поета, ще залишалася кріпачкою поміщика В. Е. Фліорковського.