[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 308; 718-719.]
Попередня
Головна
Наступна Варіанти
Якби-то ти, Богдане п’яний,
Тепер на Переяслав глянув!
Та на замчище подив[ив]сь!
Упився б! здорово упивсь!
І препрославлений козачий
Розумний батьку!.. і в смердячій
Жидівській хаті б похмеливсь
Або б в калюжі утопивсь,
В багні свинячім.
Амінь тобі, великий муже!
Великий, славний! та не дуже...
Якби ти на світ не родивсь
Або в колисці ще упивсь...
То не купав би я в калюжі
Тебе преславного. Амінь.
«ЯКБИ-ТО ТИ, БОГДАНЕ П’ЯНИЙ...»
Джерела тексту:
чорновий автограф (РДАЛМ, ф. 2591, оп. 2, № 25, арк. 2);
чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 242).
Подається за «Більшою книжкою».
Дата в чорновому автографі «18. Август. В Переяслові», в чистовому — «18 августа. В Переяславі».
Датується за чистовим автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1859 р.: 18 серпня 1859 р., Переяслав.
Чорновий автограф з виправленнями Шевченка написано олівцем, дату поставлено вгорі аркуша. На початку XX ст. цей автограф належав М. І. Стороженкові, до якого потрапив з родини Рєпніних (див.: Шевченко Т. Кобзарь. — 2-ге вид. — СПб., 1908. — С. V). У 1984 р. його виявлено в РДАЛМ (див. Трофимов И. Уникальная находка // Советская культура. — 1984. — 2 февраля; Гальченко С. Четыре автографа // Литературная газета. — 1984. — 14 марта). У зібранні творів Шевченка його текст подається вперше. За чорновим автографом, з кількома виправленнями, Шевченко переписав вірш до «Більшої книжки».
Рядки 1 — 4 вперше надруковано за «Більшою книжкою» у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 636. Повністю вперше надруковано за «Більшою книжкою» в «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876. — С. 213) з неточною датою: «19 августа 1859».
Богдан — Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (близько 1595 — 1657), державний діяч і полководець, гетьман України (1648 — 1658), керівник визвольної війни українського народу проти польсько-шляхетського гніту. Ставлення Шевченка до діяльності Б. Хмельницького було неоднозначним. Шевченко високо оцінював його як одного з «праведних гетьманів», «славного Богдана» («Гайдамаки»), «гениального бунтовщика» (запис у щоденнику 22 вересня 1857 р.), визначного ватажка народно-визвольної боротьби й, слідом за народними думами (пор.: Сборник украинских песен, издаваемый Михайлом Максимовичем. — Киев, 1849. — Ч. 1. — С. 76), називав його «козачим батьком». Але водночас Шевченко дорікав Хмельницькому за те, що після його смерті укладену ним угоду російський царизм використав для посилення гніту на Україні та знищення її автономії. В оцінці Хмельницького у вірші «Якби-то ти, Богдане п’яний...» відбилися гнітючі враження від перебування у Переяславі в серпні 1859 р., під час вимушеного повернення заарештованого на Україні поета з Києва до Петербурга.
Переяслав (нині Переяслав-Хмельницький) — місто Київської області. Одне з найбільших міст на Україні XVII ст., в 1648 — 1781 рр. центр Переяславського полку. В січні 1654 р. тут відбулася Переяславська загальна військова рада, на якій схвалено воєнний союз України з Росією. За часів Шевченка — занедбане повітове містечко Полтавської губернії. /719/
Та на замчище подив[ив]сь! — Замчищем Шевченко називає старовинну частину Переяслава, розташовану на узвишші при впадінні Альти в Трубіж. У княжі часи тут був укріплений дитинець; за панування Речі Посполитої побудовано замок князя Острозького, вщент зруйнований 1648 р. козаками Б. Хмельницького. Тут же знаходився майдан, на якому відбулася Переяславська рада. Однак у XIX ст. це місце стало найбільш занедбаним районом міста з вузькими й брудними вуличками, де жила єврейська біднота (Переяслав-Хмельницький і його історичні пам’ятки. — К., 1954. — С. 52). Шевченкові Переяслав був добре відомий ще до заслання. Описуючи його 1845 р. в нотатках для Археографічної комісії, він зазначав: «В цитадели древней крепости, или в вышнем городе, церковь Успения Пресвятыя Богородицы. Та самая, в которой присягал Богдан Хмельницкий на верность Московскому царю, сгорела, и на том месте в 1760 году построена новая по образцу древней, деревянная о девяти византийских куполах, с крещатыми окнами на фронтонах. А при Феодосии преосвященном Переяславском в 1825 году возобновлена; внутренность осталась в прежнем виде, а наружность, к сожалению, до варварства искажена. Невозможно смотреть на нее, а не только рисовать». Успенську церкву в Переяславі, «прославленную в 1654 году принятием присяги на верность Московскому царю Алексею Михайловичу гетманом Зиновием Богданом Хмельницким со старшинами и депутатами всех сословий народа украинского», Шевченко згадував і в написаній 1855 р. на засланні повісті «Близнецы».
Або в калюжі утопивсь... — 1845 року Шевченко намалював акварель «Церква Покрова в Переяславі», де відтворено переяславський краєвид з церквою і вбогими халупками на другому плані та великою калюжею, в якій купаються свині, — на першому. Цю характерну деталь Шевченко робить домінантною при описі Переяслава 1859 р. у вірші «Якби-то ти, Богдане п’яний...». Показові творчі пошуки поета в чернетці вірша; написавши спершу:
Або в калюжі утопивсь Гарнесенько в багні свинячім, —
Шевченко закреслив слово «калюжі» й надписав зверху «під валом», потім «за валом», але зрештою повернувся до варіанта «в калюжі», який зберіг і в остаточному, чистовому автографі «Більшої книжки».