[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 336; 732.]
Попередня
Головна
Наступна
ПОДРАЖАНІЄ СЕРБСЬКОМУ
Наїхали старости
Й молодик за ними:
Вони собі пішли в хату
З батьком розмовляти;
А я в його, молодого,
В того чорнобривця,
Беру коня, та й нічого —
Веду до криниці.
Кінь утомлений, копита
Розкуті, розбиті,
Сіделечко мережане
Зопсуте, невкрите.
— Скажи, коню, до кого це
Ви так нагло гнались?
— До якоїсь чорнобривки
Всю ніч майнували.
— Чи ти ж, коню, будеш пити
З нашої криниці?
Чи буде та чорнобривка
Сей рік молодиця?
ПОДРАЖАНІЄ СЕРБСЬКОМУ
Джерела тексту:
чистовий автограф рядків 1 — 8 та список рядків 9 — 20 О. М. Лазаревського в «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 291).
Подається за «Більшою книжкою».
Дата в автографі та списку: «4 мая 1860. СПб.» (рукою О. М. Лазаревського).
Датується за цим автографом та списком: 4 травня 1860 р., С.-Петербург.
Первісний автограф не відомий. Рядки 1 — 8 записано до «Більшої книжки» Шевченком, дальший текст — О. М. Лазаревським. Вірш є переспівом не встановленої сербської народної пісні. Сербський дослідник Владан Недич висловив припущення, що це була пісня «Дjевоjка и коњ момачки» зі збірки Вука Караджича «Српске народне пjесме» (Кн. 1. — № 407; див.: Недић В. Jедан српски мотив у Шевченка // Зборник Матице српске за књижевност и jезик. — Нови Сад, 1955. — Кн. 3. — С. 216 — 218. Відзначено також подібність Шевченкового переспіву до вірша російського поета А М. Майкова «Сербская песня», опублікованого в журналі «Русский вестник» (1860. — Кн. 7. — С. 393 — 394; див.: Прийма Ф. Я. Джерело Шевченкового «Подражанія сербському» // Рад. літературознавство. — 1964. — № 6. — С. 54 — 59).
Вперше надруковано за «Більшою книжкою» у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1967. — С. 641.
