[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 348; 742-743.]
Попередня
Головна
Наступна
Над Дніпровою сагóю
Стоїть явор меж лозою,
Меж лозою з ялиною,
З червоною калиною.
Дніпро берег риє-риє,
Яворові корінь миє.
Стоїть старий, похилився,
Мов козак той зажурився.
Що без долі, без роди́ни
Та без вірної дружини,
І дружини і надії
В самотині посивіє!
Явор каже: — Похилюся
Та в Дніпрові скупаюся. —
Козак каже: — Погуляю
Та любую пошукаю. —
А калина з ялиною
Та гнучкою лозиною,
Мов дівчаточка із гаю
Вихожаючи, співають;
Повбирані, заквітчані
Та з таланом заручені,
Думки-гадоньки не мають,
В’ються-гнуться та співають. /349/
«НАД ДНІПРОВОЮ САГОЮ...»
Джерело тексту:
чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 300). Подається за «Більшою книжкою». Дата в автографі: «24 июня».
Датується за автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 24 червня 1860 р., С.-Петербург.
Первісний автограф не відомий.
Вперше надруковано за «Більшою книжкою» в журналі «Основа» (1861. — № 10. — С. 2). /743/
До збірки творів уперше введено у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 648, де подано за першодруком.
В основу вірша, навіяного роздумами Шевченка про свою самотність та мріями одружитися, покладено українську народну пісню «Стоїть явор над водою...» {Максимович М. Малороссийские песни. — М., 1827. — С. 3); перший його рядок збігається з початком української народної думи про Федора Безрідного (Максимович М. Украинские народные песни. — Вып. 1. — Киев, 1849. — С. 5).
Сага — річкова затока.
