[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 353; 747.]
Попередня
Головна
Наступна Варіанти
І Архімед, і Галілей
Вина й не бачили. Єлей
Потік у черево чернече!
А ви, святиє предотечі,
По всьому світу розійшлись
І крихту хліба понесли
Царям убогим. Буде бите
Царями сіянеє жито!
А люде виростуть. Умруть
Ще незачатиє царята...
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
«І АРХІМЕД, І ГАЛІЛЕЙ...»
Джерела тексту:
чорновий автограф 1 — 6 рядків на окремому аркуші (ІЛ, ф. 1, № 16); чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 308). Подається за «Більшою книжкою».
Дата в чистовому автографі в «Більшій книжці»: «24 сентября». Датується за чистовим автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 24 вересня 1860 р., С.-Петербург.
Чорновий автограф початку вірша написано синім олівцем (рядки 1 — 2) та чорним чорнилом (рядки 3 — 6) на звороті окремого аркуша паперу з написом олівцем невідомою рукою: «Тарасу Григорьевичу Шевченко» і залишками сургучевої печатки. Автограф, з якого вірш переписано Шевченком до «Більшої книжки», не відомий. Текст «Більшої книжки» остаточний.
Вперше надруковано в «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876. — С. 243), де подано за «Більшою книжкою» з відміною в рядку 11: «А на оновленій землі».
Вірш побудовано на смисловому протиставленні полярно протилежних понять: гнобителі (духовні — «ченці» й світські — «царі») та народ («люде»), захланне себелюбство, служіння власному «череву» та самовіддане поборництво правди, мета якого — торжество людяності й оновлення землі.
І Архімед, і Галілей... — Видатний учений минулого — давньогрецький математик, механік, винахідник Архімед (близько 287 — 212 до н. е.) та італійський астроном і фізик Галілео Галілей (1564 — 1642), який обстоював і розвивав геліоцентричну теорію будови сонячної системи.
