[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 364; 754.]
Попередня
Головна
Наступна
Якби з ким сісти хліба з’їсти,
Промовить слово, то воно б,
Хоч і як-небудь на сім світі,
А все б таки якось жилось.
Та ба! Нема з ким. Світ широкий,
Людей чимало на землі...
А доведеться одиноким
В холодній хаті кривобокій
Або під тином простягтись.
Або... Ні. Треба одружитись,
Хоча б на чортовій сестрі!
Бо доведеться одуріть
В самотині. Пшениця, жито
На добрім сіялись лану,
А люде так собі пожнуть
І скажуть: — Десь його убито,
Сердешного, на чужині... —
О горе, горенько мені!
«ЯКБИ З КИМ СІСТИ ХЛІБА З’ЇСТИ...»
Джерело тексту:
чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 320).
Подається за «Більшою книжкою».
Дата в автографі: «4 ноября».
Датується за автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 4 листопада 1860 р., С.-Петербург.
Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861. — № 6. — С. 4) під рубрикою «Предсмертні думи», з відмінами в рядках 12: «Бо доведеться одуріти» та 14: «На добрім сіялось лану». За першодруком зроблено списки: невідомою рукою в рукописній збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 419) та в рукописній збірці «Кобзар» 1865, переписаній Д. Демченком (ІЛ, ф. 1, № 81, с. 73).
До збірки творів уперше введено у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 658, де подано за першодруком. /755/
