[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 96; 606-607.]
Попередня
Головна
Наступна Варіанти
Мов за подушне, оступили
Оце мене на чужині
Нудьга і осінь. Боже милий,
Де ж заховатися мені?
Що діяти? Уже й гуляю
По цім Аралу, і пишу.
Віршую нищечком, грішу.
Бог зна колишнії случаї
В душі своїй перебираю
Та списую; щоб та печаль
Не перлася, як той москаль,
В самотню душу. Лютий злодій
Впирається-таки, та й годі.
«МОВ ЗА ПОДУШНЕ, ОСТУПИЛИ...»
Джерела тексту:
чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 271);
чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 135).
Подається за «Більшою книжкою».
Автографи не датовано.
Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. та часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848 — 1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848 р., Косарал.
Автограф, з якого вірш переписано до «Малої книжки», не відомий. До «Малої книжки» Шевченко заніс вірш під № 14 у четвертому зшитку за 1848 рік орієнтовно наприкінці 1849 — на початку 1850 року (до арешту 23 квітня), зробивши при цьому виправлення в останньому рядку. У 1858 р., не раніше 18 березня і не пізніше 22 листопада, Шевченко переписав вірш зі змінами в рядках 4 та 13 з «Малої книжки» до «Більшої книжки».
Вперше надруковано за «Більшою книжкою» в журналі «Основа» (1862. — № 8. — С. 4).
Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка/ Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 462, з незначною редакторською відміною в рядку 3 («осень» замість «осінь»), і того ж року — до видання: Поезії Тараса Шевченка. — Львів, 1867. — Т. 2. — С. 235, де вірш подано за «Основою».
Відомі нам списки вірша походять від першодруку в «Основі» (1862. — № 8. — С. 4): у збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 /607/ (ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 672); у рукописних «Кобзарях» — 1861 (ІР НБУВ. І. 1869, арк. 9 звор.), 1865, переписаному Д. Демченком (ІЛ, ф. 1, № 81, арк. 76 звор.) та 1863 — 1867 (ІЛ, ф. 1, № 811, арк. 5 звор., криптонім власника: А.Ч.); у збірці «Барвінок. Пісні, вірші та байки» 1863, складеній А. І. Фесенком (РДБ, ф. 743, № 18, од. збер. 25, арк. 80 звор.) та ін.
Подушне — подушна подать, основний прямий податок у Російській імперії, його сплачувало все чоловіче населення, крім дворян, духівництва, осіб, що перебували на державній службі, пізніше — купців та ремісників. В Україні подушна подать стягувалась з другої половини XVIII ст. до скасування її в європейській частині Росії 1887 р.
Арал — за часів Шевченка острів у південно-східній частині Аральського моря, в гирлі річки Сирдар’ї. Тепер цей острів з’єднався з суходолом. У «Малій книжці» Шевченко в примітці до цього слова пояснив: «остров».
