[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1961. — Т. 7: Живопис, графіка 1830-1847. — Кн. 1.]
Попередня
Головна
Наступна Умовні скорочення
148 — 151. Почаївська лавра. (X 1846).
21 вересня 1846 р. Шевченко виїхав на Волинь та Поділля за відрядженням Археографічної комісії, яка тоді називалася «Временная комиссия для разбора древних актов». Комісією було визначено обсяг робіт у Почаївській лаврі, а саме: «кроме сего, отправьтесь в Почаевскую лавру и там снимите: а) общий наружный вид лавры, б) внутренность храма и в) вид на окрестность с террасы» («Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах», К., 1950, стор. 86).
З малюнків, виконаних під час подорожі на Волинь, збереглося чотири акварелі (див. № 148 — 151) та ескізи олівцем (див. №331, 332). Ці малюнки були останніми з відомих нам робіт, виконаних Шевченком за завданням Археографічної комісії.
Першим завданням Шевченка від Археографічної комісії був виїзд на Полтавщину 28.ХІ 1845 p., де художник зробив опис пам’яток старовини у Переяславі. 10.XII 1845 р. Шевченка зараховано співробітником Археографічної комісії, а в лютому 1846 р. він за дорученням комісії виїхав на Чернігівщину, де зробив описи пам’яток старовини та зарисовки (див. № 316, 317, 318). В липні — серпні цього ж року Шевченко працював на розкопках могили Переп’ят (див. прим. до № 322 — 328 та до альбома 1846 — 1850 pp., т. VIII цього видання).
В Археографічній комісії Шевченко працював до арешту у квітні 1847 p., протокол про виключення Шевченка із складу комісії було написано після арешту Шевченка, але навмисно датовано більш раннім числом — 1.III 1847 р.
148. Почаївська лавра з півдня. Папір, акварель (28,9 × 37,8). [Почаїв]. [X 1846].
Справа внизу чорнилом підпис автора: Шевченко.
На звороті зліва вгорі чорнилом напис: 1846 Почаївська лавра з півдня.
Див. прим. до № 147 — 150.
Попередні місця збереження: ЧМТ — № 153, ЧІМ, ГКШ. /58/
1929 p. експонувався на виставці творів Т. Шевченка в Чернігові (Каталог, стор. 18, № 12).
На звороті ескіз: Почаївська лавра з заходу (див. № 331).
ДМШ, інв. № г — 398.
