[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1961. — Т. 7: Живопис, графіка 1830-1847. — Кн. 2.]
Попередня
Головна
Наступна Умовні скорочення
204. Арк. 2. В Густині. Церква Петра і Павла. Акварель. [IV — 20.VII 1845].
Зліва внизу напис рукою Шевченка — чорнилом: въ Густыни, нижче олівцем: Петра, Павла.
На звороті справа внизу олівцем напис: Monastir Hustyński.
Густинський чоловічий монастир в с. Густиня біля Прилук, на Полтавщині (нині село Прилуцького р-ну, Чернігівської обл.), заснований у 1600 p., остаточно збудований у 1674 р. Довгий час монастир був закритий і лише з 1843 р. почалася його реставрація. Саме це було підставою для О. П. Новицького помилково датувати малюнок 1843 p., а для всього альбома відповідно визначити широку дату: 1843 — 1845 pp. («Малярські твори Тараса Шевченка», К., 1936, стор. 7). При цьому О. П. Новицький не врахував, що реставраційні роботи в монастирі тривали кілька років.
В. М. Рєпніна в листі до Шевченка від 10 січня 1845 р. пише: «Я начала было писать с дороги в Прилуку, куда мы повезли священные останки его [Репнина], т. е. в Густынский монастырь... Там возобновляются церкви, и одну маменька хочет возобновить над ним» («Из переписки Т. Г. Шевченко с разными лицами», «Киевская старина», кн. II, 1897, стор. 167). Освячення церкви в Густинському монастирі відбулось вже після закінчення реставраційних робіт — 12 листопада 1845 р. (див. «Месяцеслов на 1845 год», СПб., Запис Катерини Галаган на двох вклеєних між 28 — 29 стор. аркушах, що зберігається в 1-й філії Державної публічної бібліотеки АН УРСР у Києві).
Про малюнки, виконані в Густині, є згадка Шевченка в повісті «Музикант»: «Я изволите видеть, по поручению Киевской археографической комиссии, посетил эти полуразвалины и... узнал, что монастырь воздвигнут... в 1664 г. 1 ...Узнавши все это и нарисовавши, как умел, главные, или святые ворота, да церковь о пяти главах Петра и Павла, да еще трапезу и церковь, где погребен вечныя памяти достойный князь Николай Григорьевич Репнин, да еще уцелевший циклопический братский очаг, — сделавши, говорю, все это, как умел, я на другой день хотел было оставить Прилуки...» (т. III цього видання, стор. 195).
1 1674. /14/
Згадка в цьому тексті однієї з густинських церков, у якій поховано М. Г. Рєпніна, є свідченням, що і даний малюнок зроблено у 1845 p., а не в 1843.
