[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1961. — Т. 7: Живопис, графіка 1830-1847. — Кн. 2.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення








271. «Слепая», «История Суворова». Ескізи та начерки. Папір, олівець, сепія, туш, перо (26,4 × 36,5). [Пб.]. [1842].

Справа вгорі чорнилом напис: № 102, справа внизу — рукою Честахівського: ч. 97.

Ескізи та начерки на цьому аркуші виконані в різний час. Першими були нарисовані ескізи ілюстрацій до «Истории Суворова»: «Суворов у труні» (див. № 71) та «Кардинали дякують Суворову за перемогу при Нові» (див. № 62), а також начерк постаті одного з кардиналів з написом під рисунком олівцем рукою Шевченка: гнучокъ.

В тій же манері, олівцем, виконано: зліва внизу начерк групи селян, посередині вгорі начерк — жінки в кріслі, справа — начерк постаті селянина та ескіз на невстановлений сюжет.

До пізніше виконаних належать три ескізи сепією, тушшю та олівцем до поеми «Слепая». Один з них відповідає таким словам поеми: «...будто мщение живое, || Она с распущенной косой, || С ножом в руках, крича летала || И с визгом скрылася в огне» (т. І цього видання, стор. 198).

Другий відповідає таким словам: «Мы были в поле, жито жали, || Окончив жатву, шли домой; || Подруги пели и плясали, || А я с распущенной косой, || В венке из жита и пшеницы || Вела перед, была царица. || Нас встретил дидыч молодой» (там же, стор. 181).

Третій — «Сліпа з дочкою», не пов’язаний безпосередньо з текстом поеми.

Ескізи датуються часом написання поеми «Слепая» та праці над ілюстраціями до «Истории Суворова» (див. прим. до № 39 та 40 — 71). /30/

За списком Честахівського — № 97 з описовою назвою кожного ескіза.

Інші варіанти рисунків та ескізів на тему поеми «Слепая» — див. № 39, 155, 272, 273.

Зворот рис. № 270.










Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.