[Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. — К., 1963. — Т. 8: Живопис, графіка 1847-1850.]

Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення





НЕЗНАЙДЕНІ ТВОРИ



194. Карикатура на міністра освіти С. С. Уварова. [Орськ]. [VI — 20.XII 1847].

Під час заслання до Орська, за розповіддю Орського старожила М. І. Бажанова, яку записав А. Матов, «Тарасом Григорьевичем была нарисована прекрасная картина-аллегория. Она представляла из себя малороссийскую деревушку со всеми аксесуарами южной природы. На первом плане картины выделяется ветхая хатка, обнесенная высоким частоколом. Синеватое небо местами затянуто тучками, из-за которых по временам вырываются солнечные лучи и, проникая через отверстие частокола живописными узорами золотят хатку. Лицом к ограде и затылком к избушке стоит тогдашний министр народного просвещения; в распростертых руках он держит развернутую солдатскую шинель и пытается загородить ею проникающие через ограду солнечные лучи и, таким образом, оставить в тени убогую хатку. Где эта картина, М. И. не знает» («Русские ведомости», 1895, № 242; «Киевская старина», 1895, кн. XI, стор. 61 — 62).

В літературі зустрічаються згадки, що Шевченка за цю картину було переведено з приватної квартири в казарму, а сама картина була відібрана і знищена (див. В. П. Кранихфельд, Т. Г. Шевченко — певец Украины, СПб., 1911, стор. 34).

Датується часом прибуття Шевченка до Орська та його листом до М. М. Лазаревського від 20.XII 1847 p., в якому художник скаржиться, що його перевели з приватної квартири в казарму (див. т. VI, стор. 42).




195. Піщані бархани й коні на першому плані. [11.V — 17.VI 1848].

За повідомленням О. П. Новицького, у приватній збірці Рубінштейна в 1911 р. в Овручському повіті на Волині був рисунок Шевченка «Піщані бархани й коні на першому плані» (див. О. Новицький, Тарас Шевченко як маляр, Львів — Москва, 1914, стор. 59, № 279).

Датується часом сухопутного переходу Аральської експедиції.

Відомостей про місцезнаходження цього малюнка немає. /70/




196. Портрет Олексія Івановича Макшеєва. [Папір, акварель]. [Раїм]. [19.VI — 25.XII 1848].

Макшеєв Олексій Іванович (1822 — 1892), учасник Аральської експедиції, на той час штабс-капітан, приятель Шевченка.

Згадуючи про спільне перебування в Раїмі до початку плавання, О. І. Макшеєв пише: «В кибитке жил со мною Т. Г. Шевченко. По утрам он рисовал с меня портрет акварелью, но сходство ему не удалось и потому он его не кончил. Руки и отчасти платье доделал потом казак Чернышев, родной брат известного художника, и в таком виде портрет сохранился у меня. Я дорожу им как прекрасною картинкою и как памятью о Шевченке» (А. И. Макшеєв, Путешествия по киргизским степям и Туркестанскому краю, СПб., 1896, стор. 46).

Датується часом перебування експедиції в Раїмі (див. примітку до № 9).




197. Карикатура на раїмських офіцерів. [Раїм]. [19.VI — 25.VII 1848; 1.III 1849].

У спогадах прапорщика Е. В. Нудатова, записаних Д. Клеменсовим, розповідається, що Шевченко на півторааршинній дошці обіднього столу в палатці прапорщика Е. В. Нудатова намалював пером карикатуру на раїмських офіцерів, що залицялись до вродливої дочки провіантського урядовця Цибісова. На рисунку було зображено «всех ухаживателей, направляющимися к дому Цыбисова длинной вереницей прямо из палатки маркитанта. Тут среди других офицеров Нудатов припоминает фигуры поручика Эйсмонта, Н[удатова], докторов Лаврова и [А.] Килькевича (с этими четырьмя лицами, жившими в дружеских между собою отношениях, Тарас Григорьевич был наиболее близок и чаще всего бывал у них). Виновница демонстрации — дочь Цыбисова сидела в объятиях матери у входа в юламейку, а над нею возвышалась негодующая фигура отца с поднятою лопатою в руках» (газ. «Южный край», 1890, № 3435). Див. також кн. Д. Іофанова «Матеріали про життя і творчість Тараса Шевченка» (К., 1957, стор. 67 — 68).

Датується часом перебування Шевченка в Раїмі (див. примітку до № 2 — 45,9).




198. Портрет прапорщика Ераста Васильовича Нудатова. Папір, туш. [Раїм]. [19.VI — 25.VII 1848; 1.III 1849].

В спогадах прапорщика Е. В. Нудатова, записаних Д. Клеменсовим, повідомляється, що прапорщик Е. В. Нудатов мав кілька виконаних тушшю портретів роботи Шевченка, створених в Раїмі, із яких «сохранился же, к сожалению, только один, представляющий прапорщика по пояс» (див. газ. «Южный край», 1890, № 3435).

Датується часом перебування Т. Шевченка в Раїмі (див. примітку до № 2 — 45 та 13).




199. Портрет прапорщика Ераста Васильовича Нудатова. [19.VI — 25.VII 1848].

В спогадах прапорщика Е. В. Нудатова, записаних Д. Клеменсовим, згадується, що «Шевченко часто разъезжал с офицерами погостить в соседних стоян-/71/ках мирных киргизов и калмыков. В одну из таких поездок к бию (калмыцкий князь), Тарас Григорьевич, лежа на разостланном у биевой палатки ковре за кирпичным чаем, предложил Н[удатову] снять с него портрет в настоящей позе и обстановке. Портрет был написан» (див. газ. «Южный край», 1890, № 3435).

Датується малюнок часом перебування Шевченка в Раїмі (див. примітку до № 2 — 45).

Див. також примітку до № 198.




200. Острів Обручова. [7.IX 1848].

О. Русов в статті «Коллекция рисунков Т. Г. Шевченко» дає опис колекції С. Д. Бразоль і твердить, що серед малюнків, які мали власноручний напис Шевченка, він бачив рисунок з авторським написом: О. Обручева (див. «Киевская старина», 1894, кн. II, стор. 186; «Новости и биржевая газета», 1896, № 159).

Малюнок датується часом відкриття острова, названого іменем Обручова, про що О. І. Бутаков писав в щоденнику: «Снявшись рано утром и начав лавировку, я вскоре открыл в широте 44° в юго-восточном углу моря небольшой остров, совершенно отдельный от прочих и от материка, поросший камышом, саксаульником и гребенщиком... Так как это было первое открытие экспедиции, снаряженной г. корпусным командиром (Обручевым), я назвал остров этот именем его высокопревосходительства» («Дневные записки плавання А. И. Бутакова по Аральскому морю в 1848 — 1849 гг.», Ташкент, 1953, стор. 28).




201. Острів Ніколая. [12 — 21.IX 1848; 20 — 30.VIII 1849].

В тій же статті «Коллекция рисунков Т. Г. Шевченко» О. Русов повідомляє, що в збірці малюнків С. Д. Бразоль, яка належала раніше В. П. Коховському, він бачив рисунок Шевченка з написом: ON 9 (див. «Киевская старина», 1894, № 2, стор. 184). Очевидно, що цей напис означає: «острів Ніколая» та порядковий номер рисунка.

Подібні скорочення назв див. № 27, 170.

Мотиви для датування див. у примітці до № 26 — 31.




202. Острів Ніколая. [12 — 21.IX 1848; 20 — 30.VIII 1849].

В згаданій вище статті О. Русова «Коллекция рисунков Т. Г. Шевченко» повідомляється, що в збірці малюнків С. Д. Бразоль, яка раніше належала В. П. Коховському, він бачив рисунок Шевченка з авторським написом: O.N. 10 (див. «Киевская старина», 1894, кн. II, стор. 186). Напис, очевидно, означає: «острів Ніколая» та порядковий номер рисунка.

Див. примітку до № 201. /72/




203. Автопортрет. [Кос-Арал]. [6.Х 1848 — 6.V 1849].

В листі до В. М. Рєпніної від 14 листопада 1849 p. T. Г. Шевченко писав: «Лето проходило в море, зима в степи, в занесенной снегом джеломейке вроде шалаша, где я, бедный художник, рисовал киргизов и между прочим нарисовал свой портрет, который вам посылаю на память обо мне, о несчастном вашем друге» (див. т. VI, стор. 54).

Датується часом перебування Шевченка на о. Кос-Арал (див. прим. до № 2 — 45).




204. Казахський бакса. [23.ХІ 1848 — 29.XII 1849].

29 грудня 1849 року Шевченко надіслав А. І. Лизогубу для продажу свій малюнок, про що писав: «Шлю вам киргизького Баксу, або по-нашому Кобзаря. Коли найдеться яка добра душа, то нехай купить, зробить добреє діло, а ціну я йому кладу 50 карбованців, може задорого, то збавте, як знаєте. Буду посилать до вас усе, що зроблю вартого послать, а ви вже робіть з ними, що хочете» (див. т. VI, стор. 55).

Очевидно, малюнок купив І. І. Лизогуб, що підтверджується листом Шевченка до його брата А. І. Лизогуба від 14 березня 1850 p.: «В великій пригоді стали мені оці 50 карб. Розпитайте Ілію Івановича, — я йому пишу... Подякуйте і ви за мене Ілію Івановича за його благородну щедроту...» (див. там же, стор. 61 — 62).

В літературі даний малюнок помилково ототожнювався з сепією «Тріо», виконаною в 1851 р. в Кара-Тау. (М. Г. Бурачек, Великий народний художник, X., 1939, табл. XLVIII; Л. Владич, Три невідомі роботи Т. Шевченка, «Образотворче мистецтво», К., 1939, № 2 — 3, стор. 73 та ін.).

Про баксу 1, якого довелося бачити учасникам експедиції, згадує Бутаков в листі до рідних: «...мне стало любопытно видеть баксу. Так как аул его был недалеко, то за ним послали, и он явился дня через три после убиения тигра. Усевшись на пол, бакса вытащил род скрипки, на которой вместо струн были пряди конских волос, приготовил смычок» (Л. С. Берг, Очерки по истории русских географических открытий, М. — Л., 1949, стор. 209).

Датується за листом Бутакова, в якому розповідається про полювання на тигра (див. примітку до № 40), та листом Шевченка до А. І. Лизогуба.


1 Чаклун, чарівник, знахар.





205. Остров Меншикова. [22 — 23.V, 18 — 20.VI 1849].

О. Русов в статті «Коллекция рисунков Т. Г. Шевченко» зазначає, що в збірці малюнків С. Д. Бразоль, яка раніше належала В. П. Коховському, він бачив рисунок Шевченка з авторським написом: В. Б. о. Меньшикова (див. «Киевская старина», 1894, кн. II, стор. 186). Цей напис означає: «Восточный берег Аральского моря. Остров Меньшикова». /73/

Датується часом перебування експедиції на острові.

На о. Меншикова експедиція Бутакова була 22 — 23 травня 1849 p., коли її учасники проводили зйомки і обміри острова, та 18 — 20 червня 1849 p., коли шхуна «Константин» стояла на якорі поблизу острова (див. «Дневные записки плавання А. И. Бутакова по Аральскому морю в 1848 — 1849 гг.», Ташкент, 1953, стор. 35, 40).




206. Портрет Матильди Петрівни Обручової. [Олія]. [Оренбург]. [XI 1849 — IV 1850].

М. П. Обручова — дружина В. П. Обручова, оренбурзького військового губернатора і командира окремого Оренбурзького корпусу. Ф. М. Лазаревський згадує, що після повернення Шевченка до Оренбурга Обручов «принимал его у себя в доме не как рядового, а как талантливого художника, заказав ему написать портрет своей супруги» (див. «Киевская старина», 1899, кн. II, стор. 165).

Датується часом перебування Шевченка в Оренбурзі (див. примітку до № 2 — 45).

До 1917 р. портрет зберігався у дочок В. П. Обручова в Петербурзі. Подальші місця збереження портрета невідомі.




207. Портрет Карла Івановича Герна та його дружини. [Олія]. [Оренбург]. [X 1849 — IV 1850].

К. І. Герн — штабс-капітан, квартирмейстер 23-ї піхотної дивізії, окремого Оренбурзького корпусу, в якій служив Шевченко.

Після повернення з експедиції до Оренбурга Шевченко жив на квартирі у Герна, про що останній писав до М. М. Лазаревського: «Живя у меня он много рисовал, в особенности портреты, и сделал несколько превосходных пейзажей акварелью из привезенных с Аральского моря эскизов; начал масляными красками писать портрет мой и жены моей... Какой-то подлый человек написал губернатору донос о том, что Тарас рисует. Предупрежденный друзьями он успел скрыть следы рисования, причем мой несчастный портрет был сожжен...» («Киевская старина», 1899, кн. II, стор. 68 — 69). З даного тексту важко зрозуміти, чи Шевченко виконав парний портрет подружжя Герн, чи два окремих портрети.

Датується часом перебування Шевченка в Оренбурзі (див. примітку до № 2 — 45).




208. Розп’яття. [Олія]. [7.III — IV 1850].

В листі до В. М. Рєпніної від 7.III 1850 р. Шевченко писав: «...во мне родилась мысль описать сердце матери по жизни пречистой девы, матери спасителя. И другая, написать картину распятого сына ея... Я предлагаю здешней католической церкве (когда мне позволят рисовать) написать запрестольный образ (без всякой цены и уговору), изображающий смерть спасителя нашего, повешенного между /74/ разбойниками, но ксендз не соглашается молиться перед разбойниками! что делать! Поневоле находишь сходство между 19 и 12-м веком» (див. т. VI, стор. 61).

К. Шероцький у статті «Шевченко — художник» без всяких застережень вказує, що «в 1850 г. [Т. Шевченко] относит ее готовую в католическую церковь» («Русский библиофил», 1914, № 1, стор. 42). Інших літературних джерел, які б підтверджували фактичне виконання ікони, не зафіксовано.

Датується за листом Шевченка до В. М. Рєпніної (коли, очевидно, ікони ще не було) і останнім місяцем перебування Шевченка в Оренбурзі в 1850 р.

Ескіз до ікони див. № 55.




209. Портрет Федора Матвійовича Лазаревського. [Оренбург]. [12 — 27.IV 1850].

Ф. М. Лазаревський в листі від 12.IV 1850 р. до своєї сестри Г. М. Огієвської, згадуючи власний портрет, виконаний Шевченком (див. № 51), писав: «О портретах своих я уже говорил: я просил Шев[ченко] сделать еще один мой портрет, на днях начнутся сеансы, и он скоро будет готов» (Катерина Лазаревська, Шевченко і брати Лазаревські, «Україна», 1928, кн. 4, стор. 50).

Див. примітку до № 51.

В літературі зустрічаються припущення, що портрет цей міг бути спалений перед арештом Шевченка, тобто до 27.IV 1850 р. (див. Г. Лазаревський, Шевченко і Лазаревські, «Українська література», 1942, № 5 — 6, стор. 189).




210. Як бачите. [VI 1847 — IV 1850].

Л. М. Жемчужников в листі до О. Я. Кониського розповідає, що в час перебування на Україні в Седневі він бачив у А. І. Лизогуба малюнок Т. Г. Шевченка, на якому автор зобразив себе маршируючим перед офіцером. На малюнку був напис: Як бачите (ІЛ, ф. 77, № 128).

Датується часом першого заслання.




211. Малюнки в листах до А. І. Лизогуба. [20.ХІ 1847 — IV 1850].

Л. М. Жемчужников в листі до О. Я. Кониського пише, що бачив у А. І. Лизогуба листи Т. Г. Шевченка з малюнками в них (ІЛ, ф. 77, № 127).

Датується часом першого листа Шевченка до А. І. Лизогуба з Орська та часом перебування в Оренбурзі до арешту.










Попередня     Головна     Наступна                 Умовні скорочення


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.