[Григорій Сковорода. Повне зібрання творів: У 2-х т. — К., 1973. — Т. 1. — С. 465-527.]

Попередня     Головна     Наступна

ПРИМІТКИ, КОМЕНТАРІ

ПІСНІ. ВІРШІ. БАЙКИ

САД БОЖЕСТВЕННЫХ ПЂСНЕЙ

Збірка «Сад божественных пЂсней» включає 30 творів, написаних Сковородою в 50-80-х роках XVIII ст. Найбільш рання з датованих пісень відноситься до 1753 р., а найбільш пізня — 1785 р. Проте слід думати, що більша частина пісень була написана в 60-х роках. Пісні писались з різних приводів і були об’єднані в окрему збірку пізніше, очевидно, після 1785 р. (тобто після написання найпізнішої пісні).

Автограф збірки «Сад божественных пЂсней» до нас не дійшов. Однак у четвертому томі рукописного зібрання М. І. Ковалинського (відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР *, ф. 86, № 24) серед листів Сковороди знаходимо автографи окремих пісень, що належать до 50 — 60-х років і увійшли до збірки пізніше.

До нас дійшли чотири списки «Сада божественных пЂсней». Найповніший із них міститься у другому томі рукописного зібрання Ковалинського і зараз зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 7). Цей список «Сада божественных пЂсней» міститься в одному зошиті з автографами Сковороди, на аркушах 1/73 — 36/108 (нумерація аркушів внутрішня і загальна). Список належить до кінця XVIII ст. Він включає 30 пісень, написаних українською книжною мовою, та одну пісню в латинському й українському варіантах. Цей список є найповнішим і найбільш авторитетним із списків, що дійшли до нас. Він зроблений за правописом, яким Сковорода користувався після 1785 р.

Другий список збірки зберігається в Ленінграді в Архіві АН СРСР серед паперів І. І. Срезневського, за шифром ф. 216, оп. 3, № 1062, який включає 29 пісень. Немає пісень 29-ї та 30-ї, а 14-а та 15-а — переставлені місцями. Папір має цифрові філіграні «1790». У виданні 1961 р. неточно твердиться, що у відділі письмових джерел Державного історичного музею в Москві (фонд Барятинських № 342, од. збер. 96, арк. 54 — 61) немовбито є четвертий список збірки. Насправді там є список тільки частини пісень, розміщених у такому порядку: арк. 54 — 14-а; арк. 55 — 28-а; арк. 59 — 11-а; арк. 60 — 19-а; арк. 60₂ — 29-а; арк. 61 — 30-а; арк. 134₂ — «Мелодіа»; арк. 136 — 11-а (вдруге), 8-а; арк. 136₂ — 7-а; арк. 137₂ — 12-а; арк. 139 — 5-а.

Можливо, що список «Саду» увійшов до зібрання Є. М. Філомафітського, але місцезнаходження цього зібрання не відоме. Дві пісні з нього збереглися серед паперів І. І. Срезневського в Архіві АН СРСР (ф. 216, оп. 3, № 1061).

Окремі пісні збірки друкувалися у різних журналах середини XIX ст. Вперше збірка «Сад божественных пЂсней» в цілому була надрукована І. Т. Лисенковим ** у виданні 1861 р. (стор. 1 — 46) за списком, який нині зберігається у відділі рукописів ІЛ за шифром ф. 86, № 1.

У виданні 1894 р.*** в основу публікації покладено список з рукописного зібрання Ковалинського. У нашому виданні «Сад божественных пЂсней» подається за цим же списком, як найбільш повним і найближчим до оригіналу (відділ рукописів ІЛ, ф. 86, № 7).

* Далі назву Інституту даємо скорочено — ІЛ.

** Сочинения в стихах и прозе Григория Саввича Сковороды. Санкт-Петербург MDCCCLXI, стор. 268 — 287. Далі це видання називаємо скорочено — виданням 1861 р.

*** Сочинения Григория Саввича Сковороды, собранные и редактированные проф. Д. И. Багалеем, Харьков, 1894. Далі це видання називаємо скороченно — виданням 1894 р.

ПЂснь 1-я

Автограф, що становить складову частину листа Сковороди до М. І. Ковалинського, зберігається в ІЛ (ф. 86, № 24, арк. 88). Друга редак-\467\ція пісні дійшла тільки у чотирьох списках «Сада божественных пЂсней».

Різночитання списків:

¹ У списку, що зберігається у відділі рукописів ІЛ під шифром ф. 86 № 1 * Блажени непорочніи, в путь ходящіи в законЂ господнії. ² У сп. 86/1 з злой **. ³ У сп. 86/1 та у сп. Архіву АН СРСР, ф. 216, оп. 3, № 1062 душі. ⁴ У сп. 86/1 та 1062 град. ⁵ У сп. 1062 себя. ⁶ У сп. 1062 Хрістови; у сп. 86/1 ХрістовЂ; в обох списках слово Хрістос та похідні від нього тут і далі пишуться через і в середині слова. ⁷ У сп. 86/1 нощ. ⁸ У сп. 1062 слови. ⁹ У сп. 86/1 святой. ¹⁰ У сп. 86/1 широких. ¹¹ У сп. 86/1 слова ни немає. ¹² У сп. 1062 если. ¹³ У сп. 1062 умеры <я> й. ¹⁴ У сп. 86/1 далі пізніше дописаний прийменник с. ¹⁵ У сп. 86/1 та 1062 мертв. ¹⁶ У сп. 1062 далі на полі О! ¹⁷ У сп. 1062 в меня. ¹⁸ У сп. 1062 в тебя. ¹⁹ У пс. 86/1 сладост/ей/ и твоей. ²⁰ У сп. 96/1 та 1062 беседЂ. ²¹ У сп. 86/1 та у вид. 1894 р. тут і далі слова конец немає.

До стор. 60. ...Перуна огниста... — Перун — в міфології східних слов’ян — бог грому та блискавки.

ПЂснь 2-я

У IV томі рукописного зібрання М. Ковалинського на арк. 95_1,2 , 96₁ зберігся один із ранніх автографів пісні. Подаємо цей автограф.

Остав, о дух мой, вскорЂ

Всы земляніи мЂста!

Взойди, дух мой, на горы,

Где правда живет свята,

Где покой, тишина

От вЂчних царствует лЂт,

Где блещит та страна,

В коей неприступной свЂт.

Остав земны печалы

И суетность мірских дЂл!

Будь чист, хоть на час малій,

Дабы ты виспр взлетЂл,

Где Іаковль господь,

Где невечерня заря,

Где весь ангелскій род

Лице его вину зрят.

Се сілоамскы воды!

Омій скверну от очес,

Омій всЂ членов роды,

Дабы возлетЂть до небес.

Ибо сердцем нечист

Не может бога узрЂть,

И нелзя до тЂх мЂст

Земленному долетЂть.

Кинь весь мір сей прескверній,

Он тот же есть темній ад.

Пусть летит невЂж враг черній;

Ты в горній возвисись град.

И, по земли ходя,

Вселися на небесах,

Как учит Павел тя

В своих чистих словесах.

* Далі назву цього списку подаємо скорочено, вказуючи тільки його фонд і номер.

** Далі назву цього списку подаємо скорочено, зазначаючи тільки його номер. \468\

Душа наша тЂлесним

Не может доволна быть;

Она всігда небесним

Горит скуку наситить,

Как поток к морю скор,

Так сталь к магниту прядет,

Пламень дрожит до гор,

Так дух наш к богу взор рвет.

СпЂши ж во вЂчну радость

Крилмы умнимы отсель.

Ты там обновиш младость,

Как быстропарній орел.

О треблаженна стать

Всего паче словесе! —

Кто в свой ум может взять,

Раз†сшедшій с небесе?

Різночитання списків:

¹ У сп. 86/1 По земли. ² У сп. 86/1 собраніе. ³ У сп. 86/1 та 1062 земляные, у вид. 1894 р. земныи. ⁴ У сп. 86/1 та 1062 блещет. ⁵ У сп. 86/1 далі <ах>. ⁶ У сп. 86/1 мирскіх. ⁷ У сп. 86/1 ангельскій. ⁸ У сп. 1062 вину; у сп. 86/1 в<и>ыну. ⁹ У сп. 86/1 сілоамскі<и>я. ¹⁰ У сп. 86/1 та 1062 взлетЂть. ¹¹ У сп. 1062 И нельзя до тЂх мЂст. ¹² У вид. 1894 р. довольная. ¹³ У сп. 1062 к магніту придет. ¹⁴ У сп. 1062 слова взор немає. ¹⁵ У сп. 86/1 мир. ¹⁶ У сп. 86/1 Он в точь. ¹⁷ У сп. 1062 невежь. ¹⁸ У сп. 86/1 спЂшиш. ¹⁹ У сп. 86/1 та 1062 младость.

До стор. 61. ...силоамски воды... — Силоам, Силоамська купіль — джерело, що витікає зі скали поблизу Єрусалима; воду джерела вважали священною.

До стор. 61. Как учит Павел... — Йдеться про біблійного апостола Павла, якого Сковорода особливо виділяв серед інших апостолів і до висловлювань якого часто звертався.

ПЂснь 3-я

Різночитання списків:

¹ У сп. 86/1 та 1062 Проросте. ² У сп. 86/1 разбогатЂют. ³ У сп. 86/1 та 1062 Ісаія. ⁴ У сп. 1062 прошла. ⁵ У сп. 1062 под земные. ⁶ У сп. 1062 та 86/1 тебя. ^7—8 У вид. 1894 р. дает. ⁹ У сп. 86/1 та 1062 весна. ¹⁰ У сп. 86/1 слова то немає. ¹¹ У сп. 1062 <бЂдЂ> водЂ. ¹² У сп. 86/1 мен<е>я.

ПЂснь 4-я

Різночитання списків:

¹ У сп. 1062 языци<ы>. ² У сп. 86/1 зближайтеся. ³ У сп. 86/1 сотворившій. ⁴ У сп. 1062 та у вид. 1894 р. Станьте. ⁵ У сп. 86/1 приближайтеся. ⁶ У сп. 86/1 во. ⁷ У сп. 86/1 возможет. ⁸ У сп. 86/1 покажет. ⁹ У сп. 86/1 господеви. ¹⁰ У сп. 1062 принимаем.

До стор. 63. Из купины пламеню! — Купина неопалима, згідно з біблійною легендою — кущ, що горить і не згоряє, у вигляді якого немовбито бог з’явився Авраамові.

ПЂснь 5-я

Пісня подається за тим же списком, що і вся збірка «Сад божественных пЂсней». Проте в IV томі зібрання М. Ковалинського (ф. 86, № 24, арк. 69₂) зберігся список твору, писаний рукою М. Ковалинського.

Cantus nativit[a]tis Christi

Тайна странна и преславна!

Се — вертеп мЂсто небес!

ДЂва, херувимов главна,

И престолом вишним днес. \469\

А вмЂщен тот в яслех полно,

Коего ест не доволно

ВмЂстити и небо небес.

О блаженны тіи очи,

Что на сю тайну зрят,

Коих в мірской злой полночЂ

Довела к богу заря.

Ангелской ум тайну видит,

А мірской толк ненавидит,

Та бо всЂм буйство им есть,

Мы же секрет сей небесній

Всегорящим сердцем чтим

И, хоть как скот безсловесній,

Спод Христа сЂно ядим.

Пока, в мужа совершенна

Взросши, возможем блаженно

Самого бога вкусить.

Різночитання списків:

¹ У сп. 1062 та 86/1 Рождеству Хрістову. ² У сп. 86/1 та 1062 яслех. ³ У сп. 86/1 далі Чтоб вмЂстить. ⁴ У сп. 1062 тые. ⁶ У сп. 86/1 мирской. ⁶ У сп. 86/1 апостольскій муж; у вид. 1894 р. мірской толк. ⁷ У сп. 1062 ...буйство им есть. ⁸ У сп. 1062 возможе.

До стор. 63. Из-под Христа сЂно ядим. — Біблійні легенди твердять, немовбито Ісус Христос народився в яслах, на сіні.

ПЂснь б-я

Різночитання списків:

¹ У сп. 86/1 та 1062 далі Богоявленію. ² У сп. 1062 Изпусти. ³ У сп. 1062 та 86/1 твою. ⁴ У сп. 1062 та 86/1 Воньми. ⁵ У вид. 1894 р. возратися. ⁶ У сп. 1062 Краснозрачная. ⁷ У сп. 86/1 отворите. ⁸ У сп. 1062 Предытечу; у сп. 86/1 Предотечу. ⁹ У сп. 86/1 земній; у сп. 1062 земные. ¹⁰ У сп. 1062 та 86/1 языцы. ¹¹ У сп. 1062 та 86/1 ангельскія. ^12—13 У сп. 86/1 сниде. ¹⁴ У вид. 1894 р. возлюбленный. ¹⁵ У сп. 1062 облаков; у сп. 86/1 облака. ¹⁶ У сп. 1062 Мессіа. ¹⁷ У даному списку слово конец дописане пізніше.

До стор. 64. Предитечу Іоанна... — За біблією, Іоанн Хреститель вважається Предтечею Христа, бо він пророкував скору появу Спасителя — Мессії, який начебто має знищити зло і встановити справедливість на землі.

ПЂснь 7-я

Різночитання списків:

¹ У сп. 86/1 та 1062 Единонадесят. ² У сп. 86/1 мир. ³ У сп. 1062 меня. ^4—5 У сп. 86/1 если. ⁶ У сп. 86/1 лЂтнЂй. ⁷ У сп. 86/1 дает. ⁸ У сп. 86/1 сраспны. ⁹ У сп. 86/1 внЂшной. ¹⁰ У сп. 86/1 изчезнет. ¹¹ У сп. 1062 та 86/1 Буйство. ¹² У сп. 1062 закром.

До стор. 65. О буйства Афин! — Очевидно, йдеться про дану в біблії оцінку життя афінського суспільства. У виданні 1861 р. до цих слів дається така примітка: «Конечно для тЂх, кои, подобно афинянам, в том только время и проводят, что говорят и слушают что-нибудь новое» («Діяння апостолів», 77, вірш 21).

ПЂснь 8-я

Різночитання списків:

¹ У сп. 1062 та 86/1 Захаріа. ² У сп. 86/1 Исаія. ³ У сп. 1062 та 86/1 обошли. ⁴ У сп. 1062 тьма. ⁵ У сп. 86/1 болЂзны. ⁶ У сп. 1062 поскорЂй. ⁷ У сп. 1062 враг. ⁸ У сп. 1062 страдальцев; у сп. 86/1 страдальцов.

До стор. 65. ...страждет елень скорый. — І в піснях, і в філософських діалогах Сковорода неодноразово звертається до образу оленя, що «на- \470\жравшись змей, скачет на горы к чистым источникам». Алегорично-символічне витлумачення оленя сягає в сиву давнину. В світосприйманні язичництва, в міфах, а потім і в християнстві він був символом різноманітних моральних уявлень та понять. Так, у народній дохристиянській свідомості він символізував сонячне божество. В біблії він іноді вважався символом Христа. Улюбленим образом він був також у візантійських мініатюрах та житіях святих. Таке уявлення поширилося і закріпилося у Середньовіччі як у писемній літературі, так і в народній творчості (див.: Н. Сумцов. Культурные переживання. Олень в произведенийх народной словесности и искусства. «Киевская старина», 1889, січень).

До стор. 65. ...на Голгофу... — Голгофа — гора, на якій, за біблією, був розп’ятий Ісус.

ПЂснь 9-я

Різночитання списків:

¹ У сп. 86/1 далі зерна. ² У сп. 86/1 дух твой благ и наставит. ³ У сп. 86/1 Снишед. ⁴ У сп. 86/1 цЂркуль. ⁵ У сп. 86/1 творче. ⁶ У сп. 1062 та 86/1 же. ⁷ У сп. 86/1 два останніх рядки йдуть на початку строфи. ⁸ У сп. 1062 восточной. ⁹ У вид. 1894 р. на. ¹⁰ У сп. 1062 по счастью; у сп. 86/1 по щастья. ¹¹ У сп. 1062 та 86/1 иный. ¹² У вид. 1894 р. иной. ¹³ У вид. 1894 р. спросит. ¹⁴ У сп. 1062 стрыжет. ¹⁵ У сп. 1062 нам в прах мысль сЂет.

До стор. 66. ...вот кто-то косит! — Сковорода натякає на народний анекдот про жінку, яка сперечалася зі своїм чоловіком, відомий під назвою «Стрижене — кошене», або «Жінка поперек».

ПЂснь 10-я

Пісня вперше надрукована А. Хиждеу в журн. «Телескоп». 1831, ч. VI, стор. 578 — 582.

Д. І. Багалій у вид. 1894 р. надрукував її за тим же списком, що і всю збірку «Сад божественных пЂсней», але доповнив її строфою, взятою з чернетки-автографа, та деякими різночитаннями списку й автографа. Цей автограф, що має епіграф: Solum curo feliciter mori, ми знаходимо у IV томі рукописного зібрання М. І. Ковалинського (ф. 86, № 24, арк. 80₂):

Solum curo feliciter mori *

Всякому городу прав и права,

Всяка<я> имЂет свой ум голова,

Всякому сердцу своя ест любов,

Всякому горлу свой вкус ест таков.

А мнЂ одна толко в свЂтЂ дума,

А мнЂ одно толко не йдет с ума...

Тот непрестанно стягает грунта,

Сей со всЂх націй заводит скота,

<Ты перестроюєш в> Домы строиш на новій манЂр,

Он весь в процентах, пожалуй, повЂр.

А мнЂ... etc.

<Сват> Петр для чинов угли панскіи трет,

Федка-купец при аршинЂ все лжет, <А мнЂ...>

Крутит на свой тон приказній права,

С диспут студенту трещит голова.

А мнЂ... etc.

Тот на картинах малюет собак,

ТЂх шумит дом от гостей, как кабак,

Сих безпокоит венерін амур,

Всякому голову мучит свой дур.

* Дбаю лише про те, щоб щасливо померти (лат.). \471\

<А мнЂ... etc.>

А мнЂ одна толко в свЂтЂ дума,

Как бы умерти мнЂ не без ума.

Смерте страшна! Замашная косо!

Ты не щадиш <и царских> ничіих волосов

Ты не глядиш, где мужик, а где цар,

ВсЂ Ђси так, как весною пожар.

Кто на ея плюет острую сталь?

Тот, в ково совЂсть, как чистой хрусталь.

На тій же сторінці з правого боку від основного тексту:

Тот панигірік сплЂтает со лжей,

ЛЂкар в подряд ставит мертвих людей,

Сей образы жирових чтет тузов,

Стіопка <так как бы родился> бЂжит, как на сватбу, в позов.

З лівого боку сторінки — напис: Как бы умерти мнЂ не без ума.

Внизу сторінки: Всякому голову мучит свой дур.

Різночитання списків:

¹ У сп. 86/1 цих слів немає. ² У сп. 86/1 поучится. ³ У сп. 86/1 Сираха; у сп. 1062 Сир. ⁴ У сп. 86/1 <горлу> городу (виправлення над рядком). ⁵ У сп. 86/1 имЂт. ⁶ У сп. 86/1 3-й та 4-й рядки перемінено місцями. ⁷ У сп. 1062 та 86/1 панскіе. ⁸ У сп. 1062 та 86/1 новой. ⁹ У сп. 1062 та 86/1 замість останніх двох рядків А мнЂ одна і проч. ¹⁰ У сп. 86/1 иностранный. ¹¹ У сп. 86/1 та 1062 замість останніх двох рядків А мнЂ одна и проч. ¹² У сп. 1062 С диспот. ¹³ У сп. 86/1 умереть. ¹⁴ У сп. 86/1 слова мнЂ немає. ¹⁶ У даному списку останній рядок дописаний іншим почерком. ¹⁶ У сп. 86/1 волос. ¹⁷ У сп. 86/1 жреш.

ПЂснь 11-я

Як і всі інші пісні збірки «Сад божественных пЂсней», 11-а пісня подається за списком (ф. 86, № 7). Крім того, зберігся і ранній автограф у листі Сковороди до М. Ковалинського (ф. 86, № 24, арк. 114_1,2), де він і опублікований.

Різночитання списків:

¹ У сп. 86/1 слів в конец сего немає. ² У сп. 1062 ты. ³ У сп. 86/1 цього слова немає. ⁴ У сп. 1062 та 86/1 нельзя. ⁵ В інших списках окиана. ⁶ У сп. 86/1 забросить. ⁷ У сп. 1062 та 86/1 нельзя. ⁸ У сп. 86/1 капли. ⁹ У сп. 86/1 вылетЂл. ¹⁰ У сп. 1062 отсюда-то. ¹¹ У сп. 1062 Невеждый.

До стор. 69. Бездна бездну призывает... — В основі цього афоризму — біблійне висловлювання з Псалтиря Давида (гл. 8, псалом 41), повний текст якого звучить так: «Безодня безодню закликає голосом водоспадів твоїх; всі води твої і хвилі твої пройшли наді мною».

ПЂснь 12-я

Різночитання списків:

¹ У сп. 1062. Блажени нищіи духом. ² У сп. 1062 си есть. ³ У сп. 1062 праздника. ⁴ У сп. 1062 дЂяніях. ⁵ У сп. 1062 рефрен скорочений: О дубр.! О зел.! и проч., у сп. 86/1 О Дубрава!, о зелена! и прочая. ⁶ У сп. 1062 далі печалей пхнуть. ⁷ У сп. 86/1 одежд. ⁸ У сп. 86/1 ними; у сп. 1062 з повними. ⁹ У сп. 1062 О Дубрава! и пр.; у сп. 86/1 тут і далі О дубрава! О зелена! и прочая. ¹⁰ У сп. 86/1 иты. ¹¹ У сп. 1062 статским. ¹² У сп. 1062 О дуброва и проч. ¹³ У сп. 1062 и проч. ¹⁴ У сп. 86/1 по покой. ¹⁵ У сп. 86/1 злата. ¹⁶ У сп. 1062 мнЂ се. ¹⁷ У сп. 86/1 та 1062 если. ¹⁸ У сп. 1062 та 86/1 лучше. ¹⁹ У сп. 86/1 мой мысли покою. ²⁰ У сп. 1062 ты мой будь вЂк, а я; твой. ²¹ У сп. 86/1 хочу умреть. \472\

ПЂснь 13-я

Пісня дійшла до нас у ранньому автографі (ф. 86, № 24, арк. 83) та у чотирьох списках збірки «Сад божественних пЂсней». Вперше опублікована А. Хиждеу в журналі «Телескоп» (1831, ч. VI, стор. 578 — 582). У виданні 1894 р. пісня надрукована за списком із зібрання М. Ковалинського з деякими різночитаннями раннього автографа.

Автограф має епіграф, узятий з «Георгік» Вергілія. Публікуємо цей ранній автограф повністю:

O fortunatos nimium bona si sua norint agricolas. Virg., 2 Georg., vers. 458 *

Ах, поля, поля зелены,

Поля, цвЂтмы респещренны!

Ах долины, яры,

Круглы могилы, бугры!

Ах вы, вод потокы чисты!

Ах вы, берега трависты!

Ах, вашы волоса,

Вы, кудрявіи лЂса!

Жаворонок меж полямы,

Соловейко меж садамы,

Тот, виспр летя, свирчит,

А сей на голлях лящит.

А когда взойшла денница,

Свистит в той час всяка птица,

Музікою воздух

Разстворенній шумит вкруг.

Толко ж сонце виникает —

Пастух овцы виганяет.

И на свою свирель

Видает дрожливо трель.

Пропадайте, думы трудны,

Города премноголюдны!

А я с хлЂба куском

Умру на мЂстЂ таком.

В кінці автографа — розчерк Сковороди.

Різночитання списків:

¹ Наявного в автографі епіграфа з Вергілія тут немає. ² У сп. 1062 Изыйдите. ³ У сп. 1062 на стезЂ. ⁴ У сп. 86/1 рада. ⁵ У сп. 86/1 ПЂсни пЂсней. ⁶ У сп. 86/1 кудрявыи. ⁷ У сп. 86/1 жаворонок. ⁸ У сп. 1062 та 86/1 на вЂтвях. ⁹ У сп. 1062 та 86/1 взошла. ¹⁰ У сп. 1062 та 86/1 круг. ¹¹ У сп. 1062 выгоняет. ¹² У сп. 86/1 дрожащій.

* О надзвичайно щасливі хлібороби, якби вони тільки знали про свої блага — Вергілій, 2 «Георгіки», вірш 458 (лат.).

ПЂснь 14-я

Різночитання списків:

¹ У сп. 1062 та 86/1 малоросійская. ² У сп. 1062 та 86/1 на стражЂ. ³ У сп. 86/1 изыду. ⁴ У сп. 86/1 Аввакума. ⁵ У сп. 86/1 слів Обновленна в 1782 лЂтЂ немає. ⁶ У сп. 1062 зря. ⁷ У сп. 86/1 звЂра. ⁸ У сп. 86/1 о предревной баснЂ; у сп. 1062 глашает о древней басни о седмиглавнЂй зміЂ, именуемой гидра. ⁹ У сп. 1062 водяный. ¹⁰ У сп. 1062 Голая; у сп. 86/1 цього слова немає. ¹¹ У сп. 86/1 разженных. ¹² У сп. 1062 пьяна. ¹³ У сп. 86/1 звЂра. ¹⁴ У сп. 1062 та 86/1 то. ¹⁵ У сп. 86/1 окіан. ¹⁶ У сп. 86/1 Сирин; у сп. 1062 грецького слова Σείρην немає. ¹⁷ У сп. 86/1 слова сирЂчь немає. ¹⁸ У сп. 1062 голосом. ¹⁹ У сп. 86/1 цього слова немає. ²⁰ У вид. 1894 р. потопныя. ²¹ У сп. 86/1 камени. ²² У сп. 86/1 объян. ²³ У сп. 86/1 у мути. \473\ ²⁴ У сп. 86/1 мир. ²⁵ У сп. 86/1 всЂ. ²⁶ У вид. 1894 р. яд! ²⁷ У вид. 1894 р. зевает. ²⁸ У вид. 1894 р. поглощает. ²⁹ У сп. 86/1 избегнет. ³⁰ У сп. 86/1 звЂра. ³¹ У сп. 1062 мира. ³² У сп. 1062 цифри 7 немає. ³³ У сп. 86/1 главна. ³⁴ У сп. 1062 начинаніях. ³⁵ У сп. 86/1 мЂт. ³⁶ У сп. 86/1 ум. ³⁷ У сп. 86/1 лодочка. ³⁸ У сп. 86/1 есть-то. ³⁹ У сп. 86/1 гавань е. ⁴⁰ У сп, 1062 та 86/1 крыла. ⁴¹ У сп. 86/1 может. ⁴² У сп. 86/1 избавися. ⁴³ У сп. 86/1 зенницы. ⁴⁴ У сп. 86/1 потекут; у сп. 1062 потечеш. ⁴⁵ У сп. 86/1 Лучше жить. ⁴⁶ У сп. 1062 та 86/1 далі (во ад нас влекущих). ⁴⁷ У сп. 1062 Іолай. ⁴⁸ У вид. 1894 р. выскочить. ⁴⁹ У сп. 86/1 праведнЂе. ⁵⁰ У сп. 86/1 Еллинскій. ⁵¹ У сп. 1062 та 86/1 сіесть. ⁵² У сп. 86/1 польскій. ⁵³ У сп. 86/1 Сырен. ⁵⁴ У сп. 86/1 мирских. ⁵⁵ У сп. 1062 Кефа. ⁵⁶ У сп. 1062 далі Для того, что святиня и блаженство есть тожде. Для чего? ⁵⁷ У сп. 86/1 чистое. ⁵⁸ У сп. 1062 Кефа. ⁵⁹ У сп. 1062 архикефа. ⁶⁰ У сп. 86/1 архи-вар-Іона. ⁶¹ У сп. 1062 стражи. ⁶² У сп. 86/1 на страже. ⁶³ У сп. 1062 та 86/1 взыду. ⁶⁴ У сп. 1062 на камень на кефу. ⁶⁵ У сп. 1062 та 86/1 пЂнящее. ⁶⁶ У сп. 1062 та 86/1 клокощущее. ⁶⁷ У сп. 86/1 мирскими. ⁶⁸ У сп. 1062 сребролюб; у сп. 86/1 сребролюбія. ⁶⁹ У сп. 1062 та 86/1 сластолюбіе. ⁷⁰ У сп. 1062 та 86/1 возволнуются. ⁷¹ У сп. 1062 нечестивые; у спр. 86/1 нечестивіи. ⁷² У сп. 1062 могут. ⁷³ У сп. 1062 урины. ⁷⁴ У сп. 1062 неключимы, разделяемые. ⁷⁵ У сп. 1062 далі между водою бог. ⁷⁶ У сп. 1062 оные. ⁷⁷ У сп. 86/1 лучшій. ⁷⁸ У сп. 1062 та 86/1 и Іереи.

До стор. 72. Древняя малороссійска о суетЂ и лести мірской. — Ці слова, мабуть, означають те, що ця старовинна книжна пісня користувалася популярністю серед читачів XVIII ст.

До стор. 72. Ираклій. — Геракл, або Геркулес — міфічний грецький герой. Сковорода має на увазі міф про знищення Гераклом лернейської гідри.

До стор. 72. ...друга своего Іолея. — Іолай — друг, небіж і супутник Геракла, який віддав йому свою дружину Мегару, шлюб з якою не подобався богам.

До стор. 72. Сирен лестный окіана... — У грецькій міфології сирени — міфічні істоти (напівптахи, напівжінки), які живуть на острові і своїм чарівним співом заманюють мореплавців у небезпечні місця, де ті гинуть. Сковорода алегорично витлумачує їх як образ примар суєтного світу, які зваблюють людину на манівці.

До стор. 73. Кита звЂря... — Згідно з біблією, пророка Іону, який порушив наказ бога, проковтнув кит і через кілька днів живим викинув на берег. В уявленні Сковороди кит символізує пристрасть, ненажерливість, неспокій житейського моря.

ПЂснь 15-я

Різночитання списків:

¹ У сп. 1062 слів Из сего зерна немає. ² У вид. 1894 р. Аще. ³ У сп. 86/1 внидут. ⁴ У сп. 86/1 неслыханныи. ⁶ У сп. 1062 Давыдов. ⁶ У сп. 86/1 С мудростий. ⁷ У сп. 86/1 убий. ⁸ У сп. 1062 Давыдов; у сп. 86/1 останнього рядка немає.

До стор. 74. Сыне Давидов, Лазаря воззвавый... — Сином Давида був Соломон. Але в даному разі це метафора: мається на увазі Ісус Христос. За євангельською притчею, жебрак Лазар за страждання на землі потрапив у царство небесне, а багатій — у пекло («Євангеліє від Луки», гл. 16).

ПЂснь 16-я

Різночитання списків:

¹ У сп. 1062 духу. ² У сп. 86/1 поставлю. ³ У сп. 1062 та 86/1 Прошли. ⁴ У сп. 86/1 Прошла. ⁵ У сп. 86/1 нам. ⁶ У сп. 1062 цієї примітки немає. ⁷ У сп. 86/1 мирскаго. ⁸ У сп. 1062 вихрь. ⁹ У сп. 86/1 мір. ¹⁰ У сп. 1062 Давыдовска. ¹¹ У сп. 86/1 тут є примітка: Кифа, праведнЂе же кефа, есть слово еврейское, или святаго Петра основаніе блаженная церькви. Еллин-\474\скій Петра, сирЂч каменна гавань и град. ¹² У сп. 86/1 мір. ¹³ У сп. 86/1 ввошло.

До стор. 75. О прелестный мір! Ты мне — окіан... — Уподібнення світу бурхливому та небезпечному океанові становить один з найпопулярніших мотивів всієї давньої поезії і передусім так званих духовних віршів, традиції яких сприйняв і Сковорода.

До стор. 75. ...голубочка мнЂ мир вЂщает. — Мається на увазі вісниця миру і спокою голубка, що, за біблією, принесла Ною звістку про кінець всесвітнього потопу.

ПЂснь 17-я

Крім трьох списків у збірці «Сад божественных пЂсней», до нас дійшов рукопис цієї пісні, зроблений рукою М. Ковалинського (ф. 86, № 24, арк. 39₂).

Нижче подано текст рукопису:

Hymnus

Житейское море etc.

Видя житія сего я море,

Кипящое, как Чермное море.

Вихром скорбей, напастей, бЂд,

Разслаб, ужаснулся, поблЂд.

О горе сущим в нем!

Возвратил я бЂдній бЂг мой вскорЂ,

Чтоб не скритись с фараоном в морЂ.

Се к пристани тихой бЂжу

И воплем плачевним глашу,

ВоздЂв горЂ руцЂ.

О Христе, не даждь сотлЂти во адЂ!

Даждь мнЂ в твоем жить небесном градЂ,

Да не повлечет мя в свой слЂд,

Блудница-мір, сей черній свЂт!

О мілости бездна!

Різночитання списків:

¹ У сп. 1062 Из сего: «Житейское море, воздвизаемое зря» и пр. ² У сп. 1062 сего горе. ³ У сп. 86/1 побЂд. ⁴ У сп. 86/1 бЂдной. ⁵ У сп. 86/1 в сорЂ. ⁶ У сп. 86/1 пристанЂ. ⁷ У сп. 1062 сотлеть.

ПЂснь 18-я

Пісню вперше опублікував А. Хиждеу в журналі «Телескоп» (1831, ч. VI, стор. 578 — 582).

Різночитання списків:

¹ У сп. 1062 та 86/1 жолтобока. ² У сп. 86/1 высока. ³ У сп. 86/1 Вот. ⁴ У сп. 1062 та 86/1 хощет. ⁵ У сп. 1062 Он вашею живет кровью. ⁶ У сп. 86/1 Вот-вот! ⁷ У даному сп. <.ногти> кохти; у сп. 1062 та 86/1 ногти. ⁸ У вид. 1894 р. ветра. ⁹ У сп. 1062 повывают. ¹⁰ У сп. 1062 минЂ. ¹¹ У сп. 1062 тих. ¹² У сп. 1062 милой. ¹³ У сп. 1062 Буду ² щастлив ¹ (з цифрами зверху).

До стор. 76. Ой ты, птичко жолтобоко... — За Потебнею, ця пісня об’єднує в собі мотиви двох груп народних пісень, а саме: давніх пісень про ремеза та мотивів, які знайшли вираження у пісні «Ой не стій, вербо, над водою» (див.: А. А. Потебня. Объяснение малорусских и сродных народных песен. Варшава, 1883, стор. 237). \475\

ПЂснь 19-я

Різночитання списків:

¹ У сп. 1062 воспріймете. ² У сп. 1062 мечь. ³ У сп. 1062 мене ты измлада; у сп. 86/1 смлада. ⁴ У сп. 1062 платье. ⁵ У сп. 86/1 далі так. ⁶ У сп. 86/1 если. ⁷ У сп. 1062 ражденет; у сп. 86/1 разженет. ⁸ У сп. 1062 третій, четвертий та п’ятий рядки цієї строфи розміщені неправильно, на полі є виправлення.

До стор. 77. ...в селЂ КавраЂ. — Тут у поміщика С. Томари Сковорода в 1753 — 1759 рр. з перервою працював домашнім вчителем, навчаючи його сина Василя. Ці роки й відіграли істотну роль у формуванні світогляду майбутнього філософа.

ПЂснь 20-я

Різночитання списків:

¹ У сп. 1062 Нареченна. ² У сп. 86/1 Сигорь. ³ У сп. 1062 на камени. ⁴ У сп. 1062 взыдет. ⁶ У сп. 1062 тому. ⁶ У сп. 1062 О мір! ⁷ У даному списку після слова вихрь прочерк; у сп. 1062 Вихрь, слышь развЂет. ⁸ У сп. 1062 клеветничьих. ⁹ У сп. 1062 В том. ¹⁰ У сп. 1062 любят. ¹¹ У сп. 1062 губят. ¹² У вид. 1894 р. другим. ¹³ У сп. 1062 той. ¹⁴ У сп. 1062 с души. ¹⁵ У сп. 1062 весь.

До стор. 77. ...Сигор. — Моавітське місто, одне з п’яти міст содомського Пентиполя, яке, за біблією, було збережено для Лота від знищення, що його зазнали Содом і Гоморра.

До стор. 77. ...Лот со дщерьми. — За біблією, з усіх мешканців міст Содома і Гоморри врятувалися тільки Лот та його дочки. Дружина Лота була перетворена на соляний стовп. Сковорода здійснив алегорико-символічну інтерпретацію цієї легенди у творі «Жена Лотова».

ПЂснь 21-я

Різночитання списків:

¹ У сп. 86/1 в полдень; у сп. 1062 в полу в день. ² У вид. 1894 р. голуби. ³ У сп. 86/1 возвЂстите. ⁴ У сп. 1062 <ц> свЂт. ⁵ У сп. 1062 мудрые; у сп. 86/1 мудріи. ⁶ У сп. 86/1 льеш. ⁷ У сп. 1062 замість останніх, трьох рядків — щастіе и проч. ⁸ У сп. 86/1 тут і далі останні три рядки дані повністю, як і попередні; у сп. 1062 О щастіе... и проч. ⁹ У сп. 1062 та 86/1 на земли. ^10—11 У сп. 1062 и проч. ¹² У сп. 1062 младой. ¹³ У сп. 1062 та 86/1 крин. ¹⁴ У сп. 1062 <с> цвЂт. ¹⁵ У сп. 86/1 срящеш. ¹⁶ У сп. 1062 та 86/1 отврати. ¹⁷ У сп. 1062 та 86/1 воскрыляет. ¹⁸ В інших списках вышще. ¹⁹ У сп. 1062 та 86/1 восперяет. ²⁰ У сп. 1062 и проч. ²¹ У сп. 1062 О щастіе и проч. ²² У сп. 1062 О щастіе, мой свЂт ясный и проч.

До стор. 79. ...Харрань... — Місто в Месопотамії, один з центрів вавілонської культури; прославилось багатством і достатком. Згадується вкнижках Старого завіту біблії.

До стор. 79. ...в Гергесенских полях... — Гергесенська земля згадується в біблії; у Сковороди виступає як символ того життя, якого він не приймає.

ПЂснь 22-я

У IV томі рукописного зібрання М. Ковалинського (ф. 86, № 24, арк. 94_1,2) зберігся ранній автограф цієї пісні під назвою «Помни послЂдняя...» \476\

Помни послЂдняя...

Распростри вдаль взор твой и разумны лучы

И конец послЂдній поминай.

ВсЂх твоих дЂл в кую мЂть стрЂла улучит,

Наблюдая всЂх желаній край,

На коих вещах основал ты дом?

Если камень, то дом соблюдет.

Если ж на песку твоих стать хором,

От лица земли вЂтр разметет.

Всякая плоть песок есть и мірска вся слава,

И его вся омерзЂет сласть.

Возлюби узкой путь, бЂгай обща нрава;

Будь твоя господь с Давідом часть,

Если нужно есть вернутся в Сіон,

То зачем тебЂ в мір снисхождать?

Путь опасен есть во Іерихон,

Живи в градЂ, иже всЂх нас мать.

Если жь опустился ты в сію дорогу,

Бог скорЂе путь да преградит,

Ибо знаєш, что снишовши в бездну многу,

То ум в безднЂ зол наш не радит.

О ты, иже все дух тойжде еси

И число твоих не скуднет лЂт,

Ты разбойничы в нас духы смЂси!

Твоя буря да сокрушит сЂть!

Різночитання списків:

¹ У сп. 86/1 слова (Сирах) немає. ² У сп. 1062 последня яже. ³ У сп. 86/1 Прит. ⁴ У сп. 86/1 твой взор. ⁵ У сп. 86/1 розумныи. ^6—7 У сп. 1062 Если. ⁸ У сп. 86/1 на пЂсцЂ; у сп. 1062 пескЂ. ⁹ У сп. 86/1 храм. ¹⁰ У сп. 86/1 слова земли немає. ¹¹ У сп. 1062 вихрь. ¹² У сп. 1062 песок. ¹³ У сп. 1062 та 86/1 узкій. ¹⁴ У вид. 1894 р. права. ¹⁵ У сп. 86/1 с Давыдом. ¹⁶ У сп. 1062 та 86/1 Сердца. ¹⁷ У сп. 1062 Если. ¹⁸ У сп. 1062 еврейск. ¹⁹ У сп. 1062 Знач. ²⁰ У сп. 1062 еллин; у сп. 86/1 еллины. ²¹ У сп. 86/1 слова так немає. ²² У сп. 1062 назыв. Іерус; у сп. 86/1 римскій. ²³ У сп. 1062 славен; у сп. 86/1 цього слова немає. ²⁴ У сп. 86/1 снисходить. ²⁵ У сп. 86/1 в. ²⁶ У сп. 1062 та 86/1 широким. ²⁷ У сп. 1062 та 86/1 вводит. ²⁸ У сп. 1062 та 86/1 гидрины. ²⁹ У сп. 86/1 цього слова немає. ³⁰ У сп. 86/1 живый. ³¹ У сп. 86/1 снишедши. ³² У сп. 86/1 та у вид. 1894 р. не родит. ³³ У сп. 86/1 той же. ³⁴ У сп. 1062 скуднет.

До стор. 80. ...Іерихон... — Місто в Палестині, яке, за біблією, було зруйноване від звуку сурм та криків ізраїльських воїнів. У Сковороди Ієрихон виступає символом неприйнятного та ненависного світу.

ПЂснь 23-я

Різночитання списків:

¹ У сп. 86/1 цієї пісні немає. ² У сп. 1062 разумЂйте. ³ У сп. 1062 составлен. ⁴ У сп. 1062 тут і далі лучше. ⁵ У сп. 1062 если. ⁶ У сп. 1062 respondit.

ПЂснь 24-я

Різночитання списків:

¹ У сп. 86/1 ця пісня йде під номером 23. ² У сп. 1062 Горація. ³ У сп. 1062 перетолкована. ⁴ У сп. 86/1 году. ⁵ У сп. 1062 та 86/1 и проч. ⁶ У сп. \477\ 86/1 содержит благое. ⁷ У сп. 1062 тебя; у сп. 86/1 цього слова немає. ⁸ У сп. 1062 та 86/1 крыла. ⁹ У сп. 1062 болш. ¹⁰ У сп. 86/1 сим. ¹¹ У сп. 86/1 поудержимо. ¹² У сп. 1062 та 86/1 дает. ¹³ У сп. 86/1 тот же. ¹⁴ У сп. 1062 летает. ¹⁵ У сп. 1062 быстрЂе. ¹⁶ У сп. 1062 та у вид. 1894 р. рады... ¹⁷ У сп. 86/1 вот. ¹⁸ У сп. 86/1 напр. ¹⁹ У сп. 86/1 побЂды. ²⁰ У сп. 86/1 покои. ²¹ У сп. 86/1 рагіе. ²² У сп. 1062 примітки немає.

До стор. 82. Римскаго пророка Горатія... — Горацій (65 — 8 до н. е.) — римський поет, до творів якого Сковорода ставився з великою прихильністю. В розумінні Сковороди справжній поет ототожнюється з пророком, оскільки навчає не про видиме і скороминуще, а про вічне, істинне.

До стор. 82. Otium divos... — Покою просить у богів у відкритому морі (лат.).

ПЂснь 25-я

Автограф цієї пісні зберігся у листі Сковороди до Гервасія Якубовича (ф. 86, № 24, арк. 66 — 67).

Різночитання списків:

¹ У сп. 86/1 ця пісня йде під номером 24. ² У сп. 1062 та 86/1 Переяслава. ³ У сп. 86/1 цього рядка немає. ⁴ У сп. 86/1 замість останніх трьох слів отсель тебЂ будь. ⁵ У сп. 1062 исчезнить. ⁶ У сп. 86/1 подорожніи. ⁷ У сп. 86/1 скоропослушніи. ⁸ У сп. 1062 долини. ⁹ У сп. 86/1 лейтесь. ¹⁰ У сп. 1062 та 86/1 дожди. ¹¹ У сп. 86/1 Вара. ¹² У сп. 1062 Щастливо. ¹³ У сп. 1062 Щастит. ¹⁴ У сп. 1062 та 86/1 завистливые. ¹⁵ У сп. 1062 та 86/1 есть позвавши.

До стор. 83. ПЂснь отходная. — В давніх поетиках цей панегіричний жанр користувався чималою популярністю.

До стор. 83. Отцу Гервасію Якубовичу... — Гервасій Якубович — бєлгородський архімандрит, який підтримував Сковороду, запросив його на викладацьку роботу до Харківського колегіуму.

ПЂснь 26-я

Різночитання списків:

¹ У сп. 86/1 ця пісня йде під номером 25. ² У сп. 86/1 Переаслав. ³ У сп. 86/1 слова из немає. ⁴ У даному сп. дату було вказано помилково. Слід читати 1753 р.; у сп. 1062 — 1758; у сп. 86/1 дати немає. ⁵ У сп. 1062 движет и дух. ⁶ У сп. 86/1 подвиг. ⁷ У сп. 86/1 Переаслав. ⁸ У сп. 1064 тебя. ⁹ У сп. 1062 кораблЂ. ¹⁰ У сп. 1062 врач. ¹¹ У сп. 86/1 излей святой. ¹² У сп. 1062 зря.

До стор. 83. Епископу Іоанну Козловичу... — Козлович з 1753 р. до 17 березня 1757 р. був Переяславським епіскопом; під його наглядом перебувала Переяславська семінарія, в якій Сковорода в 1750/51 навчальному році викладав курс поетики. Раніше вважалося, що саме він вигнав Сковороду з семінарії, але насправді це зробив його попередник — Никодим Срібницький.

ПЂснь 27-я

Різночитання списків:

¹ У сп. 86/1 ця пісня йде під номером 26. ² У вид. 1894 р. Іосафу. ³ У сп. 1062 та 86/1 и проч. ⁴ У сп. 1062 развій. ⁵ У сп. 1062 весенній. ⁶ У сп. 1062 тво<я>й. ⁷ У сп. 1062 тебЂ. ⁸ У сп. 1062 свышш. ⁹ У сп. 86/1 Больших маленких. ¹⁰ У сп. 1062 цей рядок звучить так Больших и маленьких соньм весь. ¹¹ У сп. 86/1 Тых. ¹² У сп. 86/1 милосердный. ¹³ У сп. 86/1 благовЂстит. ¹⁴ У сп. 1062 С самых апостолских. ¹⁵ У сп. 1062 та 86/1 прочь. ¹⁶ У сп. 1062 та 86/1 льстящ. ¹⁷ У сп. 86/1 цього рядка немає. ¹⁸ У сп. 86/1 та 1062 лучшій. ¹⁹ У вид. 1894 р. святій. ²⁰ У сп. 1062 та 86/1 слів т. е. записка ради памяти немає. ²¹ У сп. 86/1 КозелцЂ. ²² У сп. 86/1 Во. ²³ У сп. 1062 та 86/1 благочестно. ²⁴ У сп. 1062 1760-е и 63-е и 4-е. ²⁵ У сп. 86/1 быв. ²⁶ У сп. 1062 та 86/1 удивляяся. \478\

До стор. 84. ...Іоасафу Миткевшу... — Єпіскоп Іоасаф Міткевич очолював Бєлгородську єпархію. Під його безпосереднім наглядом перебував Харківський колегіум, в якому Сковорода спочатку викладав поетику, а потім грецьку мову та синтаксис і знову в 1763/64 поетику. Міткевич прихильно ставився до Сковороди, намагався використати його знання та педагогічні здібності. Очевидно, саме йому Сковорода присвятив вірш латиною «In natalem Bilogrodensis episcopi».

ПЂснь 28-я

Різночитання списків:

¹ У сп. 86/1 ця пісня йде під номером 27. ² У сп. 86/1 слова сердца немає. ³ У сп. 1062 та 86/1 мір. ⁴ У сп. 86/1 отщетится душы своея. ⁵ У сп. 1062 Версалскіи. ⁶ У сп. 86/1 цього слова немає. ⁷ У сп. 86/1 вздень. ⁸ У сп. 86/1 златую. ⁹ У сп. 1062 та 86/1 весел. ¹⁰ У сп. 1062 всіо. ¹¹ У сп 1062 цЂлой вЂк. ¹² У сп. 86/1 внутр. ¹³ У сп. 86/1 весел. ¹⁴ У сп. 1062 всіо; у сп. 86/1 все. ¹⁵ У сп. 86/1 весел, то все. ¹⁶ У сп. 86/1 Коперниканскіи. ¹⁷ У сп. 1062 та 86/1 мір. ¹⁸ У сп. 1062 полском. ¹⁹ У даному списку була помилкова дата 1743 г.; у сп. 1062 та 86/1 цієї фрази немає. ²⁰ У сп. 1062 славен; у сп. 86/1 славенскій; у вид. 1894 р. словенски. ²¹ У сп. 1062 гиря. ²² У сп. 86/1 души. ²³ У сп. 1062 весіол; у сп. 86/1 весел. ²⁴ У сп. 1062 та 86/1 лучшій. ²⁵ У сп. 1062 та 86/1 наилучшій. ²⁶ У сп. 86/1 далі Саваофа вседержителя. ²⁷ У сп. 86/1 сдура. ²⁸ У сп. 1062 в тебЂ. ²⁹ У сп. 1062 сыщешь. ³⁰ У сп. 1062 писал. ³¹ У сп. 86/1 фурія. ³² У сп. 86/1 яд. ^33—34 У сп. 86/1 ад. ³⁵ У сп. 86/1 взгляду. ³⁶ У сп. 1062 весіол; у сп. 86/1 весел. ³⁷ У сп. 1062 убудь святую. ³⁸ У сп. 1062 на цьому текст пісні кінчається і подальшої примітки немає. ³⁹ У сп. 86/1 горничном. ⁴⁰ У сп. 86/1 жезлом. ⁴¹ У сп. 86/1 богомудрыя. ⁴² У сп. 86/1 камени. ⁴³ У сп. 86/1 церьковь. ⁴⁴ У сп. 86/1 волю свою. ⁴⁵ У сп. 86/1 не яко же. ⁴⁶ У сп. 86/1 наша брань. ⁴⁷ У сп. 86/1 плоти и крови. ⁴⁸ У сп. 86/1 наст. ⁴⁹ У сп. 86/1 и прочая.

До стор. 86. ...Версальскіи лЂса... — Сковорода супроводжує це приміткою, яка потребує доповнення. Йдеться про Версальський палац та парковий ансамбль, спорудження яких розпочалося за Людовика XIV. Цей палац з парками вважається одним з найпрекраснїших місць на землі.

До стор. 87. ...Августин пЂвал... — Августин Аврелій (354 — 430) — один з отців християнської церкви, зачинатель неоплатонізму в християнській філософії, згодом заміненого витлумаченим у християнському дусі арістотелізмом. Твердження Августина про те, що пекло — в самій душі людини і що завдання полягає в тому, щоб вбити злу волю, віддатися на волю божу.

До стор. 87. Что нужность не трудна, что трудность не нужна. — Так Сковорода переосмислює одне з близьких йому положень етики Епікура, який у листі до Менекея пише, що «все природне легко видобувається, а пусте (зайве) важко досягається» (див.: Материалисты древней Греции. Госполитиздат. М., 1955, стор. 211).

ПЂснь 29-я

Різночитання списків:

¹ У сп. 86/1 ця пісня йде під номером 28; у сп. 1062 її немає. ² У сп. 86/1 и прочая. ³ У сп. 86/1 и море. ⁴ У сп. 86/1 міра. ⁵ У сп. 86/1 навкрила. ⁶ У сп. 86/1 <небес> бездн. ⁷ У сп. 86/1 исчезает. ⁸ У сп. 86/1 тленныи.

До стор. 88. И нЂсть мнЂ навклира. — Навклір — керманич корабля.

До стор. 88. ...Пèтра... — Очевидно, мається на увазі св. Петро, ім’я якого походить від грецького petra — скала, камінь, що є символом певності, надії. \479\

ПЂснь 30-я

Різночитання списків:

¹ У сп. 1062 цієї пісні немає; у сп. 86/1 пісня йде під номером 29. ² У даному списку виправлено замість пришла; у вид. 1894 р. прошла. ³ У вид. 1894 р. отвержим. ⁴ У сп. 86/1 желая. ⁵ У сп. 86/1 с малой; у вид. 1894 р. за малой. ⁶ У сп. 86/1 не убог. ⁷ У вид. 1894 р. Харьковскаго. ⁸ У сп. 86/1 далі напис: Конец божественным пЂсням, прозябщим из зерн священного писанія.

До стор. 89. Наслаждайся дней твоих... — Цю старовинну грецьку епіграму Сковорода виявив, коли знайомився з бібліотекою Троїце-Сергієвої Лаври. Про це він писав в одному з листів до М. Ковалянського. У пісні Сковорода, свої улюблені ідеї висловлює досить точними афористичними формулами.

До стор. 89. Так живал афинейскій, так живал и еврейскій Епикур — Христос. — У цих рядках, що завершують цикл пісень «Саду», образно висловлена одна з важливіших думок Сковороди про те, що біблейний Христос — це алегоричний образ праведного способу життя. Така позиція суперечила ортодоксальній церковній ідеології. Про це зокрема свідчить той факт, що церковна цензура у виданні 1861 р. примусила видавців замінити це місце словами:

Так живал афинейскій

Проводил день-денской

В садах Эпикур.

До стор. 89. ...во время открытія Харьковскаго намЂстничества... — Це намісництво утворено 29 вересня 1780 р.

Carmen

У четвертому томі рукописного зібрання М. Ковалинського (ІЛ, ф. 86, № 24, арк. 78₁) зберігся черновий автограф цієї пісні, який має значні відмінності від даного тексту:

In imaginem concipientis Mariae

Picta stat ecce vides virgo <purissima> castissima, cuius

Pomum, anguis, mundus lunaque praessa pede.

Falsa venena voluptatis pomum illud adumbrata (tecta venena).

Ad quas, ut serpens, illicit ipsa caro.

Errorum vulgi male sueti mundus imago est,

At bona fluxa suo nomine luna notat.

<Cures ut vincas hac quattuor auspice Christo

Castus et ipse hoc virgo eris ipse quoque>

Tuque tuo verbum (2) capies in corpore Christi (1),

Si virgo fueris, corpore castus in est.

Ce видит дЂва стоит чиста ложеснамы

Яблоко, змій <свЂт>, мір, луна под ея ногамы.

Чрез яблоко значится плотска сласть безчестна

К коим, как змій хитра, <плоть> страсть <тягнет> ведет и прелестна

<СвЂт> мір ест образ меж людьми глупих вообще мнЂній,

Чрез луну розумЂй тЂнь благ скоропремЂнних.

ПобЂди сія. Христос и в тебЂ вселится

Будь чист, как дЂва. Мудрость с сластмы не мЂстится

Quattor haec vincas capies in corpore Christum.

Vivere in impura carne Sophia nequit.

Sancta Sophia inerit si tibi pura caro

In castis membris vera Sophia manet. \480\

Vince haec, et Christi capies in corpore mentem

Vivere in impura carne Sophia nequit.

Різночитання списків:

¹ У сп. 86/1 пісня (латинський та український варіанти) міститься не після 26-ї пісні, а в кінці, після всіх пісень. ² У сп. 1062 Charcopoli. ³ У сп. 1062 carissima. ⁴ У вид. 1894 р. pomus. ⁵ У сп. 86/1 изображенна. ⁶ У сп. 86/1 меліода. ⁷ У сп. 1062 Піитической. ⁸ У даному списку виправлено замість мир; у сп. 1062 та 86/1 мір. ⁹ У сп. 86/1 Хріста. ¹⁰ У даному списку виправлено замість мыра; у сп. 1062 та 86/1 міра. ¹¹ У даному списку виправлено замість мырских; у сп. 1062 та 86/1 мірских; у вид. 1912 р. широких. ¹² У сп. 1062 та 86/1 мірских. ¹³ У сп. 86/1 ПобЂды. ¹⁴ У даному сп. далі МГ ССС.

До стор. 90. Carmen. — В основу цієї епіграми взято образ з Апокаліпсису (гл. 12, вірш 1). Епіграма — алегорично витлумачує зображення на емблематичному малюнкові. До цього образу Сковорода не раз звертався і в філософських творах.

ПІСНІ ТА ФАБУЛИ

De libertate

Вірш дійшов до нас в автографі, який зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24, арк. 87з). Часу і місця написання не зазначено. Л. Є. Махновець відносить вірш до кінця 50-х років, до часу перебування Сковороди в Ковраях. Вперше його надрукував Д. І. Багалій у виданні 1894 р. на стор. 290 — 291. В даному виданні подається за автографом.

До стор. 91. De libertate. — Про свободу (лат.). Це один з віршів, у якому Сковорода висловлює своє прихильне ставлення до Богдана Хмельницького. Питання про вільність тлумачиться ним не тільки в моральному, а й у політичному плані. Поряд з цим у вірші відчутні й біографічні мотиви та особисті переживання Сковороди, пов’язані з небезпекою опинитись в кріпацькій залежності від поміщика. С. Томара, згідно з литовським статутом 1588 р., який ще зберігав силу на Україні у XVIII ст., міг його закріпачити.

Fabula

Автограф зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24, арк. 75). Не датований, але має ті ж мовні ознаки, що й датовані твори 60-х років, які є в зошиті М. Ковалинського. Очевидно, пов’язаний з часом викладання поетики в Харківському колегіумі.

Твір вперше опубліковано Д. І. Багалієм у виданні 1894 р. на стор. 294. Подається за автографом.

¹ В автогр. на початку рядка рукою автора закреслено слова Повела в.

До стор. 91. Fabula. — Один з античних байкових сюжетів. До Сковороди цей сюжет зустрічається в прозаїчній обробці А. Радивиловського (див.: Байки в українській літературі XVII — XVIII ст. К., 1963, стор. 126).

Fabula de Tantalo

Автограф зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24, арк. 75₂). Дати написання не зазначено. Очевидно, належить до 60-х років. Вперше опублікував його Д. І. Багалій у виданні 1894 р. на стор. 294 — 295. Подається за автографом.

Наводимо редакційні виправлення автографа: ¹ В автогр. на початку цього рядка рукою автора закреслено слово Что. ² В автогр. далі рукою автора закреслено частку сь. ³ В автогр. далі рукою автора закреслено слово Тантала. \481\

До стор. 91. Fabula de Tantalo. — Міф про Тантала (лат.). — За грецькими міфами, цар Тантал, який був улюбленцем богів і удостоювався честі відвідувати їхні бенкети, загордився й образив Зевса, за що був скинутий в Аїд. Міфи по-різному пояснюють провину Тантала, але такого пояснення, яке подає Сковорода, серед них немає. Сковорода не тільки по-своєму мотивує причину злочину, але й цікаво інтерпретує одну з версій покарання Тантала. Тантал залишається на Олімпі, бенкетує, але сповнений постійного страху, бо над його головою висить небезпечний камінь, який загрожує щомиті зірватися.

До стор. 91. ...Іовиша... — Йдеться про Юпітера (Зевса), головного олімпійського бога.

До стор. 92. ...нектар... — Напій олімпійських богів, що дарував їм безсмерття і вічну молодість.

До стор. 92. ...амвросія... — Амброзія — їжа олімпійських богів.

До стор. 92. ...Ганімед прекрасній... — У грецькій міфології син дарданського царя Троя, викрадений богами і взятий на небо, де став виночерпцем і улюбленцем Зевса.

До стор. 92. Бахусов пЂстун... — Бахус — одне з імен грецького бога Діоніса (Вакха), який вважався покровителем виноробства.

До стор. 92. ...Далольо... — Доменіко Даль Ольо — італієць, композитор і музика при дворі Єлизавети в період перебування Сковороди в придворній капелі. Він є автором опери «Милосердіе Титово», в спектаклях якої, за словами Л. Махновця, Сковорода також брав участь. (Див. Л. Є. Махновець. Григорій Сковорода. К., «Наукова думка», 1972).

До стор. 92. ...Аполло. — Аполлон — у грецькій міфології — бог сонця, покровитель мистецтв, провидець майбутнього.

Фабула

Автограф міститься в зошиті М. Ковалинського, що зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24, арк. 81₁, 82₂, 82₁). Твір не датований, але за мовностилістичними ознаками його можна віднести до ранніх творів, написаних на початку 60-х років. Твір вперше опубліковано Д. І. Багалієм у виданні 1894 р. на стор. 288 — 289. Друкується за автографом.

¹ В автогр. наступні два рядки дописані на полі.

² В автогр. далі закреслено слово тобЂ. ³ В автогр. далі закреслене слово бытЂ.

До стор. 93. ...Улікса... — Улікс, або Улісс — латинська транскрипція імені Одіссея, одного з героїв Троянської війни; символ мандрівника.

Разговор о премудрости

Автограф міститься у зошиті М. Ковалинського, який зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24, арк. 117₂ — 118₁). Дата написання твору не зазначена, але мовні особливості дозволяють віднести його до 50-х років.

Вірш вперше опубліковано у виданні 1894 р. на стор. 293 — 294. Вдруге текст за автографом, з доданням фотокопії та докладних коментарів опублікував П. М. Попов у статті «Григорій Сковорода про Китай» (журн. «Вітчизна», 1958, № 4, стор. 163 — 171). Подається за автографом.

¹ У рукоп. імена ЧеловЂк та Мудрость подано скорочено: Чел. та М. Для зручності читання ми подаємо їх повністю. ² У рукоп. слово всяка дописане над рядком. ³ У рукоп. слова было мнЂ закреслені, а слова звалась я дописані над закресленими. ⁴ У рукоп. далі на наступній сторінці знову назва Мудрость и ЧеловЂк. ⁵ У рукоп. є таке виправлення <з> с рогами. ⁶ У рукоп. на лівому полі тим же почерком проти цього рядка дописано слово дура!

До стор. 94. У греков звалась я Софіа... — Слово Софія грецькою мовою означає мудрість. Тут ототожнюється з богинею мудрості. Богинею мудрості у греків вважалася Афіна. \482\

До стор. 94. ...Мінервою назвал... — Мінерва у стародавній римській міфології богиня мудрості. Подальше порівняння мудрості з Христом становить вельми прикметну рису світогляду Сковороди, в якому ідея божества пов’язується з ідеєю розуму, незалежно від характеру божества.

До стор. 94. ...и в хинских сторонах. — У цьому вірші відбилися мотиви, пов’язані з роздумами Сковороди про Китай. Як встановив Л. Махновець, в 1758 — 1759 рр. Сковорода спілкувався з призначеним у 1757 р. новим переяславським епіскопом Гервасієм Линцевським, який перед цим 11 років був керівником російської духовної місії в Китаї (див. Л. Махновець. Григорій Сковорода, К., 1972).

Все лице морщиш, печален всегда ты...

Автограф міститься у зошиті М. Ковалинського, що зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24, арк. 87_:). Не датований. За мовними ознаками його можна віднести до 60-х років. Очевидно, як і більшість поезій цього часу, пов’язаний з викладанням поетики.

Вперше опубліковано Д. І. Багалієм у виданні 1894 р. на стор. 290 як частина перекладного вірша «Похвала астрономіи», з яким не має нічого спільного. Друкується за автографом.

¹ В автогр. слово мертвого дописане над рядком. ² В автогр. тут закреслено слово нежива.

Похвала астрономіи

Автограф міститься у зошиті М. Ковалинського, який зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24, арк. 84₁). Автограф не датований, але мовні особливості дають підставу віднести його до кінця 50-х — початку 60-х років. Очевидно, пов’язаний з викладанням поетики в Харківському колегіумі.

Твір вперше опубліковано Д. І. Багалієм у виданні 1894 р. на стор. 290. У першодруку до нього помилково додано шість рядків іншого твору Сковороди («Все лице морщиш, печален всегда ты...»). Друкується за автографом.

До стор. 95. Ex Ovid[ió] Fast[i]. — З книги «Фасти» Овідія (лат.). Твір являє собою переклад уривка з названої книги. Латинською мовою слово fasti означає календар.

«Фасти» Овідія — це елегії, у яких поетично описані римські свята, звичаї. «Похвала астрономії» входить до другої книги «Фастів».

О delicati blanda etc. [До Петра Герардія]

Автограф твору міститься у зошиті М. І. Ковалинського (ІЛ, відділ рукописів, ф. 86, № 24). Він розміщений на різних аркушах (82, 76₁, 72₂, 78₂, 77₁). Переклад зроблено очевидно в Ковраї в кінці 50-х років. Два уривки цього твору Д. І. Багалій надрукував у виданні 1894 р. як оригінальні і самостійні твори Сковороди: один — «О каморка только что одному вмЂстна...» — на стор. 286 — 287, а другий — «О селянскій милій, любий мій покою...» — на стор. 289 — 290.

Частину цього твору починаючи зі слів «Знай, что под медом слов скритій яд, обманы» і т. д. вперше надруковано у виданні 1961 р.; у виданні 1894 р. її не було. Зберігся й записаний рукою Сковороди латинський оригінал М. А. Муре. У виданні 1894 р. він опублікований як твір, належний Сковороді (стор. 295 — 297). Запис зберігся у зошиті у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24, арк. 73 — 74): \483\

AD PETRUM GERARDIUM

О delicati blanda ruris otial

Curis et ambitu procul!

О dulce murmur limpidorum fontium!

О grata nemorur opacitas!

О sibilantes arborum ingentium comae!

О prata vere gemmea!

О solitudo amica cogitantibus!

О horror, о silentium.

Cui nunc canoro guttere obstrepunt aves,

Nunc canna pasloris vagi,

Seu mane oves in laeta ducit pascua,

Seu vespere reducit domum.,

О mensa nec luxu affluens nec sordida,

Dapibus parata rusticis!

Quas non heri languentem ut irritet gulam

Doctus saporavit coquus,

Sed filiis juvenibus et seni viro

Severa coxit villica.

О bibliotheca nota paucis! о libri,

Quos rara contrectat manus!

О sella tantum lectuli unius capax!

О somne liber et levis!

О ad beatam tuta vitam semita,

Ignota vulgi sensibus!

Ut vos requiro, ut mente vos tota expeto,

Alia perosus omnia.

Ut laetus ad vos tendit et gazis libens

Vos anteponit Persicis,

Quicunque puro pectus Olmeo lavit,

Frondemque mordet Delphicam.

Quid tu, Gerarde, cui profanis invios

Adire fontes contigit,

Partesne eadem sequeris, an siti mala

Opum aut perustus gloriae,

Amoenitati ruris et dulci otio

Vitam anteponis aulicam?

О per lycei cognitos paucis, specus,

Quos saepe lustrasti puer,

Ne sperne amicus consili, quod dat senex

Quodque sibi, sed sero, capit.

A litterato te otio avocantibus

Occludito aures et fuge,

Canora monstra ut auribus cera oblitis

Laertis effugit puer.

Beata vita non metallo, aut indici

Spoliis paratur aequoris.

Ani mo appeteni pauca, quod sat est, sat est;

Avido atque inexpleto nihil.

Cum tibi sit unde liber et plane tuus

Vitam quiete transigas,

Quis, heu! furor te, quis, rogo, impellit furor,

Vincla ultro ut induas tibi,

Et more pulchrum vivere alieno putes,

Nutus timentem divitis?

Age rurape nexus et jugum collo excute

Vindexque et assertor tui,

Aude esse felix et procul cuncta amovens, \484\

Quae mentem humo affixam tenent,

Per liquida puri spatia decurre aetheris,

Aeterna tantum cogitans.

Et ista sortis lubricae ludibria

Miranda vulgo desere.

Utinam mihi olim, flore cum primo rudes

Juventa opacaret genas,

Amicus aliquis ista monstrasset senex,

Quae nunc tibi ipse cantito!

Non ego perisse lustra tot in aula mihi

Vanis dolerem questibus.

Різночитання списків:

¹ В автогр. далі слова зри назадЂ. ² В автогр. рукою автора далі закреслено рядок. Вас одних ищу я, к вам дух мой палает. ³ В автогр. рукою автора далі закреслено слова и пред. ⁴ В автогр. рукою автора після слова ты слово кую закреслене і дописане на початку рядка. ⁵ В автогр. кінець тексту на арк. 76₂ та початок тексту на арк. 78₂ позначені літерою В. ⁶ В автогр. на полі слово жизнь. ⁷ В автогр. рукою автора паряет виправлено на паряя. ⁸ В автогр. тут і на початку тексту на арк. 77₁ літера С.

Зберігся писаний рукою Сковороди вірш Муре, який призначався, мабуть, для перекладу (ІЛ, ф. 86, № 24, арк. 73 — 74). Цей вірш латинською мовою опубліковано у виданні 1894 р. на стор. 295 — 297 як твір Сковороди, без вказівки на авторство Муре.

До стор. 96. О delicati blanda etc. — О ніжна, мила... (лат.). Згаданий твір є перекладом-переспівом вірша «Ad Petrum Gerardium» одного з представників новолатинської літератури, французького гуманіста Марка Антуана Муре (1526 — 1588). Вірш Муре був опублікований у виданні: М. А. Mureti. Orationes, epistolae et poemati cura. G. E. Kappii, Lipsiae, 1750, kh. 1, стор. 38 — 40. Сковорода цікавився також іншими творами цього поета.

In natalem Jesu

Це — переклад латинського вірша М. А. Мура. Автограф міститься у зошиті М. Ковалинського і зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24, арк. 77). Подекуди вицвілий текст пізніше наведено чорнилом. Дата його не зазначена, але його слід віднести до кінця 90-х років, бо характеризується тими ж ознаками, що й інші твори цього часу. Вірш вперше опубліковано у виданні 1894 р. на стор. 287 — 288. Подається за автографом. Наводимо деякі виправлення в автографі:

¹ В автогр. перші два слова написані так: Солнца (2) блиснул (1) при цьому слово Солнца наведене іншим чорнилом. ² В автогр. слово всЂх дописане над рядком; над словами нас (2) богу (1) — цифри, що визначають їх порядок. ³ В автогр. слово всЂх написане на полі, інші слова написано так: Учит нищети (1) нас (2) нинЂ. ⁴ В автогр. слова к нам написані на полі з цифрою 2 зверху; слова Что та Христос написані з цифрами зверху. ⁵ В автогр. закреслено слово Христові і над ним дописано слова то богу. ⁶ В автогр. слово та дописане на полі. ⁷ В автогр. на початку рядка рукою автора закреслено слова Которая чтет. ⁸ В автогр. слово свой написане над рядком. ⁹ В автогр. на полі проти цього рядка дописано слово свЂт.

До стор. 97. Іп natalem Jesu. — На день народження Ісуса (лат.).

Est quaedam maerenti flere voluptas

Автограф твору міститься у зошиті М. Ковалинського, який зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24, арк. 911). Не датований. За мовними особливостями він близький до творів 60-х років. Очевидно, пов’язаний з педагогічною роботою Сковороди. \485\

Вперше опублікував Д. І. Багалій у виданні 1894 р. на стор. 292 — 293 без останньої строфи. Друкується за автографом.

¹ В автогр. рукою автора виправлено замість льют.

² В автогр. далі закреслено два рядки:

И бЂды лихы

Над его смЂхы.

До стор. 98. Est quaedam maerenti flere voluptas. — У горі певну втіху приносять сльози (лат.).

Quid est virtus?

Під цією назвою є два автографи-варіанти: староукраїнською та латинською мовами (ІЛ, ф. 86, № 24, арк. 77). Дата написання не зазначена. Але його можна віднести до кінця 50-х років.

Д. І. Багалій у виданні 1894 р. (стор. 287) помилково надрукував його як частину сковородинського перекладу вірша М. А. Муре «До Петра Герардія». Насправді ці рядки не мають нічого спільного зі згаданим віршем Муре. Латинський варіант у виданні 1894 р. надруковано окремо на стор. 297 без будь-яких вказівок на його зв’язок з текстом, поданим на стор. 287 українською книжною мовою. Подається за автографом.

¹ В автогр. рукою автора виправлено отдать замість отдати. ² В автогр. виправлено замість слова омочитися. ³ В автогр. далі закреслено слово морЂ. ⁴ В автогр. далі закреслено варіант крЂпость имЂя душевну. ⁵ B автогр. це слово написано замість слова superare. ⁶ B автогр. це слово дописано замість слова cuncitis. ⁷ В автогр. на полі, в дужках, дописано слова temnere pro Christo etc. ⁸ В автогр. далі варіант Vulgique errorum transvolitasse mare.

До стор. 99. Quid est virtus? — Що таке чеснота? (лат.)

Epigramma

Автограф міститься у зошиті М. Ковалинського, який зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24, арк. 75). Вперше опублікував Д. І. Багалій у виданні 1894 р. на стор. 294. Друкується за автографом.

Цей твір являє собою зразок давньої епіграми — одного з характерних поетичних жанрів літератури XVII — XVIII ст.

Similitudines ex Virg[ilio] 2 Aeneid[a]e

Ці фрагменти являють собою шкільні вправи з віршування на теми «Енеїди» Вергілія. Автограф міститься у зошиті М. Ковалинського, який зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24, арк. 84₂, 85₁). Уривки ці вперше опублікував Д. І. Багалій у виданні 1894 р., на стор. 297 — 298. Подаються за автографом.

¹ В автогр. слова с язвин дописано над рядком. ² В автогр. далі іншим почерком та іншим чорнилом дописано 3 сторінки тексту і закреслено.

До стор. 99. Similitudines ех Virg[ilio]2 Aeneid[a]e. — Образи з 2-ї книги «Енеїди» Вергілія (лат.).

До стор. 99. Similitudo clamantis Laocoontis... — Образ Лаокоона, що кричить, обвитий зміями (лат.).

До стор. 100. Similitudo Aeneae Spectantis... — Образ Енея, що дивиться з висоти свого палацу на пожежі в Трої (лат.).

До стор. 100. Simil[itudo] Aeneae... — Образ Енея, який вночі з товаришами кинувся з Трої на ворогів (лат.).

До стор. 100. Quomodo Androgeus... — Як Андрогей, випадково зіткнувшися уночі з ворогами, відступив (лат.).

До стор. 100. Quale certarnen intfer]... — Який бій стався між Енеєм і найблагороднішим з греків через Єлену (лат.).

До стор. 100. Cui similis erat Pyrrhus... — На кого схожий був Пірр, коли він разом з іншими облягав столицю Пріама (лат.). \486\

In natalem Basilii Tomarae

Автограф зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24, арк. 870. Вірш написано до 12-річчя вихованця Сковороди — Василя Томари. Опубліковано у виданні 1894 р. на стор. 298 — 299. Подається за латинським оригіналом і в українському перекладі Миколи Зерова (див.: Микола Зеров. Вибране. «Дніпро», К., 1966, стор. 382).

¹ В автогр рукою автора закреслено нерозібране слово.

До стор. 101. На день народження Василя Томари. — Василь — син поміщика С. Томари, у якого Сковорода був домашнім вчителем (1753 — 1759 рр.). В. Томара зберігав дружні зв’язки зі своїм учителем і пізніше, листувався з ним. Відомий один з його листів до Сковороди.

За свідченням І. Р. Мартоса, Сковороду як кращого студента рекомендував його батькові — переяславському полковникові С. І. Томарі митрополит Тимофій Щербацький (див. лист І. Р. Мартоса до В. Я. Ломиковського. — «Народна творчість та етнографія», 1972, № 5, стор. 40).

In natalem bilogrodensis episcopi

Автограф твору зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24, арк. 78₂). Дата написання не зазначена. Очевидно, він написаний в кінці 50-х років. Вірш вперше опубліковано Д. І. Багалієм у виданні 1894 р. на стор. 297. Подається за латинським автографом та в українському перекладі М. Роговича.

De sacra caena, seu aeternitate [У виданні: De pacra coena, peu... — <i>Прим.</i> litopys.kiev.ua.]

Рукопис зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24, арк. 115_1,2, 116_1,2, 117₁). На арк. 117₁ над текстом рукою Ковалинського написано «О тайной вечериі». Твір очевидно написано в кінці 50-х років.

Вірш вперше опубліковано у виданні 1894 р. на стор. 289 — 301. У цьому виданні вірш подано в перекладі М. Роговича.

¹ У рукописі це слово вжито замість закресленого patet.

² У рукописі ця фраза написана з цифрами зверху, що визначають порядок слів I mihi lux (3) mea (2) prae (1).

У Державному історичному музеї в Москві у зошиті під назвою «Богословія. Сочиненія Григорія Саввича Сковороди» (фонд Барятинських, шифр 342, од. збер. 96) на арк. 131 — 132 І. В. Іваньо виявив прозовий переклад цього вірша, зроблений наприкінці XVIII — на початку XIX ст. Публікуємо цей переклад, оскільки він свідчить про популярність творів Сковороди:

О вЂчности *

1. Плотію видиш ты хлЂб и вино: но умом созерцается сам бог, который под видом плоти скрывается.

2. Сокрытый сей пребывает, а видимое оное есть мечта, сновиденіе и тЂнь, посему быть скрыту есть вещь, а видиму быть есть ничто.

3. Великий сЂй круг міра видим есть, но он мечта и тЂнь: вещи и истинное сущее есть то, что под покровом его скрывается.

4. Подобно, когда дерево прохожденіи солнца отбрасывает тЂнь, то хртя она простирается, однако не дерево.

5. Для чего мы вслЂд плоти топчем, которой иногда она видима есть бытіе отрицается? Для чего мы боимся умереть? Смерть дает нам сокрытыми быть.

* На початку сторінки напис: «С той же рукописи». \487\

6. Что когда получим, тогда имЂть бытие нам будет позволено: ибо самая вещь есть сокрыта, а одна тЂнь видима есть.

7. Востани скоро, о правильное мое разсужденіе! Воскреси от мертвых! Теперь ты укрепясь, силу имЂеш, свЂтом просвЂтясь, видиш.

8. Предшествуй мнЂ, свЂт мой, а спутник сей за тобою послЂдует. Сей дух проявленіе свое тебЂ посвящающий.

9. Ты солнца луч незаслоняемый тЂнію в сокрытіи твоем: без тебя нЂт ни одной вещи, да и никакой тЂни не бывает.

10. Ты вЂщь и тЂло тЂней, но не вещам ты тЂнь, тобою всякая вЂщь бытіе свое имеет.

11. СлЂдовательно, ты скрываешся, пребывая открытым на лицЂ видимых тЂней; а в тЂх который сокрыты, открытым лицем бываеш.

12. А как сам лицем вон вийдеш, то сущее или вещь, которая была, тамо вдруг быть перестанет.

13. Ты когда убЂгаеш, отсель не удаляешся, ибо когда вещь быть перестает, тогда бытіе начинает; то есть ты и здЂсь в новом образЂ являешся.

14. Для чего ты играеш умом моим? Преображающаяся святая вЂчность! Ты и убЂгая стоиш, и стоя убЂгаеш.

15. НынЂ ты сокрыта в тЂнях, но бываеш вЂщам уже тЂнью являясь; ты убЂгаеш, но без тебя ничто быть не может.

16. Что подобно тому, естли сотнею зеркал вокруг себя обставить, но в разных зеркалах казаться в одном и том же образЂ.

17. Я тебя не понимаю, в себЂ вмЂщая, хватая, когда я тебя отдаю, для себя сохраняю. Когда ты на части раздЂленна бываеш: то такая тому причина, что цЂла состоит.

18. ВсЂ тебя приемлют: но никогда ты не бываеш иждиваема: все тебя берут, но ничЂею ты быть не можеш.

19. НичЂею быть не можеш, но для всЂх одна и та же пребываеш: чем болЂе я тобою насыщаюсь, тем большій голод чувствую.

20. Ты пища, нынЂ мнЂ сокровенной, жебы причастником быть прилично: а для дЂтей довольно одной тЂни твоей.

21. О увертливая вЂчность! ты как приман на удЂ скрываешся, коею несмысленных детей ловиш в царство твое.

22. Хвалю хитрости твои, лобызаю коварства твои. Святость твоя святит и тЂнь твою.

23. Как для пойманной рыбы не надобен приман, так мнЂ уловленному не нужна тЂнь твоя.

24. Склони величество твое, удостой подай ты под тЂнь все желаніе, все мое благо.

25. Сим я, укрЂпясь, получил силу умерщвлять порочные наклоненія безумія, которые производят всякое беззаконіе.

26. Сим я насыщен, и могу одолЂвать свирЂпыи страсти, есть ли только ты не лишиш меня благонадежного твоего покровительства.

27. Буди ко мнЂ милостива до последнЂго конца моей жизни. Буди мнЂ сладким сотом, о свЂт мой! О жизнь моя!

28. Старость не медлит покрыть сЂдинами мою голову: ощастливь меня теперь, воззрЂв на слезныи прошенія мои, послЂдними благодЂяніями твоими.

29. ЗдЂлай то, чтобы я был сугубым стариком и умом купно и тЂлом; сіе послЂдует тогда, когда ты просвЂтиш свЂтом весь ум мой.

30. Ежели силы тЂло мое оставляют, не оставь ты ума и сердца моего, о свЂте мой! О жизнь моя!

31. Ежели мнЂ плотскія увесЂленія чужды, буди ты веселіем моим; сіе здЂлается естли просвЂтиш свЂтом весь ум мой.

32. Ежели я не имею плотских богатств, буди ты мнЂ драгоцЂннейшим сокровищем. Сіе послЂдует тогда, когда ты просвЂтиш ум мой.

33. Ежели мя чернь проклинает, осени ты меня, благоволеніем твоим осЂненний, когда просвЂтиш весь ум мой. \488\

34. Востани скоро! для чего ты не отвлекаеш меня от вЂщественных тЂней? Но червЂе всіо в сердцЂ сіе просвЂти мнЂ свЂтом.

35. Я прах, тЂнь, ничто, но естли ты всего меня просвЂтиш свЂтом, буду сущее, буду вещь, не прах, не тЂнь, не ничто.

36. Извлеки всего меня от земной безумной любви. Да будет во мнЂ мир твой, да ведет меня к нему свЂт твой, естли будет он моим путеводителем.

37. Даруй мнЂ сей свЂт, довольный зародить во мнЂ презрЂніе смерти: даждь мнЂ хотЂть умереть, любить умереть.

De umbratica voluptate

Список, зроблений рукою В. Томари, зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 24, арк. 118₂). Дати його написання не зазначено. Твір вперше опубліковано у виданні 1894 р. на стор. 301. Подається за рукописом і в перекладі М. Роговича.

¹ У рукописі слова care deo дописані замість стертих слів. ² У рукописі далі закреслено рядок: Dulce quod incipiet finis amorum erit.

БАСНИ ХАРЬКОВСКІЯ

Збірка складається з 30 байок, написаних Сковородою в 60 — 70-х роках. Перші 15 байок він написав після того, як залишив Харківський колегіум.

«В седмом десяткЂ нынЂшняго вЂка, — писав Сковорода, — отстав от учителской должности и уединяясь в лежащих около Харькова лЂсах, полях, садах, селах, деревнях и пчелниках, обучал я себе добродЂтели и поучался в бібліи; притом, благопристойными игрушками забавляясь, написал полтора десятка басень...»

Однак слід зауважити, що Сковорода не вказує на конкретну дату перших 15 байок. Можна припустити, що вони були написані приблизно в 1769 р. Решта, 15 байок, була закінчена в селі Бабаях, як про це свідчить лист — присвята, підписаний «наканунЂ 50-тницы» 1774 р.

Лист-присвята адресований П. Ф. Ланкову. Ім’я адресата встановлюється на основі повідомлення Сковороди в автобіографічному творі «Пря БЂсу со Варсавою».

Автограф збірки «Басни Харьковскія» не зберігся. До нас дійшли тільки три списки. Найранніший список «Басен Харьковских» зберігається у відділі рукописів ЦНБ за шифром 326 Л (Муз. 605/2). Список має 16 аркушів, зібраних у зошит з картонною обкладинкою. На перші й ненумерованій сторінці — дата «1774 год» і печатки Миропольського та бібліотеки Київської духовної академії.

До кінця XVIII ст. належить і список, який раніше зберігався у рукописному відділі ДБЛ (М. 903/2), а зараз — у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 23). Цей список міститься у зошиті малого формату з картонною обкладинкою на 1 — 21 аркушах. На звороті форзаца напис олівцем: «Печ. изд., Москва 1837 г.» На звороті другого аркуша напис: «Лектор Григорей Сковорода, Баб[аи] 1774 года, пятдесятница». У кінці тексту байок є напис, який свідчить, що список був зроблений 1795 р. у місті Острогозьку. На звороті останнього аркуша вміщено список невідомого листа Сковороди. Цей список рясніє численними помилками: напевно, переписувач не додержувався орфографії оригіналу.

Нарешті, в Архіві АН СРСР в Ленінграді, серед паперів І. І. Срезневського, зберігається список XIX ст., зроблений на 10 аркушах за списком, який належав Е. М. Філомафицькому (ф. 216, оп., 3, № 1063).

Дослідник О. С. Грузинський повідомляв ще про один список «Басен Харьковских», який раніше зберігався у Ніжині (див.: О. С. Грузинський, Критичні замітки до твору Сковороди «Басни Харьковскіе». \489\ В «Записках історико-філологічного відділу української академії наук», кн. XI — XIV. К., 1927). Даних про місцезнаходження списку ми не маємо. «Басни Харьковскія» вперше побачили світ 1837 р. у виданні Московського попечительного комітету «Человеколюбивого общества» під назвою «Басни Харьковскіе Г. В. Сковороды». Байки надруковані також у виданні 1894 р. на стор. 151 — 174. Окремим виданням у перекладі сучасною українською мовою вибрані байки надруковано 1946 р. за редакцією П. Тичини з передмовою С. Чавдарова. Після 1961 р. «Басни Харьковскія» передруковані у виданні «Байки в українській літературі XVII — XVIII ст.» (Вид-во АН УРСР, К., 1962). У даному виданні байки подаються за найбільш раннім і близьким до оригіналу списком рукописного відділу ЦНБ. Нижче наводимо найбільш істотні різночитання даного списку зі списком ІЛ, ф. 86/23:

¹ У сп. 86/23 Харкова. ² У сп. 86/23 Баблях. ³ У сп. 86/23 оныя. ⁴ У сп. 86/23 далі притом. ⁵ У сп. 86/23 три десятки. ⁶ У сп. 86/23 недалеко. ⁷ У сп, 86723 я люблю то. ⁸ У сп. 86/23 серединЂ. ⁹ у сп. 86/23 silinos. ¹⁰ У сп. 86/23 кошелку. ¹¹ У сп. 86/23 бабій вздор. ¹² У сп. 86/23 орЂховой. ¹³ У сп. 86/23 писмо г. 4 с. 7. ¹⁴ У сп. 86/23 слова ражжуй немає. ¹⁵ У сп. 86/23 Павловы. ¹⁶ У сп. 86/23 басенкам. ¹⁷ У сп. 86/23 частіи. ¹⁸ У сп. 86/23 недобраго. ¹⁹ У сп. 86/23 слова древним немає. ²⁰ У сп. 86/23 столко живо, сколко. ²¹ У сп. 86/23 неученым. ²² У сп. 86/23 богосозданная. ²³ У сп. 86/23 вдохнен ест. ²⁴ У сп. 86/23 кротости. ²⁵ У сп. 86/23 вымышлял. ²⁶ У сп. 86/23 Но истина. ²⁷ У сп. 86/23 доволно. ²⁸ У сп. 86/23 один. ²⁹ У сп. 86/23 яблоко. ³⁰ У сп. 86/23 скрываемся. ³¹ У сп. 86/23 Питаем дружбу. ³² У сп. 86/23 обряды.

До стор. 107. Любезный пріятель. — Адресат, як засвідчує сам Сковорода в діалозі «Пря бЂсу со Варсавою», — його приятель П. Панков, колезький реєстратор з міста Острогозька Воронезького намісництва (Див.: А. М. Ніженець. На зламі двох світів. X., 1970, стор. 162).

До стор. 107. ...в селЂ Бабаях... — Тут Сковорода часто бував у свого приятеля — священика Якова Правицького.

До стор. 107. Кобылья мертва голова бЂжит. — Мається на увазі сюжет відомої народної казки «Кобиляча голова». Сковорода дає своєрідну інтерпретацію основної ідеї казки, пристосовуючи її до власного розуміння зовнішнього світу.

До стор. 107. ...σιλήνος, картинка, сверху смЂшна, но внутрь благолЂпна. — Йдеться про так звані силени — потворні скульптурні фігури, всередині яких в античності зберігалися прекрасні фігури богів.

До стор. 107. ...отводит Павел своего Тимофея. — Мається на увазі висловлювання в «Першому посланні до Тимофія» апостола Павла: «Уникай непотрібних та бабських байок, вправляйся в побожності».

До стор. 108. К Тіту. — Мається на увазі «Послання до Тіта» апостола Павла (гл. 1, вірш 15).

До стор. 108. ...hierogliphica, emblemata, symbola... — ієрогліфіка, емблеми, символи (лат.).

До стор. 108. ...Сократ... избрал Езоповы басни. — В діалозі «Федон» Платон, протиставляючи міф логічному пізнанню, вважає, що поезія повинна грунтуватися на міфах, а не на розумі. Він твердить, що Сократ з любові до поезії займався переказуванням байок Езопа. Очевидно, це й має на увазі Сковорода (див.: А. Лосев, История античной эстетики, т. 2, «Искусство», М., 1969, стор. 563).

Басня 1

¹ У сп. 86/23 Харковския басни, 1-я басня; далі в цьому списку байки не пронумеровані. ² У сп. 86/23 проежать. ³ У сп. 86/23 из виду. ⁴ У сп. 86/23 вернулась. ⁵ У сп. 86/23 проежіе. ⁶ У сп. 86/23 непріятеля. ⁷ У сп. 86/23 тут і в усіх наступних байках слова Сила немає. \490\

Басня 3

¹ У сп. 86/23 малой. ² У вид. 1834 р. сильнЂе. ³ У сп. 86/23 тот. ⁴ У даному списку слово высоко дописане над рядком іншим чорнилом; у сп. 86/23 його немає. ⁵ У сп. 86/23 тот. ⁶ У сп. 86/23 изрядны.

До стор. 109. ...по сказкЂ мудрого Езопа... — Мається на увазі його байка «Орел та Черепаха». Байка «Жаворонки» власне є моралістичним коментарем того, про що розповідається в езопівській байці.

Басня 4

^1—2 У сп. 86/23 туловшце. ³ У сп. 86/23 одЂто. ⁴ У сп. 86/23 величаясь. ⁵ У сп. 86/23 упрекало. ⁶ У сп. 86/23 ее.

До стор. 110. Голова и тулуб. — Традиційний сюжет. Очевидно, бере походження з «Римських діянь». Історики приписують цю байку-притчу Мененію Агріппі, який за її допомогою переконував римлян в необхідності підкорення владі.

Басня 5

¹ У сп. 86/23 птичной. ² У сп. 86/23 в 6-ти. ³ У сп. 86/23 далі глядЂл. ⁴ У сп. 86/23 каждую.

Басня 6

¹ У сп. 86/23 Часовыя колеса. ² У сп. 86/23 мастер. ³ У сп. 86/23 придворным.

Басня 7

¹ У сп. 86/23 внис. ² У сп. 86/23 лЂстницЂ. ³ У сп. 86/23 естли. ⁴ У сп. 86/23 меня.

Басня 8

¹ У даному сп. текст цієї байки взято в дужки. ^2—3 У сп. 86/23 туловище.

Басня 9

¹ У сп. 86/23 цього слова немає. ² У сп. 86/23 полнехунка. ³ У сп. 86/23 г. Вол. ⁴ У сп. 86/23 лехко. ⁵ У сп. 86/23 искусен. ⁶ У сп. 86/23 у госпожЂ свиньЂ. ⁷ У сп. 86/23 г. Вол.

Басня 10

¹ У сп. 86/23 питает. ² У сп. 86/23 примолвила. ³ У сп. 86/23 доволна крылями. ⁴ У сп. 86/23 изволте. ⁵ У сп. 86/23 Многи. ⁶ У вид. 1894 р. пользы. ⁷ У сп. 86/23 слів знаніе и наука немає.

Басня 11

¹ У сп. 86/23 г. філософ. ² У сп. 86/23 чесночную. ³ У сп. 86/23 по всему. ⁴ У сп. 86/23 движит.

Басня 12

^1—2 У сп. 86/23 ножем. ³ У сп. 86/23 мечы.

Басня 13

¹ У сп. 86/23 историях. ² У сп. 86/23 с<во>ей. ³ У сп. 86/23 подруга. ⁴ У сп. 86/23 перша половина слова ангелскому стерта.

До стор. 114. ...как видно в історіах... — Сюжет байки про Орла та Черепаху є в Езопа. Сковорода будує сюжет своєї байки у формі своєрідного коментаря до твору Езопа. \491\

Басня 14

¹ У сп. 86/23 дасады. ² У сп. 86/23 грачами. ³ У сп. 86/23 меня. ⁴ У сп. 86/23 тысячи.

До стор. 115. ...афинскіе граждане имЂют мене в почтеніи. — Сова вважалася птахом богині мудрості Афіни. Звідси вираз: «Сова Мінерви (Афіни) вилітає у сутінках», тобто: мудрість приходить на старість.

Басня 15

¹ У сп. 86/23 тут і далі в тексті Змия. ² У сп. 86/23 г. Буфон. ³ У сп. 86/23 хочеш.

До стор. 115. Змія й Буфон. — У 60-і роки Сковорода дотримувався думки, що добро, благо відносяться до речей, які людина може здобути ціною значних зусиль. Про це не раз він говорить і в листах до М. Ковалинського, вихваляючи в його очах подібні сентенції. Мораль цієї байки згодом автор визнає помилковою. До речі, й логічний висновок з неї є не той, що його робить байкар, а той що «легкість» залежить від природи.

Басня 16

¹ У сп. 86/23 намЂрилась. ² У сп. 86/23 многи. ³ У сп. 86/23 высыхнуть. ⁴ У сп. 86/23 нищету. ⁵ У сп. 86/23 кораблесокрушеніи. ⁶ У сп. 86/23 жизни вест.

Басня 17

¹ У сп. 86/23 басня має назву Алмаз и Смарагд. ² У сп. 86/23 королевских дворах. ³ У сп. 86/23 естли. ⁴ У сп. 86/23 далі ОтвЂт. ⁵ У сп. 86/23 Дражайшый. ⁶ У сп. 86/23 слів отвЂтствует Алмаз немає. ⁷ У сп. 86/23 Ибо грановщики. ⁸ У сп. 86/23 адамант. ⁹ У сп. 86/23 видно.

Басня 18

¹ У сп. 86/23 г-жа. ² У сп. 86/23 Естли. ³ У сп. 86/23 примітки немає. ⁴ У сп. 86/23 задній. ⁵ У сп. 86/23 ушол.

До стор. 117. Ars perficit naturam. — Мистецтво вдосконалює природу (лат.).

До стор. 118. Бог, природа и Мінерва есть то же. — Це ототожнення християнського бога з іменами Мінерви, Афіни та інших богів античності становить характерну рису всієї спадщини письменника-філософа.

Басня 19

¹ У сп. 86/23 басня має назву Нетопыр и 2 птенца. ² У сп. 86/23 слів сила была такая немає. ³ У сп. 86/23 нашло. ⁴ У сп. 86/23 слів От 18 дня, апр. 1774 года. Из преисподняго міра. N. N. немає. ⁵ У сп. 86/23 пловно. ⁶ У сп. 86/23 отвЂчал.

Басня 20

¹ У сп. 86/23 Верблюд и осел. ² У сп. 86/23 верблюда. ³ У сп. 86/23 г-дин. ⁴ У сп. 86/23 напейся. ⁵ У сп. 86/23 г-дин. ⁶ У сп. 86/23 Притча т. 18 и 20 с. и. ⁷ У сп. 86/23 посилання немає. ⁸ У сп. 86/23 врота. ⁹ У сп. 86/23 слів Взглянь на 33 гл., ст. 13, Второзак. немає. ¹⁰ У сп. 86/23 с преподобным. ¹¹ У сп. 86/23 верблюд. ¹² У сп. 86/23 фрази Сія басня писана і далі немає.

До стор. 120. Описатели звЂрей пишут... — Очевидно, йдеться про фантастичні описи тварин в середньовічних «Фізіологах» (див. кн.: Ф. Буслаев. Исторические очерки. СПб., 1887, стор. 462). \492\

Басня 21

¹ У сп. 86/23 отвЂчал. ² У сп. 86/23 слова Дроздик немає. ³ У сп. 86/23 все. ⁴ У сп. 86/23 цієї примітки немає. ⁵ У сп. 86/23 разходу. ⁶ У сп. 86/23 без. ⁷ У сп. 68/23 к всему. ⁸ У сп. 86/23 Щастлив.

До стор. 120. ...Сократово слово... — Історики наведений вираз приписують грецькому філософу Сократу. Докладніше про ставлення Сковороди до Сократа — див. коментарі до філософських діалогів.

Басня 22

¹ У сп. 86/23 вырыл. ² У сп. 86/23 вошла. ³ У сп. 86/23 светския. ⁴ У сп. 86/23 безпорно. ⁵ У сп. 86/23 о ней сказал Соломон. ⁶ У сп. 86/23 тебЂ. ⁷ У сп. 86/23 Соломона. ⁸ У сп. 86/23 далі как же и у римлян. ⁹ У сп. 86/23 розсуждает.

До стор. 121. Навоз и Алмаз. — Сюжет цієї байки являє собою своєрідний коментар до відомої однойменної езопівської байки.

До стор. 121. Annus producit, non ager. — Рік виробляє, не поле (лат.).

До стор. 122. ...Арістотеля о музикЂ словами... — Про це Арістотель пише в своєму трактаті «Політика» (кн. V, гл. 7).

До стор. 122. ρνθμψ... — У ритмі нам дає насолоду відомість і порядок (грецьке).

Басня 23

¹ У сп. 86/23 2 собаки. ² У сп. 86/23 гдари. ³ У сп. 86/23 естли. ⁴ У сп. 86/23 мЂстом. ⁵ У сп. 86/23 наукою. ⁶ У сп. 86/23 глупость. ⁷ У сп. 86/23 сдираете. ⁸ У сп. 86/23 наука. ⁹ У вид. 1894 р. человЂколюбные. ¹⁰ У сп. 86/23 взгляни на 4 гла., с. 32. ¹¹ У сп. 86/23 посилання немає.

До стор. 122. У Тітира... — Тітир — ім’я одного із пастухів у «Буколіках» Вергілія (див. Першу еклогу). Слова цього пастуха — «нам бог цей спокій подарував» — Сковорода цитує кілька разів у своїх філософських творах та листах. В цій еклозі, присвяченій Октавіану Августу, Вергілій, зображуючи Тітира, натякає на свою біографію.

До стор. 122. Simile ducit... — Бог веде подібне до подібного (лат.).

До стор. 122. ...в «ДЂяніях...» — Тобто у «Діяннях апостолів» — частині Нового завіту біблії.

До стор. 122. К Галат[ам]. — «Послання до галатів» апостола Павла — частина Нового завіту біблії.

Басня 24

¹ У сп. 86/23 скаскам. ² У сп. 86/23 Естли. ³ У сп. 86/23 все. ⁴ У сп. 86/23 хвастать. ⁵ У сп. 86/23 у тебя. ⁶ У сп. 86/23 Естли. ⁷ У сп. 86/23 тебя. ⁸ У сп. 86/23 цыркулярным. ⁹ У сп. 86/23 «Не даде...

До стор. 123. По сказкам, звЂр Линкс... — У Сковороди напевно злилися міфічні уявлення про Лінкея і середньовічні уявлення про Лінкса. Лінкей — один з аргонавтів, які плили за золотим руном. Згідно з міфами, його гострий погляд бачив навіть крізь каміння та землю. Лінкс, очевидно, походить з поширених в Середні віки «Бестіаріїв» та «Физіологів» — своєрідних енциклопедій тварин, які містили багато фантастичних відомостей, що витлумачувалися символічно та алегорично.

Басня 25

¹ У сп. 86/23 Лев и Обезьяна. ² У сп. 86/23 приближившися. ³ У сп. 86/23 из них. ⁴ У сп. 86/23 нами предки. ⁵ У сп. 86/23 точных. ⁶ У сп. 86/23 примітка внесена в текст. ⁷ У сп. 86/23 вожд его.

До стор. 124. Лев есть образ бібліи... — Ці слова являють собою типовий зразок параболічної моралі, згідно з якою уподібнювалися найвіддаленіші предмети. \493\

Басня 26

¹ У сп. 86/23 внутренности. ² У сп. 86/23 грустно. ³ У сп. 86/23 Кременчуга. ⁴ У сп. 86/23 крылца. ⁵ У сп. 86/23 сказал. ⁶ У сп. 86/23 странах ⁷ У сп. 86/23 не изгнанным, но странным.

До стор. 125. Щука и рак. — Сюжет цієї байки, очевидно, зародивсь у Сковороди під впливом прислів’я «Пливла щука з Кременчука».

До стор. 125. ...Меандр... — Річка в Малій Азії.

Басня 27

¹ У сп. 86/23 дурачится. ² У сп. 86/23 безмозглые. ³ У сп. 86/23 г. совЂтник. ⁴ У сп. 86/23 далі слів Ђсть, пить и протч. немає. ⁵ У вид. 1894 р. Сираха. ⁶ У вид. 1894 р. мучительнЂе. ⁷ У сп. 86/23 книгЂ. ⁸ У сп. 86/23 «О страсти». ⁹ У сп. 86/23 уродов.

До стор. 127. Старик Катон... — Йдеться про Катона Старшого, римського державного діяча.

Басня 28

¹ У сп. 86/23 городах. ² У сп. 86/23 домашнего. ³ У сп. 86/23 г. кабан. ⁴ У вид. 1894 р. Бароном. ⁵ У сп. 86/23 плетни. ⁶ У сп. 86/23 бисер. ⁷ У сп. 86/23 чужия. ⁸ У сп. 86/23 человеческому. ⁹ У сп. 86/23 львиного. ¹⁰ У сп. 86/23 посилання немає. ¹¹ У сп. 86/23 чучел. ¹² У сп. 86/23 проти цього рядка на полі іншим чорнилом запис, який не можна прочитати.

До стор. 127. В полских и венгерских горах... — У Карпатах.

До стор. 127. ...граки Езоповы, одЂвающіеся в чужое перья. — Мається на увазі байка Езопа про ворону в чужому пір’ї.

Басня 29

¹ У сп. 86/23 ма<й>стер. ² У сп. 86/23 испытываем. ³ У сп. 86/23 житію и плодам. ⁴ У сп. 86/23 доказывают. ^5—6 У сп. 86/23 посилань немає. ⁷ У сп. 86/23 дворах. ⁸ У сп. 86/23 фарфоровые, серебренные... ⁹ У сп. 86/23 повапленны.

До стор. 128. Старуха и Горшечник. — Цей же сюжет Сковорода використав у творі «Разговор пяти путников о истинном счастіи в жизни».

До стор. 128. 2 К Тимоф[ею]... — «Друге послання до Тимофія» апостола Павла — частина Нового завіту біблії.

До стор. 128. К рим[лянам]. — «Послання апостола Павла до римлян» — частина Нового завіту біблії.

До стор. 129. ...премудрыми емблематами... — Сковорода має на увазі емблематичну картинку, яка зустрічається в багатьох емблематичних збірниках і зокрема у добре знайомому Сковороді збірникові «Emblemata et Symbola».

Басня 30

¹ У сп. 86/23 г. певчій. ² У сп. 86/23 г. Соловей. ³ У сп. 86/23 слів сирЂчь певчій немає; у вид. 1894 р. грецьких слів άηδών δή немає. ⁴ У сп. 86/23 слова laudo немає. ⁵ У сп. 86/23 примітка внесена в текст. ⁶ У сп. 86/23 примітка внесена в текст. ⁷ У сп. 86/23 воспЂвал. ⁸ У сп. 86/23 твое. ⁹ У сп. 86/23 запЂли. ¹⁰ У сп. 86/23 не могут. ¹⁴ У сп. 86/23 прислів’я грецькою і латинською мовами не подається. ¹² У сп. 86/23 примітка внесена в текст. ¹³ У сп. 86/23 примітка внесена в текст. ¹⁴ У сп. 86/23 цього слова немає. ¹⁵ У сп. 86/23 далі но которое противурЂчит. ¹⁶ У сп. 86/23 посилання немає. ¹⁷ У сп. 86/23 Великороссы... поговаривают. ¹⁸ У сп. 86/23 недругова. ¹⁹ У сп. 86/23 цієї фрази немає. ²⁰ У сп. 86/23 остальным. ²¹ У сп. 86/23 прошол. ²² У сп. 86/23 Траян и Тит говаривали. ^23—24 У сп. 86/23 посилань немає. ²⁵ У сп. 86/23 потоков. ²⁶ У сп. 86/23 медыцына. ^27—28—29 У сп. 86/23 посилань немає. ³⁰ У сп. 86/23 Бог без мене не может. ³¹ У сп. 86/23 посилання немає. ³² У сп. 86/23 пруги божія пророки устро- \494\яет; посилання немає. ³³ У сп. 86/23 далі Соломон, г. 7 и 8. Конец. 195 Февраля 25, Острогожск.

До стор. 130. Іоанна ев[ангеліе]. — «Євангеліє від Іоанна», гл. 15 — частина Нового завіту біблії.

До стор. 131. Катон сказал... — Наведений вираз взято з твору Ціцерона «Про старість».

До стор. 131. ...Траян. — Марк Ульпій Траян (53 — 117) — римський імператор.

До стор. 131. ...чуть ли не Тіт... — Тіт Флавін Веспасіан (39 — 81) — римський імператор.

До стор. 131. 1 Іоанна — «Перше послання Іоанна» — частина Нового завіту біблії. Наведені слова взяті не з сьомого вірша, а з шостого.

До стор. 131. 1 к Тимофею... — «Перше послання до Тимофія» апостола Павла — частина Нового завіту біблії.

До стор. 131. К римлянам... — «Послання до римлян» апостола Павла — частина Нового завіту біблії.

До стор. 131. ...Сираха... — Книга Ісуса, сина Сираха — частина неканонічного тексту Старого завіту біблії.

До стор. 131. Марк, гл. 3. — «Євангеліє від Марка» — частина Нового завіту біблії.

До стор. 133. Премудрості Соломона... — «Книга притчей Соломонових» — частина Старого завіту біблії.

ТРАКТАТИ. ДІАЛОГИ

УБУЖДШЕСЯ ВИДЂША СЛАВУ ЕГО

Автограф твору зберігався серед паперів І. І. Срезневського в Архіві АН СРСР у Ленінграді (ф. 216, оп. 3, папка № 227, арк. 1 — 2). Папір не має водяних філіграней. Жодних списків до нас не дійшло.

Цей твір, як і наступний — «Да лобжет мя от лобзаній уст своих», досі вважали вступом до курсу лекцій «О християнском добронравіи», прочитаного Сковородою в додаткових класах при Харківському колегіумі. Обидва твори пов’язані між собою спільністю задуму, Проте кожен з них є цілком самостійним невеличким трактатом. Чи справді це вступні проповіді, як слідом за І. Срезневським твердять дослідники? За особливостями композиції вони мають водночас ознаки і проповіді, і філософського трактату. Можна було б робити припущення що це чернетки відповідних розділів твору «Потоп зміин». Але правопис автографів творів свідчить, що вони належать до більш раннього часу. За своєю проблематикою вони пов’язані з ранньою філософською творчістю Сковороди, в тому числі й з трактатом «Начальная дверь ко христіанському добронравію». Тому вони тут передують іншим філософським творам. З невеликими мовностилістичними змінами автор включив її як розділ у свій діалог «Потоп зміин». Твір був відомий І. І. Срезневському, але вперше з’явився друком тільки у виданні 1894 р. (стор. 175 — 182) як вступна проповідь до лекцій Сковороди. Друкується за автографом.

¹ В автогр. далі закреслено Покры горы сЂнь его

² В автогр. перед цим закреслено слово человЂче.

До стор. 136. Убуждшеся видЂша славу его. — Ці слова належать біблійному апостолу Павлу. Повністю фраза звучить так: «Восстани спяй и воскресни от мертвых, и убуждшеся видЂша славу его». Згадувані в творі імена переважно є іменами біблійних персонажів.

В цьому трактаті Сковорода піддає гострій критиці основні догми церкви і виступає проти офіційно-релігійного розуміння Христа й «істинної людини». Заперечуючи зовнішні форми церковної обрядності та благочестя, автор висловлює своє розуміння християнської релігії та релігійної моралі. \495\

До стор. 136. ...пасущыи Ізраиля... — За біблією, Ізраїль — друге ім’я патріарха Іакова. Єврейською мовою означає «борець божий».

ДА ЛОБЖЕТ МЯ ОТ ЛОБЗАНІЙ УСТ СВОИХ!

Автограф твору зберігся теж серед паперів І. І. Срезневського в Архіві АН СРСР у Ленінграді (ф. 216, оп. 3, папка № 227, арк. 3 — 6). Папір без цифрових філіграней та водяних знаків, той же, що й у попередньому творі.

Цей твір, як і попередній, на думку дослідників, також являє собою вступ до лекційного курсу з християнського «добронравія», прочитаного у Харківському колегіумі. Так твір вперше опубліковано у виданні 1894 р. під назвою «2-ая вступительная проповЂдь в тот же курс». Друкується за автографом.

¹ В автогр. слово дописане над рядком. ² В автогр. посилання гл. 2, ст. 10 дописане над рядком. ³ В автогр. далі розчерк Сковороди.

До стор. 139. Да лобжет мя от лобзаній уст своих. — Ці слова узято з «Пісні пісень» Соломона. Там ця фраза має дещо інше звучання: «Да лобзает он меня лобзаніем уст своих». Сковорода прагне дати своє розуміння «істинної людини», її моралі, яка, на його думку, полягає не в зовнішньому додержанні обрядів, а в пізнанні кожною людиною власної суті, пізнанні правди, істини та доброчесності.

До стор. 139. ...в единоначалствіях кесаря Августа. — Йдеться про правління римського імператора Августа (63 р. до н. е. — 44 р. н. е.). Епоха Августа досить часто привертала до себе увагу Сковороди, і згадка про неї зустрічається в багатьох наступних творах.

До стор. 139. ...во временах Тіверіевых... — У часи перебування при владі Тіберія (Клавдія Нерона, римського імператора з 14 — 37 р. н. е., що відзначався виключною жорстокістю).

До стор. 139. ...во еладЂніях Пілатовых. — Маються на увазі володіння намісника Іудеї (26 — 36 рр. н. е.) Понтія Пілата, ім’я якого є символом лицемірства.

До стор. 139. Многыи волочатся по Іерусалимах, по Іорданах, по Вифлеемах, по Кармилах, по Фаворах. — Сковорода називає згадувані в біблії так звані святі місця, що немовбито пов’язані з іменем Христа. Він висміює мандрування в святі землі в пошуках щастя і спокою.

До стор. 139. ...по всЂм Коперніковым мірам... — У всесвіті. Нову геліоцентричну систему світу відкрив М. Коперник (1473 — 1543). Про «Коперніковы міры» — символ матеріального світу — філософ згадує у багатьох творах.

До стор. 140. Безумный Сомнас... — Від слова сон, сонний. Образ книжника, який не спроможний знайти істину. Зустрічається і в іших творах Сковороди.

НАЧАЛЬНАЯ ДВЕРЬ КО ХРИСТІАНСКОМУ ДОБРОНРАВІЮ

Твір являє собою конспективний виклад курсу лекцій, які Сковорода прочитав в Додаткових класах при Харківському колегіумі, відкритих на клопотання губернатора Щербиніна.

Автограф цього трактату не зберігся. На підставі відомих нам списків можна зробити висновок, що Сковорода пізніше не раз повертався до твору, поновлював його. Очевидно, під час поновлення в 1780 р. й поставлено дату написання твору — 1766 р. Організація додаткових класів у Харківському колегіумі розпочалась ще в 1765 р. У жовтні 1766 р. губернатор Щербинін звертається до сенату з конкретними пропозиціями про викладання там різних наук, про фінансове забезпечення класів, виявляв турботи про добір вчителів для викладання різних дисциплін. Додаткові класи почали функціонувати в 1768 р. Відношення про зарахування Ско-\496\вороди на посаду викладача катехізису підписано 7 липня, а зараховано його на цю посаду 8 липня 1768 р.

Постає питання: чому ж тоді у відомому нам спискові твір датовано 1766 роком? Очевидно, це описка переписувачів. Дату написання трактату слід віднести до 1768 р., коли Сковорода і прочитав цей курс, використавши це як нагоду для викладу власних філософських ідей. Що ж являв собою цей курс? Чи був він тим конспектом, який дійшов до нас, чи являв собою повніший виклад курсу лекцій? З листа Сковороди до Я. М. Донця-Захаржевського (грудень 1787 р.) видно, что автограф цього твору на той час знаходився в автора і що його надіслано адресатові. В листі Сковорода пише: «Вся «Катехеса» моя состоит из 12 чверток, сверх предисловія. Самая же ея эссенчіа, соч, то-есть толк десятословія, занимает д†только чвертки. Посылаю видь Вам дщерь мою по плоти, но по духу божію, Катехезу, но с таким нароком, дабы от Вас отнюд никуда на сторону не пошла и не окаяла бы внЂшнія своея одежды: разумЂйте, бумагу и оправку. Она есть не копіа, но самый родник и оригинал, начертанный отца рукою. Бродила она даже до Кавказских гор, и бог ее сохранил, да сохранится ж и у Вас!» (II, 439). Наведені слова свідчать, що це був автограф, зроблений у 1780 р., який, можливо, побував у руках В. Томари, котрий служив на Кавказі. Але він не зберігся. Не зберігся й ранній автограф. Це ускладнює датування згадуваного в листі «предисловія». Проте, беручи до уваги звичку Сковороди в останній період життя при поновленні своїх ранніх творів доповнювати їх передмовами або принаймні дарчими листами, можна твердити, що передмова («преддверіє») є фактично післямовою, написаною в 1780 р.

«Начальная дверь ко христіанскому добронравію» збереглася у семи списках. Видавці творів Г. С. Сковороди в 1894 та 1912 рр. користувалися тільки одним списком, із зібрання М. І. Ковалинського. Цей рукопис раніше зберігався у відділі рукописів Державної ордена Леніна бібліотеки ім. В. І. Леніна ¹ за шифром М. 1488/6, а зараз зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 86, № 7). Оскільки він міститься в одній оправі з автографами інших творів Сковороди (арк. 3 — 19), а також враховуючи те, що почерк списку близький до почерку автографів Сковороди, попередні видавці вважали цей список за автограф. Насправді він належить до кінця XVIII ст. Папір має цифрові філіграні «1787» (арк. 5) та «1788» (арк. 6, 8, 11). Отже, зроблений він не раніше як у 1788 р. Крім того, коли б він був автографом (редакцією), то й правопис його мав би бути іншим.

Другий список, який раніше зберігався в рукописному відділі ДБЛ за шифром М. 3912, зараз теж у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 12). Кінець твору відірваний (текст обривається на сьомому розділі). Список належить до першої третини XIX ст. (цифрові філіграні на арк. 9, 10, 13, 14, 23 позначені 1830 роком).

Серед паперів І. І. Срезневського в Архіві АН СРСР (ф. 216, оп. 3, № 1066) зберігся список, на титульній сторінці якого вензель з написом «Харьков». Список належить до кінця XVIII ст.

Вперше «Начальная дверь ко христіанскому добронравію» з короткою вступною статтею про життя Сковороди була надрукована в журналі «Сіонскій вЂстник» (1806, ч. III, серпень, стор. 156 — 179). Потім твір був опублікований І. І. Срезневським у журналі «Москвитянин» (1842, № 1, стор. 117 — 119).

Видавався твір і в наступних зібраннях творів Г. С. Сковороди — у виданні 1861 р. (стор. 268 — 287), у виданні 1894 р. (стор. 183 — 192) та у виданні 1912 р. (стор. 61 — 72).

Кращим серед списків вважається той, що міститься в рукописному зібранні Ковалинського, бо він найранніший і зберігається серед інших автографів творів Сковороди. Цей список і ліг в основу даного видання.

¹ Далі назву цієї бібліотеки даємо скорочено — ДБЛ. \497\

Різночитання списків:

¹ У сп. Архіву АН СРСР № 1066. земле. ² У сп. шк. рук. 23/4, № 122 далі VIII. ³ У сп. 1066 двоих. ⁴ У сп. 1066 и протчая. ⁵ У даному сп. було помилкове вселенной; виправлено за сп. 1066. ⁶ У сп. 1066 камердинера. ⁷ У сп. 1066 статься. ⁸ У сп. 1066 каменей. ⁹ У сп. 1066 повсемЂственного. ¹⁰ У сп. 1066 основав. ¹¹ У сп. 1066 мене. ¹² У сп. 1066 свидЂтельствуй. ¹³ У даному списку цю фразу дописано пізніше іншим чорнилом. ¹⁴ У даному списку слово божіе дописане пізніше іншим чорнилом. ¹⁵ У даному сп. було помилкове равность; виправлено за сп. 1066. ¹⁶ У сп. 1066 конец.

До стор. 144. Начальная дверь. — Так Сковорода називає курс лекцій з «христианского добронравія», тобто етики.

Відповідно до власних морально-етичних та педагогічних принципів, які виробилися в нього в 50 — 60-х роках, філософ подає відмінне від ортодоксальних поглядів тлумачення десяти заповідей. Лекції Сковороди були визнані такими, що не відповідають інтересам церкви, і заборонені, а їх автор усунутий з посади викладача Додаткових класів при Харківському колегіумі.

До стор. 144. Преддверіє. — Ця передмова починається дещо перефразованим висловлюванням Епікура з його листа до Менекея. Під час написання лекцій в 60-х роках Сковорода ще не поділяв погляду, який згодом він зробив одним з найважливіших положень свого етичного вчення.

До стор. 145. Весь мір состоит из двух натур... — У цьому розділі Сковорода формулює теорію двох натур, яка дістає значно грунтовнішу аргументацію в його наступних творах і яка лягла в основу вчення про загальне щастя. Визнання існування двох натур має давню традицію: воно бере початок ще в античній філософії. В нові часи цей погляд розвивав попередник Сковороди великий Спіноза, який поділяв природу на натуру, що народжує, та натуру народжувану. Вчення Сковороди помітно перегукується з поглядами Спінози, хоча в цілому має іншу спрямованість.

До стор. 146. Да и теперь в нЂкоторой землЂ называется бог иштен. — Сковорода має на увазі угорське слово isten (бог), яке фонетично близьке до слова «істина».

До стор. 147. ...еврейскіе мудрецы уподобили его горшечнику. — В біблії бог символічно зображується гончарем, який з нікчемної глини створює посуд.

До стор. 147. О промыслЂ особенном для человЂка. — Людина, за Сковородою, також складається з двох натур, носіями яких є дух і тіло. Первинним є дух, який має риси спільності з чистим «всесвітнім розумом», тобто богом. Людський розум і є проявом в людині цього розуму, який робить її здатною пізнавати істину, творити мистецтво, вдосконалювати природу. Сковорода всіляко підносить премудрість та істину як основу спокою, щастя, блаженства окремої людини і цілих народів.

До стор. 148. Трудно неоцЂненное сіе сокровище проникнуть... — Це міркування певною мірою суперечить висловлюванню, яким починається «Преддверіє».

До стор. 148. ...голубь с масличною во устах вЂтвію. — Мається на увазі біблійна легенда, згідно з якою, після скінчення всесвітнього потопу Ной, що врятувався на своєму ковчезі, випустив голуба, який повернувся з оливковою гілкою у дзьобі.

До стор. 148. ...во образЂ мужеском, здЂлавшись богочеловЂком. — Йдеться про Ісуса Христа, якого християнська церква вважає сином божим, що з’явився в образі людини. Міф про народження та воскресіння Христа Сковорода витлумачував символічно, пов’язуючи з ним ідею «другого народження» — тобто духовного відродження людини на основі «очищення», «звільнення» від плотських жадань.

До стор. 148. ...тонкости, в которых одних может себЂ занять мЂсто тая недЂйствительная вЂра... — Сковорода говорить про тих представників \498\ богослов’я, які сприяли поширенню марновірства; в них він бачить одне з найбільших лих людської історії.

До стор. 149. ...на каменных досках... — Згідно з біблійними легендами, так звані «Десять божих заповідей» були записані Мойсеєм на 10 кам’яних дошках.

До стор. 152. ...в видЂ женщины, держащія якорь. — У старовину символом надії було алегоричне зображення жінки, що тримає якір. Таке алегоричне зображення міститься в багатьох виданнях епохи середньовіччя та відродження.

До стор. 152. ...церемонія, обряд, или образ благочестія. — Сковорода виступає проти підміни справжнього благочестя зовнішніми церемоніями. Він вважає, що це призводить до того лицемірства, яке становить характерну рису чернецтва та попівства.

НАРКІСС

«Наркісс» є одним з перших філософських творів Сковороди. Точно встановити час його написання досить важко.

В «Пролозі» до другої редакції Сковорода повідомляв, що цей твір був написаний «в седьмом десяткЂ вЂка сего». Разом з тим автор зазначав, що це його «первородний плод» (перший твір). «Первородним сыном» називає Сковорода «Наркісса» і в листі до М. Ковалинського від 26 вересня 1790 р. Це дало підставу попереднім видавцям зробити висновок, що «Наркісс» був закінчений до написання діалога «Асхань», тобто до 1767 р. Для того, щоб більш точно визначити дату написання, слід взяти до уваги те, що в розділі «Симфонія, сирЂч согласіе священных слов...», який становить кінцевий розділ «Наркісса», фігурує дата 1771 р. Отже, після усунення з викладацької посади, в 1769 — 1771 рр. і був написаний цей перший філософський діалог Сковороди.

«Наркісс» дійшов до нас у двох автографах.

Перший автограф, що має назву «Разговор о том: знай себе», раніше зберігався у бібліотеці Харківського університету за шифром шк. рук. № 2 8/4, № 122, а нині — у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 1). Він міститься в одній оправі із списками інших творів («Сад божественных пЂсней», «Начальная дверь ко христіанскому добронравію»). Автограф має 54 аркуші з різною нумерацією; з них арк. 7, 8, 27 — 29 та 33 — 36 були загублені і відновлені невідомим переписувачем, який, напевно, відновлював текст пізніше за другим автографом. Разом з тим автограф має велику кількість виправлень, загальне число яких перевищує тисячу. Всі виправлення мають в основному мовностилістичний характер і’ зроблені за орфографією другого автографа. Встановити дату цієї редакції важко; на арк. 16, 21, 41, 42, 49 є не дуже виразна водяна філігрань «АГ». Цифрових філіграней немає, папір старий, з вицвілими літерами. В усякому разі цей рукопис є одним з найбільш ранніх автографів Сковороди. «Пролога» в ньому немає.

Другий автограф дійшов до нас в рукописному зібранні М. І. Ковалинського. Раніше він належав відділу рукописів ДБЛ, де зберігався за шифром М. 1488/г, а зараз зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 9). Автограф міститься в одній оправі з автографами інших двох творів Сковороди, на арк. 1/67 — 56/122. Нумерація аркушів внутрішня і загальна. Частина аркушів автографа має цифрову філігрань «1781» (правда, останню цифру можна прочитати і як «4»), арк. 71 та 74 мають цифрову філігрань «1784» (остання цифра знов-таки не досить виразна). Аналіз паперу дає підставу віднести автограф до середини 80-х років. Але особливо цікаві висновки щодо часу появи цього автографа дає його правопис.

З середини сьомого розділу автограф має правопис, відмінний від правопису попереднього тексту. Автор більше не вживає єра і єрика — ъ, ь. При цьому в спеціальній примітці Сковорода попереджає читача, що надалі не вживатиме ъ, ь, а для позначення пом’якшення приголосних \499\ вживатиме значок апострофа. За цим «новим» правописом подані не тільки останні аркуші основного тексту, але й назва твору і «Пролог». Тому слід думати, що тільки в другій редакції твір дістав назву «Наркісс». Цього імені немає в основному тексті, воно є тільки в «Пролозі». Що ж до самого «Пролога», то також слід вважати, що він був написаний після закінчення основної частини автографа.

Отже, основна частина, написана за старим правописом, могла бути зроблена до 1785 р., бо саме цей рік треба вважати роком переходу Сковороди до нового правопису. Про це зокрема свідчить напівлатинський лист до Як. Правицького від 30 жовтня 1785 р., в якому можна спостерігати хитання у правописі. В наступному листі до того ж адресата, датованому 30 березня 1786 р., ъ і ь вже зовсім не вживаються.

Перехід до нового правопису, очевидно, знаходиться між цими датами. Треба думати, що на цей період припадає і закінчення другої редакції «Наркісса», бо саме тут є примітка Сковороди, в якій він вважав за потрібне попередити читача про зміни в правописі своїх творів.

«Пролог» до «Наркісса», напевно, написаний ще пізніше. В одному з останніх листів, написаному на звороті листа. А. Ковалевського до М. І. Ковалинського і датованому 2 квітня 1794 р., Сковорода повідомляє: «Написав я вступ і до «Наркісса», тобто до книги «Пізнай себе», але вона прийде у свій час». Цілком очевидно, що автор пише про це як про зроблене нещодавно, як про таке, чого М. І. Ковалинський ще не знав. У попередньому листі до цього ж адресата від 25 вересня 1790 р. Сковорода писав про те, що він забув про «Наркісса» і тільки пізніше, побачивши його у Як. Правицького, згадав про нього. Тому, нам здається, написання «Пролога» до «Наркісса» треба віднести до 1793 — 1794 рр.

Твір дійшов до нас також у шести списках, причому три з них раніше були не відомі; їх виявив І. Табачников у процесі підготовки видання 1961 р. У рукописному відділі ДБЛ за шифром рукоп. фунд. б-ки дод. 22 зберігається список твору обсягом в 55 нумерованих аркушів. Його слід віднести до останньої чверті XVIII ст. Цей список цікавий тим, що побував у духовній цензурі, має численні цензорські викреслення і до друку не був дозволений.

Два списки зберігаються в Державній публічній бібліотеці ім. М. Є. Салтикова-Щедріна в Ленінграді. Перший за шифром О. Ш. 133 міститься в одній оправі зі списками інших творів на арк. 91 — 203. Він має назву: «Нарцисс. Розглагол о том: узнай себе». Другий список має шифр (інвентарний опис за 1924 р., № 2) і міститься на арк. 8 — 39.

У відділі письмових джерел Державного історичного музею СРСР в Москві у фондах Уварова під № 2074 на арк. 94 — 153 зберігається один з пізніх списків.

Ще два списки зберігаються у Центральній науковій бібліотеці АН УРСР ¹ за шифром 326 Л. (Муз. 605/9) зберігається рукопис, який має 50 арк., переплетених у зошит з твердою картонною обкладинкою. Папір має цифрові філіграні 1832 р.

¹ Далі назву цієї бібліотеки подаємо скорочено — ЦНБ.

Останній, шостий, список «Наркісса» під назвою «Разговоры о самопознаніи» зберігається, як установив П. М. Попов, у Ясському університеті в Румунії (див.: П. М. Попов. З історії українсько-румунських літературних зв’язків. «Вісник АН УРСР», 1956, № 9, стор. 38 — 42). Цей список має 63 аркуші в паперовій оправі. Написаний він українським скорописом кінця XVIII ст. Назва, відсутність «Пролога» та мовні особливості цього списку свідчать про те, що його зроблено з першого автографа.

«Наркісс» є першим із опублікованих творів Г. С. Сковороди. Його видав М. Антоновський у 1798 р. в Петербурзі окремою брошурою під назвою «Бібліотека духовная, содержащая в себе дружескія бесЂды о познаніи самого себе». «Наркісс» тут надрукований неповністю. Він займає 193 сторінки брошури. Ім’я Сковороди в брошурі не згадано. В усіх \500\ наступних виданнях творів Г. С. Сковороди «Наркісс» друкувався за першим (видання 1861 р.), або за другим автографом (видання 1894, 1912 та 1961 рр.). У даному виданні твір також друкується за другим автографом.

Різночитання автографів:

¹ У даному автогр. слово дуга дописане автором над рядком. ² У даному автогр. слово твоя дописане автором над рядком. ³ У вид. 1894 та 1912 рр. стезя. ⁴ У першому автогр. попереднього тексту твору немає. ⁵ У першому автогр. далі йде текст, який має численні закреслення та пізніші мовностилістичні виправлення у згоді з другим автографом; відмічаємо тільки деякі з них. ⁶ У першому автогр. далі <господин>. ⁷ У першому автогр. <лекарство> врачевство. ⁸ У першому автогр. тут і далі <тот> той. ⁹ У першому автогр. тут і далі <главы> головы. ¹⁰ У першому автогр. <не имЂю> не имам. ¹¹ У першому автогр. <показал> показывал. ¹² У першому автогр. <которой> оный. ¹³ У першому автогр. найти<ть>. ¹⁴ У першому автогр. <чувствовать божіе слово, как можеш твоего друга вЂдать и разумЂть> виправлено, як у даному автогр. ¹⁵ У першому автогр. тут і далі сниска<ти>ть. ¹⁶ У першому автогр. тут і далі ниче<.во>го. ¹⁷ У першому автогр. <ты в себЂ видиш то> виправлено, як у даному автогр. ¹⁸ У першому автогр. <всіо то одно> одно и то же. ¹⁹ У першому автогр. далі арк. 3, 4 належать руці переписувача. ²⁰ У відновлених аркушах першого автогр. <тЂло>. ²¹ У встановлених аркушах першого автогр. <равною> главною. ²² У даному автогр. слово мене дописане автором над рядком. ²³ У першому автогр. имЂяй. ²⁴ У першому автогр. <манЂр> обычай. ²⁵ У першому автогр. тут і далі <вЂриш> вЂруеш. ²⁶ У першому автогр. тут і далі <поэтому> посему. ²⁷ У першому автогр. на пустош. ²⁸ У першому автогр. <мог> могл. ²⁹ У першому автогр. <всіо> все. ³⁰ У першому автогр. <этое> сіе. ³¹ У першому автогр. далі арк. 7, 8 написані рукою переписувача. ^31а У даному автогр. цю фразу автор дописав пізніше. ³² У даному автогр. ім’я Лука немає. У першому автогр. цього ім’я також немає; у вид. 1894 р. репліка приписана Другу. ³³ У першому автогр. далі <Клеопа>. ³⁴ У першому автогр. <известь> вапну. ³⁵ У першому автогр. крайн<у>юю и послЂдн<у>юю. ³⁶ У першому автогр. <Выкинь же> Скинь же. ³⁷ У першому автогр. <так как кирпычную матерію> виправлено, як у даному автогр. ³⁸ У першому автогр. по землЂ ползущое наше понятіе. ³⁹ У першому автогр. тут і далі всюди <Конон> Клеопа. ⁴⁰ У першому автогр. <.правил> правительствовал. ⁴¹ У першому автогр. <безумнаго> безумных. ⁴² У першому автогр. <не чеею> ничіею. ⁴³ У першому автогр. <смотрит> зрит. ⁴⁴ У першому автогр. далі <безчисленный>. ⁴⁵ У першому автогр. <.слЂпой> слЂп. ⁴⁶ У першому автогр. в <дому> домЂ. ⁴⁷ У першому автогр. <не уразумЂв головы своей в себе самом> виправлено, як у даному автогр. ⁴⁸ У першому автогр. <ширину> широту. ⁴⁹ У вид. 1894 та 1912 рр. хотя бы всЂ. ⁵⁰ У першому автогр. <ничего от того> ничего из того. ⁵¹ У першому автогр. <прилыпших> прилЂпившихся. ⁵² У першому автогр. далі <в разсужденіи его>. ⁵³ У першому автогр. <разлитись> разлиться. ⁵⁴ У першому автогр. <и оно-то точный> виправлено, як у даному автогр. ⁵⁵ У першому автогр. <п>отемнЂют. ⁵⁶ У першому автогр. <Справедливо> Праведно. ⁵⁷ У першому автогр. <устами> устнами. ⁵⁸ У першому автогр. тут і далі <то> тогда. ⁵⁹ У першому автогр. слова Ну скажи мнЂ дописані пізніше. ⁶⁰ У першому автогр. <узнал> знаю. ⁶¹ У першому автогр. <какого дому> коего-то дома. ⁶² У першому автогр. разбойничое ли жильо. ⁶³ У першому автогр. <судно глиняное> сосуд глиняный. ⁶⁴ У першому автогр. <пытвом> питієм. ⁶⁵ У першому автогр. слово точно дописане пізніше. ⁶⁶ У першому автогр. <для черепного судна> виправлено, як у даному автографі. ⁶⁷ У вид. 1912 р. расшибся. ⁶⁸ У першому автогр. <Это и дитина знает> виправлено, як у даному автографі. ⁶⁹ У першому автогр. <кто его можете виправлено, як у даному автографі. ⁷⁰ У першому автогр. <один> нЂкто. ⁷¹ У першому автогр. <пріятен> пріятель. ⁷² У першому автогр. \501\ <Не перст ли невидимый божій> виправлено, як у даному автогр. ⁷³ У першому автогр. <увеличить> возвеличить. ⁷⁴ У першому автогр. <«Кой есть всячиною во всем»> виправлено, як у даному автогр. ⁷⁵ У першому автогр. слово увЂриться дописане пізніше. ⁷⁶ У вид. 1912 р. сребрянногу. ⁷⁷ У першому автогр. <видимо> видимое. ⁷⁸ У першому автогр. преходящое. ⁷⁹ У першому автогр. <Невидимой перст божій> виправлено, як у даному автогр. ⁸⁰ У першому автогр. <прах твой содержащій> виправлено, як у даному автогр. ⁸¹ У першому автогр. <гонится> ганяться. ⁸² У вид. 1912 р. нещастливость. ⁸³ У вид. 1912 р. откуда. ⁸⁴ У вид. 1912 р. рождается. ⁸⁵ У першому автогр. <Чадомы> чадами. ⁸⁶ У першому автогр. <Полно вездЂ всяких семен, полно вездЂ всяких совЂтов> виправлено, як у даному автогр. ⁸⁷ У першому автогр. далі <надобно>. ⁸⁸ У першому автогр. <караулЂ> стражЂ. ⁸⁹ У першому автогр. <Выпалюй или вырывай из мыслей твоих всякый совЂт> виправлено, як у даному автогр. ⁹⁰ У першому автогр. слова сЂмя зміино дописані пізніше. ⁹¹ У даному автогр. слова в кв. дужках подано за авторською приміткою. У першому автогр. далі <не истинная рука, а истинна есть...> виправлено, як у даному автографі. ⁹² У даному автогр. слова в кв. дужках подано за авторською приміткою. У першому автогр. виправлено, як у даному автографі. ⁹³ У першому автогр. <могтимеш> возможешь. ⁹⁴ У першому автогр. слова иже возсія в сердцах наших дописано пізніше. ⁹⁵ У першому автогр. цитату дописано пізніше. ⁹³ У першому автогр. <не легкое> не малое. ⁹⁷ У першому автогр. далі <и я долго разсуждал о твоих рЂчах>. ⁹⁸ У першому автогр. <одна трудность в обоих> виправлено, як у даному автографі. ⁹⁹ У першому автогр. далі <трудно>. ¹⁰⁰ У першому автогр. далі <минуя тЂнь его>. ¹⁰¹ У першому автогр. <Если говорить> Если-де. ¹⁰² У першому автогр. <пока> поколь. ¹⁰³ У першому автогр. <трудном> важном. ¹⁰⁴ У першому автогр. пр<о>еходит. ¹⁰⁵ У першому автогр. <ни> любит. ¹⁰⁶ У першому автогр. <кой не понимает> виправлено, як у даному автогр. ¹⁰⁷ У першому автогр. <истина> иста. ¹⁰⁸ У першому автогр. <пахар> земледЂл. ¹⁰⁹ У першому автогр. <подлинно> без сумнЂнія. ¹¹⁰ У першому автогр. <платья> одЂяніе; у вид. 1912 р. одЂянія. ¹¹¹ У першому автогр. <без изіому> без изъему. ¹¹² У першому автогр. <испужался> ужаснулся. ¹¹³ У першому автогр. <спас> спасл. ¹¹⁴ У даному автогр. слово в кв. дужках подано за авторською приміткою. У першому автогр. виправлено, як у даному автографі. ¹¹⁵ У першому автогр. <не послЂдовало> не было. ¹¹⁶ У першому автогр. <ни какым> ни одним. ¹¹⁷ У першому автогр. <никакым> никіим. ¹¹⁸ У першому автогр. <Ничего им не доволно> виправлено, як у даному автогр. ¹¹⁹ У першому автогр. Сколко не раскладивай пред слЂпым, то все для него ничего. ¹²⁰ У першому автогр. далі замість о воздухЂ написано о водЂ и духЂ. ¹²¹ У даному автогр. слова у кв. дужках подано замість слів о воздухЂ за авторською приміткою. ¹²² у першому автогр. <разны> различныи. ¹²³ У першому автогр. <глазам> очам. ¹²⁴ У першому автогр. <деревья ломает> дерева ламлет. ¹²⁵ У першому автогр. <от роду не видывал> от рожденія не видал. ^126—127 У першому автогр. <Его> виправлено, як у даному автогр. ¹²⁸ У першому автогр. <двом> двоим. ¹²⁹ У першому автогр. <видывал> видЂл. ¹³⁰ У першому автогр. <И когда> Если. ¹³¹ У першому автогр. <голодная> гладная. ¹³² У вид. 1894 та 1912 рр. помилково голосные. ¹³³ У першому автогр. <и не насищаются> виправлено, як у даному автогр. ¹³⁴ У першому автогр. <с таковых> из таких. ¹³⁵ У першому автогр. <чтоб он имЂл> кой имЂет. ¹³⁶ У першому автогр. <имЂет движеніе> движатся ¹³⁷ У першому автогр. <царственных> царских. ¹³⁸ У першому автогр. <безпрестанно в них> непрестанно внутрь их. ¹³⁹ У першому автогр. тут і далі <которых> коих. ¹⁴⁰ У першому автогр. <рьвом> ров. ¹⁴¹ У першому автогр. <чтоб> дабы. ¹⁴² У першому автогр. люби<м>ть гони<мся>ться. ¹⁴³ У вид. 1912 р. Фенеэсов. ¹⁴⁴ У першому автогр. <то какая> тогда кая. ¹⁴⁵ У першому автогр. <порох> \502\ прах. ¹⁴⁶ У першому автогр. слово сверх дописане пізніше. ¹⁴⁷ У першому автогр. <но без плода> виправлено, як у даному автогр. ¹⁴⁸ У першому автогр. далі арк. 27, 28, 29 та половина лицьової сторони ненумерованого аркуша належать руці переписувача. ¹⁴⁹ У вид. 1912 р. съмягчить. ¹⁵⁰ У вид. 1894 р. сей. ¹⁵¹ У першому автогр. <тогда, когда> если. ¹⁵² У першому автогр. <пролазим тогда, когда> пролазить если. ¹⁵³ У першому автогр. <спорчена> спороченна. ¹⁵⁴ У першому автогр. <никакова> никоего. ¹⁵⁵ У вид. 1912 р. сдЂлать. ¹⁵⁶ У першому автогр. о <богЂ> бозЂ. ¹⁵⁷ У першому автогр. <земленое> земное. ¹⁵⁸ У першому автогр. <О когда б> Дабы. ¹⁵⁹ У першому автогр. слово позобати помилково виправлене на позабити (переписувач чи редактор не зрозумів українського слова). ¹⁶⁰ У першому автогр. слово Постой дописане пізніше. ¹⁶¹ У першому автотогр. <Ость на колосЂ? На колосЂ Ось подлинно и в колосЂ ость> виправлено, як у даному автогр. ¹⁶² У першому автогр. <зеленое мЂсто жолтого и ветхаго платья> виправлено, як у даному автогр. ¹⁶³ У вид. 1894 р. Не видима ли. ¹⁶⁴ У першому автогр. <в тЂ поры> в то время. ¹⁶⁵ У першому автогр. <как> когда. ¹⁶⁶ У першому автогр. <голова> глава. ¹⁶⁷ У першому автогр. <этой портрет> Сію икону. ¹⁶⁸ У першому автогр. <Луч> луча. ^169—170 У першому автогр. <сходят> снисходят. ¹⁷¹ У першому автогр. <пахарства> земледЂлства. ¹⁷² У даному автогр. було Друг; виправлено за авторською приміткою. ¹⁷³ У першому автогр. <вышла> выйшла. ¹⁷⁴ У першому автогр. далі <трусиш>. ¹⁷⁵ У першому автогр. Павлом. ¹⁷⁶ У першому автогр. <Месію нашол> виправлено, як у даному автогр. ¹⁷⁷ У першому автогр. далі арк. 33, 34, 35, 36 зроблені рукою переписувача. ¹⁷⁸ У вид. 1912 р. сказали. ¹⁷⁹ У вид. 1912 р. фонарь. ¹⁸⁰ У першому автогр. далі дочерей в мірЂ. ¹³¹ У першому автогр. <мене> мя. ¹⁸² У першому автогр. <с каким> с коликим. ¹⁸³ У першому автогр. <весма> велми. ¹⁸⁴ У першому автогр. <свобіду> свободу. ¹⁸⁵ У першому автогр. вдруг. ¹⁸⁶ У першому автогр. ГдЂ ни пойдіот, всіо свЂт. ¹⁸⁷ У першому автогр. <Подлинно> Правда. ¹⁸⁸ У першому автогр. <Однако> Едино. ¹⁸⁹ У першому автогр. <закрылась> закрывается, а слова и сокрылася дописані пізніше. ¹⁹⁰ У першому автогр. <ни> говорится. ¹⁹¹ У першому автогр. <совсЂм> вовся. ¹⁹² У першому автогр. <перепужонных> перестрашенных. ¹⁹³ У нашому автогр. <не должен быть> виправлено, як у даному автогр. ¹⁹⁴ У першому автогр. <отвЂдали> вкусили. ¹⁹⁵ У першому автогр. <кіоте> ківоте. ¹⁹³ У першому автогр. <неотменно> непремЂнно. ¹⁹⁷ У першому автогр. <пока б> дондЂже бы. ¹⁹⁸ У першому автогр. <чтоб> дабы. ¹⁹⁹ У першому автогр. а теперь его. ²⁰⁰ У першому автогр. <богом созданная> богозданная. ²⁰¹ У першому автогр. <сторона> страна. ²⁰² У першому автогр. <никакой> никоея. ²⁰³ У першому автогр. далі <знаменася на свЂт лица твоего>. ²⁰⁴ У першому автогр. <долой> долу. ²⁰⁵ У першому автогр. <опять> паки. ²⁰⁶ У першому автогр. помилкове виправлення: греческих и римских. ²⁰⁷ У першому автогр. далі <быть>. ²⁰⁸ У першому автогр. <подлинно> правда. ²⁰⁹ У першому автогр. <лучь> лучу. ²¹⁰ У першому автогр. <Что за полза> Кая польза. ²¹¹ У першому автогр. <ВЂдь ей должно опуститися> виправлено, як у даному автогр. ²¹² У першому автогр. <И мы ничто иное, как мечта> виправлено, як у даному автогр. ²¹³ У першому автогр. <все> ece-на-все. ²¹⁴ У першому автогр. <Что это за язык> виправлено, як у даному автогр. ²¹⁵ У першому автогр. <очень> вельми. ²¹⁶ У першому автогр. <и нету жывота> и нЂсть живота. ²¹⁷ У першому автогр. <на> которого <ты>. ²¹⁸ У першому автогр. <бЂсе нЂмый, языче глухый и пустый> виправлено, як у даному автогр. ²¹⁹ У першому автогр. <ВЂдь ты> ВЂдай, что ты. ²²⁰ У першому автогр. <в твоем нутрЂ> во утробЂ твоей. ²²¹ У першому автогр. <спрашуеш> вопрошаешь. ²²² У першому автогр. <Іерусалимском> Іерусалима. ²²³ У першому автогр. <Да для чего ты не поіош?> виправлено, як у даному автогр. ²²⁴ У першому автогр. <изучился> научился. ^225—226 У першому автогр. <пока> дондеже. ²²⁷ У першому ав-\503\тогр. <утЂште — лева> параклитова. ²²⁸ У першому автогр. вселенія. ²²⁹ У першому автогр. <Всіо то, что мы ни знаем> виправлено, як у даному автогр. ²³⁰ У першому автогр. далі <что такое то есть человЂк>. ²³¹ У першому автогр. дочер. ²³² У першому автогр. <лЂсницы> лЂствицы. ²³³ У першому автогр. <заснет> уснет. ²³⁴ У першому автогр. <шафЂр> сапфир. ²³⁵ У першому автогр. <небесну> небесную. ²³⁶ У першому автогр. молні<я>а. ²³⁷ У першому автогр. <в>пасте. ²³⁸ У першому автогр. <стереть> стерти. ²³⁹ У першому автогр. <как ни есть> хоть. ²⁴⁰ У першому автогр. Тое<тЂ> что. ²⁴¹ У першому автогр. <сынишкы> сыночка. ²⁴² У першому автогр. <что нужды в прочем> кая ж нужда в протчем. ²⁴³ У першому автогр. <свЂтовой> свЂцкой. ²⁴⁴ У першому автогр. <или согласіе із священного писанія слов із слЂдующым стихом> виправлено, як у даному автогр. ²⁴⁵ У першому автогр. <басню> притчу. ²⁴⁶ У першому автогр. <какой-нибудь> какій-либо. ²⁴⁷ У першому автогр. <сказал> говорит. ²⁴⁸ У першому автогр. <помЂшкав> помедлЂв. ²⁴⁹ У першому автогр. <Не знаю что за дух волочет> виправлено, як у даному автогр. ²⁵⁰ У першому автогр. <здЂсь> здЂ. ²⁵¹ У першому автогр. <земледЂльцев с семьями> виправлено, як у даному автогр. ²⁵² У першому автогр. <Полно. Зачынай тепер пЂть псалом твой> виправлено, як у даному автогр. ²⁵³ У першому автогр. тут і далі слово хор дописане пізніше. ²⁵⁴ У першому автогр. нечестив<.ой>ых. ²⁵⁵ У першому автогр. <в трех голосах> в троих тонах. ²⁵⁶ У вид. 1912 р. изъясняет. ²⁵⁷ У першому автогр. наступних фраз репліки Антона немає. ²⁵⁸ У першому автогр. далі <беззаконіе свое>. ²⁵⁹ У першому автогр. <имЂет или> и двЂ. ²⁶⁰ У першому автогр. <друзья> други. ²⁶¹ У першому автогр. <музыкы> мусикіи. ²⁶² У вид. 1912 р. слова многих немає. ²⁶³ У першому автогр. слів в сердцЂ своем немає. ²⁶⁴ У даному автогр. слів у кв. дужках не було. Виправлено за авторською приміткою. ²⁶⁵ У вид. 1912 р. сердце. ²⁶⁶ У першому автогр. слова Позабыл ты уже оное? «Глубоко сердце человЂку и человЂк есть» дописані пізніше. ²⁶⁷ У першому автогр. слова Иждените бЂса дописані пізніше. ²⁶⁸ У першому автогр. слово Симфоніа дописане пізніше. ²⁶⁹ У вид. 1894 р. далі мною. ²⁷⁰ У першому автогр. слово Слушай дописане пізніше. ²⁷¹ У першому автогр. <Да> Но. ²⁷² У першому автогр. <голосом> гласом. ²⁷³ У вид. 1912 р. всякую. ²⁷⁴ У першому автогр. слова рече господь дописані пізніше. ²⁷⁵ У першому автогр. далі <сохраненіе закона>. ²⁷⁶ У першому автогр. <Вот новая рЂчь «Ръх» услышу, что речет во мнЂ господь: мир «РЂх»> виправлено, як у даному автогр. ²⁷⁷ У першому автогр. слова и исцЂли их дописані пізніше. ²⁷⁸ У першому автогр. слова доколЂ сЂчеши дописані пізніше. ²⁷⁹ У першому автогр. <НЂт> Ни. ²⁸⁰ У першому автогр. <когда б> дабы. ²⁸¹ У першому автогр. <уш> уже. ²⁸² У першому автогр. <что ты> будьто. ²⁸³ У першому автогр. <мЂсто> вмЂсто. ²⁸⁴ У першому автогр. <без вкуса> не имея вкуса. ²⁸⁵ У вид. 1912 р. сполучника и немає. ²⁸⁶ У першому автогр. <поіош> поешь. ²⁸⁷ У вид. 1912 р. язык наш. ²⁸⁸ У першому автогр. <рту> ртЂ. ²⁸⁹ У першому автогр. слово духа дописане пізніше. ²⁹³ У першому автогр. <Запой, старык> Воспой, старик. ²⁹¹ У першому автогр. <наружь> наружности. ²⁹² У першому автогр. <біот> бьет. ²⁹³ У першому автогр. <поіот> поет. ²⁹⁴ У першому автогр. це слово дописане пізніше. ²⁹⁵ У першому автогр. цю репліку дописано пізніше. ²⁹³ У першому автогр. <одежа> одежда. ²⁹⁷ У першому автогр. слова только одних дописані пізніше. ²⁹⁸ У першому автогр. <потолЂ> дотолЂ. ²⁹⁹ У першому автогр. <поколЂ> доколЂ. ³⁰⁰ У першому автогр. <чтоб> дабы. ³⁰¹ У вид. 1894 та 1912 рр. вождь. ³⁰² У першому автогр. слова и веселіе дописані пізніше. ³⁰³ У першому автогр. слова и глаголах дописані пізніше. ³⁰⁴ У першому автогр. слова Вот что! дописані пізніше. ³⁰⁵ У першому автогр. слова Всяка плоть сЂно дописані пізніше.

До стор. 154 Наркісс нарицается кЂкій цвЂт и нЂкій юноша. — В одній з легенд стародавньої грецької міфології розповідається про сина річкового бога Кефіса та німфи Ларіопи — Нарциса, який закохався у \504\ власне зображення у воді струмка і вмер від нудьги за собою. Цим іменем названа квітка, що виросла на його могилі. Для Сковороди образ Нарциса є символом самопізнання людини. При цьому філософ засуджує закоханість у власну плоть і обстоює думку про необхідність пізнання внутрішнього духовного начала як передумови досягнення щастя.

До стор. 154. ...из обветшалыя богословій египетскія, яже есть матер еврейскія. — Тут під «богословією» мається на увазі єгипетська та іудейська міфологія.

До стор. 154. ...Софіина дщерь. — Тобто дочка Мудрості.

До стор. 154. ...не гонит вЂтры со Исавом... — За біблією, син Ісаака — Ісав був неспокійним, захоплювався ловлею звірів; за сочевицю поступився правом першородства перед молодшим братом Іяковом, який став зачинателем роду ізраїльтян.

До стор. 156. ...феваіадскія премудрости! — Очевидно, йдеться про премудрість єгипетської міфології. Фіви — приблизно в 13 ст. до н. е. були столицею Єгипту і центром єгипетської культури.

До стор. 156. ...ідол поля Деирскаго. — Мається на увазі біблійна легенда про кумира з золотою головою та мідним тулубом, який був споруджений на Деїрському полі, біля Вавілона.

До стор. 157. ...во Вавилонской сей пещЂ... — За біблійною легендою, у вогненну піч було вкинуто трьох товаришів пророка Даниїла, які не бажали поклонитися ідолові.

До стор. 157. ...елиссейское желЂзо. — Згідно з біблійною легендою, на молитву пророка Єлисея, сокира, яку впустив у воду дроворуб, виплила на поверхню. Сковорода заперечує можливість подібних чудес як таких, що суперечать «невидимій натурі», але визнає можливість витлумачувати це оповідання алегорично. Про чудо Єлисея розповідається в «Четвертій книзі царств» (гл. 6).

До стор. 158. ...Давид не истинный ли есть Наркісс? — Показово, що Сковорода не визнає істотної різниці між Нарцисом і Давидом, однаково (алегорично, а не буквально) витлумачує легенди про них. Це ж стосується й зіставлення Нарциса з пророком Ісайєю.

До стор. 158. ...Навал и Сомнас. — Образи псевдовчених, лжепророків, які хапаються за зовнішність і не здатні пізнати сутність речей. Ім’я Навала зустрічається в біблії: так звали чоловіка Авігеї, яка стала потім однією з дружин Давида.

До стор. 167. ...измЂрить самих себе с Павлом... — Апостол Павло, до висловлювань якого не раз звертається Сковорода, закликав людей пізнавати в собі бога і бути обережними в своїх вчинках.

До стор. 171. Стань на стражЂ со Аввакумом. — Аввакум — біблійний пророк, якому приписується одна з книг Старого завіту біблії. Аввакум критикує неспокійні та горді душі, прагнення до збагачення.

До стор. 178. Сын Науин и Халеб. — Згідно з біблією, в обітовану богом землю з шестисот тисяч чоловік прийшли тільки Ісус Навин та Халев з дочкою.

До стор. 183. ...Сирахов сын. — Один із міфічних пророків, автор книжки «Життя Іисуса, сына Сирахова», яку не завжди включають до канонічного тексту біблії. Сковорода часто звертався до висловлювань Сираха.

До стор. 193. Симфоніа... — Подальший текст симфонії у відомому авторському списку творів Сковороди, що дійшов до нас у листі Сковороди до Ковалинського від 26 вересня 1790 р., фігурує як самостійний твір під номером 3.

СИМФОНІА, НАРЕЧЕННАЯ КНИГА АСХАНЬ, О ПОЗНАНІИ САМОГО СЕБЕ

Діалог «Асхань» автор датує 1767 роком. Але ця дата поставлена через багато років після написання твору. Тому її важко узгодити з іншими фактами біографії Сковороди. Єдине, що можна сказати напевно, \505\ так це те, що спочатку був написаний «Наркісс» (1769 — 1771 рр.), а трохи згодом — «Асхань». Твір спочатку мав назву «Симфоніа с сим стихом: Аще не увЂси тебе, о добрая в женах, изыди ты в пятах паств и паси козлища твоя у кущей пастырских (ПЂснь пЂсней)». Але автограф не зберігся, бо його знищив сам автор: «Я ее, ожелчившися, спалил в ОстрогожскЂ», писал Сковорода в 1790 р. в листі до М. І. Ковалинського, який, очевидно, просив рукопис твору. Далі в тому ж листі автор повідомляє, що список свого твору він виявив у Як. Правицького, до якого радить звернутися і Ковалинському. Напевно, Правицькому належала копія, зроблена з автографа. Пізніше Правицький повернув список автору. Відомо, що в кінці життя Сковорода поновлював деякі свої твори, переписуючи їх заново або вносячи виправлення у ранні автографи. Але список у «Симфонії...» Сковорода не переробляв: він обмежився тим, що прочитав його і зробив деякі виправлення в тексті, над рядками та на полях. Крім того, Сковорода доповнив твір дарчим листом до М. І. Ковалинського, написаним, мабуть, у 1790 р. У такому вигляді твір дістав назву «Асхань». Цей список зберігся і дійшов до нас у рукописному зібранні Ковалинського. Раніше належав ДБЛ (відділ рукописів, шифр М. 1488/а), а тепер зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 22). Рукопис має 59 пронумерованих аркушів (нумерація пізніша), переплетених у зошит з шкіряною оправою. На лицьовій стороні ненумерованого аркуша напис: «Сочиненіє Григорія Сковороды. «Асхань». При нем письмо к другу, писанное собственною рукою его». На лицьовій стороні пронумерованого аркуша рукою автора за новим правописом написано: «Симфоніа, нареченная книга Асхань, о познаніи самого себе. Рождена 1767-го лЂта». Автограф листа до М. І. Ковалинського також написаний за новим правописом. За цим же правописом рукою автора на звороті арк. 2 написана «Главизна книги», яка, очевидно, належить до кінця 80-х років. Пізній характер мають і примітки-виправлення Сковороди, бо вони також подаються за новим правописом (див. арк. 3, 19, 39 та ін.). Список зроблено у 80-і роки XVIII ст. Про це свідчать і цифрові філіграні паперу, найбільш ранні з яких належать до 1779 р. (арк. 2, 5, 6, 60), а найбільш пізні — до 1785 р. (арк. 3, 4, 17, 19, 23).

Крім цього, читаного автором списку, збереглись ще три пізніші списки.

Найранніший із них, що має назву «Сочиненіє Григорія Савича Сковороди. О познаніи самого себя. Симфонія с тим стихом: Аще не увЂси самую тебе, о добрая в женах, изыди ти в пятах паств и паси козлища твоя у кущей пастырских (ПЂснь пЂсней)», зберігається у відділі рукописів ДБЛ (рукоп. фонд. б-ки, дод. 199). Він має 115 пронумерованих зброшурованих аркушів. Зроблений в 1794 р. другом Сковороди С. Дятловим. Цікавий тим, що побував у духовній цензурі і має численні цензорські помітки та купюри.

Певний інтерес має і список із зібрання Філарета — Миропольського, який пізніше належав Київській духовній академії. Зараз зберігається в відділі рукописів ЦНБ за шифром 326 Л. (Муз. 605/7). Список має 32 пронумерованих аркуші, переплетені в зошит з картонною обкладинкою. При цьому спискові немає листа до М. І. Ковалинського. Це також свідчить про те, що список міг бути зроблений із списку, який належав Правицькому і який ще не побував у руках автора.

Був ще один список, який раніше зберігався в Полтавському краєзнавчому історичному музеї, але де він зараз — невідомо.

Про діалог «Асхань» знали давно, але вперше його надруковано тільки в 1912 р. на стор. 123 — 190, за списком із зібрання Ковалинського, який видавець вважав автографом.

У даному виданні твір друкується за відредагованим автором і тому найбільш авторитетним списком.

Виправлення автор робив на полях або між рядками рукопису. При цьому виправлених слів і фраз не викреслював. У даному виданні \506\ авторські виправлення в основному внесені в текст з відновленими застереженнями у різночитаннях.

Різночитання списків:

¹ Лист до М. І. Ковалинського є автографом. У сп. 605/7 цього листа немає. ² У сп. 605/7 цього заголовка немає. Текст починається з розмови дійових осіб. ³ У сп. 605/7 Лица бесЂдующіе. ⁴ Це ім’я на початку рукопису в кількох випадках написане помилково — Памво. ⁵ У даному сп. слова во мнЂ написані рукою Сковороди над рядком. ⁶ У даному сп. слова у кв. дужках дописано за авторською приміткою. ⁷ У даному сп. це слово автор написав над рядком замість слова розумЂвающих. ⁸ У сп. 605/7 сказать. ⁹ У даному сп. це слово автор написав замість волфы. ¹⁰ У сп. 605/7 говорит. ¹¹ У даному сп. автор написав замість слова домык. ¹² У даному сп. слова ни числа автор дописав пізніше. ¹³ У даному сп. це слово автор написав на полі замість Оссія. ¹⁴ У даному сп. це слово автор написав над рядком замість погубить. ¹⁵ У даному сп. це слово автор написав на полі рукопису замість зависть. ¹⁶ У даному сп. це слово автор написав на полі замість волфами. ¹⁷ У даному сп. це слово автор написав на полі замість стучи. ¹⁸ У даному сп. слова у кв. дужках дописано за авторською приміткою. ¹⁹ У даному сп. на полі рукопису проти цього рядка — NB. ²⁰ У даному сп. слова у кв. дужках дописано за авторською приміткою. ²¹ У даному сп. це слово автор написав на полі замість скотскую. ²² У даному сп. це слово автор написав на полі замість слова довольно. ²³ У даному сп. на полі рукопису проти цього рядка — NB. ²⁴ У даному сп. на полі рукопису проти цього рядка — NB. ²⁵ У даному сп. слова в кв. дужках дописано за авторською приміткою замість слів уразумЂю ту. ²⁶ У даному сп. це слово автор дописав над рядком. ²⁷ У даному сп. слова в кв. дужках дописано за авторською приміткою. ²⁸ У даному сп. це слово автор написав на полі рукопису замість земли. ²⁹ У даному сп. слова дай тЂ автор написав на полі замість дайте. ³⁰ У сп. 605/7 Сіи свинныи. ³¹ У даному сп. це слово автор написав на полі рукопису замість листов. ³² У даному сп. це слово автор написав на полі рукопису замість поверхное. ³³ У даному сп. це слово автор написав замість слова матерой. ³⁴ У даному сп. це слово автор написав на полі рукопису замість получишь. ³⁵ У даному сп. на полі проти цього рядка — NB. ³⁶ У даному сп. слова таковаго сердца автор дописав на полі. ³⁷ У даному сп. проти цього рядка на полі є нерозбірлива примітка автора. ³⁸ У даному сп. слова в свой же автор написав замість в той же. ³⁹ У даному сп. на полі проти цього рядка — ХС [Христос]. ⁴⁰ У даному сп. слова у кв. дужках дописано за авторською приміткою. ⁴¹ У сп. 605/7 далі «Прав обнови во утробЂ моей». ⁴² У даному сп. слова с плотію и называют... автор дописав на полі. ⁴³ У даному сп. це слово автор написав на полі замість сказа. ⁴⁴ У даному сп. це слово автор написав на полі замість божіей. ⁴⁵ Це слово дописано за сп. 605/7. ⁴⁶ У даному сп. це слово дописав автор на полі. ⁴⁷ У даному сп. слово пара автор написав над рядком.

До стор. 201. Асхань. — Назва цього твору походить від імені Асхань — дочки Халева, яка, за біблією, разом з батьком досягла землі «обітованної». Сковорода твердить, що це ім’я означає також красу. Історія Халева та Асхані викладена в «Книзі Ісуса Навина» (гл. 14 і 15) Старого завіту біблії.

До стор. 201. Любезный друже Михайле! — Лист адресовано М. І. Ковалинському.

До стор. 201. ...написал я книгу сію в лЂсах Земборских. — Твір був написаний у маєтку поміщиків Земборських, де, як свідчать біографи, перебував Сковорода в 1769 — 1770 рр.

До стор. 201. ...из Ноева ковчега... — Згідно з біблійною легендою, від всесвітнього потопу, яким бог покарав грішних людей, праведник Ной врятувався на кораблі (ковчезі), що його сам збудував.

До стор. 201. ...роги и лучи на гла†Мойсею. — Мойсея зображали рогатим і з ореолом навколо чола.

До стор. 202. ...царь Содомскій... — Йдеться про Лота, який після все-\507\світнього потопу розділив свої володіння з Авраамом, обравши собі землі біля Йордану, з містами Содом і Гоморра.

До стор. 203. ...во ІсусЂ НавинЂ. — Мається на увазі «Книга Ісуса Навина», частина Старого завіту біблії.

До стор. 203. ...в «Третей КнигЂ Царств»... — Тобто в одній з частин Старого завіту в біблії. Про наведений нижче епізод з стосунків Соломона з царицею Савською розповідається у гл. 10.

До стор. 204. ...как євангеліє пожерто Мойсеовыми книгами... — Йдеться про перші п’ять розділів біблії, авторство яких приписують Мойсею. Євангелія, авторами яких вважають пророків, багато в чому повторюють «п’ятикнижіє» Мойсея та інших книг Старого завіту біблії.

До стор. 205. ...в «КнигЂ Числ»... — Йдеться про четверту книгу Мойсея, яка є частиною Старого завіту біблії.

До стор. 205. ...на ФаворЂ. — Фавор — священна гора, описана в біблії.

До стор. 208. ...Міхей поет... — Наведені далі слова взято з книги пророка Міхея, яка є частиною Старого завіту біблії. Вони є вільним викладом 8 — 10 віршів третьої глави.

До стор. 208. ...Іоиль говорит... — Це і наступні послання взято з «Книги пророка Іоїля», що є частиною Старого завіту біблії.

До стор. 209. ...о которых Захарія... — Тут і далі посилання на Захарію стосуються «Книги пророка Захаріи», яка становить частину Старого завіту біблії.

До стор. 209. ...вопіет Осіа. — Тут і далі маються на увазі посилання еа «Книгу пророка Осії» — частину Старого завіту біблії.

До стор. 209. ...сціэнція... — Наука, вміння (від латинського scientia).

До стор. 212. ...вопіет Авдій... — Тут і далі посилання на «Книгу пророка Авдія» — частину Старого завіту біблії.

До стор. 212. ...кричит Амос... — Тут і далі посилання взято з «Книги пророка Амоса» — частини Старого завіту біблії.

До стор. 214. Не отгоняй же и левита. — Левітами називали нижчих прислужників релігійного культу у стародавніх євреїв.

До стор. 216. ...о коей приточник... — Тобто Соломон у книзі «Притчі Соломона».

До стор. 216. ...Павел желает ефесіанам... — Йдеться про «Послання до ефесіян» апостола Павла, яке є частиною Нового завіту біблії.

До стор. 217. То ж и Колоссаем... — Мається на увазі «Послання до Колоссян» апостола Павла, яке є частиною Нового завіту біблії. Наведені слова взяті з другої глави (вірші 8, 9).

До стор. 217. ...[о]свободивши от легеона бЂсов... — Легенда про це чудо Ісуса розповідається в «Євангелії від Луки» — частині Нового завіту біблії (гл. 8).

До стор. 217. ...Хамово племя... — За біблійною легендою, сини врятованого Ноя — Сим, Хам та Яфет виготовили молоде вино, від якого сп’янів їх батько і заснув голий у шатрі. Хам, побачивши це, висміяв батька і розповів братам, за що Ной оголосив йому прокляття.

До стор. 220. ...Адонай господь... — Одне з імен іудейського бога, яке вживалося при читанні біблії вголос.

До стор. 222. ...вопіет Малахіа. — Тут і далі посилання на «Книгу пророка Малахії» — частину Старого завіту біблії.

До стор. 223. ...преобразился в столп солоный. — Сковорода натякає на легенду про дружину Лота. Цей образ автор поклав в основу трактату «Жена Лотова».

До стор. 223. Не о тебЂ ли пишется во ІовЂ. — Тут і далі посилання на «Книгу Йова» — Частину Старого завіту біблії.

До стор. 236. ...у Даніила звЂри... — Мається на увазі біблійна легенда, згідно з якою пророк Даниїл, кинутий у яму на розтерзання хижим звірам, залишився неушкодженим. \508\

До стор. 238. ...о коих Софонія... — Тут і далі маються на увазі посилання на «Книгу пророка Софонії» — частину Старого завіту біблії.

До стор. 247. Вот и Наум... — Тут і далі Сковорода посилається на «Книгу пророка Наума» — частину Старого завіту біблії.

До стор. 249. «Книга Левитская»... — Інакше: «Книга Левит» — друга з приписуваних Мойсею книжок Старого завіту біблії.

БЕСЂДА, НАРЕЧЕННАЯ ДВОЕ, О ТОМ, ЧТО БЛАЖЕННЫМ БЫТЬ ЛЕГКО

Твір завершує собою «цикл» з трьох бесід, які автор об’єднав спільною нумерацією. У листі до М. І. Ковалинського від 26 вересня 1790 р. у складеному автором реєстрі творів цей діалог іде під номером 13 і має назву «БесЂда 3-я, нареченная двое **» (кількість зірок в цьому списку визначає авторську оцінку).

У творі немає авторської дати. Немає і супровідного дарчого листа. Досі твір орієнтовно відносили до 1772 р. На підставі уточнених біографічних даних Л. Є. Махновець датує діалог 1781 р. (див.: Л. Є. Махновець. Григорій Сковорода, К., 1972), у даному виданні з технічних причин діалог подано у цьому, а не в другому томі, де вміщені твори 80-х років.

Твір дійшов до нас в одному автографі та двох списках. Автограф міститься у зібранні М. І. Ковалинського. Раніше він зберігався у відділі рукописів ДБЛ (шифр М. 1488/г), а зараз — у відділі рукописів ІЛ (ф. 81, № 9). Автограф твору міститься в одному зошиті з автографами інших двох творів Сковороди, на арк. 1/41 — 26/66.

Нумерація аркушів внутрішня і загальна. Цифрові філіграні паперу належать до 1781 р. (арк. 17/57, 21/61, 26/66).

У першій половині автографа місцями текст автор навів пізніше іншим чорнилом. Текст другої половини автографа, як і друга редакція «Наркісса», написаний іншим чорнилом і на іншому папері. Можливо, що ця частина тексту відновлювалась автором у 80-ті роки, але не пізніше 1785 р., бо правопис його лишався без змін.

У відділі рукописів ДБЛ (фонд Ундольського, № 1262) зберігається список твору, що надійшов з духовної цензури. На ньому є підписаний 15 вересня 1836 р. цензорський дозвіл на друкування та різні цензорські помітки. Другий список належав спочатку епіскопу Філарету, а потім — Миропольському, від якого надійшов до бібліотеки Київської духовної академії; зараз зберігається у відділі рукописів ЦНБ за шифром 326 Л (Муз. 605/11). Рукопис має 17 аркушів, переплетених у зошит з картонною обкладинкою.

Д. І. Багалій вважав, що у виданні 1894 р. (стор. 62 — 80) твір друкується вперше. Але насправді вперше твір був опублікований у 1837 р. Московським попечительним комітетом «Человеколюбивого общества» під назвою «БесЂда двое...», а потім — у виданні 1861 р. (стор. 203 — 244). У виданні 1912 р. його надруковано на стор. 191 — 210.

У цьому виданні твір друкується за автографом.

До стор. 263. БесЂда, нареченная двое... — У цьому творі Сковорода розглядає питання про дві натури, або два начала — вічне (духовне) і тлінне (матеріальне) — як основу для з’ясування того, як людина може досягти щастя у своєму житті.

До стор. 267. ...Иродова плясавица... — Мається на увазі біблейний персонаж — дочка Іродіади, яка танцювала перед іудейським царем Іродом і в нагороду за це попросила голову Іоанна Хрестителя.

До стор. 268. ...пляшут, будьто от Орфеевой псалтыри... — Маються на увазі пісні та музика легендарного співця Орфея, що змушували танцювати навіть Сирен.

До стор. 269. Inveni portum Jesum... (і далі). — Я знайшов гавань — \509\ Ісуса. Плоть, світе, прощайте! Досить вже ви мене непокоїли. Тепер я знайшов надійний спокій (лат.)..

Ця латинська епіграма своїми мотивами вельми приваблювала філософа. За свідченням Сковороди в листі до М. Ковалинського, вона належить Лесажу (див. лист № 55). До Сковороди цей двовірш знаходимо в «Поетиці» Митрофана Довгалевського.

До стор. 270. ...євангельскій маргарит. — Маргарит — перлина; маргаритами називались також книги вибраних творів отців церкви, наприклад, Іоанна Златоуста.

До стор. 270. ...подобен троянскому коню. — Згідно з стародавніми міфами, грекам вдалося перемогти Трою у відомій Троянській війні за допомогою спорудженого ними дерев’яного коня; всередині коня сховалися воїни, які вночі вийшли з нього і, знищивши варту, троянців, відчинили міську браму Трої. Міф цей був оброблений Вергілієм в «Енеїді» та в творах інших авторів.

До стор. 270. ...имперіал. — Золота грошова одиниця вартістю в 10 крб. Чеканилась в 1755 р.

До стор. 273. ...iubileus annus. — Юзілейний рік. Цей ьираз Сковорода вживає неодноразово, пов’язуючи з ним ідею духовного відродження людини.

До стор. 275. ...Финикс. — Точніше: Фенікс — у стародавній єгипетській міфології казковий птах, який, згоряючи у своєму гнізді, знову відроджувався з попелу.

До стор. 277. Хочеш ли быть Павлом Фивейским? Антоніем Египетским или Савою Освященным? — Павла Фівського вважають одним з перших християнських ченців (вмер 341 р.), який прожив 91 рік у Фіваіді біля струмка під пальмою.

Антоній Великий — пустельник, що помер 356 р. в Єгипті. В «житіях» його описують фантастичні візії та диявольські спокуси. Вважається батьком чернецтва.

Сава Освященный — один із християнських святих (вмер в 532 р.), що жив у пустелі поблизу Йордану і заснував монастир; автор богослужебного уставу.

До стор. 277. ...капишон Пахоміев. — Пахомій — християнський святий (вмер 348 р.), який заснував монастир в Тавенні, де запровадив суворий устав.

До стор. 277. ...обсерваторіум. — Башта, маяк, символ пильності, далекоглядності та здатності проникнення в сутність речей.

До стор. 278. Чиста птица голубица... (і далі). — Скворода цитує вірш, що належить Георгію Кониському (див.: Н. И. Петров. Пиитика Георгія Конисского. О словесных науках в Киевской духовной академии. — «Труды Киевской духовной академии», 1867, т. 1, стор. 98).

До стор. 279. В любезной моей Унгаріи... — Йдеться про Угорщину, в якій Сковорода перебував у 1745 — 1750 рр. Це одне з небагатьох спостережень етнографічного характеру, яких так мало в творах Сковороди.

До стор. 280. ...Americus Columbus. — Американський Колумб (лат.). — Йдеться про Христофора Колумба, який відкрив Америку. Спираючись на співзвучність слів Колумб і голуб, Сковорода зіставляє описане в біблії відкриття землі голубом, який після всесвітнього потопу повернувся на ковчег з оливковою гілкою, з відкриттям нової землі Колумбом.

БЕСЂДА 1-Я, НАРЕЧЕННАЯ OBSERVATORIUM (СІОН)

До останнього часу доля цього твору, включеного Сковородою до реєстру написаних ним творів, що його він надіслав М. Ковалинському 26 вересня 1790 р., лишалася невідомою. Дослідники не натрапляли ні на списки, ні на автограф твору. Тільки недавно у відділі рукописів ДБЛ (ф. 14, оп. 1365), у неописаних раніше фондах бібліотеки Арсеньєва, серед \510\ масонських рукописів І. А. Табачников виявив автограф цього твору в зошиті, що має назву «Сочиненія Г. С. Сковороды».

У цьому зошиті містяться три автографи Сковороди, а саме: «БесЂда 1-я, нареченная Observatorium (Сіон)» — на арк. 1 — 19₁, «БесЂда 2-я, нареченная Abservatorium Specula (еврейски — Сіон)» — на арк. 20 — 34 та «Пря бЂсу со Варсавою» — на арк. 35 — 50.

Даний твір написано за старим правописом, вживаним Сковородою до 1785 р. Ні пізніших виправлень, ні дарчого листа, ні дати написання твору немає.

До якого часу слід віднести написання цього твору? Публікуючи його, І. Табачников на підставі водяних знаків та цифрових філіграней на арк. 45 і 49, де міститься автограф діалога «Пря бЂсу со Варсавою», робить висновок, що всі три твори цього зошита були написані «близько 1780 — 1784 рр.» (див.: «Філософська думка», 1971, № 5, стор. 95). Тим часом папір автографів різний і кольором, і розміром, а отже, і часом його виготовлення. Папір перших двох діалогів явно старіший від паперу, на якому є цифрові філіграні. Це означає, що немає незаперечних підстав відносити перші два діалоги до першої половини 80-х років. Своєю філософською проблематикою, способом її розв’язання, характером образної символіки даний твір органічно пов’язаний з діалогами початку 70-х років. В обох діалогах «Сіон» виступають ті ж співрозмовники, що і в наступних творах Сковороди, написаних у 70-х роках. Тому новознайдені діалоги вміщені перед твором «Розглагол о древнем мірЂ». Отже, твір можна датувати 1772 р. На першій сторінці автографа — латинський дарчий напис автора про дарування рукопису А.І. Ковалевському, в маєтку якого в Іванівці Сковорода найчастіше жив в останні роки і помер.

Твір вперше опублікував І. А. Табачников у журналі «Філософська думка» (1971, № 5). У даному виданні подається за автографом.

¹ В автографі далі грецький напис: ‘Ύλη πρίς τόν δίάλογον τόν περί τη̃ς εύδαίμονίας ¹.

¹ Матеріал для діалога про щастя (грецьке).

До стор. 282. Observatorium (Сіон). — Обсерваторія — місце спостереження за небесними світилами. На «священній горі» Сіон, за біблією, було збудовано храм Давида, який високо підносився над землею. З цими образами, так само як і з Александрійським маяком на о. Фарос, баштою біблійного пророка Аввакума тощо, Сковорода символічно пов’язував уявлення про пильність духу, про прагнення до самопізнання і самовдосконалення.

У цьому творі Сковорода розвиває вчення про дві натури, про дві сторони всього сущого. Він закликає не зупинятися на зовнішній, видимій стороні речей і явищ, а проникати за завісу зовнішності, вглиб, в сутність речей. Пізнати істину людина може, насамперед пізнаючи себе та вдосконалюючи свої природні здібності. Порівняно багато місця тут відводиться обгрунтуванню алегоричного способу пізнання істини.

До стор. 283. ...член секти Пирронскія. — Маються на увазі послідовники філософії скептика Піррона з Еліди (бл. 365 — 275 до н. е.), який твердив, що речі непізнаванні, проповідував відмову від знання, спокій, байдужість до пристрастей — атараксію. Погляди Піррона знайшли багатьох послідовників, до яких зокрема слід віднести Енесидема (автора праць «Пірроновські промови», «Пірроновські нариси» та ін.) та Секста Емпірика (автора праці «Пірронові засади»).

До стор. 284. Взглянь на востающаго пред Петром Енея! — Мовиться про епізод, описаний в «Діяннях святих апостолів» (гл. 9): про зцілення апостолом Петром жителя Лідди Енея, який вісім років лежав хворий.

До стор. 285. Фивейская уродливая Сфинга... — Йдеться про міфічне чудовисько Сфінкса. \511\

До стор. 285. Нетопыр вопрошал птенцов... — Нетопир — летюча миша. Сковорода має на увазі байковий сюжет, використаний ним у байці «Нетопыр и два птенца — горлицын и голубинин», яка увійшла до збірки «Басни Харьковскія».

До стор. 287. ...Кум Аввакум. — Йдеться про пророка Аввакума, якому приписують авторство однієї з книг Старого завіту біблії. Друга глава книги пророка Аввакума й розпочинається словами: «На стражу: мою стану...», які тлумачаться алегорично як заклик повернутися до самого себе.

До стор. 288. ...пісеньку... сію гамаліевскую:

Буря море раздымает,

ВЂтер волны... — Мається на увазі одна з пісень-кантів початку XVIII ст., яка оспівує небезпеки морського плавання під час шторму, корабельну катастрофу; запис її зберігся в рукописному збірнику, описаному А. В. Позднєєвим (див.: Хрестоматия русской литературы XVIII века, М., 1952, стор. 38 — 39). Очевидно, пісня названа гамаліївською тому, що в її основі лежать ті самі перекази про морські походи полковника Гамалії, які пізніше Т. Г. Шевченко використав у поемі «Гамалія».

До стор. 289. ...что значит адамант... — Тут Сковорода натякає на відомий байковий сюжет про півня, що знайшов коштовний камінь у гної.

До стор. 289. ...амбра или умбра. — Амбра — це запашна речовина, яку видобувають з шлунка китів-кашалотів, переносно — аромат. Умбра — тінь (від латинського umbra). Для Сковороди це — не проста гра слів, а символи двох протилежних рядів понять: високих і низьких, вічних і тлінних.

До стор. 291. ...погибаем ... в священнейшем сем лабиринтЂ... — Згідно з міфами, Лабіринт був збудований Дедалом для крітського царя Міноса. Символізує складне, заплутане становище, з якого важко знайти вихід.

До стор. 291. ...пес, пловучи, хватал на водЂ тЂнь... — Натяк на сюжет відомої езопівської байки про собаку, яка, переходячи через річку з шматком м’яса, побачила у воді свою тінь, кинулася на неї, щоб відібрати м’ясо, і загубила свій шматок.

До стор. 291. ...Діоген, в полдень с фонарем ищущи человЂка... — За свідченням Діогена Лаертського (Лаерція), грецький філософ-кінік Діоген з ліхтарем серед білого дня шукав справжню людину.

До стор. 292. ...паче египетскія гадательныя оныя льво-дЂвы! — Сфінкс — чудовисько з лев’ячим тулубом та жіночою головою, яке вбивало прохожих, що не могли відповісти на загадку про людину. Чудовисько жило, за міфами, на скалі біля м. Фіви. Цей міф греки запозичили з єгипетської міфології.

До стор. 292. ...предревній Эдып... — Едіп був першим, хто розгадав загадку Сфінкса: «Хто ходить ранком на чотирьох ногах, опівдні на двох, а ввечері на трьох?», сказавши, що це людина в дитинстві, зрілому та похилому віці. І Сфінкс зі скали кинувся в море, а Едіп став фіванським царем.

До стор. 293. Ex musca elephantem — З мухи [робити] слона (лат.). Ex cloaca aream. — З клоаки [робити] жертовник (лат).

До стор. 293. Porticibus non judicis utere vulgi. — Користуйся стежками юрби, але не її думками (лат.). — Ці мотиви творчості Горація знайшли відображення у ряді творів Сковороди.

До стор. 293. Видал ли ты деревенску маску, что зовут кобыла? — Очевидно, йдеться про «кобелю» — рибалське знаряддя, бо серед значень слова «кобила» не зафіксовано того, якого йому надає в тексті твору Сковорода. \512\

До стор. 294. ...по ...наружным городским ругам... — Ругами називалася земля, віддана в користування духівництву.

До стор. 295. Отсюду родилось слово символ. — Без розкриття змісту сковородинської символіки не можна зрозуміти смислу його вчення. Світ символів, на його думку, повинен допомогти людині пізнати своє покликання і в такий спосіб знайти щастя.

БЕСЂДА 2-Я, НАРЕЧЕННАЯ OBSERVATORIUM SPECULA (ЕВРЕЙСКИ - СІОН)

Доля цього твору в усьому аналогічна до долі попередньої «БесЂды...» Його автограф так само виявлено нещодавно в неописаних раніше фондах бібліотеки Арсеньєва серед масонських матеріалів у відділі рукописів ДБЛ (ф. 14, оп. 1365), у зошиті, що має назву «Сочиненія Г. С. Сковорода», на арк. 19₂ — 34. Написана «БесЂда 2-я» за старим правописом; слідів пізніших втручань автора немає.

В авторському списку діалог записаний під номером 12 і йде після першого діалога «Сіон». Зважаючи на мотиви, висловлені в примітці до першого діалога, твір слід датувати 1772 р. У цьому виданні його вміщено перед творами «Діалог, или розглагол о древнем мірЂ».

Твір вперше опублікував І. А. Табачников у журналі «Філософська думка» (1971, № 6). У даному виданні подається за автографом.

До стор. 296. «БесЂда 2-я...» — Цей твір висвітлює ту ж проблематику, що й попередній. Шляхом самопізнання людина може досягти справжнього щастя. Для цього вона повинна усвідомити подвійність власної природи. Два її начала визначають для неї можливість двох шляхів у житті. Два начала характеризують і біблію, як тому може бути джерелом істини для одних і джерелом марновірства — для інших. Алегорично витлумачуючи біблію та своєрідно інтерпретуючи думки Платона й Піфагора, Сковорода обгрунтовує ідею «триєдності», тобто вічності матерії.

До стор. 296. ...ενδα ίμονία... — Щастя, задоволення (грецьке). — Одне з основних понять евдемонізму — напрямку античної етики, представники якого вважають джерелом моральності прагнення людини до щастя.

До стор. 296. ...демон... — Дух, що керує вчинками людини. Сковорода поділяє уявлення стародавніх греків про існування демона як своєрідного посередника між людиною і «невидимою натурою». При цьому він, як видно з тексту, визнає не лише духів-хранителів, а й духів зла, служителів злої волі.

До стор. 298. ...премудрая симметріа... — Гармонія, пропорційність як властивості видимої матерії для Сковороди є свідченням наявності в природі постійного, незмінного начала, джерелом якого є вічна натура.

До стор. 300. ...дексіома. — Щасливе передбачення, віщування, яке, за уявленнями стародавніх греків, з’являлося з правої сторони.

До стор. 300. Шуйскій... — Лівий. Поняття, пов’язані зі значенням «лівий», символізують щось негідне; шуя — сволота, погань.

До стор. 304. Треугольник твой ... пахнет Пифагором. — Піфагорова теорія чисел та числова символіка завжди привертала увагу Сковороди. В його свідомості закономірності будови трикутника дістають символічне вираження в ідеї триєдності бога, або «трисонячної єдності божества».

До стор. 304. ...накадил и духом платоновским... — Окремі моменти піфагорівського вчення про число знайшли продовжувача в особі Платона. Сковорода шукає в них символічного смислу.

ДІАЛОГ, ИЛИ РАЗГЛАГОЛ О ДРЕВНЕМ МІРЂ

У цьому діалозі, який відкриває новий цикл з чотирьох творів, зв’язаних спільністю задуму та дійових осіб, Сковорода порушує питання про щастя людини. \513\

В авторському списку, де твір іде під сьомим номером, він має назву «Древній мыр». Як свідчить дата на першій сторінці автографа, твір написано в 1772 р., а в 1788 р. його подаровано Ковалинському. Є всі підстави вважати, що наприкінці 80-х років твір був поновлений і що, отже, було два автографи твору. Але до нас дійшов тільки один з них, той, що в 1788 р. був подарований М. І. Ковалинському. Цей автограф слід вважати поновленою редакцією, тому що він написаний за новим правописом, яким Сковорода в 1772 р. ще не користувався. Раніше автограф зберігався у відділі рукописів ДБЛ (шифр М. 1488), а нині зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 6). Він міститься в одному зошиті з іншими автографами Сковороди (на арк. 1/58 — 17/74). Супровідний лист до М. І. Ковалинського датовано 1788 р. Його написано на іншому папері й іншим чорнилом — тим, що й виправлення та примітки до основного тексту. Тому слід думати, що це редакція 1786 — 1787 рр.

Крім автографа, твір дійшов до нас у п’яти списках.

Один із списків твору зберігається у відділі рукописів ДБЛ, у фондах бібліотеки Московської духовної академії, за шифром рук. фонд. дод. № 166; він побував у духовній цензурі, але на ньому немає ніяких цензорських поміток.

У відділі рукописів ЦНБ за шифром 326 Л. (Муз. 605/1) зберігається список, який був спочатку в зібранні Філарета, потім — Миропольського і який пізніше потрапив до бібліотеки Київської духовної академії. Рукопис зроблений переписувачем, почерк якого нагадує руку Сковороди. Рукопис має 14 арк., переплетених в зошит з картонною обкладинкою.

У відділі рукописів ПБ в Ленінграді зберігається ще два списки твору. Один з них зберігається за шифром Q.III.133 в одній оправі з іншими творами, на стор. 204 — 245. Водяні філіграні паперу 1808 — 1809 рр. Другий список ПБ обсягом в 20 арк. зберігається в архіві Шаховського і має шифр К-2. Папір не має водяних знаків. Список належить до XIX ст.

П’ятий список зберігається у відділі письмових джерел Державного історичного музею в Москві (фонд Уварова, № 2074). Він міститься в одній оправі з іншими рукописами на арк. 154 — 172. Водяні філіграні паперу (арк. 162, 169 та 172) 1792 р.

Твір вперше надруковано у виданні 1894 р. за автографом із зібрання М. І. Ковалинського, на стор. 45 — 61.

Друкується за автографом.

Різночитання списків:

¹ В автогр. у слові мір та похідних від нього словах ы скрізь виправлено на і; у списку 605/1 ці слова пишуться з ы у корені (мыр, мырЂ). ² В автогр. розчерк Сковороди. ³ У сп. 605/1 Іаков. ⁴ У сп. 605/1 тридесят. ⁵ У сп. 605/1 слова мене немає. ⁶ У сп. 605/1 заутра. ⁷ У сп. 605/1 репліка Якова приписана Лонгину. ⁸ У сп. 605/1 Обратись. ⁹ У сп. 605/1 говорю. ¹⁰ У сп. 605/1 Как. ¹¹ У сп. 605/1 дни. ¹² У сп. 605/1 увяданіе. ¹³ У сп. 605/1 говорю. ¹⁴ У сп. 605/1 листвіем. ¹⁵ У сп. 605/1 Скриеши. ¹⁶ У сп. 605/1 словко. ¹⁷ У сп. 605/1 слів и вышше ея немає. ¹⁸ У сп. 605/1 далі сердечное око твое. ¹⁹ У сп. 605/1 вселенныя. ²⁰ У сп. 605/1 водные. ²¹ В автогр. це слово автор написав на полі замість закресленого Вырой.

До стор. 307. Разглагол о древнем мірЂ. — У центрі уваги автора в цьому творі питання про вічність та закони невидимої натури.

До стор. 307. ...корифа́... — Голова, вершина (від грецького κορυ̃φη).

До стор. 307. ...сугубый Мафусалов вЂк... — Від імені Мафусаїл. Згідно біблійними легендами, патріарх Мафусаїл прожив 969 років.

До стор. 307. Даніил Меінгард. — Псевдонім Г. С. Сковороди. Згідно з повідомленням М. Ковалинського, це — ім’я реальної людини, філософа, з яким Ковалинський зустрічався під час перебування в Швейцарії. Ковалинський виявив багато спільного в поглядах і способі життя Меінгарда і Сковороди. І після розповіді про це Сковороді останній з 1775 р. підписує свої твори цим псевдонімом. А. Ковалівський перевірив ці відомості \514\ М. Ковалинського про двійника Сковороди і встановив, що це був пастор, автор кількох праць з філософії, релігії, та моралі, засновник літературного товариства. Помер 1786 р. (див.: А. П. Ковалівський. Нові дані про двійника Г. Сковороди в Лозанні Даниїла Майнгарда та його сім’ю. «Україна», 1929, кн. 36, стор. 38 — 39).

До стор. 308. Sola veritas... — Одна істина солодка, жива і найстаріша, все інше — сіно і гриб (лат.).

До стор. 310. ...1000 ефимков... — Єфимок — старовинна російська назва монети.

До стор. 314. Милый позор сердечным моим очам открывается. — Звідси оповідання Лонгина є вільним белетризованим переказом біблійного оповідання з книги «Діяння апостолів» (гл. 8, вірші 26 — 39). До цієї історії Сковорода звертався неодноразово.

РАЗГОВОР ПЯТИ ПУТНИКОВ О ИСТИННОМ ЩАСТІИ В ЖИЗНИ [РАЗГОВОР ДРУЖЕСКІЙ О ДУШЕВНОМ МИРЂ]

Попередні видавці — В. Д. Бонч-Бруєвич та Д. І. Багалій помилково вважали, що цей діалог являє собою одну з редакцій «Кольца». А насправді це цілком самостійний як за своїм задумом, так і за рішенням твір.

Він відомий під різними назвами, а само: «Разговор дружескій о душевном мирЂ», «Разговор о душевном мирЂ», «Разговор дружескій о мирЂ» і, нарешті, «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни». Найбільше поширення дістала назва «Разговор дружескій о душевном мирЂ». Однак цю назву навряд чи можна визнати точною, бо деякі інші твори, як, наприклад, «Алфавит, или букварь мира» та «Кольцо», мають саме такий підзаголовок. Тому слід вважати, що це загальна назва ряду творів і вона не може бути визначальною для даного твору.

В 1928 р. П. М. Пелех висловив думку про те, що згадувані в листах Сковороди твори «Марко Препростий», «Неграмотный Марко», а то і просто «Марко» є одним і тим самим твором (див.: П. М. Пелех, Про діалог Сковороди «Неграмотный Марко», К., 1928). Ми цілком приєднуємось до такої думки, тим більше, що нові факти переконують в правильності цього припущення.

В латинському post scriptum’і листа до Як. Правицького від 3 жовтня 1785 р. Сковорода писав: «Якщо ти вже переписав мої нові книжки, то надішли мені оригінали. Надішли і той мій діалог, що ти його перед усіма звичайно вихваляєш. Надішли його разом з оригіналами. Після переписки він повернеться знов до тебе, якщо богові вгодно. Нехай назветься цей діалог «Марко Препростий»...» (підкреслення наше. — Авт.). Тут важливо відзначити, по-перше, те, що йдеться саме про діалог, по-друге, те, що цей твір Як. Правицький оцінював вище за інші твори Сковороди. І нарешті, по-третє, те, що Сковорода тільки тут, у листі, заднім числом, на прохання Правицького, дає назву написаному ним раніше творові, рукопису якого в цей час у нього не було. Звідси випливає, що назва «Марко Препростий» не могла знайти закріплення в автографі, який на той час був у Правицького. Цей лист також свідчить про дещо байдуже ставлення Сковороди до назв своїх творів. Не вирішуючи питання про назву цього твору остаточно, ми приймаємо назву списку, за яким твір публікується у нашому виданні.

Ще складнішим є питання про час написання твору, бо у рукописах ніде не зустрічається ніяких відомостей про це. Листи, в яких говориться про діалог «Марко Препростий», належать до 1785 — 1786 рр., при цьому ясно, що йдеться про твір, з яким Як. Правицький вже раніше встиг ознайомитись і про який він вже неодноразово висловлювався. Тому й можна було б, здається, припустити, що цей твір написано в першій половині 80-х років. Але філіграні на папері найбільш раннього списку належать до 1780 р. Це дає підставу перенести дату написання твору на 70-і роки. \515\

Щоб визначити точніше час написання твору в межах 70-х років, треба врахувати такі обставини. Даний твір входить до циклу «діалогів» Сковороди, написаних в 70-і роки і об’єднаних спільністю обговорюваних проблем та дійових осіб. Це такі твори, як «Діалог, или разглагол о древнем мірЂ», «Кольцо» та «Алфавит, или букварь мира...», причому Сковорода сам вказав на зв’язок двох останніх діалогів. Два із цих творів мають свої дати («Діалог, или разглагол о древнем мірЂ» та «Алфавит, или букварь мира»). Конкретних відомостей про час написання «Разговора пяти путников о истинном щастіи в жизни» та його місце в зазначеному циклі ми не маємо. Проте слід зауважити, що в останній репліці Григорія із «Разговора пяти путников...» повідомляється: «Естли вам не яравятся библейные укрухи, то поведем наш разговор другим образом.., внятнЂе побесЂдуем о душевном мирЂ». Якщо припустити, що Сковорода здійснив свій намір, то можна думати, що йшлося про діалог «Кольцо», який теж є дружньою розмовою про «душевний світ». Тому є підстави вважати, що цей твір був написаний в проміжку часу між написанням: діалогів «Разглагол о древнем мірЂ» і «Кольцо», тобто в 1773 р.

Автографа «Разговора пяти путников о истинном щастіи в жизни» не знайдено. Твір дійшов до нас тільки в кількох списках, зроблених в кінці XVIII та на початку XIX ст.

Найбільш раннім списком твору є список відділу рукописів ЦНБ — 326 Л. (Муз. 605/8). Разом із списками інших творів Сковороди цей рукопис раніше належав епіскопу Філарету, потім Миропольському, від якого і потрапив до Київської духовної академії. Рукопис має 42 пронумерованих аркуші, переплетених в зошит з картонною обкладинкою. Аркуші мають цифрові філіграні «1780» (арк. 22, 23). Назва списку — «Разговор дружескій о душевном мирЂ». Цей список було використано у виданні творів Г. С. Сковороди в 1894 р.

Трохи пізнішим є список, знайдений П. М. Поповим, що також зберігається у відділі рукописів ЦНБ за шифром № I, 377. Список має 54 пронумерованих аркуші. На папері цифрові філіграні «1788» і «1789» (арк. 4, 7, 11, 18, 22 та ін.). Назва цього списку відмінна від інших, а саме: «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни».

Приблизно на цей час треба віднести і відомий Д. І. Багалію список, що належав І. І. Срезневському і зберігається серед його паперів в Архіві АН СРСР в Ленінграді (ф. 216, оп. 3, № 1070). Цей список написаний двома почерками на 16 аркушах (деякі з них зіпсовані). Папір має: цифрові філіграні «...89» (арк. 2, 7) та «17...» (арк. 3, 6, 12), які дозволяють віднести список до останньої чверті XVIII ст.

До останньої чверті XVIII ст. слід віднести і список, що раніше був у відділі рукописів ДБЛ за шифром М. 847, а зараз зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 20). Він має 20 зброшурованих аркушів без обкладинки. Назва списку: «Разговор дружескій о мирЂ». Папір списку без цифрових філіграней, на аркушах першої половини рукопису помітні: букви «ФК», на решті аркушів — «ПР».

Список кінця XVIII ст. під назвою «Разговор дружескій о мирЂ» зберігається у відділі письмових джерел Державного історичного музеюв Москві (ф. 33, од. збер. 80, т. 63).

Список, що раніше зберігався у відділі рукописів ДБЛ (ф. М. 764) _t куди надійшов у 1864 р. від О. Я. Вікторова, зараз зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 21). Він має 28 зброшурованих аркушів у паперовій обкладинці. Список належить до першої половини XIX ст. (папір 1820, 1824 рр.). Написаний він тим же почерком, що і список «Кольца». Користуючись цим списком, В. Д. Бонч-Бруєвич помилково зазначар (видання 1912 р., стор. 211, прим. 375), що інших списків цього твору немає.

Вперше твір був надрукований Д. І. Багалієм у виданні 1894 р. під назвою «Разговор дружескій о душевном мирЂ» на стор. 81 — 111 за одним з найбільш ранніх списків. У виданні 1912 р. (стор. 211 — 248) \516\ твір надруковано за списком, найбільш віддаленим від оригіналу, що значно знизило цінність публікації.

Порівняльний аналіз списків допомагає встановити, що всі вони, крім списку «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни», мають приблизно однакові вади: значні купюри і перекручення в тексті. В жодному з них немає початку, який є у списку ЦНБ. Список відділу рукописів ЦНБ (шифр I, 377) слід вважати дуже цінним, оскільки він найповніший із усіх списків твору (див.: П. М. Попов. Новознайдені тексти Г. С. Сковороди. — «Радянське літературознавство», № 13, 1950, стор. 54 — 62). І хоч у ньому через недостатню грамотність переписувача припущено чимало мовних помилок, цей список є найбільш близьким до оригіналу Сковороди. Його і покладено в основу видання 1961 р. Разом з тим твір дістав нову назву, яка повніше відбиває зміст та виділяє його з інших «разговоров о душевном мирЂ».

У даному виданні в тексті твору зроблено виправлення явних помилок списку ЦНБ АН УРСР за іншими списками або за змістом. Ці виправлення подаються в квадратних дужках і застережені в різночитаннях.

Різночитання деяких списків:

¹ У сп. 605/8 та 764 далі — імена осіб, що ведуть розмову. ² Репліки Афанасія в інших списках немає. В цій репліці дуже гостро порушуються основні соціальні питання свого часу. Переписувачі, можливо з ідейних міркувань, пропускали її. ³ У сп. 605/8 та 764 Правду говорили. ⁴ У сп. 605/8 та ф. 86, № 21 репліка Афанасія звучить так: А пока их ты нам из Венеціи перевезеш, то помрем от скуки. ⁵ У сп. 605/8 та ф. 86, № 21 репліка Григорія звучить так: Перестаньте врать: веселое мЂсто, хорошіи друзья, различные игры и забавы не сильны излЂчить скуку. ⁶ Частина діалога після слів Одно то... в попередній репліці Григорія у сп. 605/8 та 764 звучить так: Если [у сп. 764 — естли] с хорошими друзьями завесть честный разговор...

Яков. Какой?

Григорій. Такой, в котором можно разсуждать, в чем состоит истинное щастіе.

Афанасий. Правда, нЂт пріятнЂе для путешественника, как говорить с ним о том городЂ, который всЂ его труды покоєм увЂнчает. Мы родились к истинному щастію и путешествуем к нему, а жизнь наша есть путь, как рЂка текущій.

Яков. Мы друзья хорошіи, а кто ж меж нами разговор заведет?..

Григорій. Я. Развяжите мнЂ сей вопрос: что такое есть для человЂка лучше всего?

⁷ У сп. ф. 86, № 21 розсмотрЂть. ⁸ У сп. ф. 86, № 21 далі поразнились в своих мненіях так, как путники в дорогах. ⁹ У вид. 1912 р. то. ¹⁰ У сп. ф. 86, № 21 Ты очень завысылся. У сп. 605/8 зависокосился. ¹¹ У сп. ф. 86, № 21 подкомандующіе. У сп. 605/8 под-командныя. ¹² У сп. 605/8 та ф. 86, № 1 россіане. ¹³ У сп. ф. 86, № 21 добросердечны. ¹⁴ У сп. 605/8 та ф. 86, № 21 древній. ¹⁵ У сп. 605/8 та ф. 86, № 21 слів на шерсть немає. ¹⁶ У сп. 605/8 та ф. 86, № 21 далі Богатым, как жид, дюжим, как бык, пригожим, как Венера, спокойным, как однодворец. ¹⁷ У сп. 605/8 та 86/21 позвольте. ¹⁸ У сп. 605/8 та 86/21 на вербу. ¹⁹ У сп. 605/8 которая быть желает в одно время и дубом, и кленом. ²⁰ У сп. 86/21 слів и липою, и березою, и смоквою немає. У сп. 605/8 смоквиною. ²¹ У сп. 605/8 та 86/21 премилосердная и премудрая. ²² У сп. 605/8 та 86/21 милліонов во вселенной. ²³ У сп. 605/8 Зачем? У сп. 86/21 Отчего? ²⁴ У сп. 86/21 Оттого. ²⁵ У сп. 80/21 Главное дЂло. ²⁶ У сп. 86/21 знать. ²⁷ У даному списку було помилкове отсюду; виправлено за іншими списками. ²⁸ У сп. 605/8 та 86/21 слів вот и благополучіе, сЂрич полученіе немає. ²⁹ У сп. 86/21 то. ³⁰ У вид. 1894 та 1912 рр. далі слова (’αρετή, virtus). ³¹ У сп. 605/8 та 86/21 Премудрость, как орлиное крило. ³² У сп. 605/8 та 86/21 Точно. ³³ У сп. 605/8 та 86/21 початок репліки Григорія звучить так: Вообрази себЂ, что видиш путника, возлЂ пути сидящего; живое око его с веселою жадностію взирает на замок, чрез лЂса, \517\ рЂки, стремнины, через пирамидных гор вершины [у сп. 605/8 — верхушки] издали блистающій. Сей замок есть дом отца его и всей миролюбной фамиліи.., далі, як і в даному списку. ³⁴ У сп. 605/8 та 86/21 увидЂть. ³⁵ У сп. 86/21 будто как пьян. ³⁶ У сп. 86/21 а с дороги склоняется. ³⁷ У сп. 605/8 та 86/21 говорил. ³⁸ У сп. 605/8 та 86/21 далі Мать моя сослала в ссылку, родила меня без очей, а я возвращаюсь... далі, як у даному списку. ³⁹ У даному сп. було помилкове Миргорок; виправлено за сп. 605/8 та 86/21. ⁴⁰ У сп. 605/8 очима. ⁴¹ У сп. 86/21 слів а тепер сердечное око мое видит тебя [у сп. 605/8 тебе] немає. ⁴² У сп. 86/21 слова что немає. ⁴³ У сп. 605/8 та 86/21 далі Мой Мир-город. Отец меня так родил, что на землЂ ходить не могу, ни ползать руками. ⁴⁴ Тексту, починаючи зі слів Я путник, обошедшій... і далі у сп. 605/8 та 86/21 немає. ⁴⁵ У сп. 86/21 не рожден. ⁴⁶ У сп. 86/21 мученіе. ⁴⁷ У сп. 605/8 та 86/21 далі высок и тверд. ⁴⁸ У сп. 605/8 та 86/21 обнимает. ⁴⁹ У сп. 605/8 та 86/21 далі отец. ⁵⁰ У сп. 605/8 та 86/21 теперь. ⁵¹ У сп. 605/8 та 86/21 видал. ⁵² У даному сп. помилка переписувача, слід читати подаєш. ⁵³ У сп. 605/8 та 86/21 ольховый богословец. ⁵⁴ У сп. 86/38 присвоили. ⁵⁵ У сп. 86/21 словотолков. ⁵⁶ У сп. 86/21 хлЂб от хлЂва ли, или [от]. ⁵⁷ У сп. 86/21 знать. ⁵⁸ У сп. 86/21 В том только. ^59—60 У сп. 605/8 та 86/21 Natura. ⁶¹ У сп. 605/8 родящеесь. ⁶² У сп. 86/21 не спорь. ⁶³ У сп. 605/8 тлЂнь. ⁶⁴ У сп. 86/21 прекраснЂйшее. ⁶⁵ У сп. 86/21 не только. ⁶⁶ У сп. 605/8 та 86/21 вещество. ⁶⁷ У сп. 605/8 далі для того. ⁶⁸ У сп. 86/21 имЂющим. ⁶⁹ У сп. 605/8 та 86/2 далі свитым в коло. ⁷⁰ У даному сп. було помилкове повсеимственная; у сп. 605/8 повсемственная; виправлено за сп. 86/21. ⁷¹ У сп. 605/8 сирЂчь. ⁷² У сп. 86/21 слів была, или поколь она будет — она всегда немає. ⁷³ У сп. 86/21 то. ⁷⁴ У сп. 605/8 слів одно другаго не рознится; то ж... немає. У сп. 86/21 одно от другого не разнится тож. ⁷⁵ У сп. 605/21 сыт. ⁷⁶ У сп. 86/21 почитательство. ⁷⁷ У сп. 605/8 та 86/21 panis. ⁷⁸ У сп. 605/8 посему разрушитися; у сп. 86/21 почему разрЂшится. ⁷⁹ У сп: 86/21 далі именует словом живым. ⁸⁰ У сп. 605/8 успЂхи. ⁸¹ У сп. 605/8 далі Афанасій. ⁸² У сп. 605/8 далі точно, в чем оно имЂет свое поселеніе. ⁸³ У сп. 86/21 прикрыто; у сп. 605/8 прикрылося. ⁸⁴ У сп. 86/21 Размыслим. ⁸⁵ У сп. 605/8 справмося; у сп. 86/21 справимся. ⁸⁶ У сп. 86/21 Подумаем, у вид. 1894 р. Поздумаймо. ⁸⁷ У сп. 86/21 далі Деньгами, землями, здоровьем, людьми и всЂм, что только ни есть на свЂтЂ. ⁸⁸ У сп. 86/21 не прогнЂвайся. ⁸⁹ У сп. 605/8 та 86/21 вообрази больних. ⁹⁰ У сп. 86/21 здЂлавшись. ⁹¹ У сп. 86/21 мачихою. ⁹² У сп. 86/21 промысла, у сп. 605/8 помысла. ⁹³ У сп. 86/21 по выбору. ⁹⁴ У сп. 605/8 та 86/21 останніх реплік Єрмолая та Григорія немає. ⁹⁵ У сп. 86/21 Почему. ⁹⁸ У сп. 86/21 Потому. ⁹⁷ У сп. 605/8 та 86/21 ощасливит. ⁹⁸ У сп. 86/21 слова совсЂм немає. ⁹⁹ У сп. 605/8 та 86/21 слова родным немає. ¹⁰⁰ У даному сп. слів у кв. дужках не було. Вписано за іншими списками. ¹⁰¹ У сп. 605/8 та 86/21 поет. ¹⁰² У сп. 86/21 Почему ж. ¹⁰³ У сп. 86/21 далі ты. ¹⁰⁴ Слово у кв. дужках відновлено за іншими списками. ¹⁰⁵ У даному сп. прочерк, слово відновлено за іншими списками. ¹⁰⁶ Слово у кв. дужках відновлено за іншими списками. ¹⁰⁷ У сп. 605/8 та 86/21 ДЂяніях. ¹⁰⁸ У сп. 605/8 та 86/21 Κοιυού. ¹⁰⁹ У сп. 86/21 слова coenum немає. ¹¹⁰ У сп. 605/8 та 86/21 темную. ¹¹¹ У сп. 605/8 совЂта. ¹¹² У сп. 8621 зараженным. ¹¹³ У сп. 605/8 та 86/21 Ієреміиными. ¹¹³ В інших списках діла. ¹¹⁵ У сп. 605/8 свЂтовій; у сп. 86/21 свЂтскій. ¹¹⁶ У сп. 86/21 малом. ¹¹⁷ У сп. 86/21 принять. ¹¹⁸ У сп. 605/8 та 86/21 из всего свЂта... ¹¹⁹ У сп. 605/8 та 86/21 далі в немногих сердцах обитает. ¹²⁰ У сп. 86/21 покрыло. ¹²¹ У сп. 86/21 прежде. ¹²² У даному сп. було помилкове вещи; виправлено за іншими списками. ¹²³ У сп. 605/8 далі искушать не искусен; у сп. 86/21 та в сп. 86/20 искушать не умЂет. ¹²⁴ У сп. 86/21 слів нельзя, вздор нелЂпой немає. ¹²⁵ У даному сп. слова Афанасій не було; у сп. 86/20 репліку приписано Якову; у сп. 605/8 та 86/21 ім’я Афанасій є. ¹²⁶ У сп. 86/21 истинное. ¹²⁷ У сп. 86/21 сторонЂ. ¹²⁶ У сп. 605/8 далі пьяный лях. ¹²⁹ У сп. 605/8 Не може взлЂзти без призыванія святих, потом в двЂнадцатый раз посилившись. ¹³⁰ У сп. 86/21 попереднього тексту після слів Григорія Ты уже на другую сторону ... немає. ¹³¹ Помилка переписувача, \518\ в сп. 605/8 та 86/21 пирожное, ¹³² У сп. 86/21 угольи. ¹³³ У сп. 605/8 та 86/21 далі и не в славных пероги [у сп. 86/21 — пироги] живут углах, по пословицЂ... і наступного прислів’я немає. ¹³⁴ У сп. 605/8 что все равнодушны жители и веселы во Франции; у сп. 86/21 равнодушны жители во Франции и веселы. ¹³⁵ У сп. 86/21 далі Никак. ¹³⁶ У сп. 605/8 та 86/21 предЂлам. ¹³⁷ У сп. 605/8 та 86/21 к сему. ¹³⁸ У сп. 605/8 та 86/21 младенцом. ¹³⁹ У сп. 86/21 басенку выслушай. ¹⁴⁰ У сп. 605/8 хатку; у сп. 764 хижину. ¹⁴¹ У сп. 86/21 окна. ¹⁴² У сп. 86/21 хижина; у сп. 605/8 хатка. ¹⁴³ У сп. 86/21 далі пошли за свЂтом. ¹⁴⁴ У сп. 605/8 далі набрав будьте борошна или воды внесть в хатку; у сп. 86/21 чтоб, набрав, как воды, внесть в хижину. ¹⁴⁵ У сп. 605/8 есть ли? ¹⁴⁶ У сп. 605/8 та 86/21 далі обратно. ¹⁴⁷ У сп. 86/21 старики. ¹⁴⁸ У сп. 605/8 та 86/21 ними. ¹⁴⁹ У сп. 86/21 далі лЂт пятьдесят отроду. ¹⁵⁰ У даному сп. було помилкове повсеимственный, у сп. 605/8 повсемественный; виправлено за сп. 86/21. ¹⁵¹ У даному сп. було помилкове опера; виправлено за іншим списком. ¹⁵² У сп. 605/8 та 86/21 далі йде фраза Не ищи его нигдЂ, естли не сыщешь вездЂ. ¹⁵³ У сп. 86/21 подобно. ¹⁵⁴У сп. 86/21 а. ¹⁵⁵ У сп. 86/21 сумазбродство. ¹⁵⁸ У сп. 605/8 та 86/21 посторонностям. ¹⁵⁷ У сп. 605/8 та 86/21 обвЂшивается. ¹⁵⁸ У сп. 86/21 серебряной. ¹⁵⁹ У сп. 86/21 слова луч немає. ^{16 0} У сп. 605/8 та 86/21 Есть ли. ¹⁶¹ У даному сп. було помилкове Взлянь, у сп. 86/21 Взгляни; виправлено за сп. 605/8. ¹⁶² У сп. 86/21 слова не немає. ¹⁶³ У сп. 86/21 ведет тяжбы. ¹⁶⁴ У сп. 86/21 коварствует. ¹⁶⁵ В інших списках далі слово козни. ¹⁶⁶ У даному сп. було помилкове кручится; виправлено за іншими сп. ¹⁶⁷ У сп. 605/8 пенит; у сп. 86/21 цього слова немає. ¹⁶⁸ У сп. 86/21 хижини, ¹⁶⁹ У сп. 86/21 цього слова немає. ¹⁷⁰ У сп. 605/8 та 86/21 ця фраза звучить так: Слава в вышних богу!... витается миром. ¹⁷¹ У сп. 605/8 та 86/21 далі сему. ¹⁷² У сп. 86/21 нЂдро. ¹⁷³ У сп. 86/21 некомплектных. ¹⁷⁴ У сп. 86/21 несчетное. ¹⁷⁵ У сп. 605/8 водная; у сп. 86/21 стремленіе вод. ¹⁷⁶ У сп. 86/21 что день, то новые опыты и дивные изобретенія [у сп. 605/8 изображенія]. ^177—178 У сп. 86/21 чего-то. ¹⁷⁹ У даному сп. цього слова не було; дописане за іншими сп. ¹⁸⁰ У даному сп. цього слова не було; дописане за іншими сп. ¹⁸¹ У сп. 605/8 та 86/21 не утоляется. ¹⁸² У сп. 86/21 буйными. ¹⁸³ У сп. 86/21 цього слова немає. ¹⁸⁴ У сп. 86/21 корпус. ¹⁸⁵ У сп. 86/21 слів и коляска немає. ¹⁸⁶ У сп. 86/21 кормчаго. ¹⁸⁷ У сп. 86/21 ей. ¹⁸⁸ У сп. 86/21 жизнь наша. ¹⁸⁹ У сп. 605/8 не коротенький; у сп. 86/21 не короток. ¹⁹³ У сп. 86/21 свЂтлый. ¹⁹¹ У сп. 86/21 в то ж самое время. ¹⁹² У даному сп. було помилкове несмЂли, у сп. 86/21 бессмысленные; виправлено за сп. 605/8. ¹⁹³ У даному сп., напевно, помилка; у сп. 605/8 та 86/21 совершенные трутни. ¹⁹⁴ У сп. 86/21 тЂла. ¹⁹⁵ У сп. 605/8 та 764 наименованіе. ¹⁹⁶ У сп. 86/21 письмы. ¹⁹⁷ У даному сп. було помилкове вЂдьмаю; виправлено за іншими сп. ¹⁹⁸ У сп. 86/21 узнаєш. ¹⁹⁹ У сп. 86/21 одобряю. ²⁰⁰ У сп. 605/8 та 86/21 слів и пиво пила, сіє дЂло доброе немає. ²⁰¹ У даному сп. було помилкове посторонніє; виправлено за іншими сп. ²⁰² У сп. 605/8 та 86/21 кафолическая. ²⁰³ У сп. 605/8 далі божницы. ²⁰⁴ В інших сп. далі когда. ²⁰⁵ У сп. 86/21 Случалось. ²⁰⁶ В інших сп. далі сіи. ²⁰⁷ У сп. 86/21 через. ²⁰⁸ У даному сп. слово в кв. дужках було пропущене; вписане за сп. 605/8 та 86/21. ²⁰⁹ У сп. 86/21 законов. ²¹⁰ У сп. 605/8 та 86/21 ця фраза звучить так: Все ви имЂете и умЂете кромЂ что вас же самых вы найтить не знаете и не хощете. ²¹¹ У сп. 605/8 та 86/21 все. ²¹² У даному сп. було помилкове Идет; виправлено за іншими сп. ²¹³ У сп. 605/8 та 86/21 исходящих. ²¹⁴ У даному сп. було помилкове исправляйте; виправлено за іншими сп. ²¹⁵ У сп. 605/8 вспокоеніе; у сп. 86/21 спокойствіе. ²¹⁶ У сп. 86/21 радость. ²¹⁷ У сп. 605/8 та 86/21 тука. ²¹⁸ У сп. 86/21 получить. ²¹⁹ У сп. 605/8 та 86/21 слів Без охоты все тяжело, и самое легкое немає. ²²⁰ У сп. 605/8 та 86/21 то таким. ²²¹ У сп. 605/8 десятью легшее. ²²² У сп. 86/21 скрыто. ²²³ У сп. 86/21 гоняться. ²²⁴ У сп. далі сынов дне. ²²⁵ У сп. 86/21 человек. ²²⁶ У сп. 86/21 слів в очерета немає. ²²⁷ У сп. 86/21 молодушный. ²²⁸ У сп. 86/21 который. ²²⁹ У сп. 86/21 слышишь. ²³⁰ У сп. 86/21 проворен. ²³¹ У сп. 605/8 та 86/21 имЂющаго. ²³² У сп. 86/21 всеблаженный. ²³³ У сп. \519\ 86/21 не назваться. ²³⁴ У сп. 86/21 заблудших. ²³⁵ У сп. 86/21 слова сам немає. ²³⁶ У сп. 86/21 слів и будто в горящую лампаду елей подливать немає. ²³⁷ У сп. 605/8 слів и обрящете немає. ²³⁸ У сп. 605/8 та 86/21 шепотника. ²³⁹ У сп. 86/21 затопил. ²⁴⁰ У сп. 605/8 из нея; у сп. 86/21 из печи. ²⁴¹ У сп. 86/21 лондонскаго. ²⁴² У сп. 86/21 дЂлаться будет. ²⁴³ У сп. 86/21 Вспомнил я нЂкоего мудреца незабвенныя слова. ²⁴⁴ У сп. 86/21 далі здЂлала достаточным. ²⁴⁵ У сп. 605/8 та 86/21 бунтующихся. ²⁴⁶ У сп. 605/8 та 86/21 Помышленія. ²⁴⁷ У сп. 605/8 изыйдите, у сп. 86/21 изыдите. ²⁴⁸ У сп. 86/21 слів тЂло и одЂжды немає. ²⁴⁹ В інших списках ця фраза звучить так: «Отверзите врата правды», другой: «Возмите врата вечная...» ²⁵⁰ У сп. 605/8 далі слово им. ²⁵¹ У сп. 605/8 исполнитись, у сп. 86/21 исполниться. ²⁵² У сп. 86/21 коснется. ²⁵³ У сп. 605/8 та 86/21 к царю. ²⁵⁴ У сп. 86/21 слів сказал царь мира немає. ²⁵⁵ У сп. 605/8 лекарство. ²⁵⁶ У сп. 86/21 Ісаія. ²⁵⁷ В усіх інших списках разботЂют. ²⁵⁸ У сп. 86/21 знаніе и понятіе. ²⁵⁹ У сп. 86/21 управляли. ²⁶⁰ У сп. 86/21 цих двох реплік Григорія і Афанасія немає. ²⁶¹ У сп. 605/8 разумЂйницо; у сп. 86/21 знаніе или разумЂніе. ²⁶² У сп. 86/21 спрашивает. ²⁶³ У сп. 86/21 читали. ²⁶⁴ У сп. 86/21 направил. ²⁶⁵ У сп. 86/21 Какія. ²⁶⁶ У сп. 86/21 придумал. ²⁶⁷ У даному сп. було помилкове нам; виправлено за іншими сп. ²⁶⁸ У сп. 86/21 освятив. ²⁶⁹ У даному сп. була помилка; виправлено за іншими сп. ²⁷⁰ У сп. 86/21 к которым призывает. ²⁷¹ У сп. 86/21 не стли ли та. ²⁷² У сп. 86/21 каково ²⁷³ У сп. 86/21 Какая жизнь и мир естли нЂт бога? ²⁷⁴ В інших списках далі новых совЂтов воду по вся дни. ²⁷⁵ У сп. 605/8, 764 та 847 сагайдачным. У даному сп. було помилкове (сагайдачным); виправлено за змістом, ²⁷⁶ У сп. 605/8 та 86/21 грусть. ²⁷⁷ У сп. 605/8 всЂми; у списку 86/21 вельми. ²⁷⁸ У сп. 86/21 скончаюся. ²⁷⁹ У сп. 605/8 та 86/21 ходологоморская. ²⁸⁰ У сп. 605/8 та 86/21 без унынія. ²⁸¹ У сп. 86/21 то есть. ²⁸² У сп. 86/21 ходиш. ²⁸³ У сп. 86/21 войти. ²⁸⁴ У сп. 86/21 освободить. ²⁸⁵ У сп. 764 благопріятное. ²⁸⁶ У сп. 605/8 та 86/21 бездонная. ²⁸⁷ У сп. 605/8 та 86/21 остановится. ²⁸⁸ У сп. 86/21 сугубую. ²⁸⁹ У даному сп. було помилкове чудно; виправлено за іншими сп. ²⁹⁰ У сп. 605/8 та 86/21 раболЂпной. ²⁹¹ У сп. 86/21 слова уволнитись немає. ²⁹² У сп. 605/8 та 86/21 внійти. ²⁹³ У сп. 605/8 тЂлесных. ²⁹¹ У даному сп. було помилкове губами; виправлено за іншими сп. ²⁹⁵ У сп. 86/21 противется. ²⁹³ У сп. 605/8 далі толь женою и младенцом; у сп. 86/21 далі женою или младенцем. ²⁹⁷ У сп. 605/8 легаяй, и востая; у сп. 86/21 ложась и воставая. ²⁹⁸ У сп. 605/8 та 86/21 богоблаженный. ²⁹⁹ У сп. 86/21 далі трудно из. ³⁰⁰ У сп. 86/21 слів гварнизоном нЂсколко [у сп. 605/8 нЂскольких] эскадронов бЂсовских немає. Замість них — бЂсовскими духами. ³⁰¹ У сп. 86/21 далі в сердце наше стучалась. ³⁰² У сп. 86/21 слів как волк овцами немає. ³⁰³ У сп. 764 тужит. ³⁰⁴ У сп. 605/8 прибылаго. ³⁰⁵ У даному сп. далі було помилкове: внЂшнею, домашнею и внутренною; виправлено за іншими сп. ³⁰⁶ У сп. 605/8 та 86/21 за нею. ³⁰⁷ У сп. 86/21 слів как собачки постЂлніи немає. ³⁰⁸ У сп. 86/21 вмЂшивая в разговоры. ³⁰⁹ У сп. 86/21 насилу. ³¹⁰ У сп. 86/21 За сей. ³¹¹ У сп. 86/21 бабье мнЂніе. ³¹² У сп. 86/21 встревожить. ³¹³ У даному сп. було помилкове галеланин; виправлено за сп. 86/21. ³¹⁴ В інших сп. которая. ³¹⁵ У даному сп. було помилкове бездЂлниц; виправлено за сп. 86/21. ³¹⁶ У сп. 86/21 тЂло. ³¹⁷ У сп. 86/21 бЂдною. ³¹⁸ У сп. 86/21 потому. ³¹⁹ У сп. 86/21 совершенное. ³²⁰ В інших сп. далі истинный. ³²¹ У сп. 86/21 исчезает. ³²² В інших сп. исту. ³²³ У сп. 86/21 пусть. ³²⁴ У сп. 605/8 невидящим; у сп. 86/21 ненавидящим. ³²⁵ У сп. 86/21 слів есть то болЂзнь сердца, а болЂзнь сердца немає. ³²⁶ У сп. 86/21 беззаконников. ³²⁷ У сп. 605/8 та 764 смЂшеніе. ³²⁸ У даному сп. було помилкове надЂяло; виправлено за іншими сп. ³²⁹ У сп. 86/21 точное. ³³⁰ У сп. 605/8 та 86/21 далі печать та, что ни о чем... ³³¹ У сп. 86/21 слова тотчас немає. ³³² У сп. 86/21 истинным. ³³³ У сп. 86/21 посвЂщающим. ³³⁴ У сп. 605/8 О сем-то Павел щастливцЂ вот; у сп. 86/21 О сем-то щасливцЂ Павел вот что говорит. ³³⁵ У сп. 605/8 далі не не свидЂтельственно себЂ; в сп. 764 далі себя свидЂтельствует. ³³⁶ У даному сп. було помилкове печатай; виправлено за іншими сп. ³³⁷ У даному сп. було \520\ помилкове надежда; виправлено за іншими сп. ³³⁸ У даному сп. було помилкове обетшает, у сп. 86/21 обветшает; виправлено за сп. 605/8. ³³⁹ У сп. 86/21 далі милями. ³⁴⁰ У сп. 86/21 Упоминает. ³⁴¹ У сп. 605/8 Щасливы перелетЂвшіи; у сп. 86/21 Щасливы перелетЂвшіи. ³⁴² У сп. 86/21 далі дух животворит. ³⁴³ У сп. 605/8 лоскутьям; у сп. 86/21 фигурами. ³⁴⁴ У сп. 86/21 другими. ³⁴⁵ У сп. 86/21 слова полюбовницами немає. ³⁴⁶ У сп. 86/21 слова УбЂгал немає. ³⁴⁷ У сп. 605/8 та 86/21 вожделЂній. ³⁴⁸ У сп. 86/21 далі нравится библейная пища. ³⁴⁹ У сп. 86/21 предположенным. ³⁵⁰ У сп. 764 далі Конец.

До стор. 324. Разговор пяти путников... Розробляючи головну проблему своєї філософії про шляхи досягнення щастя, у цьому творі Сковорода більш, ніж в інших, наближається до розкриття соціальних суперечностей свого часу, піддаючи гострій критиці не тільки загальнолюдські вади, а й конкретні пороки своїх сучасників.

До стор. 326. ...о двух путниках — безногом и слЂпом. — Це популярний сюжет притчі, відомої ще в античності. У Київській Русі цей сюжет використовував К. Туровський. Пізніше притча увійшла в фольклор та лубочні видання. Є переклад її з вірша Леоніда Форентійця І. Франка (див.: Іван Франк о. Літературна спадщина. К., 1962, т. II, стор. 258). До стор. 327. Имя ему Ураній... — Точніше: Уран. У грецькій міфології вважався верховним божеством, що втілює небо.

До стор. 333. Ты уже на другую сторону, как нЂкой лях чрез кобылу, перескочил... — Фольклорний сюжет польского походження. Один із варіантів сюжету записаний Б. Грінченком (див.: «Веселий оповідач». — Збірка оповіданнів. Упорядкував Б. Грінченко. У Києві. 1910, стор. 91, № 209). До стор. 334. ДЂд и баба здЂлали себЂ хату... — Цей мандрівний сюжет, запозичений з середньовічної повчальної літератури, Сковорода моралізує відповідно до власних поглядів. Сюжет набув поширення у фольклорі. М. Сумцов вважав його анекдотом, який зустрічається як епізод у казках та переказах про дурнів (див.: Н. Сумцов. Разыскания в области анекдотической литературы. Харьков, 1898, стор. 33).

До стор. 339. ...вопіет Григорій Богослов... — Тобто: Григорій Назіанзин (прибл. 329 — 389), один з отців християнської церкви, з творами якого Сковорода був добре обізнаний.

До стор. 343. Вспомнились мнЂ нЂкоего мудреца хорошіи слова... — Мовиться про Епікура і не раз цитовані його слова.

До стор. 346. Неграмотный Марко... — Вважають, що в листах до Я. Правицького 1786 — 1788 рр. Сковорода мав на увазі даний твір. До стор. 346. ...регулки... — Правила (від лат. regula). До стор. 350. ПобЂдить апокалЂптическаго змЂя... — У Сковороди своєрідно переплітаються уявлення про чудовисько з книги пророка Даниїла з образом змія, про якого йдеться в Апокаліпсисі — «Одкровенні Іоанна Богослова» — останній книзі Нового завіту біблії.

До стор. 352. Баба покупала горшки... — 3 байки, варіант якої є також у циклі «Басни Харьковскія» під назвою «Старуха и Горшечник». До стор. 354. ...инвенціею... — Винаходом, відкриттям (від лат. inventio).

До стор. 354. ...делинеацією... — Кресленням (від лат. delineatia). До стор. 356. ...внятнЂе побесЂдуем о душевном мирЂ. — Йдеться про один з двох творів — «Кольцо» або «Алфавит мира», які мають спільну назву «Разговор дружескій о душевном мирЂ».

КОЛЬЦО

Серед діалогів 70-х років, зв’язаних спільністю задуму та дійових осіб, цей твір хронологічно передує діалогові «Алфавит, или букварь мира».

В. Д. Бонч-Бруєвич безпідставно вважав, що цей твір є поширеною редакцією попереднього діалога, який в більшості списків має ту ж саму \521\ назву: «Разговор дружескій о душевном мирЂ — Кольцо» (див. видання 1912 р., стор. 247). Однак, незважаючи на спільність теми та дійових осіб, ці твори різні як за внутрішнім змістом, так і за формою викладу. Якщо «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни» є твором, який найменше засмічений теологічними міркуваннями і в якому найбільш гостро ставляться основні соціальні питання свого часу, то «Кольцо» занадто обтяжене біблійними розумуваннями. В той час як «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни» написаний виразною мовою, близькою до живої народної, мова діалога «Кольцо» далека від народної, рясніє церковнослов’янською лексикою.

Автографа цього твору поки що не знайдено. За часом написання він близький до діалога «Алфавит, или букварь мира». В листі до В. С. Тевяшова, надісланому разом з діалогом «Кольцо», Сковорода писав: «Идут к Вам два «Разговора», жаждущія Вашего лицезренія. Удостойте их своего пріятія. Они уже прежде рожденія своего определены доброму Вашему духу», і в кінці листа: «Другій «Разговор» скоро послЂдует». Справді, незабаром (1 січня 1775 р.) Сковорода надіслав «Алфавит, или букварь мира». У супровідному листі, адресованому тому ж В. С. Тевяшову, він писав: «Один разговор уже к Вам пришел. Вот же нашол Вас и брат перваго...». Про спільність обох творів автор писав: «В обоих написано то, что говорено в бесЂдах с здЂшними пріятельми. Они ж и бесЂдующими лицами поставлены в обоих. Первый... назван «Кольцом». А второй, узнав безначальное начало: из нетрудных начатков, будьто из алфавита, богу послЂдовать побуждает и назван «Букварем». Отже, зрозуміло, що спочатку був написаний діалог «Кольцо».

«Алфавит, или букварь мира» створено в другій половині 1774 р. Великого проміжку часу між написанням першого і другого творів бути не могло. Навесні та влітку 1774 р. Сковорода закінчував написання 15-ти останніх байок збірки «Басни Харьковскія». Для точнішого визначення часу написання твору треба взяти до уваги ще й таке. «Діалог, или разглагол о древнем мірЂ» Сковорода написав у 1772 р. Після нього був написаний «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни». В кінці цього твору автор устами Григорія обіцяє знову повести розмову «о душевном мирЂ». З двох написаних після цього твору «разговоров о душевном мирЂ» одним є «Кольцо», а другим — «Алфавит, или букварь мира». «Кольцо» могло бути написаним в проміжок часу між написанням «Разговора пяти путников о истинном щастіи в жизни» та «Алфавита, или букваря мира», тобто в 1773 р. або, можливо, на початку 1774 р.

Діалог «Кольцо» дійшов до нас тільки в одному повному списку. Цей список раніше зберігався у відділі рукописів ДБЛ за шифром М. 764/1, а зараз зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 86, № 11). Рукопис має 55 аркушів, переплетених у зошит з паперовою обкладинкою. його назва — «Кольцо. Дружескій разговор о душевном мирЂ». Список належить до першої чверті XIX ст. (папір має цифрові філіграні 1820 та 1824 рр.).

Дійшов також уривок «Кольца», який відноситься до цього ж часу (перша чверть XIX ст.). Він міститься в зошиті серед списків інших творів Сковороди та рукописів інших авторів, на арк. 10 — 13 і зберігається у відділі письмових джерел Державного історичного музею (фонд Барятинських, № 342). Особливого значення цей список не має. Те, що «Кольцо» представлене тільки двома списками, свідчить або про непопулярність, твору або про ранню втрату автографа.

Діалог вперше опубліковано в 1837 р. Московським попечительним комітетом «Человеколюбивого общества» під назвою «Дружескій разговор о душевном мирЂ» з купюрами і без закінчення. Повністю, без скорочень, але й без вступного листа, твір був надрукований В. Д. Бонч-Бруєвичем у виданні 1912 р. на стор. 249 — 302.

Друкується твір за єдиним списком, зробленим у XIX ст. Переписувач вніс невластиві мові Сковороди «виправлення»: Ђ замінив буквою е, особ- \522\ливо у другій частині рукопису, чим значною мірою спотворив текст. Зважаючи на те, що Сковорода в своїх рукописах ніде не вживає е замість Ђ, ми відповідно до старого правопису відновлюємо цю літеру.

До стор. 357. Кольцо. — У цьому діалозі Сковорода витлумачує різноманітні образи, фігури з біблії та міфології, які символізують вічність. Саме такими уявляються йому образи предметів та речей, що мають властивість округлості. Символічне та алегоричне витлумачення кільця має давню традицію, про що свідчать численні емблематичні символічні малюнки, особливо популярні в епоху середньовіччя.

Алегорично-символічна форма викладу цього твору значно утруднює його сприйняття. Зосередивши свою увагу на розкритті світу символів, автор показує, що цей світ складається з двох натур: видимої та невидимої. Сковорода обгрунтовує думку про необхідність самопізнання як умови щастя. Важливе місце в цьому творі посідають літературні, міфологічні та біблійні оповідні приклади, алегоричне коментування яких і є важливим засобом розвитку власної філософської концепції.

До стор. 357. Милостивый государь! — Лист адресований В. С. Тевяшову, воронезькому поміщику, синові С. І. Тевяшова, полковника Слобідського полку, в маєткові якого не раз бував Сковорода.

До стор. 359. ...нЂколикое число коперниканских пилюль. — Деякі відомості про будову всесвіту за геліоцентричною системою М. Коперника, яка виступає у Сковороди як символ макрокосмосу. Філософ засуджує тих, хто поверхово засвоївши це космологічне вчення, не здатний збагнути його справжній смисл, тобто бачити в ньому прояв закономірностей розвитку природи.

До стор. 359. Во время оно Платоны, Солоны, Сократы, Пифагоры... — Визначні мислителі стародавньої Греції.

Платон (427 — 347) — давньогрецький філософ-ідеаліст. Солон (7 ст. до н. е.) — напівлегендарний грецький законодавець, якого вважають одним із семи мудреців стародавнього світу. Йому приписують афоризм: «Нічого понад міру», який був написаний на храмі Аполлона в Дельфах.

Сократ (бл. 469 — 399 рр. до н. е.) — грецький філософ-ідеаліст. Історики не раз порівнювали з Сократом українського мислителя Сковороду, прагнучи підкреслити подібність їх поглядів. Поєднує їх, зокрема, об грунтування ідеї пізнання самого себе.

Піфагор (бл. 580 — 500 р.р. до н. е.) — грецький математик і філософ. Сковорода неодноразово згадує відкриті Піфагором закони й теореми геометричних фігур, вбачаючи в них ще одне підтвердження розумного начала речей та явищ.

До стор. 360. ...около Сатурна есть Луна... — Очевидно, йдеться про кільце навколо планети Сатурн.

До стор. 360. ...нарушители печати кесаря Августа... — На печатці римського імператора Октавіана Августа був напис: «Поспішай повільно». Сковорода засуджує тих, хто порушує цей принцип, який відповідає прислів’ю: «Тихше їдеш — далі будеш».

До стор. 372. Древній мудрец Эдип, умирая, оставляет малолЂтнему сыну в наслЂдіе исторію именем «Сфинкс»... — Див. коментар до твору «БесЂда 1-я, нареченная Observatorium (Сіон)». Далі Сковорода як приклад подає власне оповідання, що становить собою параболічне витлумачення сенсу стародавнього міфа з метою обгрунтування ідеї самопізнання.

До стор. 374. Возможно ль чтоб Енох с Іліею залЂтЂли будто в небо? — Автор висловлює сумнів у достовірності біблійної легенди, згідно з якою, Енох та Ілля немовбито піднялися на небо, бо переконаний в існуванні внутрішніх закономірностей природи, яким суперечить можливість чудес. Але разом з тим Сковорода розглядає ці оповідання як притчі і закликає витлумачувати їх алегорично.

До стор. 376. ...друг мой АлексЂй Соха... — Йдеться, очевидно, про \523\ Олексія Коноровського-Соху, з яким Сковорода листувався. Лист О. Коноровського до Сковороди друкується у другому томі цього видання.

До стор. 377. ...показать алфавит мира, или букварь его. — Йдеться про намір, який Сковорода здійснив, написавши діалог «Алфавит, или букварь мира».

До стор. 377. «Не Ђшь бобов». — Ці слова належать Піфагору, який, хоч і був вегетаріанцем, але радив не їсти бобів, бо вважав, що до них переселяються душі померлих. Сковорода надавав цьому закликові алегоричного значення, вважаючи, що за його допомогою Піфагор застерігав людей від шанолюбства та марнослазності.

До стор. 377. ...древніи мудрецы имЂли свой язык особливый... — Очевидно, маються на увазі емблеми та символи на зразок прямокутників, трикутників та кілець Платона.

До стор. 378. ...іероглифика... — Священні письмена, символістичне зображення понять і предметів у вигляді обручок, трикутників тощо. В середні віки ієрогліфіка набуває значного розвитку.

До стор. 378. ...hierophantes... — Ієрофанти — верховні жерці в стародавній Греції.

До стор. 378. ...mistagogi... — Містагоги — служителі культу стародавніх греків, які посвячували в релігійні таїнства.

До стор. 389. Вспомнил я Дамаскинову оду... — Мається на увазі один з творів Іоанна Дамаскіна (673 — 6 — бл. 754), візантійського богослова і філософа, надзвичайно популярного письменника ще з часів Київської Русі. За свідченням М. І. Ковалинського І. Дамаскін був улюбленим письменником Сковороди.

До стор. 391. ...вздумалося мнЂ Навиново солнце. — Мається на увазі біблійна легенда, згідно з якою пророк Ісус Навин немовбито спинив сонце. Сковорода вважає, що подібні чудеса суперечать законам природи, які визначають хід подій.

До стор. 391. ...пришла мнЂ на ум Иліина колесница. — За біблійною, легендою, пророк Ілля разом з колісницею і кіньми знісся на небо. Сковорода спростовує цю легенду, але, визнавши її вигадкою, витлумачує алегорично.

До стор. 393. ...соуз Пліад и огражденіе Оріоново... — Сузір’я Оріона та Плеяд. У книзі Іова, на яку посилається Сковорода, таких назв немає. Цитуючи біблію, Сковорода сузір’ям Кесиль та Хима дає сучасну йому назву.

До стор. 393. ...предревній Зороастр... — Заратустра (жив у 7 ст. дон. е.) — Міфічний пророк, мудрець, автор «Авести» — священної книги стародавніх персів; йому легенди приписують заснування релігії зороастризму. Ідея зороастризму про те, що вся природа складається з двох начал, споріднена з вченням Сковороди про дві натури. Близьке Сковороді й ототожнення сонця з ідеєю божества.

До стор. 395. ...твой вопрос воняет афинейскими плетеніями. — Натяк на вчення представників старогрецької софістики.

До стор. 401. ...єгипетская фигура Сфинкс перенесена Израилем... — Далі Сковорода згадує біблійне оповідання з «Книги Судей» (гл. 12) про Ізраїльського вождя Євфая, який знищував єфремлян, котрі не вміли вимовити слова «шиболет» (що означає «колос»), а говорили «сиболет» Сковорода згадує про це оповідання і в творі «Икона Алкивіадская», алегорично витлумачуючи його і уподібнюючи з староєгипетським міфом про Сфінкса.

До стор. 402. Бытейская седьмица. — Сім днів, протягом яких, за біблійною легендою, бог нібито створив світ. Про них розповідається в першій книзі Мойсея «Буття», яка відкриває Старий завіт біблії. Сковорода заперечує створення світу богом, обстоюючи думку про вічність і множинність світів.

До стор. 404. ...о ВеселеилЂ и его товарищах, украсивших разными художествами храм господень... — Йдеться про легендарно-біблійного архітектора, що побудував храм Давида. \524\

До стор. 407. ...рай ... во ЕдемЂ на востоцЂх. — Едем — міфічна країна на Сході, де, за біблійними легендами, начебто знаходився земний рай, місце перебування перших людей — Адама та Єви — до їх першого гріха.

Згідно з Сковородою, це така ж алегорія та символ, як і інші біблійні легенди. Сковорода піддає сумніву саму думку про можливість зосередження щастя в одному місці.

РАЗГОВОР, НАЗЫВАЕМЫИ АЛФАВИТ, ИЛИ БУКВАРЬ МИРА

Цей діалог завершує цикл розмов про щастя. У згаданому вище супровідному листі до В. С. Тевяшова від 1 січня 1775 р. Сковорода вказав на зв’язок цього твору з попереднім діалогом «Кольцо». Надсилаючи В. С. Тевяшову діалог «Кольцо», Сковорода повідомляє, що його адресат одержить «два разговора», бо «Разговор, называемый алфавит, или букварь мира», який він закінчує, «скоро послЂдует».

У процесі підготовки видання 1961 р. І. Табачников виявив автограф цього важливого твору. Він зберігається у відділі письмових джерел Державного історичного музею в Москві, у фонді Щукіна за шифром «Щ. 193/91». Рукопис має 72 пронумерованих друкованими цифрами аркуші, переплетені в зошит. Папір його різний, без цифрових філіграней, виготовлений у 70-х роках XVIII ст.

У зошиті містяться автографи кількох творів: «ПЂсни», написаної в 1761 р. (арк. 2), листа до В. С. Тевяшова (арк. 5 — 8), діалога «Алфавит, или букварь мира» (9 — 69) та віршованої байки (1760) латинською й українською книжною мовою (арк. 70 — 71). Автографи перших трьох творів написані за правописом, вживаним Сковородою до 1785 р., а «Басня Есопова» — за новим правописом. Це дає підставу вважати, що автограф є поновленою редакцією твору, зробленою у другій половині 80-х років. В кінці «Басни Есоповой» є подана за новим правописом приписка, яка свідчить, що автограф байки включив до зошита сам автор. А це означає, що автограф «Алфавита, или букваря мира» побував у руках автора після 1785 р., тобто років через 10 після його закінчення. З постскриптуму листа до М. І. Ковалинського від 26 вересня 1790 р. відомо, що Сковорода надсилав йому і цей твір (список або автограф): «При «Авигеи» прійміте и «Алфавита» — сына...» Однак у зібранні М. І. Ковалинського ні списку, ні автографа твору немає.

В інших зібраннях збереглось кілька списків твору, в тому числі й три прижиттєві. Список відділу рукописів ІЛ (ф. 86, № 9) має 84 пронумерованих та два ненумерованих, аркуші з водяними знаками 80-х років XVIII ст. (арк. 12, 13, 18, 36 та ін.). На початку міститься «ПЂсня» 1761 р. «Басни Есоповой» немає. Малюнки до тексту виконано чудовими акварельними фарбами. Список зробив друг Сковороди — С. Дятлов. Побував у духовній цензурі; в ньому було зроблено близько 120 цензорських поміток, викреслень, купюр.

Список відділу рукописів ЦНБ за шифром 326 (Муз. 603/3), з якого раніше друкувався твір і який належав епіскопу Філарету, а потім Миропольському, має 46 аркушів; на ньому є цифрові філіграні 1788 р. Малюнки виконанні аквареллю.

Список відділу рукописів ІЛ (ф. 86, № 18) має 31 аркуш. На першій сторінці — назва («О природЂ») та записи про належність списку ї. Любицькому та Ф. Буслаєву. Малюнків автографа не відтворено. Належить до кінця XVIII ст.

У бібліотеці Гарвардського університету (США) зберігається список твору, очевидно, XVIII ст., зроблений рукою двох переписувачів. На першій сторінці він містить пізніший напис «Собственноручная Григория Саввича Сковороды», а також інші написи, в тім числі «Евстафій Федорович ЗвЂряка». Назва твору подана так: «Разговор, называемый Алфавит, \525\ или буквар Мїра». Твір відкривається піснею 1761 р. Пісня, а також близько половини тексту діалога написані правописом, яким Сковорода користувався після 1785 р. (тобто без ъ та ь). Є в цій частині деякі виправлення. Друга частина тексту діалога виконана іншою рукою і написана звичайним правописом XVIII ст. Ні малюнків, ні «Басни Есоповой» у рукописі немає. Мікрофільм рукопису зберігається у відділі мікрофільмів ДПБ (Мф Р/1960).

У Центральному державному архіві літератури та мистецтва (ф. 1613, № 2) зберігається список першої половини XIX ст.

Твір вперше опубліковано у виданні 1894 р. (стор. 112 — 150). Видавець Д. І. Багалій використав список Київської духовної академії (Муз. 605/3), надрукувавши його з помилками. Цей же список використано у виданні 1912 р., причому В. Д. Бонч-Бруєвич вважав його єдиним списком твору: «Печатаем эту рукопись, — писав він на стор. 319 цього видання, — по единственной дошедшей до нас копии...» І тільки після того, як твір був уже набраний, видавець довідався про список музейного фонду (М.1657). Тому і Бонч-Бруєвич не зміг усунути плутанини й помилок списку 605/3.

У виданні 1961 р. твір вперше надруковано за автографом, завдяки чому було усунуто помилки всіх списків. «ПЂсня» (1761) та «Басня Есопова» (1760), які у виданні 1961 р. були вміщені у другому томі серед пісень та байок, тут повернуто на своє місце, тобто за автографом діалога «Алфавит, или букварь мира» відповідно як вступ та кінцівка твору.

До стор. 411. Разговор, называемый алфавит, или букварь мира. — Назва твору пов’язана з давньою традицією, яка виходила з розуміння світу як розкритої книжки. До Сковороди на Україні зустрічається кілька творів з подібними назвами, наприклад, «Алфавит, рифмами сложенный» І. Максимовича (1705), «Алфавит духовний инокам и мірским» Ісайї Копистенського (перевидавався багато разів у Чернігові та Києві) «Алфавит духовный...» Дм. Туптало (Ростовського) та ін.

Можна з певністю твердити, що це один із головних діалогів філософа. В ньому висвітлюється питання про споріднену працю як умову досягнення людиною шастя в своєму житті.

Як і «Разговор пяти путников...», цей твір, порівняно з іншими, більше насичений світським матеріалом та літературно-оповідними ремінісценціями. У творі піддано гострій критиці прагнення до чинів та збагачення, жінколюбство та властолюбство, обстоюється думка про необхідність для кожної людини вдосконалювати свої природні здібності, оскільки доля суспільства залежить від вдалого вибору кожною людиною сфери діяльності відповідно до природних здібностей. Важливе місце тут посідають виконані автором емблематичні малюнки.

До стор. 411. ПЂсня. — Твір являє собою варіант 9-ої пісні «Саду божественных пЂсней», від якої відрізняється тільки змістом першої строфи: тут наголошується на вже досягнутому автором стані душевного спокою як умові щастя.

До стор. 411. Inveni portum... — Я знайшов гавань Ісуса. Плоть і світ, прощайте! Досить ви мене непокоїли. Нарешті я знайшов надійний спокій (лат.).

До стор. 413. «Узнай себе самого». — Афоризм приписують Фалесу Мілетському, якого Сковорода згадує далі і який є одним із семи мудреців стародавнього світу. Сковорода вважає заклик до самопізнання одним із найважливіших принципів філософії.

До стор. 413. Пишет Плутарх, что на Аполлоновом Делфійском храмЂ... — Плутарх — грецький письменник і філософ (4 — 120 рр. н. е.). Серед його книжок храмові Аполлона в Дельфах присвячені трактати «Про напис Е в Дельфах» та «Про занепад оракулів».

До стор. 414. Θεός. — Бог (грецьке).

До стор. 416. Первой Навал, второй Сомнас, третій Пификов... — Об-\526\рази псевдовчених, наслідувачів, які бачать тільки оболонку речей і не проникають в їх сутність. Про Навала и Сомнаса — див. вище; Пификов — тобто наслідувач, від латинського pithek — мавпа.

До стор. 417. ...officium. — Моральний обов’язок (лат.).

До стор. 419 ...сладчайшія оныя кесаря Тита забавы... — Тіт Флавій Веспасіан (39 — 81 рр. н. е.) — римський імператор. На честь його перемог влаштовувалися у Римі бучні свята. Очевидно, їх і має на увазі автор.

До стор. 420. ...к пиктуре... — Піктура — живопис (від латинського pictura).

До стор. 422. ...мужичка Конона рЂпищу, принесенную в дар Лудовику 12-му... — Напевно, йдеться про лубочні картини, поширені в XVII — XVIII ст.

До стор. 423. ...римскій капитан Корнилій... — Ім’я сотника Корнилія згадується в Діяннях святих апостолів (біблія).

До стор. 423. Ісыс, Isis. — Грецька транскрипція імені єгипетської богині мудрості Ісіди (Ізіди).

До стор. 424. Invita Minerva. — Без дозволу Мінерви (лат.).

До стор. 424. Invita Apolline. — Без дозволу Аполлона (лат.). У стародавній грецькій міфології Аполлон вважався покровителем лікарського мистецтва і музики.

До стор. 424. lratis Musis. — Без дозволу муз (лат.). Музи — в стародавній грецькій міфології богині — покровительки мистецтв і наук. В одному з листів до М. Ковалинського Г. Сковорода склав латинську епіграму на честь муз.

До стор. 424. ...без дозволенія Меркуріева. — Меркурій в римській міфології бог торгівлі, покровитель купецтва.

До стор. 424. ...без благословенія Діаны... — Діана в римській міфології покровителька шлюбу, тварин та мисливства; у грецькій міфології їй відповідала Артеміда.

До стор. 424. ...басня о исполинах, воздвигших брань противу бога... — Йдеться про титанів, які, згідно з грецькими міфами, підняли бунт проти головного бога Зевса. Ототожнюючи бога з природою, Сковорода засуджує богоборство як зневагу до законів природи.

До стор. 425. ...как видно из книги Плутарховой о ангелЂ хранителЂ Сократовом. — Серед паралельних життєписів Плутарха немає окремої біографії Сократа. Про те, що Сократ у своїх вчинках керувався наказами свого внутрішнього керівника — генія, Плутарх повідомляє в життєписі полководця Алківіада, учня Сократа, описуючи його настрій перед походом в Сіцілію. Про генія Сократа, який застерігав його від помилкових або хибних вчинків, у давнину писалося багато.

До стор. 425. ...когда таких бесЂдников не стало в Афинах... — Йдеться про захоплення софістикою в період занепаду стародавньої грецької філософії в Афінах.

До стор. 426. ...Юпитера, или Діа... — Юпітер (Дій) у римській міфології — головний бог, цар і батько людей. За деякими міфами вважався також покровителем математики.

До стор. 426. ...мореплаванієм ... Нептуна... — Нептун в стародавній римській міфології — бог морів; вважався покровителем мореплавства.

До стор. 427. «НевЂдомому богу». — У «Діяннях святих апостолів» розповідається про те, яке враження справив на ап. Павла напис на храмі: «Невідомому богу». За цей напис апостол схопився, як за привід для агітації в ім’я пришестя християнського бога. Однак відомо, що ці два слова вирвано з контексту; насправді напис був такий: «Богам Азії, Європи і Африки, богам відомим і невідомим», (див.: Эразм Роттердамский. Похвала глупости. М., 1960, стор. 99).

До стор. 428. ...вопіет блаженный Іероним... — Очевидно, Сковорода має на увазі того Ієроніма, якому Сидроній де Гошій присвятив «Оду об уединении»; вільний переклад її зробив Сковорода.

До стор. 430. Авраамскіе вЂка или Сатурновы... — Найдавніша епоха, \527\ з якою пов’язують «золотий вік» людства. Авраам — біблійний пророк. Сатурн — найстародавніше римське божество часу та землеробства. Важливо підкреслити тут характерне для Сковороди поєднання біблійних та міфологічних уявлень.

До стор. 433. ...remora... — Напевно, мається на увазі один з видів морських тварин, які, згідно з міфологічними уявленнями, могли утримувати навіть великі човни.

До стор. 436. Общій наш друг... — Мовиться про самого Сковороду та його «Басню Есопову».

До стор. 436. Tu nihil invita dices... — Не говори і не роби нічого наперекір Мінерві. В чому природа відмовляє, того уникай. Якщо ти не народжений для муз, то уникай вивчати музи. Гай-гай! Багатьох мужів губить вчена сопілка. Не багатьох справедлива мати-природа створила для муз. Хочеш бути щасливим? Удовольняйся своєю долею (лат.).

До стор. 438. Ars perficit naturam. — Мистецтво вдосконалює природу (лат.).

До стор. 445. ...Симон-волхв. — Легендарний пророк і маг-чарівник, противник апостолів, визнаних християнською церквою. В «Діяннях апостолів» (гл. 8) розповідається про нього як про лжепророка, якого перемагає апостол Петро. Вважається батьком всіх єресей. Образ його потрапив і в елліністичну ареталогію, зокрема в повість «Діяння Павла і Фекли».

До стор. 448. Откуду у тебе столько новых картин? — Йдеться про відтворені в автографі малюнки, запозичені з книжки «Емблеми та символи».

До стор. 449. О бЂдненький олень! — Сковорода вірить давнім переказам про те, що поранений олень може вилікуватися за допомогою трав.

До стор. 449. ...δικταμνος — Ясенець (грецьке) — трава, що за уявленнями древніх, мала лікувальні властивості.

До стор. 454. БЂдный Актеон превращается в оленя. — Згідно з міфом, мисливець Актеон насмілився побачити голу богиню Артеміду, що купалась у річці. За це розгнівана богиня перетворила його в оленя, якого розірвали власні собаки мисливця. Цей грецький міф Сковорода зв’язав з іменем Діани.

До стор. 454. Древній дурак Иксіон ухватился за пустой облак, осЂняющій сестру Діеву... — Згідно з міфами, Іксіон вбив свого тестя, але Зевс не покарав його і навіть запросив на бенкет богів. Та Іксіон і тут почав переслідувати дружину Зевса Геру з недостойними домаганнями. Однак Зевс обманув його, підставивши йому в образі Гери хмарину.

До стор. 454. ...тщеславный Фаетон... — Згідно з грецькими міфами, син бога сонця Геліоса, Фаетон, попросивши дозволу сісти на колісницю батька, не зміг впоратися з кіньми і ледве не спалив землю. За це Зевс блискавицею скинув його в безодню.

До стор. 457. ...в одной десницЂ и всЂ Коперниковы міры в забаву носит лучше Атласа. — Згідно з грецькими міфами, титан Атлас за наказом Зевса нібито тримав на голові небосхил. \528\

Попередня     Головна     Наступна