Попередня       Головна       Наступна





ВІЙСЬКУ ЗАПОРОЗЬКОМУ ПРЕСВІТЛИЙ ВИКАЗ, ЯК І З БОКУ ВИХОВАННЯ, ТАК ТЕЖ ВІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НА ЗАДНІПРОВ’Ї. 1596



З товариства війська Запорозького має кожен бути певним свого виховання на Задніпров’ї, а також забезпечення. Тому, хто буде князем Задніпровським, повинен на вічні часи мати забезпечення зі своїм полком Переяслав і з всіма хуторами, а той, хто буде гетьманом, має забезпечення своїм полком на вічні часи в Лубні і з усіма хуторами. Другий полковник — Печатин зі своїм полком зі всіма хуторами. Третій полковник зі своїм полком — Ставище із всіма хуторами. Четвертий полковник зі своїм полком — Борисполя зі всіма хуторами. П’ятий полковник зі своїм полком — Остер зі всіма хуторами. Шостий полковник зі своїм полком — Лютич зі всіма хуторами. Сьомий полковник зі своїм полком — Гомель зі всіма хуторами. Восьмий полковник зі своїм полком — Чичерськ зі всіма хуторами. Дев’ятий полковник зі своїм полком — Пропойськ зі всіма хуторами. Десятий полковник зі своїм полком — Кричів зі всіма хуторами. Одинадцятий полковник зі своїм полком — Мстислав зі всіма хуторами. Дванадцятий полковник — Радовиль зі всіма хуторами.




Засади до опанування Переяслава


За наказом пана воєводи київського 1 переяславчанам, аби ті 500 козаків в домах своїх добр, які в підступний спосіб позабивано і розграблено 2: по-перше, ту здобич, яку взяли переяславчани на той час від козаків, аби козаки допоминалися перед комісаром Його Королівської Милості від переяслав’ян, як і перед їхніми милостями панами Претвичем, паном Козаківським, паном Оріщовським. Кому із переяславчан їхні милості панове комісари вказали про несправедливе вбивство і грабіж більше як на сто тисяч злотих, тим має бути нота з підписами комісарських рук у їхній військовій скриньці. Ті гроші, як свідчать самі переяслав’яни, суму чималу грошей козакам склали, бажаючи козаків за переступ приєднати до себе. Гроші пан воєвода київський, від переяслав’ян взявши, собі привласнив, а козаків при декреті комісарському залишив. Із цієї суми, переказаної декретом комісарів, козаки, вибравши, могли б в’їхати до Переяслава.

Другий відтак спосіб є взяття всього Задніпр’я. На писання його милості пана коронного гетьмана 3 військо Запорозьке, хотячи догодити наказу його милості в тому, аби могли вчинити якусь прислугу Його Королівській Милості, Пану своєму, і всій Річі Посполитій, на що кошту свого немало поклали, небезпеки і праці немало заживши, трудились до Волох з чималим військом своїм, якого могло бути близько 20 тисяч. А що кожен слуга гідний винагороди, отож плату, доходячи на Його Королівську Милість, Пана свого, і на Річ Посполиту, є гідно і слушно, за прикладом жовнірів Замборських, надати на все військо і все Задніпров’я. А коли Його Королівська Милість і вся Річ Посполита спричиниться до в’їзду козаків у Переяслав і до того в усе Задніпров’я, то щоб не платив вам тієї суми Переяславський 4 через комісарів Його Королівської Милості, переяслав’янам визначеної. Також, щоб того вашого труда до Волох сумою немалою вам не винагороджувалося, нічого яснішого не скажу, одно тільки: вам хотів з тих сум відпустити і залишок Задніпр’я, пристаючи за вами швидше на три або чотири тисячі певного війська на вічні часи на все Задніпров’я на всяку потребу, чи Його Королівську Милість самого, або теж Річі Посполитої королівства Польського. Як ви розглянетесь у пожитках задніпровських, то можете виборно і більше Його Королівської Милості війську набавити, бажаючи собі здобути ще більшої ласки Його Королівської Милості і всієї Річі Посполитої. А щодо багатих шляхетських маєтностей, які є на Задніпров’ї, тоді, хотячи задовольнити Його Королівську Милість кількома тисячами певного війська від вас і з Задніпров’я, можна їм деінде забезпечення дати, або повинні будуть однакову повинність з військом Запорозьким відбувати під началом князя вашого. Те саме інші обивателі всього Задніпров’я мусять вчинити. Це подання моє, Ваша Милість, зволите від мене вдячно прийняти, як від того, який вам від душі на Задніпров’ї зичить установлення статечного і доброго ім’я і слави несмертельної в цілому світі.

А щоб ваші милості були певні ласки моєї до себе, тоді на знак того, спершу від казни Його Милості сто тисяч кіп литовських conditionaliter а [кладу], в яких я є скривджений від уряду замку київського.



 а Задоволення (латин.).



А потім, за приводом пана воєводи Київського, вчинив би так загалом із нижчими учасниками його скарбу. До того ж силою мені видерли з рук того ж дня і підданого мого, через якого був тривалий час захований в граді рахунковому скарб 5. Чого є добрим свідком весь уряд міста Київського, перед яким я оповідав урядово про насилля мені вчинене. З тієї суми ваша милість коли зволить мені, щоб доходила на пана воєводи київського і його уряду допомога, тоді під страхом кари на горло підписуюсь, чого легко за Божою поміччю у великій мірі доступитися, щоб також навіть і маєтностями своїми могли той скарб насильно доплачувати. У тієї міри скарб свій військовий, Ви могли непомалу, на двічі по сто тисяч злотих довести і нестачу свою винагороджувати, а мені з капітулою київського єпископства п’ятдесят тисяч злотих на збудування костьолів і забезпечення їхнє надати. Оскільки той скарб був біскупа київського, мого попередника, а за селянина мого, який мені насильно забраний, належить п’ятсот гривень, я ж на побудову шпиталю і його забезпечення на пана воєводу київського те відказую.

Другий борг Ваша Милість відказує на військову потребу, він у пана дворянина Юндила — три тисячі коп литовських, які він був узяв з підданих Коссусовських і пожитків протягом трьох років.

А ще виставляється на потреби Річі Посполитої, також і біскупства мого сто коней. Цього я до решти, згідно обов’язку, не вчинив, за частим нагадуванням моїм зволіть Ваші Милості — можна буде в нього тих три тисячі коп допоминатися згідно думки і уподобання Вашого.

Третій упоминок на військову потребу Вашій Милості я дам — кільканадцять втікачів до київських міщан, які втекли до них із маєтностями своїми із ґрунту єпископства київського; цих втікачів, коли б я правно доходив, мусили б або їх повертати з їхніми маєтками, або, коли б не захотіли, мусіли б за кожного втікача згідно статуту по п’ятсот гривень мені заплатити. Тому їх треба Вам кожною мірою розшукувати. До того відказую для пушкарів війська Вашої милості все, що в мого орендаря Ссатковського за вісім років незаплаченої оренди від кладки Картовничі, по три таляри рахуючи, протягом восьми років — талярів 24.

Навіть з худоби і з важкої вислуги моєї даю для Вашої Милості на потребу військову біскупську корчму в Києві на один рік; в ній якщо Ваша Милість корчмаря свого протягом року утримуватиме поважного і до того ж кмітливого, то це принесе Вашій Милості 1000 злотих. З інших багатьох пожитків теж виявилося б Вашій Милості [дещо] через мене, коли б Ви хотіли мене слухати і зі мною у статечній спілці бути. Бо як Господь Бог дав ізраїльському народові Мойсея таємним способом як князя і вождя, аби був з неволі їх єгипетської на побут ліпший за море вивів, так і мене Господь Бог в таємний спосіб для Вас, козацького люду, на цю країну догледів, щоб Вам був вождем за Дніпром для ліпшої свободи Вашої і доброго імені Вашого. І як Йосип Патріарх єгипетський, правдивий тезка мій, весь світ захистив розмислом своїм на сім років від великого голоду, так і Ви теж, коли моїм розмислом будете фундуватись статечно на Задніпров’ї, тоді із нащадками через сімсот років не тільки із князівством своїм славними будете знані і від голоду ніколи вмирати не будете, а після сімсот років вже останнього суду Божого майбутнього сподівайтесь.


Консиліум Йосипа Верещинського,

єпископа київського, козакам прояснений












ПРИМІТКИ


Перекладено з польської мови за виданням: Праці українського історико-філологічного товариства у Празі. — Прага, 1942. — С. 104 — 106.


 1 Воєводою київським був князь К. Острозький.

 2 Йдеться про події, зв’язані із повстанням К. Косинського, і про пересвари переяславських міщан із козаками.

 3 Яна Замойського.

 4 Можливо, йдеться про майбутнього князя із посіллям у Переяславі, а можливо, про переяславського старосту.

 5 Град рахунковий — місце в уряді, де велися розрахункові операції.

















Попередня       Головна       Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.