Попередня       Головна       Наступна





АДАМ ЧАГРОВСЬКИЙ

Народився близько 1565 року в с. Чагрові на Галичині, з боярського роду. Дитячі та юнацькі роки минули в с. Зимня Вода під Львовом. Був жовніром, воював в Угорщині, з турками. Якийсь час жив у Познані, належав до Добромильського культурного осередку. Автор однієї збірки: «Трени і речі різноманітні», що вийшла двічі — в 1597 і 1599 рр. — польською мовою. Помер після 1599 р.



ДУМА УКРАЇННА  1

1597 р.


Тож скажи нам, кобзо моя,

Що уміє дума твоя.

Кращої нема в устої

Від людини лицарської!

Йде на краї пограничні,

Як льоди зійдуть північні,

Й видно ген поля безкраї,

Зелен-травами зіткані!

Глянь, діброви листя вкрило,

Птаство різне налетіло,

Звірі зграями гасають

І роями рибки грають.

Селянин, до них охочий,

Сіті по воді волочить.

А стрілець із охорони

Вцілить звіра без загону.

До непрохідних порогів

Дніпровий козак убогий

Пливе човном не без страху,

«Худою жив соломаху» 2.

Воїн у міцнім ладунку

В таборі шука рятунку.

Після скромного обіду

У сторожі зникне з виду,

В крузі випробує коні

Або списа в кільце вгонить.

А коли заб’ють тривогу,

Він із табору — в дорогу,

Під святими хоругвами

Кличуть труби із бубнами.

Він біжить по переліску

Чи для слави, чи для зиску.

Юні там на герць виходять,

Часто-густо в крові бродять.

Як впаде палаш кривавий,

Кров стікає рукавами.

А другому бистра стріла

Серце тепле остудила.

Третій, кіньми потоптаний,

Вже ніколи більш не встане.

Ворог ряди прориває,

Військо флангом відступає,

Переможець невблаганний

Навздогін наносить рани.

По трофеї, знать, ходили,

Геть лицарство потомили,

Що вертає з труду свого,

Віддаючи славу Богу,

І сприймає все як ласку —

Перемогу і поразку.

Як би битва не кінчалась —

Богу слава щоб дісталась.

Боже, маєш в своїй печі

Лицарського люду речі,

Бідний воїн просить в тебе,

Щоб воздав за нужду в небі.












ПРИМІТКИ


Перекладено з польської мови за виданням: Treny i rzeczy rozmaite. — Львів, 1599.


 1 У поета проходять варіанти назв цього вірша: «Пісня рицарської людини», «Скажи ж ти, музико моя».

 2 В оригіналі вираз подано українською мовою.

















Попередня       Головна       Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.