АРСЕНІЙ ЖЕЛІБОРСЬКИЙ
Світське ім’я Андрій. Народився 1618 р. З 1636 р. служив у війську, в 1641 р. обраний львівським єпископом під іменем Арсенія. Помер чи наприкінці 1662, чи на початку 1663 р. Автор книжки «Повчання новопосвяченому ієреєві» (1642), але значну частину видання займає «Дидаскалія» С.Косова (1637).
ПОВЧАННЯ НОВОПОСВЯЧЕНОМУ ІЄРЕЄВІ
1642 року
Милістю Божою православний єпископ львівський, галицький та Кам’янця-Подільського.
За благістю, даною нам од пресвятого та животворящого Духа, це тобі, дитино ієрею!
Господь уручив службу свячення страшних таїн рукоположенням мого смирення та послушництвом розумних його сил, і в ту ж таки службу бажають проникнути і самі ті ж таки сили. Діло ж твоє буде: вчитися закону Господньому день і ніч та заповідей його всехвальних апостолів і вселенських семи соборів і помістних правил святих отців. Створення святительства є істинна мудрість Божого Писання. І годі тобі буде спасти себе, часто його не читаючи. Святий-бо Бог і на святих почиває, Вудо ж розумне в розумних глибинах пробуває. Рече пророк: «Раб я є твій, врозуми мене» 1. І, бачачи правди твої, порадію за слова твої, бо винаходжу користь більшу тисяч золота й срібла. Рече-бо із пророком Бог: «Дам закона мого в серце твоє і слова мої в уста твої, і говоритимеш, як тобі заповідав» 2. Це вибрав тебе Бог і братія твоя і поставив тебе пророком поміж людей своїх. Не від себе-бо хтось честь приймає, але званий од Бога. Твори ж ти волю того, хто послав тебе, щоб був, справляючи слово Божого Євангелія, істиною, не перетворюючи, за хотінням серця твого, на плотське, а приймаючи послушенство божественних писань: нехай не буде неправдивий послух Богові, коли крадеться священне попри волю його. Це прийняв ти від вишнього промислу, щоб не тільки собі користь давати, але ближнім у виказі духа та сили: діла ж бо й віру вчиняють. Маєш ти показати доброноровність святительського подіб’я, що є любов, покірливість, цнота, прощення, тверезість, утримання від усіх ласощів. Не будь кощунником, ані ігрецем, ані соромословцем, ані буйним, ані гордим, ані величавим, ані гнівливим, ані ярим, ані несправедливим, ані безсоромним, ані п’яницею. Також і збірки бенкетні не тільки не твори, але й іншим те забороняй. Не будь лихвар, не бери накладів, щоб не став ти м’ятежником і роттиком, ані поручальником за когось, не бив вірного, який згрішить, ані невірного, який образи чинить, загалом своїми руками щоб нікого не вдарив; не чинив ловів, не заколював тварин, не приймав невчасно їжі та питва, а в подібну пору, у закон і славу Божу. А коли будуть на шлюбі чи на бенкеті видовища, відходь раніше, ніж побачиш. На шлюб не ходи, коли чоловік жінку відпускає чи жінка чоловіка. Одежу носи довгу до глезн, ані пістряву, ані від витворів мирських. Не читай заборонених книг, ані тих, яких досі ти не навчився, невідомих слів. Чари або лічби: коби, ігри дива творящі, байки зв’ягомі, ляки і шахмати — того не побажай; ані кінного ристалища не дивись. Дім свій із правдою будуй; томительно нищих на свою роботу без любові не принуджуй. Дітей своїх карай і навчай тому ж таки доброму путі. Будь без будь-якого зазору, горе-бо тому, до кого зваба приходить; ходи шляхом заповідей Божих, не є вони важкі, але наші зволення лихі є. Слухай учення і будь терпеливий в молитві, співай розумно від серця, щосили май старання до Божого вівтаря, безлінно входь до олтаря сам, з осторогою, з чистим сумлінням, а простим забороняй, олтар-бо тільки для попів і дияконів, а читцям та співакам — передвівтар’я: які прийняли рукоположення від єпископа, верх голови мають пострижений і носять короткий фелон, мають читати читання й Апостола, співати прокимени і «Бог Господь». А простим не належить та честь. Пономар нехай буде вибраний неповинний у жодному грісі і то з благословенням єпископа, щоб носити свічі. І хай слуги не торкаються священих посудин і не кадять; хай усе буде святе у святій церкві. До олтаря не внось ні колива, ні пива, ні щось інше. Церкву тримай чисто, без пороху та павутини, передусім вівтар. Книги старі та ікони піднови, на святу трапезу нічого не клади, хіба Євангеліє та пречесні таїни. В той день, коли служитимеш, то намовлянь не чини, не змагайся, не почни ворожнечу мати на когось, щоб не прогнав утішителя. В страсі й трепеті перед святим олтарем не мисли земного, кудись не озирайся, а до єдиного небесного царя, який лежить перед тобою, і до його безплотних сил, які стоять охрест нього. Нехай задля догоди чоловік не намагається скоротити молитви, таким Бог розсипає кістки, за пророком. Із відлученими не служи, не посоромся, ані лякайся якоїсь людини на гріх собі. Тим, кому правила не велять, не давай причастя ані за дар, ані через страх, ані через любов. Пам’ятай владичу заповідь і святих його апостолів: «Не давайте святого псам і не розсипайте перел своїх перед свиньми» 3. І знову: «Стережіться собак» 4 і котрі по них, щоб не був з ними осуджений. Дбай із осторогою, щоб через твою недбалість миша, чи інше щось, торкнулася божественних таїн. Також дбай, щоб не запліснявіли, чи обкурилися, чи щоб узяті були із несвященних рук. У церкві не давай бесіди творити, ані не приймай приносів до Божого жертовника від невірних, од єретиків, від блудників, від перелюбців та злодіїв, від розбійників, від грабіжників чи немилосердних властителів, від корчемника, клятвенника, наклепника, того, що брехень слухає, волхва, наговорювальника, грача, злобника чи того, котрий морить челядь голодом і ранами — від кожного, кажу, хто, либонь, буде від таких непокаянних, не приймай приносу. Проскури приймай від своїх дітей духовних, бачачи їхнє життя, їх-таки навчай і справляй, у міру гріхів клади заборони і накладай їм епітемію, а непокірного, що в гріхи впадає, відлучай од церкви і від себе віджени, доки не повернеться до тебе. Від іншого ієрея прогнаного ти не приймай, а коли хтось прийме такого, ти мені про це звісти. Про убогих та сиріт, коли хто чи хворіє, чи помре, чи народить і таке інше — про цих, коли почуєш, іди й незваний заради Господа Христа, котрий задля нас зійшов із неба. Будь готовий і на яку іншу причину вдень і вночі, з хрещенням, із покаянням (тобто сповідати болящих і всіх, котрі каються) і з причастям — твори ж із любов’ю достойне правило, тихо, не поспішаючи, як яка дитина, котра не розуміє, чи як мрець, котрий не чує, що є живим покарання. Дитину хрести, також і всяку людину, що потребує похреститися, причастя давай живим, бо мертвому не можеш дати. Вийди до таких і точно слухай, бо коли кого погубиш лінивством чи несправністю своєю, то мука його на тобі покладена буде. А церкви, до якої поставлений ти є, не покинь в усі дні життя свого, хіба через крайню потребу і то за радою єпископа свого, в чому хай тебе благословить. У чужому виділеному не служи, не взявши від єпископа грамоти, без його волі не твори нічого. Май єпископа свого головою в усьому, любов до нього тримаючи та боязнь, як апостоли до Христа. На собор приходь заради справлення церковних речей і заради прийняття істинного розуму, щоб міг дати благодать для творення тих, що слухають тебе, і являй в усьому, за іменем своїм, світові світло. Імена твої численні й великі є для світу: сіль землі, лікар хворим, поводир сліпим, наставник блудникам, учитель та наставник невігласам, світильник і око тілу церковному, путь, дверник, ключар, діяч, будівник, купець, гостинник, сторож, пастир, воєвода, суддя, властитель, жрець, високий горб, дім таїни, стовп премудрості, Божі вуста, подавач світові миру, ангел Господній, труба небесна, отець братії своєї, Бога нудитель, молільник світу, наслідувач Господній, подібник апостольський, годівник та джерело води, вона тече у струмку й не має свого імені. Не за слово-бо, але за діло мзди подаються, і знає Бог, коли ми, хворі будучи, не можемо, а коли, ледачкуючи, не робимо. І як дівчина, яка не зберегла дівства, осквернила тіло, так і душа, котра не зберегла заповіту, осквернює дух, в неї входить ненависть, і докір, і рани, і відлучення.
Це тобі, сину й брате, подаю, написавши від святих Писань і святих правителів: апостолів та богоносних святих отців, які виклали це за стародавнім подіб’ям; коли збережеш це, блажен будеш, коли ж переступиш чи в образу подаси, я щодо цього діла не маю, а ти побачиш у день опитування, і відповідь подаси, і помсту достойну візьмеш.
Досі моє слово до тебе, яке тобі треба зберегти,
ПРИСТЯЖЕННЯ
Дбай, ієрею, щоб не тільки цим задовольнявся, що взяв і надбав ти від нас у повчанні цьому, але й нащотиждень, щоб однієї ночі в те ввійшов, роздивляючись власне сумління, чи щось не викриває тебе в чомусь супроти цих заповітів. А коли це побачиш, не гадай, що нетяжко ти согрішив, бо це було б переступством отчої заповіді, непослух і невиконання належного тобі діла, про це ж согрішення, найбільше коли б сталося через недбалість, маєш ти жаліти зі скрухою серця, взявши щире старання, щоб виправити себе самого, учини про недбалість сповідь і дбай вседушно покаятися. Знай інше, що є зручніше, заради набутку розуму, який є в цьому повчанні. А деякі прикрі слова кладу нижче у тлумаченні, щоб жодного виверту не міг узяти за покрову, що не зрозумів ти всього сказаного.
ПОЯСНЕННЯ ТЕМНИХ СЛІВ, ЯКІ Є В ЦЬОМУ ПОВЧАННІ
Б. Байки зв’ягомі — розпутні, сороміцькі пісні, гадки та байки. Благоноровність — добрі, чудові, поштиві звичаї, обичайність.
Г. Глєзна — кістка над стопою ноги людської, нижче голінки.
Е. Екзарх — виконавець, тобто посол, або легат патріарший та єпископський; див.: Лексикон.
3. Зазор — пригана, підозра.
І. Ігра дива творящі, дивотворні — кукглярства, кукли, комедії або убирання у машкари, як ото Тури і тим подібні.
К. Коби, або киби — від грецького слова ікабеіа: кістки, гра або грання у кістки.
Кущунник — той, що трефнує (блазнює), блазень, жартівник.
Кінне ристалище — витічки, гарцювання, бігання кіньми.
Л. Ляки — льосування (жеребкування), льосів метання або чарування через льоси. Лаксес еос, або також лахос еос, або теж од слова «лакел» — граю на пищалці, співаю, волаю.
М. М’ятежник — бунтівник, колотник.
Н. Нужу — примушую, приневолюю.
П. Панамар, або панимар — церковний воротар, тобто клирик найнижчого ступеня священства, або причетник. Від слова грецького: Паниміріос, так званий, ніби кожноденний, для щоденного пробування й працювання у церкві.
Послушенство — свідоцтво, також і послух, свідок.
Пристяження — придаток, апендикс, по-грецькому: епидосис.
Р. Ристання — витічки, гарцювання, гонитви, заводи, бігання кіньми.
Роттик — присяжця, як той, що сам присягає, так і той, котрий іншого до присяги приводить.
С. З спасінням — з доглядом, з осторогою.
Т. Томительно — ґвалтовно, по-тиранському.
Ф. Фелон — верхні ризи священницькі. Також опанча або шата верхня від дощу.
Ш. Шахмати — мамення (зваба, одурювання), шальвірство, чарування, від грецького слова «тавмата». Також од слова формакево маі: трутою наділяю, трутизною заражаю, трую, чарую; звідси також фоммакеія: закликання, чарування. Також шахмати, а не тавмати тут, у словенській мові, знаходяться; ввійшло це, знати, через помилку старих писарів, які немало також по собі залишили.
Є тобі, правда, і тут слово грецьке — сакгма, далеко, однак, від того значення різниться, значить частково ольстро а на щита, частково — накривало, або бурди, тобто сідло на осла. Хіба б тільки через троп, метаформу мало значити варцабницю б, або щось тому подібне.
Усе інше подбай сам знайти та вивчити в Лексиконі.
а Ольстро — кобура, покрив.
б Варцабниця — шашкова дошка.
ПРИМІТКИ
Перекладено з книжної української мови за виданням: Голубев П. Киевский митрополит Петр Могила й его сподвижники. — Т. II. — К., 1898. Приложения. — С. 206 — 212. Твір вийшов окремим виданням у Львові в 1632 році.
1 Псалтир, CXVIII — 125.
2 Єремія, XXXI — 33. Тут переказ слів.
3 Матвій, VII — 6.
4 До филип’ян, III — 2.
