Попередня     Головна     Наступна






ІНТЕРЛЮДІЇ ДО ДРАМИ МИТРОФАНА ДОВГАЛЕВСЬКОГО «ВЛАСТОТВОРНІЙ ОБРАЗ»


INTERLUDIUM 1-MUM

INTERLUDIUM 2-DUM

INTERLUDIUM 3-TIUM

INTERLUDIUM 4-TUM

ІНТЕРЛЮДІЯ П’ЯТА





INTERLUDIUM 1-MUM 1


Виходять два мужикы заставляти тенета, до которих виходить третій для поради; оставивши тенета, скріются. Потом виходить литвин и упадеть в тенета, и, напавши, мужикы литвина убють. Потом виходять синки, шукаючи батка, и, знайшовшы, воскресять. Еще к ним виходить ксонз питатися, що на том свЂтЂ дЂется, и литвин ксонза прожене.



1-й мужик

Гай-гай, Грицку братухо, іось пожался, боже,

Що то за мЂсце було, от близку, пригоже,

Не одного се хлЂбом попогодовало,

Да не за великій час, як не тее стало!

Тут було стовпище лучшого звЂряти,

Як свЂт свЂтом такого не було видати!

Бацця б, коли б умЂло, то б проговорило,

Що не одному паршЂ нащинцу А обмило!

Першенкій ПархЂм Жижа, мовляла ж Дроздиха,

ОтсЂль схвативсь на ноги не з якого лиха!

Так же Понаскій Спаскій у злиднях купався,

Ни свЂт, було 2, ни зоря, то й потелЂпався.

Все, бувало, як Марко по пеклу, товчется,

Гледи, той пре, аж у тры погибелЂ гнется!

А тепер сидить собЂ, як журавель у просЂ,

Тилко ж що хоч говори, есть щось в іого в носЂ.

Нащо ж, як и нащинець, от лиха пряцюе —

Що в бога день на ступЂ и в жорнах танцює!

А коли попадеш той осмак Б и лядскую,



А нашому (брату)

Б вісьмак (дрібна монета)



Або шеляг зламаній, копЂйку якую, —

Не збагнеш, куди вткнути — всіого душа хоче,

А що дай, дай кождому, то-таки опроче;

Жунка гризе голову, а тут дЂти в крики,

Хоч би вже якого, то зобють c полетыки!

Хиба еще и сіого хлЂба запитаю.

Коли ж недзо А, то й прощай, брате Николаю!

Жунку з дЂтми зблеску гдесь зацуприкую Б,

А сам пруч, куди очи и почепчикую!

Шкода балагурити и свЂтом нудити —

Нумо тилко спитаймо тенета розбити.

Давав бог, братцю, людям и нам обицався,

Я б таки, бачця, тута чогось сподЂвався!


2-й мужик

Не имим я грЂх, щоб тут було що такое,

Як бачиш, то все отсе ничого светое,

От я б тобЂ раяв . . . . . . . . . . 3

И дав хлЂб и без того твуй батко да й маты!


1 [-й Мужик]

Я ж кажу, що ти скрутиш, що тобЂ без працЂ?

Нащо ж було наперед брехать, як собацЂ?

Якійсь тебе кат тягнув сюда воловодом?

МнЂ и трапилось зойтись из дурним удодом!

Чого ти за се годен? Якби на лихого,

Вререпав бы до смерти, як псища якого!


3[-й Мужик]

Стуйте! За яку трасцю стелися ви битись?

Плюнте на мару! Згинте, покинте казитись!


2[-й Мужик]

Тху, на тебе все лихо! Як злекав, проклятій!

Старій вже, як собака, да от глуповатій!

Ти б казав, бугай дурній! Верещить, рикае!


3[-й мужик]

Я бо казав: хто тебе в шію попирае?


1 [-й мужик]

Да де в лиха пре в шію? Тут сором казати!

Дала мнЂ товариша іродова мати!

Чи не мЂсце ж, от, як бачиш, чим воно благее?


А нічого, ніщо

Б затягну




3[-й мужик]

Чи еще ж, матчин сину, се хиба б такее?


1 [-й Мужик]

Отже, вун не те човпеть! Скрутивсь да звертЂвся,

Що не верчу покинуть, да годЂ, насЂвся!


3[-й мужик]

Чи справдЂ? Ну, перестань к кату! Не казися!

Ат, покинувши сунку, за крило берися!


2[-й Мужик]

Ет же, коли намоглись, дак и закидаймо,

Ат, закидавши, тут же и позасЂдаймо!

Бо зараз треба глушить тЂлко б що упало,

Щоб к матерЂ спаленуй те[не]т не порвало!


[Литвин-батько]

Хвалю ціебіе, господзЂ, зо всіема святога,

Што даждався віесіолаго ціепіер дня такога!

Нумо ж ми ціепіер усіе вкупіе веселітца,

Ніехай юда хваришнЂк А в піекліе засмуцЂца.

КалЂ ніе хаціев в ніебіе з богом лЂковацЂ,

Вось познаець, злодзіей, як бога продавацЂ!

КалЂ б іон був по-моиму барцми Б забавлявся,

З дзіеруном пагуляцЂ, а ту б в гіетакую біеду ніе папався.

А я ціепіер исціенно да душЂ ніе дбаю,

ПчолкЂ ужо виставляць час хароший маю.

Гдзіе поидзеш — усяго іосць, и глядзіець пригоже,

І з дзіеруном любо граць, хрест на меніе, боже.


1 [-й мужик]

Илку, сюда! Ось щось за лихо ввертЂлось!


2[-й мужик]

Глуздуй по головЂ, щоб c тенет не проилось!


3[-й Мужик]

Стуйте, братцЂ 4, що се ми встукали такее?

ЗвЂр — не звЂр, щось так собЂ, нЂ сее, нЂ тее.

Се ми изроду такого не видали дива:



А мабуть, чорт

Б бортьми, вуликами



Там чорне, там бЂле, голова вся сива.

Коли б ми от за сее в лихо не попали!

Чомусь у мене разом литки задрижали,

Чуеть дух, що не лапшій, се вже якись дЂдко!

Нумо мы в ногы, от як тепер людей рЂдко!


[1-й] син

Бацка! Во, бацка! ЗалоцянЂк, гдзіе ти захавався?


2[-й син]

Да глядзЂ, чи не к пчолкам на сосну взадрався?


1[-й cин]

Ах ціе мніе, што ж вот гето ляжиць за нярище? А

ЦЂ кошка баравая, чи цЂіо сціервище?


2[-й син]

Гето ж бацка, хваришнЂк, тута кулЂкаець! Б

Гдзіе, гдзіе падзіевсь? А ж вот іон гуліочки справляець!


1[-й cин]

Чи яго ж лЂха уніесло у гетіе сіецЂ?

Вот то здура не пазнав іон?


2[-й син]

Казав, што на іецЂ,

Може, на борць ліезць хаціев?


1[-й син]

Ах, лЂха!

Гето ж бацка адубіев, ніеком ляжиць цЂха!

Ци іон тута з яким дзіедкам барукався,

Ці іон з сосни з гетими сецмы отарвався?


2[-й син]

Вот то яго дзярнула саколяя мацЂ!


1[-й cин]

Треба ж би гаспадзЂна В да яго пазвацЂ,

Ачей би апяць к ніему дух цЂ ніе віернувся.



А мабуть, мара, марище

Б очевидно, несподівано знаходиться

Г священика



2[-й син]

Даймо лягушку, то іон з голоду адувся!


Бацько

Вох, Христос аскріос, синки! Я c ніеба ціепера!


[1-й] син

Скажи ж нам, бацюгна, цЂ бачив лЂхвіера?


Бацько

Вох, синки, вЂдзіав в ніебіе кошки баравіе,

Да там вжо ніе такіе, усіо палавіе.

А на божом гумніе святіе малоцяць,

А Пятро c Павлом всіо снапочки валочаць.

КалЂ ж я пашов гуда, гдзіе сонце заходзЂць,

А ж вот там праклятая зміея c агніом ходзЂць.

Толка ж што зобачила, як шмаргніець за мною, —

Я вціеки, аж Кузма, Дзіемян кричиць: «Бог c табою!»

Вот то мы хуціенка там в кузню захавалЂсь,

А яна ну калацЂць, штоб мы отчинЂлЂсь,

Всіо кричиць: «Дай злачинцу, ба мніе его треба,

А калЂ ніе дасЂ — сапхнЂ ж яго c ніеба»!

Толка ж што Кузма, Дзіемян мніе з ніеба спусцЂлЂ,

Аж тут вы з лягушкаю ка мніе й загасцЂлЂ.

Благодариць же бога, што в купку сплялЂся,

А то булЂ, как пчолки на міод, разбрилЂся!


Ксонз

Niech będzie Jezus Chrystus pochwalony!

Cżemus miłcżą? Na wieki wiekom amen.

Ktos tu dzis duchownego potrżebował w płacże? А


Литвин

Здаров, паніе дзяче!


Ксонз

Ktos, mowie, spowiednika ządał tey godziny? Б


Литвин

Бог дасць, сакол! Мы и сами іомци до бацвЂни В.


А Слава Ісусу Христу!

Чому мовчите? На віки віків амінь.

Хто тут нині з плачем духівника потребував?

Б Хто, кажу, сповідника щойно хотів?

В охочі до ботвини




Ксонз

Widżę, głupi ten stary, nie wiedżiec co prawi! А


Литвин

Да таки вот ціепіера пришов я из навы.


Ксонз

Thu, prżepadni! Nie będę już y gadał do cibie! Б


Литвин

ПахадзЂв, благодару бога, и на ніебіе.


Ксонз

Żebis ty był na niebie? Łżesż, iak niepotsciwy! В


Литвин

Виц же ніе хто, бог міеніе насЂв мЂласцЂвій.


Ксонз

Kiedy żes był na niebie, zmow, co się tam dzieie? Г


Литвин

Брешеш ти! Там всіо святцЂ, то в піекле зладзіее!


Ксонз

Iak że się tam nasżemu papiżu powodzi? Д


Литвин

ПамЂнай ужо, як звалЂ! Прапав іон, да й годзЂ!

Яму ніеба и ніе снЂлось! В агніе смажиць душку!


Ксонз

Swięty żeby był w piekle? Szczekasz ty, starusżku!

Prży nim iesże była łaska Chrystusowa! Е



А Бачу, цей старий дурень не знати, що говорить.

Б Тьху, пропади! Не буду вже й говорити з тобою!

В Щоб ти був на небі? Брешеш, як негідник!

Г Коли ж був на небі, розкажи, що там діється?

Д Як же там нашому папі живеться?

Е Щоб святий був у пеклі? Брешеш ти, старий!

При нім іще була милість Христова!



Литвин

Правда, правда, угадав ти! Сагнувшись саматужки

прець до піекла дрова,

A хваришнЂки акруг скачуць и играюць,

Гетакимы дубцямы вот так поганяюць!


















INTERLUDIUM 2-DUM 5



Виходить чорт и несеть жида за плечима, и приказуеть ему чинити; потом віидеть циган и диспутуется з жидом, и проженеть жида циган.


Чорт

Се уже обрЂтохом сожителя сЂни,

Котораго аз ношу на раменах нинЂ.

Сей мнЂ завсегда во всем послушлив биваеть

І всю мою заповЂдь в себЂ сохраняеть.

І аз его сохраню во моей державЂ,

І пребудеть со мною во единой славЂ.

І дам ему владЂти огнем негибнущим,

Да явится сожитель во адЂ живущим.


Жид

Дай зе, васець, писмецко, сцоб мнЂ узе знати,

То взе не буду пана другого сукати.

А як росписесся, то одного буду знав,

І сцо тЂлко приказесь, то буду слухав.


Діявол

Я никогда же не ям, ничтоже пію.

Даю и ти заповЂдь, даби хранил сію.


Жид

Ох мир, добрій год на тебе, звол зе мнЂ звЂстити,

То я того не буду николи цинити.


Диявол

Яждь вся, яже суть в мирЂ, яже держить море,

A хлЂба не яждь, за что будеть, тебЂ горе.


Жид

Ох, и мнЂ нЂ! Kanapa А, сцо з буду цинити?

Сцоб то уже минЂ на свЂтЂ не зити.



А лихо, горе




Діявол

Не ужасайся! Аз ти рекох слово,

Аще что воспросиш, будет ти готово.


Отходить


Жид

Елей, цорній год іому, хоце поддурити,

А я таки не хоцу, сцоб іому слузити.

А я таки все буду тут орандовати,

ГорЂлку, мед и пиво буду продавати,

Або по ярмарках произдзатись буду

З одного да на другій c тим, цого не збуду.

А вун, капарник, казав, сцоб хлЂба не исти,

Та все горнув на тое. сцоб там з ним засЂсти.

Елей, цорній год, хотЂв мене осукати,

Не казав х.лЂба исти, сцоб з свЂта зогнати.

ЦорнЂ gzерЂ, нехай вун не зиветь на свЂтЂ,

А я все буду исти, да як пан сидЂти,

Толко не буду исти одной свинини.

Ух, тилко сцо спомянув, та не вдерзу слини!


Циган

Чхаве, на мурди прекуренди на хрлявдере дати А,

Диво мнЂ тим людям, що вмЂють махліовати,

А я, заховай боже, як того цураюсь,

Таки бо я на тому махлярству не знаюсь.

Що тилко загорую сліожнимы рукамы,

Тим и сит з жаданкою да и з жаданамы Б.

Як попишу сим пером на клячинЂ паси,

То тут и есть порося, сало и ковбасы.

А ти, старе заткало, що тут поробляеш?

Чи витришки продаеш, чи кунмы мЂняеш?


Жид

Я бо не того роду, сцоб кЂнми мЂняти,

МнЂ дай тилко напитком всяким синковати!


Циган

А сала албо ковбас продавать не лучалось?

Коли б вони тепер, то б то смаковалось!



А Перекручені циганські та вигадані слова

Б з жінкою і з дітьми



[Жид]

Не кази скоромного, я й слухать не хоцу!

Як бЂлзе будес казать, то я навтеки скоцу!


Циган

А ти тепер не иси скоромного, жиде?

Дак се, як бачу, твЂй пост николи не зійде?

A сергЂевой же ти не идав звЂрини? А


Жид

Нас рав Б бо нам приказав не исти свинини,

А сам узе на той свЂт посов есце вцора,

Там вЂн тепер исть в небЂ вола соробора.


Циган

Коли ж так, вже й іого дЂдко к собЂ справив,

Бо коли б вЂн в небЂ був, небо б заплюгавив!

А и ти тута не хочеш исти кабанини,

Дак мандруй з дЂдком туда ж, до своей родини!

Албо иди в подводу к царю-фараону,

Будеш возить, як прежде, на собЂ к швадрону!
























INTERLUDIUM 3-TIUM 6


Віиздить мужик на торг из сином и, оставивши сина, пойдеть торговати; потом до сина прійдуть три яриги и обкрадуть сина, и скоро прійдеть батко до сина, будеть зЂло скорботи; потом иній ярига прійдеть, продаючи шляпу, и за той торг побются.


Батко

Не заиздЂм далеко, станмо ик дорозЂ,

Та я пойду на мЂсто, а ты сядь на возЂ!


Cин

Добре, татку, будемо на возЂ сидЂти,

Тулко не забудь к святЂм дещо покупити.


Батко

А я того найбарзе 7, що сама казала,

Вона и благовЂсного яиця споминала.

СЂди ж, синку, да й гледи: от на возЂ мЂхи!


А Чи нагая ти не куштував?

Б рабин




Син

Казала еще мати, щоб продав орЂхи.


Батко

Чи не казала ще чого на мЂстЂ купити?


Син

K светому воскресенію чи не купиш свити?


Батко

Отто еще казала шахрану А на паску.


Син

То, то, татку, купи и запаску.


Батко

Добре, синочку, куплю. Ось озму свитище.


Син

Уже ж заразом купи СолосЂ и днище,

ГребЂнь и веретено, и люлку для Яця,

Черцю, курки, галуну покрасити яйця 8,

A минЂ на чоботи, кармазину, тату,

Горщок, макутру, мяло и соли у хату.


Батко

Ну, вже ж пойду на мЂсто, щоб нам не баритись.


Син

Та вже тебе я знаю, що ти рад напитись!


Батко

Не буйсь, синок, не тее веремя тепера.


Син

Та я знаю, що тее буде, як и вчера! 9

І от такій пяній був, що в ротЂ нЂ зуба,

Що як вдарив по мармузЂ, так ще болить губа.


Батко

От я сіого, Пелипку, нЂчого не знаю,

Що я чиню пяній — чи бю, чи полаю.



А шафрану



Ну, не бЂся, дитятко, не буду вже питы,

Коли б тЂлко додому дещо покупиты.


Ярига

Ек ана, брат! Какіе очень срядни раgЂ!

Аврюха, сматри зсаду! Вот в міеху пераgЂ!

А ми вот вжо начніом чупруна вбЂратЂ,

Ну, брат, Кирпичов, c вала раgЂ-та снематЂ!

Е-ех, срадніе раgі, и нам би здалися!

Ну-ста, брат, Авруха, за вала берися,

Да вот, брат, оба раgі c вала поздемаем,

А снявши да поніесіом, в карман пахаваем.


Син

Що ви таке робите? Не руште бичати,

Бо он батко на мЂстЂ, я буду кричаты!


Яриха

Не ври мноga, хахол! Рожу растаскаю,

І з gалави валаса всіе те позриваю!

Пріими ево харашо, блядиново сина,

Штоб он віедал, скурвой син, каков я детина!


Син

Я, моспанство, пентачка А не жалую дати,

ТЂлко, будте ласкавы, не руште бичати!


Яpиxа

Да вот мы сами денеg имЂем даволно!

Снеми-та раgі c вала! Ужо болтать полно!


Батко

А що, синок, сидиш 10 ти? Чи не змерз у ногы?


Син

І от за малим з вола не пропали роги!


Батко

Що такее, синочку? З нашого бичати?


Син

Ед, не що зіомочки хотЂли знЂмати!



А п’ятачка




Батко

Се ж ти, бачу, калачЂв не встерЂх на возЂ!

Я то казав, щоб самуй повезти, небозЂ!

Я сподЂвавсь на его, негЂдного сина,

Аж-но воно придбало, чортова дитина!

Як би взяв, щоб не влучив, куди утЂкати,

То б воно наметало, як то догледати

ОтцЂвского доброго! А іому все смЂхи,

А того не зна, блазня, що из воза мЂхы

Пропалы! Та вже сидить, дЂдча, собЂ тихо!

Якби рЂзнув по мурзЂ, щоб напало лихо!

Ачей би вже тетюха А іого потрусила,

То б, дЂдча детина, так вдруге не чинила!

Батко бЂдній товчется всюди головою,

А его воза гладЂть покинув з бедою,

Так вун того нЂчичирк, щоб чого доглянув 11;

Лиш я куди вичакнув, то вЂн к чорту грянув!

То б я кам Б ся де подЂв, а воно нЂ дбае,

Щоб худубки догланув, того нЂ гадае!

Нехай же! ХотЂв купить ик святЂм шапчину,

Ходи ж тепер без шапки, нетецкій сину!


Яриха

Ека шлика, очень срядна, изволь покупати,

Веть такой на базаріе не мошна сискаты!


Мужик

О, скурва синска z блазням, щасливе якое!

НЂ гадав купить шъличку, а тут, як на тое,

Чорт принюс ис товаром сюда к минЂ свата!

Що ж мусить батко стилій? В От сердится в ката!

А що дам, пане капраній Г, за сюю шапчину?

Коли б не дорожився, то б я купив сину.


Ярига

Да нет, сват, не дараgа, толко што полтина.


Мужик

Ну лиш, не калантир Д, озми повалтина.


Ярига

Да нет! Што ти вріош, невіежа? Да веть ето шляпа!



А трясця, пропасниця

Б куди (?)

В батько стилий — лайливий вираз

Г очевидно, капрал

Д базікай



Мужик

І же б то мы купили, тулко-но почата! 12


Ярига

Как жя, чупрун, не купиш ти етоей шляпы?


Мужик

І пЂди, пестелюго А, не видали шкапы!


Ярига

Да што ти, безтолковой, меня здесь руgаеш?

Как пападу за хихол, дак ти меня взнаеш!


Мужик

Ось я ж тебе наперед хлудиною Б gречЂ В,

Як писаночку, спишу помаленку плечЂ!



А бестелюго, собако

Б лозиною

В гарно



Ярига

Как, чупрун, мне тронеш — gлаза растаскаю

І валаса з галавы всіе повириваю!


Мужик

На, колы хоч, з денгою алтин за шапчину,

А придатку до копи — колякою в спину!



















INTERLUDIUM 4-TUM 13


Виходять пиворЂзы — первЂе един, а потом другій, которіи и малярство умЂють; к ним війдеть мужик, и его отмалюють пиворЂзы, за которое малярство приведеть на них вЂйта и ктитара, и проженуть пЂворЂзов.


[1-й] пив[оріз]

Где б то, вашецЂ 14, проше, мЂсце проискати?

Жившы без кондиціи — потяжко на шаты,

А и еще б думалось набрати тузинку Г,

Бо велце докучають студенти узимку.

А приодягшись мало, пойшол би в Березну,

Но для совЂта гряду ко другу любезну,

Іже в Претиской школЂ криласа правитель

ЛЂвого, горЂлицы и бражкы любитель.



Г дешевого сукна



Паче бо в КоропЂ-градЂ користы бивають,

І соборніи нашЂ тамо учащають.

ВсЂм той камень прибЂжище zаяцем и маты,

ГдЂ братія живот свой жаждеть скончевати.

Камо и аз шествую, алчній, жаждній пити,

Да живот мой в градЂ том могу кончити.

В нем же мы от дЂтских лЂт криличествовалы

І по шагу из диму рокового брали 15.

І там нас братія соборнЂиша знаеть,

Толко туди появлюсь, то вся прибЂгаеть

Под нашу милость, даби клиру сопричтити

І собор миж братію добре утвердиты.

Не толко ж мы умЂем клиром управляти,

Но можем еще куншти А разніе писати.


2[ -й] пив[оpіз]

Хто здЂ таков, хваляся, себе величаше?

Аще прійдеть кто к нему — нЂчого не даше.

А мы, було, як когдась на мЂсцЂ бували,

То до мене всЂ странни в школу прихождалы.

Ми-бо, бувало, всіого подостатку маем

І хто прійдеть к нам в школу — любезно вгощаем.

Веліе бяше число у нас горЂлицЂ

Полни чванцы Б текущы з подтрубной криницы.

І всего, слава богу, бяше подостатку:

Що у людей, то и в нас всякого статку.

Да и тепер богати — маем воли и телицы,

Іже купно мандрують по стЂнЂ к трубницЂ.


1 [ -й пиворіз]

Не хвалЂтесь, бо и мы блощичного роду

Маемо подостатку, и всякого плоду

Доволствуем же зЂло, что хлЂба нЂ куса,

Все, ходячи по школЂ, справляем труса! В

Потрясшы кучерамы, да спати лЂгаем,

А уставши раненко, бражку попиваем.

Може, вашець 16, ремество вмЂете робиты?

Бо и я умЂю, то б вкупЂ стали б собЂ жити.


2[-й пиворіз]

СкажЂть, вашецЂ 17, проше, откуду грядешы?

Да и аз ис тобою [т]амо же идешы?


1[-й пиворіз]

Грядемо, мосцЂ пане, з Середнои Буди.



А малюнки

Б дзбани

В шукаємо




2[-й пиворіз]

І мы толко-шо прійшли. Було нас усюды!

Где ж намЂриваете нинЂ шествовати?


1[-й пиворіз]

ХодЂм до Березнои, где и дяковаты

Будем, бо вже давно к менЂ присилали

ВсЂ титарЂ до мене, и болш поступалы

Роковщины. Та боюсь, бо построив штукы,

Так щоб не попастися прото[по]пЂ в рукы.


2[-й пиворіз]

СкажЂте, пане Власе, що то там такое?


1[-й пиворіз]

Сто барбар А занесли, так диво самое! 18


2[ -й пиворіз]

Перестанмо сы сіого, нумо малюватись!

Як пойдем до Коропа, добре залЂцатись Б

Будем. Наперед мене, зволте вмаліоваты,

А потом мы вашецЂ 19 будем рисовати.


Мужик

СкажЂть, панове декы, мудріи вы люде,

Чи Кавель Кавеля вбив? Кому брехня буде?

Чи минЂ б то ис кумом, чи моему свату?

Все не даеть просвЂтку, дай же его кату!


[1-й] пив[opіз]

Не бойся, онагрику В, кума побЂдиши,

Аще на горЂлицу шага положишы.


Мужик

Мы тобЂ, пане-дяче, и всіого потроху

Дамо — крупЂв и солы, пшона и гороху.


[1-й] пив[оpіз]

О, курва ма Г, онагра, из іого крупамы!

Або то мы без крупов не звоним зубамы?



А батогів, нагаїв

Б хвалитися

В ослику

Г лайливий вираз, ма — скорочено мати



Мужик

Так же мы вам и шажок викинем до ката!


[1-й] пив[оpіз]

Гряди в школу для толку, там до номЂната 20,

А мы свое, пане Влас! О чом була мова?


2[-й пиворіз]

Добре, вашець 21, проше, и фарба готова.


Мужик

Ану, и минЂ, компердь-пердь, умалюйте, дяче,

Бо що пріиду додому, то моя и плаче

Дохна, що не купили гостинця из мЂста —

Серег або перстеня и низки намиста.


[1-й] пив[оpіз]

Добре, вашець 22, говориш, мы служить охочЂ,

Обмалюем усіого, толко заплющ очы.


[2-й] пив[оpіз]

Оттак ти того, брате 23, дури знишка, скота,

Толко ж дурно учинив — не залЂпив рота.

Як пЂйде до громады да войту искаже,

То й нам кіямы ктитар пекарню помаже!


[2-й] муж[ик]

Що се тобЂ, Артюше, сталося такее?

Ще ж мы вперше изроду видимо отсее,

Що так от легкодуха А терпЂтимуть люде!

Едже як не вибемо, то из нас смЂх буде!

Гледи лиш, Тарасе, да стань от порога,

То мы легкобито†Б припиляем рога!

И іон, скурвій син, подняв смЂх з нашого брата!

Коли б що добре-таки, а то шарапата! В


[1-й] пив[opіз]

Забівають нищету нашу и печаль нашу! Обіидоша мя псы мнозы! Жезл твой и палица твоя та мя утЂшиста! О бозЂ моем прелЂзу стЂну! Сонм лукавих обдержаша мя!



А зніженої людини

Б людині, що тяжко не працює

В чужинець, у міській одежі


























ІНТЕРЛЮДІЯ П’ЯТА



Вивозить лях мужика в клЂтцЂ, и війдеть до него жид и заорендуеть мужиков. Потом до них війдеть козак и, визволивши мужиков, запряжеть ляха и жида, отидеть


Лях

Gdyby u mnie kto takiy chłopow potargował,

Zayscie syzmatyckiey krwi bym nie żałował!

Niechże kiedy iuż taka odmiana się stała,

Co do tych cżas wolnosc swięta trwała,

A teraz nasi chłopy na nas się buntuią,

Y ż kozacy na polskie koronę wotuią,

Zeby ią wykorżenic y wsżystkie iey cnoty,

Y odebrać do siebie sżlachecke kleynoty.

Y takie to porade sobie wseymowali,

Zeby nasi poddani na nas y powstali!

Nie doczekaią tego, zeby to tak było,

A będziemy woiować by szczęscie plużyło.

Poddanstwo swoię prżedam, już teraż nie trzeba,

A u woysku gdziekolwiek popadne sżmat chleba,

Y będę sam woiował, poki siły stanie А.


Жид

Добре, васець, говорис, Пердійцкій моспаніе.

А я цув, сцо подданних хоцес продаваты;

Не продавай зе, васець, зволь заарандоваты.


Лях

Dobrze, zysiu, powiadasż, uczynic to moge,

Tylo nie wim, czy kupisz, bo poddanstwo droge Б.



А Коли б у мене хто-небудь хлопів поторгував

Звичайно, схизматицької крові не жалів би!

Нехай же, коли вже одміна така сталася,

Що досі вольність свята була,

А тепер наші хлопи проти нас бунтуються

І з козаками проти польської корони виступають,

Щоб її знищити і всі її доброчинності

І одібрати для себе шляхетські клейноди.

І такого-то рішення домоглися в себе,

Щоб наші піддані на нас і повставали!

Не діждуть того, щоб це так було,

І будемо воювати, аби нам тільки щастя сприяло.

Підданих своїх продам, уже тепер (вони мені) не треба.

А у війську де-небудь перепаде шмат хліба,

І буду сам воювати, поки сили стане.

Б Добре, єврею, говориш, вчинити це можу,

Тільки не знаю, чи купиш, бо дуже дорогі піддані.



Жид

А сцоб васець за цих прохав 24, я буду вистацав,

І взе от сіого разу буду гросЂ збирав.


Лях

Nie wiele ia, zysiu, chce za swoie poddane А.


Жид

А як много цирвоних, казы, васець-пане!


Лях

Żeby się nie targowac, day, żysiu, sto złotych,

A kiedy się woyna mini, prżyiade,

Y żeby w ten czas byli płniędzy gotowe.

Wraż cżyrwonemi płacić będziesż głowe w głowe Б.


Жид

Ховай боже, я, пане, не стану за плату,

Коли цого не стане, я продам и хату.


Лях

Dayże, zysiu, zawdatek y postaw mi człeka В.


Жид

Насцо з, васецЂ, свЂдок? Знае и дейнека!


Лях

A czy wicie, chłopowie, tego orędara? Г


Мужик

Знаю! Як була в іого велика кошара

Овець, дак мы помалу те все прибиралы;

Чи сита, чи худенка — не перебиралы!


Жид

УноцЂ, о вей, пане, сцоб и мене не вкрав,

То я им буду на ниц руки, ногы вязав.



А Не багато я, єврею, хочу за своїх підданих.

Б Щоб не торгуватися, дай, єврею, сто золотих,

А коли війна мине, приїду,

І щоб в той час були гроші готові.

Одразу будеш червінцями платити за кожну голову.

В Дай же, єврею, завдаток і вистав мені чоловіка (свідка).

Г А чи ви знаєте, хлопи, цього орендаря?




Лях

Я, орендаржу, tobie tak y prżykazuię:

Niech ieden y drugi z nim związani nocuią А.


Мужик

А будь ласкав, паночку, zмилуйся над намы,

Хоч самымы будемо володать рукамы,

А то несвЂцкій сором прійшлося терпЂты,

НесподЂване лихо! Ось в турмЂ сидЂти

Прійшлось! А тепер, моя нещасная доле,

Тилко що був бичатком виихав у поле,

Аж ось ти, пане, бЂжиш до мене на ниву,

Да и казав взять у мене кобилчину сиву,

A минЂ зказалы бика запрягати!

Дак я вже то сюд, то туд, да й покинув жаты

І посовтав додому, да всовтався в лихо,

НЂкуди вже будчати, тЂлко сидЂть тихо.


Козак

Що б то се за причина, и як розважати,

Що ляхы-шилихвости людій продавати

Почали? Да не знаю, що то c того війде,

Як на ляха година нещаслива прійде!

За те, що хрестянску кров жидам орендують,

Десь-то на себе лихо якеесь вЂщують!

Да ще будеть им лихо, нехай пождуть трохы,

Бо мы вже взнали добре ляховецкы здохы!

Тулки их помаленку будемо нуздати,

То вони заречутся хрестян продаваты!


Мужик

Ей, будь ласкав, козаче, визволь з сего лиха!

Як прійдеш до мене — дам вовса полмЂха.


Козак

А тебе то се ж ляшуга узав у кандалы?


Мужик

Едже так, козаченку, тут 25 и ночовалы.


Козак

А за що ти, шевлюго Б, людей даеш в муку?



А Я, орендарю, так тобі наказую:

Нехай один з другим зв’язані ночують.

Б негіднику



Лях

Iako żywo, nie daie! А


Козак

Або не чув гуку,

Як от тебе хрестане отсіи кричалы?


Мужик

Ще ото маюсь — хотЂв заслать на каналы,

Як на роботу. Так іого стали мы просити,

Щоб не слав туди, аж жид пришов, щоб купити

Нас. А вун и запряг у ярмо Потапа,

А надо мною знучавсь. собачая лапа!

Да ще упер у турму, щоб тут нам сидЂти!


Козак

Не буйся, чоловЂче, буде сам вертЂти

Хвандамы Б, як будемо в ярмо запрягати,

То вже не одважится людей продавати!


Лях

A, mospanie kozacże, nade mno zmiłuy się,

Y tekiey mey głuposci, prosże, nie dziwuy się,

Ia y w pamięci tego nie miałem trafunku! В


Жид

Едже, васець, и мене привЂв до фрасунку! Г

Сцо хоць людій продавати, так я сіого не знав!

Я віихав на мЂсто, так ти сам сказав!


Козак

Дак ти сіого, нехристе, не знаеш нЂчого?


Мужик

І вже заплатив усЂ сЂм без золотого! 26


Козак

Війми, ляше, ис турмы сіого чоловЂка,

Да сам клады из жидом голову без крика!



А Щоб я так жив, не даю!

Б фалдами

В О, мосьпане козаче, змилуйся наді мною

І цій моїй глупоті, прошу, не дивуйся,

І на думці я не мав цього випадку!

Г горя, клопоту




[Жид]

О, минЂ, пане-козаце, треба до Олика

МЂста на ярмарок!


Лях

A bądz łaskaw, mospanie, na mnie, swego sługe,

Iuż dalebog nie będę tego czynie wdrugie! А


Козак

ГодЂ калантирить, зволь шію в ярмо класты,

Да поидеш до мене з жидом овець пасты!



А О, будь ласкав, мосьпане, до мене, свого слуги.

Уже далебі не буду того чинити вдруге!






















Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.