Попередня     Головна     Наступна





БАЛТО-СЛОВ’ЯНСЬКА МОВНА СПІЛЬНІСТЬ — гіпотетична єдність у далекому минулому слов’ян. і балт. груп мов. Ґрунтується в основному на великій подібності у їхній лексиці. Балто-слов’ян. мовна єдність чи прамова — одна з класич. проблем індоєвроп. мовознавства. Істор. розвиток балто-слов’ян. мовних взаємин характеризують чотири стани: 1) спільність; 2) паралельність — з різними ступенями близькості: від найближчої (І) через напівсередню (II), середню (III) до найдальшої (IV); 3) розходження; 4) зближення. Відповідно до цього гол. теорії про балто-слов’ян. відносини від індоєвропейських до вже істор. часів можна подати за допомогою таких формул — А. Шлейхер: 1-3; А. Мейє: 2(III) — 2(III) (тобто без змін); Я. Розвадовський: 1 — 3 — 4 — 2(III); Я. Ендзелін: 2(IV)-4-2(III)—3; В’яч. Вс. Іванов і В. Топоров: 2(1) — 3. Найбільш принциповим є тут розрізнення спільності та паралельності незалежного виникнення подібних явищ в обох групах. Період особливої близькості балт. і слов’ян. мов датується орієнтовно серединою 1 тис. до н. е. Саме на цей період вказує факт спільних назв хронологічно пізніше освоєних металів (заліза, але не міді та бронзи) та культурних рослин (жита і вівса, але не пшениці та ячменю).

Спільність балт. і слов’ян, мов поширюється на всі мовні структури. Більш архаїчні своєю будовою балт. мови надають у розпорядження дослідника істор.-лінгв. перспективу для вивчення слов’янських, що нерідко зберігають лише релікти тих явищ, які в балт. мовах представлені цілими системами. Структурна похідність багатьох слов’ян. форм (по відношенню до балтійських) навіть викликала поширену в ост. роки гіпотезу про походження слов’ян. мов з периферійного західнобалт. діалекту. В Україні основоположниками дослідження Б.-с. м. с. стали О. Потебня, Я. Ендзелін, Л. Булаховський.


Літ.: Вопрос № 20. Существовало ли балто-славян. языковое и этн. единство и как его следует понимать? В кн.: Сб. ответов на вопросы по языкознанию (к IV Междунар. съезду славистов). М., 1958; Журавлев В. К. К проблеме балто-славян. языковых отношений. «Baltistica» (Vilnius), 1968, № 4 (2); Karaliūnas S. Kai kurie baių ir slavų kalbų seniausiųjų santykių klausimai. В кн.: Ваіtų ir slavų kalbų ryšiai (Lietuviij kalbotyros klausimai. X.). Vilnius, 1968.


А. П. Непокупний.







Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.