Попередня     Головна     Наступна





ТЕКСТ (від лат. textum — зв’язок, поєднання, тканина) — писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об’єднаних у ближчій перспективі смисловими і форм.-грамат. зв’язками, а в загальнокомпозиц., дистантному плані — спільною тем. і сюжетною заданістю. Одиницею Т. є реально вичленовуваний найменший словес. масив, що складається з лінійно розташованої сукупності речень, об’єднаних у тем. і структурну цілісність, після якої йде ін. цілісність того ж рівня. Найменша реальна одиниця Т. — надфразна єдність, абзац. На рівень реальних одиниць Т. можна поставити також період, оскільки він, хоч і зберігає за собою статус одного речення, становить розгалужену синтакс. композицію, гармонійно організовані частини якої утворюють складну тем. і структур. цілісність. Ознак реальної одиниці Т. може набувати й окреме (не періодичної структури) речення — якщо на ньому концентрується особлива увага, винесене воно в позицію абзаца і має звичайну для надфразної єдності смислову і структурну автономність. У структурі Т. повністю реалізується структура абзаца з усіма властивими йому смисловими і форм.грамат. засобами зв’язку висловлень. Абзаци входять у більші за обсягом мовленнєві масиви, формуючи макроструктуру тексту і забезпечуючи його цілісність за допомогою дистантно реалізованих смислових і форм.-мовних міжфразових зв’язків. Одиницями Т. в більш масштабному вимірі, в перспективі всієї його глибини є розділи, підрозділи, глави.

Т. як вища форма реального вияву комунікат. сутності мови має свою мікро- і макросемантику. Остання формується в результаті відповід. розподілу інформації на всій його глибині і складної взаємодії структур, одиниць Т. на семант. рівні.

З семант. і структур. організацією Т. органічно пов’язана його стильова визначеність. Відрізок Т., більший чи менший за обсягом, структурно і за змістом замкнений, має певну свою стильову маркованість, характеризується набором стильових ознак, які, крім усього, відіграють ще суттєву роль у забезпеченні цілісності Т. Певну стильову маркованість має вже речення. Але функц. якість мовлення визначається лише на текст. рівні, щонайменше — на рівні надфразної єдності, абзаца. Стильова домінанта надфразної єдності (абзаца) також не завжди повною мірою є прогностичною щодо стильової сутності всього Т. Остання виформовується із складної сукупності відносних текст. цілісностей, які підпорядковуються наскрізній, спроектованій на всю глибину текст. масиву тем. і стильовій домінанті.

Т. диференціюють за формами їх реалізації (усні й писемні). Значна частина Т. належить до тієї групи, яка може матеріалізуватися як у писемному, так і в усному варіантах — залежно від ситуації мовлення (Т. публіцистичні, Т. наукові, Т. інформаційні тощо). Є певна кількість текст. різновидів, у процесі реалізації яких віддається перевага одній формі: писемній (епістолярні Т., твори художньої л-ри, офіц. документи, в т. ч. резолюції, накази, протоколи, характеристики, акти, а також телеграми і под.; (див. Офіційно-діловий стиль), або усній (судові промови, розповіді, фолькл. твори тощо). Важлива роль в оформленні Т. належить графіч. засобам — абзацному членуванню, розділовим знакам (у писемних текст. формах) та інтонації (в усних формах). Вони допомагають забезпечити адекватну заг. комунікативній спрямованості структурну організацію Т. на його мікро- і макрорівнях.


Літ.: Севбо И. П. Структура связного текста и автоматизация реферирования. М., 1969; Гальперин И. Р. Текст как объект лингв. исследования. М., 1981; Москальская О. И. Грамматика текста. М., 1981; Орлова Л. В. Структура сверхфразового единства в науч. текстах. К., 1988.


Д. X. Баранник.








Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.