Попередня     Головна     Наступна





ШАШКЕВИЧ Маркіян Семенович (псевд. Руслан Шашкевич; 6.ХІ 1811, с. Підлісся, тепер Золочівського р-ну Львів, обл. — 7.VI 1843, с. Новосілки Ліські, тепер Новосілки Буського р-ну Львів, обл.; 1893 перепох. у Львові) — укр. культур. діяч, поет, фольклорист, перекладач. Освіту здобував у гімназіях Львова та Бережан. 1829 вступив до Львів, духовної семінарії, був слухачем філос. курсу в Львів, ун-ті. Висвячений на священика 1838, з 1842 був парохом у с. Новосілках. ПІ. — натхненник і духовний проводир нац.-культур. і літ. відродження в Зх. Україні у 1-й пол. 19 ст., один з організаторів «Руської трійці», що ставила перед собою широкі культур.-просвітницькі завдання, активний учасник альм. «Русалка Дністровая» (Будапешт, 1836) — першої на зх. теренах України книжки живою нар. мовою, що справила визначальний вплив на розвиток нової укр. л-ри на народномовній основі. Обстоював і втілював ідею розвитку такої л-ри, розробляв принципи фонет. правопису («Пиши — як чуєш, а читай — як видиш»). Уклав «Читанку» для нар. шкіл (1836, вид. 1850, 1853). Свої мовні переконання Ш. сформулював у брошурі (польс. мовою) «Азбука і abecadło» (Перемишль, 1836), у якій рішуче виступив проти спроби латинізації укр. алфавіту, а також у «Передслів’ї» до «Русалки Дністрової»» і рецензії на «Руське весілля» Н. Лозинського (гол. прихильника латинізації). Патріот. ідеєю любові до рідної мови пройняті поет. твори Ш. «Слово до чтителей рідного язика» та «Руська мова» (ін. назва — «Руська мати нас родила»).


Тв.: Твори. К., 1973.

Літ.: Шалата М. Й. Маркіян Шашкевич. Життя, творчість і громад.-культур. діяльність. К., 1969; Шалата М. Талант, народжений піснею. В кн.: Нар. пісні в записах Маркіяна Шашкевича. К., 1973; Дзьобан О. О. Рукописи архіву М. С. Шашкевича. Л.. 1979; «Русалка Дністрова»: Док-ти і мат-ли. К., 1989.


В. Б. Задорожний.







Див. також:

Письменники Західної України 30-50-х років XIX ст.








Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.