ЄР, йор — назва літери ъ у кирилиці. У старослов’ян., давньорус. та ін. давніх слов’ян. пам’ятках позначала редукований голосний заднього ряду. Внаслідок занепаду редукованих звук ъ у слабкій позиції зник, а у сильній перейшов у [о]: укр. сон — сну (з сънъ — съна). Після занепаду редукованих (11 — 13 ст.) звукове значення літери ъ у східнослов’ян. писемності втрачене: вона перестала позначати голосний звук, стала використовуватися у функції сучас. укр. апострофа та (традиційно) у кінці слів після твердих приголосних. Таке вживання літери ъ було властиве й більшості укр. правописів 14 — 19 ст. Зникла з укр. графіки в ост. чверті 19 ст. (див. Правопис, Реформи алфавіту і графіки).
В. А. Глущенко.
ЄРИ — назва літери ъı у кирилиці. Складена з двох кирилич. літер — ъ («єр») та ı («і»), чим і пояснюється її назва. У старослов’ян., давньорус. та ін. давніх слов’ян. пам’ятках позначала нелабіалізований голосний заднього ряду верхнього підняття. Південнорус. пам’ятки починаючи з 12 ст. змішують літери ы та и, відбиваючи збіг голосних [ы] та [і] у протоукр. говорах. В укр. правописах кін. 18 — 2-ї пол. 19 ст. літера ы вживалася для позначення звука [и] (голосного переднього ряду верхньо-середнього підняття, у якому збіглися звуки [ы] та [і]) або за етимологією. Зникла з укр. графіки у 2-й пол. 19 ст. (див. Правопис, Реформи алфавіту і графіки). Див. також «Ярижка».
В. А. Глущенко.
