Попередня     Головна     Наступна





ГЕНСЬОРСЬКИЙ Антін Іванович (30.I.1890, с. Болестрашичі, тепер Перемишльського воєв., Польща — 17.VI.1970, Львів) — укр. мовознавець, канд. філол. наук з 1957. Закін. 1914 істор.-філол. ф-т Петерб. ун-ту. У 1914 повернувся в Україну, був заарештований австр. владою і відправлений на два роки до табору «Талергоф» «за підозріле перебування в Росії». З 1916 — в армії, згодом у рос. полоні (1919-21 вчителює в гімназії м. Білилівка на Вінничині). У 1921 повернувся до Галичини, викладав в Укр. таємному ун-ті у Львові (1921-25), працював у наук. б-ці «Народного дому» у Львові (1924-39), у 1939-49 (з перервою в 1942-44) — зав. відділу Львів. б-ки АН УРСР й одночасно викладав у Львів. ун-ті та працював у Львів. відділі Ін-ту мовознавства АН УРСР, потім у відділі мовознавства Ін-ту сусп. наук АН УРСР (Львів, 1944-63 — ст. наук. співробітник). Досліджував історію укр. мови, мову істор. пам’яток, укр. лексикографію, бібліот. справу. Автор праць з давньорус. та староукр. мов: «Значення форм минулого часу в Галицько-Волинському літописі» (1957), «Галицько-Волинський літопис. Процес складання, редакції і редактори» (1958), «Галицько-Волинський літопис (лексичні, фразеологічні й стилістичні особливості)» (1961), «Термін Русь (та похідні) в древній Русі і в період формування народностей і націй» (1962) та ін. Співавтор і один з редакторів «Польсько-українського словника» (т. 1-2, 1958-60), брав участь у роботі над «Словником староукраїнської мови XIV-XV ст.».


Літ.: Гумецька Л. Л. Антін Іванович Генсьорський (1980-1970). «Мовознавство», 1970, №5; Гавриленко В. О., Кизлик О. Д., Мовчан С. П. Праці наук. працівників Ін-ту сусп. наук АН УРСР 1951-1969. Бібліогр. покажчик. Л., 1970.


Я. В. Закревська.







Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.