Попередня     Головна     Наступна





ДВОКРАПКА (:) — розділовий знак у вигляді двох крапок, розташованих одна під одною, що використовується у простому реченні та безсполучниковому складному реченні в пояснювально-роз’яснювальній функції. Цей знак поряд з ін. у давнину вживався для відокремлення слів і відрізків тексту один від одного. У «Грамматіці словенскій» Лаврентія Зизанія (1596) Д. виступає у значенні, близькому до сучас. крапки з комою, а Мелетій Смотрицький у своїй «Грамматіки славєнския правилноє Смнтаґма» (1619) називає його «двоєточієм». У «Российской грамматике» М. Ломоносова (1755) вже сформульовано вживання Д. у значенні, близькому до сучасного. За сучасним «Українським правописом» Д. ставиться: 1) у реченні перед переліком, якщо йому передує узагальнювальне слово або словосполучення, що вказує на перелік, напр.: «У густій мряці, білій, як молоко, все пропадало: небо, гори, ліси, пастухи» (М. Коцюбинський); «Заснув... і снилися красиві коні: сірі, гніді, вороні!» (В. Симоненко); 2) між двома реченнями, що входять до складу безсполуч. складного речення, якщо друге речення розкриває зміст першого в цілому або одного з його членів, а також указує на причину того, про що йдеться в першому реченні, напр.: «Як мала у тебе сила, То з гуртом єднайся ти: Вкупі більше зробиш діла, Швидше дійдеш до мети» (Б. Грінченко); 3) після слів автора перед прямою мовою: «Чується немолодий голос хазяйки: „Та двері, двері зачиняйте“» (А. Шиян).


Літ.: Укр. правопис. К., 1993.


А. А. Бурячок.







Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.