МОВНА СИТУАЦІЯ — притаманний сусп-ву спосіб задоволення комунікат. потреб за допомогою однієї або кількох мов. М. с. — один з найважливіших об’єктів соціолінгвістики, який звичайно характеризується за якісними, кількісними й оцінними параметрами. Для сучасної М. с. в Україні у зв’язку зі зміною мовної політики властиві процеси протиборства старих стереотипів і нових тенденцій мовного планування. Найпомітніші новації спостерігаються у сфері оцінних ознак мов. Укр. мова серед україномовного і неукраїномовного населення країни з часом стає престижнішою, у сусп. свідомості поступово підвищується показник її комунікат. якостей і естет. цінності, спинився процес падіння «лояльності» щодо укр. мови, — посилюється мовно-національна свідомість українців, а також представників ін. етносів. Останнє іноді спонукає до певних корективів у мовній політиці. На сході і на півдні України серед частини населення інспірується рух щодо надання статусу офіційної і рос. мові, на Закарпатті мусується думка про т. з. етно-мовну окремість русинів. Загалом кількісні і якісні ознаки сучасної М. с. в Україні в основному стабільні. З 88 мов, зафіксованих переписом 1989 в Україні, за числом носіїв абсолютно переважає українська, яку визнали рідною 32 773,8 тис. українців (87,7 %), відповідно рос. мову визнали рідною 11 147,5 тис. росіян (98,3 %), молдавську — 252,8 тис. молдаван, болгарську — 161,8 тис. болгар, угорську — 155,9 тис. угорців, білоруську — 155,7 тис. білорусів. До 1989 (року прийняття Закону УРСР «Про мови в Українській РСР») під впливом тодішньої мовної політики в офіц. спілкуванні й особливо в містах — функціонально домінуючою була рос. мова. Це загрожувало укр. народові втратою своєї мови через етап укр.-рос. двомовності з переходом на спілкування виключно рос. мовою.
Прийняття Закону «Про мови в Українській РСР» і держ. програми його впровадження певною мірою зупинило цей негат. процес, започаткувало зміни М. с. у напрямі підвищення функц. ролі укр. мови як державної. За роки держ. незалежності України найпомітніші зміни у сферах функціонування укр. мови відбулися в мережах дошкільного виховання (кількість дітей, що виховувалися укр. мовою, зросла з 50,8 % у 1991 до 69 % у 1996), шкільної освіти (за цей же період — з 47,9 % до 60 %), у мові публіч. заходів держ. керівництва, діловодства, реклами та деяких ін.
В. М. Брицин.
